Інститут виконавчого провадження у Німеччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут виконавчого провадження у Німеччині

Вільчик Тетяна Борисівна доктор юридичних наук, професор, кафедра цивільної юстиції та адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Анотація

Виконання судових рішень є невіддільний елемент будь-якої правової системи, тому що, як справедливо зазначив Жак Існар: «Немає закону без суду і немає вироку без судового чиновника». При всій досконалості і демократичності судової системи ефективність її діяльності в першу чергу залежить від кінцевого результату -- своєчасного і повного виконання судового рішення. Тому право на примусове виконання судових рішень і виконавчих документів є невід'ємною частиною право на судовий захист, яке гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Та навпаки, відсутність належного правозастосування призводить до ситуації, в якій, незалежно від того, як твердо проголошені законом і чітко сформульовані судами, цивільні права та обов'язки на практиці стають недіючими та ілюзорними. Без остаточне виконання судових рішень та інших виконавчих документів громадяни цілком можуть втратити їхня повага до системи правосуддя та довіра до державних інституцій. З усіх цих причин важливу роль відіграють усі, хто бере участь у публічному процесі примусового виконання судових рішень та інших актів та їх роль важко переоцінити.

Виконавче провадження спрямоване не лише на реалізацію судових актів, як актів правосуддя, але й є правовим інструментом кінцевої реалізації рішень інших органів, універсальним механізмом застосування державою владних повноважень, спрямованих не лише на реалізацію правосудних функцій, а й на захист прав та свобод людини і громадянина у більш широкому контексті.

Враховуючи проголошені євроінтеграційні пріоритети, українська держава повинна орієнтуватися саме на запровадження позитивного зарубіжного досвіду, у тому числі і у сфері виконання юрисдикційних рішень, яка потребує подальшої модернізації. Першочерговим завданням при цьому має стати вивчення практики організаційно-правової розбудовисистеми виконавчого провадження у повідних державах Європейського Союзу, однією з яких є Німеччина.

Зазначено, що наявність чітких механізмів судового контролю за законністю примусового виконання рішення, які не дозволяють судовому виконавцю виходити за процесуально визначені межі, слід віднести до позитивних характеристик системи виконавчого провадження у Німеччині. В Україні слід застосовати досвід Німеччини, у частині активізації судового контролю за виконанням рішень суду.

Ключові слова: виконавче провадження; принцип обов'язковості виконання юрисдикційних рішень; системи виконання судових рішень; контроль за виконанням судових рішень; судовий виконавець.

Abstract

Vilchyk Tatyana Borisovna Doctor of Law, Full Professor, Chair of Civil Justice and Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

INSTITUTE OF EXECUTIVE PROCEEDINGS IN GERMANY

Enforcement of court decisions is an inseparable element of any legal system because, as Jacques Isnar rightly pointed out: "There is no law without a court and no judgment without a judicial officer." Despite all the perfection and democracy of the judicial system, the effectiveness of its activity primarily depends on the final result - the timely and complete execution of the court decision. Therefore, the right to enforce court decisions and executive documents is an integral part of the right to judicial protection, which is guaranteed by Article 6 of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.

On the contrary, the lack of proper enforcement leads to a situation in which, regardless of how firmly proclaimed by the law and clearly formulated by the courts, civil rights and obligations in practice become invalid and illusory. Without the final execution of court decisions and other executive documents, citizens may well lose their respect for the justice system and trust in state institutions. For all these reasons, everyone who participates in the public process of enforcement of court decisions and other acts plays an important role, and their role is difficult to overestimate.

Executive proceedings are aimed not only at the implementation of judicial acts, as acts of justice, but are also a legal instrument for the final implementation of the decisions of other bodies, a universal mechanism for the use of power by the state, aimed not only at the implementation of judicial functions, but also at the protection of the rights and freedoms of a person and a citizen in a wider context.

Taking into account the announced European integration priorities, the Ukrainian state should focus on the introduction of positive foreign experience, including in the area of enforcement of jurisdictional decisions, which needs further modernization. The first task should be to study the practice of organizational and legal development of the system of executive proceedings in the relevant states of the European Union, one of which is Germany.

It is justified that the presence of clear mechanisms of judicial control over the legality of enforcement of a decision, which do not allow the bailiff to go beyond the procedurally determined limits, should be attributed to the positive characteristics of the system of enforcement proceedings in Germany. In Ukraine, the experience of Germany should be applied in terms of intensifying judicial control over the execution of court decisions.

Keywords: enforcement proceedings; the principle of mandatory execution of jurisdictional decisions; systems of execution of court decisions; control over the execution of court decisions; bailiff.

Постановка проблеми

Принцип обов'язковості виконання юрисдикційних рішень, закріплений у Конституції України, знаходить своє відображення у ст.13 конвенції Ради Європи "Про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 р., яка передбачає право кожного на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі [1]. Ефективна діяльність органів і осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, і є тим засобом юридичного захисту, який є необхідним для забезпечення основоположних прав і свобод громадян.

Одним з пріоритетних завдань, які покладаються на України відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є адаптація чинного законодавства України до законодавства ЄС (ст.114 Угоди). Вказане завдання стосується і сфери примусового виконання рішень. Політика євроінтеграції вимагає упорядкування застосування законодавства у сфері виконавчого провадження з метою забезпечення прав безпеки в суспільстві та економіці, здійснення реальних кроків на шляху наближення вітчизняної системи органів виконавчої влади до стандартів Європейського Співтовариства.

У розділі 1 Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС від 18.03.2004 р. № 1629-IV вказано, що метою адаптації законодавства України до законодавства ЄС є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити [2]. Українська держава повинна орієнтуватися саме на політику Європейського Співтовариства, яка і відображає засади тієї правової системи, в межах якої формується єдиний європейський правовий простір.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інститут примусового виконання рішень судів досліджувався українськими вченими на рівні наукових статей (Марченко М., Сибільов Д., Якімчук С.), кандидатських (Хотинська О., 2006) та докторських дисертацій (Крупнова Л., 2018), а також інших наукових праць (Баранкова В, Гусаров К, Комаров В., Цувіна Т.) тощо. Серед зарубіжних вчених проблемами вказаного інституту займалися: німецький вчений В. Hess, хорватський дослідник А Узеллач, англійський юрист Р. Тернер, французський науковець Мєтью Шардон та інші вчені. Однак багато проблемних питань, у тому числі пов'язаних з вивченням зарубіжного досвіду у цієї сфері, залишилися не вирішеними, що вимагає подальшого їх дослідження.

Метою статті є дослідження особливостей функціонування системи виконавчого провадження у Німеччині з метою вивчення та запозичення найкращого досвіду для України.

Виклад основного матеріалу

Система виконавчого провадження у Федеративній республіці Німеччини існує без особливих змін вже понад 100 років. Правове регулювання системи законодавства у сфері виконання судових рішень і рішень інших органів характеризується відсутністю окремого нормативно-правового документа у сфері виконавчого провадження. Основним нормативно-правовим актом, який регулює виконавче провадження у Німеччині, є книга 8 «Виконавче провадження» Цивільного процесуального кодексу (уложення) Німеччини (далі - (ZPO) від 30 січня 1887 року [3].

Інші закони, такі як Закон про провадження у сімейних справах і справах неспірної юрисдикції ( Gesetz uber das Verfahren in Familiensachen und in den Angelegenheiten der freiwilligen Gerichtsbarkeit (FamFG)), посилаються на ZPO для виконання судових рішень, судових рішень або інші інструменти, але також можуть передбачати окремі правила, що стосуються забезпечення виконання.

Законодавче визначення поняття «виконавче провадження» у Німеччині відсутнє, але існує загальноприйнятне визначення. Під виконавчим провадженням чи примусовим виконанням (Zwangsvollstreckung) у Німеччині розуміється провадження у здійсненні встановлених судом чи оформлених іншим чином прав кредитора (стягувача) у вигляді державного примусу [4].

В німецькій доктрині певний час була поширена інша думка, згідно з якою «примусове виконання в першу чергу слугує не інтересам стягувача, а інтересам держави і, тим самим, спільним інтересам» [5]. На цей час панує інша думка, відповідно до якої головне завдання виконавчого провадження - забезпечення задоволення вимог стягувача [6].

Більшість науковців вважають, що у Німеччині існує комбінована або змішана система примусового виконання рішень, адже судові виконавці хоча і мають делеговані державою повноваження, але діють незалежно [7,с.136]. При цьому їх діяльність здійснюється під жорстким контролем суду, за яким вони закріплені [8, 333]. П.Макушев зазначає, що у Німеччині діє змішана система примусового виконання: державно-судова з елементами приватної [9, с. 65]. Аналогічну думку підтримує і С. Якімчук [10]. Французький вчений М. Шардон відносить Німеччину до децентралізованих моделей систем примусового виконання (поряд із системами Франції, Англії та Уельсу тощо) [11].

Вважаємо слушною думку тих вчених, які систему виконавчого провадження у Німеччині розглядають як комбіновану або змішану, у якої учасником провадження вважається не тільки виконавець, а й сам суд. Bиконавче провадження в Німеччині є державною функцією. Система примусового виконання в Німеччині складається із судів, судових виконавців та служби земельного кадастру. Кожний із цих державних органів наділений повноваженнями щодо примусового виконання рішень. Стягувач може звернутися до будь-якого державного органу у зручний для себе час і обрати спосіб виконання рішень [12, 104]. Зокрема, відомство земельного кадастру відповідає за примусове звернення до стягнення нерухомого майна виходячи з грошових вимог шляхом примусової іпотеки (розділ § 867 ZPO). Це відомство відповідає за реєстрацію земельних ділянок, що перебувають у його окрузі, є відділом адміністративного органу, який відповідає рівню суду першої інстанції. Але найбільше значення для виконання судових актів мають судовий виконавець (Gerichtsvollzieher) та суд виконавчого провадження (V ollstreckungsgericht).

До компетенції суду належить примусове виконання рішень, предметом яких є звернення стягнення на вимоги або інші майнові права. Безпосередньо виконавче провадження здійснюють реєстратори цього суду, що повноважні діяти на підставі спеціального сертифікату, який надає право виконувати рішення суду [13,с.82]. Найбільш розповсюдженим способом виконання таких рішень є накладення арешту на суму боргу та переведення його стягувачу. Виконання судових рішень щодо нерухомого майна шляхом примусової реалізації з торгів також належить до компетенції судів та здійснюється через установи, які ведуть поземельні книги та є одним з відділів суду.

Судовий виконавець у Німеччині є державним службовцем, призначається на посаду головою регіонального суду, закріплюється за окружним судом того округу де працюватиме та підпорядковується голові відповідного суду. Судові виконавці здійснюють свою діяльність під контролем суду, за яким вони закріплені. Судових виконавців призначає на посаду Голова вищого регіонального суду та керівник окружного суду. Судові виконавці в Німеччині наділені державно-владними повноваженнями і є носіями відповідного адміністративно-правового статусу [14]. Діяльність судового виконавця у Німеччині чітко регламентована нормативними актами.

Контроль, здійснюваний судом за виконанням судових рішень у цивільних справах, є одним із основних і дієвих засобів захисту прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження при примусовому виконанні судових рішень. Як справедливо вказує Крупнова Л., це достатньо позитивний досвід для нашої країни, коли суд супроводжує ухвалене ним рішення до моменту його повного виконання. І хоча Німеччина є федеративною республікою, її досвід цілком прийнятний для України в частині організаційної розбудови самої системи виконавчого провадження [15]. Притуляк В. вважає, що судовий контроль за провадженням примусового виконання є достатньо дієвим і ефективним, так як суд - це орган правосуддя, і ніякий контроль з боку державних органів не замінить собою контроль судовий [16, с.139].

На необхідності судового контролю за виконанням рішень наголошує Консультативна рада європейських суддів, зокрема у висновку № 13 від 19 листопада 2010 р. «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» [17].

Неможливо не констатувати, що у країнах ЄС посилення контролю суду на стадії виконання судових рішень є загальною тенденцією розвитку цього правового інституту. Як справедливо зазначає О. Ткачук, це виявляється в тому, що системи виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів у багатьох країнах трансформуються від публічно-правової моделі у бік приватноправової через перехідний етап змішаних систем виконання судових рішень [18].

Спираючись на думки вчених, які судовий контроль за примусовим виконанням рішень розглядають як одну з основних умов ефективності виконавчого провадження, зазначимо, що наявність чітких механізмів судового контролю за законністю примусового виконання рішення, доцільно розглядати як позитивну характеристику системи виконавчого провадження у Німеччині. Українському законодавцеві слід сприйняти цей досвід та наділити суд більш широкими повноваженнями на стадії виконавчого провадження, перш за все, у сфері нагляду за виконанням судових рішень судовими виконавцями, зміцнити співпрацю між останніми та судом.

Примусове виконання, якщо воно не доручено судам, здійснюється судовими виконавцями, які здійснюють його від імені кредитора (розділ 753 ZPO). Закони Німеччини надають судовому виконавцю широкий спектр можливостей для виконання рішення суду:

(1) На вимогу судового виконавця для з'ясування питань матеріальної спроможності боржник зобов'язаний надати йому повну інформацію про своє майно та про всі наявні активи (§802c ZPO) [3].

Судовий виконавець зобов'язаний попередити боржника про кримінальне покарання у разі надання неправдивої інформації (§156 StGB) [19].

При відмові у наданні даних може бути застосований ордер на арешт.

(2) Банки зобов'язані надати судовому виконавцю дані про банківські рахунки боржника (§24c Abs. 1 KWG) [20].

Відповідно до розділу 758 ZPO судовий виконавець має право на огляд житла боржника. Опір боржника або третіх осіб, які його підтримують, може бути подолано із застосуванням сили, а саме силами самого судового виконавця або поліції, покликаної для надання службового сприяння.

Найчастіше кредитор стикається з проблемою, коли він не знає, в якому банку боржник має рахунок або підозрює, що боржник має невідомий йому рахунок, через який проходять усі платежі. Судовий виконавець має право отримати доступ до всіх рахунків боржника через Федеральну службу фінансового контролю.

Нормативне регулювання примусового виконання Німеччини опосередковано ідеєю забезпечення мотивації боржника до самостійного погашення наявної в нього заборгованості, щоб максимально скоротити необхідність використання витратного механізму примусового стягнення боргу. Судовий виконавець має сприяти добровільному та швидкому виконанню.

На думку деяких науковців німецьке законодавство у сфері виконання судових рішень і рішень інших органів є дуже лояльним до боржників [21,с.464]. Так, якщо на момент винесення рішення суду боржник є неплатоспроможним, при цьому існує реальна перспектива покращення його матеріального становища, то виконання судового рішення відкладається на певний період, коли така ситуація матиме місце і судове рішення може бути реалізоване. Варто звернути увагу й на таку обставину, що судові рішення, які підлягають примусовому виконанню у Німеччині, можуть бути пред'явленні до виконання протягом 30 років.

Звернення стягнення на майно боржника взагалі не проводиться, якщо очікувана сума від реалізації звернених до стягнення предметів може перевищити витрати примусового виконання [22, с. 264]

Примусове виконання може бути здійснено на підставі остаточного та обов'язкового судового рішення або коли судове рішення було оголошено таким, що підлягає тимчасовому виконанню ( стаття 704 ZPO ). Рішення є остаточним і обов'язковим, якщо воно більше не підлягає оскарженню ( статті 322 і 705, ZPO ). За запитом суд видає довідку про набрання законної сили та обов'язковість рішення.

Важливими рішеннями суду є судові заборони та накази про накладення арешту, які забезпечують тимчасове забезпечення виконання (регулюється розділами 708-713 ZPO). Крім того, судові накази - це, наприклад, накази про встановлення витрат на судове провадження; про встановлення витрат є виконавчими документами, тому їх виконання може бути розпочато негайно. Суди можуть видавати судовий наказ без необхідності проведення усного слухання.

Законодавство Німеччини передбачає спрощену процедуру, що дозволяє кредитору швидко отримати судовий наказ, який підлягає виконанню у примусовому порядку, без необхідності ініціювати судовий розгляд (Mahnverfahren). Згідно з § 688 ZPO на вимогу, предметом якої є сплата певних грошових коштів, за заявою заявника видається судовий наказ про сплату. Водночас стягнення в порядку наказного провадження не здійснюється за таких умов: а) щодо вимог суб'єкта підприємницької діяльності за договорами, передбаченими в §§ 491-508 ZPO (договори споживчого кредитування та договори з розстрочкою платежу), якщо відповідно до Цивільного уложення Німеччини встановлена на момент укладення договору річна процентна ставка перевищує базову процентну ставку, встановлену законом, більше ніж на 12%; б) якщо заявлена вимога залежить від ще не виконаного зустрічного виконання; в) якщо вручення судового наказу здійснюється в порядку публічного сповіщення [3]. Суд не розглядає обґрунтованість вимоги кредитора, а лише перевіряє заяву на відповідність певним формальним вимогам. Після вручення платіжного наказу відповідач має один місяць для того, щоб заявити заперечення.

На відміну від судових наказів, судові рішення виносяться лише після усного слухання. Усне слухання також має відбутися, якщо відповідач не вказав захист або не з'явився на усне слухання. Якщо апеляція не подана вчасно, рішення, винесене за такою неявкою відповідача, є остаточним рішенням, яке підлягає виконанню.

Як правило, німецький цивільний процес передбачає виконання тільки судових рішень. Судові рішення можуть містити наказ про виконання, пов'язаний із здійсненням платежу або діями, які підлягають або не підлягають захисту. Виконання та вимоги до нього залежать від продуктивності, яку потрібно забезпечити. Навпаки, деклараційні судові рішення (Feststellungsurteile), або які впливають або змінюють правові відносини ( Gestaltungsurteile ), а також ті, що наказують видавати заяви про наміри, не можуть бути виконані відповідно до німецького цивільно- процесуального права. Однак наслідки виникають автоматично, коли вирок стає остаточним (відповідно до розділу 894 ZPO) виконання.

Розділи 704 і 794 Цивільно-процесуального кодексу Німеччини (ZPO) [3] перераховують рішення та ухвали суду, які підлягають примусовому виконанню, включаючи, наприклад:

Рішення (Urteile ), які або мають силу res judicata , або оголошені такими, що підлягають тимчасовому виконанню ( розділ 704 ZPO ).

Розпорядження про вартість ( Kostenfestsetzungsbeschlusse ) ( розділ 741 (1), № 2 ZPO ).

Нотаріальні акти, якщо одна сторона дала згоду на негайне виконання ( розділ 794 (1), № 5 ZPO ).

Мирові угоди, укладені в німецькому суді або органі з вирішення спорів ( Gutestelle ), створеному або визнаному департаментом юстиції ( Landesjustizverwaltung ), або які були оголошені такими, що підлягають виконанню ( розділи 796a і 796b ZPO ).

Відповідно до розділу 796a ZPO мирова угода, укладена адвокатами від імені та за довіреністю сторін, які вони представляють, оголошується такою, що підлягає виконанню, на вимогу однієї зі сторін, якщо боржник звернувся до негайного примусового виконання. Перш ніж прийняти рішення щодо заяви про визнання примусового виконання, суд заслуховує думку протилежної сторони (опонента).

Для виконання рішення мають виконуватися такі вимоги: сторона повинна мати остаточне рішення за справою; рішення має містити пункт (вказівку) про виконання; рішення з пунктом про виконання має бути вручене стороні, проти якої постановлено рішення [13, с. 82-83]

Цивільно-процесуальний кодекс Німеччини встановлює різні вимоги до примусового виконання. Ці вимоги поділяються на загальні та спеціальні. Особливі вимоги щодо примусового стягнення відрізняються залежно від майна, на яке має бути здійснене стягнення.

Виконання судового рішення про сплату вимагає від кредитора отримати копію судового рішення, що підлягає виконанню. Для цього до назви має бути додано судове свідоцтво про виконання (розділи 724 і 725 ZPO). Кредитор може отримати це судове свідоцтво в суді, який ухвалив рішення, після того, як боржник не виконав рішення протягом періоду виконання, і подальше оскарження неможливе, щоб право власності стало остаточним і обов'язковим для сторін. Цей виконавчий документ має бути доведений до відома боржника (розділ 750 ZPO).

У разі звернення стягнення на матеріальні цінності боржника компетентним органом є державний виконавець місцевого суду, в районі якого боржник має постійне місце проживання або, за його відсутності, місце проживання боржника на момент видачі виписки ( розділ 802 ZPO). Кредитор може доручити вручення виконавчого рішення та виконання самого примусового виконання судовому виконавцю.

Судовий виконавець, у юрисдикції якого знаходиться майно, несе відповідальність за звернення стягнення на нематеріальне майно. Цей спосіб примусового виконання як правило відбувається відносно швидко, оскільки судовий виконавець може діятинегайнопісляотримання

вказівок. Ефективність роботи судового виконавця частково залежить від ступеня співпраці боржника.

Примусове виконання прав власності за допомогою наказу про арешт та передачу є дуже ефективним, оскільки це майже автоматизована процедура. Кредитор подає заздалегідь підготовлену стандартну форму до компетентного виконавчого суду, який потім проводить лише формальний розгляд. Інформація про боржника третьої сторони також є дуже ефективною, оскільки вона відносно просто надає кредитору інформацію про існування та вартість арештованої вимоги.

З іншого боку, звернення стягнення на нематеріальні активи чи нерухоме майно вимагає багато часу, тому кредитор повинен очікувати, що провадження триватиме до року або більше, коли йдеться про продаж стягнення. Крім того, понесені витрати є вищими, ніж інші види примусового виконання, оскільки в деяких випадках витрати на експертні висновки спочатку повинні бути оплачені кредитором. Боржники можуть захищатися під час виконавчого провадження і таким чином затягувати весь розгляд на шкоду кредитору. Крім цього, звернення стягнення на нерухоме майно є дуже ефективним засобом тиску на боржника, оскільки може поставити під загрозу його кредитоспроможність.

Якщо платіжне доручення має бути виконане шляхом арешту вимог та інших майнових прав боржника (такими правами можуть бути акції компанії, банківські рахунки, заробітна плата тощо), компетентним органом для цієї мети є виконавчий суд (Vollstreckungsgericht ) (розділ 828 ZPO).

Переказне доручення. Як виконавчий суд, місцевий суд видає наказ про арешт та передачу ( Pfandungs- und Uberweisungsbeschluss ) для арешту грошової вимоги. Наказ про арешт та передачу складається з двох частин: наказу про накладення арешту на вимогу боржника до третьої особи; заборони розпоряджатися арештованою вимогою боржнику. Переказне доручення забороняє третій особі-боржнику здійснювати платіж боржнику - натомість платіж здійснюється кредитору. Додатково на вимогу кредитора сторонній боржник повинен подати декларацію боржника третьої особи. Таким чином, кредитор має право на інформацію про існування та вартість вимоги, на яку накладено арешт.

Якщо кредитор бажає звернути примусове право власності на майно боржника, він може зареєструвати на своє ім'я в земельній книзі іпотеку примусового забезпечення. Для цього необхідно подати заяву до відділу земельної книги, де знаходиться майно боржника. Щойно цю примусову іпотеку буде внесено до земельної книги, кредитор може подати заяву на примусовий продаж на наступному кроці. Заява про звернення стягнення має бути подана до місцевого суду за місцем розташування майна боржника, яке буде виставлено на аукціон, див. розділ 15 Закону про примусові аукціони (ZVG) [23].

Якщо примусове стягнення не дає жодних результатів і боржник не може виконати свої платіжні вимоги, можна подати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо активів боржника. У результаті провадження у справі про неплатоспроможність усі окремі примусові дії призупиняються, а вимоги мають бути зафіксовані арбітражним керуючим, що може призвести до квоти після закриття провадження [24].

Кредитору не потрібно надавати забезпечення для примусового виконання, окрім випадків, коли судове рішення підлягає тимчасовому виконанню. В свою чергу тимчасове виконання регулюється розділами 708-713 ZPO. У принципі, судові рішення підлягають тимчасовому виконанню, навіть якщо вони все ще підлягають оскарженню або якщо апеляцію було фактично подано. Система тимчасового виконання є складним режимом.

Згідно зі статтею 708 ZPO , судові рішення можуть бути тимчасово виконаними без надання кредитором забезпечення. Однак у деяких випадках боржник може призупинити тимчасове виконання шляхом надання належного забезпечення ( стаття 711 ZPO ). Підлягають тимчасовому виконанню без забезпечення, зокрема: судові рішення, засновані на визнанні або відмові; рішення за замовчуванням та рішення, винесені відповідно до ситуації в справах проти сторони, яка не виконала зобов'язання, відповідно до розділу 331a; рішення, зроблені в акті, векселі або чеку; тощо.

Тимчасове виконання може бути витребувано, лише якщо рішення оголошено таким, що підлягає тимчасовому виконанню, у резолютивній частині рішення. Якщо судове рішення не оголошено таким, що підлягає тимчасовому виконанню, апеляційний суд може виправити проблему.

Якщо судове рішення підлягає виконанню лише тимчасово та вимагає, щоб кредитор надав забезпечення перед виконанням судового рішення, кредитор все одно може (без надання забезпечення) вжити певних заходів, таких як заморожування банківських рахунків або іспити боржника за рішенням суду. Це вимагає, щоб кредитор вимагав копію, яка підлягає виконанню ( vollstreckbare Ausfertigung ), і щоб рішення було надано боржнику принаймні за два тижні до початку примусового виконання ( розділи 720a та 750(3) ZPO ). Хоча ці заходи не призводять до фактичного задоволення кредитора, ці заходи можуть забезпечити подальше виконання і, отже, виявитися досить ефективними.

Плата за примусове виконання

Судові збори регулюються спеціальним законом (Gerichtskostengesetz або GKG) і розраховуються на основі ціни спору та залежно від стадії розгляду, із застосуванням дегресивної шкали [25,с.39].

Плата за примусове виконання є помірною, але залежить від типу примусового виконання. Як правило, примусове стягнення нерухомого майна (наприклад, шляхом примусового аукціону) вимагає вищих зборів. Загалом витрати на примусове виконання прав власності в Німеччині дуже низькі, а виконавче провадження завершується швидко. Ефективність у часі самого примусового виконання залежить від того, який захід обирає кредитор. У той час як накладення арешту та передача вимог відбуваються відносно швидко, реєстрація примусової іпотеки та подальший продаж вимагають певного часу.

Відповідно до § 788 ZPO витрати на примусове виконання несе боржник у тій мірі, в якій вони були необхідні (стаття 91); вони мають бути стягнені одночасно з позовом, який має бути виконано. Витрати на винесення та вручення судового рішення також вважаються витратами на примусове виконання. Якщо кілька боржників засуджені солідарно, вони також несуть солідарну відповідальність за витрати на примусове виконання [3].

На відміну від судового розгляду, витрати не розраховуються на основі суми спору, але суд або компетентні органи виконавчої влади стягують витрати одноразово. Усі витрати можуть бути стягнені у виконавчому провадженні з боржника та стягнені одночасно. Однак обов'язковою умовою для ефективного провадження завжди є наявність у кредитора інформації про активи боржника та їх розташування, щоб компетентні органи виконавчої влади могли вжити заходів щодо поступки.

Представництво адвокатом у виконавчому провадженні як правило, не є обов'язковим. Однак у виконавчому провадженні щодо судової заборони представництво адвоката є обов'язковим, якщо сума спору перевищує 5000 євро.

Гонорари адвокатів також регулюються спеціальним законом про оплату праці адвокатів (Rechtsanwalts vergutungsgesetz або RVG) [26]. Гонорари зазвичай розраховуються на основі ціни спору і в залежності від стадії процесу із застосуванням дегресивної шкали. В якості альтернативи сторони можуть домовитися зі своїми адвокатами і про інший гонорар, який не може бути нижчим за встановлену законом ставку.

Гонорар адвоката у виконавчому провадженні є невеликим, але він гонорар розраховується від суми спору на підставі встановленого законодавством тарифу. Порівняно з гонораром адвоката у судовому процесі, витрати у виконавчому провадженні значно нижчі.

Відшкодування гонорару адвоката стороною, що програла, обмежується встановленою законом ставкою, що робить фінансовий ризик програшу передбачуваним. Отже, у Німеччині немає спеціальних процедур контролю за витратами (таких як, наприклад, бюджетування витрат в англійських судах).

Процес оскарження

Боржник може оскаржити судове рішення, але таке оскарження не зупиняє процес виконання. Тому примусове виконання може бути ініційоване кредитором, незважаючи на подання апеляції, і продовжуватися тимчасово. Боржник має подати апеляцію протягом одного місяця після того, як рішення було надано сторонам. Якщо апеляція не буде подана протягом цього терміну, рішення стає остаточним і обов'язковим для сторін, і тимчасове виконання більше не здійснюється.

Якщо боржник подає апеляцію на рішення, стаття 719 ZPO передбачає, що суд може, на прохання боржника, серед іншого, постановити тимчасове призупинення виконання з наданням забезпечення або без нього. Рішення приймається на розсуд суду; якщо суд постановляє призупинення виконавчого провадження, то в більшості випадків воно надається лише за умови надання боржником забезпечення.

Засоби правового захисту проти виконавчого провадження обмежені засобами, передбаченими в розділах 766, 767 і 771 ZPO . Кожен засіб правового захисту обмежується певною, юридично стандартизованою групою.

Так, провадження відповідно до розділу 766 ZPO можуть бути ініційовані кредитором, боржником і третьою стороною. Цей засіб правового захисту дозволяє сторонам стверджувати про процедурні помилки виконавчого органу та зводиться до формальних аспектів.

Лише боржник може ініціювати провадження відповідно до статті 767 ZPO. Ця процедура має на меті усунення позовної сили титулу через зміну істотних підстав. За допомогою виконавчого позову боржник може висунути юридичне заперечення, яке знищує або перешкоджає праву вимоги, зазначеному в рішенні, якщо таке заперечення виникає після завершення усного провадження.

Процедура відповідно до розділу 771 ZPO дозволяє особі, яка раніше не брала участь у судовому розгляді (третій особі), заперечити проти примусового стягнення на підставі того, що арештоване майно належить не боржнику, а їй (третій особі).

Термін позовної давності для примусового виконання рішень і судових наказів становить 30 років ( розділ 197(1) № 3, 4 Цивільного кодексу Німеччини ) (BGB) [27].

На завершення слід зазначити, що система примусового виконання у Німеччини хоча і є однією із самих ефективних у країнах ЄС, все ж таки має певні недоліки. Недоліками правового регулювання виконавчого провадження є достатньо абстрактне визначення статусу третіх осіб та представників, а також відсутність окремого нормативно-правового документу у сфері виконавчого провадження [8]. Разом з тим, позитивним моментом є те, що Німеччина надає низку державних реєстрів, доступних для перевірки кваліфікованими юристами або нотаріусами, і інформацію з цих реєстрів також можуть отримати приватні установи. Органи державної влади піклуються про ці реєстри, а надана інформація вважається такою, що відображає фактичну ситуацію. Що стосується примусового виконання, найважливішими реєстрами є Торговий реєстр і Реєстр підприємств ( Handelsregister і Unternehmensregister ) і Земельний реєстр ( Grundbuch ).

Висновки

Хоча система примусового виконання у Німеччини і є однією із самих ефективних у країнах ЄС, все ж таки має певні недоліки. Наприклад, відсутність окремого нормативно-правового документу у сфері виконавчого провадження, не чітка визначеність правового статусу окремих осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні. До позитивних моментів, серед іншого, можна віднести надання доступу до державних реєстрів, інформація яких вважається такою, що відображає фактичну ситуацію.

Система примусового виконання в Німеччині складається із судів, судових виконавців та служби земельного кадастру. Кожний із цих державних органів наділений повноваженнями щодо примусового виконання рішень. Зокрема, відомство земельного кадастру відповідає за примусове звернення до стягнення нерухомого майна виходячи з грошових вимог шляхом примусової іпотеки. Але найбільше значення для виконання судових актів мають судовий виконавець (Gerichtsvollzieher) та суд виконавчого провадження (V ollstreckungsgericht).

Німецьке законодавство наділяє суд функцією самостійного органу примусового виконання окремих категорій судових актів. Участь суду у виконавчому провадженні є гарантією забезпечення законності під час виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів. Таке рішення виправдало себе на практиці і заслуговує на увагу національного законодавця.

Доцільно застосувати досвід Німеччини у частині активізації судового контролю за виконанням рішень суду.

Закони Німеччини надають судовому виконавцю широкий спектр можливостей для виконання рішення суду. Подальше розширення повноважень приватних виконавців в Україні сприятиме не тільки збільшенню надходження коштів до Державного бюджету України, але й підвищенню рівня захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, зміцненню ролі та підвищенню авторитету судової влади, розвантаженню державних органів виконання.

Література

виконавче провадження правовий німеччина

1. Про захист прав людини і основоположних свобод: конвенція Ради Європи від 04листопада 1950 р. URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/the-european-convention-on-human-rights-and-its-protocol s

2. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1629%D0%B2-15#Text

3. Deutsch Zivilprozessordnung. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/zpo/ gesamt.pdf

4. Gaul H. F., Schilken E., Becker-EberhardE. Zwangsvollstreckungsrecht. 12. Aufl. Munchen, 2010. § 1 Rn.

5. Kellner H. Zivilprozessrecht, Lehrbuch. Berlin, 1980. S. 33, 432.

6. GaulH. F., Schilken E., Becker-EberhardE. Op. cit. § 1 Rn. 2.

7. Чумак О. О. Зарубіжний досвід правового регулювання окремих питань примусового виконання рішень юрисдикційних органів. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. № 4. С. 136-140.

8. Крупнова Л.В. Система виконавчого провадження в Україні: теоретико-правові і праксеологічні аспекти: дис. ... докт.юрид. наук: 12.00.07. Київ. 2018. 455 с.

9. Макушев П. В. Навчання державних виконавців у системі юридичної освіти. Європеїзація української юридичної освіти: матер. міжнар. науково-практ. конфер. (Київ, 21-22 лист. 2014 р.). Київ: Нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 2014. С. 64-66.

10. Якімчук С. Моделі прмусового виконання судових рішень. Університетські наукові записки. 2019.Том 18. № 3 (71). С. 184-203.

11. Шардон М. Принудительное исполнение во Франции: обзор законодательства и практики. Исполнительное производство: традиции и реформы / под ред. Р. Ван Рее и др..: Инфотропик Медиа, 2011. С. 173-182.

12. Верба О.Б. Повноваження суду та інших органів на стадії примусового виконання рішень за законодавством Німеччини. Вісник Львівського університету. 2008. Вип. 46. С. 103 - 111.

13. Сіверин Д.В. Зарубіжний досвід діяльності органів, що здійснюють повноваження, пов'язані із виконанням судових рішень, та його адаптація до вітчизняної правової система. Європейські перспективи. № 3. С. 81-87.

14. Мальцева Є.В. Порівняльний аналіз систем виконавчого провадження в Україні та зарубіжних державах. URL:http://sn-jurid.crimea. edu/arciv/2013/26_1law/007malts.pdf

15. Крупнова Л.В. Система виконавчого провадження в Україні: теоретико-правові і праксеологічні аспекти: дис. ... докт.юрид. наук: 12.00.07. Київ. 2018. 455 с.

16. Притуляк В.М. Повноваження суду при примусовому виконанні у цивільних справах. дис. ... канд.юрид. наук: 12.00.03.Одеса, 2016. 205с.

17. Висновок № 13 (2010) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про роль суддів у виконанні судових рішень. 19 листопада 2010 року. URL: https://rm.coe.int/opinion-n-13-2010-on-the-role-of-judges-in-the-enforcement-of-judicial/16806a1fbf

18. Ткачук О. Які моделі виконання судових рішень використовують у країнах Європи і до яких змін варто рухатись Україні. Закон і бізнес. 10.09-16.09.2016. URL: https://zib.com.ua/ua/125519.html

19. Strafgesetzbuch. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/stgb/

20. Gesetz uber das Kreditwesen. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/kredwg/

21. Плохута Є.П. Зарубіжний досвід у сфері адміністративно-правового регулювання виконання судових рішень і рішень інших органів та можливості його використання в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. № 10. 2022. С. 462-466.

22. Шелевер Н.В. Особливості виконавчого провадження в країнах Європейського Союзу. Форум права. 2016. №1. С. 262 - 266.

23. Gesetz uber die Zwangsversteigerung und die Zwangsverwaltung. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/zvg/

24. Вільчик, Т. Б. (2023). Інститут банкрутства в Україні та Німеччині. Форум Права, 74(1), 6-19. http://doi.org/10.5281/zenodo.7016655

25. Щавелев А. Основы гражданского процесса в Германии и его особенности при участии иностранных сторон. Сборник статей о праве Германии, юбилейный выпуск № 4 (декабрь 2020 г.), www.drjv.orgEin Sammelband zum deutschen Recht in russischer Sprache Ausgabe Nr. 4 (Dezember 2020). С.1-40.

26. Gesetz uber die Vergutung der Rechtsanwaltinnen und Rechtsanwalte. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/rvg/

27. Burgerliches Gesetzbuch. URL: https://www.gesetze-im-internet.de/bgb/

References

1. Konvencija Radi Єvropi vM 04 listopada 1950 r. “Pro zahist prav ljudini і osnovopolozhnih svobod” [The the Council of Europe convention “On the protection of human rights and fundamental freedoms”]. (n.d). www.coe.int Retrieved from https://www.coe.int/uk/web/ compass/the-european-convention-on-human-rights-and-its-protocols [in Ukrainian].

2. Zagal'noderzhavna programa adaptacn zakonodavstva Ukrami do zakonodavstva Єvropejs'kogo Sojuzu [The nationwide program of adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1629%D0%B2-15#Text [in Ukrainian].

3. Deutsch Zivilprozessordnung. www.gesetze-im-internet.de Retrieved from https://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/zpo/ gesamt.pdf [in Germany].

4. Gaul, H. F., Schilken, E., Becker-Eberhard, E. Z. (2010). wangsvollstreckungsrecht. 12. Aufl. Munchen [in Germany].

5. Kellner, H. (1980). Zivilprozessrecht. Lehrbuch. Berlin [in Germany].

6. Gaul, H. F., Schilken, E., Becker-Eberhard, E. Op. cit. [in Germany].

7. Chumak, O. O. (2016). Zarub^ny dosvM pravovogo reguljuvannja okremih pitan' primusovogo vikonannja rishen' jurisdikcynih orgamv [Foreign experience of legal regulation of certain issues of enforcement of decisions of jurisdictional bodies]. Aktual'm problemi vUchiznjano'i jurisprudent - Actual problems of domestic jurisprudence, 4, 136-140[in Ukrainian].

8. Krupnova, L.V. (2018). Sistema vikonavchogo provadzhennja v Ukramk teoretiko- pravovі і prakseologmhm aspekti [The system of executive proceedings in Ukraine: theoretical- legal and praxeological aspects]. Doctor's thesis. Kirv [in Ukrainian].

9. Makushev, P. V. (2014). Navchannja derzhavnih vikonavdv u sistemі juridichno'].' osvhi [Training of state executives in the legal education system]. Proceedings from: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Єvropeїzacija ukrams'ko'i juridichnoi osvtti» - The International Scientific and Practical Conference « Europeanization of Ukrainian legal education ». (pp. 64-66). Kirv: Nac. un-t m. T. G. Shevchenka [in Ukrainian].

10. Jakimchuk , S. (2019). Modeli prmusovogo vikonannja sudovih rishen' [Models of enforcement of court decisions]. Unіversitets'kі naukovt zapiski - University scientific notes, 18, 3 (71), 184-203 [in Ukrainian].

11. Shardon, M. (2011). Prinuditel'noe ispolnenie vo Francii: obzor zakonodatel'stva i praktiki [Coercive enforcement in France: a review of legislation and practice]. Ispolnitel'noe proizvodstvo: tradicii i reformy - Production production: traditions and reforms, 173-182 [in Russian].

12. Verba, O.B. (2008). Povnovazhennja sudu ta inshih organiv na stadii primusovogo vikonannja rishen' za zakonodavstvom Nimechchini [Powers of the court and other bodies at the stage of enforcement of decisions under German law]. VUnikL'vrvs'kogo umversitetu - Bulletin of Lviv University, 46, 103 - 111 [in Ukrainian].

13. Siverin, D.V. Zarubizhnij dosvid dij al'nosti organiv, shho zdij snjujut' povnovazhennj a, pov'jazani iz vikonannjam sudovih rishen', ta jogo adaptacija do vitchiznjanoi pravovoi sistema [Foreign experience of the activities of bodies exercising powers related to the execution of court decisions and its adaptation to the domestic legal system]. Cvropejs'M perspektivi - European perspectives, 3, 81-87 [in Ukrainian].

14. Mal'ceva, Є^. Porivnjal'nij analiz sistem vikonavchogo provadzhennja v Ukraini ta zarubizhnih derzhavah [Comparative analysis of executive proceedings systems in Ukraine and foreign countries]. sn-jurid.crimea. edu Retrieved from http://sn-jurid.crimea.edu/arciv/2013/26_ 1law/007malts.pdf [in Ukrainian].

15. Krupnova, L.V. (2018). Sistema vikonavchogo provadzhennja v Ukraini: teoretiko- pravovi i prakseologichni aspekti [The system of executive proceedings in Ukraine: theoretical- legal and praxeological aspects]. Doctor's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

16. Prituljak, V.M. (2016). Povnovazhennja sudu pri primusovomu vikonanni u civil'nih spravah [Powers of the court for enforcement in civil cases]. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

17. Visnovok № 13 (2010) Konsul'tativnoi radi єvropejs'kih suddiv do uvagi Komitetu ministriv Radi Єvropi pro rol' suddiv u vikonanni sudovih rishen'. 19 listopada 2010 roku [Conclusion No. 13 (2010) of the Advisory Council of European Judges to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the role of judges in the execution of court decisions. November 19, 2010]. rm.coe.int Retrieved from https://rm.coe.int/opinion-n-13-2010- on-the-role-of-judges-in-the-enforcement-of-judicial/16806a1fbf [in Ukrainian].

18. Tkachuk, O. (2016). Jaki modeli vikonannja sudovih rishen' vikoristovujut' u krainah Єvropi i do jakih zmin varto ruhatis' Ukraini [What models of execution of court decisions are used in European countries and what changes should Ukraine move towards]. Zakon і burns - Law and business. Retrieved from https://zib.com.ua/ua/125519.html [in Ukrainian].

19. Strafgesetzbuch. www.gesetze-im-internet.de Retrieved from https://www.gesetze-im- internet.de/stgb/ [in Germany]

20. Gesetz uber das Kreditwesen. www.gesetze-im-internet.de Retrieved from https://www.gesetze-im-internet.de/kredwg/ [in Germany]

21. Plohuta, Є.Р. (2022). Zarubizhnij dosvid u sferi administrativno-pravovogo reguljuvannja vikonannja sudovih rishen' i rishen' inshih organiv ta mozhlivosti jogo vikoristannja v Ukraini [Foreign experience in the field of administrative and legal regulation of the execution of court decisions and decisions of other bodies and the possibility of its use in Ukraine]. Juridichnij naukovij elektronnij zhurnal - Legal scientific electronic journal, 10, 462-466 [in Ukrainian].

22. Shelever, N.V. (2016). Osoblivosti vikonavchogo provadzhennja v krainah Єvropejs'kogo Sojuzu [Peculiarities of executive proceedings in the countries of the European Union]. Forum prava - Law forum, 1, 262 - 266 [in Ukrainian].

23. Gesetz uber die Zwangsversteigerung und die Zwangsverwaltung. www.gesetze-im- internet.de Retrieved from https://www.gesetze-im-internet.de/zvg/ [in Germany]

24. Vil'chik, T. B. (2023). Institut bankrutstva v Ukra'ini ta Nimechchini []. Forumprava - Law forum, 74(1), 6-19. http://doi.org/10.5281/zenodo.7016655 [in Ukrainian].

25. Shhavelev, A. (2020). Osnovy grazhdanskogo processa v Germanii i ego osobennosti pri uchastii inostrannyh storon [Fundamentals of the civil process in Germany and its peculiarities with the participation of foreign parties]. Sbornik statej oprave Germanii, jubilejnyj vypusk № 4 (dekabr' 2020 g.), www.drjv.orgEin Sammelband zum deutschen Recht in russischer Sprache Ausgabe Nr. 4 (Dezember 2020) - Collection of articles on German law, anniversary issue No. 4 (December 2020), www.drjv.orgEin Sammelband zum deutschen Recht in russischer Sprache Ausgabe Nr. 4 (December 2020), 1-40 [in Russian].

26. Gesetz uber die Vergutung der Rechtsanwaltinnen und Rechtsanwalte. www.gesetze- im-internet.de Retrieved from https://www.gesetze-im-internet.de/rvg/ [in Germany]

27. Burgerliches Gesetzbuch. www.gesetze-im-internet.de Retrieved from https://www.gesetze-im-internet.de/bgb/ [in Germany]

Размещено на Allbest.ru

...