Формування інституційного механізму парламентського контролю в зарубіжних країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного адміністрування

Міжрегіональна академія управління персоналом

Формування інституційного механізму парламентського контролю в зарубіжних країнах

Майстренко Катерина Миколаївна,

кандидат наук з державного управління

Анотація

Автором досліджено що, на сьогоднішній день в Україні парламентський контроль є одним з різновидів державного контролю - зовнішнім контролем за діяльністю виконавчої влади. Визначено, що парламентський контроль являє собою самостійний інститут парламентаризму, має тривалу історію та різноманітні форми контролю. З'ясовано, що контроль, який парламент здійснює за діяльністю виконавчої влади, ґрунтується на головному принципі: парламент виражає волю народу і тому має бути в змозі контролювати здійснення державної політики також він має забезпечити таке становище, за якого ця політика відповідала б положенням всього народу. Виявлено, що парламентський контроль необхідний насамперед для того, щоб не дозволити виконавчим органам фактично узурпувати владу у держави нівелювати діяльність демократичних інститутів. Це можливе лише за умови, якщо він є дієвим. Проаналізовано механізм здійснення парламентського контролю в таких країнах, як Естонія, Австрія, Німеччина, Ірландія. Визначено, що в Естонії одним із завдань вищого представницького та законодавчого органу влади країни, є контроль за діями виконавчої влади, зокрема уряду. Для цього у депутатів Рійгікогу є різні можливості: запити, письмові питання, інформаційний час, створення слідчої комісії або ж голосування з вотуму недовіри в стосовно будь-якого члена уряду або всього уряду. З'ясовано,що в Австрії парламент здійснює контроль над виконавчою владою шляхом отримання інформації, яка згодом стає відома громадськості. Це повинно мати політичні наслідки і водночас давати виборцям можливість приймати власні рішення. Автором виявлено у Німеччині спеціальний парламентський контроль здійснюється Парламентською контрольною групою, Конфіденційним комітетом Комітету з бюджету та Комісії G10. Доведено, основні функції контролю у парламенті Великобританії є: перевірка та оскарження роботи уряду, обговорення важливих питань дня, перевірка та затвердження державних витрат (бюджет і податки). Зроблено висновок про те, що в основі влади сучасного парламенту лежить принцип політичної відповідальності.

Ключові слова: парламентський контроль, політична відповідальність, парламентаризм, здійснення контролю.

Maistrenko Катерина Mykolayivna Candidate of sciences in public administration, associate professor of the department of public administration, Interregional academy of personnel management

Formation of the institutional mechanism of parliamentary control in foreign countries

Abstract

The author researched that today in Ukraine, parliamentary control is one of the types of state control - external control over the activities of the executive power. It was determined that parliamentary control is an independent institution of parliamentarism, has a long history and various forms of control. It was found that the control exercised by the parliament over the activities of the executive power is based on the main principle: the parliament expresses the will of the people and therefore must be able to control the implementation of state policy, and it must also ensure such a situation that this policy would correspond to the position of the entire people. It was revealed that parliamentary control is necessary primarily in order not to allow the executive bodies to actually usurp power from the state and level the activities of democratic institutions. This is possible only if it is effective. The mechanism of parliamentary control in such countries as Estonia, Austria, Germany, and Ireland is analyzed. It was determined that in Estonia one of the tasks of the highest representative and legislative body of the country is control over the actions of the executive power, in particular the government. For this, Riigikogu deputies have various opportunities: requests, written questions, information time, the creation of an investigative commission, or a vote of no confidence in relation to any member of the government or the entire government. It was found out that in Austria the parliament exercises control over the executive power by obtaining information that later becomes known to the public. This should have political consequences and at the same time give voters the opportunity to make their own decisions. The author discovered that in Germany special parliamentary control is carried out by the Parliamentary Control Group, the Confidential Committee of the Budget Committee and the G10 Commission. It has been proven that the main functions of control in the British Parliament are: checking and challenging the work of the government, discussing important issues of the day, checking and approving government spending (budget and taxes). It was concluded that the basis of the power of the modern parliament is the principle of political responsibility.

Keywords: parliamentary control, political responsibility, parliamentarism, exercise of control.

Вступ

Постановка проблеми: В Україні проблема здійснення парламентського контролю займає важливе місце у діяльності держави. Парламентський контроль посідає значне місце в процесі роботи парламентів зарубіжних країн. Парламентський контроль полягає передусім у тому, що він здійснюється з метою досягнення більшої ефективності виконавчої влади, а також злагодженості усього державного механізму парламентського контролю, запобігання порушенням прав і свобод людини та громадянина з боку органів держави, для аналізу практики реалізації чинного законодавства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику парламентського контролю в Україні так і зарубіжних країнах досить докладно розглядають вітчизняні та зарубіжні вчені. Окремі аспекти проблеми здійснення формування інституційного механізму парламентського контролю в зарубіжних країнах досліджували такі науковці, як: І. Берназюк, В. Бондаренко, Г. Гончаренко, С. Дорогих, О. Кирилюк, Я. Куцин, В. Фурашев та інші.

Мета статті. Метою статті є аналіз формування інституційного механізму парламентського контролю в зарубіжних країнах.

Виклад основного матеріалу

Природно, реальний обсяг повноважень парламенту конкретної країни у сфері контролю залежить від низки факторів, таких як державний устрій, політичний режим, форма правління, історичні умови, традиції і т.д. Разом з тим парламент, будучи органом, в якому представлені різноманітні соціальні та територіальні інтереси, працюючи, як правило, відкрито, перебуваючи в постійному і більше тісному (порівняно з іншими центральними органами державної влади) контакті з громадянами, завдяки роботі депутатів у виборчих округах, лобізму і т.д., формуючи деякі інші державні органи, приймаючи бюджет, відіграючи важливу роль у системі конституційних органів державної влади, не може не мати права у сфері контролю [1, с.15]. Таким чином, контрольна функція властива кожному парламенту.

Цікавою є думка Г. Гончаренка [6, с. 55-64], який вважає, що парламентський контроль є одним з різновидів державного контролю - зовнішнім контролем за діяльністю виконавчої влади. Він являє собою самостійний інститут парламентаризму, має тривалу історію та різноманітні форми контролю. Контроль, який парламент здійснює за діяльністю виконавчої влади, ґрунтується на основних принципах, зокрема:

- виражає волю народу і тому має бути в змозі контролювати реалізацію державної політики;

- має забезпечити таке становище, за якого ця політика відповідала б положенням всього народу.

Парламентський контроль необхідний насамперед для того, щоб не дозволити виконавчим органам влади фактично узурпувати владу у держави нівелювати діяльність демократичних інститутів. Це можливе лише за умови, що він є досить дієвим.

Варто визначити механізм здійснення парламентського контролю в таких країнах, як Естонія, Австрія, Німеччина, Великобританія, Ірландія. Доцільно зазначити, що на думку вітчизняного вченого Я. Куцина [8, с. 36-41] в основі влади сучасного парламенту лежить принцип політичної відповідальності.

Так, в Естонії одним із завдань Рійгікогу - вищого представницького та законодавчого органу влади країни, є контроль за діями виконавчої влади, зокрема уряду. Для цього у депутатів Рійгікогу є різні можливості: запити, письмові питання, інформаційний час, створення слідчої комісії або ж голосування з вотуму недовіри стосовно будь-якого члена уряду або всього уряду.

Рійгікогу грає суттєву участь у формуванні державної політики Естонської держави. Крім прийняття законів, завданням Рійгікогу є контроль за діями виконавчої влади, у тому числі уряду. Депутати Рійгікогу мають право формувати запити та письмові питання. Членам уряду та провідним чиновникам, таким як державний контролер, канцлер юстиції та президент Банку Естонії та інші особи обов'язково відповідають усно на засіданнях Рійгікогу, на письмові ж питання необхідно відповідати письмово.

Парламентським контролем у рамках своєї сфери займаються всі комісії, наприклад, спеціальна комісія з нагляду над державним бюджетом. Обговорення питань державної важливості дозволяє членам парламенту розглянути урядову політику загалом, не обмежуючись рамками того чи іншого законопроєкту. Таке обговорення може ініціювати комісія або фракція Рійгікогу [8, с. 36-41].

Необхідно звернути увагу, що на думку вченого О. Кирилюка [7, с. 139-145], який вважає, що в Австрії парламент здійснює контроль над виконавчою владою шляхом отримання інформації, яка згодом стає відома громадськості. Це повинно мати політичні наслідки і водночас давати виборцям можливість приймати власні рішення. Парламент Австрії може здійснювати політичний контроль над роботою федерального уряду та його членів (Федерального канцлера, віце-канцлера і міністрів) у різний спосіб. Національні та федеральні поради можуть ставити їм запитання та висловлювати свої побажання у формі резолюцій. Національна рада може заснувати слідчі комітети для вивчення певних питань, також він може передати вотум недовіри уряду або одному з його членів, які мають піти у відставку Національні та федеральні поради можуть висловити свої побажання щодо здійснення виконавчої влади у формі резолюцій [2, с. 152-157].

Резолюції, прийняті національними та федеральними радами, є політично значущими, але не мають юридичної сили адресата. Зміст та проблеми, виражені в резолюції значною мірою розрізняються. Як інструменти контролю вони можуть служити тому, щоб федеральний уряд оцінював певні сфери управління та представляло результати до Національної ради у формі дослідження. Резолюції можуть також вимагати політичних дій, які не можуть бути досягнуті законодавством, наприклад, федеральний уряд вживає заходів щодо підвищення обізнаності громадськості в таких галузях, як охорона здоров'я або охорона навколишнього середовища.

Аналогічно резолюції можуть висловлювати побажання, щоб національні або федеральні ради, а також федеральний уряд зобов'язалися як на національному, так і на міжнародному рівнях займатися певним питанням, таким як контроль над насильством щодо жінок чи дітей та ін. За перевірку всіх державних фінансів в Австрії відповідає Рахункова палата. Вона виступає як орган Національної ради, який подає свій щорічний звіт про діяльність. Національна рада або меншість із двадцяти членів можуть мати переважну силу в Рахунковій палаті для проведення спеціальних перевірок, які можуть бути виконані в будь-який час на прохання меншості [4, с. 214].

Звіти Рахункової палати обговорюються в Комітеті з аудиту, який може викликати свідків і допитувати їх на громадських слуханнях. Одним із методів здійснення парламентського контролю над органами виконавчої влади є призначення різних посадових осіб та органів, що становлять виконавчу владу. Конституції ряду держав надають право обирати глави держави парламенту.

Окремо необхідно відмітити дослідження вченого І. Архипенко [1, с. 15], що у Німеччині спеціальний парламентський контроль здійснюється Парламентською контрольною групою (далі - ПКГ), Конфіденційним комітетом з бюджету та Комісії G10. Відповідно, Бундестаг призначає групу для ретельного вивчення розвідувальної діяльності країни. На регулярній основі служби повинні подати до Парламентського контрольного органу вичерпні обґрунтування своєї діяльності з будь-якого питання, що представляє особливий інтерес для законодавчої влади. ПКГ може також вимагати додаткові звіти з питань, що викликає занепокоєння і брати участь у щорічних консультаціях [1, с. 15].

Комісія G10 призначається Парламентським контрольним органом на один законодавчий термін Бундестагу після того, як федеральний уряд був заслуханий. Він складається з голови (повинен мати кваліфікацію для роботи у судових органах), трьох асоційованих членів та чотирьох заступників. Вони зовсім не обов'язково мають бути членами Бундестагу Німеччини та є незалежні у виконанні своїх обов'язків і не пов'язані директивами. Комісія збирається не рідше одного разу на місяць з зобов'язанням зберігати таємницю своїх обговорень [5, с 123].

Доречно зауважити основні функції контролю у парламенті Великобританії такі як: перевірка та оскарження роботи уряду, обговорення важливих питань дня, перевірка та затвердження державних витрат (бюджет та податки). Депутати і лорди отримують можливість опитати міністрів уряду або безпосередньо в ході регулярних усних питань, або в письмовій формі. Міністри від кожного урядового відомства відвідують палату громад, щоб відповісти на усні питання. Кожен великий урядовий департамент виділяється на певний день тижня з узгодженням з боку уряду та опозиційних партій. Парламент уважно стежить за урядовими планами податків та витрат і намагається забезпечити справедливе та ефективне витрачання державних коштів. Уряд не може піднімати нові податки чи витрачати державні кошти без згоди парламенту. Фінансовий нагляд на практиці здійснюється парламентом шляхом затвердження державного податку, слуханням бюджетного і фінансового звітів уряду. Багато парламентів держави беруть участь у безпосередньому призначенні глав урядів і міністрів [2, с. 153-157].

В Ірландії глава держави призначає прем'єр-міністра за пропозицією Палати представників парламенту. Принцип політичної відповідальності уряду перед парламентом має величезне значення, так як саме він лежить в основі влади сучасного парламенту. Якщо встановлено принцип, згідно з яким міністр може перебувати на своїй посаді тільки до того часу, поки це відповідає волі парламенту. Діючи таким чином, парламент висловлює суверенітет народу [10, с. 30-31].

Отже у зв'язку з цим у державах чітко заявляється про відповідальність уряду тієї чи іншої країни за невиконання чи незнання законів прийнятих відповідним парламентом, тобто, кажучи іншими словами, про відповідальність вищого органу виконавчої влади за невиконання або недбале виконання своїх безпорадних обов'язків. Дану обставину можна пояснити тим, що у кожній державі розуміється важливість встановлення політичної відповідальності у частині реалізації принципу поділу влади.

інституційний парламентський контроль

Висновки

Таким чином, проаналізувавши вищезазначене можна дійти висновку, що інститут відповідальності уряду та окремих його членів перед парламентом у зарубіжних державах є активним стимулятором для належної роботи вищого органу виконавчої влади та його посадових осіб.

Отже, у всіх державах, що розглядаються, встановлено право інституту парламентського контролю визначати його органи, суб'єкти, діяльність яких вище названі органи повинні контролювати. Так, можна зазначити, що в

Україні інституційний механізм у галузі парламентського контролю потребує подальшого значного аналізу та вдосконалення.

Література

1. Архипенко І. М. Зарубіжний досвід децентралізації влади: уроки для України. Державне управління та місцеве самоврядування. 2018. Вип. 4(39). С. 15.

2. Берназюк І. Парламентський контроль за реалізацією стратегічних актів. Конституційне право. 6/2017. С. 153-157.

3. Бондаренко В. А., Пустова Н. О. Парламентський контроль у системі державного контролю. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: серія юридична. 2017. Вип. С. 159-171.

4. Верцімага І.В. Механізми здійснення парламентського контролю за реалізацією державної екологічної політики в Україні: автореф. дис.... канд. наук з держ.упр.: 25.00.02; Нац. акад. держ. упр. При Президентові України. Київ, 2017. С.214.

5. Гомон Д. О., Денисова А. В. Зарубіжний досвід організації забезпечення охорони здоров`я. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: “Юридичні науки”. 2016. № 4. с. 123.

6. Гончаренко Г. А. Парламенський контроль над сектором безпеки: сутність та класифікація. Право та державне управління. 2020 р., № 2. С. 55-61.

7. Кирилюк О. В. Поняття парламентського контролю у сфері використання та охорони природних ресурсів. Право та державне управління. 2020 р., № 4. С. 139-145.

8. Куцин Я. М. Парламентський контроль - основний чинник ефективності принципу “стримувань і противаг”. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія “Право”. 2017. Вип. 46. Т. 1. С. 36-41.

9. Куцин Я. М. Праксеологія парламентського контролю: порівняльно-аналітичне дослідження. Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02; ДВНЗ “Ужгородський національний університет”. Ужгород, 2018. С. 262.

10. Фурашев В. М. Інформаційне право - один з головних чинників забезпечення прав, свободи і безпеки людини в інформаційній сфері. Права, свободи і безпека людини в інформаційній сфері: матеріали наук.-практ. конф., 10 трав. 2018 р. / Упоряд.: В. М. Фурашев, С. Ю. Петряєв. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2018. С. 30-33.

References

1. Arkhypenko I. M. (2018) Zarubizhnyi dosvid detsentralizatsii vlady: uroky dlia Ukrainy. [Foreign experience of power decentralization: lessons for UkraineJ.Vyp. 4(39). S. 15. [in Ukrainian].

2. Bernaziuk I. (2017) Parlamentskyi kontrol za realizatsiieiu stratehichnykh aktiv. [Parliamentary control over the implementation of strategic acts.] Konstytutsiine pravo. 6/2017. S. 153-157. [in Ukrainian].

3. Bondarenko V. A., Pustova N. O. (2017) Parlamentskyi kontrol u systemi derzhavnoho kontroliu. [Parliamentary control in the state control system] Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav: seriiayurydychna. Vyp. S. 159-171. [in Ukrainian].

4. Vertsimaha I.V. (2017) Mekhanizmy zdiisnennia parlamentskoho kontroliu za realizatsiieiu derzhavnoi ekolohichnoi polityky v Ukraini. [Mechanisms of parliamentary control over the implementation of state environmental policy in Ukraine] АЦогек dys.... kand. nauk z derzh.upr.: 25.00.02; Nats. akad. derzh. upr. Pry Prezydentovi Ukrainy. Kyiv. S.214. [in Ukrainian].

5. Homon D. O., Denysova A. V. (2016) Zarubizhnyi dosvid orhanizatsii zabezpechennia okhorony zdorov`ia. [Foreign experience of health care organization] Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: “Iurydychni nauky”. 2016. № 4. s. 123. [in Ukrainian].

6. Honcharenko H. A. (2020) Parlamenskyi kontrol nad sektorom bezpeky: sutnist ta klasyfikatsiia. [Parliamentary control over the security sector: essence and classification] Pravo ta derzhavne upravlinnia. № 2. S. 55-61. [in Ukrainian].

7. Kyryliuk O. V. Poniattia parlamentskoho kontroliu u sferi vykorystannia ta okhorony pryrodnykh resursiv. [The concept of parliamentary control in the field of use and protection of natural resources] Pravo ta derzhavne upravlinnia. 2020 r., № 4. S. 139-145. [in Ukrainian].

8. Kutsyn Ya. M. (2017) Parlamentskyi kontrol - osnovnyi chynnyk efektyvnosti pryntsypu “strymuvan i protyvah”. [Parliamentary control is the main factor in the effectiveness of the "checks and balances" principle] Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia “Pravo”. Vyp. 46. T. 1. S. 36-41. [in Ukrainian].

9. Kutsyn Ya. M. (2018) Prakseolohiia parlamentskoho kontroliu: porivnialno-analitychne doslidzhennia. [Praxeology of parliamentary control: a comparative and analytical study] Dys. kand. yuryd. nauk: 12.00.02; DVNZ “Uzhhorodskyi natsionalnyi universytet”. Uzhhorod, S. 262. [in Ukrainian].

10. Furashev V. M. (2018) Informatsiine pravo - odyn z holovnykh chynnykiv zabezpechennia prav, svobody i bezpeky liudyny v informatsiinii sferi. [Information law is one of the main factors in ensuring human rights, freedom and security in the information sphere] Prava, svobody i bezpeka liudyny v informatsiinii sferi: materialy nauk.-prakt. konf, 10 trav. 2018 r. / Uporiad.: V. M. Furashev, S. Yu. Petriaiev. Kyiv: KPI im. Ihoria Sikorskoho, Vyd-vo «Politekhnika», S. 30-33. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru