Особливості організації системи соціального захисту в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи

Особливості організації системи соціального захисту в умовах воєнного стану

О. Матрос, к.п.н., доцент

м. Умань

Анотація

У статті піднято досить актуальні на сьогоднішній день питання, а саме захист соціальних прав цивільного населення в умовах війни. Важливість цієї проблематики в тому, що з початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації, в нашій державі було запроваджено воєнний стан, що спричинило брак організованості в суспільстві. Особливе місце займають конституційні гарантії та соціально-правові механізми у забезпеченні всього комплексу основоположних прав людини.

В ході дослідження з'ясовано, що законодавство гарантує захист соціальних прав та основних свобод громадян у державі та за її межами за будь-яких внутрішньополітичних, соціально-економічних та інших обставин. Захист цих конституційних норм під час врегулювання збройного конфлікту України виступає однією з невід'ємних складових відновлення територіальної цілісності. Перемога у війні, може бути досягнута не лише суто військовими засобами, а й за рахунок цілеспрямованої державної політики, спрямованої на консолідацію українського суспільства, зокрема, через нормативно-правове забезпечення рівних соціальних прав і свобод усіх громадян, незалежно від їхнього місця проживання, статусу, чи електоральних уподобань. На основі авторського дослідження було визначено, що варто внести деякі покращення та зміни у роботу Центрів надання адміністративних послуг, які надають послуги особам, що перебувають на окупованих територіях та особам, які є внутрішньо переміщеними. Ці зміни та покращення дадуть перспективи для повоєнного відновлення. У дослідженні наведено пропозиції та рекомендації щодо врегулювання ситуації з внутрішньо переміщеними особами та особами, які проживають на тимчасово окупованих територіях України.

Ключові слова: війна, воєнний стан, внутрішньо переміщенні особи, соціальний захист, права і свободи людини, соціальні служби, допомога, біженці, статус.

Abstract

O. Matros, PhD in Pedagogy, Associate Professor, Senior Lecturer at the Department of Social Pedagogy and Social Work, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, Ukraine

The article raises issues that are quite relevant today, namely the protection of the social rights of the civilian population in wartime conditions. The importance of this issue is that since the beginning of the full-scale military invasion of the Russian Federation, martial law was introduced in our country, which caused a lack of organization in society. A special place is occupied by constitutional guarantees and social and legal mechanisms in ensuring the entire complex of fundamental human rights.

In the course of the study, it was found that the legislation guarantees the protection of social rights and basic freedoms of citizens in the state and abroad under any internal political, socio-economic and other circumstances. The protection of these constitutional norms during the settlement of the armed conflict in Ukraine is one of the integral components of the restoration of territorial integrity. Victory in the war can be achieved not only by purely military means, but also at the expense of purposeful state policy aimed at the consolidation of Ukrainian society, in particular, through normative and legal provision of equal social rights and freedoms of all citizens, regardless of their place of residence, status, or electoral preferences.

Based on the author's research, it was determined that some improvements and changes should be made in the work of the Centers for the provision of administrative services, which provide services to persons in the occupied territories and persons who are internally displaced. These changes and improvements will provide prospects for post-war recovery. The study provides proposals and recommendations for resolving the situation with internally displaced persons and persons living in the temporarily occupied territories of Ukraine.

Keywords: war, martial law, internally displaced persons, social protection, human rights and freedoms, social services, aid, refugees, status.

