Конфліктна взаємодія органів публічної влади і громадянського суспільства як об’єкт наукових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конфліктна взаємодія органів публічної влади і громадянського суспільства як об'єкт наукових досліджень

Гонюкова Лілія Василівна доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічної політики, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Академіка Ромоданова, 12/2, м. Київ

Рак Юлана Олександрівна аспірантка кафедри публічної політики, Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Академіка Ромоданова, 12/2, м. Київ

Анотація

Наразі в сучасних умовах в яких перебуває Україна вкрай важливим є розвиток безконфліктної взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства, або ж конструктивне врегулювання конфліктної взаємодії найкращим шляхом для якісного державотворення. Для цього необхідно підходити до вивчення загального стану проблеми у науковому дискурсі з виробленням нових підходів до взаємовідносин органів публічної влади та громадянського суспільства. Сьогодні громадянське суспільство зі своїми інститутами переходять на новий рівень у своїй діяльності, реально впливаючи на політичні процеси в країні.

Проаналізувавши та опрацювавши наукові дослідження нами визначено основні поняття, які розкривають суть теми статті: конфлікт у загальному вигляді під яким розуміємо вияв неузгодженості інтересів, незгоди між двома або більшою кількістю сторін та конфліктної взаємодії - зіткнення інтересів сторін.

Вказано основні причини виникнення конфліктів. Досліджено особливості конфліктної взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства як об'єкта наукових досліджень, а саме визначено загальні, соціально-психологічні,соціально-демографічні,організаційні таматеріально-технічні причини виникнення конфліктної взаємодії та причини виникнення конфліктної взаємодії на соціально-професійній основі. У статті визначені причини виникнення конфліктної взаємодії між органами публічної влади та громадянським суспільством.

Зазначено, що для забезпечення максимального включення громадян до управління для досягнення легітимно розроблених і визнаних цілей прогресу, забезпечувати пошук компромісів або усунення соціальних, економічних і політичних суперечностей у суспільстві органи публічної влади мають бути орієнтованими на цінності громадянського суспільства.

Ключові слова: конфлікт, конфліктна взаємодія, органи публічної влади, громадянське суспільство.

Honiukova Liliia Vasylivna Doctor of Science in Public Administration, Professor, Professor of the Department of Public Policy, Educational and Scientific Institute of public administration and civil service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Akademika Romodanova St., 12/2, Kyiv

Rak Yulana Oleksandrivna Graduate student of the Public Policy Department, Educational and Scientific Institute of public administration and civil service, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Akademika Romodanova St., 12/2, Kyiv, конфлікт громадянське суспільство публічна влада

CONFLICT INTERACTION OF PUBLIC AUTHORITIES AND CIVIL SOCIETY AS AN OBJECT OF SCIENTIFIC RESEARCH

Abstract. Currently, in the modern conditions in which Ukraine is, the development of conflict-free interaction between public authorities and civil society is extremely important, or the constructive settlement of conflict interaction is the best way for high-quality state-building. For this, it is necessary to approach the study of the general state of the problem in the scientific discourse with the development of new approaches to the relationship between public authorities and civil society. Today, civil society and its institutions are moving to a new level in their activities, having a real impact on political processes in the country.

After analyzing and processing the scientific research, we defined the main concepts that reveal the essence of the topic of the article: conflict in general, by which we understand a manifestation of inconsistency of interests, disagreement between two or more parties and conflict interaction - a clash of interests of the parties.

The main causes of conflicts are indicated. The peculiarities of conflict interaction between public authorities and civil society as an object of scientific research were investigated, namely, the general, socio-psychological, sociodemographic, organizational and material-technical causes of conflict interaction and the causes of conflict interaction on a socio-professional basis were determined. Based on the analysis of scientific research, the article offers the reasons for conflict between public authorities and civil society.

It is noted that in order to ensure the maximum inclusion of citizens in management to achieve legitimately developed and recognized goals of progress, to ensure the search for compromises or the elimination of social, economic and political contradictions in society, public authorities should be oriented to the values of civil society.

Keywords: conflict, conflict interaction, public authorities, civil society.

Постановка проблеми

Безконфліктне суспільство це своєрідна утопія яка апріорі не може існувати, тому що, де є відносини «людина-держава» конфлікти є неминучими, інша справа, як їх не ігнорувати та будувати конструктивну конфліктну взаємодію щоб вони не загострювались, мали позитивні впливи та давали поштовхи до розвитку та нових ідей. Важливого значення та уваги набувають конфліктні процеси які відбуваються між органами публічної влади та громадянським суспільством, що можуть призводити до досить негативних наслідків, які можуть дестабілізувати владні процеси. Тому особливо важливим є досягнення конструктивної конфліктної взаємодії органів публічної влади і громадянського суспільства. Завдяки конструктивній взаємодії покращується функціонування та якість надання послуг владними структурами, підвищується рівень довіри до органів публічної влади від суспільства, що створює свою актуальність для подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У науковому дискурсі питанням вивчення конфліктної взаємодії між органами публічної влади та громадянським суспільством займаються (Н. Вербицька, В. Волошин, Т. Карлов та ін.), окремо питання конфліктів в органах публічної влади у своїх працях висвітлюють (Н. Довгань, Н. Нижник, М. Пірен, І. Слюсарев, Н. Федчун, С. Хаджирадєва та ін.). Питанням взаємодії органів публічної влади і громадянського суспільства присвячені праці Л. Гонюкової, О. Петроє та інших. Разом з тим, особливості конфліктної взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства потребують поглиблених досліджень.

Мета статті - дослідження особливостей конфліктної взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства як об'єкта наукових досліджень.

Виклад основного матеріалу

Взаємодія громадянського суспільства з органами публічної влади є головним чинником розвитку демократичної держави, бо саме громадянське суспільство є одним з важелів, яке здатне зробити значний внесок у розвиток держави. Одним із завдань органів публічної влади є створення умов для ефективної взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Важливою умовою виконання указаного завдання є створення не лише сприятливих умов співпраці, а також безконфліктної взаємодії. Необхідно зазначити, що держава створює відповідну нормативно-правову базу [1, C. 63-78]. Так, у Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки одним із завдань є «упровадження в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування інструментів діалогу як підходу до вирішення чутливих питань, розв'язання конфліктів тощо» [2]. Варто звернути увагу, що на Міжнародній конференції з питань відновлення України (URC 2022) 4-5 липня 2022 року в Лугано (Швейцарія) було зазначено: «Громадянське суспільство в Україні є вкрай сильним, особливо зараз, вона стало значно більше, ніж просто топові громадські організації, які беруть участь в робочих групах парламенту чи розробляють аналітичні документи. Це по суті тисячі низових ініціатив, які часто не є інституціолізованими. Ці ініціативні групи займаються важливими для збереження суверенітету й територіальної цілісності питаннями» [3]. Що підтверджує пріоритетність та важливу роль громадянського суспільства у житті держави. Разом з тим, активність громадських організацій, висування ними низових ініціатив, що не завжди є інституціолізованими, може створювати непорозуміння з органами влади, конфліктні ситуації.

Базовими поняттями які складають теоретичну основу феномену «конфліктної взаємодії органів публічної влади і громадянського суспільства» є «конфлікт» та «конфліктна взаємодія». В загальному значенні «конфлікт» походить від «лат. сопйіС;ш, conflictio», що у буквальному розумінні слова означає «зіткнення», боротьбу протилежних поглядів [4]. Більшість вчених (А. Анцупов, А. Шипілов, І. Ващенко, С. Пренко, В. Друзь, А. Бандурка, Б. Хасан, Дж. Тернер, Г. Ложкін, Н. Пов'яксль, В. Тимофієв та ін.) під конфліктом розуміють: найбільш деструктивний спосіб розвитку і завершення протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії, а також боротьбу підструктур особистості [5]; вияв неузгодженості інтересів, незгоди між двома або більшою кількістю сторін (особистостями чи групами), коли кожна сторона намагається зробити так, щоб була прийнята саме її позиція або цілі, спробу завадити зробити те саме іншій стороні, хворобу спілкування (нечесна, несправедлива, незрозуміла гра), тобто, як серйозне розходження, гостру суперечку [6]; зіткнення індексно протилежних цілей, інтересів, мотивів, позицій, думок, задумів, критеріїв або ж концепцій суб'єктів в опонентів у процесі спілкування - комунікації [7]; характеристику взаємодії, у якій не можуть співіснувати в незмінному вигляді дії, які взаємо детермінують і взаємо заміняють один одного, вимагаючи для цього спеціальної організації [8]; зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб'єктів - сторін взаємодії, наголошуючи на тому, що поняття різноспрямованості ширше за розуміння протилежності спрямованості, що дає можливість зняти обмеження розуміння проблеми та усунути елемент антагонізму [4]; стосунки між суб'єктами соціальної взаємодії, що характеризуються їх протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) або суджень (думок, поглядів, оцінок), а з іншого - як процес розвитку взаємодії суб'єктів від конфронтації до комунікації [9].

Для розуміння сутності конфліктної взаємодії між органами влади і громадянським суспільством важливо виявити її причини. Як правило, основними причинами конфліктів є:

1. Обмеженість ресурсів ( фінанси, матеріальні ресурси, інформація, час), що розподіляються між різними групами, які борються за них.

2. Взаємозалежність завдань окремих груп організації (причиною конфлікту може стати неадекватна робота одного підрозділу або людини).

3. Розходження цілей (цілі окремих підрозділів організації можуть суперечити одна одній, а іноді й загальній меті організації).

4. Різні уявлення про цінності ( як між групами, особистостями, так і між керівником і підлеглими).

5. Різна манера поведінки, рівень освіти та життєвий досвід, що зменшує ступінь взаєморозуміння і співробітництва між представниками підрозділів.

6. Незадовільні комунікації- можуть бути як причиною, так і наслідком конфлікту.

7. «Тиск» авторитету/лідера (може зачіпати почуття власної гідності людини, ініціювати комплекс неповноцінності і вести до конфліктів) [10].

У своєму дослідженні Н. Довгань серед загальних причин виникнення конфліктної взаємодії виділяє наступні:

- зіткнення інтересів сторін, які тісно співпрацюють і вирішують багато проблем;

- зіткнення матеріальних і духовних інтересів людей у процесі їхньої життєдіяльності;

- слабка розробленість правових та інших нормативних процедур вирішення соціальних суперечностей;

- недостатність матеріальних і духовних благ (що апріорі є конфліктним процесом);

- відносно стійкі стереотипи міжособистісних і міжгрупових відносин суб'єктів. Тут йдеться про недостатню толерантність стосовно один одного [11, С. 148-149].

Т. Карлов в свою чергу зазначає, що виникненню конфліктної взаємодії на соціально-професійній основі сприяють такі причини:

- недосконалість системи добору й розстановки кадрів;

- намагання працівника обійняти вищу посаду та обмеженість можливостей задовольнити його прагнення безпосередньо у своєму відділі, департаменті тощо;

- прогалини в нормативних документах, що регулюють порядок публічного управління;

- різний ступінь зацікавленості суб'єктів під час взаємодії на кожному етапі професійної діяльності;

- правова закріпленість за посадою або місцем працівника з низьким рівнем ділових якостей за наявності справді кращої кандидатури та неможливість для керівника здійснити заміну;

- крайнощі кадрової політики в підрозділах (повна заміна фахівців- практиків дипломованими фахівцями або, навпаки, приниження ролі чи навіть ігнорування фахівців з дипломами) [12, с. 109].

Якщо дивитись більш глобальніше, то у дослідженні Т. Карлов окремо виділяє соціально-психологічні, соціально-демографічні, організаційні та матеріально-технічні причини конфліктної взаємодії.

«Соціально-психологічні причини конфліктної взаємодії:

- хибні образи конфлікту (таке зачасту стається коли відсутня об'єктивна конфліктна ситуація, але сторонам вона здається конфліктною;

- різний підхід до оцінювання одних і тих же складних подій;

- психологічні умови застосування офіційної оцінки;

- втрата й перекручування інформації у процесі міжособистісної та міжгрупової комунікації;

- розбалансована рольова взаємодія людей;

- внутрішньогруповий фаворитизм.

Соціально-демографічні причини конфліктної взаємодії проявляються через переважання інтересів однієї групи над іншою (це яскравий приклад коли інтереси органів публічної влади переважають інтереси інститутів громадянського суспільства, і з першої сторони не приймаються заперечення та ін.).

Організаційні причини конфліктної взаємодії стаються на тлі недосконалої системи організації структур та неправильної організація праці в підрозділі (жорсткий розподіл обов'язків і функцій або надмірна зміна функцій персоналу, застарілі посадові інструкції, неправильний розподіл заробітної плати).

Матеріально-технічні причини конфліктної взаємодії є не зовсім критичними, і проявляються в основному у застарілому обладнанні, дискомфортних умовах праці (погана вентильованість приміщення, відсутність кондиціонерів, погане освітлення, нестача канцелярських товарів), і зазвичай проявляються лише в середині кожної організації чи структурі і не виходять за їхні рамки» [12, С. 109].

Як ми зазначали поштовхом до конфліктної взаємодії є безпосередньо причина конфлікту. Причинами до виникнення конфліктної взаємодії між органами публічної влади та громадянським суспільством можуть бути:

- ігнорування інститутів громадянського суспільства з боку органів публічної влади;

- недостатнє залучення органами публічної влади громадянського суспільства до розробки нормативно-правових документів;

- знецінення досвіду та кваліфікації представників громадянського суспільства

- взаємодія яка базуєтьсяна індивідуальних контактах, що

негативно впливає на оцінку прозорості та довірі з боку громадянського суспільства;

- брак розуміння потреб з обох сторін, що унеможливлює кооперацію та взаємодію;

- невмотивованість органівпублічної влади до співпраці з

громадянським суспільством;

- недовіра громадянськогосуспільства до діяльності органів

публічної влади;

- ситуативний характер співпраці в конкретних сферах, що призводить до недовіри та небажання громадянського суспільства співпрацювати з органами публічної влади;

- недостатній рівень надання інформації з боку органів публічної влади або обмеження до її доступу громадянському суспільству;

- непрозорість вибору (власна вигода) у співпраці органів публічної влади з конкретними інститутами громадянського суспільства.

Взаємоспрямованість та взаємозумовленість дій учасників конфлікту змушує говорити не лише про дії окремих людей у конфлікті, а й про їхню взаємодію. Своєю чергою, конфліктна взаємодія і є основним змістом процесу конфлікту. Конфліктна взаємодія починається з того, що один із учасників конфлікту виявляє ініціативу на початку боротьби за предмет конфлікту або з метою з'ясувати стосунки [13] та варіюються від явного протистояння та конкуренції до спроб придушити та уникнути конфронтації.

Разом з тим, є і позитивні сторони конфлікту. Конфліктна взаємодія знімає у людини емоційне напруження, приводить до подальшого зниження інтенсивності негативних емоцій; служить джерелом розвитку особистості, міжособових відносин - розширює сферу і способи взаємодії людини з оточуючими, дає новий соціальний досвід розв'язання складних ситуацій; може поліпшити якість індивідуальної діяльності; при відстоюванні справедливих цілей у конфлікті опонент підвищує свій авторитет у оточуючих; засіб самоутвердження особи, формування активної позиції у взаємодії з оточуючими може бути визначений як конфлікт становлення, самоутвердження, соціалізації [14, С. 25-26].

Т. Карлов зазначає, що «конфліктна взаємодія» є компонентом професійної діяльності працівників, а вміння виявляти причини виникнення протиріч, механізм розвитку і способи запобігання конфлікту, конфліктні обставини, що сприяють здійсненню протиправних вчинків, прогнозувати конфліктні ситуації, керувати поведінкою людей, які беруть участь у конфлікті, є важливою професійною якістю працівника [12, С. 104-105].

Отже, конфліктна взаємодія між органами публічної влади та громадянським суспільством характеризуються низкою протиріч, але при конструктивному підході до їх вирішення вони дають можливість до розвитку. Тому конфлікти є основою механізму адаптації до конструктивної взаємодії, оскільки, з одного боку, дозволяють відстежувати існуючі протиріччя, а, з іншого, за умови вмілого управління конфліктами, можливо, досягти підвищення ефективності всієї системи. А для швидкого та конструктивного підвищення цієї ефективності органам публічної влади та громадянському суспільству необхідно вести діалог, використовувати всі можливі форми взаємодії для подальшої співпраці задля розвитку держави, адже накопичені конфлікти призводять до унеможливлення прийняття управлінських рішень, розвитку та реформування системи. В свою чергу органи публічної влади мають розуміти, що громадянське суспільство є ключовим діячем, а його ініціатива є базовим елементом демократичного суспільства.

Якщо конфліктна взаємодія органів публічної влади та громадянського суспільства переросте у конструктив, то будуть відбуватись наступні зрушення: буде зростати прозорість та підзвітність, підвищиться системність взаємодії яка буде ґрунтуватись на досягненні результату, визначення чіткої мети для взаємодії.

Таким чином, конфліктна взаємодія може виступати джерелом позитивних змін і не бути лише руйнівним явищем.

Скільки б довго не тривала конфліктна взаємодія завершитися вона може одним із чотирьох варіантів:

1) повне або часткове підкорення іншої сторони конфлікту;

2) компроміс;

3) переривання конфліктних дій;

4) інтеграція та розв'язання конфлікту [13].

Висновки.

Через систему органів публічної влади формується солідарність між суспільством та державою як системою відносин, яка спрямована на реалізацію цінностей суспільства, досягнення цілей публічної політики, та створення конкурентоспроможної держави з верховенством права, розвиненою демократичною культурою. Все це дає підстави стверджувати, що конструктивна безконфліктна взаємодія органів публічної влади має ґрунтуватися на цінностях громадянського суспільства, що дозволяє включення громадян до управління державою у всіх сферах та виходу на якісно новий рівень євроінтеграційних процесів. Одним із перспективних напрямків стане подальше дослідження тенденцій взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства, а також використання медіації, як одного із методів вирішення конфліктів та розробки навчальних програм, тренінгів, які будуть сприяти формуванню медіативної компетентності - комплексу знань та умінь якими має володіти сучасний фахівець, що, на нашу думку, буде мати позитивне значення та допоможе представникам органів публічної влади та лідерам громадянського суспільства на ранніх етапах виявляти та попереджувати конфліктні ситуації і в разі загострення виходити з них, та дозволить виступати в якості посередника.

Література:

1. Гонюкова Л. В. Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні. Імперативи формування громадянського суспільства в умовах модернізації державного управління в Україні: головні виміри та виклики: кол.монограф. Київ: НАДУ, 2018. 288 с.

2. Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки від 27.09.2021 № 487/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#Text.

3. Принципи Лугано: яка роль громадянського суспільства? URL: https://lb.ua/ news/2022/07/25/524181_printsipi_lugano_yaka_rol.html.

4. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тисяч слів і словосполучень; уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк; за ред. Г. П. Півторак; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. Київ: Довіра, 2006. 790 с.

5. Ложкін Г. В., Пов'якель Н. І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика: навч. посіб. Київ: ВД Професіонал, 2006. 416 с.

6. Калаур С. М., Фалинська З. З. Соціальна конфліктологія: навч. посіб. Тернопіль: Астон, 2010. 360 с.

7. Бандурка А. М., Друзь В. А. Конфликтология. Харьков: Ун-т внутрен. дел. 1997. 196 с.

8. Пірен М. І. Конфліктологія: підручник. Київ: МАУП, 2003. 360 с.

9. Тимофієв В. Г. Управління конфліктами в діяльності державних службовців: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. Дніпропетровськ, 2006. 20 с.

10. Мартинюк Г. Ф. Причини виникнення конфліктів в системі державного управління та шляхи їх вирішення. Стратегія і тактика державного управління. 2020. URL: http://ep3.nuwm.edu.ua/18568/1/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD% D 1%8E%D0%BA%20%281%29.pdf.

11. Довгань Н. Технології врегулювання конфліктів у державному управлінні.: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 28 трав. 2004 р., м. Київ: у 2 т. Київ: Вид-во НАДУ, 2004. Т. 1. С. 148-149.

12. Карлов Т. В. Теоретичні засади конфліктної взаємодії в публічному управлінні. Теорія та практика державного управління. 2015. Вип. 2. С. 104-110.

13. Чинники та фактори виникнення конфліктів. URL: https://old.libr.dp.ua/site- libr/?idm=1&idp=199&ida=1207.

14. Конфліктологія: навч. посіб. / Л. М. Герасіна, М. П. Требін, В. Д. Воднік та ін. Харків: Право, 2012. 128 с. С. 25-26.

15. Майстренко, К. М. Комунікації у діяльності органів публічної влади. Публічне урядування. 2022. URL: http://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/1368.

References:

1. Honyukova L.V. (2018). Derzhavna polityca spriania rozvytku gromadianskogo suspilstva v Ukraine [State policy ofpromoting the development of civil society in Ukraine]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

2. Natsionalna stratehiia spryiannia rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini na 2021-2026 roky: vid 27.09.2021 № 487/2021 [National promotion strategy of the development of civil society in Ukraine for 2021-2026 from September 27, 2021, № 487/2021]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/487/2021#Text [in Ukrainian].

3. Pryntsypy Luhano: yaka rol hromadianskoho suspilstva? [The Lugano Principles: What is the role of civil society?]. Retrieved from https://lb.ua/news/2022/07/25/524181_ printsipi_lugano_yaka_rol.html [in Ukrainian].

4. Skopnenko O. I., Tsymbaliuk T. V. (2006). Suchasnyi slovnyk inshomovnykh sliv: blyzko 20 tysiach sliv i slovospoluchen [Modern dictionary of foreign words: about 20 thousand words and phrases]. H. P. Pivtorak. (Ed.). Kyiv: Dovira [in Ukrainian].

5. Lozhkin H. V., Poviakel N. I. (2006). Psykholohiia konfliktu: teoriia i suchasnapraktyka [Psychology of conflict: theory and modern practice]. Kyiv: VD Profesional [in Ukrainian].

6. Kalaur S. M., Falynska Z. Z. (2010). Sotsialna konfliktolohiia [Social conflictology]. Ternopil: Aston [in Ukrainian].

7. Bandurka A. M., Druz V. A. (1997). Konflyktolohyia [Conflictology]. Kharkov: Un-t vnutren. del. [in Ukrainian].

8. Piren M. I. (2003). Konfliktolohiia [Conflictology]. Kyiv: MAUP [in Ukrainian].

9. Tymofiiev V. H. (2006). Upravlinnia konfliktamy v diialnosti derzhavnykh sluzhbovtsiv [Management of conflicts in the activities of civil servants]. Extended abstract of candidate's thesis. Dnipropetrovsk [in Ukrainian].

10. Martyniuk H.F. (2020). Prychyny vynyknennia konfliktiv v systemi derzhavnoho upravlinnia ta shliakhy yikh vyrishennia [Causes of conflicts in the state administration system and ways to resolve them.]. Stratehiia i taktyka derzhavnoho upravlinnia - Strategy and tactics of public administration. Retrieved from http://ep3.nuwm.edu.ua/18568/1/%D0%9C%D0%B0% D 1%80%D 1%82%D0%B 8%D0%BD%D 1%8E%D0%BA%20%281%29.pdf [in Ukrainian].

11. Dovhan N. Tekhnolohii vrehuliuvannia konfliktiv u derzhavnomu upravlinni [Conflict resolution technologies in public administration]. Proceedings from MIIM '12: Aktualni teoretyko- metodolohichni ta orhanizatsiino-praktychni problemy derzhavnoho upravlinnia - Actual theoretical- methodological and organizational-practical problems of public administration. (рр. 148-149). Kyiv: Vyd-vo NADU [in Ukrainian].

12. Karlov T. V. (2015). Teoretychni zasady konfliktnoi vzaiemodii v publichnomu upravlinni [Theoretical principles of conflict interaction in public administration]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia - Theory andpractice of public administration, 2. 104-110 [in Ukrainian].

13. Chynnyky ta faktory vynyknennia konfliktiv [Factors and factors of conflicts]. Retrieved from https://old.libr.dp.ua/site-libr/?idm=1&idp=199&ida=1207 [in Ukrainian].

14. Herasina L. M., Trebin M. P., Vodnik V. D. (2012). Konfliktolohiia [Conflictology]. Kharkiv: Pravo, 25-26. [in Ukrainian].

15. Maistrenko, K. M. (2022). Komunikatsii u diialnosti orhaniv publichnoi vlady. Publichne uriaduvannia [Communications in the activity of public authorities]. Retrieved from http://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/1368 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru