Інтернаціоналізація як напрямок державної політики у сфері вищої освіти у країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Кафедра публічного управління та адміністрування

Інтернаціоналізація як напрямок державної політики у сфері вищої освіти у країнах Європейського Союзу

Кононенко Валерій Васильович

доктор історичних наук, професор

завідувач кафедри

Усар Ірина Іванівна

аспірантка

Анотація

інтернаціоналізація вищий освіта політика

В статті розглянуто питання реалізації державної політики країн Європейського Союзу щодо процесу інтернаціоналізації вищої освіти. Наведено приклади трактування поняття «інтернаціоналізації», які використовувались здебільшого у відповідності до вимог часу та було наголошено, що поняття «інтернаціоналізація» трактується як міжнародна діяльність. Описано основні етапи розвитку інтернаціоналізації вищої освіти. Зазначено останні тенденції інтернаціоналізації вищої освіти, що спостерігаються в Європі. Проаналізовано основні освітні програми Європейського Союзу, які він розвиває для активізації міжнародного співробітництва і підвищення мобільності учасників освітнього простору, адже мобільність - це невід'ємна частина успішної співпраці між країнами і університетами світу.

У роботі також зазначено, що інтернаціоналізація вищої освіти у ЄС сприймається як чинник підвищення якості освіти, розвитку конкурентоспроможності та ефективності навчального закладу.

Наголошено на перевагах програм, що реалізовуються. Описано стратегії інтернаціоналізації вищої освіти, які на сьогодні є у світовій практиці. Досліджено основні форми інтернаціоналізації вищої освіти та акцентовано увагу на програмах Європейського Союзу, які сприяють академічній мобільності здобувачів вищої освіти та викладачів. Показано переваги, які надають програми Європейського Союзу викладачам та здобувачам вищої освіти. Визначено та охарактеризовано чинники, які впливають на розвиток вищої освіти.

Констатовано, що інтернаціоналізація стала невід'ємною частиною вищої освіти та сприяє підвищенню доступності вищої освіти, шляхом впровадження інноваційних методів роботи у закладах вищої освіти.

Наголошено на потенційних ризиках, пов'язаних з інтернаціоналізацією вищої освіти, а саме: звуження національного елементу та втрата історичних традицій вищої освіти.

Ключові слова: Європейський Союз, державна політика, інтернаціоналізація, вища освіта, мобільність, співробітництво, партнерство.

Kononenko Valerii Vasyliovych Doctor of Historical Sciences, Professor, Head of the Department of Public Administration, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Usar Iryna Ivanivna PhD student of the Department of Public Management and Administration, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Internationalization as a state policy direction in the sphere of higher education in the countries of the European Union

Abstract

The article deals with the implementation of the state policy of the European Union countries regarding the process of internationalization of higher education. Examples of the interpretation of the concept of "internationalization" are given, which were mostly used in accordance with the requirements of the time, and it was emphasized that the concept of "internationalization" is interpreted as an international activity. The main stages of development of internationalization of higher education are described. The latest trends in the internationalization of higher education observed in Europe are indicated. The main educational programs of the European Union, which it develops to activate international cooperation and increase the mobility of participants in the educational space, are analyzed, because mobility is an integral part of successful cooperation between countries and universities of the world.

The work also states that the internationalization of higher education in the EU is perceived as a factor in improving the quality of education, developing the competitiveness and efficiency of the educational institution.

The advantages of the implemented programs are emphasized. The strategies of internationalization of higher education, which are currently in global practice, are described. The main forms of internationalization of higher education are studied and attention is focused on the programs of the European Union that contribute to the academic mobility of higher education students and teachers. The advantages provided by the programs of the European Union to teachers and students of higher education are shown. The factors influencing the development of higher education are defined and characterized.

It was established that internationalization has become an integral part of higher education and contributes to increasing the accessibility of higher education by introducing innovative methods of work in higher education institutions.

The potential risks associated with the internationalization of higher education are emphasized, namely: the narrowing of the national element and the loss of historical traditions of higher education.

Keywords: European Union, state policy, internationalization, higher education, mobility, cooperation, partnership

Постановка проблеми

Процес інтернаціоналізації вищої освіти у світі триває вже близько тридцяти років і бере свій початок з 1980-х рр. За цей проміжок часу відбулось багато змін: від трактування самого терміну, до розуміння його цілей та механізмів. Сьогодні інтернаціоналізація вищої освіти розвивається прискореними темпами, наслідком чого стало поглиблення міжнародного співробітництва та партнерства. Інтернаціоналізація у сфері вищої політики є одним із напрямків державної політики у сфері вищої освіти сучасних країн. Інтернаціоналізація, на думку Д. Найта, це величезна сила, яка одночасно є і агентом, і реакцією на процеси глобалізації у світі. До того ж інтернаціоналізація вищої освіти охопила практично усі континенти та реалізується, наприклад, у Європі через Болонський процес, а в Африці через проект гармонізації вищої освіти країн-членів Африканського Союзу [18, с. 6].

До процесів інтернаціоналізації вищої освіти залучені не тільки державні інституції, а й міжурядові структури (ЮНЕСКО, Організація економічного співробітництва та розвитку, Світовий банк), а також міжнародні та регіональні неурядові організації та агентства.

Аналіз останніх досліджень

Поняття, зміст, процеси та наслідки інтернаціоналізації у сфері вищої освіти знайшли своє відображення у працях зарубіжних та вітчизняних дослідників. Так, у роботі використані праці зарубіжних дослідників: Ф. Альтбаха, А. Бьома, Г. де Віта, Яна Р. Добсона, Дж. Найт, У. Тайхлера. Тенденції інтернаціоналізації у сфері вищої освіти, її позитивні наслідки та недоліки, досліджуються у працях вітчизняних науковців В. Андрущенка, В. Астахової, С. Вербицької, Ю. Заячук, О. Косовської, Н. Ничкало, О. Слюсаренко.

Мета статті

Дослідження інтернаціоналізації вищої освіти в країнах Європейського Союзу як напряму реалізації державної політики у сфері вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

У сучасній науковій літературі наведено багато трактувань терміну «інтернаціоналізація».

Так, Г. де Віт визначає інтернаціоналізацію як «цілеспрямований процес інтеграції міжнародного, міжкультурного або глобального виміру в мету, функції та надання післядипломної освіти з метою підвищення якості освіти і досліджень для всіх студентів і співробітників, а також для того, щоб зробити значущий внесок у суспільство» [15, с. 18].

Канадська дослідниця Джейн Найт у своїй праці «Реконструйована інтернаціоналізація: визначення, підходи та обґрунтування» (2004 р.) (Internationalization Remodelled: Definition, Approaches, and Rationales) розглядає інтернаціоналізацію вищої освіти як безперервний процес еволюції; через міжнародний, міжкультурний та глобальний виміри, що разом відображають широту інтернаціоналізації у відносинах між націями, культурами чи країнами; через інтеграцію як проникнення міжнародного та міжкультурного виміру у політику та програми; мету, функції та виконання як роль, цілі, основні елементи, завдання та наслідки надання послуг вищої освіти [16, с. 11-12]. Отже, в її розумінні, інтернаціоналізація - це процес інтеграції міжнародного, міжкультурного або глобального виміру в мету, функції або надання післясередньої освіти [16, с. 12].

В 2008 Дж. Найт доповнила та конкретизувала поняття «інтернаціоналізація». Вона зробила висновок, що «інтернаціоналізація на національному / галузевому / інституційному рівнях є процесом інтеграції міжнародного, міжкультурного чи глобального виміру в мету, функції або забезпечення вищої освіти на інституційному та національному рівнях» [17, с. 21].

До того ж дослідниця зазначає, що поняття «інтернаціоналізації» у сфері вищої освіти у міжнародній практиці включає два аспекти: «внутрішню» інтернаціоналізацію і «зовнішню» інтернаціоналізацію, або освіту за кордоном, міжкраїнну освіту, транскордонну освіту [17, с. 22-24].

Інтернаціоналізація сьогодні трактується як різноманітна міжнародна діяльність, а саме як академічна мобільність, міжнародні проєкти, партнерства, асоціації, міжнародні академічні програми й дослідницькі ініціативи, а також «доставлення» освіти до інших країн через новітні технології та механізми [3, с. 6].

В. Худавердієва виділяє у світовій практиці чотири стратегії інтернаціоналізації вищої освіти:

Mutual understanding approach - узгоджений підхід (підтримка студентської та академічної мобільності, домінуючий принцип цього підходу є міжнародне співробітництво.

Skilled migration approach - стратегія залучення кваліфікованої робочої сили.

Revenue-generating approach - стратегія отримання прибутку.

Capacity building approach - стратегія розширення можливостей [10, с. 132].

Як бачимо із стратегії інтернаціоналізації вищої освіти, одним із напрямів інтернаціоналізації вищої освіти є її мобільність. «Національний освітній глосарій вищої освіти» (2014) визначає поняття «мобільність» як один із ключових принципів Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору, та зазначає, що мобільність надає різноманітні можливості для вільного пересування студентів, викладачів, дослідників, адміністраторів у цих сферах з метою академічного та культурного збагачення, забезпечення цілісності цих європейських просторів [8, с. 35].

Академічна мобільність є провідною формою реалізації інтернаціоналізації вищої освіти і визначається як можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому вищому навчальному закладі / закладі вищої освіти (науковій установі) на території України чи поза її межами [8, с. 9-10].

М. Горват та Д. Кузьма виділяють декілька періодів розвитку академічної мобільності. З 1992 р. по теперішній час виділяють п'ятий період розвитку академічної мобільності. Основними характеристиками його є: розвиток міжнародної академічної мобільності та її розширенням у рамках європейського регіону [3, с. 24]. Україна приєдналася до академічної мобільності у 2005 р., ратифікувавши Болонську конвенцію 1999 р. та визнавши сприяння мобільності як однієї із цілей на шляху до створення європейського простору вищої освіти.

Одним із напрямків запровадження академічної мобільності стали програм навчання, обміну студентами. Програма «Erasmus European Community Action Scheme for the Mobility of University Students» - програма міжнародної академічної мобільності викладачів та студентів, яка фінансується ЄС. Erasmus, мабуть, найвідоміша програма ЄС, яка була заснована в 1987 р.

Основна мета програми на той час - значне збільшення кількості студентів у вищій освіті (10%), які проходили інтегрований період навчання в іншій державі - учасниці програми. Для того, щоб досягнути цілей відповідно до поставленої мети, Програма Erasmus зосередилась на студентських грантах, які надавали фінансову підтримку після періоду навчання в іншій державі. З метою підтримки цих грантів, Програма Erasmus сприяла співпраці між вищими навчальними закладами за допомогою Європейської мережі університетів. Також, у рамках Програми Erasmus було здійснено спробу наблизити до реалізації академічного визнання диплома в період навчання та запроваджено систему трансферу кредитів (ECTS).

Варто звернути увагу і на програму Tempus, яку було засновано в 1990 р. Дану освітню програму було розроблено з метою модернізації системи вищої освіти в державах - членах ЄС та географічно охоплювала спочатку лише Польщу та Угорщину, згодом поширилась на країни Східної, Західної, Центральної Європи. У 2014 році програму Erasmus та Tempus було об'єднано у Програму Erasmus+.

Erasmus+ - це програма Європейського Союзу, яка пропонує більше можливостей для мобільності студентів, персоналу і співпраці в галузі освіти, підготовки кадрів і сектору молоді, зі спрощеними правилами фінансування і структурою [1].

25 березня 2021 р. Європейською Комісією було оголошено про відкриття Програми ЄС Еразмус+ на 2021-2027 рр. з рекордним бюджетом у 28 млрд. євро.

Основними цілями програми є:

сприяння академічній мобільності у сфері освіти та професійного розвитку;

сприяння неформальній та інформальній навчальній мобільності у сфері молоді;

сприяння навчальній мобільності персоналу сфери спорту [11].

Оновлена Програма працює для досягнення розвитку співпраці, якості, інклюзії, креативності та інновацій на рівні організацій і впровадження стратегій у сферах освіти, професійного розвитку, молоді і спорту. Окрім цього, Еразмус+ на 2021-2027 рр., в межах напряму Жан Моне, підтримуватиметься викладання, навчання та проведення досліджень з питань європейської інтеграції, зокрема щодо майбутніх викликів та можливостей Європейського Союзу [11].

Іншою формою інтернаціоналізації вищої освіти є мобільність викладацького складу: мобільність для викладання, підвищення кваліфікації, стажування. Міжнародна мобільність забезпечує викладачу ЗВО ряд переваг: підвищення професійної кваліфікації (майстерності), посилення міжнародної співпраці, застосування у своїй роботі найкращого світового досвіду.

О. Красовська зазначає, що часто процеси студентської і викладацької мобільності бувають так тісно взаємопов'язані, що розділити їх дуже важко. Такими прикладами можуть бути програми мобільності аспірантів і докторантів, оскільки багато програм аспірантів європейських і американських закладів вищої освіти (doctoral programs, що призначені для отримання ступеня Ph. D.) включають компоненти навчання, досліджень і викладання [7, с. 104].

Окремим напрямком інтернаціоналізації вищої освіти є програма Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт Європа». Слід зауважити, що її загальний бюджет становить 95,5 млрд. євро. Програма розрахована на період 2021-2027 рр., а головною метою є вирішення глобальних проблем та сприяння промисловій модернізації шляхом узгоджених дослідницьких та інноваційних зусиль. Європейський комісар з інновацій, досліджень, культури, освіти та молоді Марія Габріель зазначила, що програма «Горизонт Європа» стане ключовим важелем для стимулювання інновацій в Європі [12].

Цілі програми:

зміцнення Європейської науково - технічної бази та Європейського дослідницького простору;

підвищення інноваційного потенціалу та конкурентоспроможності Європи;

реалізація пріоритетів суспільства, підтримка соціально - економічної моделі та цінностей Європи

У Програмі заплановано запровадити політику відкритої науки, що передбачуватиме відкритий доступ до публікацій та дослідницьких даних, отриманих у процесі реалізації проєктів [13].

Ще однією формою інтернаціоналізації освіти сьогодні є транснаціоналізація університетів та інститутів (ВНЗ створює свої філії, підрозділи, навчальні заклади тощо за кордоном).

Яскравим прикладом транснаціонального університету є Університет Монеша (Австралія), який має свою філію повного циклу в Малайзії; організує проведення курсів, використовуючи можливості партнерів у Гонконзі, Сінгапурі та Малайзії і, крім того, бере участь в «австралійських програмах навчання» з партнерами в Сполучених Штатах, Великобританії та Німеччині. В цілому, більшість транснаціональних університетів працюють у певній сфері освіти, але у разі виникнення попиту на інші освітні продукти, перебудовуються на нові освітні продукти, діючи як оптові посередники на світовому ринку роздрібних освітніх послуг і оптові покупці продуктів освітніх установ [9].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, інтернаціоналізація вищої освіти є одним із наслідків глобалізації сучасного світу. Вона неодмінно знаходить свою реалізацію як у міжнародній політиці, так і національній державній політиці щодо розвитку та функціонування вищої освіти. У Європейському Союзі вона реалізується через Болонську конвенцію, яка мала на меті створення Європейського простору вищої освіти, що є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту в цілому. Окрім того, вона мала забезпечувати адаптацію систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб, вимог суспільства та розвитку наукових знань.

Процес інтернаціоналізації вищої освіти є стратегічним напрямом діяльності закладів вищої освіти та має багаторівневий характер: мультинаціональний, національний, університетський, індивідуальний. Однією з провідних форм реалізації інтернаціоналізації вищої освіти є академічна мобільність. Прикладом успішної реалізації інтернаціоналізації вищої освіти також стали європейські програми та гранти, які широко реалізуються у Європі в останні роки і до яких все частіше залучаються заклади вищої освіти України. Вважаємо, що інтернаціоналізація вищої освіти впроваджуються інноваційні методи роботи в освітній процес, зміцнюється міжнародне співробітництво, а також залучаються міжнародні кошти для національних проєктів.

Поряд з тим, маємо зазначити, що у своєму дослідженні ми зупинилися лише на позитивних аспектах інтернаціоналізації вищої освіти. Однак цей процес має, на нашу думку, й певні негативні наслідки. Основними серед них є звуження національного елементу та втрата історичних традицій вищої освіти, що неодмінно буде досліджено у подальших роботах.

Література

1. Академічна мобільність. КА1. Міжнародна кредитна мобільність. Офіс Еразмус +. URL: https://erasmusplus.org.ua/erasmus/kal-navchalnamobilnist.html (дата звернення: 29.03.2023).

2. Вербицька С. Забезпечення якості вищої освіти в умовах інтернаціоналізації глобального освітнього простору. Порівняльно-педагогічні студії. 2010. № 3-4. С. 78-86.

3. Горват М., Кузьма Д. Історія становлення академічної мобільності. Міжнародний науковий журнал «Освіта і наука». Академія ім. Я. Длугоша, 2022. 1 (32). С. 22-26.

4. Заячук Ю. Аналіз національного рівня інтернаціоналізації вищої освіти: приклад України. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2021. № 6 (344). Ч. 2. С. 150-161.

5. Заячук Ю. Освітні програми ЄС та можливості для викладача українського університету. Український Педагогічний журнал, 2021. (2), С. 5-19.

6. Заячук Ю. Інтернаціоналізація як складова діяльності університету та її роль у сучасній динаміці вищої освіти. Український педагогічний журнал. 2020. № 4. С. 34-44.

7. Красовська О. Інтернаціоналізація вищої освіти в умовах глобалізації світового освітнього простору. Вісник Академії митної служби України. Економіка. 2011. № 2. С. 102-109.

8. Національний освітній глосарій: вища освіта: 2-е вид., перероб. і доп. / авт.-уклад.: В.М. Захарченко, С.А. Калашнікова, В.І. Луговий, А.В. Ставицький, Ю.М. Рашкевич, Ж.В. Таланова; За ред. В.Г. Кременя. Київ: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2014. 100 с.

9. Матюх С. Інтернаціоналізація та транснаціоналізація діяльності вищих навчальних закладів на світовому ринку освітніх послуг. Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Економічні науки. 2014. 1(4). С. 99-105.

10. Худавердієва В. Інтернаціоналізація вищої освіти: міжнародні вектори стратегії розвитку університету. Науковий журнал Хортицької національної академії. Професійна освіта. 2022. 2(7). С.130-145.

11. Офіційний сайт Європейського союзу. URL: https://www.eeas.europa.eu/delegations/niger/travel-study_en (дата звернення: 29.03.2023).

12. Розширення участі та зміцнення Європейського дослідницького простору / Widening participation and strengthening the European Research Area. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. URL: https://science.knu.ua/granty/index1.php?sphrase_ id=34017 (дата звернення: 29.03.2023).

13. Програма ЄС «Горизонт Європа» 2021-2027 рр. Бізнес. URL: https://business.diia.gov.ua/horizon-europe.

14. Altbach, Ph., de Wit, H. (2018). Are We Facinga Fundamental Challenge to Higher EducationInternationalization? International Higher Education. № 93. Boston: Boston College Center forInternational Higher Education. pp. 2-4.

15. De Wit, H., Hunter, F., Howard, L. & Ergon-Polak, E. Internationalisation of HigherEducation. Study. Brussels, European Parliament. 2015. 319 p.

16. Knight J. Internationalization Remodelled: Definition, Approaches, and Rationales. Journal of Studies inInternational Education. 2004. Vol. 8, no 1. P. 5-6.

17. Knight J. Higher Education in Turmoil. The Changing World of Internationalization. Rotterdam, the Netherlands: Sense Publishers, 2008. 241 р.

18. Knight J. Internationalization: A Decade of Changes and Challenges. International Higher Education. 2008. № 50. P. 6-7.

References

1. Akademichna mobilnist. KA1. Mizhnarodna kredytna mobilnist. Ofis Erazmus + [Academic mobility. CA1. International credit mobility. Office Erasmus+]. Retrieved from https://erasmusplus.org.ua/erasmus/ka1-navchalnamobilnist.html [in Ukrainian].

2. Verbytska S. (2010). Zabezpechennia yakosti vyshchoi osvity v umovakh internatsionalizatsii hlobalnoho osvitnoho prostoru [Ensuring the quality of higher education in the conditions of internationalization of the global educational space]. Porivnialno-pedahohichni studii-Comparative pedagogical studies, 3-4, 78-86 [in Ukrainian].

3. Horvat M., & Kuzma D. (2022). Istoriia stanovlennia akademichnoi mobilnosti [The history of formation of academic mobility]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Osvita i nauka». Akademiia im. Ya. Dluhosha-International scientific journal "Education and Science". Academy named after Ya. Dlugosha, 1(32), 22-86 [in Ukrainian].

4. Zaiachuk Yu. (2021). Analiz natsionalnoho rivnia internatsionalizatsii vyshchoi osvity: pryklad Ukrainy [Analysis of the national level of internationalization of higher education: the example of Ukraine]. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Pedahohichni nauky - Bulletin of Taras Shevchenko Luhansk National University. Pedagogical sciences, 6 (344), 150-161 [in Ukrainian].

5. Zaiachuk, Yu. (2021). Osvitni prohramy YeS ta mozhlyvosti dlia vykladacha ukrainskoho universytetu [EU educational programs and opportunities for a Ukrainian university teacher]. Ukrainskyi Pedahohichnyi zhurnal-Ukrainian Pedagogical Journal, 2, 5-19 [in Ukrainian].

6. Zaiachuk Yu. (2020). Internatsionalizatsiia yak skladova diialnosti universytetu ta yii rol u suchasnii dynamitsi vyshchoi osvity [Internationalization as a component of the university activity and its role in the current higher education dynamics]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal - Ukrainian pedagogical journal, 4, 34-44 [in Ukrainian].

7. Krasovska O. (2011). Internatsionalizatsiia vyshchoi osvity v umovakh hlobalizatsii svitovoho osvitnoho prostoru [Internationalization of higher education in the conditions of globalization of the world educational space]. Visnyk Akademii mytnoi sluzhby Ukrainy. Ekonomika - Bulletin of the Academy of the Customs Service of Ukraine. Economy, 2, 102-109 [in Ukrainian].

8. V.M. Zakharchenko, S.A. Kalashnikova, V.I. Luhovyi, A.V. Stavytskyi, Yu.M. Rashkevych, Zh.V. Talanova. (2014). Natsionalnyi osvitnii hlosarii: vyshcha osvita: 2-e vyd., pererob. i dop [National educational glossary: higher education: 2nd ed., revised. and additional]. V.H. Kremen (Ed.). Kyiv: TOV «Vydavnychyi dim «Pleiady» - Pleiades Publishing House LLC. [in Ukrainian].

9. Matyukh S. (2014). Internatsionalizatsiia ta transnatsionalizatsiia diialnosti vyshchykh navchalnykh zakladiv na svitovomu rynku osvitnikh posluh [Internationalization of higher education in the conditions of globalization of the world educational space]. Zbirnyk naukovykh prats Cherkaskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu. Ekonomichni nauky-Collection of scientific papers of the Cherkasy State University of Technology. Economic sciences, 1(4), 99-105[in Ukrainian].

10. Khudaverdiieva V. (2022). Internatsionalizatsiia vyshchoi osvity: mizhnarodni vektory stratehii rozvytku universytetu [Internationalization of higher education: international vectors of the university's development strategy]. Naukovyi zhurnal Khortytskoi natsionalnoi akademii. Profesiina osvita-Scientific journal of the Khortytsk National Academy. Professional education, 2(7), 130-145 [in Ukrainian].

11. Ofitsiinyi sait Yevropeiskoho soiuzu [Official website of the European Union]. Retrieved from https://www.eeas.europa.eu/delegations/niger/travel-study_en [in Ukrainian].

12. Rozshyrennia uchasti ta zmitsnennia Yevropeiskoho doslidnytskoho prostoru / Widening participation and strengthening the European Research Area [Expanding participation and strengthening the European Research Area]. Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka-Kyiv National University named after Taras Shevchenko. Retrieved from https://science.knu.ua/granty/index1.php?sphrase_id= [in Ukrainian].

13. Prohrama YeS «Horyzont Yevropa» 2021-2027 rr. Biznes [EU program "Horizon Europe" 2021-2027. Business] Retrieved from https://business.diia.gov.ua/horizon-europe [in Ukrainian].

14. Altbach, Ph., de Wit, H. (2018). Are We Facinga Fundamental Challenge to Higher EducationIntemationalization? International Higher Education. № 93. Boston: Boston College Center forInternational Higher Education. pp. 2-4 [in English].

15. De Wit, H., Hunter, F., Howard, L. & Ergon-Polak, E. Internationalisation of HigherEducation. Study. Brussels, European Parliament. 2015. 319 p. [in English].

16. Knight J. Internationalization Remodelled: Definition, Approaches, and Rationales. Journal of Studies ^International Education. 2004. Vol.8, no 1. P.5-6. [in English].

17. Knight J. Higher Education in Turmoil. The Changing World of Internationalization. Rotterdam, the Netherlands: Sense Publishers, 2008. 241 р. [in English]

18. Knight J. Internationalization: A Decade of Changes and Challenges. International Higher Education. 2008. № 50. P. 6-7. [in English].

Размещено на Allbest.ru