Енергомодернізація в системі пріоритетів публічного управління України в умовах війни та на повоєнному етапі розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра державного управління

Український католицький університет, м. Львів

Енергомодернізація в системі пріоритетів публічного управління України в умовах війни та на повоєнному етапі розвитку

Борщевський Віктор Валентинович доктор економічних наук

Чех Мирослава Михайлівна кандидат економічних наук, доцент

Василиця Оксана Богданівна кандидат економічних наук, доцент

Анотація

Руйнування, яких зазнали об'єкти української енергетичної інфраструктури під час ракетних ударів та внаслідок атак дронами з боку російських окупантів, спричинили масштабні руйнування в енергетичній системі України. Постраждали як генеруючі потужності, так і мережі передачі електроенергії, насамперед трансформаторні підстанції. Як наслідок велика частина споживачів, як побутових, так і бізнесу, опинились без електрики. Услід за цим виникли перебої з тепло- та водопостачанням.

Постраждали фактично всі регіони України. Проте найбільших збитків зазнали ті з них, які не мали власних генеруючих потужностей, а тому значною мірою залежали від транзиту електроенергії на значну відстань. Відчутними також виявились проблеми мешканців великих міст, в яких від електромережі живляться системи тепло- та водопостачання, а також частина громадського транспорту.

Це актуалізувало відразу кілька завдань, пов'язаних з необхідністю здійснення модернізації вітчизняної енергетики. Першочергового значення набула необхідність підвищення рівня захищеності відповідних енергетичних об'єктів та зміцнення безпеки функціонування всієї енергосистеми загалом. Для цього органам публічної влади вже сьогодні необхідно започаткувати проведення низки важливих заходів, які в подальшому мають стати частиною більш широких системних реформ, спрямованих на демонополізацію та децентралізацію галузі, покращення інвестиційного клімату на енергоринку, впровадження в Україні сучасних інноваційних технологій функціонування енергогенеруючих та енергопостачальних компаній, посилення безпекового компоненту в українській енергетиці.

Найбільш важливим завданням, яке в цьому контексті сьогодні постає перед публічною владою в Україні, є запровадження необхідних змін у систему стосунків між виробниками електроенергії, її транзитерами та споживачами, передусім щодо унеможливлення зловживань монопольним становищем, зняття обмежень у доступі до ринку, а також встановлення об'єктивних ринкових цін на електрику для населення та для бізнесу.

Ключові слова: енергетика, енергомодернізація, органи публічної влади, енергетичний ринок, реформи.

Borshchevskyi Viktor Valentynovych Doctor of Science in Economics, Associate Professor, Head of Public Management Department of Ukrainian Catholic University, Lviv,

Chekh Myroslava Mykhaylivna PhD in Economics, Docent, Associate Professor of Public Management Department of Ukrainian Catholic University, Lviv,

Vasylytsia Oksana Bohdanivna PhD in Economics, Associate Professor of Public Management Department of Ukrainian Catholic University, Lviv,

ENERGY MODERNIZATION IN THE UKRAINIAN PUBLIC ADMINISTRATION PRIORITIES SYSTEM IN TERMS OF WAR AND DURING THE POST-WAR STAGE OF DEVELOPMENT

Abstract

The destruction of Ukrainian energy infrastructure facilities during missile strikes by the Russian occupiers caused large-scale destruction in Ukraine's energy system. Both the generating capacity and the electricity transmission system, primarily transformer substations, were affected. As a result, a large number of consumers, both households and business, found themselves without electricity. Then there were interruptions with heat and water supply.

Almost all regions of Ukraine were affected. However, those of them that did not have their own generating capacity and therefore largely depended on the transit of electricity over a considerable distance suffered the greatest losses. The problems of residents of large cities, in which heat and water supply systems, as well as part of public transport, are fed from the electric grid, were also noticeable.

This actualized several tasks related to the need to modernize the domestic energy sector. The need to increase the security level of the relevant energy facilities and strengthen the safety of the entire energy system in general has become of primary importance. For this, the public authorities need to start carrying out a number of important measures, which in the future should become part of broader systemic reforms aimed at: demonopolization and decentralization of the energy industry, improvement of the investment climate in the energy market, introduction in Ukraine of modern innovative technologies for the operation of energy generating and energy supply companies, strengthening of the safety component in Ukrainian energy.

The most important task facing the public authorities in Ukraine today in this context is the introduction of the necessary changes in the system of relations between electricity producers, its transitors and consumers, primarily regarding the prevention of abuse of the monopoly position, the removal of restrictions on market access, as well as the setting of objective market prices for electricity for the households and for businesses.

Keywords: energetics, energy modernization, public authorities, energy market, reforms.

Вступ

Постановка проблеми. Українська енергетика стала однією з тих сфер, які найбільше постраждали під час російської воєнної агресії. Причому, на відміну від інших видів цивільної інфраструктури, її об'єкти зазнали атак фактично в усіх регіонах нашої держави. Це змушує органи публічного управління різних рівнів вживати невідкладних заходів для виправлення ситуації. Водночас існує потреба у формуванні системної політики відновлення вітчизняної енергетики та енергомодернізації України на повоєнному етапі розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку вітчизняної енергетики в контексті її адаптації до сучасних світових стандартів та підвищення рівня безпеки енергоспоживання присвячені публікації таких українських науковців, як В. Джеджула, С. Денисюк, О. Камбур, М. Ковалко, О. Ковалко, А. Праховник, І. Сохань, О. Суходоля, К.Чичуліна, Ю. Шульга та інших дослідників.

Так, І. Сохань та його співавтори акцентують увагу на тому, що Україна входить до топ-30 країн, які споживають найбільше енергії, при цьому перебуваючи за економічним розвитком у шостому десятку держав, що означає доволі низьку енергоефективність. Більше того, 4,8% енергії в Україні втрачається при її транспортуванні та розподіленні [1, с. 4].

Зважаючи на зазначене, В. Джеджула вказує на важливість впровадження заходів з підвищення рівня енергоефективності української економіки, наголошуючи, що енергозберігаючі заходи дають змогу зменшувати витрати енергетичних ресурсів, передусім нафти, вугілля, газу, біомаси та ядерного палива. Саме тому інвестиції в енергозберігаючі технології є пріоритетними порівняно з вкладенням коштів у нові енергогенеруючі потужності [2, с. 188].

О. Камбур обґрунтовує доцільність більш активного використання в Україні важелів та інструментів інституційного механізму стимулювання енергомоденізації. Зокрема, вона вважає, що для додаткового стимулювання здійснення інвестицій в енергозбереження держава повинна створювати умови, які підвищують привабливість вкладень. При цьому важливо підтримувати баланс інтересів формування державного бюджету та економічного розвитку на середньо - та довгострокову перспективу. Крім того, на її думку, перспективним заходом із підвищення привабливості енергозберігаючих заходів серед потенційних користувачів є регіональні програми, у тому числі спрямовані на покращення доступу населення до отримання допомоги на здійснення енергозберігаючих заходів у разі використання власних коштів, без залучення кредитів [3, с. 49, 51].

Водночас О. Суходоля доводить, що подолання наслідків російського збройного вторгнення може стати чинником трансформації всього енергетичного сектора України на інноваційній основі. Тому в процесі повоєнного відновлення наша держава має не проґавити свого шансу відбудувати енергетичну інфраструктуру одразу на новітній технологічній базі, уже пристосованій для широко використання цифрових технологій та штучного інтелекту [4, с. 4].

Проте більшість українських авторів недостатню увагу приділяють ефективності публічного управління в контексті впровадження заходів з енергомодернізації України, зокрема в умовах війни та на повоєнному етапі розвитку, що частково знижує теоретичну значимість і практичну цінність їхніх висновків і рекомендацій.

Мета статті - окреслення пріоритетних напрямів і механізмів енергомодернізації України на основі підвищення якості публічного управління в умовах війни та на етапі повоєнного розвитку держави.

Виклад основного матеріалу

Широкомасштабне воєнне вторгнення російських окупаційних військ на територію України у 2022 р., а також інтенсивні та регулярні ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури, які послідували за цим, завдали суттєвої шкоди вітчизняній енергетиці.

Так, за підрахунками аналітиків KSE, станом на листопад 2022 року, руйнування української енергетики обчислювалися сумою у близько 7 млрд дол. США. Це співставно зі збитками, принесеними війною таким сферам, як транспорт, житлово-комунальне господарство та охорона здоров'я разом узяті. Зокрема, станом на початок грудня агресору вдалося повністю зруйнувати та суттєво пошкодити близько 50% електроенергетичної інфраструктури нашої держави. За оцінками експертів, лише за останні два місяці року збитки енергетичної сфери зросли майже вдвічі. Якщо наприкінці вересня вони складали 3,6 млрд дол. США, то наприкінці року - вже 6,8 млрд дол. США. При цьому аналітики визнають, що сума збитків може бути вищою, оскільки розрахунок побудований на інформації з відкритих джерел. Зокрема, посилено обстрілювалися об'єкти теплопостачання, з яких було пошкоджено майже 600 одиниць. При цьому окупанти нанесли удари по 444 котельнях, 13 ТЕЦ, 7 ТЕС та 128 центральних теплових пунктах [5].

У цілому під ударом опинилася майже половина енергетичної інфраструктури країни та практично всі її теплові електростанції. По деяких трансформаторних підстанціях прилітало вже з десяток разів. В листопаді система двічі була на межі - 24 листопада в результаті ударів було зупинено всі атомні електростанції країни. У грудні заодно пройшлися й по газовидобутку. Мета та сама - по максимуму збити видобуток і поставки палива. Найважчою ситуація виявилась у Харкові та на Одещині. Перший потерпає через близькість до кордону з державою-терористкою, внаслідок чого енергетична інфраструктура Харківщини інтенсивно обстрілювалася далекобійною артилерією, якої в окупантів значно більше ніж крилатих чи балістичних ракет. Одещина ж страждає через фактичну відсутність місцевої генерації. До війни область живилася атомною електроенергією від Південноукраїнської АЕС на Миколаївщині (три блоки по 1000 МВт) і Ладижинської ТЕС на Вінниччині. По Ладижинській ТЕС удари пішли ще в жовтні. Після першого ж пожежу на трансформаторах гасили сім годин, після другого впоралися швидше, але обладнанню знову постраждало. З листопада пішли удари й по підстанціях, які забезпечують подачу від Південноукраїнської АЕС. Водночас було завдано удару по новій розподільній підстанції Дніпровської ГАЕС, що погіршило загальну маневреність системи. Разом зі світлом зникало й тепло. Часом без нього залишалася практично вся Одеса. Розглядалися навіть екзотичні сценарії поставок електроенергії з турецьких плавучих електростанцій (розміщати їх довелося б у Румунії) [6].

Ракетних ударів, інколи - навіть повторних, зазнали ТЕЦ в усіх великих містах України, а також Бурштинська ТЕС на Івано-Франківщині і вже згадана Ладижинська ТЕС на Вінниччині. Постраждали також десятки електропідстанцій. Це створило загрозу не лише для електропостачання населення, але й поставило під сумнів стабільність роботи теплових мереж і безперебійне функціонування систем водопостачання та водовідведення в багатьох великих містах. Щобільше, виникла загроза того, що коли температура повітря впаде до мінус 10°С і нижче, може замерзнути вода в трубах, якими вона транспортується до кінцевих споживачів, а це потребуватиме зупинки всієї системи водо- і теплопостачання вказаних міст, а потім проведення її капітального ремонту й тривалого часу на відновлення роботи [7].

Фактично в Україні не залишилося жодного об'єкта енергогенерації, за винятком АЕС, який би не піддавався атакам. Крім того, численні удари припали на регулюючі потужності, вивівши з ладу частину високовольтних ліній електропередачі, включаючи трансформаторні підстанції, обмеживши тим самим спроможність диспетчерів ефективно регулювати потужності в мережі. Так, якщо раніше для відновлення балансу генеруючих і споживчих потужностей ТЕС або ГАЕС просто нарощували чи скорочували виробництво електроенергії, то тепер це може відбуватися лише за рахунок відключення чи підключення споживачів. Звідси - непрогнозовані вимкнення та ввімкнення електроенергії в більшості населених пунктів [8].

Вказані руйнування спричиняють не лише побутові незручності для населення, вони також завдають суттєвої шкоди вітчизняному бізнесу. Так, Низка компаній вимушено призупинила роботу через відсутність електроенергії та інтернету та з міркувань безпеки, що призвело до часткової втрати замовлень, призупинення проєктів та простою. Частина бізнесів були змушені обмежити географію роботи, частина - закрити низку офісів, торгових точок або відділень, а хтось перевів діяльність в онлайн, хоча в разі перебоїв з подачею електроенергії все це доволі нестабільно [9].

І якщо малий бізнес частково може долати проблему тимчасової відсутності електроенергії за рахунок встановлення генераторів, то великі підприємства стикаються з набагато більшими труднощами. Адже закупити генератори відповідної потужності, які дозволять здійснювати безперебійну діяльність металургійного комбінату, машинобудівного підприємства чи хімічного заводу - малореально. Часто це тягне за собою порушення в технологічному процесі, негативно відображаючись на якості продукції та на безпеці для працівників і навколишнього середовища.

Ситуація ускладнюється і тим, що вітчизняна енергосистема багато в чому успадкувала рудименти радянської енергетики, що робить її слабо сумісною із сучасними європейськими та американськими технологіями, а відтак унеможливлює швидке відновлення після ракетних обстрілів завдяки своєчасному отриманню деталей для проведення ремонтних робіт.

Це актуалізує необхідність пошуку таких інструментів публічного управління, які дозволять в доволі короткі терміни здійснити низку важливих системних змін, спрямованих на енергомодернізацію нашої держави та на її адаптацію до сучасних стандартів енергозабезпечення, що діють в більшості цивілізованих держав світу.

Передусім мова йде про адаптацію України до сучасних європейських технологій і стандартів функціонування енергетики. Адже у спадок від адміністративно-планової системи господарювання наша держава отримала енергетичні мережі з потужними лініями електропередачі, які мали забезпечувати транспортування електроенергії з атомних електростанцій за кордон (насамперед в тодішні соціалістичні країни Європи). В ЄС така потужність енергомереж є зайвою. Тому, на відміну від сучасної України, в них немає трансформаторів на 750 кВ, а більшість обладнання переважно обмежується потужністю 500 кВ. Часто також використовуються трансформатори на 380-400 кВ і нижче. Крім того, висока частка АЕС в енергогенерації змушує Україну використовувати ТЕС як своєрідний засіб балансування енергетичної системи в години пікових навантажень. Все це створює труднощі для уніфікації вітчизняних та європейських стандартів функціонування енергомереж і ускладнює пошук необхідного спеціального устаткування. Адже кожне високовольтне обладнання виробляється під індивідуальні параметри. А це актуалізує потребу в розробці відповідних додаткових девайсів і необхідність підлаштування західного обладнання під нашу енергосистему [10].

Частково вирішенню цієї проблеми сприятиме активне залучення іноземних інвесторів у вітчизняну енергетику, включаючи їх участь у нафто- і газовидобутку та створення енергогенеруючих потужностей, зокрема малих, здатних забезпечувати потреби в електриці окремих регіонів чи навіть територіальних громад. Передусім це стосується малої гідроенергетики, а також теплових електростанцій, що працюють на альтернативних видах палива (щепа, біодизель, RDF та ін.), або ж використовують відновлювані джерела енергії (вітрові та сонячні електростанції). Наприклад, за підрахунками експертів при вирощуванні на 1 млн га енергетичних культур та середній їх врожайності 11,5 млн т/рік потенційно можна замістити до 5,5 млрд м³ газу в рік. А при використанні 4 млн га таких малородючих земель для вирощування енергетичної верби, тополі, міскантусу тощо, подальшій їх переробці для спалювання в котлах, можна досягти заміщення близько 20 млрд м³ газу щорічно, або обсяг річного споживання газу українськими побутовими користувачами до війни [1, с. 4].

Важливо відзначити й те, що поряд з технологічною модернізацією вітчизняної енергетики, іноземні інвестори також здатні суттєво посилити її безпеку. Причому це стосується як експлуатаційних характеристик відповідних об'єктів енергосистеми, так і їх потенційного захисту від атак з повітря, включаючи протиракетну оборону, оскільки уряди розвинених країн світу значно охочіше допомагатимуть Україні сучасними системами ПРО для захисту енергооб'єктів, в які інвестовано кошти їхніх підприємців.

Іншим напрямом посилення безпеки української енергосистеми та її захисту від можливих ракетних ударів має стати розосередження генеруючих потужностей і трансформаторних підстанцій, зменшення їх розмірів і перенесення частини з них у більш безпечні місця, включаючи створення можливостей для їх підземного базування. Зокрема, в Карпатському регіоні давно ведуться дискусії про доцільність створення мережі малих ГЕС на гірських річках, а також про нарощування потужностей вітрової енергетики.

Частково проблема також може вирішуватися завдяки ширшому впровадженню в Україні елементів «зеленої енергетики». Проте відповідні проєкти є доволі коштовними, що змушує експертів обережно оцінювати перспективу їх масштабного впровадження в сучасних соціально-економічних умовах нашої державі та на етапі її повоєнного відновлення: «Це буде коштувати набагато більше, ніж просто реконструкція, а ми побачимо після війни багато українських громадян за межею бідності. Вимагати від них фінансування відбудови та модернізації України буде несправедливо, нереалістично. Тому уряди повинні знайти інші джерела, щоб допомогти Україні забезпечити «зелене відновлення»... Один з варіантів - націоналізація російського енергетичного бізнесу з подальшим продажом міжнародним компаніям, гроші від яких можуть піти на відновлення України та на фактичне забезпечення Green Recovery. Інший варіант - відкриття для України таких інструментів, як Connecting Europe Facility, який покликаний сприяти зростанню, робочим місцям і конкурентоспроможності також в енергетичному секторі через інфраструктурні проєкти» [11].

Таким чином, зважаючи на свою високу вартість, «зелена енергетика» може розглядатися переважно як додатковий важіль енергомодернізації сучасної України, орієнтований здебільшого на перспективу її повоєнного розвитку. Адже сьогодні більшість українців чітко усвідомлюють переваги традиційних енергоносіїв при подоланні наслідків ракетних ударів по нашій енергосистемі, які призвели до перебоїв з постачанням електрики. Тому цілком можна погодитись із твердженням аналітиків про те, що зі світлом та теплом як правило залишаються ті, хто раніше придбав генератор або має гроші купити його зараз за потрійною ціною, а пересічному українцеві зовсім не до глобального потепління, якщо у квартирі +10°С. Тому в квартирах ставлять буржуйки, дизельні обігрівачі та газові інфрачервоні пальники, з якими намагаються прожити до тепла нового сезону [12].

Щобільше, світові тенденції вказують на те, що зелена енергетика впроваджується далеко не так стрімко, як на це розраховували її прихильники ще 10 років тому. Так, у глобальному споживанні первинних енергоресурсів і надалі домінують викопні види палива. Їх частка у загальному споживанні у 2016 р. становила 85,7%, зменшившись порівняно з 2006 р. на 1,7%. Водночас, частка природного газу збільшилася з 22,9% до 24,1% за падіння частки нафти з 35,2% до 33,3% та вугілля - з 29,4% до 28,1%. Навіть за оптимістичними прогнозами, до 2035 р. у світовому споживанні енергоресурсів, частка викопного палива навряд чи зменшиться до 80%. Тобто, незважаючи на розвиток ВДЕ у світі, структура глобального споживання дотепер залишається доволі інерційною [13, с. 13].

Зважаючи на це, енергомодернізація в України має значною мірою орієнтуватися на зменшення енергомісткості вітчизняної економіки та житлового сектору, зокрема шляхом мінімізації споживання нафти і газу.

Адже витрати енергоносіїв на одиницю продукції в Україні в середньому вдвічі вищі за аналогічні європейські. При цьому близько третини всього енергоспоживання припадає на житлово-комунальне господарство, де накопичилися проблеми, які не вирішувалися десятиріччями. Передусім це стосується високого рівня зношеності водопровідних і теплових і мереж, а також застарілості технологічного обладнання [14].

Заради справедливості слід відзначити, що в деяких українських містах ще до широкомасштабного воєнного вторгнення почали активно впроваджуватися енергозберігаючі заходи: проводилася енергомодернізація об'єктів комунальної власності та житлового фонду, будувалися котельні на щепі та інших видах альтернативного палива, застосовувалися нові технології енергозбереження.

Так, в Житомирі працюють дві котельні на трісці, заощаджуючи як енергоресурси держави, так і гроші громади. Ідея їх будівництва з'явилася ще 2014-го. Одночасно коштом ЄБРР було здійснено модернізацію тепломереж і встановлення індивідуальних теплових пунктів. З іншими фондами - термомодернізація будівель, зокрема, шкіл і дитсадків. Передбачається, що в перспективі один енергоблок працюватиме на трісці, а інший - на RDF (твердому паливі, яке за спеціальною технологією виготовляється з переробленого сміття). Реалізація цих проєктів дасть можливість знизити споживання газу в опалювальний сезон до 7-8 млн м³ (на тлі 97 млн м³ у 2014 р). При цьому нова ТЕЦ на трісці вдвічі менша за потужністю, ніж газова поряд, а після здійснення термомодернізації будинків у цьому секторі міста вони споживатимуть на 60% менше тепла. Щобільше при модернізації тепломереж не треба буде укладати трубу діаметром 600 мм, оскільки для подачі теплоносія буде достатньо 300 мм [15].

У Кам'янці-Подільському було забезпечено щорічне виробництво 4 тис. кВт/год електроенергії та 5 тис. кВт/год тепла за рахунок впровадження спільно з проєктом USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні» заходів з дегазації полігону твердих побутових відходів. Одночасно було зменшено викиди парникових газів на 20 тис. тонн і наповнено бюджет міста на 1,5 млн гривень. До цього полігон працював в режимі перевантаження, тобто з порушенням проєктних показників щодо обсягів накопичення, відходів і не в повній мірі відповідав вимогам екологічної безпеки і був джерелом інтенсивного забруднення атмосфери [16].

Реалізація вказаних та пов'язаних із ними заходів, спрямованих на зменшення рівня енергоспоживання в Україні в перспективі потребує проведення більш широких суспільно-економічних реформ в енергетичному секторі нашої держави. Передусім це стосується його дерегуляції та демонополізації, покращення доступу до ринків газо- й нафтовидобутку, а також до ринків теплової та електричної генерації, унормування питання оплати за енергоносії та приведення їх у відповідність до економічно обґрунтованих норм. Має також відбутися зміна принципів ціноутворення на ринку житлово-комунальних послуг, включаючи відмову від чинної практики нарахування житлових субсидій, та перехід на європейські стандарти функціонування ЖКГ.

Зокрема, дослідники зазначають, що аварійна ситуація, в яку потрапила наша енергосистема, породжена не лише ракетними атаками ворога, але й вадами самої цієї системи, яка виявилася інституційно слабкою, внутрішньо незахищеною та неготовою до серйозних атак. Передусім мова йде про провал реформ з демонополізації галузі. Адже початок роботи так званих енергопостачальних компаній з 1 січня 2019 року ознаменував собою лише передачу «кріпосних» енергоспоживачів від одного «поміщика» (обленерго) до іншого (власне енергопостачальних компаній). Договори постачання укладалися формально (переважно їх просто «оголошували» через Інтернет), а люди, в більшості своїй, навіть не знали, що можна вибрати іншого постачальника. В результаті жодного конкурентного середовища в галузі так і не було створено. А монополізм продовжував обмежувати мотивацію операторів ринку вкладати кошти в модернізацію своїх потужностей. Проблема ускладнилась і через хаотичну забудову великих міст, яка активно відбувалася після початку першої фази війни (з 2014 р.). У результаті цього більшість систем життєзабезпечення обласних центрів (вода з каналізацією, теплопостачання, електромережі тощо) виявилися не лише застарілими, але й перевантаженими та максимально негнучкими. Це проявлялося у відсутності води та недогріві батарей на верхніх поверхах багатоквартирних будинків, у браку сучасних засобів поквартирного обліку споживання тепла, виникненні аварійних ситуацій і відключень світла (і це ще до ракетних ударів) [17].

Таким чином, першочергового значення в сучасних умовах набуває зміна принципів функціонування енергетичного ринку та ринку житлово- комунальних послуг України, що має надати імпульсу до зміни суспільного ставлення до споживання енергетичних ресурсів та створення адекватної системи оплати за користування ними. Одночасно відбуватиметься впровадження реальної, а не декоративної, конкуренції на цих ринках, що дасть змогу залучати необхідні ресурси в оновлення основних засобів електростанцій і посилення їх захисту, а також у модернізацію енергопередавальних потужностей.

Висновки

енергомодернізація публічне управління війна

Українська енергетика у 2022 р. зазнала відчутних руйнувань унаслідок воєнної агресії з боку російської держави. Це вимагає вжиття невідкладних заходів для вирішення наявних гострих проблем її функціонування та запобігання їх можливому повторенню в майбутньому. Для забезпечення системних змін, спрямованих на здійснення модернізації енергетичного сектору України, перед органами публічної влади нашої держави постає низка викликів, пов'язаних з необхідністю посилення безпеки енергетичних об'єктів і залучення інвестиційних ресурсів у їх технологічне оновлення. Важливими заходами відповідної державної політики мають стати: здійснення реальної демонополізації енергетичного ринку та житлово- комунального господарства, стимулювання розвитку відновлюваної енергетики, створення умов для розвитку малої генерації та розосередження її потужностей у межах країни, формування адекватної системи оплати за енергоносії.

Подальші дослідження в цьому напрямі доцільно зосередити на оцінці переваг і недоліків окремих механізмів модернізації енергетичного ринку України на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, а також визначенні ролі та місця органів державної влади і місцевого самоврядування у здійсненні відповідних реформ.

Література

1. Сохань І., Скрипник О., Скрипник Д. Енергодостатність, енергонезалежність, енергозбереження та енергетичний патріотизм - чотири кити розвитку територіальних громад. Ефективна економіка. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf71_2021/17.pdf.

2. Джеджула В. Сучасний стан та проблеми розвитку вітчизняного ринку енергоресурсів. Вісник Хмельницького національного університету. 2011. № 6. Т. 1. С. 187-191.

3. Камбур О. Удосконалення механізму державної підтримки енергозбереження в сучасних умовах. Механізм регулювання економіки. 2015. № 3. С. 47-57.

4. Суходоля О. Штучний інтелект в енергетиці: аналітична доповідь. К.: НІСД, 2022. - 49 с. Режим доступу: https://shron1.chtyvo.org.ua/Sukhodolia_Oleksandr/Shtuchnyi_ intelekt_v_ enerhetytsi.pdf?

5. Шаповал Н. Житло та енергетика під ударом. Як РФ руйнує інфраструктуру України. LB.ua. Режим доступу: https://lb.ua/blog/natalia_shapoval/540920_zhitlo_ energetika_ pi d_udarom_yak_rf. html.

6. Маскалевич І. Удари по енергосистемі України: чому у Путіна не вийде. Дзеркало тижня. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/economic-security/udari-po-enerhosistemi- ukraj ini-chomu-putin-ne-vijde.html.

7. Черниш О. Що таке ТЕЦ і ТЕС та чому Росія хоче їх зараз знищити в Україні. BBC News. Україна. Режим доступу: https://www.bbc.com/ukrainian/features-63319765.

8. Лубківський І. Як насправді вимикають електрику споживачам і що не так з електромережею. Пояснення енергетика. Економічна правда. Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/publications/2022/12/2/694511/.

9. Масенко В. Масовані ракетні обстріли вплинули на роботу половини бізнесів ЕВА в Україні. The Village. Режим доступу: https://www.the-village.com.ua/village/business/ news/331995-masovani-raketni-obstrili-vplinuli-na-robotu-polovini-biznesiv-eba-v-ukrayini.

10. Як Україна тримає енергетичний фронт і хто нам у цьому допомагає. Texty.org.ua.

Режим доступу: https://texty.org.ua/fragments/108444/yak-ukrayina-trymaye-enerhetychnyj-

front-i-hto-nam-u-comu-dopomahaye/.

11. Енергомодернізація - це трикутник: декарбонізація, енергоефективність та захист довкілля. Dixigroup. Режим доступу: https://dixigroup.org/energomodernizacziya-cze- trykutnyk-dekarbonizacziya-energoefektyvnist-ta-zahyst-dovkillya-olena-pavlenko-na-urc-2022/.

12. Яненко Р. 10 градусів у квартирі проти глобального потепління. Дзеркало тижня. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/energy_market/10-hradusiv-u-kvartiri-proti-hlobalnoho-poteplinnja.html.

13. Роль і місце української енергетики у світових енергетичних процесах. К.: Центр Разумкова, 2018. 90 с. Режим доступу: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2018_ ENERGY_PRINT.pdf.

14. Державна програма енергоефективності до 2027 року має бути якнайшвидше прийнята для запуску масштабної енергомодернізації України. Режим доступу: https://vysh.gov.ua/derzhavna-programa-energoefektyvnosti-do-2027-roku-maye-buty- yaknajshvydshe-pryjnyata-dlya-zapusku-masshtabnoyi-energomodernizatsiyi-ukrayiny/.

15. Конев В. У теплі без газу та вугілля. Досвід Житомира. Дзеркало тижня. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/economics_of_regions/u-tepli-bez-hazu-ta-vuhillja-dosvid-zhitomira.html.

16. Дегазація полігону твердих побутових відходів з виробленням електроенергії на Хмельниччині. Ecobusiness Group. Режим доступу: https://ecolog-ua.com/news/degazaciya- poligonu-tverdyh-pobutovyh-vidhodiv-z-vyroblennyam-elektroenergiyi-na-hmelnychchyni.

17. Сергієнко О. Війна як привід поглянути вглиб проблеми споживачів та енергетиків. Дзеркало тижня. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/internal/vijna-jak-privid- pohljanuti-vhlib-problemi-spozhivachiv-ta-enerhetikiv.html.

References

1. Sokhan, I., Skrypnyk, O., Skrypnyk, D. (2021). Enerhodostatnist, enerhonezalezhnist, enerhozberezhennia ta enerhetychnyi patriotyzm - chotyry kyty rozvytku terytorialnykh hromad [Energy sufficiency, energy independence, energy saving and energy patriotism are four keys to the development of territorial communities]. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/ pdf/1_2021/17.pdf. [In Ukrainian].

2. Dzhedzhula, V. (2011). Suchasnyi stan ta problemy rozvytku vitchyznianoho rynku enerhoresursiv [The current state and problems of the development of the domestic energy market]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of the Khmelnytskyi National University. No 6. T 1. Pp. 187-191. [In Ukrainian].

3. Kambur, O. (2015). Udoskonalennia mekhanizmu derzhavnoi pidtrymky enerhozberezhennia v suchasnykh umovakh [Improving the mechanism of state support for energy saving in modern conditions]. Mekhanizm rehuliuvannia ekonomiky Mekhanizm rehuliuvannia ekonomiky - Mechanism of economic regulation. No 3. Pp. 45-47. [In Ukrainian].

4. Sukhodolia, O. (2022). Shtuchnyi intelekt v enerhetytsi [Artificial intelligence in energetics]. Retrieved from https://shron1.chtyvo.org.ua/Sukhodolia_Oleksandr/Shtuchnyi_ intelekt_v_ enerhetytsi.pdf? [In Ukrainian].

5. Shapoval, N. (2022). Zhytlo ta enerhetyka pid udarom. Yak RF ruinuie infrastrukturu Ukrainy [Housing and energetics under attack. How the Russian Federation is destroying the infrastructure of Ukraine]. Retrieved from https://lb.ua/blog/natalia_shapoval/540920_zhitlo_ energetika_ pid_udarom_yak_rf.html. [In Ukrainian].

6. Maskalevych, I. (2022). Udary po enerhosystemi Ukrainy: chomu u Putina ne vyide [Attacks on the energy system of Ukraine: why Putin will not succeed]. Retrieved from https://zn.ua/ukr/economic-security/udari-po-enerhosistemi-ukrajini-chomu-putin-ne-vijde.html. [In Ukrainian].

7. Chernysh, O. (2022). Shcho take TETs i TES ta chomu Rosiia khoche yikh zaraz znyshchyty v Ukraini [What are CHP and TPP and why does Russia want to destroy them now in Ukraine]. Retrieved from https://www.bbc.com/ukrainian/features-63319765. [In Ukrainian].

8. Lubkivskyi, I. (2022). Yak naspravdi vymykaiut elektryku spozhyvacham i shcho ne tak z elektromerezheiu. Poiasnennia enerhetyka [How actually electricity for consumers is turned off and what is wrong with the power grid. Explanation of energy engineer]. Retrieved from https://www.epravda.com.ua/publications/2022/12/2/694511/. [In Ukrainian].

9. Masenko, V. (2022). Masovani raketni obstrily vplynuly na robotu polovyny biznesiv EVA v Ukraini [Massive rocket attacks affected the work of half of EVA businesses in Ukraine]. Retrieved from https://www.the-village.com.ua/village/business/news/331995-masovani-raketni- obstrili-vplinuli-na-robotu-polovini-biznesiv-eba-v-ukrayini. [In Ukrainian].

10. Iak Ukraina trymaie enerhetychnyi front i khto nam u tsomu dopomahaie. (2022). [How Ukraine maintains the energy front and who helps us in this]. Retrieved from https://texty.org.ua/fragments/ 108444/yak-ukrayina-trymaye-enerhetychnyj -front-i-hto-nam-u-comu-dopomahaye/. [In Ukrainian].

11. Enerhomodernizatsiia - tse trykutnyk: dekarbonizatsiia, enerhoefektyvnist ta zakhyst dovkillia. (2022). [Energy modernization is a triangle: decarbonization, energy efficiency and environmental protection]. Retrieved from https://dixigroup.org/energomodernizacziya-cze-trykutnyk- dekarbonizacziya-energoefektyvnist-ta-zahyst-dovkillya-olena-pavlenko-na-urc-2022/. [In Ukrainian].

12. Ianenko, R. (2022). 10 hradusiv u kvartyri proty hlobalnoho poteplinnia. [10 degrees in the apartment vs global warming]. Retrieved from https://zn.ua/ukr/energy_market/10- hradusiv-u-kvartiri-proti-hlobalnoho-poteplinnja.html. [In Ukrainian].

13. Rol i mistse ukrainskoi enerhetyky u svitovykh enerhetychnykh protsesakh. (2018). [The role and place of Ukrainian energy industry in global energy processes]. Retrieved from https://razumkov.org.ua/uploads/article/2018_ENERGY_PRINT.pdf. [In Ukrainian].

14. Derzhavna prohrama enerhoefektyvnosti do 2027 roku maie buty yaknaishvydshe pryiniata dlia zapusku masshtabnoi enerhomodernizatsii Ukrainy. (2021). [The state energy efficiency program until 2027 should be adopted as soon as possible to launch large-scale energy modernization of Ukraine]. Retrieved from https://vysh.gov.ua/derzhavna-programa-energoefektyvnosti-do-2027-roku-maye-buty- yaknaj shvydshe-pryj nyata-dlya-zapusku-masshtabnoyi-energomodernizatsiyi-ukrayiny/. [In Ukrainian].

15. Konev, V. (2022). U tepli bez hazu ta vuhillia. Dosvid Zhytomyra [In the heat without gas and coal. Experience of Zhytomyr]. Retrieved from https://zn.ua/ukr/economics_of_regions/u- tepli-bez-hazu-ta-vuhillja-dosvid-zhitomira.html. [In Ukrainian].

16. Dehazatsiia polihonu tverdykh pobutovykh vidkhodiv z vyroblenniam elektroenerhii na Khmelnychchyni. (2021). [Degassing of solid household waste landfill with electricity generation in Khmelnytskyi region]. Retrieved from https://ecolog-ua.com/news/degazaciya- poligonu-tverdyh-pobutovyh-vidhodiv-z-vyroblennyam-elektroenergiyi-na-hmelnychchyni. [In Ukrainian].

17. Serhiienko, O. (2022). Viina yak pryvid pohlianuty vhlyb problemy spozhyvachiv ta enerhetykiv [The war as an occasion to look deeply into the problems of consumers and energetics]. Retrieved from https://zn.ua/ukr/internal/vij na-j ak-privid-pohlj anuti-vhlib-problemi- spozhivachiv-ta-enerhetikiv.html. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru