Досвід іноземних держав щодо визначення організаційно-правових засад електронно голосування під час виборів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії внутрішніх справ

Досвід іноземних держав щодо визначення організаційно-правових засад електронно голосування під час виборів

Співак Марина Вікторівна доцент кафедри публічного управління та адміністрування, доктор політичних наук, кандидат юридичних наук,

Стрельченко Оксана Григорівна професор кафедри публічного управління та адміністрування, , доктор юридичних наук, професор,

Бухтіярова Ірина Геннадіївна доцент кафедри публічного управління та адміністрування, кандидат юридичних наук

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена розгляду проблем організаційно- правового забезпечення електронного голосування та електронної демократії в зарубіжних країнах. Досліджується можливість впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у виборчий процес. У зв'язку з відсутністю єдиних підходів до розуміння правової природи електронних демократичних виборів, особливу увагу авторами приділено аналізу державної політики у сфері удосконалення електронної демократії.

У статті розглянуто системи електронного голосування, які використовувалися при проведенні виборів в Естонії, Німеччині, Австрії, Великобританії, Швейцарії, Фінляндії. Проаналізовано практику інтернет- голосування, як прообразу електронної демократії, та проблеми ідентифікації виборців, підрахунку голосів, забезпечення таємниці голосування.

Позначені як позитивні сторони використання під час виборів електронних засобів голосування, а також значні ризики, пов'язані з можливістю втручання у систему обробки голосів виборців та складністю забезпечення контролю за процедурою проведення електронного голосування. Автори роблять висновок про можливість використання позитивного зарубіжного досвіду дистанційного голосування під час проведення виборів в Україні про необхідність розробки юридичних вимог до інформаційного простору та наданої інформації з метою підвищення її якості та достовірності.

Визначено, що основними пріоритетами для подальшого розвитку та вдосконалення сучасної електронної демократії мають бути процеси модернізації, технічний прогрес і просвітництво населення у сфері нових технологій. Застосування досягнень зарубіжного досвіду електронного голосування сприятиме підвищенню інтересу населення до виборчого процесу та громадянської активності, скорочення витрат на організацію голосування у важкодоступних та віддалених місцевостях та за межами території держави тощо.

Ключові слова: виборчий процес, вибори, електронне голосування, електронна демократія, публічне адміністрування, публічне управління.

Abstract

Spivak Maryna Viktorivna АвБосіаїе Professor of the Department of Public Management and Administration of the National Academy of Internal Affairs, Doctor of Political Sciences,Candidate of Law, Kyiv

Strelchenko Oksana Grgorivna Professor of the Department of Public Management and Administration of the National Academy of Internal Affairs, Doctor of Law, professor, Kyiv

Bukhtiyarova Iryna Gennadiivna Аssociate Professor of the Department of Public Management and Administration of the National Academy of Internal Affairs, Candidate of Law, Kyiv

THE EXPERIENCE OF FOREIGN COUNTRIES IN DETERMINING THE ORGANIZATIONAL AND LEGAL BASIS OF ELECTRONIC VOTING DURING ELECTIONS

The article is devoted to the consideration of the problems of organizational and legal support of electronic voting and electronic democracy in foreign countries. The possibility of introducing information and communication technologies into the election process is being investigated. In connection with the lack of unified approaches to understanding the legal nature of electronic democratic elections, the authors paid special attention to the analysis of state policy in the field of improving electronic democracy.

The article examines electronic voting systems used in elections in Estonia, Germany, Austria, Great Britain, Switzerland, and Finland. The practice of Internet voting, as a prototype of electronic democracy, and the problems of voter identification, vote counting, and ensuring the secrecy of voting are analyzed.

Marked as positive aspects of using electronic voting during elections, as well as significant risks associated with the possibility of interference in the voter processing system and the difficulty of ensuring control over the electronic voting procedure. The authors conclude about the possibility of using the positive foreign experience of remote voting during elections in Ukraine, about the need to develop legal requirements for the information space and the information provided in order to increase its quality and credibility.

It was determined that the main priorities for the further development and improvement of modern electronic democracy should be modernization processes, technical progress and public education in the field of new technologies. The application of the achievements of foreign experience in electronic voting will contribute to increasing the population's interest in the election process and civic activity, reducing the costs of organizing voting in hard-to-reach and remote areas and outside the territory of the state, etc.

Keywords: electoral process, elections, electronic voting, electronic democracy, public administration, public management.

Постановка проблеми

Вироблення оптимальних шляхів реалізації принципів демократії під час реформування всіх сфер суспільно-політичного життя країни набуває особливої актуальності. Існує потреба формуванні нових підходів до правового регулювання виборчого законодавства, яке являє собою врегульовану правовими нормами сукупність дій громадян і уповноважених органів, що спрямовані на формування органів публічної влади. У підґрунті даної сфери певні теоретико-правові ідеї та вимоги , які вироблялися десятиліттями. Одночасно динамічний розвиток електронних, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій визначає рівень, як суспільного прогресу, так і політичної та правової дійсності в абсолютно кожній державі. Проте, як показує практика, передові наукові досягнення не завжди ухвалюються політиками. Багато юристів та експертів без довіри ставляться до сучасних технологій, вважаючи неприпустимим використання дистанційного голосування під час виборів і референдумів тому відповідний напрямок потребує подальшої наукової розробки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі аспекти питання організації виборчого рпоцесу були висвітлені у працях таких вчених як: О. Барабаш, М Д. Голосніченко, Я. Давидович, Н. Карпачова, В. Ковтунець, О. Колесников, В. Колесниченко, В. Кравченко, А. Кушниренко, І. Луговий, О. Нельма, О. Осадчук, В. Плукар, М. Смокович, В. Співак, М. Ставнійчук, П. Стецюк та багатьох інших. Проте детальне дослідження питань запровадження електронно голосування під час виборів не проводилось. Зазначені обставини визначають актуальність і вибір теми статті, її науково- практичну значущість.

Мета статті полягає у тому, щоб розглянути досвід іноземних держав щодо визначення організаційно-правових засад електронно голосування під час виборів та запропонувати можливі заходи щодо його імплементації в національне законодавство.

Виклад основного матеріалу

Процес реалізації виборчого права викликає низку питань з юридичної точки зору. А саме, чи дотримуються основні принципи виборчого права: загальність та рівність, таїнство та свобода, гласність та прозорість, закріплені в нормативних актах загальносвітового значення - у Загальній декларації прав людини (ст.21) [1], у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст.25) [2] та в Протоколі №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст.3) [3].

Саме тому правовий аспект викликає найбільш гострі суперечки. Водночас правова проблема впровадження дистанційного голосування обумовлена лише технічною складової голосування. Адже у вік інформаційних технологій нерозумно виключати можливість як випадкових факторів (різних збоїв мережі проблеми з ідентифікацією і т.д.), так і навмисного втручання, що порушуе законодавство (створення фальшивого сервера, зараження комп'ютерними вірусами, атаки хакерів).

З іншого боку, безумовна перевага такого виду голосування - швидкість підбиття результатів. Не зважаючи на необхідність значних витрат при створенні подібного роду систем, в найближчому майбутньому дистанційне голосування дозволить заощадити бюджетні кошти (близько 50 відсотків відведених для проведення виборів коштів) [11]. Прогрес - явище динамічне, рано чи пізно сучасні інформаційно - комунікаційні технології будуть використані у політичній сфері вже практично. Головне - довести громадянам, що процес їхнього волевиявлення був по-справжньому чесним, адже тільки так можна заслужити довіру та використовувати нові нестандартні способи та системи для голосування надалі.

Незважаючи на значну критику з боку юридичного спільноти, дистанційний спосіб голосування, що здійснюється з допомогою інформаційно - комунікаційних технологій, продовжує завойовувати виборчі системи багатьох країн. Проте юридична наука все ще стоїть перед вибором прийняти чи ні запропоновані технології забезпечення волевиявлення громадян. електронний голосування демократія комунікаційний

Самостійним видом електронного голосування є дистанційне голосування з використанням Інтернету або інших засобів зв'язку, наприклад, смартфонів чи планшетів, тобто. Слід зазначити, що це питання є найбільш дискусійним через свою перспективність, нетрадиційності та складності реалізації.

Першою міжнародною міжурядовою організацією, яка займається проблемою відсутності міжнародно-правового регулювання процедур електронного голосування, стала Рада Європи (РЄ), який вперше в історії міжнародного права встановив регіональні міжнародно-правові стандарти електронного голосування. У 2003 році почала функціонувати створена під егідою РЄ Багатопрофільна спеціальна експертна робоча група з правовим, організаційним та технічним стандартам електронного голосування[10]. Через рік Комітетом міністрів Ради Європи було затверджено проект Рекомендації, яка стала першим міжнародно-правовим актом, що регулює проведення електронного голосування. Основними його цілями є: надання виборцям права проголосувати дистанційно (поза виборчою дільницею), а також модернізація виборчого процесу відповідно до зростання та розвитком як суспільства, так і сучасних технологій [8].

Історія інтернет-голосування починається з 2000-х років. Вперше такі системи волевиявлення виникли у США та країнах Європи. Слід відзначити, що найбільшого успіху досягла Естонія. Саме там, на початку 21 століття було затверджено нормативну базу, що складається з чотирьох нормативно- правових актів («Про вибори до місцевих органів державної влади», «Про вибори у Рійгікогу», «Про вибори у Європейський парламент», «Про Референдум») та створено відповідну матеріально - технічну інфраструктуру.

Вже з 2005 року у Естонії в такий незвичайний спосіб голосування проводять вибори різних рівнів: місцевих органів, національного парламенту - Рійгікогу і навіть до Європейського парламенту. Відсоток голосів, поданих через інтернет постійно збільшується. Процедура голосування у багатьох країнах ідентична. Так, у Естонії, виборець спочатку має підтвердити свою особу на спеціальному сайті за допомогою ID-карти; після успішного проходження реєстрації йому надається список кандидатів або партійні списки. Потім виборець на сторінці має обрати кандидата/партійний список та підтвердити свій вибір за допомогою електронного підпису за допомогою тієї ж ID-карти. Після завершення процедури на сторінці з'являється повідомлення з інформацією про прийняття голосу.

Особливістю естонської моделі голосування є проведення інтернет - голосування лише в період від шести до чотирьох днів до офіційно призначеної дати виборів. Це рішення обумовлене технічними факторами - неприпустимістю перевантаження сервера та зменшення ризику хакерських атак. Інша відмінна риса - можливість змінити свій вибір у період попереднього голосування згідно з вищеописаною процедурі або у день виборів на виборчій ділянці. Таким чином, попередній голос буде видалено (анульовано) [8]. Разом з тим, Президент Естонської Республіки звернувся із запитом до Конституційної колегії Верховного суду, стверджуючи, що положення законодавства, що дозволяють громадянам, які голосують через Інтернет, змінювати свій голос необмежену кількість разів, порушують принцип рівності. Проте, на думку Конституційної колегії, цей принцип не порушується [7].

Що ж до інших країн, наприклад, таких як Франція, Іспанія, Фінляндія, Швейцарія, Великобританія, Австрія, Нідерланди, Німеччина та США, то там також проводяться не лише експерименти, а й вибори із використанням електронних технологій. Однак найчастіше голосування має неполітичний, юридично незначний характер та спрямовано формування органів студентського самоврядування (студентські ради та спілки) або інших молодіжних спільнот. Зокрема, в Австрії експеримент із використанням інформаційних технологій проводився одночасно і з традиційним голосуванням у час виборів членів студентської ради Віденського університету економіки та бизнеса[13]. Подібні експерименти були проведені в кількох університетах країни.

Аналогічні експерименти, що мають неполітичний характер проводились у Німеччині. Окрім голосування за допомогою інформаційно - комунікаційних технологій виборці могли використати інший дистанційний спосіб голосування - голосування поштою. Вважається що таке голосування є дуже ризикованим. Разом з тим, Федеральний Конституційний суд Німеччини підтвердив його конституційність [6].

У канадській провінції Онтаріо кілька муніципальних утворень провели вибори до органів місцевого самоврядування та відділів середньої освіти виключно за допомогою електронних засобів голосування (Інтернету чи телефону). Впровадження подібної системи істотно збільшило явку (зі звичайного показника 25 - 30% до 55%, тобто. майже вдвічі). Більше того, після таких інтернет - виборів у тій самій провінції Онтаріо було організовано Секретаріат у справах відновлення демократії[8].

Подібна модель вимагатиме значного перегляду політичних демократичних процесів, а також може призвести до фундаментальної реконструкції основних механізмів державного управління.

Проблемами електронного голосування однією з перших почала займатися Великобританія, де у 1997 році була створена спеціальна урядова робоча група проведено пробні тести на місцевих виборах у кількох графствах[5].

На початку 2000-х років. проводилися вже масштабні тести, у низці регіонів з'явилася можливість голосувати через інформаційно-телекомунікаційну мережу Інтернет, а також через мобільні телефони. У порядку експерименту було дозволено голосувати через Інтернет, по мобільному та звичайному телефону на муніципальних виборах у Ліверпулі. Водночас технології дистанційного голосування зазнають серйозної критики. В якості аргументів наводиться ненадійність систем дистанційного голосування і більша ймовірність шахрайства. Проведене показало, що способи електронного голосування можуть суперечити прийнятому 1998 році країнами ЄС Закону про права людини, яка гарантує таємницю голосування. На думку дослідників, у електронних системах це забезпечити неможливо. Такий прецедент уже створено: у Ліверпулі порушено справу, пов'язану з порушенням прав людини під час електронного голосування[9].

Виборча комісія Великобританії також дала свою оцінку можливого використання дистанційного голосування на виборах у органи державної влади та місцевого самоврядування. На жаль, її висновки виявилися песимістичні. Програма зі стимулювання виборчої активності (її бюджет становив 30 мільйонів фунтів стерлінгів) при реалізації якої проголосувати можна було б через вуличні інтернет-кіоски, короткі повідомлення, що надсилаються через мобільні телефони (SMS), а також за звичайним телефоном, виявилася малоефективною. З цієї причини Виборча комісія Великобританії закликала уряд не пов'язувати з ініціативою електронного голосування надто великих очікувань[7].

В Іспанії пілотні проекти з електронного голосування проводилися з 1995 року, а перший юридично незначущий тест з віддаленим електронним голосуванням було проведено у 2003 році в ході парламентських виборів у Каталонії[8].

У Фінляндії проводився експеримент з електронного голосування на муніципальних виборах, який виявився невдалим. Під час проведення електронного голосування безпосередньо на виборчих дільницях голосу 2% виборців не були в електронній системі. Хоча ця обставина стала можливою навіть через неправильного використання самими виборцями технічних пристроїв (одні виборці не підтвердили на екрані пристрою для голосування свій вибір, інші завершили роботу з пристроєм до повного завершення процедури голосування), Верховний Суд Фінляндії визнав вибори такими, що не відбулися і призначив нові вибори. Підставою такого рішення стала неточність інструкцій, отриманих виборцями про порядок голосування. При передчасному видаленні з пристрою ідентифікуючої карти, виборець не поінформувався про те, що його голос не зараховується. При цьому питання правомірності електронного голосування Верховний Суд Фінляндії не розглядав [7].

Виборчий закон у Нідерландах ще з 1965 року дозволив організовувати голосування не лише традиційним способом. У 1998 була прийнята програма в галузі «електронного уряду», а через рік прийнято доповнення, що передбачає використання Інтернету з метою зробити голосування доступнішим. Високу зацікавленість у цьому виявили муніципалітети, здійснюючи низку експериментальних проектів із використанням електронного голосування на виборах усіх рівнів [9]. Відповідно до виборчого законодавства, громадяни, які проживають та працюють за кордоном, мали можливість голосувати за допомогою інформаційно-комунікаційної мережі Інтернет[8].

У Швейцарії кантон Женева вперше використав віддалене голосування через Інтернет за повною схемою з моменту прийняття ряду нормативних актів, що регулюють процес такого голосування. Голосування поштою тут застосовувалося з кінця 1970-х років, тому використання інформаційно- комунікаційних технологій як додатковий спосіб дистанційного голосування не викликає протирічь. Водночас, Швейцарія в цьому напрямі діє з обережністю. Реалізація проекту щодо впровадження електронного голосування, у рамках якого було проведено вибори органів влади всіх рівнів (муніципального, кантонального, федерального), розпочата ще у 2001 році. Програмне забезпечення електронного голосування було визнано Європейським союзом та Організацією Об'єднаних Націй (Премія ООН за внесок у розвиток державної служби). Рада Європи використовувала систему електронного голосування для проведення опитування з Європейської хартії для демократичних шкіл без насильства. Однак, можливість голосувати та обирати через Інтернет громадяни отримали тільки з 2009 року, після того 8 лютого 2009 року на референдумі було схвалено відповідну поправку до Конституції Республіки та Кантона Женева, яка набула чинності з 2010 року. Першими через Інтернет змогли проголосувати громадяни, які проживають за кордоном лише у 2009 році, незважаючи на те, що дозвіл використовувати Інтернет при здійсненні громадянами політичних прав було закріплено законодавством ще 2002 року [12].

Висновки

Таким чином, виборчим законодавством деяких зарубіжних країн передбачено можливість електронного голосування за допомогою Інтернету або телефонного голосування. Однак у більшості країн електронне голосування має значні обмеження чи експериментальний характер. Аналіз практики його застосування свідчить про значні ризики, пов'язані з неналежним забезпеченням таємниці голосування, можливістю втручання у систему обробки голосів виборців та складністю забезпечення контролю за процедурою проведення електронного голосування.

Водночас слід зазначити, що електронне, а зокрема - дистанційне голосування неминуче. Воно є майбутнім "електронної демократії". Подібний вид голосування - це не "Додаткова опція". Інтернет можна розглядати як прообраз електронної демократії з можливістю голосування, хоч він і не передбачає реальних правових рамок, у яких реалізується сучасна демократія. Це призводить до відсутності прозорості здійснення електронної демократії Тому необхідно розробити юридичні вимоги до інформаційного простору та надається інформації з метою підвищення її якості та достовірності. Основними пріоритетами для подальшого розвитку та вдосконалення сучасної електронної демократії мають бути процеси модернізації, технічний прогрес і просвітництво населення у сфері нових технологій. Застосування досягнень зарубіжного досвіду електронного голосування сприятиме підвищенню інтересу населення до виборчого процесу та громадянської активності, скорочення витрат на організацію голосування у важкодоступних та віддалених місцевостях та за межами території держави тощо.

Література

1. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 года.

2. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г. (ратиф.Указом Президиума Верховного Совета СССР от 18 сентября 1973 г. № 4812-VIII). Ведомости Верховного Совета СССР. 1976. № 17. Ст. 291.

3. Протокол №1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (20.03.1952).

4. Vote recorder (Rutgers, The State University of New Jersey. The Thomas A. Edison Papers Project).

5. Зарубежный опыт использования системы электронного голосования

6. Овчинников В.А., Антонов Я.В. Некоторые аспекты обеспечения конституционного соответствия электронного голосования как части электронной демократии. Государственная власть и местное самоуправление. 2014. № 1. C. 40-41.

7. Павлушкин А.В., Постников А.Е. Правовой механизм дистанционного электронного голосования (анализ возможной модели). Журнал российского права. 2009. № 11. C. 5-13.

8. Пескова О.Ю., Половко И.Ю., Фатеева С.В. Обзор подходов к организации электронного голосования. Научно-технический и прикладной журнал «Известия ЮФУ. Технические науки». 2014. №2. С. 28-32.

9. Сербин М.В. Зарубежный и российский опыт повышения электоральной активности молодежи посредством интернет - голосования. Международное публичное и частное право.2011. № 4. С. 63-65.

10. Фонд развития электронной демократии. Стандарты совета Европы в областиэлектронного голосования.

11. Чуров В.Е. Проведение выборов через интернет станет возможным к 2018 году.

12. Шульга-Морская Т.В. Электронное голосование: опыт и перспективы

13. Швейцарии и России. Адвокат. 2013. №3. С. 57-72.

14. Электронное голосование в фокусе.

References

1. Vseobshhaja deklaracija prav cheloveka ot 10 dekabrja 1948 goda [Universal Declaration of Human Rights of December 10, 1948.].

2. Mezhdunarodnyj pakt o grazhdanskih i politicheskih pravah ot 16 dekabrja 1966 g. (ratif.Ukazom Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR ot 18 sentjabrja 1973 g. № 4812-VIII) [International Covenant on Civil and Political Rights of December 16, 1966].Vedomosti Verhovnogo Soveta SSSR - Vedomosti of the Supreme Soviet of the USSR. 1976. № 17. [in Russian].

3. Protokol №1 k Konvencii o zashhite prav cheloveka i osnovnyh svobod (20.03.1952) [Protocol No. 1 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms].

4. Vote recorder (Rutgers, The State University of New Jersey. The Thomas A. Edison Papers Project).

5. Zarubezhnyj opyt ispol'zovanija sistemy jelektronnogo golosovanija [Foreign experience of using the electronic voting system].

6. Ovchinnikov, V.A., Antonov, Ja.V. Nekotorye aspekty obespechenija konstitucionnogo sootvetstvija jelektronnogo golosovanija kak chasti jelektronnoj demokratii [Some aspects of ensuring the constitutional compliance of electronic voting as a part of electronic democracy]. Gosudarstvennaja vlast' i mestnoe samoupravlenie - State power and local self-government. 2014, № 1 [in Russian].

7. Pavlushkin, A.V., Postnikov, A.E. Pravovoj mehanizm distancionnogo jelektronnogo golosovanija (analiz vozmozhnoj modeli) [Legal mechanism for remote electronic voting (analysis of a possible model)]. Zhurnal rossijskogoprava - Journal of Russian Law. 2009. № 11 [in Russian].

8. Peskova, O.Ju., Polovko, I.Ju., Fateeva, S.V. Obzor podhodov k organizacii jelektronnogo golosovanija [Overview of approaches to the organization of electronic voting]. Nauchno-tehnicheskij i prikladnoj zhurnal “Izvestija JuFU. Tehnicheskie nauki” - Scientific, technical and applied journal “Izvestiya SFU. Technical science”. 2014. №2. [in Russian].

9. Serbin, M.V. Zarubezhnyj i rossijskij opyt povyshenija jelektoral'noj aktivnosti molodezhi posredstvom internet - golosovanija [Foreign and Russian experience of increasing the electoral activity of young people through Internet voting]. Mezhdunarodnoe publichnoe i chastnoe parvo - International public and private law. 2011, № 4. [in Russian].

10. Fond razvitija jelektronnoj demokratii. Standarty soveta Evropy v oblasti jelektronnogo golosovanija [Foundation for the development of electronic democracy. Council of Europe standards for e-voting].

11. Churov, V.E. Provedenie vyborov cherez internet stanet vozmozhnym k 2018 godu [Online elections will be possible by 2018].

12. Shul'ga-Morskaja, T.V. Jelektronnoe golosovanie: opyt i perspektivy Shvejcarii i Rossii [Electronic voting: experience and prospects of Switzerland and Russia]. Advokat - Advocate. 2013. №3. [in Russian].

13. Jelektronnoe golosovanie v fokuse [Electronic voting in focus].

Размещено на Allbest.ru