Вдосконалення інструментарію державного управління місцевим економічним розвитком в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вдосконалення інструментарію державного управління місцевим економічним розвитком в Україні

Наталія Прямухіна

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Юрій Кравчик

Хмельницький національний університет

У дослідженні розкрито актуальність проблеми удосконалення системи інструментів, які можуть ефективно використовуватися в цілях забезпечення ефективного та збалансованого, проблемно орієнтованого місцевого соціально-економічного розвитку територій України. На прикладі однієї з територіальних громад України проаналізовано економічну активність суб'єктів господарювання, що функціонують на її території, зокрема показано структуру видів економічної діяльності територіальної громади, відображено структуру зайнятості населення територіальної громади за видами економічної діяльності, охарактеризовано показники зайнятості, оплати праці та надходжень до місцевого бюджету за сферами господарювання територіальної громади. На цій основі визначено ключові перешкоди місцевого економічного розвитку, зокрема високий рівень дотаційності, залежності від бюджетів вищих рівнів, а також функціонування в громаді організацій бюджетно-комунального сектора; низький рівень розвитку суб'єктів господарювання, які представляють реальний сектор економіки або базових видів економічної діяльності; слабка ділова та бізнес-активність місцевого населення; його зорієнтованість на міжрегіональну та внутрішньо регіональну трудову міграцію; недостатня інвестиційна привабливість території для акумулювання тут інвестиційного ресурсу створення нових виробництв, у т.ч. галузі переробної промисловості; обмеженість практик вертикально-горизонтальної інтеграції суб'єктів господарювання, створення кластерних структур, інтеграції з суб'єктами господарювання з сусідніх громад та обласного центру; нерозвиненість елементів системи збереження, формування та нарощування інтелектуально-кадрового ресурсу активізації місцевого економічного та соціального розвитку. Доведено, що задля подолання цих перешкод місцевого економічного розвитку слід сформувати та поетапно реалізувати арсенал таких інструментів державного управління, як фінансово-інвестиційні, бюджетні, кредитні, грантові та соціально-економічні.

Ключові слова: державне управління; децентралізація; місцевий соціально-економічний розвиток; територіальна громада; інструментарій політики.

Natalia priamukhina

Vasyl' Stus Donetsk National University

Yurii kravchyk

Khmelnytskyi National University

Improving the tools of the state administration of local economic development in Ukraine

The study revealed the relevance of the problem of improving the system of tools that can be effectively used to ensure effective and balanced, problem-oriented local socio-economic development of the territories of Ukraine.

The purpose of the research is to carry out analysis and identification of problematic aspects, as wel as to justify recommendations in terms of improving the tools of local economic development management on the example of one of the territorial communities of Ukraine. On the example of one of the territorial communities of Ukraine, the economic activity of economic entities operating on its territory is analyzed, in particular, the structure of the types of economic activity of the territorial community is shown, the structure of employment of the population of the territorial community by types of economic activity is reflected, the indicators of employment, wages and income are characterized of the local budget by spheres of management of the territorial community. On this basis, the key obstacles to local economic development were determined, in particular, the high level of subsidies, dependence on higher- level budgets, as well as the functioning of public and communal sector organizations in the community; low level of development of business entities that represent the real sector of the economy or basic types of economic activity; weak business and business activity of the local population; its focus on interregional and intraregionai labor migration; insufficient investment attractiveness of the territory for the accumulation of investment resources for the creation of new industries, including branches of processing industry; limited practices of vertical-horizontal integration of business entities, creation of cluster structures, integration with business entities from neighboring communities and the regional center; the underdevelopment of the elements of the system of preservation, formation and expansion of the intellectual and personnel resource for the activation of local economic and social development. It has been proven that in order to overcome these obstacles to local economic development, an arsenal of state management tools such as financial and investment (creation of industrial parks, growth centers, clusters; public-private partnership; financial leasing and outsourcing; crowdfunding; creation of revolving funds) should be formed and gradually implemented), budgetary (tax incentives; implementation of local social and economic programs; inter-municipal cooperation; use of participatory budgets), credit (attraction of bank and other lending; provision of guarantees; creation of financial support funds; local bond loans), grant (attraction of resources of international technical, including financial, aid; formation and implementation of grant programs and projects) and socio-economic (stimulation of employment, self-employment, development of entrepreneurship, including social entrepreneurship; provision of social housing; implementation of social inclusion projects).

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У нашій державі вже вісім років здійснюється реформа децентралізації, згідно якої більшість повноважень передаються з центрального на місцевий рівень державного управління процесами суспільного та соціально-економічного розвитку територій. Також з цією метою делегується й все більша частина фінансових ресурсів від центральних органів влади до органів місцевого самоврядування. Позитивні зміни закономірно відчутні. Однак, більшість місцевих територіальних громад залишаються з невисоким рівнем соціально-економічного розвитку, що перешкоджає становленню високої якості життя населення на багатьох територіях країни. Світовий досвід вказує на те, що існує достатньо широкий і дієвий інструментарій, який може успішно використовуватися територіальними громадами в цілях забезпечення місцевого економічного й соціального розвитку. Однак, в Україні він залишається не задіяним. Це актуалізує завдання удосконалення існуючого інструментарію державного управління місцевим економічним розвитком у нашій державі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методичні та прикладні аспекти децентралізації й організаційних аспектів цих процесів висвітлені у наукових дослідженнях низки науковців. Зокрема, серед зарубіжних науковців можна виділити результати досліджень Н. Акаї та М. Сакати [1, с.93-108], Б. Едвардса, С. Їлмаза та Дж. Боєкса [2], Дж. Ліна, З. Лію [3, с.1-21] та ін.

До українських дослідників проблематики децентралізації, у тому числі в аспекті підвищення ефективності управління місцевим економічним розвитком, відносяться І. Білецька [4, с.25-32], І. Литвинчук, О. Скидан та О. Іванюк [5, с.422-433], І. Сторонянська, Л. Беновська, Х. Патицька, І. Гринчишин, В. Чемерис [7, с.76-79] та ін. [6, с.43-62; 8].

Водночас мало висвітленим, на сьогоднішній день, залишається питання формування та імплементації нових підходів до забезпечення якісного та ефективного місцевого економічного розвитку територіальних громад, причому із урахуванням відповідної специфіки їх функціонування та розвитку в Україні.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Крім того, більшість територіальних громад мають власні яскраво виражені особливості їх становлення і поступу. Відповідно, розширення та ефективізація інструментарію державного управління місцевим економічним розвитком має їх враховувати, що щоразу потребує нового підходу до обґрунтування системи найбільш раціональних і дієвих інструментів, тим більше в умовах війни і обумовлених нею критичних ресурсних можливостей, як регіональних органів влади, так і місцевих громад.

Формулювання цілей статті. Метою статті є здійснення аналізу та ідентифікація проблемних аспектів, а також обґрунтування рекомендацій в частині вдосконалення інструментарію управління місцевим економічним розвитком на прикладі однієї з територіальних громад України.

Виклад основного матеріалу

Результати аналізування соціально-економічного розвитку дозволили ідентифікувати ключові проблемні аспекти, які слугують перешкодами подальшого місцевого економічного розвитку та на усунення яких слід приділити ключові зусилля з боку органів місцевого самоврядування відносно підвищення ефективності державного управління розвитком територій (на прикладі однієї з територіальних громад України).

Так, передусім, йдеться про невисокі масштаби господарської діяльності суб'єктів господарювання, які функціонують на території громади. Йдеться про те, що в середньому на один суб'єкт господарювання у 2021 р. припадало близько 408 тис. грн, у т. ч. відповідні показники становили 11,1 млн грн у секторі юридичних осіб та 333,2 тис. грн у секторі фізичних осіб-підприємців. Значення цих показників поступалося середньо регіональному у понад 2 рази в секторі фізичних осіб-підприємців та у понад 2,5 рази - в секторі юридичних осіб-підприємств.

На території громади значна частина суб'єктів господарювання (близько 40 %) являють собою бюджетні організації, неприбуткові комунальні структури, а також громадські організації, що є свідченням низького рівня підприємницької активності місцевого населення. Додатковим підтвердженням відповідного висновку є те, що в середньому на 10 тис. населення у громаді припадає 72 фізичних особи-підприємця, тоді, як в середньому в області - 514 од., що у 7,1 рази більше. Ще вищим є розрив на концентрацією середніх та великих підприємств - юридичних осіб.

Недостатньо раціональною залишається також й структура чисельності суб'єктів господарювання територіальної громади (рис. 1). Так, з одного боку позитивно, що понад 40 % суб'єктів господарювання громади це підприємства оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів. Однак, при цьому на галузі реального сектора економіки припадає значно менше від загальної чисельності суб'єктів господарювання. Так, частка сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства становила у 2021 р. лише біля 4 %. Аналогічною була й ситуація відносно частки в структурі підприємств переробної промисловості - 3,92 %. На суб'єкти сфери будівництва припадало лише 1,17 % від загальної чисельності суб'єктів господарювання.

З іншого боку, до позитивного можна віднести достатньо велику чисельність суб'єктів господарювання, які функціонували у таких видах економічної діяльності, як транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність (11,9 %), а також інформація та телекомунікації (13,7 %). Це є свідченням як спеціалізації місцевої економіки на послугах з транспортних перевезень, а також активізації на території громади процесів зі цифрової трансформації місцевої економіки. Більше того, суб'єкти сектора інформаційно-комунікаційних технологій, фактично, створюють продукти з високим вмістом доданої вартості, що забезпечує зростання конкурентоспроможності місцевої економіки, а також збільшення обсягів реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), створення нових робочих місць як безпосередньо в галузі, так і в суміжних видах економічної діяльності / галузях економіки.

З іншого боку, ведемо мову про надто розширений сектор інших видів діяльності. А це біля 22 %, тобто практично кожен п'ятий суб'єкт господарювання представлений не комерційним сектором. Це бюджетна і комунальна сфери, громадські організації і т. п.

Рис. 1. Структура видів економічної діяльності територіальної громади у 2021 р.

Джерело: авторські розрахунки.

місцевий соціальний економічний

На жаль, схожа ситуація спостерігається й за внеском цих некомерційних секторів місцевої економіки в забезпечення зайнятості місцевого населення, а також формування поступлень до місцевого бюджету. Так, як видно з інформації, наведеної на рис. 2, ще більша частка припадала на ці сектори відносно зайнятості населення - 38,6 % або близько 40 %.

Рис. 2. Структура зайнятості населення територіальної громади за видами економічної діяльності у 2021 р.

Джерело: авторські розрахунки.