Інформаційні правовідносини: концептуалізація поняття та його юридичне значення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський міжнародний університет

Інформаційні правовідносини: концептуалізація поняття та його юридичне значення

Ємець Яків Олександрович аспірант кафедри публічно-правових дисциплін

вул. Львівська, 49, м. Київ

Анотація

Правове регулювання інформаційної сфери сьогодні вважається об'єктивною необхідністю, адже, розвиваючись, інформаційне право потребує не лише формування відповідних концептуальних компонентів, а й положень, які не входять до когорти стратегічних питань. Необхідність відпрацювання кожного із зазначених елементів зумовила виникнення наукового інтересу до проблем правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку з поширенням і використанням інформації, тобто інформаційних правовідносин.

У загальному інформаційні правовідносини можна визначити як відносини, що врегульовані нормами права, які виникають між різними суб'єктами щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації та охороняються державою від порушень. Розвиток теорії інформаційних правовідносин ґрунтується на їхньому різноманітті, що є основою для принципового розмежування їхніх типів. Декомпозиція інформаційних правовідносин може проводитися на основі різних ознак: функцій права, змісту, структури зв'язків між суб'єктами, поведінки суб'єктів в інформаційних процесах, наявності державно-владного елемента, значущості відносин в інформаційній сфері та інформаційній природі.

Інформаційна сфера може бути розділена на різні предметні області, в яких інформаційні правовідносини виникають між суб'єктами під час здійснення інформаційних процесів щодо різних видів інформації. В умовах розвитку ринку інформації та неухильно зростаючого значення інформаційних систем і технологій для всіх без винятку галузей народного господарства очевидною є актуальність удосконалення механізмів правового регулювання інформаційних відносин. Регулювання інформаційних правовідносин засобами права здійснюється за допомогою встановлення певних інформаційно-правових норм, тобто шляхом визначення правил поведінки суб'єктів інформаційних відносин та застосування норм інформаційного права.

Інформаційні правовідносини мають традиційну структуру (суб'єкт, об'єкт, зміст), адже виступають різновидом правовідносин, які складаються в суспільстві. Проте сучасні умови суспільного життя вимагають переоцінки підходів до розуміння сутності інформаційних правовідносин, до визначення їх соціального значення та до розробки механізмів їх правового регулювання. Відтак, концептуалізація поняття інформаційних правовідносин і їх нормативне регулювання є необхідним, адже даний процес дозволяє визначити суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників такого роду правовідносин.

Ключові слова: інформаційні правовідносини, інформаційне право, інформаційне суспільство, інформація.

Abstract

Yemets Yakiv Oleksandrovych Ph.D. Student at the Department of Public Law Disciplines, Kyiv International University, Lvivska St., 49, Kyiv

INFORMATION LEGAL RELATIONS: CONCEPTUALIZATION OF THE TERM AND ITS LEGAL IMPORTANCE

Today, legal regulation of the information sphere is considered an objective necessity because the information law, while developing, requires not only the formation of relevant conceptual components, but also the provisions that are not included in the cohort of strategic issues. The need to work out each of the specified elements led to the emergence of scientific interest in the problems of legal regulation of relations that arise in connection with the distribution and use of information, that is the information legal relations.

In general, information legal relations can be defined as relations regulated by legal norms that arise between various subjects regarding the creation, collection, receipt, storage, use, distribution, protection, security of information and are protected from different violations by the state. Development of the theory of information legal relations is based on their diversity which is the basis for the principle distinction of their types. Decomposition of information legal relations can be carried out on the basis of various features: functions of the law, content, structure of relations between the subjects, behaviour of subjects in the information processes, presence of the state and authority elements, and significance of relations in the information sphere and the nature of information.

The information sphere can be divided into different subject areas in which information legal relations arise between subjects during the implementation of information processes regarding various types of information. In the conditions of development of the information market and steadily growing importance of information systems and technologies, all the sectors of national economy need urgent improvement of the mechanisms of legal regulation of information relations. Regulation of information legal relations by means of law is carried out by establishing certain information legal norms, i.e. by determining the rules of behaviour of the subjects of information relations and applying the norms of information law.

Information legal relations have a traditional structure (subject, object, content), as they are a type of legal relations formed in the society. However, modern conditions of social life require a reassessment of approaches to understanding of the essence of information legal relations, to determining their social significance, and to developing mechanisms for their legal regulation. Therefore, the conceptualization of the term of information legal relations and their normative regulation are necessary because this process allows to determine the subjective rights and legal obligations of participants of legal relations of this kind.

Keywords: information legal relations, information law, information society, information.

Вступ

Постановка проблеми. Правове регулювання інформаційної сфери сьогодні вважається об'єктивною необхідністю, адже, розвиваючись, інформаційне право потребує не лише формування відповідних концептуальних компонентів, а й положень, які не входять до когорти стратегічних питань. Можна зустріти праці вчених, у яких правовідносини вивчаються як самостійний суб'єкт із погляду теорії права чи з позиції однієї з галузей права (фінансові правовідносини, податкові правовідносини тощо). Однак, дослідження інформаційних правовідносин, через запізніле зосередження уваги нах них із боку законодавців, нечисленні, не говорячи про їхній аналіз у режимі проектування даних правовідносин на адміністративно- процесуальну площину.

Оскільки основну частину в літературі становлять роботи, присвячені окремим аспектам інформаційної безпеки та режимам обмеженого доступу до інформації, сучасні дослідження ролі та призначення інформаційних правовідносин можливі лише на основі системно-функціонального підходу, суть якого полягає в тому, що всі процесуально-правові явища необхідно досліджувати: а) в системному взаємозв'язку; б) у функціональному наповненні системи. Необхідність відпрацювання кожного із зазначених елементів зумовила виникнення наукового інтересу до проблем правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку з поширенням і використанням інформації. Актуальність проблеми правовідносин в інформаційній сфері, а також проваджень у справах про відповідні правопорушення, полягає в необхідності визначення ефективності існуючого юридичного інструментарію, що регулює інформаційно-правові відносини, які виникають на сучасному етапі. Оскільки постмодерне суспільство, без перебільшення, можна назвати інформаційним, у його рамках дійсно виникають, змінюються та припиняються інформаційні правовідносини. Відтак, дана категорія правовідносин потребує не тільки чіткого окреслення, а й конкретизації у методології та теорії права [10, с. 29].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день важливі аспекти формування та розвитку концепту «інформаційні правовідносини» постають у фокусі уваги як вітчизняних, так і зарубіжних правників. Так, серед українських дослідників дане поняття науково окреслюють такі вчені як Д. Маріц, О. Селезньова та Ж. Юсип, О. Синєокий, І. Солончук, М. Фігель та інші. Серед зарубіжних науковців до аналізу даної категорії звертаються К. Аміржан, І. Бачило, В. Копилов, Д. Ловцов, Л. Магділова та М. Магділов тощо. Однак, у працях згаданих дослідників відсутнє комплексне висвітлення концепту «інформаційні правовідносини», адже його значення ще повністю не розкрите для юридичної науки в силу перманентної трансформації інформаційного права як окремої галузі сучасної юридичної науки.

Мета статті - дослідження особливостей виникнення та еволюції поняття «інформаційні правовідносини» з метою його концептуалізаціїї і визначення значення для юридичної науки й практики в Україні.

Виклад основного матеріалу

Дослідження правовідносин будь-якого типу в сучасних умовах потребує комплексного підходу, який враховує всі аспекти відносин, що скаладються в суспільстві й державі. Зважаючи на молодий вік інформаційного права, дана наука лише нещодавно почала позиціонуватися в системі юридичних наук. У сучасній літературі основу досліджень становлять роботи, які стосуються окремих аспектів регулювання інформаційних правовідносин, загальної теорії правовідносин в інформаційній сфері, а також режимів обмеженого доступу до інформації. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформаційні правовідносини можна тлумачити як унікальний вид суспільних відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації, котра, в свою чергу, трактується як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [7]. Тим не менш, винятковість інформаційних правовідносин визначається їх різноманітністю, оскільки інформаційними правовідносинами пронизані всі сфери сучасного суспільного життя [10, с. 28]. Відповідно, протягом останніх років науковці розпочали новий етап досліджень, спрямованих на визначення поняття інформаційних правовідносин та його уточнення.

На думку, О. Синєокого, інформаційні правовідносини можна тлумачити як суспільні відносини, котрі виникають під час створення, розподілу і використання інформації та врегульовані нормами інформаційного права, учасники якого володіють відповідними юридичними правами та обов'язками [9, с. 98]. Подібну позицію відстоює В. Копилов, стверджуючи, що інформаційні правовідносини є врегульованими інформаційно-правовою нормою інформаційними відносинами, сторони яких виступають носіями взаємних прав та обов'язків, установлених та гарантованих інформаційно-правовою нормою [3, с. 122]. Зі свого боку, М. Фігель зауважує, що інформаційні правовідносини - це врегульовані нормами інформаційного права суспільні відносини, учасники яких виступають носіями юридичних прав і обов'язків, що регулюються приписами щодо створення, розподілу та використання інформації, які містяться в цих нормах [11, с. 234]. Д. Маріц, досліджуючи феномен інформаційних парвовідносин, узагалі закликає оперувати категорією «інформаційні відносини», яка охоплює відносини, що регулюються нормами публічного і приватного права, котрі виникають між суб'єктами суспільних відносин на підставі юридичних фактів [6, с. 67]. На основі аналізу низки наукових праць, присвячених дослідженню інформаційних правовідносин, та керуючись загальними принципами інформаційного права, І. Солончук пропонує в загальному визначати інформаційні правовідносини як відносини, що врегульовані нормами права, які виникають між різними суб'єктами щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації та охороняються державою від порушень [10, с. 31].

Розглядаючи інформаційні правовідносини, В. Копилов виділяє їхні особливості, наголошуючи, що в цілому дані відносини мають свою специфіку, адже: правовий інформаційний регулювання

- виникають, розвиваються і припиняються в інформаційній сфері під час обігу інформації;

- опосередковують державну політику щодо визнання, дотримання та захисту інформаційних прав і свобод людини та громадянина в інформаційній сфері;

- відображають особливості застосування публічно-правових і приватно-правових методів правового регулювання при здійсненні інформаційних прав і свобод з урахуванням специфічних особливостей та юридичних властивостей інформації й інформаційних об'єктів [3, с. 98]. Зважаючи на зазначене, можна стверджувати, що розвиток теорії інформаційних правовідносин ґрунтується на їхньому різноманітті, що є основою для принципового розмежування їхніх типів. Оскільки дані правовідносини мають регулюватися на засадах влади й підпорядкування та на умовах угод, процес їхньої типологізації фактично ґрунтується на тому, що інформаційні відносини безпосередньо пов'язані з формуванням, створенням, перетворенням і використанням інформації, а також із її зберіганням, передачею і подальшим поширенням [8, с. 22]. Відтак, декомпозиція інформаційних правовідносин може проводитися на основі різних ознак: функцій права, змісту, структури зв'язків між суб'єктами, поведінки суб'єктів в інформаційних процесах, наявності державно-владного елемента, значущості відносин в інформаційній сфері та інформаційній природі.

Так, у залежності від функцій права розрізняються регулятивні, пов'язані з дозволеною діяльністю з пошуку, отримання, передачі, виробництва та розповсюдження інформації; та охоронні, що виникають у зв'язку зі скоєними правопорушеннями, інформаційні правовідносини. Залежно від змісту, інформаційні правовідносини диференціюють на матеріальні, що складаються щодо реалізації прав і обов'язків суб'єктів даних відносин; і процедурні, які виникають щодо процедури виникнення, зміни чи припинення таких відносин. На основі виділення структури зв'язку між суб'єктами інформаційних правовідносин вони поділяються на абсолютні та відносні: в абсолютних уповноваженому суб'єкту протистоїть невизначена кількість пасивно зобов'язаних осіб, які не мають права чинити жодних перешкод під час реалізації юридичних можливостей уповноваженого; під час реалізації відносних інформаційних правовідносин уповноваженому суб'єкту в якості зобов'язаних протистоять точно визначені особи [5, с. 49].

Класифікація інформаційних правовідносин може також проводитися з урахуванням аналізу поведінки суб'єктів у рамках інформаційних процесів, що мають місце в інформаційній сфері. Інформаційна сфера (середовище) може бути розділена на чотири предметні області, в яких інформаційні правовідносини виникають між суб'єктами під час здійснення інформаційних процесів щодо різних видів інформації. Основними групами інформаційних правовідносин у даному разі виступають:

- інформаційні правовідносини, що виникають під час здійснення пошуку, отримання та споживання інформації, інформаційних ресурсів, продуктів, послуг;

- інформаційні правовідносини, що виникають під час виробництва, передачі та розповсюдження інформації, інформаційних ресурсів, продуктів, послуг;

- інформаційні правовідносини, що виникають під час створення та застосування інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів забезпечення;

- інформаційні правовідносини, що виникають при створенні засобів і механізмів забезпечення інформаційної безпеки [1, с. 32]. Таким чином, інформаційні правовідносини в інших сферах, зокрема, економічній, політичній, соціальній, екологічній, шлюбно-сімейній, трудовій, моральній тощо не входять до предмету інформаційного права і є засобом вирішення правових задач відповідних галузей. Інформаційний обмін у сучасному суспільстві дійсно відіграє роль системоутворюючого чинника, зв'язуючи між собою різні соціальні групи, територіальні спільноти і ринки стійкими високошвидкісними рухомими засобами масової комунікації та послугами зв'язку. В умовах розвитку ринку інформації та неухильно зростаючого значення інформаційних систем і технологій для всіх без винятку галузей народного господарства очевидною є актуальність удосконалення механізмів правового регулювання інформаційних відносин. Регулювання інформаційних правовідносин засобами права здійснюється за допомогою встановлення певних інформаційно-правових норм, тобто шляхом визначення правил поведінки суб'єктів інформаційних відносин та застосування норм інформаційного права. Іншими словами, інформаційні відносини, виникаючи, змінюючись і припиняючись в інформаційній сфері, регулюються інформаційно-правовими нормами. Будучи різновидом правових відносин, вони мають усі основні ознаки правових відносин, а саме:

- первинність інформаційно-правових норм;

- ідеологічний (світоглядний) характер, оскільки виникнення, зміна та припинення інформаційних відносин проходять через свідомість людей, насамперед, таку її сферу як правосвідомість;

- вольовий характер, оскільки інформаційні відносини завжди є результатом волевиявлення його зрізів чи одного зі зрізів;

- двосторонній чи багатосторонній характер, тобто завжди передбачається зв'язок між їх учасниками через їхні суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

- взаємопов'язаний, кореспондуючий характер, що завжди означає наявність зв'язку між учасниками інформаційних правовідносин через їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

- наявність інформаційної правосуб'єктності сторін в інформаційних відносинах;

- регулююча роль, яка полягає в тому, що інформаційні відносини визначають конкретну поведінку сторін і вносять елемент урегульованості та порядку до суспільної практики, формуючи чи визначаючи суспільну волю [2, с. 178].

Торкаючись структури інформаційних правовідносин, слід зазначити, що вони мають традиційну структуру (суб'єкт, об'єкт, зміст), адже виступають різновидом правовідносин, які складаються в суспільстві [1, с. 33]. За суб'єктами інформаційні правовідносини принципово не відрізняються від інших правовідносин, оскільки суб'єктами інформаційних правовідносин уважаються їх правосуб'єктні учасники - носії суб'єктивних юридичних прав (уповноважені) та обов'язків (правозобов'язані), якими можуть бути:

- індивіди: громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства, особи з подвійним громадянством;

- організації (державні органи, державні установи та підприємства, недержавні громадські об'єднання, господарські організації, релігійні конфесії тощо);

- соціальні спільноти (народи, нації, населення, трудові колективи) [4, с. 4].

Змістом інформаційних правовідносин, як і інших правовідносин, уважаються: взаємні суб'єктивні юридичні права (які визначають захищену законом можливість тієї чи іншої поведінки), що пов'язують їх учасників, та юридичні обов'язки (які визначають належну поведінку) - юридичні зв'язки (юридичний зміст); сукупність реальних дій щодо використання та здійснення прав та обов'язків (фактичний зміст). У даному разі виявляється особливість, яка полягає в тому, що в рамках інформаційних правовідносин реальні дії мають переважно інформаційний характер, тобто фактичний зміст таких правовідносин має головним чином інформаційну природу [4, с. 4].

Слід зазначити, що сучасні умови суспільного життя вимагають переоцінки підходів до розуміння сутності інформаційних правовідносин, до визначення їх соціального значення та до розробки механізмів їх правового регулювання. В цьому аспекті І. Солончук убачає розвиток інформаційного права в напрямі від інформаційних відносин до інформаційних правовідносин, адже призначенням права є регулювання суспільних відносин шляхом визначення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників правовідносин. Тож від того, наскільки таке правове регулювання буде ефективним та своєчасним, залежить як подальший розвиток правової науки, зокрема інформаційного права, так і загальний ефективний розвиток держави, зокрема, як демократичного, правового, суверенного і незалежного, соціального інституту [10, с. 31]. Відтак, концептуалізація поняття інформаційних правовідносин і їх нормативне регулювання є необхідним, адже даний процес дозволяє визначити суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників такого роду правовідносин. Водночас, дані правовідносини потребують не лише регулювання, а й охорони, яка має бути забезпечена на основі норм національного законодавства та положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України [10, с. 29].

Висновки

Як результат, можемо констатувати, що інформаційні правовідносини, виступаючи різновидом правовідносин загалом, характеризуються всіма їх ознаками: виникають на підставі інформаційно- правової норми; виступають як форма реалізації інформаційно-правової норми; мають вольовий характер; зумовлені інтересами держави; гарантуються державним примусом тощо. Специфічні ознаки інформаційних правовідносин зумовлені особливостями предмету та методу регулювання, що фокусуються на інформаційній системі держави та визначенні меж інформаційного розвитку суспільства, котрі перебувають на стадії перманентної трансформації [8, с. 23]. Тому у вітчизняній літературі досі тривають дискусії щодо сутності й правової природи феномену інформації, а також необхідності виділення із системи правових відносин інформаційних правовідносин як окремого явища в юридичній науці. Актуальними є аналіз та узагальнення накопиченого матеріалу наукового і законодавчого характеру, спрямовані на розробку концепції інформації як правової категорії, що дозволило б отримати цілісну характеристику інформаційних правовідносин та у світлі цього питання виявити особливості і проблеми правового регулювання інформаційної сфери [1, с. 34]. Відтак, подібні напрацювання мають і надалі збагачувати правову науку щодо вивчення юридичної природи інформації як особливого об'єкта права, дозволяючи вирішувати таке науково-дослідне завдання як виявлення змісту та особливостей інформаційних правовідносин як окремого концепту, а також розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності правового регулювання інформаційної сфери загалом.

Література

1. Амиржан К. Ж. Информационные правоотношения: общетеоретический аспект. Вестник Омского университета. Серия «Право». 2017. № 1 (50). С. 31-35.

2. Бачило И. Л. Информационное право: основы практической информатики. Москва: Тихомиров М. Ю., 2003. 353 с.

3. Копылов В. А. Информационное право. Изд. 2-е, перераб. и доп. Москва: Юрист, 2005. 512 с.

4. Ловцов Д. А. Информационные правоотношения: особенности и продуктивная классификация. Информационное право. 2009. №3 (14). С. 3-6.

5. Магдилова Л. В., Магдилов М. М. Особенности и виды информационных правоотношений. Вестник Дагестанского государственного университета. 2013. Вып. 2. С. 48-51.

6. Маріц Д. О. Поняття та зміст інформаційних правовідносин. Jurnalul juridic national: teorie §ipractica. 2016. № 5. С. 64-67.

7. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII. Дата оновлення: 3 листопада 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2657-12#Text. (Дата звернення: 28 лютого 2023 р.).

8. Селезньова О. М., Юсип Ж. П. Поняття «інформаційні правовідносини»: доктринально-правовий ракурс. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: ПРАВО. 2017. Вип. 46, т. 2. С. 21-24.

9. Синєокий О. В. Високотехнологічне інформаційне право України. Харків: Право, 2010. 360 с.

10. Солончук І. В. Інформаційні правовідносини: поняття та охорона. Інформація і право. 2019. № 4 (31). С. 28-36.

11. Фігель М. В. Доступ до інформації та електронне урядування. Київ: Факт, 2004. 336 с.

References

1. Amirzhan K. Zh. Informatsyonnye pravootnosheniia: obshcheteoreticheskii aspekt [Information legal relations: general theoretical aspect]. Vestnik Omskogo universiteta. Seriia `Pravo'. 2017. No. 1 (50). P. 31-35 [in Russian].

2. Bachilo I. L. Informatsyonnoe pravo: osnovy prakticheskoi informatiki [Information law: fundamentals of practical informatics]. Moscow: Tikhomirov M. Yu., 2003. 353 p. [in Russian].

3. Kopylov V. A. Informatsyonnoe pravo [Information law]. Izd. 2-e, pererab. i dop. Moscow: Yurist, 2005. 512 p. [in Russian].

4. Lovtsov D. A. Informatsyonnye pravootnosheniia: osobennosti i produktivnaia klassifikatsyia [Information legal relations: features and productive classification]. Informatsyonnoe pravo. 2009. No. 3 (14). P. 3-6 [in Russian].

5. Magdilova L. V., Magdilov M. M. Osobennosti i vidy informatsyonnykh pravootnoshenii [Features and types of information legal relations]. Vestnik Dagestanskogo gosudarstvennogo universiteta. 2013. Vyp. 2. P. 48-51 [in Russian].

6. Marits D. O. Poniattia ta zmist informatsiinykh pravovidnosyn [Concept and content of informational legal relations]. Jurnaluljuridic national: teorie §ipractica. 2016. No. 5. P. 64-67 [in Ukrainian].

7. Pro informatsiiu: Zakon Ukrainy vid 2 zhovtnia 1992 r. No. 2657-XII. Data onovlennia: 3 lystopada 2022 r. [On information: Law of Ukraine of 2 October 1992 No. 2657-XII. Date of update: 3 November 2022]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text. (Date of access: 28 February 2023) [in Ukrainian].

8. Selezniova O. M., Yusyp Zh. P. Poniattia `informatsiini pravovidnosyny': doktrynalno- pravovyi rakurs [The concept of `informational legal relations': doctrinal and legal perspective]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: PRAVO. 2017. Vyp. 46, t. 2. P. 21-24 [in Ukrainian].

9. Synieokyi O. V. Vysokotekhnolohichne informatsiine pravo Ukrainy [High-tech information law of Ukraine]. Kharkiv: Pravo, 2010. 360 p. [in Ukrainian].

10. Solonchuk I. V. Informatsiini pravovidnosyny: poniattia ta okhorona [Information legal relations: a concept and protection]. Informatsiiaipravo. 2019. No. 4 (31). P. 28-36 [in Ukrainian].

11. Fihel M. V. Dostup do informatsii ta elektronne uriaduvannia [Access to information and electronic governance]. Kyiv: Fakt, 2004. 336 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru