Особливості формування іберійської системи місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru

Сумський державний університет

Особливості формування Іберійської системи місцового самоврядування

Семенов Володимир Миколайович кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри психології, політології та соціокультурних технологій

Анотація

Необхідність продовження процесу реформування існуючої системи місцевого самоврядування України в напрямку подальшої децентралізації викликає необхідність дослідження світового досвіду становлення та розвитку систем місцевого самоврядування, зокрема, іберійської.

Дослідженнями систем місцевого самоврядування займаються науковці в різних галузях знань. В юридичній сфері ці дослідження відбуваються за декількома напрямами: в контексті теорії держави та права визнаним авторитетом користуються доробки О.Скакун; в історії держава і права зарубіжних країн можна відзначити праці Л.Бостан, С.Бостан, А. Грубінко та О.Джужі; в державному будівництві та місцевому самоврядуванні ґрунтовні напрацювання має С.Серьогіна; у галузі конституційного права України та конституційного (державного) права зарубіжних країн можна відзначити таких авторів як В.Федоренко, В.Бесчастний, О.Панкевич та ін.

У сфері публічного управління та адміністрування слід згадати студії В.Бабаєва, Н. Камінської, В. Утвенка та ін. Але незважаючи на доволі значну кількість наукових праць, що присвячені різним системам організації місцевого самоврядування можна стверджувати, що питання формування та розвитку систем місцевого самоврядування і іберійської системи зокрема, потребують подальших досліджень.

З огляду на це метою статті обрано завдання визначити фактори, що вплинули на формування та розвиток іберійської системи місцевого самоврядування.

Сьогодні у світі існують такі основні системи місцевого самоврядування - англо-саксонська, романо-германська, іберійська та «радянська». На їх становлення і формування вплинули різні зовнішні фактори - історичні, географічні, соціальні, релігійні тощо. Серед них однією (за виключенням «радянської») з найбільш централізованих науковці визнають іберійську систему. іберійська система самоврядування

До формування системи іберійської системи, як системи з доволі високим рівне централізації, привела наявність цілої низки взаємопов'язаних факторів. Серед таких факторів, що безпосередньо вплинули на формування та розвиток іберійської системи місцевого самоврядування можна відзначити природно-географічні умови, а саме складний рельєф місцевості, різні кліматичні зони, відсутність великих річок, які б об'єднували країну.

Серед історичних факторів, можна згадати арабське завоювання та тривалу боротьбу за звільнення - реконкісту. Практичну відсутність незалежних від королівської влади, самостійних міст як промислових, торгівельних та культурних центрів з розвинутими традиціями самоврядування. Ведення перманентних воєн яке сприяло формуванню мілітаристської, тобто жорстко централізованої системи публічного управління.

Економічний фактор мав наслідком те, що в Іспанії практично не сформувався клас національної буржуазії, яка б прагнула участі в вирішенні питань публічної. Цей фактор також мав наслідком соціальний аспект - практичну відсутність потужного середнього класу, який би вимагав політичних, економічних, соціальних свобод. І нарешті вагомий вплив на суспільне життя Іспанії католицької церкви, яка є потужною централізованою організацією теж мало свої наслідки у формування на Піренейському півострові системи місцевого самоврядування з високим рівнем централізації.

Всі зазначені вище фактори, що вплинули на формування та розвиток іберійської системи місцевого самоврядування є взаємопов'язаними і за певних умов один посилював вплив іншого.

Ключові слова: іберійська система місцевого самоврядування, Іспанія, місцеве самоврядування, кортеси, централізація, децентралізація.

Semenov Volodymyr Mykolayovych Associate Professor, Ph.D in Sciences in Public Administration, Associate Professor of the Department of Psychology, Political Science and Sociocultural Technologies, Sumy

FEATURES OF THE FORMATION OF THE IBERIAN LOCAL GOVERNMENT SYSTEM

Abstract. The need to continue the process of reforming the existing system of local self-government of Ukraine in the direction of further decentralization makes it necessary to study the world experience of the formation and development of local self-government systems, in particular, the Iberian system.

Scientists in various fields of knowledge are engaged in the study of local selfgovernment systems. In the legal field, these studies are carried out in several directions: in the context of the theory of the state and law, the works of O. Skakun are recognized authorities; in the history of the state and law of foreign countries, the works of L. Bostan, S. Bostan, A. Grubinko and O. Juzhi can be noted;

S.Seryogina has extensive experience in state construction and local selfgovernment; in the field of constitutional law of Ukraine and constitutional (state) law of foreign countries, such authors as V. Fedorenko, V. Beschastny, O. Pankevich and others can be noted.

In the field of public management and administration, the studios of V. Babaev, N. Kaminska, V. Utvenka, and others should be mentioned. But despite a fairly significant number of scientific works devoted to various systems of local self-government organization, it can be argued that the issues of formation and development of local self-government systems and the Iberian system in particular require further research.

With this in mind, the purpose of the article is to determine the factors that influenced the formation and development of the Iberian system of local self-government.

Today in the world there are the following main systems of local self-government - Anglo-Saxon, Romano-Germanic, Iberian and "Soviet". Various external factors - historical, geographical, social, religious, etc. - influenced their formation and development. Among them, scientists recognize the Iberian system as one of the most centralized (with the exception of the "Soviet" one).

The formation of the Iberian system, as a system with a fairly high level of centralization, led to the presence of a number of interrelated factors. Among such factors that directly influenced the formation and development of the Iberian system of local self-government, one can note the natural and geographical conditions, namely the complex relief of the area, different climatic zones, the absence of large rivers that would unite the country.

Among the historical factors, we can mention the Arab conquest and the long struggle for liberation - the reconquest. The practical absence of independent cities as industrial, commercial and cultural centers with developed traditions of self-government, independent of the royal power. The waging of permanent wars, which contributed to the formation of a militaristic, i.e. rigidly centralized, system of public administration.

The economic factor resulted in the fact that in Spain there was practically no class of the national bourgeoisie that would seek to participate in solving public issues. This factor also resulted in a social aspect - the nearly absence of a powerful middle class that would demand political, economic, and social freedoms. And finally, the significant influence on the social life of Spain of the Catholic Church, which is a powerful centralized organization, also had its consequences in the formation of a system of local self-government with a high level of centralization on the Iberian Peninsula.

All of the factors, mentioned above, that influenced the formation and development of the Iberian system of local self-government are interrelated and under certain conditions one strengthened the influence of the other.

Keywords: Iberian system of local self-government, Spain, local selfgovernment, Cortes, centralization, decentralization.

Постановка проблеми. Необхідність вдосконалення і реформування існуючої в сучасній Україні системи місцевого самоврядування постала з моменту проголошення державної незалежності у 1991 році. Прийняття у 1996 році Конституції України, в якій місцевому самоврядуванню присвячено окремий розділ, Закону України «Про місцеве самоврядування» та інших законів не зняло з порядку денного питання змін в організації і функціонуванні місцевого самоврядування в нашій державі. Залишається не повністю вирішеним питання проведення децентралізації. Незважаючи на те, що починаючи з 2014 року цей процес активно розпочався, зокрема, ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» прискорило проведення децентралізації. Відбулося укрупнення районів, яке зменшило виплив місцевих органів виконавчої влади на органи місцевого самоврядування. Але поле для подальшого проведення змін залишається доволі широким, зокрема, перегляд існуючої адміністративно-територіальної системи, що дісталась сучасній Україні у спадок від Радянського Союзу, можливе укрупнення областей по прикладу районів тощо. У цьому контексті дослідження світового досвіду становлення, розвитку та реформування організації місцевого самоврядування, безперечно, є доцільним і необхідним завданням. Зокрема, особливостей, що притаманні формуванню іберійської системи місцевого самоврядування. Вивчення досвіду саме цієї системи важливе, у тому числі і з огляду на те, що Іспанія свого часу також пройшла шляхом децентралізації місцевого самоврядування. Причому цей процес відбувався не так давно - у останній чверті ХХ століття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням організації місцевого самоврядування переважно займаються науковці у галузі юриспруденції та публічного управління. В юридичній науці це в першу чергу фахівці з теорії держави і права, конституційного права України та державного права зарубіжних країн, історії держави і права зарубіжних країн, державного будівництва та місцевого самоврядування.

У контексті науки теорії держави і права місцеве самоврядування залишається важливою, але частиною державного управління. І відповідно уваги питанням теоретичного обгрунтування організації місцевого самоврядування приділяється доволі мало. Так, у підручнику одного з визнаних вітчизняних фахівців з теорії держави і права О.Скакун «Теорія права і держави» місцевому самоврядуванню приділено всього декілька сторінок тексту [1]. Переважно, така сама ситуація з підходами до питань організації місцевого самоврядування і в інших авторів. У той же час, важливо зазначити, що хоча і в стислій формі але в них визначаються базові поняття щодо місцевого самоврядування. Так у згаданому підручнику О.Скакун визначено принципи діяльності органів місцевого самоврядування [1, с.180].

У проаналізованих автором навчальних посібниках з історії держави і права зарубіжних країн історія Іспанії взагалі не згадується і відповідно залишається поза увагою і історія розвитку іберійської системи місцевого самоврядування. Так у навчальних посібниках «Історія держави і права зарубіжних країн» за авторством Л.Бостан та С.Бостан [2], А.Грубінко [3] та авторського колективу під керівництвом О.Джужі [4] історія розвитку держави і права як Іспанії, так і Португалії, взагалі не представлена в жодній з частин цих підручників. У навчальному посібнику за авторством Л.Бостана є мотивація цьому. У вступі він зазначає, що навчальний посібник спрямований на більш широке висвітлення історії держави і права лише тих країн, котрі зробили суттєвий внесок у світову скарбницю правової культури. З огляду на це, особливу увагу приділено таким країнам західної цивілізації, як Англія, Франція, США та Німеччина - країнам, котрі, поклавши початок двом найбільшим і найвпливовішим правовим сім'ям світу - англо-американській та романо-германській, визначили основні тенденції державно-правового розвитку в епоху становлення громадянського суспільства [2, с. 4-5]. З огляду на зазначене, можна вважати, що доробки і дослідження з питань історії розвитку іберійської системи місцевого самоврядування будуть актуальним.

Значна увага організації місцевого самоврядування приділяється у науці державного будівництва та місцевого самоврядування. Серед авторів, що зробили вагомий внесок у цих дослідженнях можна відзначити С.Серьогіну, яка є керівником авторського колективу підручника «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні» [5]. На відміну від праць з теорії держави і права організації місцевого самоврядування у цій науці приділяється набагато більша увага. У всіх підручниках і посібниках місцевому самоврядуванню присвячені цілі розділи. У той же час необхідно зазначити, що у цій науці в першу чергу досліджується існуючий станом на сьогодні, і саме в Україні, порядок організації місцевого самоврядування.

Схожі підходи до вивчення місцевого самоврядування у галузі науки конституційне право України де проблеми виникнення та розвитку системи місцевого самоврядування вивчаються в контексті її національної складової. До найбільш сучасних у цій галузі юридичної науки можна віднести підручник за авторством В.Федоренко «Конституційне право України» [6].

Таким чином, у зазначених вище авторів, увага приділяється переважно теоретичним аспектам та категоріальному апарату з питань місцевого самоврядування, і переважно з акцентом на вітчизняне місцеве самоврядування.

Аналіз організації місцевого самоврядування в зарубіжних країнах досліджується переважно в науці державного (конституційного) права зарубіжних країн. Серед авторів, що працюють у цьому напрямку можна відзначити: В.Бесчастного за редакцією якого опублікований навчальний посібник «Конституційне (державне) право зарубіжних країн» [7]; О.Гріна, автора навчального посібника «Конституційне право зарубіжних країн» [8]; О.Панкевича упорядника підручника «Державне право зарубіжних країн» [9] та ін. Ці автори ґрунтовно описали різні системи організації місцевого самоврядування та їх особливості. Але слід зазначити, що у їх працях не завжди приділена увага причинам формування та розвитку тих чи інших систем місцевого самоврядування.

Питання організації та діяльності місцевого самоврядування традиційно присвячена увага в науці публічного управління та адміністрування. Серед них можна відзначити В.Бабаєва, який працював над питаннями типології організації управління на місцевому рівні [10]. Н.Камінську, яка опублікувала у 2021 році ґрунтовну монографію «Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна» [11]. У цій науковій праці вона провела комплексне дослідження з питань розвитку сучасних європейських систем місцевого самоврядування. У тому числі, в монографії проаналізовано загальні характеристики моделей місцевого і регіонального самоврядування.

Світовий досвід організації місцевого самоврядування проаналізовано у навчальному посібнику за авторством В.Утвенко «Теорія та історія місцевого самоврядування» [12]. У згаданому навчальному посібнику, окремий модуль присвячено системам місцевого самоврядування, що існують у світі і зроблена спроба визначення причин виникнення відмінностей між основними системами місцевого самоврядування.

Але незважаючи на те, що над розглядом виникнення та розвитку систем місцевого самоврядування працює доволі значна кількість науковців можна зазначити, що необхідність подальших досліджень залишається актуальним питанням. Можна стверджувати, що в сучасній науці ґрунтовно описані існуючі в світі системи місцевого самоврядування та їх особливості. У той же час на питання чому сформувалися саме такі системи, якими були фактори, що вплинули на формування цих відмінностей, відповідь залишається не завжди визначеною, що відкриває можливості для подальших досліджень.

Мета статті - визначити фактори, що вплинули на формування та розвиток іберійської системи місцевого самоврядування.

Виклад основного матеріалу. Станом на сьогоднішній день у світі сформувалося чотири основних системи місцевого самоврядування, а саме - англо-саксонська, романо-германська, іберійська та «радянська». На їх становлення і формування вплинули різні зовнішні фактори - історичні, географічні, соціальні, релігійні тощо. Частково це було описано у авторській статті «Вплив зовнішніх факторів на становлення систем місцевого самоврядування» [13]. У ній була наведена стисла характеристика впливу зовнішніх факторів на всі чотири основних системи місцевого самоврядування. В цій статті увага буде приділена одній з чотирьох систем місцевого самоврядування, а саме - іберійській.

Ця система, на думку більшості дослідників, набула поширення в Іспанії, Португалії, Бразилії, Мексиці та деяких інших країнах Південної Америки. Тобто у країнах які так або інакше перебували під впливом або були колоніями Іспанії та Португалії.

Сформована на Піренейському півострові, який ще має історичну назву Іберія, тому саме звідси походить і сам термін «іберійська система», ця система сформувалася в Іспанії та Португалії, які знаходяться на цьому півострові, а пізніше була поширена на інші країни. В першу чергу колонії цих країн.

В.Бабаєв серед характерних ознак іберійської системи місцевого самоврядування визначає такі: управління здійснюється обраними міською громадою представницькими органами муніципального управління і відповідними головними посадовими особами; посадові особи водночас є головами рад та їх виконавчих органів, затверджуються центральною владою як представники державної влади з правом контролю за діяльністю ради [10, с. 13]. Ключовим фрагментом у цій характеристиці є те, що обрані управлінці затверджуються на посадах органами центральної влади, а це свідчить про високий рівень централізації публічного управління. У останні роки в Іспанії та Португалії простежується загальноєвропейська тенденція до поширення децентралізації в місцевому самоврядуванні. Але цей процес розпочався лише декілька десятиліть тому. До цього розвиток автономії та децентралізації в місцевому самоврядуванні цих країн був не значним.

Виникає цілком слушне питання щодо того чому саме централізована система набула поширення? Як приклад, можна зазначити, що на Британських островах сформувалася зовсім протилежна система - англо-саксонська, яка була зовсім іншою, а саме максимально децентралізованою.

Спробуємо визначити причини того що на Піренейському півострові сформувалася і розвивалася досить централізована на відміну від романо- германської і особливо англо-саксонської система місцевого самоврядування.

Мабуть на перше місце потрібно поставити природно-географічні особливості Піренейського півострову. Вони сприяли формування відособлених один від одного регіонів з сильною владою, що пізніше, після формування Іспанії як єдиної держави, було перенесено на країну взагалі. Бо інших прикладів організації публічної влади не було. Серед особливостей природного характеру Джеремі Блек у праці «Стисла історія Іспанії» відзначає такі, як характер і зовнішній вигляд Іспанії повною мірою визначався її природним рельєфом. Гірські хребти збільшували відстані і відрізали один від одного регіони [14, с. 11]. Також на окремішність іспанських регіонів, на його думку, вплинуло те, що в Іспанії немає головної річки, басейн якої слугував би основним центром розвитку, як наприклад Ніл, Міссісіпі, Дунай та Янцзи [14, с. 13]. Вплинули на ізоляцію окремих регіонів країни і кліматичні умови Піренейського півострову, так він зазначає, що для Іспанії характерні кліматичні контрасти. У Кастилії ... холодні зими і дуже жарке та сухе літо, достатньо сурові умови для ведення життя і сільського господарства. На південно-східному узбережжі, панує м'який середземноморській клімат [14, с. 14].

Серед історичних факторів, що вплинули на формування і розвиток іберійської системи місцевого самоврядування можна відзначити розвиток міського самоврядування. В.Утвенко про це говорить таким чином: «У світі становлення системи місцевого самоврядування пов'язане зі зростанням адміністративної, фінансової та судової самостійності середньовічних міст від центральної адміністрації [12, с. 194]». Це було характерно для більшості європейських країн де права та привілеї міст постійно зростали починаючи з ХІ століття. У багатьох країнах сучасної Європи формування та розвиток систем місцевого самоврядування був пов'язаний з появою незалежних міст у часи середньовіччя і нового часу.

У цьому контексті можна згадати Магдебурзьке та Хелминське міське право які вплинули на становлення місцевого самоврядування на території України. Так, один з авторів експериментального підручника «Історія державності України» М.Столбуненко про це пише таким чином: «Важливу роль у розвитку міст відігравало Магдебурзьке право. Його сутність полягала у звільненні міста від управління й суду з боку державних урядовців і феодалів та у даруванні йому права місцевого самоврядування. Першим містом України, якому у 1339 р. було надано Магдебурзьке право, стало місто Санок. У 1356 р. це право отримав Львів, у 1374 р. - Кременець, у 1494 - 1529 рр. - Київ та інші міста [15, с. 116]». Звернемо увагу на те, що «магдебургію» українські міста отримали дещо пізніше ніж європейські але протягом XIV-XVI століть цей процес набув широкого поширення і на українських землях.

Але в Іспанії ситуація розвивалася по іншому. Розвитку децентралізованого міського самоврядування заважало арабське завоювання Піренейського півострову яке відбулося протягом 711 - 714 років нашої ери. І як результат поширення автономного управління в містах практично не відбувалося.

Можна припустити, що необхідність сильної централізації публічного управління як на державному, так і на місцевому рівні була пов'язана з реконкістою. Так, наприклад, автор підручника «Історія середніх віків» В.Семенов взагалі вважає, що саме реконкіста відіграла величезну роль в утворенні Іспанської держави [16, с. 248]. Цей науковець зазначає, що в широкому розумінні слова реконкіста, як визвольна боротьба іспанських нардів проти арабів-маврів, тривала вісім століть - з VH1 ст., незабаром після завоювання півострова арабами, і до кінця XV ст., коли впало останнє володіння арабів в Іспанії - Гранада [16, с. 249].

Можна погодитися з тим фактом, що централізація в умовах тривалої і важкої війни це цілком нормальне явище. Після завершення реконкісти ця централізована система місцевого самоврядування продовжила своє існування. У тому числі завдяки тому, що іспанська держава продовжувала постійні війні зі своїми сусідами. Тепер вже багато в чому завойовницькі. Так протягом XVI - XVIII ст. Іспанія постійно воювала: колоніальні війни у Північній та Південній Америці (після колоніальних захоплень, існуюча централізована система місцевого самоврядування була поширена і на колонії Іспанії); участь у релігійних війнах в Європі; перманентні війни з Англією, Францією, Нідерландами, Португалією, Османською імперією; війни за іспанський та австрійський спадок; Тридцятирічна війна, наполеонівські війни тощо. Постійна участь у війнах таким чином зберігала існуючу централізовану систему місцевого самоврядування.

Окремо слід звернути увагу на участь Іспанії у Наполеонівський війнах. Ці війни сприяли консервації після їх завершення централізованої системи місцевого самоврядування. Фактично Іспанія була завойована Францією і королем було проголошено брата Наполеона Бонапарта - Жозефа. Як зазначає Д.Блек, Жозеф прагнув правити як просвіщенний монарх, зокрема, він ліквідував чернецтво та інквізицію, з 1810 року в Кадисі почали збиратися кортеси (законодавчі збори, парламент в Іспанії та Португалії, у тому числі і на місцевому рівні), які представляли всіх незалежних Іспанців, у 1812 році кортеси проголосили конституцію, яка суттєво обмежувала королівську владу і ставила на перше місце громадян країни [14, с. 179]. Тобто Іспанія хоча і повільно почала рухатися в напрямку децентралізації. Але Франція програла війну і була змушена вивести війська на яких трималася влада Жозефа Бонапарта. Відбулася реставрація Бурбонів і як наслідок всі новації щодо децентралізації були відмінені бо вони сприймалися, у тому числі й пересічним громадянами країни, символами окупаційної влади. У 1814 році кортеси були розпущені, а прийнята ними конституція відмінена.

Мало змінилася ситуація після звільнення країни після наполеонівського вторгнення. Зовнішні війни змінилися громадянськими і країна перебували у постійному стані ведення війни. За період з другої чверті ХІХ століття по кінець 30-х років ХХ ст. продовжувалися постійні громадянські війни. Декілька так званих «карлистських» та виснажлива громадянська війна націоналістів з республіканцями в 1936 - 1939 років внаслідок якої була встановлена диктатура Ф.Франко. Увесь цей період країна перебувала в умовах централізованого публічного управління.

Прихід до влади диктатора Франко в Іспанії привів до того, що на доволі тривалий час (практично до його смерті у 1975 році) в країні було законсервована централізована система місцевого самоврядування. Як зазначає британський військовий історик Дж.Блек, цей політичний діяч приділяв багато уваги централізації країни [14, с. 42].

Серед інших факторів, що вплинули на становлення іберійської системи місцевого самоврядування можна відзначити соціальний розвиток міст. А саме якісні характеристики населення, що в них проживало. Розвитку місцевого самоврядування у містах заважала державна політика щодо жителів міст. Так за свідченням Д.Блека у XVП столітті до міського управління і в духовні ордени ремісників не приймали: у Галісії кожум'яки не могли обіймати муніципальні посади, ставати членами гільдій, релігійних братств або претендувати на сан священнослужителя. З огляду на те, що статус містянина в цілому означав, що людина вважається повноправним членом міської громади, такі виключення мали велике значення [14, с. 125]. Проведемо історичні паралелі. У середині того ж ХУІІ століття в Англії перемогла буржуазна революція і буржуазія (тобто містяни) вже отримують в цій країні політичні права навіть на державному рівні, вже не говорячи про місцевий рівень.

На низький рівень розвитку місцевого самоврядування в Іспанії століття мав вплив і соціальний фактор, який сприяв централізації влади. Д. Блек про це пише таке: «У містах простежувалася ієрархічно нерівна природа іспанського суспільства. Самою малочисленою групою городян були багатії та високопосадовці. ... В містах вони виступали в якості роботодавців та землевласників, а ще, як правило, мали політичну владу, яку отримували завдяки своєму статусу і контролю над органами міського управління. . Найбільшу групу міського населення складали бідняки. Вони не мали жодного політичного впливу і зазвичай навіть не вважалися мешканцями міста [14, с. 123-124]». Тобто публічна влада була сконцентрована в руках дуже невеликої кількості людей і відповідно була централізованою.

У більш пізніші часи ситуація не покращилася, а можна сказати навпаки - погіршилася. Вже у ХУІІІ столітті, через багато років після Реконкісти ситуація з розвитком місцевого самоврядування в Іспанії залишалася складною. Як зазначає Дж.Блек, у раніше згаданій праці «Стисла історія Іспанії»: «Права та привілеї міст, навпаки знаходилися в небезпеці. Після успішної облоги Барселони Філіп У (король Іспанії у 1700 - 1746 рр.) конфіскував всі прибутки міста і обмежив привілеї. ... В цілому для іспанських міст успіхи Філіпа у Війні за іспанський спадок (1700 - 1714 рр.) перетворилися на скорочення муніципальної автономії та призначення корехідорів, чиновників, що представляли королівську владу [14, с. 158]». Тобто, на відміну від інших країн Європи де міське (і не тільки) місцеве самоврядування розвивалося у напрямку децентралізації, у Іспанії початку

століття спостерігається протилежний процес.

З розвитком міст безпосередньо пов'язаний розвиток промисловості. У всій тогочасній Європі саме міста була промисловими центрами. Їх низький рівень соціально-економічного розвитку в Іспанії мав наслідком і низький рівень промисловості. Тобто, серед інших факторів, що вплинула на становлення іберійської системи на Піренейському півострові можна виокремити економічний, який пов'язаний з розвитком промисловості. Можна стверджувати, що ефективний розвиток промисловості можливий за умови коли цим займаються ініціативні і підприємливі люди, звільнені від надмірної державної централізації. Як приклад згадаємо Англію ХУІ - ХІХ століть.

Вільні від державного впливу і контролю підприємці змогли розвинути промисловість на найвищому в ті часи рівні, що в свою чергу дозволило Великій Британії стати однією з найвпливовіших країн світу. Іспанська промисловість розвивалася по іншому, мала низькі темпи і нова іспанська буржуазія мала доволі обмежену владу і практично не мала політичних прав і відповідно не була зацікавлена в децентралізації публічної влади і місцевого самоврядування зокрема.

Додатковим історичним фактором, що посилив тенденцію до централізації публічної влади в іберійській системі місцевого самоврядування - це потужний вплив католицької церкви в цих країнах, а саме в них переважають католицькі релігійні громади. Так, вже згадана реконкіста, мала на меті не тільки національне, а і релігійне звільнення. І одним з цих символів стала саме католицька церква. Після завершення реконкісти через дуже нетривалий з точку зору історії час, в Європі почалися релігійні війни католиків з протестантами. І Іспанія стала одним з основних центрів європейського католицького консерватизму. Католицька церква, як одна з течій християнства є організацією з високим рівнем централізації. І у поєднані з іншими факторами сприяла централізації при формуванні іберійської системи місцевого самоврядування.

Висновки

Таким чином, проаналізувавши наукову розробку питання становлення та розвитку іберійської системи місцевого самоврядування в науковій літературі можна стверджувати, що цьому питанню приділяється менша увага серед науковців ніж питанням дослідження англо-саксонської та романо-германської систем. Показовим є те, що в дослідженнях з історії держави і права зарубіжних країн ця тематика практично взагалі відсутня. Тому, проведення досліджень з цієї тематики є безперечно актуальним, зважаючи на те, що іберійська система поширена в доволі значній кількості сучасних країн.

Серед факторів, що безпосередньо вплинули на формування та розвиток іберійської системи місцевого самоврядування можна відзначити такі.

Природно-географічні умови, а саме складний рельєф місцевості, різні кліматичні зони, відсутність великих річок, які б об'єднували країну тощо, не сприяли формуванню децентралізованої системи місцевого самоврядування.

До історичних факторів, що вплинули на формування централізованої системи місцевого самоврядування можна віднести арабське завоювання, тривалу боротьбу за звільнення від нього - реконкісту. Практичну відсутність незалежних від королівської влади, самостійних міст, як промислових, торгівельних та культурних центрів з розвинутими традиціями самоврядування.

Ведення перманентних воєн, спочатку визвольних (реконкіста), пізніше завойовницьких, а в ХІХ-ХХ столітті громадянських сприяло формуванню мілітаристської тобто жорстко централізованої системи публічного управління в тому числі і на місцевому рівні.

Економічний фактор, а саме низький рівень розвитку іспанської промисловості мав наслідком того, що в Іспанії практично не сформувався значний за кількістю клас національної буржуазії, яка б прагнула участі в вирішенні питань публічної влади у напрямку децентралізації та економічних свобод. Він також мав наслідком соціальний аспект - практичну відсутність потужного середнього класу, який би вимагав політичних, економічних, соціальних свобод які не можливі без децентралізації, як це було в інших країнах Європи.

І нарешті вагомий вплив на всі сфери суспільного життя Іспанії протягом тривалого часу католицької церкви, яка є потужною

централізованою організацією.

Всі зазначені вище фактори, що вплинули на формування та розвиток іберійської системи місцевого самоврядування є взаємопов'язаними і за певних умов один посилював вплив іншого. У цілому можна зазначити, що викладені у статті погляди на фактори, що вплинули на формування і розвиток іберійської системи самоврядування не завжди є безспірними і беззаперечними, ревні аспекти потребують подальших поглиблених досліджень.

Література

Скакун О.Ф. Теорія права і держави : підручник / О.Ф. Скакун. - К. : Алерта, 2013. -524 с.

Бостан Л.М. Історія держави і права зарубіжних країн : навчальний посібник / Л.М.Бостан, С.К..Бостан. - К. : Центр учбової літератури, 2008, - 730 с.

Грубінко А.В. Історія держави і права зарубіжних країн : навчальний посібник /

В. Грубінко. - Тернопіль : ТНЕУ, 2010, - 392 с.

Історія держави і права зарубіжних країн : Навчальний посібник / [за заг. ред.

М.Джужа]. - К. : НАВСУ "Правові джерела"2010, - 372 с.

Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні : підручник /

І. Боброва, С. В. Болдирєв, В. О. Величко, С. Г. Серьогіна. - Х. : Право, 2018. - 392 с.

Федоренко В.Л. Конституційне право України : підруч. / В.Л.Федоренко. - К. : Видавництво Ліра-К, 2016. - 616 с.

Конституційне (державне) право зарубіжних країн : навчальний посібник /

М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Суботін, С.М. Пашков. - К. : Знання, 2007. - 467 с.

Грін О.О. Конституційне право зарубіжних країн : навчальний посібник : Альб. Схем / О.О. Грін. - Ужгород : Видавництво ФОП Береза А.Е., 2015. - 183 с.

Панкевич О.З. Державне право зарубіжних країн : підручник / О.З. Панкевич. - Львів. Львівський університет внутрішніх справ, 2018. - 260 с.

Бабаєв В.М. Типологічні моделі організації управління на місцевому рівні / В.М.Бабаєв // Актуальні проблеми державного управління. - 2006. - №3(30). - С. 9 - 20.

Камінська Н. В. Європейська система місцевого і регіонального самоврядування та Україна : монографія. / Н. В.Камінська. - К. : ТОВ «КНТ», 2021. - 414 с.

Утвенко В.В. Теорія та історія місцевого самоврядування : навчальний посібник / В.В. Утвенко. - К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2017. - 234 с.

Семенов В.М. Вплив зовнішніх факторів на становлення систем місцевого самоврядування / В. М.Семенов, // «Наукові інновації та передові технології» (Серія «Державне управління»): журнал. 2022. № 12(14) 2022. - С. 31 - 41

Black J. A Bieif History of Spain. London, 2019, p. 320

Історія державності України : Експериментальний підручник / [за заг. ред. О.М.Бандурки, О.Н.Ярмиша]. - Х. : ТОВ «Одисей», 2004, - 608 с.

Семенов В.Ф. Історія середніх віків : підручник / В.Ф.Семенов. - К. : «Вища школа», 1975. - 527 с.

References

Skakun O.F. (2013). Teoriya prava i derzhavy [The theory of Law and State] Kyiv: Alerta [in Ukrainian].

Bostan L.M. & Bostan S.K. (2008). Istoriya derzhavy iprava zarubizhnyh krayn [History of the state and the law offoreign countries] Kyiv: Centr uchbovoy literatury [in Ukrainian].

Grubinko A.V. Istoriya derzhavy i prava zarubizhnyh krayn [History of the state and the law of foreign countries] Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Anatoleva O.I., Doroshchuk N.O., Dzuzha O.M., Kalynovsky V.S., Tretyakova T.A. & Hoynaca L.M (2010). Istoriya derzhavy i prava zarubizhnyh krayn [History of the state and the law of foreign countries]Kyiv: Pravovi dzherela [in Ukrainian].

Bobrova I.I., Boldyrev S.V., Velychko V.O. & Seregina S.G. (2018). Derzhavne budivnyctvo ta misceve samovryaduvannya v Ukraini [State construction and local self-government in Ukraine]Harkiv: Pravo [in Ukrainian].

Fedorenco, V.L. (2016). Konstytuciyne pravo Ukrany [Constitutional law of Ukraine]. Kyiv: Lira [in Ukrainian].

Beschastny, V.M., Filonov, O.V., Subotin, V.M, Pashkov, S.M. (2007). Konstytuciyne (derzhavne) pravo zarubizhnyh krayn [Constitutional (state) law of foreign countries]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

Grin, O.O. (2015). Konstytuciyne pravo zarubizhnyh krayn [Constitutional law of foreign countries]. Uzhgorod: FOP Bereza [in Ukrainian].

Pankevych, O.Z. (2018). Derzhavne pravo zarubizhnyh krayn [State law of foreign countries]. Lviv: Lvivsky universytet vnutrishnich sprav [in Ukrainian].

Babayev, V.M. (2006). Typologichni modeli organizaciy upravlinya na miscevomu rivni [Typological Models of Managerial Organization at Local Levei]. Aktualni problemy derzhavnogo upravlinya, 3(30), 9-20 [in Ukrainian].

Kaminska N.V. (2021). Evropeyska systema miscevogo i regionalnogo samovryaduvannya [The European system of local and regional self-government and Ukraine]. Kyiv: TOV «KNT» [in Ukrainian].

Utvenko V.V. (2017). Teoriya ta istoriya miscevogo samovryaduvannya [Theory and history of local self-government] Kyiv: Personal [in Ukrainian].

Semenov V.M. (2022). Vplyv zovnishnih faktoriv na stanovlennya sestem miscevogo samovryaduvannya [The influence of external factors on the formation of local government systems] Scientific innovations and advanced technologies, 12(14), 31-41 [in Ukrainian].

Black J. A Bieif History of Spain. London, 2019. [in English].

Bandurca O.M., Gavrylenko O.A., Garcheva L.P., Grechenko V.A., Dreval Yu. G. & Kolomiec T.V. et al. Kuzmenco V.B., Logvynenco I.A., Osadchiy Yu. G., Savchenco V.A., Stolbunenco M.M., Yarmysh O.M. (2004). Istoriya derzhavnosti Ukrayny [History of statehood of Ukraine]Harkiv: Odysey [in Ukrainian].

Semenov V.F. (1975). Istoriya serednih vikiv [History of the Middle Ages] Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru