Роль інститутів громадянського суспільства у процесах демократизації публічно-управлінської сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інститутів громадянського суспільства у процесах демократизації публічно-управлінської сфери

Гавкалова Наталія Леонідівна, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри; Єрьомка Данило Вікторович аспірант кафедри державного управління, публічного адміністрування та регіональної політики, Харківський національний економічний університет імені С. Кузнеця

Анотація

Розглянуто феномен політичної культури як основи стабільності та динамічного розвитку держави в гуманітарній сфері на сучасному етапі. Процеси трансформації до демократії містять багато складностей і суперечностей; у загальному вигляді сам процес демократизації виглядає як послідовна зміна кількох етапів розвитку, кожен з яких вирішує певне коло завдань. Ця боротьба може приймати дуже гострі форми, що межують із політичною поляризацією, але без відмови від національної єдності. Збереження національної єдності є чинником принципового значення в контексті національної безпеки. Якщо в громадянському суспільстві немає єдності, замість демократії виникає зовсім інший політичний результат у негативному світлі. Досліджено взаємозв'язок функціонування демократичних інститутів із трансформацією політичної культури в Україні.

Для того, щоб з'ясувати вплив громадянського суспільства на процеси становлення демократичного політичного режиму та демократичної політичної культури, необхідно охарактеризувати основні характеристики цього поняття. Досліджено та проаналізовано форми та етапи демократизації громадянського суспільства на сучасному етапі формування національної безпеки в державі. Вони передбачають множинність політичних партій і характерні для неї свободи, а також основні відмінності між видами державної влади: самостійність законодавчої влади, незалежність виконавчої влади, незалежність судової влади, правова ініціатива і незалежність.

Сюди ж входять місцеві органи влади, насамперед державні, які реально дозволяють підключити резерви самостійності та ініціативи; Місцева влада нерозривно пов'язана з ідеєю децентралізації. З'ясовано роль політико-культурних факторів в еволюційних процесах демократизації громадянського суспільства. На етапі становлення демократії, коли в практику повсякденного життя впроваджуються нові інститути та нові процедури функціонування суспільного організму, зростає значення гуманітарної складової національної безпеки. Утвердження політичної демократії, набуття її інститутами державної влади необхідної стабільності можливі лише за умови привернення більшості суспільства до цінностей демократії, тобто усвідомлення масами її як найдосконалішої форми правління порівняно з іншими.

Ключові слова: громадянське суспільство, демократизація, політична культура, трансформація, національна безпека, державне регулювання.

Abstract

The role of civil society institutions in the processes of democratization of the public and administrative sphere

Gavkalova Nataliia Leonidovna Doctor of Economics, Professor, Department of Public Administration, Public Administration and Regional Policy, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics, Nauki Ave., 9-A, Kharkiv

Eryomka Danylo Viktorovych Post-graduate student Department of Public Administration, Public Administration and Regional Policy, S. Kuznets Kharkiv National University of Economics, Nauki Ave., 9-A, Kharkiv

The phenomenon of political culture as the basis of stability and dynamic development of the state in the humanitarian sphere at the present stage is considered. Transformation processes towards democracy contain many complexities and contradictions; in general terms, the democratization process itself looks like a consistent change in several stages of development, each of which solves a certain range of tasks. This struggle can take very sharp forms, bordering on political polarization, but without renouncing national unity. The preservation of national unity is a factor of fundamental importance in the context of national security. If there is no unity in civil society, instead of democracy, a very different political outcome in a negative light emerges.

The relationship between the functioning of democratic institutions and the transformation of political culture in Ukraine has been studied. In order to find out the influence of civil society on the processes of formation of a democratic political regime and democratic political culture, it is necessary to describe the main characteristics of this concept. The forms and stages of democratization of civil society at the present stage of the formation of national security in the state are studied and analyzed. They provide for the plurality of political parties and the freedoms that characterize it, as well as the main differences between the types of state power: the autonomy of the legislature, the independence of the executive, the independence of the judiciary, legal initiative and independence.

It also includes local authorities, primarily public ones, which really allow to connect reserves of independence and initiative; local authorities are inextricably linked with the idea of decentralization. The role of political cultural factors in the evolutionary processes of civil society democratization has been clarified. At the stage of establishing democracy, when new institutions and new procedures for the functioning of the social organism are being introduced into the practice of everyday life, the importance of the humanitarian component of national security is growing. The assertion of political democracy, obtaining the necessary stability by its institutions of state power is possible only if the majority of society is attracted to the values of democracy, that is, the masses realize it as the most perfect form of government in comparison with others.

Keywords: civil society, democratization, political culture, transformation, national security, state regulation.

Постановка проблеми

Незважаючи на те, що процес трансформації автократичних режимів у демократичні в країнах проходить по-різному, зі своїми проблемами та труднощами, успіхами та перешкодами, йому притаманні певні риси, що дають змогу визначити його сутність, виділити типи та стадії державного регулювання цими процесами. Повноцінно про встановлення демократії можна говорити лише тоді, коли в суспільстві вже досягнений та інституційно закріплений певний соціальний і політичний консенсус. Рішення про інституціалізацію базових демократичних процедур є одним із можливих, що народжується як наслідок взаємодії цілої низки різних політичних сил і зовсім не виключає, а передбачає становлення національної безпеки в державі.

Для тривалої стабільності та легітимності створеного демократичного режиму великого значення набуває період консолідації, тобто адаптації громадянського суспільства до нової моделі політичної культури. Характерною ознакою переходу стадії демократизації в стадію консолідації є широка участь індивідів у функціонуванні громадянського суспільства. Це суспільство приймає демократію як єдино можливий шлях подальшого розвитку і відкидає будь-які можливості утворення інших режимів. Аморфність соціальної структури створює багато труднощів на шляху демократизації, однією з них є неможливість формування у порівняно короткі строки представництва соціальних інтересів, без якого управління державою буде знаходитись під впливом інших сил, що загрожують національній безпеці держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Співвідношення елементів авторитарної і демократичної організації громадянського суспільства є одним із найбільш дискусійних питань. На думку багатьох вчених, між цими двома формами політичного владарювання є більш тісний взаємозв'язок, ніж це може здатися на перший погляд. Більшість сучасних вчених підкреслюють пряму залежність між розвинутим громадянським суспільством і дієздатною державою.

Теоретичні та методологічні аспекти трактування поняття «громадянське суспільство», «інститути громадянського суспільства», форми та механізми їх співвідношення із державою знайшли відображення у наукових працях зарубіжних та вітчизняних науковців. У дослідженні проаналізовані праці Л. Саламона, Г. Анхейера, Дж. Дризека, Б. Хоніга, А. Філіпса, В. Ковалевського, С. Костючкова, Н. Дубас, Т. Герасиміва, П. Гураля та інших.

Аналіз досліджень та джерельної бази свідчить, що активне залучення громадськості, інститутів громадянського суспільства до публічного управління є необхідною умовою існування демократичної та правової держави. В свою чергу, держава повинна бути зацікавлена в існуванні громадянського суспільства як соціального інституту здатного не тільки до саморегуляції, а й активного впливу на державну владу та державні інститути.

Метою статті є з'ясувати роль і значення державного регулювання в трансформації політичної культури під час демократизації громадянського суспільства.

Виклад основного матеріалу

Практично всюди, де закладено початок процесу демократизації, відбувається організація і мобілізація груп за інтересами, що характеризується становленням громадянського суспільства. Ось чому розгляд процесів, які відбуваються в громадянському суспільстві в період становлення демократії, є важливим для розуміння трансформації політичної культури. Трансформація політичної культури займає важливе місце в гуманітарній сфері на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства.

Процеси становлення демократичної політичної культури відбуваються за власним сценарієм залежно від історично сформованих національних умов і міжнародних обставин. Становлення демократичної політичної культури - це перехід від моноідеології тоталітарного суспільства до ідеологічного і політичного плюралізму [5]. У демократичних суспільствах відбувається діалог політичних ідеологій, він відіграє позитивну роль у тому сенсі, що завдяки йому жодна з важливих цінностей не буде забута і не зазнає знецінення.

Слід зазначити, що держава і громадянське суспільство доповнюють одне одного. А якщо держава функціонує на основі механізмів управління, а громадянське суспільство - самоорганізація, але разом вони виконують необхідну функцію механізмів адаптації політичної системи суспільства. Тому, на думку автора, важливо звернути увагу до аналізу стану громадянського суспільства в сучасному суспільстві, на прикладі України.

Ставши на шлях демократичного розвитку, українське суспільство має подолати недовіру до влади й відчуження значної частини українського народу від громадського життя й політики; позбутися тоталітарних стереотипів у його свідомості; використати засоби громадянського суспільства для зменшення всевладдя державних чиновників і для того, щоб демократичні інститути влади почали керуватися принципами демократії на практиці, а не формально. Утвердження громадянського суспільства в країнах, які стали на шлях демократичного розвитку, є непростою та тривалою справою.

У сучасному світі громадянське суспільство в деяких країнах існує як невід'ємний елемент політична система, в інших вона лише зароджується або відроджується, а в недемократичних державах вона відсутня взагалі. Наявність громадянського суспільства в країні насамперед пов'язана з бажанням формування демократичної підзвітної системи державного регулювання та залучення нових ефективних включаючи ринкові методи управління економікою, до державного управління. Роль громадян суспільства в державному управлінні зростає з кожним роком. Відбувається переосмислення місця держави в процеси управління та залучення до управління представників громадянського суспільства. Патерналістський принцип державного управління в сучасних умовах доповнюється саморегулюванням суспільства. Все частіше об'єднання громадян виконують функції, які, як правило, належали до сфери відповідальність державного сектора.

У сучасній державно-адміністративній літературі громадянське суспільство стало ключовим поняттям у дослідженні процесу демократизації державне управління. Якщо демократія взагалі вважається формою колективної прийняття рішень на засадах громадського контролю та політ рівності [4], то демократизація є процесом, що веде до демократії, яка має і те, і інше формальний інституційний та неформальний, але краще соціальний вимір. Як стверджує Д. Бітем, найбільшим проявом демократії є «коли всі члени спільноти користуватися рівними правами та брати безпосередню участь у створенні рішення» [7]. Таким чином, основні результати процесу демократизації повинні стати ефективним громадським контролем та рівноправністю у сфері державного управління справ (незалежно від сфери, політичні, економічні, екологічні тощо). Водночас слід зазначити, що найважливіше для цивілізованого суспільства є державна політика саме на місцевому рівні.

Аналізуючи взаємозв'язок і взаємозалежність громадянського суспільства і процесів демократизації, варто відзначити зростання громадянського суспільства колективна довіра та толерантність між громадянами, що зміцнює демократію. Громадянське суспільство підтримує демократію, створюючи простір для демократії участь і створення каналів для цієї участі. Однак між участю та впливом є різниця. Досить поширена форма участі громадських об'єднань у діяльності дорадництва і дорадчі органи при владі не є гарантією реального впливу на політичну процес і прийняття рішень як у політиці загалом, так і у вирішенні місцевих проблем зокрема. Існування великої кількості громадських організацій також не є автоматичним означає, що всі їхні члени можуть впливати на систему державного управління.

Формування нової, ефективної системи державного управління в Україні має відбуватися з одночасним залученням громадськості до процесів управління. Процеси демократизації, публічність і децентралізація, залучення громадського моніторингу та контролю, трансмісія окремих функцій управління від органів державної влади до інших суб'єктів управлінської діяльності в суспільне регулювання суспільними процесами є неминучими в умовах декларації прагнень України повноправне членство в європейських політичних і військових структурах. Основні форми відносини між інститутами громадянського суспільства та державою мають стати відкритою співпрацею та консенсусом. Держава повинна чітко прописати місце і роль громадянського суспільства в національному законодавстві процесів управління та створити ефективну систему залучення громадськості до управлінської діяльності.

У рамках громадянського суспільства відбувається соціальна соціалізація, тобто засвоєння і підтримка зразків і стандартів поведінки, норм, культурних цінностей і настанов, які враховують існування громадянського суспільства в цілому і визнають курс демократичного. процеси. Громадянське суспільство передбачає збалансований взаємоконтроль і взаємне обмеження дій державних і недержавних органів і рухів. Це означає, що державні органи та їх діяльність завжди мають бути в полі зору недержавних органів, а ті, у свою чергу, діють з урахуванням потреб держави в контексті національної безпеки.

Інституціоналізація демократичних чинників державної влади зводиться до питання про співвідношення законодавчої та виконавчої гілок влади. За авторитарного режиму виконавча влада більш значна і впливова; відповідно, у процесі зміни режиму природним є бажання демократичних сил змінити цей баланс щодо законодавчої влади [2].

Політична культура пронизує всю сукупність відносин, що складаються між учасниками політичного процесу, впливає на форми організації державної влади, структуру її інститутів, дозволяє ефективно регулювати відносини між державою та громадянським суспільством, забезпечувати суспільний консенсус у гуманітарна сфера національної безпеки держави. Політична культура є фактором, який може безпосередньо сприяти або перешкоджати демократичному розвитку громадянського суспільства.

Це підтверджує і практика розвинених демократичних держав, що показує, що саме демократична політична культура є основою їхньої стабільності та динамічного функціонування громадянського суспільства. Розуміння національної безпеки як функціональної характеристики політичної системи, що включає методи та способи державного регулювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства та державної влади дозволяє визначити зв'язок політичної культури з режимом та її місце у ньому. Процес початку демократії уособлює сукупність кількох стадій розвитку громадянського суспільства на державі.

Таким чином, громадянське суспільство є необхідною, але недостатньою умовою демократизації публічного управління. При цьому можна виділити кілька функцій громадянського суспільства в процесі демократизації системи публічного управління на місцевому рівні (рис. 1).

Таким чином, громадянське суспільство може зміцнювати демократію шляхом виробництва політичні актори для нових демократій, діють як противага зловживанням владою, сприяння органам влади у створенні та реалізації державної політики, розширення політичної участі та зміцнення атмосфери колективної довіри та терпимість.

Завдання лібералізації і демократизації, становлення громадянського суспільства, проведення політичних та управлінських реформ кожного разу вирішуються по-різному, в різній послідовності та у різні терміни. Лібералізація здатна викликати як продовження змін, так і спровокувати репресії і тим самим посилення колишнього авторитарного режиму, вірогідність продовження змін вища, коли трансформація відбувається згори. Енергійні дії знизу частіше за все провокують посилення режиму, нагнітання конфронтації, що може викликати революційне падіння політичної системи, якщо зміни продовжуються, то наступає етап демократизації.

Рис. 1. Функції громадянського суспільства в процесі демократизації системи публічного управління на місцевому рівні

У цьому і полягає головне призначення громадянського суспільства - досягнення консенсусу між різними соціальними силами й інтересами в соціально-економічній та гуманітарній сфері. І тільки таким чином, а не засобами примусу, можлива справжня демократична консолідація суспільства, його розвиток у межах нових базових цінностей національної безпеки держави. Тільки так трансформований демократичний устрій зможе отримати підтримку більшості в громадянському суспільстві, а підтримка влади не виключає існування розбіжностей, не заперечує можливість конструктивної опозиції.

Вважаємо, що в сучасних процесах становлення ефективного державного управління в Україні, найактуальнішою формою взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою має бути соціальна партнерство. Завдяки відкритому державному фінансуванню громадянське суспільство може взяти на себе контроль значна частина функцій держави в соціальній, культурній та економічній сфері. Проте, на жаль, маємо гіркий досвід активного виконання інститутами громадянського суспільства функцій держави в армії сфері, особливо в обороні, боротьбі за державний суверенітет і сфері забезпечення армії. Ми згодні з думкою П. Гураля про те, що пріоритетами слід вважати вдосконалення та закріплення системної практики участі інститутів громадянського суспільства у формуванні державної політики, а також децентралізації та делегування частини повноважень органів виконавчої влади «третьому сектору» із запровадженням відповідної системи контролю за реалізацією таких повноважень [2, с. 16].

Як елемент функціонування демократичних систем громадська позиція є постійно дієвим фактором державного регулювання, за допомогою якого виконуються кілька впливових функцій. Розвинуті демократичні країни приділяють велику увагу отриманню достовірної інформації про думки і настрої людей, їхні реакції на відповідні політичні події. Особливого значення громадська думка набуває в процесі вироблення політичних рішень, які суттєво торкаються інтересів громадянського суспільства.

Ефективність державного регулювання полягає в тому, що воно має суттєво випереджати усталені тенденції розвитку держави і суспільства, відображені в стереотипах масової свідомості, пропонувати нові шляхи вирішення політичних проблем. Знаючи громадську думку, можна скорегувати прийняті рішення в контексті національної безпеки, передбачити та пом'якшити негативні наслідки. У демократичних державах довіра до влади безпосередньо визначається її здатністю вести реальний діалог із громадською думкою та громадянським суспільством.

Трансформація політичної культури на рівні еволюціонування управлінських інститутів починається зі встановлення плюралізму політичних дій, ефективного державного регулювання в соціально-гуманітарній сфері. Це дає змогу звільнити органи державної влади від невластивих їм функцій, виключати надмірну централізацію повноважень. Трансформація політичної культури, а значить, і прийняття управлінських рішень, спирається, таким чином, насамперед на плюралізм інтересів, розвитку громадянського суспільства, спільність мети органів державної влади та громадськості в досягненні належного рівня національної безпеки в державі.

При цьому важливо розуміти, що для забезпечення якісного виконання їх функцій, держава повинна сьогодні підтримувати розвиток громадян суспільства, надаючи йому максимальну підтримку. Громадянське суспільство є надзвичайно важлива для демократизації всіх сфер життя, оскільки за відсутності можливий також вільний обмін думками між громадянами, здатними до публічної діяльності вибирати свою ідентичність, поважати свої обов'язки та права інших. Більше розвинене громадянське суспільство, тим легше громадянам захистити свої інтересів, тим більше, що вони мають можливості для самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим менша небезпека узурпації політичної влади окремими її органами або осіб. Відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних інтересів людей, громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, властивість держави ознаки прав.

політичний культура демократичний інститут

Висновки

Демократичні політичні системи потребують для свого існування на сучасному етапі трансформації відповідного типу політичної культури. Відсутність тривалої та масштабної практики функціонування демократичних інститутів перешкоджає консолідації та розвитку демократичної політичної культури громадянського суспільства. Основними напрямками трансформації політичної культури є формування демократичного типу політичної свідомості, становлення громадянського суспільства на демократичних засадах, утвердження демократичної культури функціонування інститутів у системі державної влади в Україні. . Формуванню політичної культури демократичного типу перешкоджає нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, їх низька ефективність впливу на прийняття владних рішень. В останні роки, трансформація політичної культури, значна частина громадянського суспільства прийняла основні демократичні ідеали; значного оновлення зазнали методи та методи забезпечення гуманітарної складової національної безпеки держави. Громадянське суспільство поступово звикає до формування демократичної політичної культури, перспективи їх розвитку - утвердження демократичних форм правління, становлення громадянського суспільства, забезпечення національної безпеки.

Отже, громадянське суспільство можна представити як етичний нормативний ідеал партнерства та демократичної участі, основною місією якого є не в досягненні певних політичних цілей, як-от отримання влади, а в демократизації цінності, норми та інститути, які з часом впроваджуються в політичну, економічну і культура управління. Адже це громадська участь, формування серед громадян здатність до діалогу, артикуляції та об'єднання інтересів, навчання їх толерантності, самостійності та відповідальності, сприяє впровадженню демократичних установок в публічній сфері.

Розглядаючи вплив громадянського суспільства на економічні процеси, слід звернути увагу на необхідність створення законодавчих умов для реалізації принципу участь і розвиток кооперації як на окремих підприємствах, так і між різними суб'єктами економічного розвитку; забезпечення балансу інтересів роботодавців та працівників, зменшення негативного впливу зовнішніх факторів, зокрема глобалізації, на економічні процеси Конкретні організаційно-правові механізми впливу інститутів громадянського суспільства на публічне управління та економічну сферу в Україні стануть предметом подальших досліджень.

Література

1. Гарасимів Т.З. Розбудова громадянського суспільства в Україні: державно-владний підхід. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Юридичні науки. 2015. № 813. С. 86-95.

2. Гураль П.Ф. Громадянське суспільство і держава в Україні: взаємодія та розвиток. Часопис Київського університету права. 2013. № 3. С. 13-16.

3. Дубас Н.Я. Поняття громадянського суспільства. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2011. Вип. 4. С. 13-20.

4. Карпяк О. Адаптація особистості в системі політичних відносин (теоретико-методологічний аналіз): монографія. Дніпродзерж. держ. техн. ун-т. Дніпродзержинськ: Середняк Т.К., 2012. 194 с.

5. Ковалевський В. Опосередковані ланки політично-власної інформаційної взаємодії: структура, функції, статусна динаміка. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. 2007. № 10. С. 134- 146.

6. Коваленко О. Державне управління в процесі соціалізації суспільного відтворення. Держава та регіони. Серія «Державне управління». 2013. № 2. С. 71-75.

7. Костючков С.К. Громадянське суспільство і держава: політико-правові та соціальні аспекти взаємодії. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: Політологія. 2012. Вип. 170. С. 38-40.

References

1. Gerasimov T.Z. (2015). Rozbudova hromadyans'koho suspil'stva v Ukrayini: derzhavno-vladnyy pidkhid [Development of civil society in Ukraine: state-authority approach]. Visnyk Natsional'noho universytetu “L'vivs'ka politekhnika”. Yurydychni nauky - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Legal sciences. 2015. No. 813. 86-95 [in Ukrainian].

2. Hural P.F. (2013), Hromadyans'ke suspil'stvo i derzhava v Ukrayini: vzayemodiya ta rozvytok [Civil society and the state in Ukraine: interaction and development], Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law. vol. 3, 13-16 [in Ukrainian].

3. Dubas N.Ya. (2011), Ponyattya hromadyans'koho suspil'stva [The concept of civil society], Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriia yurydychna - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs. Legal series vol. 4, 13-20 [in Ukrainian].

4. Karpyak O. (2012). Adaptatsiya osobystosti v systemi politychnykh vidnosyn (teoretyko-metodolohichnyy analiz) : monohrafiya [Adaptation of personality in the system of political relations (theoretical and methodological analysis): monograph.]. Dniprodzerzh. derzh. tekhn. un-t. Dniprodzerzhyns'k : Serednyak T.K., 194 [in Ukrainian].

5. Kovalevs'kyy V. (2007). Oposeredkovani lanky politychno-vlasnoyi informatsiynoyi vzayemodiyi: struktura, funktsiyi, statusna dynamika [Mediated links of political and informational interaction: structure, functions, status dynamics]. Suchasna ukrayins'ka polityka. Polityky i politolohy pro neyi - Modern Ukrainian politics. Politicians and political scientists about her, No. 10. 134-146 [in Ukrainian].

6. Kovalenko O. Derzhavne upravlinnya v protsesi sotsializatsiyi suspil'noho vidtvorennya [State management in the process of socialization of social reproduction]. Derzhava ta rehiony. Seriya «Derzhavne upravlinnya» - State and regions. "Public administration" series. No. 2, 71-75 [in Ukrainian].

7. Kostyuchkov S.K. Hromadyans'ke suspil'stvo i derzhava: polityko-pravovi ta sotsial'ni aspekty vzayemodiyi [Civil society and the state: political, legal and social aspects of interaction]. Naukovi pratsi Chornomors'koho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly. Seriya: Politolohiya - Scientific works of the Black Sea State University named after Petro Mohyla. Series: Political science. Issue 170, 38-40 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru