Механізми запровадження моделі реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізми запровадження моделі реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів

Даміров Наміг Рафіг огли

аспірант, Міжрегіональна Академія управління персоналом

Анотація

У статті запропоновані етапи запровадження моделі публічного управління в умовах воєнного час. По-перше, проведення управлінського аудиту системи. Управлінський аудит заснований на методології ситуаційного підходу до управління, в якому специфіка та форми дослідження визначаються характером об'єкта та предметом аудиту. Користувачами інформації управлінського аудиту є керівництво держави, керівники органів державної влади, громадські активісти. Водночас управлінський аудит публічного управління спрямований на дослідження проблем публічного управління, виокремлення перспектив розвитку публічного управління, визначення доцільності раціоналізації сучасної моделі. По-друге, визначення інноваційного дизайну цієї системи. Однією з ефективних моделей публічного управління є електронне урядування, яке передбачає трансформацію системи публічного управління у цифрову форму, зокрема надання послуг, співпрацю між органами державної влади, між громадянами та державою, між інститутами громадянського суспільства та державою. Крім того, ця модель мінімізує прояви корупції, зменшує час на надання адміністративних послуг, покращує співпрацю держави та громадян, зменшує час та опрацювання важливих державних документів, прийняття державно-управлінських рішень тощо. Водночас, слід також запровадити делегування деяких державних функцій приватним компаніям на правах конкуренції. А також формування корпусу працівників органів державної влади, які працюють в межах тимчасового трудового договору. Цю модель публічного управління можна представити як «цифрове публічне управління».

По-третє, розробка Концепції реформування системи публічного управління до 2034 року. Зазначена концепція має складатися з таких розділів:

Розділ 1. Оптимізація публічного управління, формування інноваційної моделі публічного управління на підставі моделі належно врядування та цифровізації управління, виявлення та усунення дефектів, дисфункцій, дисбалансів та інших негативних явищ у проектуванні та реалізації моделі публічного управління.

Розділ 2. Оптимізація органів державної влади.

Розділ 3. Реформування системи забезпечення, контролю та оцінки ефективності публічного управління та функціонування органів публічного управління, забезпечення, контролю та оцінки персональної ефективності та результативності публічних службовців.

Розділ 4. Реформування системи публічної служби.

Розділ 5. Формування системи ризик-менеджменту у публічному управлінні.

Розділ 6. Запровадження бенчмаркінгу в систему публічного управління.

Розділ 7. Визначення показників ефективності та результативності органів публічного управління.

Розділ 8. Подальша децентралізація влади як основа формування якісної життєдіяльності громади.

Ключові слова: публічне управління, модель публічного управління, управлінський аудит, дизайн публічного управління, оптимізація публічного управління, контроль та оцінка ефективності публічного управління, публічна служба, ризик-менеджмент, ефективність, результативність.

Abstract

Damirov Namig Postgraduate student, Interregional Academy of Personnel Management

MECHANISMS FOR IMPLEMENTATION OF THE PUBLIC ADMINISTRATION SYSTEM REFORM MODEL IN THE CONDITIONS OF MILITARY CONFLICTS

The article proposes the stages of introducing a model of public administration in wartime conditions. First, the implementation of the public management system model is the management audit of the system. Management audit is based on the methodology of a situational approach to management, in which the specifics and forms of research are determined by the nature of the object and the subject of the audit. The users of management audit information are the state leadership, heads of state authorities, and public activists. At the same time, the management audit of public administration is aimed at researching the problems of public administration, identifying prospects for the development of public administration, determining the feasibility of rationalizing the modern model. Secondly, the reformation of the public administration system is the determination of the innovative design of this system. One of the effective models of public administration is e-government, which involves the transformation of the public administration system into a digital form, in particular the provision of services, cooperation between state authorities, between citizens and the state, between civil society institutions and the state. In addition, this model minimizes the manifestations of corruption, reduces the time for the provision of administrative services, improves cooperation between the state and citizens, reduces the time and processing of important state documents, making state management decisions, etc.

At the same time, the delegation of some government functions to private companies should also be introduced under competition rights. As well as the formation of a corps of employees of state authorities who work within the framework of a temporary employment contract. This model of public administration can be presented as "digital public administration".

Thirdly, the development of the Concept of reforming the public administration system until 2034. The specified concept should consist of the following sections:

Section 1. Optimization of public management, formation of an innovative model of public management based on the model of proper governance and digitalization of management, identification and elimination (reduction) of defects, dysfunctions, imbalances and other negative phenomena in the design and implementation of the model of public management.

Section 2. Optimization of state authorities.

Section 3. Reforming the system of ensuring, controlling and evaluating the effectiveness of public administration and the functioning of public administration bodies, ensuring, controlling and evaluating the personal efficiency and effectiveness of public servants.

Chapter 4. Reforming the public service system.

Chapter 5. Formation of the risk management system in public administration.

Chapter 6. Introducing benchmarking into the public administration system.

Chapter 7. Determination of indicators of efficiency and effectiveness of public administration bodies.

Chapter 8. Further decentralization of power as a basis for the formation of high-quality life activities of the community.

Keywords: public management, public management model, management audit, public management design, optimization of public management, control and assessment of public management effectiveness, public service, risk management, efficiency, effectiveness.

Постановка проблеми

Реформування системи публічного управління у сучасній Україні є ключовим чинником модернізації управлінської діяльності. Це пов'язано перед усім з воєнним часом, інформаційно-комунікативними технологіями, які впроваджуються в усі сфери життєдіяльності суспільства, у тому числі у систему публічного управління.

Реформування публічного управління, на нашу думку, є поступове прогресивне перетворення моделі публічного управління з урахуванням сучасних глобалізаційних викликів та інформаційних небезпек. Реформування публічного управління має здійснюватися у контексті основних тенденцій розвитку сучасного суспільства, оскільки тільки тоді воно органічно вписуватиметься в хід динамічних змін сучасного вигляду суспільства.

Сьогодні стає очевидним, що без підвищення соціальної ефективності та результативності публічного управління неможливо побудувати сучасну економіку, сформувати справедливі суспільні відносини, вийти на новий рівень якості життя населення, сформувати толерантне демократичне суспільство.

На жаль, останнім часом питання публічного управління як теоретично, так і практично, дедалі частіше залишаються поза рамками наукового осмислення із боку науковців з державного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання удосконалення та реформування системи публічного управління, модернізація сучасних моделей публічного управління, аналіз інноваційних моделей публічного управління, запровадження цифровізації в систему публічного управління аналізують: І. Аль-Атті, О. Амосов, О. Антонова, А. Білоус, Ю. Битяк, О. Борисенко, К. Ващенко, Н.Гавкалова, Н. Гончарук, Ю. Ковбасюк, О. Пархоменко-Куцевіл, С. Серьогін, І. Сурай, Ю. Сурмін, О. Суший, І. Тютюник та ін. Разом з тим, відсутні системні дослідження питання механізмів запровадження моделі реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів.

Мета статті. Метою статті є обґрунтування механізмів запровадження моделі реформування системи публічного управління в умовах військових конфліктів.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні виникла проблема оновлення сучасної моделі системи публічного управління з урахуванням воєнного часу, глобалізаційних викликів та інтеграційних процесів.

Перший етап впровадження інноваційної моделі системи публічного управління є проведення управлінського аудиту системи. Управлінський аудит заснований на методології ситуаційного підходу до управління, в якому специфіка та форми дослідження визначаються характером об'єкта та предметом аудиту. Користувачами інформації управлінського аудиту є керівництво держави, керівники органів державної влади, громадські активісти. Водночас, управлінський аудит публічного управління спрямований на дослідженні проблем публічного управління, виокремленні перспектив розвитку публічного управління, визначенні доцільності раціоналізації сучасної моделі.

На нашу думку, управлінський аудит потрібен для того, щоб проаналізувати кадровий потенціал системи, ефективність, якість виконуваних функцій, відсутність дублювання функцій, доцільність цієї архітектури побудови системи публічного управління, матеріально-фінансову обґрунтованість діяльності, проблеми розвитку та діяльності публічного управління, якість та ефективність, реалізуємість державно-управлінських рішень тощо [1, с. 65].

Методика проведення управлінського аудиту має розроблятися Кабінетом Міністрів України. Методами управлінського аудиту є стандартні процедури: по-перше, експертне консультування: настановні та експертні інтерв'ю, аналіз документів, збір даних, формалізований опис процедур, побудова схем та моделювання бізнес-процесів та ключових функцій; подруге, аналітична діяльність через проведення системного аналізу кадрового, фінансового, організаційного, нормативно-правового механізмів реалізації функцій публічного управління; по-третє, проведення моніторингу діяльність у часі (наприклад протягом 1-3 місяців) з обґрунтуванням отриманих результатів; аналіз статичних даних; аналіз виконання державних стратегічних програм та їх результати; аналіз сучасних функцій органів державної влади з метою виявлення дублювання функцій та застарілих функцій тощо.

Дані методи базуються на технології структурного аналізу та проектування. Предмет перевірки залежить від цільової спрямованості управлінського аудиту. Зокрема, предметом управлінського аудиту може бути організаційна структура та структура управління, система показників ефективності та результативності публічного управління, репутаційний капітал, довіра населення до органів державної влади, інноваційний розвиток системи публічного управління, оптимізація функцій публічного управління, якість кадрового потенціалу системи публічної служби, професіоналізація кадрів публічного управління, якість архітектури публічного управління.

Технологія управлінського аудиту системи публічного управління є певна послідовність процедур, що включають такі етапи:

1. Постановка проблеми - вивчення інформації про кадровий потенціал органів державної влади, функціональної діяльності, комунікативних зв'язків, міжнародної співпраці, ефективності державно-управлінських рішень, мінімізації проявів корупції, матеріально-фінансове забезпечення, співвідношення обсягу коштів, виділених на діяльність органу влади, та коштів або інших нематеріальних актів, отриманих від результатів діяльності тощо.

2. Збір даних - планування та реалізація процедур збору даних (аналіз документів, проведення опитування, спостереження, аналіз статичної інформації, формування інформаційної основи для оцінки, уточнення змісту процедур, послідовність їх реалізації, критерії оцінки якості, функціональні та інформаційні взаємодії та ін.). Результатом є моделі управлінських процесів та ключових функцій, і навіть інформаційна модель системи управління.

3. Оцінка та аналіз інформації - визначення достатності відомостей для прийняття обґрунтованого рішення, що стосується розглянутої проблеми (аналіз та перевірка моделей на відповідність загальноприйнятим стандартам управління, виявлення недоліків у процедурах ключових функцій управління та управлінських процесів тощо). Результатом аналізу моделей є список вимог щодо зміни системи управління, оптимізація органів державної влади, зменшення або збільшення кадрового потенціалу управління, покращення системи добору, підготовки, підвищення кваліфікації кадрів тощо.

4. Формування висновків та рекомендацій. Аудиторський висновок включає характеристику стану ефективності системи управління у розрізі її елементів, напрямків діяльності з управління, рекомендації щодо вдосконалення системи управління.

Кінцевим результатом управлінського аудиту публічного управління є: концептуальна зміна моделі системи публічного управління, оптимізація органів державної влади, оптимізація видатків з державного та місцевого бюджетів, удосконалення кадрового потенціалу системи публічного управління. Аудиторські процедури дозволяють сформувати оцінку діяльності системи публічного управління в цілому, так і окремих її елементів, про її поточну ефективність та шляхи її підвищення. Управлінський аудит публічного управління припиняється після виявлення сукупності проблем, без практичного вирішення яких не має сенс здійснювати подальшу діагностичну роботу. Результати управлінського аудиту оформляються у формі висновку або звіту, що містить опис виконаних процедур, їх результати, недоліки, виявлені у процесі аудиту, рекомендації щодо вдосконалення політики та практики системи публічного управління.

Висновок за результатами управлінського аудиту системи публічного управління може містити декілька частин: для керівників держави - стратегічний рівень розвитку та удосконалення системи публічного управління; для керівників органів державної влади - стратегічні аспекти оптимізації діяльності органів державної влади, оптимізацію кількості та якості кадрового потенціалу, основні етапи розвитку органів державної влади; для керівників органів влади, які відповідальні за формування та розподіл державних коштів - стратегічні напрями оптимізації коштів державного бюджету.

Наступним етапом реформування системи публічного управління є визначення інноваційного дизайну цієї системи.

Дизайн системи публічного управління включає проектувальні та онтологічні відповіді на такі запитання:

- якими є архітектура та топологія системної побудови публічного управління - системи органів державної влади та комунікації між органами влади та іншими державними закладами, установами, організаціями;

- яке співвідношення системи органів виконавчої влади та державних органів інших гілок влади та позагілкових органів державної влади; який розподіл повноважень та функцій всередині цієї різноманітності органів державної влади, що реалізують тією чи іншою мірою публічне управління;

- скільки рівнів у системі публічного управління та які заходи їх автономності (децентралізації);

- якою є модель системи законодавства в державі, видове різноманіття нормативно-правових актів, маршрутизації та логістика законодавчих процесів різних модальностей та рівнів (для різного роду актів та на різних рівнях владних відносин);

- які заходи симетричності та лінійності у побудові системи публічного управління;

- яка модель співвідношення централізованості / децентралізованості влади та в якій онтологічності запроектована та впроваджена у системі органів публічного управління;

- що вкладається у поняття нової моделі державного управління та у поняття належного публічного управління (good governance), які основні їх концепти та технологічні рішення, яка онтологія переходу на нову модель публічного управління;

- як організовано, налаштовано та налагоджено державний та громадський контроль над системою органів публічного управління;

- як організовані, налаштовані та налагоджені підзвітність та підконтрольність системи органів публічного управління;

- які взаємини між системою органів публічного управління та системами органів місцевого самоврядування;

- яка міра запровадження в систему публічного управління технологій та механізмів електронного урядування та цифрової держави;

- які закладені у конструкцію системи органів публічного управління механізми забезпечення резистентності (стійкості) та резильентності (здатності з мінімізованими втратами пережити негативний період), механізми підтримки управлінської функції;

- яке співвідношення міри державного нормативно-правового регулювання та саморегулювання (інших, крім права, систем нормативної регламентації) у рамках функціонування системи публічного управління, яка міра залучення механізмів державно-приватного партнерства та механізмів делегування повноважень непублічним операторам у публічному управлінні та наданні державних (адміністративних) послуг;

- які механізми ротації, гарантованої заміни та взаємозамінності державних посадових осіб та державних (публічних) службовців;

- яка природа та структура службових кар'єрних ліфтів у системі публічного управління;

- який зміст вкладається в поняття сильної держави (як сильної системи управління);

- які заходи та особливості взаємодії складності та інструментальної (операційної) спрощеності в організації системи публічного управління;

- які ціннісні підстави закладено в основу системи публічного управління та яка їхня міра реального впливу на процес публічного управління.

Після проведення аналізу архітектури системи публічного управління та з'ясування його основних рис, потрібно перейти до реформування системи публічного управління.

Реформування системи публічного управління слід здійснювати на підставі розробленої Концепції реформування системи публічного управління до 2034 року. Зазначена концепція має складатися з таких розділів:

Розділ 1. Оптимізація публічного управління, формування інноваційної моделі публічного управління на підставі моделі належно врядування та цифровізації управління, виявлення та усунення дефектів, дисфункцій, дисбалансів та інших негативних явищ у проектуванні та реалізації моделі публічного управління.

Інноваційна модель публічного управління передбачає:

- впровадження та вдосконалення інформаційно-телекомунікаційного, комп'ютерно-програмного, інтелектуально-експертного та інтелектуально- пошукового, цифрового архівного супроводу та забезпечення публічного управління (концепти «електронний урядування» та загалом «цифрова держава»);

- створення штучних інтелектуальних асистентів-компаньйонів для інформаційної, прогностичної та експертної підтримки осіб, які приймають управлінські рішення у системі публічного управління;

- застосування у плануванні та оцінюванні публічного управління технологій віртуальної та доповненої реальності;

- застосування нейротехнологій та технологій блокчейн у публічному управлінні, зокрема для побудови карт та цифрових моделей двійників, ведення кадастрів, реєстрів;

- створення системи стратегічного планування та впровадження сучасних форм публічного управління, заснованих на широкому використання інноваційних ідей, розробок та технологій;

- всебічна підтримка та широке залучення інвестицій у сферу розвитку науково-дослідної та інноваційної діяльності, у тому числі з розробки інноваційних ідей та технологій щодо системи публічного управління;

- створення ефективних механізмів запровадження сучасних досягнень науково-дослідної та інноваційної діяльності у систему публічного управління;

- широке впровадження природоохоронних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій тощо.

Розділ 2. Оптимізація органів державної влади, зокрема:

- впровадження чітких критеріїв та процедур створення та ліквідації органів виконавчої влади, у тому числі їх структурних та територіальних підрозділів;

- оптимізація органів виконавчої влади, їх структур та підрозділів з урахуванням глобальної безпеки та євроінтеграційних процесів;

- підвищення самостійності органів виконавчої влади та їх керівників під час здійснення державної політики у закріпленій сфери;

- розвиток та впровадження у діяльність органів державної влади цифровізації та оптимізація органів державної влади з урахуванням цифровізації;

- подальше вдосконалення системи надання електронних адміністративних послуг.

Розділ 3. Реформування системи забезпечення, контролю та оцінки ефективності публічного управління та функціонування органів публічного управління, забезпечення, контролю та оцінки персональної ефективності та результативності публічних службовців. Зазначені заходи передбачають зокрема:

- впровадження принципово нової системи оцінки діяльності органів державної влади та їх керівників, заснованої на досягненні цільових індикаторів та ефективності реалізації стратегічних програм розвитку, у тому числі здійснення аналізу діяльності органів державної влади інститутами громадянського суспільства;

- впровадження моделі «розумне регулювання» та стандартизованої методології аналізу регуляторного впливу прийнятих рішень;

- удосконалення регуляторних інструментів шляхом передачі окремих державних функцій суб'єктам соціального контролю;

- впровадження сучасних методів організації роботи (менеджмент якості, індикативне планування, аутсорсинг, краудсорсинг), спрямованих на досягнення конкретних результатів;

- широке використання в процесі розробки програм розвитку та моніторингу їх реалізації сучасних форм та механізмів взаємодії з громадськістю.

Розділ 4. Реформування системи публічної служби. Передбачається зокрема:

- здійснити кадровий аудит та функціональний аудит з метою обґрунтування оптимізації кадрів публічної служби;

- передача функцій з управління персоналом приватним організаціями з відповідними функціями контролю;

- удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють питання організації публічної служби, спеціальних освітніх напрямів підготовки спеціалістів у сфері публічного управління;

- створення гідних умов оплати праці та соціального забезпечення публічних службовців;

- формування кадрового потенціалу з тимчасово найнятих працівників для виконання певних видів робіт на підставі тимчасового договору;

- формування системи оплати праці відповідно до показників ефективності та результативності публічного службовця;

- запровадження резерву кадрів з потенційно найкращих представників бізнесу, політики, громадської сфери, які б могли бути ефективними в системі публічної служби;

- формування інноваційних форм відбору кадрів.

Розділ 5. Формування системи ризик-менеджменту у публічному управлінні.

Потрібно передбачити наступні етапи управління ризиками в системі публічного управління:

1. Ідентифікація ризиків. У процесі управління ризиками ідентифікації має проводитися постійно на стадії розробки політики на наступний рік та плановий період. Ризики повинні переглядатися на постійній основі, що пов'язано із змінами у законодавстві, соціально-економічній, політичній ситуації.

2. Оцінка ризиків в системі публічного управління. Після виявлення ризиків їх необхідно проранжувати за ступеня ймовірності та рівня можливої шкоди.

Для оцінки ризиків в системі публічного управління слід використовувати такі основні аналітичні методи [1; 2]:

- Аналіз чутливості. Заснований на оцінки впливу зміни вихідних параметрів проекту з його кінцеві показники. Цей метод необхідно використовувати тим вихідних змінних, зміна яких найбільше впливає на кінцеві показники ефективності. Перелік та кількість таких змінних може бути різним щодо різних видів ризику.

- Аналіз сценаріїв. Оцінюється можливий сукупний вплив кількох змінних на кінцеві показники ефективності.

- Виявлення закономірностей розподілу ймовірностей зміни вихідних параметрів. Оцінюється спрямованість можливої зміни змінних з урахуванням збору інформаційних даних чи експертного методу.

- Аналіз ризику за допомогою методу Монте-Карло - методу вивчення випадкових процесів. Доцільно використовувати за відсутності терміновості в розрахунках та за наявності технічних можливостей.

3. Визначення допустимого розміру ризику [3].

4. Складання картки ризиків та управління ризиками. На основі ідентифікації та оцінки ризиків в системі публічного управління необхідно скласти картку ризиків та каталог ризиків, у яких відображається опис причин їх появи, можливі наслідки, розподіл зон відповідальності, методи та прийоми мінімізації ризиків.

5. Моніторинг ризиків в системі публічного управління та компенсаційних заходів, що проводяться, є наступним обов'язковим етапом. У зв'язку з циклічністю процесу, моніторинг ризиків також є і завершальним етапом управління ризиками та початковою стадією наступного циклу управління ризиками На етапі моніторингу ризиків в системі публічного управління проводиться оцінка результативності та ефективності процесу управління ризиками [4].

Розділ 6. Запровадження бенчмаркінгу в систему публічного управління.

Стандартні види бенчмаркінгу включають:

- стратегічний бенчмаркінг;

- бенчмаркінг діяльності чи конкурентоспроможності;

- бенчмаркінг процесів;

- функціональний або загальний бенчмаркінг;

- внутрішній бенчмаркінг;

- зовнішній бенчмаркінг;

- міжнародний бенчмаркінг [5].

Характеризуючи бенчмаркінг системи публічного управління як процес, можна відзначити дві його складові: процес аналізу та вимірювання для зіставлення внутрішніх практик, процесів та методів з іншими організаціями (зовнішній бенчмаркінг) та процес зіставлення структурних одиниць у рамках цієї організації (внутрішній бенчмаркінг). При цьому на відміну від приватного сектору, в якому ситуація конкуренції, як правило, іманентна, в публічному управлінні, в якому властивий монополізм, бенчмаркінг, крім зростання ефективності внутрішньо-організаційних процесів, вирішує інше значуще завдання: він симулює ситуацію конкуренції і цим створює додаткові стимули для економічного використання ресурсів.

Розділ 7. Визначення показників ефективності та результативності органів публічного управління. Зокрема, на підставі проведення управлінського аудиту слід виокремити основні показники ефективності та результативності діяльності органів державної влади, ефективності та результативності керівників органів державної влади.

Розділ 8. Подальша децентралізація влади як основа формування якісної життєдіяльності громади, що включає:

- розширення фінансових можливостей, ролі та відповідальності органів місцевого самоврядування;

- професіоналізацію служби в органах місцевого самоврядування, формування освітніх програм, спрямованих на практико-орієнтовану підготовку фахівців в системі місцевого самоврядування;

- підвищення ролі та ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у вирішенні актуальних питань соціально-економічного розвитку;

- формування бюджетної децентралізації, розширення повноважень органів державної влади тощо.

Висновки

Обґрунтовано, що до основних етапів запровадження інноваційної моделі публічного управління в умовах воєнного час слід віднести наступні. По-перше, проведення управлінського аудиту системи. По-друге, визначення інноваційного дизайну цієї системи. Однією з ефективних моделей публічного управління є електронне урядування, яке передбачає трансформацію системи публічного управління у цифрову форму, зокрема надання послуг, співпрацю між органами державної влади, між громадянами та державою, між інститутами громадянського суспільства та державою. По-третє, розробка Концепції реформування системи публічного управління до 2034 року.

Література:

реформування публічне управління військовий

1. Аудит управлінської діяльності: адміністративного менеджменту, бізнес-адміністрування, корпоративного управління, менеджменту підприємництва (показники оцінки результатів, їх облік та прогнозування) : [монографія] / за заг. ред. д-ра економ. наук, проф. В. Я. Нусінова. Кривий Ріг: Видавець Роман Козлов, 2016. 311 с.

2. Сосновська О.О., Деденко Л. В. Ризик-менеджмент як інструмент забезпечення стійкого функціонування підприємства в умовах невизначеності. Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій. 2019. № 1(3). С. 70-79. https://doi.org/10.32750/2019-0106.

3. Лагунова І.А. Сутність та принципи концепції ризик-менеджменту. Актуальні проблеми державного управління. 2018. № 1 (53). С. 44-52.

4. Мороз І.О. Сутність управління ризиками підприємства та навички, необхідні менеджеру для його провадження Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної on-line конференції аспірантів, молодих учених та студентів ЖДТУ. 2017. Т. 2. URL:https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/06/115-1.pdf

5. Дуднєва Ю.Е. Ризик-менеджмент: інтегрований підхід до організації. Електронне наукове фахове видання Мукачівського державного університету «Економіка та суспільство». 2019. № 20. С. 229-236.

6. Zech K. Personalkostenvergleiche zwischen Landesverwaltungen. Vortrag in Rahmen der Tagung «Verwaltungsmodernisierung - Erfahrungen und Perspektive». Speyer, 17-19 Oktober 2007.

References:

1. Audyt upravlinskoi diialnosti: administratyvnoho menedzhmentu, biznes-administruvannia, korporatyvnoho upravlinnia, menedzhmentu pidpryiemnytstva (pokaznyky otsinky rezultativ, yikh oblik ta prohnozuvannia) [Audit of managerial activities: administrative management, business administration, corporate management, entrepreneurship management (result evaluation indicators, their accounting and forecasting)]: [monohrafiia] / za zah. red. d-ra ekonom. nauk, prof. V. Ya. Nusinova. Kryvyi Rih : Vydavets Roman Kozlov, 2016 [in Ukrainian].

2. Sosnovska, O.O. & Dedenko, L. V. (2019). Ryzyk-menedzhment yak instrument zabezpechennia stiikoho funktsionuvannia pidpryiemstva v umovakh nevyznachenosti [Risk management as a tool for ensuring stable functioning of the enterprise in conditions of uncertainty]. Yevropeiskyi naukovyi zhurnal Ekonomichnykh ta Finansovykh innovatsii - European Scientific Journal of Economic and Financial Innovations, 1(3), (70-79) [in Ukrainian].

3. Lahunova, I. A. (2018). Sutnist ta pryntsypy kontseptsii ryzyk-menedzhmentu [The essence and principles of the concept of risk management]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia - Actual problems of public administration, (1) (53), (44-52) [in Ukrainian].

4. Moroz, I.O. (2017). Sutnist upravlinnia ryzykamy pidpryiemstva ta navychky, neobkhidni menedzheru dlia yoho provadzhennia [The essence of enterprise risk management and the skills a manager needs for its implementation]. Zbirnyk materialiv Vseukrainskoi naukovo- praktychnoi on-line konferentsii aspirantiv, molodykh uchenykh ta studentiv ZhDTU - Collection of materials of the All-Ukrainian scientific and practical on-line conference of graduate students, young scientists and students of ZhDTU, (2). Retrieved from https://conf.ztu.edu.ua/wp- content/uploads/2017/06/115-1.pdf [in Ukrainian].

5. Dudnieva, Yu.E. (2019). Ryzyk-menedzhment: intehrovanyi pidkhid do orhanizatsii [Risk management: an integrated approach to the organization]. Elektronne naukove fakhove vydannia Mukachivskoho derzhavnoho universytetu «Ekonomika ta suspilstvo» - Electronic scientific publication of the Mukachevo State University "Economy and Society", (20). (229-236) [in Ukrainian].

6. Zech, K. (2007). Personalkostenvergleiche zwischen Landesverwaltungen. Vortrag in Rahmen der Tagung «Verwaltungsmodernisierung - Erfahrungen und Perspektive». Speyer, 17-19 Oktober [in German].

Размещено на Allbest.ru

...