Компаративний аналіз моделей публічної політики ліберальних демократій на прикладі Швеції та Норвегії

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Компаративний аналіз моделей публічної політики ліберальних демократій на прикладі Швеції та Норвегії

Катерина Андріївна Швець

Аспірантка кафедри політології та державного управління,

Анотація

У статті досліджено скандинавську модель публічного управління, яка відзначається корпоративною системою прийняття рішень (держава - профспілки - роботодавці), у якій роль координатора в цій структурі відведена владі. Визначено, що держава бере на себе відповідальність з забезпечення населення соціальними благами та здійснює контроль над економікою, сприяючи чесній конкурентності, безпечними умовам праці та працевлаштованості населення. Характерними ознаками є високий рівень довіри громадян до органів публічної влади та їх участь в ухваленні рішень (через референдум, консультації з громадськістю, профспілки), відкритість і підзвітність публічних органів влади перед населенням. Виокремлено, що досліджувані скандинавські країни, Швеція та Норвегія, є лідерами у світі за рівнем життя населення, економічного розвитку, забезпечення соціальних стандартів і політичної стабільності, що є запорукою високої конкурентоспроможності скандинавських країн. Зазначено, що різні рівні влади (державний, регіональний, місцевий) спільно працюють над сприятливими умовами розвитку країни та над забезпеченням якісних умов життя для своїх громадян. Надійним підґрунтям забезпечення високої конкурентоспроможності досліджуваних країн є збалансоване та ефективне функціонування усіх підсистеми в межах нації. Скандинавські країни здатні в сучасних умовах максимально поєднувати поступальний політичний та економічний розвиток і високий рівень соціального забезпечення, що є необхідною умовою досягнення високої конкурентоспроможності у світі.

Таким чином, проведене компаративне дослідження в зазначених скандинавських країнах за методом бінарного лангітюдного темпорального порівняння дозволило виокремити модель публічної політики держав ліберальної демократії, у якій між владою і суспільством встановлена ефективна взаємодія щодо вироблення і впровадження політичних рішень.

Конструктивними факторами, які впливають на зв'язок влади і суспільства та сприяють функціонуванню даної моделі публічної політики, виступають: чітка законодавча регламентація правового статусу всіх учасників суспільно-політичного процесу; високий рівень політичної і правової культури та свідомості; стабільна економіка; діяльність експертних груп, наявність незалежних інститутів контролю за діяльністю влади та інші. Число конструктивних факторів впливу в цих державах значно перевищує рівень деструктивних. Важливою умовою функціонування публічної політики в ліберальних демократіях є наявність зворотного зв'язку між владою і суспільством. скандинавська публічна держава влада

Ключові слова: компаративний аналіз, скандинавська модель управління, публічна політика, державне управління, ліберальні демократії.

COMPARATIVE ANALYSIS OF PUBLIC POLICY MODELS OF LIBERAL DEMOCRACIES USING THE EXAMPLES OF SWEDEN AND NORWAY

Abstract

The article examines the Scandinavian model of public administration, which is characterized by a corporate decision-making system (state - trade unions - employers), in which the role of coordinator in this structure is assigned to the authorities. It was determined that the state assumes responsibility for providing the population with social benefits and exercises control over the economy, promoting fair competition, safe working conditions and employment of the population. Characteristic features are a high level of trust of citizens in public authorities and their participation in decision-making (through a referendum, consultations with the public, trade unions), openness and accountability of public authorities to the population. It is highlighted that the studied Scandinavian countries, Sweden and Norway, are leaders in the world in terms of the standard of living of the population, economic development, ensuring social standards and political stability, which is a guarantee of the high competitiveness of the Scandinavian countries. It is noted that different levels of government (state, regional, local) work together on favorable conditions for the country's development and on ensuring quality living conditions for its citizens. A reliable basis for ensuring the high competitiveness of the countries under study is the balanced and effective functioning of all subsystems within the nation. Scandinavian countries are able to maximally combine progressive political and economic development and a high level of social security in modern conditions, which is a necessary condition for achieving high competitiveness in the world.

Thus, the comparative study conducted in the mentioned Scandinavian countries using the method of binary longitudinal temporal comparison made it possible to single out a model ofpublic policy of liberal democratic states, in which effective interaction between the government and society regarding the development and implementation of political decisions is established.

Constructive factors that affect the relationship between the government and society and contribute to the functioning of this model ofpublic policy are: clear legislative regulation of the legal status of all participants in the socio-political process; high level of political and legal culture and consciousness; stable economy; the activity of expert groups, the presence of independent institutes of control over the activities of the authorities, and others. The number of constructive factors of influence in these states significantly exceeds the level of destructive ones. An important condition for the functioning of public policy in liberal democracies is the presence of feedback between the government and society.

Key words: comparative analysis, Scandinavian management model, publicpolicy, public administration, liberal democracies.

Постановка проблеми.

Розвиток сучасної демократії напряму пов'язаний з рівнем розвитку публічної політики та управління. Інститут публічної політики є тим соціально-політичним утворенням, яке за своєю природою покликане виступати умовою та засобом, що дозволяє суспільству формувати стратегічний «порядок денний», створювати внутрішні стимули та цінності суспільно-політичного розвитку, переводити конфлікти, що виникають у цьому процесі, у позитивно-функціональне русло, перетворюючи їх у елемент соціальної динаміки. Сучасну демократію неможливо розглядати відокремлено від таких процесів як відкритість і прозорість дій влади, підзвітність влади, рівень залученості громадянського суспільства до публічного управління та його вплив на процес прийняття політичних рішень, зацікавленість влади у співпраці з громадянським суспільством, публічний контроль дій влади тощо. В свою чергу на становлення та функціонування тої чи іншої моделі публічної політики впливають культурно-історичні традиції держави, рівень економічного розвитку, політико-правовий режим, інституційні особливості політичної системи, рівень розвитку громадянського суспільства, політичної культури та свідомості.

Відповідно до індексу демократії, розробленого англійським дослідницьким центром Economist Intelligence Unit, всі сучасні держави поділяються на повноцінні (ліберальні) демократії, недосконалі демократії, перехідні режими, автократичні режими. Даний індекс базується на п'яти категоріях: виборчий процес та плюралізм, політична участь, функціонування уряду, політична культура і громадянські свободи. Суть повноцінної демократії або ліберальної демократії полягає в тому, що населення має право управління країною. У таких державах права та політичні свободи громадян не лише поважаються, а й охороняються на законодавчому рівні. Для країн із ліберальною демократією характерна незалежна судова система. Країни з повноцінною демократією мають індекс від 8 і вище. Сьогодні у світі всього 21 країна з ліберальною формою демократії (Норвегія, Фінляндія, Швеція, Велика Британія, Ісландія та інші). Недосконала або неліберальна демократія - режим, який передбачає часткове володіння населенням владою. Для прикладу, в країні можуть справедливо відбуваються вибори, але права громадян частково обмежуються або порушуються тими ж засобами масової інформації, шляхом інформаційної агітації чи пропаганди. Недосконала демократія, згідно даних 2021 року поширена серед 53 країн (Франція, США, Естонія, Латвія, Польща, Молдова тощо). Країни з недосконалою демократією характеризуються індексом від 6 до 8. Гібридний режим або перехідний відрізняється нейтральністю. Цей режим є щось середнім між демократією та авторитаризмом. Іншими словами, це проміжний варіант, де з одного боку влада належить народу, але водночас країною керує парламент. Даний режим відрізняється стабільністю, тобто держава може багато років існувати за умов такого режиму навіть за ймовірності настання державних переворотів. Гібридний режим може згодом переродитися на автократію чи демократію, але найчастіше він слабшає і перетворюється на демократичний лад. Для гібридного режиму характерні індекси від 4 до 6. На сьогоднішній день із гібридним режимом існує 34 країни (Україна, Мексика, Грузія, Туреччина та інші). За автократії влада належить одній людині, або певній правлячій партії. Автократія диктує абсолютизм, деспотію та самодержавство. Яскравим прикладом автократичного режиму є Північна Корея, Росія, Китай, Білорусія, Афганістан. Країни з автократією вирізняються індексом нижче 4. На сьогоднішній день у світі 59 країни з авторитарним режимом правління [Democracy Index].

Метою статті є здійснити компаративний аналіз сучасних моделей публічної політики в країнах ліберальної демократії (Швеції та Норвегії) сформованих під впливом глобальних трендів та внутрішньо-політичних детер- мінаційних факторів.

Виклад основного матеріалу.

Для повноти нашого дослідження вважаємо за необхідне зупинитися на вивченні досвіду реалізації моделей публічної політики у демократичних системах. Зокрема, серед ліберальних демократій за доречне зупинитися на вивченні досвіду Норвегії та Швеції, так як ці країни протягом тривалого періоду, згідно індексу демократії, знаходяться в п'ятірці лідерів [Democracy Index 2022].

Звертаючись до досвіду Норвегії, варто зазначити, що дана країна уже кілька років поспіль займає лідерську позицію серед країн розвиненої демократії [Democracy Index 2022]. Даний успіх напряму пов'язаний з особливостями політичної системи країни та сформованою моделлю публічної політики.

За формою правління Норвегія є конституційною монархією. Згідно з чинною Конституцією, престолонаслідування передається по прямій лінії незалежно від статі. Формально у короля збереглися досить широкі повноваження. Він призначає Державну раду, включаючи прем'єр-міністра, затверджує закони, оголошує війну та укладає мир, є головнокомандувачем Збройних сил і главою державної церкви. Законодавча влада здійснюється парламентом - Стортингом, що складається зі 165 депутатів, які обираються загальним, рівним і таємним голосуванням за пропорційною системою строком на 4 роки. На першій сесії Стортингу, парламентарії висувають зі свого складу 1/4 депутатів і утворюють палату - Лагтинг, що є вищим дорадчим органом. Решту депутатів складають палату Одельстинг. Уряд несе колективну відповідальність за політику, хоча кожен міністр має право публічно висловлювати незгоду з того чи іншого питання. Члени кабінету міністрів затверджуються партією більшості чи коаліцією у парламенті. Вони можуть брати участь у парламентських дебатах, але не мають права голосу. Пости державних службовців надаються після проходження конкурсних іспитів [Гавриленко 2010: 346].

Управління у провінціях (фюльці) здійснює призначений королем фюлькесман (губернатор), за якого існує фюлькестинг (обласна рада), що складається з голів рад сільських та міських комун. У кожній комуні є виборний орган місцевого самоврядування - збори

представників.

Особливості публічної політики Норвегії багато в чому обумовлені тим, що домінуючу роль у соціально-культурному та економічному розвитку країни відіграє основний інститут політичної системи - держава. Вона є власником значної частини національних багатств. Уряд контролює ключові сектори економіки, зокрема, життєво важливу нафтовидобувну галузь, а також інші галузі, природні ресурси та ефективно використовує їх для економічного прогресу та людського розвитку [Гавриленко 2010: 454].

Одним із рушійних сил суспільно-політичного розвитку Норвегії є ефективна, гуманістично орієнтована соціальна політика держави. Важливе місце у ній займають системи охорони здоров'я, соціального та пенсійного забезпечення. Ці системи покликані компенсувати зниження доходів у зв'язку із втратою роботи, відпусткою в зв'язку з вагітністю та пологами, доглядом за дитиною, хворобою та тілесними ушкодженнями, непрацездатністю, пенсійним віком та смертю. У тих випадках, коли звичайного приватного чи державного забезпечення виявляється недостатньо, незаможним та особливо нужденним сплачується соціальна допомога. Вона фінансується з комунальних бюджетів, а соціальні виплати в рамках соціального та пенсійного забезпечення - із страхових відрахувань працюючих за наймом, податку, сплачуваного роботодавцями. Значна частина допомоги формується з державних дотацій, одержуваних внаслідок збору податків, мит та нафто-газодобування на континентальному шельфі. Частина доходів від нафтовидобування інвестується у спеціальний фонд, призначений для соціальних виплат у майбутньому.

Особливе значення в Норвегії надається забезпеченню повної зайнятості, прихильності до «принципу загальності» - поширенню послуг держави на всіх співгромадян, а не лише на незаможних та особливо нужденних. Ця країна зазвичай характеризується рівномірно розподіленою серед її населення власністю, протягом багатьох років вона залишається високим егалітарним та відносно однорідним суспільством [Денисюк, Мельников

2012: 260].

Головним регулюючим інструментом у Норвегії стали політичні ініціативи, розробка та проведення практичної програми соціально-економічних, ліберально-монетаристських та соціал-реформістських заходів. У процесі історичного розвитку вироблено національно-демократичний консенсус щодо капіталу - обов'язковий, неодмінний контроль незалежно від його національної приналежності [Денисюк, Мельников 2012: 261].

Норвегія - держава громадяни котрої беруть активну участь у політичному житті своєї країни. В Стротингу, парламенті Норвегії, представлено 8 політичних партій. На політичну владу впливають різні громадські та лобістські організації. Крім того, у Норвегії використовуються так звані гнучкі списки (вільні, відкриті). Гнучкими їх називають тому, що виборець може вносити в них зміни [The main features 2017]. Застосування відкритих списків пов'язане із існуванням у Норвегії преференційного голосування, яке дає можливість голосуючим висловити перевагу певним кандидатам, зазначеним у партійному списку. З наведених вище фактів можна дійти висновку, що з чинників, що пояснюють стабільність політичної системи у Норвегії, є наявність ефективно здійснюваної функції «входу», тобто артикуляція і агрегування інтересів населення здійснюється різними шляхами і, як наслідок прийняття до уваги інтересів громадян, вони, у свою чергу, надають підтримку існуючій політичній системі. Так, за різними статистичними даними, понад 65% населення довіряє уряду, а явка на виборах завжди висока і становить понад 75% [The main features 2017].

Для стійкості будь-якої політичної системи також важливим є ефективне здійснення функції «виходу». До функцій «виходу» можна віднести нормотворчість, виконання законів, правил і норм, контроль за їх дотриманням. У Норвегії ці функції реалізуються законодавчими, виконавчими та судовими органами влади. У разі, якщо рішення, яке, наприклад, може мати форму законодавчого акту, не до кінця задовольняє громадян, вони мають можливість висловити свою незгоду, яка у вигляді вимоги знову надходить на «вхід». Так, у Норвегії досить поширена практика проведення референдумів з різних питань і на різних рівнях - від місцевого до загальнонаціонального [Чальцева, Швець 2021 ].

Таким чином, можна говорити про функціонування зворотного зв'язку, наявність якого є важливою умовою стабільності політичного режиму. У ролі провідника зворотний зв'язок можуть також виступати ЗМІ. Норвегія посідає одне з провідних місць за кількістю періодичних друкованих видань на душу населення, а в рейтингу про стан свободи преси в країнах світу займає перше місце поряд з Нідерландами та Швецією [Чальцева, Швець 2021]. Крім того, населення певною мірою може здійснювати контроль за діяльністю політичних партій. Зокрема, слід зазначити той факт, що Норвегія -- одна з перших Скандинавських країн, яка на законодавчому рівні зобов'язала політичні партії опублікувати звіти про свою фінансову діяльність [Денисюк, Мельников 2012: 263].

Окремо варто зупинитися і на е-урядуван- ні і е-демократії в країні. Так, у Норвегії всі сфери життя суспільства пов'язані з електронними технологіями. Наприклад, фінансова та соціальна сфери, торгівля, медицина - являють собою найпотужніший електронний вузол, здатний одночасно обробляти інформацію та взаємодіяти між сферами за допомогою оператора. Таким оператором Агентство електронного уряду Норвегії затвердило компанію EVRY. Зазначена компанія опрацьовує електронні рахунки, дає гарантію новим клієнтам у можливості переходу до формату електронних фінансових взаємин без труднощів. З 1 липня 2012р. уряд Норвегії зобов'язав близько півмільйона норвезьких організацій надсилати свої рахунки в електронному вигляді [Digital Public ... Norway 2020].

За допомогою Агентства громадського управління та електронного уряду Норвегії, громадяни можуть отримувати доступ до 90% державної та муніципальної інформації країни. Агентство працює на користь швидкої доступності необхідних документів та інформації загального характеру [Digital Public . Norway 2020]. У Норвегії можна ознайомитися навіть із податковими даними інших осіб. У жодній іншій країні немає такої можливості.

Житель Норвегії може отримати необхідну йому інформацію не виходячи з дому. Наприклад, поради, консультації, довідки, офіційна інформація. Будь-який лист, написаний від руки, надрукований, отриманий електронною поштою або SMS є офіційним документом. Виходячи з цього, жоден чиновник не може надати хибну інформацію [Digital Public ... Norway 2020].

Загалом, електронний уряд Норвегії успішно функціонує завдяки взаємозв'язку спеціалістів, спеціального обладнання та електронних технологій, комунікацій, а також державної підтримки. Дані твердження підтверджуються і 9 місцем, що зайняла Норвегія, в рейтингу електронного правління ООН за 2022 рік.

Доволі схожою, однак з певними особливостями, є ситуація в іншій Скандинавській країні - Швеції.

Королівство Швеція - конституційна монархія з парламентською формою правління. Однак на відміну від Норвегії, політична діяльність глави держави - короля, за яким, згідно Конституції, зберігаються лише представницькі функції, - значно обмежена. Він не має політичної влади, не бере участі в політиці та офіційно представляє шведський народ.

Шведська конституція складається з трьох окремих документів: Форми правління (1974р.), Акту про престолонаслідування (1810р.) і Акту про свободу друку (1949р.). Крім того, є особливий Акт про Риксдаг 1974р., що відноситься до конституційних законів, однак займає проміжне становище між конституцією та звичайними законами [The Constitution of Sweden 2016].

Законодавча влада у Швеції належить однопалатному парламенту - Риксдагу, який обирається громадянами на 3 роки шляхом прямого голосування на основі пропорційних представництв. Риксдаг обирає прем'єр-міністра і затверджує склад уряду, який зазвичай формується лідером партії, що має парламентську більшість [The Constitution of Sweden 2016].

Політична система Швеції характеризується низкою особливостей. Зокрема, у країні склалася така багатопартійна система, за якої багато партій виникли на базі партійних груп у парламенті, у той час як дві великі партії - Селянська та Соціал-демократична - з'явилися раніше та мали широку соціальну базу і вплив, що дозволило соціал-демократам зайняти лідируючі позиції у шведському суспільстві.

У 70-х роках XX століття склалася блокова багатопартійність, при якій, з одного боку, утворився правоцентристський блок, що включав Помірну коаліційну партію, Народну (ліберальну) партію, Партію центру, Християнсько-демократичний союз, а з іншого - лівий блок, який склали Соціал-демокра- тична робітнича партія Швеції та Ліва партія. Сьогодні, лідируюче становище у суспільстві займає СДРПШ не тільки в силу особливостей історичного поступу, а й у силу її опори на потужний профспілковий рух. Спершу Центральне об'єднання профспілок Швеції (ЦОПШ) було колективним членом СДРПШ. Згодом воно формально вийшло із партії, але продовжує її підтримувати, у тому числі матеріально. Окрім ЦОПШ, активними є Спілка комунальних службовців, Союз службовців із вищою освітою. Разом вони становлять міцну соціально-політичну силу, впливаючи на економічне та політичне життя Швеції [Денисюк, Мельников 2012: 10].

Варто зазначити, що для шведської політичної системи характерною є відсутність єдиного економічного центру підприємців. Існує кілька їх об'єднань, які узгоджують свої позиції, насамперед під час укладання генеральних трудових угод. Цю функцію здійснюють: Шведська спілка підприємців, Союз шведських промисловців, Асоціація шведських фермерів, Союз шведських ландстингів (Федерація). Вони виступають як колективні роботодавці у відповідних сферах. Сильним впливом у країні користується кооперативний рух. До нього належать Асоціація шведських фермерів (АШФ), що здійснює постачальницькі та збутові функції. Незважаючи на те, що в сільському господарстві безпосередньо зайнято лише 2% самодіяльного населення, воно майже повністю забезпечує країну основними продуктами харчування [Денисюк, Мельников 2012: 11].

Практично кожен другий швед є членом того чи іншого кооперативу - житлового, постачальницького та ін., частина з яких об'єднані в загальношведські асоціації, що захищають інтереси членів кооперативів перед монополіями та державою. Для прикладу, є два великі житлові кооперативи загальнонаціонального характеру. Один із них належить Центральному об'єднанню профспілок Швеції, а інший - виключно громадянам - членам цього кооперативу. Держава вважає за необхідне направити центральні кооперативні асоціації у правове русло щодо прав членів кооперативів, порядку вступу до них, здачі житла не членам кооперативу, питань благоустрою на відповідній території та ін. [Денисюк, Мельников 2012: 11].

Найбільш нагальні інтереси населення забезпечуються за допомогою місцевого самоврядування, яке частково фінансується з державного бюджету та виконує ті функції, які передані державою місцевим органам самоврядування. Місцеве самоврядування на відміну від ряду інших країн Європи має значну самостійність, децентралізоване та побудоване за принципом розмежування повноважень між низовими сільськими та міськими комунами, з одного боку, та окружним самоврядуванням - з іншого. Воно належить до громадського сектору Швеції [Денисюк, Мельников 2012: 116-119].

Поряд з тим у Швеції слабше, ніж у Норвегії, використовуються інші інститути прямої демократії, зокрема референдуми. Але опитування громадської думки стали враховуватися у діяльності державних органів дедалі частіше. В цілому ж шведи довіряють своїм органам влади, тобто представницьким формам демократії [Денисюк, Мельников 2012: 37].

Для Швеції характерною є монополія засобів масової інформації і посилення їх впливу на політичне життя країни. Особливо сильний вплив вони здійснюють у періоди виборчих кампаній. При цьому журнали та газети не поділяються на фахові та бульварні. Вони розраховані на всі верстви населення незалежно від освіти та матеріального становища. Періодика субсидується державою. Хоча держава формально бореться з монополізмом, але багато газет і журналів є власністю найбільшого видавничого синдикату сім'ї Боньєрів, до них відносяться «Dadens Nyheter», «Exspressen», «Danemass», «Vaerld», «Dagens Industri». Частина газет належить основним політичним партіям. Так, «Aftonbladet» - газета ЦОПШ, Svedska dagblader» - правої Помірної коаліційної партії (ПКП). Великим телевізійним магнатом є Ян Стенбек, який володіє комерційними телевізійними каналами, газетами інформаційно-рекламного характеру. Однак, державними є головні електронні ЗМІ, що існують за рахунок абонентної плати та не використовують рекламу. Уряд, попередньо проконсультувавшись із партіями, представленими в Риксдазі, призначає на ці радіостанції та телевізійні канали правління. Передбачається, що Уряд та правління не мають прямого впливу на утримання радіо- та телевізійних програм. Проте за відсутності великого шведського інформаційного центру, ЗМІ змушені користуватися американськими, англійськими, французькими центрами, які мають свої відділення майже у всіх країнах світу. Звідси й певна спрямованість шведських передач [Де- нисюк, Мельников 2012: 11].

Незважаючи на відсутність цензури згідно із законодавством (Акт про свободу друку, Основний закон про свободу висловлювань та інші акти), держава не допускає зловживань цією свободою. На варті цього принципу стоять Шведська рада у справах преси (Pressens Oponionnamnd) та омбудсман у справах про свободу друку - особа, яку вибирають самі журналісти, які зобов'язані підкорятися його рішенням і оплачувати його утримання [Digital Public...Sweden 2020].

Не можна обійти увагою високу політичну активність шведів, яка базується на розвиненому громадянському суспільстві, що формувалося протягом двох століть, на їх повазі до законів, толерантності по відношенню до інших громадян та іноземців, на повазі до власної держави.

Взаємозв'язок держави з суспільством та навпаки, як і в Норвегії, вибудуваний на основі розвиненого е-врядування та e-демокра- тії. Згідно рейтингу електронного правління ООН 2022 року, Швеція займає 3 місце [Digital Public...Sweden 2020], що говорить про активне залучення інформаційних технологій в публічну політику.

Шведське Агентство адміністративного розвитку - Verva, засноване ще в січні 2006р., відповідальне за координування розвитку центрального уряду в країні. Воно є одним із центральних консультативних агентств уряду. Як експерт у сфері розвитку публічного адміністрування, дане агентство впливає на кілька публічних сфер: е-врядування; стратегії для співпраці громадян та влади; координацію державної закупівлі в галузі інформації й технології комунікації [Mass media 2022]. Інше Агентство «Lantmateriet» є одним з головних у допомозі створення електронного уряду в країні. Воно займається персоналізацією інформації про нерухомість та про її продаж споживачам. Агентство розробляє методологію захисту персональних даних, зокрема й у Інтернеті. Співробітники агентства розробляють програмне забезпечення та займаються управлінням IT-проектів [Mass media 2022].

З 1 червня 2012 р. у Швеції функціонує агентство під назвою «Центр державних послуг», основним завданням якого є своєчасне, якісне та ефективне надання послуг державним органам. Агентство охоплює своїми послугами понад 25% держслужбовців. Ще одним завданням агентства є підвищення ефективності роботи державного апарату [Электронное правительство в Швеции 2015].

У муніципалітеті Стокгольма надають інформацію про просування електронних технологій на всю структуру уряду. Зокрема, надання електронних послуг, фінансування робіт з оптимізації електронних послуг, розробка проектів щодо впровадження інформаційних технологій у структуру держави.

В уряді електронні технології найчастіше використовуються для інформування населення. Функціонує так звана електронна ініціатива - «е-петиція». У роботі з громадянами уряд використовує спеціальні візуальні бюджети, які нагадують комп'ютерну гру. Кожен бажаючий мешканець будь-якого району може брати участь в обговоренні будівництва об'єктів на певній території, розміщенні на ній інших об'єктів облагородження і т.д. Також громадянин може побачити бюджет, виділений на ці заходи. Усі пропозиції, що вносяться в дану програму, обробляються органами управління, і, потім приймаються рішення про початок робіт [Электронное правительство в Швеции 2015].

Розвиток електронних послуг, інформаційних технологій та різних комп'ютерних сервісів у Швеції відбувається на муніципальному рівні. В основному вони спрямовані на забезпечення якісної взаємодії уряду з населенням, відкритого доступу до інформації, а також участь у прийнятті рішень громадянами. Досить вдалим рішенням є створення агентств і міністерств, що володіють інформацією. Вони можуть її передавати, знижуючи витрати з державного бюджету на формування цієї інформації, а також на утримання та розвиток інформаційних систем. Вартість конкретної інформації регулюється урядом.

Окрім того Швеція розширює співробітництво з іншими державами Скандинавії в сфері впровадження е-уряду й уніфікації систем е-урядування в цих країнах, активно долучається до загальноєвропейських програм із розвитку е-урядування, але, поряд з тим, всіма засобами намагається підвищити інтерес власних громадян до користування електронними послугами [Андрєєва 2014: 158-160].

Таким чином, на прикладі Норвегії та Швеції ми бачимо, що для стійкості демократичного режиму потрібне ефективне здійснення функцій «входу» та «виходу» у механізмі політичної системи; також неодмінною умовою є зворотний зв'язок, що є запорукою існування демократії. Наступна умова - високий рівень підтримки та довіри населення до політичного керівництва держави. Цього можна досягти за наявності сильної національної економіки та проведення соціальної політики, яка має бути спрямована на забезпечення високої якості життя громадян.

Проведене дослідження публічної політики в зазначених демократичних країнах дозволило виокремити модель функціонування публічної політики - «Публічна політика держав ліберальної демократії» (рис.1), у якій між владою і суспільством встановлена ефективна взаємодія щодо вироблення і впровадження політичних рішень.

Рис.1. Публічна політика держав ліберальної демократії

Висновки

Таким чином, скандинавські країни здатні в сучасних умовах максимально поєднувати поступальний політичний та економічний розвиток і високий рівень соціального забезпечення, що є необхідною умовою досягнення високої конкурентоспроможності у світі.

Конструктивними факторами, які впливають на зв'язок влади і суспільства та сприяють функціонуванню даної моделі публічної політики, виступають: чітка законодавча регламентація правового статусу всіх учасників суспільно-політичного процесу, децентралізація; інститут референдуму і громадських опитувань, вільні вибори, активне громадянське суспільство; високий рівень політичної і правової культури та свідомості; стабільна економіка; розвинений середній клас, який становить основу населення держави; чіткий розподіл повноважень між органами влади і дія принципу стримування та противаги; розвинений інститут електронного врядування та електронної демократії, відкрита діяльність груп інтересів і лобістських груп; діяльність експертних груп, наявність незалежних інститутів контролю за діяльністю влади та інші.

Визначені фактори не є стандартним набором для всіх демократичних держав, але кожен із них позитивно впливає на функціонування публічного управління в державах ліберальної демократії. Число конструктивних факторів впливу в цих державах значно перевищує рівень деструктивних (для прикладу: менше застосування інституту референдуму в Швеції на противагу Норвегії, суттєво не впливає на рівень розвитку публічної політики в цій країні). Важливою умовою функціонування публічної політики в ліберальних демократіях є наявність зворотного зв'язку між владою і суспільством.

Бібліографічні посилання

Democracy Index. (2022). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Democracy_ Index (дата звернення 28.09.22)

Digital Public Administration factsheet 2020 Norway. (2020). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://joinu p.ec.europa.eu/sites/default/files/inlinefiles/Digital_Public_Administration_Factsheets_ Norway_vFINAL.pdf (дата звернення 14.09.22)

Digital Public Administration factsheet 2020 Sweden. (2020). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://joinup.ec.europa.eu/sites/default/files/inline-files/Digital_Public_Administration_Factsheets_

Sweden_vFINAL.pdf (дата звернення 10.09.22)

Mass media in Norway. (2022). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/ Mass_media_in_Norway (дата звернення 28.09.22)

The Constitution of Sweden. (2016). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.riksdagen.se/ globalassets/07.-dokument--lagar/the-constitution-of-sweden-160628.pdf (дата звернення 20.09.22) The main features of the Norwegian electoral system. (2017). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https:// www.regjeringen.no/en/topics/elections-and-democracy/den-norske-valgordning en/the-norwegian-

electoral-system/id456636/ (дата звернення 21.09.22)

Андрєєва, О.М. (2014). Електронне урядування країн Скандинавії: становлення та розвиток. Проблеми міжнародних відносин, 9, 154-168.

Гавриленко В.Г. (2010). Суспільствознавство: довідник в т. Т.3. Право, економіка.

Денисюк Н.П., Мельников А.П. (2012). Политическая культура Норвегии. Вучоныя запіскі. Гуманітарньїя і грамадскія навукі, 8(1), 259-265.

Чальцева О.М., Швець К.А. (2021). Практика публічного управління у Скандинавських країнах. Публічне управління та інновації, в: Міжнародний форум (20-21 травня 2021, Львів). Львів: Растр-7, 63-69. Электронное правительство в Швеции. (2015). Электронное правительство разных стран. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://elgov.ucoz.ru/index/ehlektronnoe_pravitelstvo_v_ shvecii/0-15 (дата звернення 28.09.22)

References

Andrєєva, O.M. (2014). Elektronne uryaduvannya krarn Skandinavn: stanovlennya ta rozvitok [Electronic governance of Scandinavian countries: formation and development]. Problemi muhnarodnih vMnosin, 9, 154-168. (in Ukrainian)

CHal'ceva O.M., SHvec' K.A. (2021). Praktikapublichnogo upravlinnya u Skandinavs'kih kratnah. Publichne upravlinnya ta innovacit [Practice of public administration in the Scandinavian countries. Public administration and innovation], in: Mizhnarodnij forum (20-21 travnya 2021, L'viv). L'viv: Rastr-7, 63-69. (in Ukrainian)

Democracy Index. (2022). Retrieved September 28, 2022 from https://en.wikipedia.org/wiki/Democracy_ Index

Denisyuk N.P. & Mel'nikov A.P. (2012). Politicheskaya kul'tura Norvegii [Political culture of Norway].

Vuchonyya zapiskm Gumanitarnyya i gramadskiya navuki, 8(1), 259-265. (in Russian)

Digital Public Administration factsheet 2020 Norway. (2020). Retrieved September 14, 2022 from https:// joinup.ec.europa.eu/sites/default/files/inlinefiles/Digital_Public_Administration_Factsheets_Norway_ vFINAL.pdf

Digital Public Administration factsheet 2020 Sweden. (2020). Retrieved September 10, 2022 from https:// joinup.ec.europa.eu/sites/default/files/inline-files/Digital_Public_Administration_Factsheets_Sweden_

vFINAL.pdf

Elektronnoe pravitel'stvo v SHvecii [e-Government in Sweden]. (2015). Elektronnoe pravitel'stvo raznyh stran. Retrieved September 28, 2022 from https://elgov.ucoz.ru/index/ehlektronnoe_pravitelstvo_v_ shvecii/0-15

Gavrilenko V.G. (2010). Suspil'stvoznavstvo [Social science]: dovidnik v t. T.3. Pravo, ekonomika. (in Ukrainian)

Mass media in Norway. (2022). Retrieved September 28, 2022 from https://en.wikipedia.org/wiki/ Mass_ media_in_Norway

The Constitution of Sweden. (2016). Retrieved September 20, 2022 from https://www.riksdagen.se/ globalassets/07.-dokument--lagar/the-constitution-of-sweden-160628.pdf The main features of the Norwegian electoral system. (2017). Retrieved September 21, 2022 from https://www. regjeringen.no/en/topics/elections-and-democracy/den-norske-valgordning en/the-norwegian-electoral-system/id456636/

Размещено на Allbest.ru