Право на виключення недобросовісного учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю: доцільність його включення у закон України "про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"

У дослідженні використано загальнонаукові методи (діалектичний, монографічний, метод синтезу та порівняння), і спеціальні методи (формально-логічний, тлумачення норм права).

Результати

На сьогодні регулювання правового статусу ТОВ здійснюється Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02. 2018 р., який набрав чинності 17.06.2018 р. До набрання його чинності діяльність таких товариств регулювалася Законом України "Про господарські товариства". Цей Закон встановлював такі підстави виключення учасника з ТОВ:

1) невнесення частини або повністю своєї частки до статутного капіталу товариства;

2) систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства (недобросовісність учасника) [1].

Рішення про виключення учасника з товариства відповідно до цих підстав могло бути прийняте учасниками, які володіють більш як 50 % від загальної кількості голосів учасників товариства.

Законом "Про товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю" передбачено лише дві підстави для виключення учасника зі складу ТОВ, а саме: 1) невнесення вкладу під час первинного формування статутного капіталу та 2) неподання правонаступником заяви про вступ до товариства. У зв'язку з цим в українському законодавстві не залишилося чинної норми, що надавала змогу учасникам ТОВ виключити іншого учасника, на підставі невиконання чи неналежного виконання останнім своїх обов'язків перед товариством. Такий підхід законодавця породжує як позитивні, так і негативні наслідки, проте чи дійсно доцільним був такий крок і чи є необхідність "повернути" таке право учасникам ТОВ?

Механізм виключення учасника з ТОВ за невиконання ним своїх обов'язків відігравав дуже важливу роль у захисті прав учасників, оскільки надавав їм змогу без звернення до суду усунути учасника, що своїми діями шкодить інтересам товариства. Відсутність подібної норми призводить до ситуацій, що унеможливлюють подальше нормальне функціонування товариства. Тому цей правовий механізм був досить важливим способом вирішення конфліктних ситуацій через виключення недобросовісного учасника. Проте його "вилучення" законодавцем теж не було безпідставним.

Ця підстава у тому вигляді, в якому її було врегульовано Законом "Про господарські товариства", призводила до зловживань нею, зокрема ця норма часто використовувалася для вилучення "неугодних" учасників, що в деяких випадках було частиною рейдерства підприємств. Підтвердженням цьому є численна судова практика, де суд встановив факт зловживання такою підставою для виключення учасника. Наприклад, такі висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах № 926/3973/17 [3], № 909/133/18 [4], № 910/19401/17 [5], № 920/888/17 [6], № 911/2340/17 [7].

Зокрема, досить часто використовувалася схема, за якої учасника не повідомляли про проведення зборів, через що загальні збори визнавали таке невідвідування зборів порушенням обов'язків учасника, і вирішувалося питання про його виключення на цій підставі. Така ситуація мала місце у справах № 926/3973/17, № 909/133/18, № 910/19401/17.

Наприклад, Касаційний господарський суд у постанові від 25 червня 2019 р. у справі № 926/3973/17 встановив, що оскільки Позивач повідомив Товариство про зміну місця його постійного проживання 13 грудня 2016 р., суди не прийняли до уваги надані Позивачем відомості стосовно нерухомості Позивача за новою адресою та акт ПП "Ремжитлосервіс" від 01.03.2018 № 59 стосовно проживання Позивача за новою адресою з 7 липня 2012 р. Також Суди не прийняли до уваги посилання відповідача на акт від 29.08.2016, довідку від 28.02.2018 та письмові заяви свідків стосовно надсилання Позивачу чистого аркушу паперу замість повідомлення про дату, місце та порядок денний зборів, оскільки під час допиту жоден зі свідків достеменно не згадав відправника, зазначеного на поштовому конверті, в якому знаходився чистий аркуш паперу. Рішенням зборів, оформленим протоколом від 30.09.2015 № 02/16, ухвалено: виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_2 та Позивача; прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4; затвердити статутний капітал у розмірі 76250,00 грн, що складає 10000 часток, і розподілити його між учасниками Товариства; внести зміни до прав і обов'язків, передбачених статутом Товариства та змінити місцезнаходження Товариства. У протоколі зборів стосовно причин виключення Позивача зі складу учасників Товариства зазначено, що Позивач не виконував обов'язків, передбачених пп. 4.4 та 4.5 Статуту Товариства, а саме систематично не брав участі у загальних зборах учасників, систематично не виконував та неналежно виконував обов'язки учасника Товариства, перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства [3].

З приводу цього Суд у п. 34 Постанови встановив, що погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про незаконність спірного рішення зборів у частині виключення Позивача зі складу учасників Товариства, оскільки викладені в ньому обставини стосовно невиконання позивачем обов'язків, передбачених пп. 4.4 і 4.5 Статуту Товариства, не знайшли свого підтвердження згідно з наданими учасниками справи та дослідженими судами доказами.

Ця досить проста за своїм змістом справа підтверджує наскільки "легко" було зловживати, передбаченим ст.64 Закону "Про господарські товариства" правом на виключення недобросовісного учасника з ТОВ, адже будь-яке невідвідування зборів за бажанням більшості учасників ТОВ могло слугувати підставою для виключення учасника. З іншого боку, конкретно у цьому випадку Суд залишив Позов задоволеним через неправомірні дії учасників стосовно повідомлення іншого учасника пустим конвертом на нову адресу, що очевидно завідома зроблено, щоб його виключити зі складу товариства за допомогою такої "зручної" для зловживань підстави.

Суд у подібних випадках встановлював наявність порушень прав учасника, до якого безпідставно застосовано норму ст. 64 Закону. Зловживання цією підставою часто призводило до зайвого перевантаження судової системи подібними справами, адже у випадку застосування ст. 64 Закону на момент розгляду справи судом учасник вже є виключений зі складу ТОВ, і відповідно його права вже є порушеними, а Суд в такому разі має застосовувати реституцію і відновлювати уже порушене право особи, яка на момент розгляду справи вже є повністю усунутою від управління товариством. Так, у справі № 909/ 133/18 за час доки учасник зміг добитися відновлення судом порушеного права, інші учасники повністю змінили установчий документ та, відповідно призначили новий виконавчий орган.

З огляду на проблеми, що породжувалися під час реалізації відповідної норми, невключення аналогічної норми до нового Закону законодавцем видається цілком логічним. Проте, як зазначають науковці В. Іго- нін та А. Шматов, відсутність у новому законодавстві норм про виключення учасника звужує простір для зловживань проти добросовісного учасника товариства. Водночас простір для зловживань з'являється в недобросовісного учасника [3]. Так, за відсутності цієї норми тепер учасники товариства будуть потерпати від невиконання своїх корпоративних обов'язків недобросовісним учасником і якимось законним способом вплинути на цю ситуацію вони тепер не взмозі. Через це у науковому середовищі є досить поширеною думка, що такий механізм виключення учасника з товариства має бути передбачений Законом, а проблеми, що мали місце з подібною нормою раніше, може бути усунено через більш досконале нормативне регулювання цього питання. Такої ж думки дотримується і автор цієї статті.

Стосовно правового регулювання питання виключення недобросовісного учасника з ТОВ на підставі положень "старого" закону професор Смітюх зазначав, що підстава виключення учасника з товариства за Законом України "Про господарські товариства" є загальною і сформульована в оціночних поняттях. Виключення учасника з товариства з цієї підстави набуло у правовій реальності України якості крайнього виразу корпоративного конфлікту, такі конфлікти стали вельми поширеними і розвивалися за таким сценарієм: загальні збори приймали рішення про виключення учасника, після чого учасник часто подавав до господарського суду позовну заяву про визнання такого рішення недійсним [1].

У цьому разі вихід з цієї ситуації науковець вбачав не у виключенні такого права у товариства, а у встановленні його за іншою правовою процедурою, що передбачала розгляд "оціночних понять" і остаточне вирішення питання виключення недобросовісного учасника з ТОВ лише за рішенням суду, а не загальних зборів, як це встановлювалося у законодавстві до 2018 р. Такий підхід, на нашу думку, з одного боку, дасть змогу зменшити ризики порушення прав учасників через зловживання, які мали місце до 2018 р., проте, з іншого боку, це лише ускладнить ситуацію з навантаженням судів господарської юрисдикції в Україні. Ще одним аргументом проти такої ініціативи є довгий строк розгляду судом рішень, за який нероб- росовісний учасник може нанести непоправну шкоду інтересам товариства до моменту ухвалення судом остаточного рішення по справі.

Науковці Ігонін та Шматов вважають, що надання права на виключення учасника всім без винятку товариствам на рівні закону навряд чи буде доцільним через ризики зловживання таким правом. Компромісом може бути право закріпити цей механізм у статуті, якщо всі учасники (100 % голосів) бачать користь від нього. Гарантією захисту від зловживань може стати вимога про одностайне голосування як за внесення таких положень до статуту, так і за виключення учасника (у другому випадку - без урахування голосів учасника, якого виключають). Одностайне погодження звужує можливості для оскарження положень статуту та рішень про виключення, адже якщо учасник погодився на такі умови участі в товаристві, він має бути готовим до того, що за наявності обґрунтованих підстав ці умови застосують проти нього самого [2].

Ця позиція виглядає більш раціональною до застосування для розвантаження суду. З іншого боку, застосування запропонованої процедури зменшить можливість зловживань таким правом не так через досконалість такого механізму, як через складність його застосування, що фізично звужує потенційну кількість таких випадків, незалежно від того чи порушують вони права учасників ТОВ. Водночас залишається відкритим питання порушення прав учасників нероб- росовісним учасником у товариствах, де такої підстави не було раніше передбачено статутом, адже станом на сьогодні до компетенції суду законодавством не віднесено вирішення питання виключення учасника з ТОВ.

На нашу думку, для вирішення цієї ситуації необхідно внести зміни до законодавства, що передбачатимуть можливість передбачити підстави виключення учасника з ТОВ статутом за процедурою, передбаченою науковцями В. Ігоніним та А. Шматовим, і водночас чітко визначити у Законі повноваження суду на розгляд питання про виключення учасника з ТОВ за невиконання ним своїх обов'язків у разі, якщо статутом не передбачено інший порядок виключення недобросовісного учасника.

Висновки