Корупційність кадрової політики у сфері публічно-правових відносин рівня реальної загрози національній безпеці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра історії і теорії держави та права

Запорізького національного університету

Корупційність кадрової політики у сфері публічно-правових відносин рівня реальної загрози національній безпеці

Макаренков О.Л.,

доктор юридичних наук, професор

Анотація

У статті досліджено корупційність кадрової політики у сфері публічно-правових відносин рівня реальної загрози національній безпеці. Визначено, що корупційна кадрова політика у сфері публічно-правових відносин формує реальну загрозу для національної безпеки тоді, коли рівень детермінованих нею викривлень сягає більше чверті від загального обсягу цих відносин. Цей показник на рівні двох третин означає критичну потребу у допомозі з відновлення доброчесності від націй, які зберегли себе вільними від корупції. Недоброчесна кадрова політика являє собою проблему, для вирішення якої потрібна сукупність правових норм рівня щонайменше окремого інституту чи підгалузі права. Суміжні правові регулятори знаходимо в межах правового інституту протидії конфлікту інтересу. Встановлено, що саме на зв'язки доброчесної кадрової політики із процедурами запобігання і врегулювання конфлікту інтересів вказує чинна антикорупційна стратегія України.

Наголошено, що корупційна кадрова політика суттєво вичерпує зміст конфлікту інтересів в частині втрати ефективності внаслідок наймання працівників не за професійними ознаками. Хоча саме і тільки на ці якості є публічний запит, що і складає в даному випадку суть публічного інтересу. Викривлення кадрової політики полягає у тому, що таке наймання відбувається за непрофесійними чинниками, які складають приватний інтерес, що суперечить публічному інтересу. Це зумовлює організаційну дисфункцію правових відносин, зокрема у сфері забезпечення публічного інтересу. При цьому приватний інтерес особи, яка провадить корупційну кадрову політику переслідує отримання грошей і/або задоволення інших власних потреб. Мотивом такої особи стають спорідненість, товаришування, дружба з тією особою, яку вона призначає чи обирає. Онтологія цієї мотивації може знаходитись також в інших особистих і/або матеріальних причинах. Відзначено, що приватний інтерес особи, яку призначають чи обирають на посаду, тобто в інтересах якої здійснюється корумпована кадрова політика, полягає в обійманні бажаної посади та вигоди, яка із цим пов'язана (престижу, визнання, влади тощо).

Ключові слова: доброчесність, злочин, кадрова політика, конфлікт інтересів, корупція, праця, приватний інтерес, публічний інтерес.

Makarenkov O.L. Corruption of personnel policy in the field of public-legal relations is at the level of a real threat to national security

Abstract

The article reveals the Corruption of personnel policy in the field of public-legal relations at the level of a real threat to national security. It was determined that the corrupt personnel policy in the field of public-legal relations constitutes a real threat to national security when the level of distortions determined by it reaches more than a quarter of the total volume of these relations. This figure of two-thirds represents a critical need for help to restore integrity from nations that have remained free of corruption. Unscrupulous personnel policy is a problem, the solution of which requires a set of legal norms at the level of at least a separate institute or sub-branch of law. Adjacent legal regulators are found within the legal institution of conflict of interest countermeasures. It has been established that the current anti-corruption strategy of Ukraine points to the connections between honest personnel policy and procedures for preventing and resolving conflicts of interest.

It is emphasized that the corrupt personnel policy significantly exhausts the content of the conflict of interests in terms of efficiency loss as a result of hiring employees not on professional grounds. Although there is a public demand for exactly and only these qualities, which is the essence of public interest in this case. The distortion of personnel policy is that such hiring takes place on the basis of non-professional factors, which constitute a private interest that is contrary to the public interest. This leads to organizational dysfunction of legal relations, in particular in the sphere of ensuring public interest. Concomitantly, the private interest of the person who conducts the corrupt personnel policy pursues the receipt of money and/or the satisfaction of other personal needs. The motive of such a person is kinship, companionship, friendship with the person he appoints or chooses. The ontology of this motivation can also be found in other personal and/or material reasons. It was noted that the private interest of a person who is appointed or elected to a position, i.e. in whose interests a corrupt personnel policy is carried out, consists in occupying the desired position and the benefits associated with it (prestige, recognition, power, etc.).

It is summarized that the conflict of interests manifests itself in the managerial aspect of inadequate staffing when the personal interest of two persons (the one who appoints and the one who is appointed) is achieved contrary to the public interest. It was concluded that in order to eliminate the above-mentioned corruptionrelated real threat to the national security of Ukraine, it is necessary to separately prescribe in the current criminal code the composition of the criminal offense and criminal responsibility for the corrupt personnel policy of appointing or electing people to positions who are unable to act on it effectively, in particular compared to other applicants for these positions.

Key words: integrity, crime, personnel policy, conflict of interest, corruption, work, private interest, public interest.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні прогресивні трансформації службового права за кращими організаційно-правовими стандартами ЄС є одним із найважливіших пріоритетів розвитку України. Наше суспільство не задовольняють якість послуг, які надають державні службовці, факти корупції і хабарництва, бюрократична в'язкість, непрозорість і невизначеність адміністративних процедур, відсутність можливості реального громадського контролю за використанням бюджетних коштів. Все це негативно позначається на реалізації гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, а відтак на економічному стані суспільства та добробуті громадян [1, c. 103]. Образ подовження праці людини, її перевантаження й здорожчання циклів виробництва продукції (надання послуг/виконання робіт) за інших рівних умов корупціогенний. Людина на своєму робочому місці за покликанням зумовлює соціальний поступ. Відмінності в рівні соціальної довіри в країнах більш адекватно пояснюються та враховуються поняттям «справедливість», зокрема з точки зору неупередженого розподілу доходів, ефективної демократії та свободи від корупції. Корупція негативна, а творчість позитивний феномен, що асоціюється з приємністю та сумлінністю [2, c. 42, 23]. Відповідно якщо творчі доброчесні люди об'єднані єдиною праведною метою/завданнями, тобто такою, що відповідає загальнолюдським цінностям, то вони складають сильну життєздатну націю. На міжнаціональному рівні комунікація передбачувана та продуктивна. При цьому взаємодія сильних націй відбувається на підставі верховенства права, авторитету, довіри, а не сили, насильства. Одним із наслідків високої дистанції влади від іншої частини населення є схильність можновладців до корупції [2, c. 78]. Внутрішньо-національна паритетність взаємовідносин транслюється назовні і навпаки. У цьому зв'язку конструктивним виявив себе методологічний підхід, що полягає у погодженні власних інтересів з інтересами своїх партнерів та забезпечення балансу спільних інтересів у підсумку. Математична теорія вірогідності на тлі варіативної синергії права та інші методи логіки здорового глузду домінуючі у цьому підході, який одночасно виконує як функцію пізнання природи правових відносин, так й управління ними. Підсилення управлінського ефекту відбувається за рахунок потенціалу переконання, стимулювання та інших методів. Право детерміноване соціумом, а саме суспільство антропогенне. Відповідно пізнається те у природі права й соціуму, що антроповимірне, вигідне для сторін й прогресивне.

Мета статті розкрити корупційність кадрової політики у сфері публічно-правових відносин рівня реальної загрози національній безпеці.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Юридичні питання протидії недоброчесності кадрової політики та іншим видам корупції широко вивчені у науковій літературі, а саме: Боровик А. В., Попик А. В., Дрозд О. Ю., Магновський І. Й., Дем'янчук В. А., Бєлкіна Д. С., Мельник О. М., Микулець В. Ю., Павелків С. Р, Щербаков В. В., Томчук А. В., Деревянко Н. З., Трофімчук Ю. О. дослідили адміністративно-правові засади реалізації кадрової політики в системі правосуддя України; Карковська В. Я. формування механізмів кадрової безпеки органів публічної влади в умовах інституційного розвитку; Я. Берток (J. Bertok) практики запобігання конфлікту інтересів під час працевлаштування та роботи після звільнення з публічної служби; Б. Гаурей, А. Бульє, Ж.-П. Ґодільєр, Е. Мішель (B. Hauray, H. Boullier, J.-P. Gaudilliere, H. Michel) конфлікт інтересів у медицині; К. Трост, Е. Л. Геш (C. Trost, A. L. Gash) конфлікт інтересів на публічні йслужбі у сфері міжнаціональних відносин; та ін. Однак низка питань залишилась недостатньо повно розкритою, зокрема за темою цієї роботи, що актуалізує її виконання.

Основний зміст роботи

Нормативно-правові акти, що регламентують питання реалізації кадрового забезпечення органів публічної адміністрації, діють на застарілих концептуальних засадах, не враховуючи сучасних викликів та кризових явищ в економіці України, збільшення рівня корупції, політичної нестабільності, вимог європейської інтеграції тощо [3, с. 11]. Традиційне визначення державного управління персоналом не включає широкий спектр обмежень публічної доброчесності державних службовців і посадових осіб. Вони включають заборони, спрямовані на запобігання традиційним видам публічної корупції, таким як хабарництво та крадіжка державного майна, а також ширший спектр правил і норм, що регулюють фінансові конфлікти інтересів. Закони та правила щодо конфлікту інтересів часто забороняють державним службовцям приймати подарунки та приватні гостинності з приватних джерел, які регулюються урядом, або мати ділові відносини з урядом. Обмеження конфлікту інтересів можуть вимагати від державних службовців і посадових осіб публічного розкриття своїх фінансових активів. Обмеження щодо конфлікту інтересів можуть вимагати від державного службовця чи посадової особи продати певні фінансові пакети або дискваліфікувати себе від участі в певних справах, які можуть вплинути на вартість його чи її фінансових активів. Федеральний уряд і уряди багатьох штатів тепер встановлюють обмеження на лобіювання колишніх державних службовців своїх колишніх урядових установ у рамках так званих обмежень, що обертаються (англ. «as part of so-called revolving door restrictions») [4, c. 105-106]. Корупціонер спотворює описані правила управління соціальними процесами. По суті це втілення дисфункції права. Класичний фагоцитоз (етноз) правового, висловлюючись мовою біологічної науки.

Живильна енергія корупції знаходиться у добри чеснотах і праві, паразитуючи на них вона існує рівно доти, доки живиться її енергетичний ресурс. Наприклад, ЄС, порівняно з Україною, вільніший від корупції, хоча й щільніше втягнений у надскладні форми транснаціональної корупції та суміжних їм правопорушень. Наприклад, величезне багатонаціональне розслідування, розпочате магістратом м. Тренто Карлом Палермом, порушило давні, добре захищені канали торгівлі незаконними товарами на мільярди доларів. Було розкрито величезну мережу контрабанди, до якої входили впливові турецькі та сирійські наркобоси, болгарські та югославські державні компанії та агенти розвідки, італійські мафіозі та безліч торговців зброєю. Однак перш ніж встигли розслідувати ці справи та довести більш ніж 250 обвинувачених до суду, його раптово змінили, розслідування припинили, а його найвибуховіші докази засекретили на сорок років. Цей суддя зіткнувся з надто великою кількістю спецслужб, впливових політиків і партійних фінансистів, корумпованих державних службовців, нечистих на руку банкірів (англ. «bent bankers») і дипломатів, які керують своїми державними кораблями в складних водах Схід-Захід [5, c. 156, 159]. Як бачимо складністю процесу досягнення належного ефекту реалізації кадрової політики у системі правосуддя стає корупція, адже, як відомо, система правосуддя взагалі не може належним чином функціонувати тоді, коли її суб'єкти будуть схильними до корупції або професійну спроможність доброчесних суддів нейтралізують корупціонери [6, c. 151]. Водночас у ланці Україна-ЄС живильною енергією виступає ЄС, а її споживачем Україна. Якщо вітчизняний національний простір вже давно не пропонує вільної, чесної, правової конкуренції людських чеснот під час конкурсів на обіймання посад в організаціях публічної форми власності (органах влади, невладних організаціях), то наслідком цього стає посилення тренду функціональної дискваліфікації таких організацій. Ще більше шкоди корупціонери завдають через імітацію форми дотримання законодавчих процедури таких конкурсів. Корупція набуває більшої латентності, а тому її складніше нейтралізувати. У підсумку корупціонери на ключових посадах в державі, їхня масовість не просто послаблюють націю, а роблять її критично вразливою, оскільки формують своєю духовною інтелектуальною та іншою психологічної неспроможністю реальну загрозу національній безпеці.

Особливо це відчутно для органів публічної влади, що прагнуть працювати за сучасними європейськими стандартами якості. Крім професійної, можна вирізнити і соціально-психологічну проблему сучасних кадрів України нестабільність в суспільстві, криміналізація, корупція, слабка правова і законодавча база, інфляція, безробіття всі ці обставини не сприяють створенню здорової ситуації на ринку праці [7, с. 58]. Серед актуальних заходів державної кадрової політики України згадується посилення вимог до моральних якостей осіб, які залучаються до управлінської діяльності, з метою уникнення можливих проявів корупції, запобігання виникненню конфлікту інтересів, удосконалення процедури дисциплінарного провадження [8, с. 190]. Корупція може вплинути на всі аспекти процесів управління персоналом, причому фаворитизм і кумівство, а також зловживання повноваженнями у сферах найму, навчання, просування по службі та переміщення визначені як основні сфери ризику. Це стає можливим завдяки неконтрольованим повноваженням на власний розсуд, відсутності чесності, підзвітності, системи стримувань і противаг і прозорості в загальному управлінні кадровими службами [9]. Невиконувані посадові обов'язки ознака корупції. Чи-то не те зробив, чи не зробив, чи зробив несвоєчасно, чи посередньо однаковою мірою ілюструє викривлення. Питання такого викривлення корупційне, якщо воно допущене умисно, зокрема за наявності іншої особи, яка могла б обійняти цю посаду та бути ефективною на ній. Кумівство, непотизм, фаворитизм та інші синоніми позначають корупцію у формі призначення на посади своїх, за ознакою спорідненості, за винагороду, за лояльності до того, хто призначив/обрав особу на посаду. Домінуючими у такому призначенні/обранні можуть бути інші особистісні мотиви матеріального змісту і/або організаційної зацікавленості, наприклад, за отримання послуг сексуального чи іншого подібного змісту особою, яка призначала, від особи, яку призначили. Рівною мірою й перебування на посаді особи, яка не відповідає кваліфікаційним вимогам по суті, а не по формі, є неефективною. Єдине важливе, що не взято до уваги під час такого роду викривлень це професійна придатність. Підкреслимо також, що у корумпованих суспільствах форма часто втрачає значення, оскільки вона не відповідає змісту з тих самих причин. Наприклад, за формою документів, які має особа, вона атестована на відповідний рівень кваліфікації (наукової, педагогічної, управлінської і/або іншого професійного змісту), проте у реальності такий рівень вона не демонструє, не може і ніколи не могла показати, оскільки зазначений документ не відповідає змісту якостей такої особи, вона не розвинена на рівень, що вказаний у документі. Такого роду невідповідність ознака структурних корупційних викривлень, що реально загрожує національній безпеці.

Тероризм і злочинність це діяльність, яка привертає увагу, але існують інші, більш підступні ризики, які можуть завдати шкоди інвестиціям. Бюрократія неефективність тяганини, що викликає поштовхи, це одне. Кумівство фаворитизм у політичних призначеннях і укладання контрактів це інше. Хабарництво та корупція іноді в масових масштабах є поширеними у багатьох частинах світу [10, с. 4]. Якщо кожен організаційно-правовий елемент суспільного ладу об'єктивно детермінований, то втрата або суттєва дисфункція будь-якого з них загроза існуванню та розвитку суспільства. Ресурс форми важко переоцінити, тим більше коли це форма має юридичні наслідки. У випадку з документами про кваліфікаційну атестацію людини спостерігаємо саме такі юридичні властивості форми. Критичне значення релевантності змісту і форми у цьому відношенні виникає для особи, яка обіймає посаду у публічній владі, адже вона відповідає за публічний інтерес. Звісно такий інтерес буде незабезпечений, якщо за нього відповідає особа, що нездібна до роботи, яку їй доручили. Інерція, непевність та розпад наявних досягнень гарантується корупціонерами.

Вищеописана дисфункціональність публічно-правових і приватно-правових відносин до певної міри компенсується зусиллями професіоналів, тобто тими хто перебуває на посаді за покликанням, а тому є ефективними. Суть компенсаційного механізму виконання трудових функцій доброчесними працівниками замість корупціонерів полягає у тому, що ними виконується більший обсяг роботи, але винагороду за це отримують корупціонери. Звісно межа таких викривлень існує. Це ефект вторинної дисфункції, а саме: коли доброчесні працівники виконують роботу замість корупціонерів на межі своїх зусиль і часу. Якщо первинна дисфункція публічної організації зумовлена будь-яким викривленням організаційного змісту, тобто фактом призначення на посаду непридатної для роботи на ній особи, то вторинна дисфункція зумовлена об'єктивних спроможностей доброчесних громадян.

Багато проблем нації безпосередньо створюються внаслідок відсутності належним чином законодавчо урегульованих питань прозорості, підзвітності, усунення кумівства та корупції [10, c. 12]. Фактично наявність в організації (її структурному підрозділі) критичної маси корупціонерів виявляється неспроможністю її виконувати свої функції, ефективно працювати, а ресурсу доброчесних працівників цієї організації (її структурного підрозділу) вже не вистачає для компенсації неробства корупціонерів. Економічно цей ресурс їхня довершена майстерність, яка дозволяє виконувати не тільки свою роботу, але й працювати замість корупціонерів. Другим джерелом для зазначеної компенсації виступає час (календарний, академічний і/або будь який інший), який виходить за межі гарантованого трудовим законодавством максимуму (8 годин в день з двома щотижневими вихідним та відпусткою) та поглинає увесь час аж до межі 6-8 годин в день, які залишаються вільними від роботи. Третім джерелом виступають сили і час родичів, друзів та інших близьких осіб доброчесного працівника. Четвертий ресурс представлений часом для виконання завдань, який збільшується, порівняно з плановим, в межах 1-5 років. Відповідно індикаторами кадрової корупції в організації стає стан цих ресурсів, оцінених за відповідною методикою, зокрема через визначення якості ділової репутації, духовного капіталу людини, анонімне анкетування, опитування із застосуванням поліграфу тощо (див. табл. 1).

Таблиця 1

Ресурси, які витрачаються на нейтралізацію професійної неспроможності особи, яка здобула свою посаду корупційним способом