Постановка проблеми

З дня проголошення Незалежності України пройшло не так багато років, порівнюючи із іншими країнами світу. Тому наша країна є доволі таки молодою державою, але це не завадило їй мати велику законодавчу базу, що також підкріплена міжнародними організаціями. Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» одним із чинників, що можуть зумовити складні життєві обставини, є шкода, завдана бойовими діями, збройним конфліктом чи тимчасовою окупацією. Але з початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації, яке сталось 24 лютого 2022 року, в нашій державі було запроваджено воєнний стан, що спричинило брак організованості в суспільстві. Тому, на разі, кожному громадянину зараз, як-не-як, потрібна внутрішня консолідованість та підтримка від державних органів влади та правозахисних національних і міжнародних організацій, що повинні захищати наші права на міжнародній арені. Особливе місце займають конституційні гарантії та правові механізми у забезпеченні всього комплексу основоположних прав людини. Через початок війни та запровадження воєнного стану, гарантування цих самих прав громадянам стало ускладненим в умовах об'єктивної необхідності та їх часткового обмеження. Оскільки, обмеження під час воєнного стану передбачає законодавче звуження прав і свобод людини, що також ставить під питання реалізацію їх прав на конституційному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Із проведеного аналізу джерел і публікацій, можна сказати, що законодавча база України міцно опирається на ратифіковані нашою державою міжнародні договори, що створюють та гарантують своїм громадянам ті права для їх захисту.

Так, за дослідженнями В.Ф. Нестеровича була досліджена важливість верховенства права та забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Згідно чого органи державної влади мають керуватися ч. 2 ст. 3 Конституції України. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Саме тому для цього було запроваджено та здійснено низку нормативно-правових, внутрішніх організаційних та процесуально- правових засад [4, С. 86].

Мета статті - проаналізувати особливості організації системи соціального захисту громадян України в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу

Наша країна є правовою державою, тому у випадках запровадження воєнного стану в Конституції України [3]. закріплено стандарти де вказано, що: обмеження прав громадянина в державі є тимчасовим та мінімально необхідним за характером; зберігається певний перелік прав, які не можуть порушуватися у жодному разі; остаточне рішення про оголошення воєнного стану ухвалює вищий загальнодержавний представницький орган - парламент.

Усі норми Конституції України регламентуються нормам Загальної декларації прав людини, якою передбачено, що кожна людина може зазнати тільки тих обмежень, що встановлені законодавством виключно лиш для забезпечення поваги прав і свобод інших та її справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в суспільстві [3].

Сьогодні кожен день, кожна година може бути вирішальною для життя і здоров'я людини. Наприклад, вдома самотніми залишились громадяни похилого віку, рідні яких виїхали до відносно безпечних територій, і, відповідно, ці громадяни потребували допомоги наших працівників. Тому, організовуючи роботу з надання соціальних послуг в умовах воєнного стану, Мінсоцполітики рекомендувало місцевим органам влади працювати за механізмом надання соціальних послуг екстрено (кризово), особливо це стосується громадян, які перебувають на територіях ведення бойових дій та внутрішньо переміщених осіб. Така організація роботи забезпечує оперативне, протягом однієї доби, прийняття рішення про надання соціальних послуг.

Крім того, рекомендовано місцевим органам влади делегувати, за потреби, прийняття рішення про надання соціальних послуг безпосередньо надавачам, що також скорочує строки з надання допомоги.

Звісно, що у подальшому надавачі соціальних послуг інформуватимуть про надані соціальні послуги. Для цього міністерством розроблено відповідну форму акта, де буде описано ситуацію, в якій опинилась людина, основні проблемні питання, у розв'язанні яких вона потребує допомоги, соціальні послуги, яких вона потребує і які їй було надано, та строк надання цих послуг.

Наразі наказ Мінсоцполітики від 18.04.2022 №135 «Про затвердження форми акта про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено (кризово)» доопрацьовується за зауваженнями Міністерства юстиції, після чого акт буде повторно подано на державну реєстрацію.

За механізмом екстрено (кризово) можуть надаватись різні соціальні послуги - догляд вдома та стаціонарний догляд, надання притулку, консультування, соціальний супровід сімей з дітьми, натуральна допомога та інші. соціальний правовий захист населення збройний конфлікт

Також Урядом було спрощено процедуру прийняття рішення надання соціальної послуги стаціонарного догляду, що надається інтернатними закладами соціального захисту населення, стаціонарними відділеннями територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) або центрів надання соціальних послуг.

Наразі рішення приймається за однією заявою громадянина і вже після влаштування до закладу, працівники допомагають, якщо потрібно, відновити документи, що посвідчують особу, та вирішити інші проблемні питання людини. Але тут головне, що людина має притулок, у неї задоволені первинні базові потреби (їжа, вода, одяг), забезпечено та здійснюється догляд, надається психологічна підтримка.

На сьогодні за спрощеною процедурою до інтернатних закладів влаштовано близько 4 тис. осіб.

Водночас Президентом України Володимиром Зеленським 26 квітня 2022 року було підписано та прийнятий Верховною Радою України 14 квітня 2022 року Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях».

Прийнятим законом вносяться зміни до законів України «Про соціальні послуги» [7], «Про правовий режим воєнного стану» [6], зокрема: визначається середньомісячний сукупний дохід громадян з урахуванням попереднього кварталу, що передує місяцю, який передує місяцю звернення, а не шести останніх місяців, як це було передбачено. Це дасть можливість запровадити електронний обмін даними, зокрема з Державною податковою службою, щодо доходів громадян;

- розширюються повноваження обласних, Київської міської державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад шляхом надання їм можливості визначати особливості прийняття рішення про надання соціальних послуг у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану;

- визначається, що ведення випадку не застосовується для прийняття рішення про надання соціальних послуг у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, а соціальні послуги надаються екстрено (кризово). Це дозволить приймати рішення про надання соціальних послуг протягом доби на підставі заяви або повідомлення про потребу у послугах та складати акт про надання цих послуг; надається право приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) безпосередньо надавачам соціальних послуг, що забезпечить негайне надання допомоги людям;

- встановлюється, що особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією всі соціальні послуги надаються безоплатно;

- встановлюється, що соціальні послуги, надані під час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами соціальних послуг державної / комунальної форми власності (надання притулку, догляд, підтримане проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо), особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх проживання / перебування, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією, фінансуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- розширюються повноваження військових адміністрацій в частині управління надавачами соціальних послуг, організації надання ними соціальних послуг.

Реалізація прийнятого закону дасть можливість забезпечити оперативне надання соціальних послуг особа / сім'ям, які постраждали в умовах введення на території України надзвичайного або воєнного стану з метою їх збереження життя та здоров'я [7].

В ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан як особливий правовий режим, що вводиться в країні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності, ще передбачає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень [6].

За ст.20 того ж Закону передбачається правовий статус та обмеження прав і свобод громадян в умовах воєнного стану. Правовою підставою для цього є Конституція України включно із законом. Згідно ньому, «в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України».

Ч.1 ст.22 Закону забороняє застосування тортур, жорстокого поводження чи покарання під час введення воєнного стану [6].

З початку повномасштабного вторгнення до вище вказаного Закону були внесені зміни, що стосуються: вдосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, розширено коло осіб, які мають можливість обрати сплату єдиного податку за ставкою 2%, відтермінування проведення спец-перевірки у період дії воєнного стану, тощо [6].

У період дії воєнного стану, за ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», повноваження судів не можуть бути припинені. А відповідно ч.2 ст.26 цього ж Закону передбачено: «Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається» [6].

У період воєнного стану в указі Президента України «Про введення воєнного стану» [9], зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Також за ч.2 ст.64 Конституції України є вказаний перелік прав і свобод людини та громадянина, які не підлягають обмеженню навіть під час воєнного стану. В даний перелік входить: рівність конституційних прав і свобод та рівність перед законом; право на громадянство та на зміну громадянства; право на життя; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканність; право надсилати індивідуальні чи колективні письмові звернення та на обґрунтовану відповідь на них; право на житло; на рівні права і обов'язки подружжя у шлюбі та сім'ї; рівність прав дітей незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза нього; право на судовий захист прав і свобод людини і громадянина; право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди; право знати свої права і обов'язки; гарантія, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; право на правову допомогу; право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази; не можливість бути двічі притягненому до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; презумпція невинуватості; гарантія того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом [3].

Згідно постановою Кабінету Міністрів України №214 від 7 березня 2022 р. [1], «Державна соціальна допомога виплачуватиметься протягом дії воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування. Під час воєнного стану не потрібно звертатися за її перепризначенням або підтвердженням права на її отримання. Це стосується таких виплат: допомоги малозабезпеченим сім'ям; допомоги на дітей одиноким матерям;

• допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

• допомоги на дітей, хворих на тяжкі хвороби, яким не встановлено інвалідність;

• щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу;

• тимчасової державної допомоги дітям, батьки, яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

• щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

• тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.

Якщо отримувачі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю, які пропустили строк перегляду, виплата таких видів допомоги не зупиняється на період воєнного стану та одного місяця після його скасування.

Після скасування воєнного стану органи соціального захисту населення поінформують одержувачів про необхідність протягом одного місяця оновити документи, необхідні для того, щоб продовжувати отримувати допомогу [1].

Окрім того, Кабінет Міністрів України 20 березня 2022 року постановою №332 затвердив новий «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» [2]. Відповідного вище зазначеного порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року №204.

Відповідно розпорядження №204 від 6 березня 2022 року [8] «Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку відповідних територій, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг».

Допомога надається щомісячно у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень на місяць; для інших осіб - 2000 гривень на місяць.

Для того, щоб отримати допомогу, особі необхідно стати на облік як внутрішньо переміщена особа та отримати відповідну довідку, а також подати заяву на отримання допомоги на проживання (для цього необхідно звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або центру надання адміністративних послуг, а пізніше таку заяву після відповідних доопрацювань можна буде подати через Портал «Дія») [8].

За Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дані міжнародно-правові норми не повинні спричиняти яку-небудь дискримінацію окремих осіб чи групам населення за ознакою статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання, відношення до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також за іншими ознаками [5].

Здатність держави забезпечувати права і свободу своєму народу - це найважливіший критерій оцінки функціонування держави. Оскільки, за цим критерієм можна визначити її демократичний чи недемократичний характер.

Навіть, попри велику законодавчу базу нашої країни, ми нерідко стикаємось із порушеннями наших прав. Ця проблема набула масштабного значення в наші дні, особливо після подій Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), коли конфлікт між Україною та російською федерацією лиш починав набирати агресивно-руйнівного характеру. Коли держава агресор незаконно окупувала Крим та частини Донецької та Луганської області, ця проблема перетворилась в проблему, яка суттєво впливає на національний стан безпеки нашої держави.

Тому механізм забезпечення права на свободу та особисту недоторканність в Україні не віднайшов ефективного впровадження. Основні проблеми з правами людини, закріпленими у Конституції України та міжнародно-правових актах, пов'язані не з текстом статей і навіть не з їх порушенням, а із загальним ставленням до них з боку політиків, посадових осіб правоохоронних органів і громадян [4, С. 86-87].

Законодавство гарантує захист прав та основних свобод громадян у державі та за її межами за будь-яких внутрішньополітичних, соціально- економічних та інших обставин. Захист цих конституційних норм під час врегулювання збройного конфлікту на сході України виступає однією з невід'ємних складових відновлення нашої територіальної цілісності. Перемога у війні, яку розв'язала проти нас російська федерація, може бути досягнута не лише суто військовими засобами, а й за рахунок цілеспрямованої державної політики, спрямованої на консолідацію українського суспільства, зокрема, через нормативно-правове забезпечення рівних прав і свобод усіх громадян, незалежно від їхнього місця проживання, статусу, чи електоральних уподобань [10, С. 154].

Висновки

Отже, через початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, під загрозу попали в першу чергу базові людські права, в тому числі і право на життя та соціальний захист. На сьогодні є важливим гарантування права на життя людини, тому його реалізація і захист повинні бути обов'язковими, адже без цього фундаментального права всі інші права втрачають своє значення.

Ті права, що народи створювали за для правильного, цивілізованого та високоморального суспільства, які формувалися поколіннями тепер знаходяться під питанням існування. Внаслідок початку війни був запроваджений воєнний стан, який продовжує свою дію до тепер. Згідно чинного законодавства конституційні права кожного громадянина України на судовий захист є абсолютними та непорушними. Тому вони мають бути забезпеченими державою, навіть в умовах воєнного стану.

Перспективи подальших розвідок. На жаль, в наш час до тепер не існує надійного механізму із захисту соціальних прав цивільного населення під час війни. Прикладом є статистика смертності під час збройних конфліктів. Та з роками вона продовжує збільшуватись з кожним новим проявом, це пов'язано із жорстоким застосуванням засобів ураження цивільного населення й повним порушенням прав людини. Окреслена проблематика не вичерпна, подальшим дослідженням може бути система забезпечення прав для осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Література

1. Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану: постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. №214.

2. Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам: постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332.

3. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №30, ст.141).

4. Нестерович В.Ф. Верховенство права та забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Наукові записки НаУКМА. 2017. Т. 200. Юридичні науки. С. 85-92.

5. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, №32, ст. 412).

6. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 2015.

7. Про соціальні послуги: Закон України 2671-VIII від 2019 року.

8. Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»: розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №204-р.

9. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

10. Сироїд Т.Л., Фоміна Л.О. Міжнародний захист прав людини: навчальний посібник. Харків: Право, 2019. 310 с.

References

1. Postanova Kabinetu ministriv Ukrainy «Deiaki pytannia nadannia derzhavnoi sotsialnoi dopomohy ta pilh na period vvedennia voiennoho stanu» [The Resolution of the Cabinet of Ministers Ukraine «Some issues of providing state social assistance and benefits during the period of martial law»]. 214 vid 7.03. 2022 r.

2. Postanova Kabinetu ministriv Ukrainy «Deiaki pytannia vyplaty dopomohy na prozhyvannia vnutrishno peremishchenym osobam» [The Resolution of the Cabinet of Ministers Ukraine «Some issues of payment of housing allowance to internally displaced persons»]. 332 vid 20.03. 2022 r.

3. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. (1996, June 28).

4. Nesterovych, V.F. (2017). Verkhovenstvo prava ta zabezpechennia prav liudyny na tymchasovo okupovanykh terytoriiakh Ukrainy [The rule of law and ensuring human rights in the temporarily occupied territories of Ukraine]. Naukovi zapysky NaUKMA - Scientific notes of NaUKMA, 200, 85-92 [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy «Pro zasady zapobihannia ta protydii dyskryminatsii v Ukraini» [The Law of Ukraine «About the principles of preventing and countering discrimination in Ukraine»]. 32 vid 2013 r.

6. Zakon Ukrainy «Pro pravovyi rezhym voiennoho stanu» [The Law of Ukraine «About the legal regime of martial law»]. vid 2015 r.

7. Zakon Ukrainy «Pro sotsialni posluhy» [The Law of Ukraine «About social services»]. 2671-VIII vid 2019 r.

8. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia pereliku administratyvno-terytorialnykh odynyts, na terytorii yakykh nadaietsia dopomoha zastrakhovanym osobam v ramkakh Prohramy «iePidtrymka» [Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On approval of the list of administrative and territorial units, on the territory of which assistance is provided to insured persons within the framework of the "eSupport" Program»].

9. Ukaz Prezydenta Ukrainy «Pro vvedennia voiennoho stanu v Ukraini» [Decree of the President of Ukraine «On the introduction of martial law in Ukraine»]. 64/2022 vid 24.02. 2022 r.

10. Syroid, T.L. & Fomina, L.O. (2019). Mizhnarodnyi zakhyst prav liudyny [International protection of human rights]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru