Правове регулювання національної тристоронньої соціально-економічна ради

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту права ім. князя Володимира Великого, Міжрегіональна Академія управління персоналом

Правове регулювання національної тристоронньої соціально-економічна ради

Куртакова Ганна Олександрівна доктор філософії в галузі права, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін та міжнародного права

м. Київ

Анотація

Першими органам, що розглядав соціальне партнерство в Україні були координаційні комітети сприяння зайнятості населення, створені відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року. Указом Президента України від 8 лютого 1993 року було створено Національну раду соціального партнерства, яка стала першим спеціалізованим органом соціального партнерства на національному рівні. Відповідно до п.1 Положення про Національну раду соціального партнерства, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 1993 року № 151/93, Національна рада була постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, який утворювався з представників Кабінету Міністрів України, об'єднань підприємців та професійних спілок (далі - Сторони) для узгодженого вирішення питань, що виникали у соціально-трудовій сфері. На галузевому рівні створюватися постійно діючі органи - галузеві ради соціального партнерства, до складу яких входили на паритетних засадах представники кожної із сторін соціального партнерства, які об'єдналися на галузевому рівні. На територіальному рівні сторонами соціального партнерства передбачалося створення постійно діючих органів - територіальних рад соціального партнерства. Одним з основних завдань Національної ради було узгодження шляхом тристоронніх консультацій позицій Сторін у соціальнотрудовій сфері з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власників і працівників підприємств, установ та організацій, а також пошук компромісів між соціальними 155 партнерами для запобігання конфліктам (п. 4 Положення про Національну раду соціального партнерства)[1].

Ключові слова: соціальне партнерство, тристоронння угода, профспілки, соціально-економічна рада, соціальний діалог, держава, консультації, Національна рада, доручення, співголови.

Abstract

Kurtakova Hanna Alexandrovna Doctor of Philosophy in Law, Associate Professor of civil law disciplines and international law of the Educational and Scientific Institute of Law Prince Vladimir the Great, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

LEGAL REGULATION OF THE NATIONAL TRIPARITE SOCIO-ECONOMIC COUNCIL

The first bodies that considered social partnership in Ukraine were the coordination committees for promoting employment of the population, created in accordance with the Law of Ukraine "On Employment of the Population" dated March 1, 1991. The decree of the President of Ukraine dated February 8, 1993 established the National Council of Social Partnership, which became the first specialized body of social partnership at the national level. In accordance with clause 1 of the Regulation on the National Council of Social Partnership, approved by the Decree of the President of Ukraine dated April 23, 1993 No. 151/93, the National Council was a permanent consultative and advisory body under the President of Ukraine, which was formed from representatives of the Cabinet of Ministers of Ukraine, associations entrepreneurs and trade unions (hereinafter referred to as the Parties) for the agreed resolution of issues arising in the social and labor sphere. At the sectoral level, permanent bodies are created - sectoral councils of social partnership, which included representatives of each of the parties of the social partnership, which united at the sectoral level, on a parity basis. At the territorial level, the parties of the social partnership envisaged the creation of permanent bodies - territorial councils of the social partnership. One of the main tasks of the National Council was to agree through tripartite consultations the positions of the Parties in the social and labor sphere in order to ensure the combination of the interests of the state, owners and employees of enterprises, institutions and organizations, as well as the search for compromises between social 155 partners to prevent conflicts (clause 4 of the Regulations on the National social partnership council)[1].

Keywords: social partnership, tripartite agreement, trade unions, socioeconomic council, social dialogue, state, consultations, National Council, delegation, co-chairs.

Постановка проблеми

На відміну від законодавства України, у багатьох європейських країнах правовий статус органів соціального діалогу закріплений у трудових кодексах. Наприклад, відповідно до ст. 44 Трудового кодексу Литовської Республіки систему соціального партнерства складають: 1) Тристороння рада Литовської Республіки; 2) інші тристоронні та двосторонні ради (комісії, комітети), що створюються у встановленому законами або колективними договорами порядку. Згідно з частиною першою ст. 45 за домовленістю соціальних партнерів Тристороння рада Литовської Республіки створюється із рівного числа рівноправних членів: представників 158 центральних (республіканських) професійних спілок, організацій роботодавців і Уряду. Функції, права, порядок створення, організації Тристоронньої ради встановлюються Положенням про Тристоронню раду. У чинному КЗпП України правовий статус органів соціального діалогу не передбачений. Цю прогалину не усунуто до тепер.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженню даного питання сприяли праці В.М. Толкунової, Н.М. Хуторян, А.І. Цепіна, Г.І. Чанишевої, В.А. Чибісова, В.І. Щербини.

Мета статті - проаналізувати діяльність та проблеми Національної тристоронньої соціально-економічної ради.

Виклад основного матеріалу

Національна тристороння соціально- економічна рада утворена за пропозицією всеукраїнських профспілок, об'єднань роботодавців та Кабінету Міністрів України як консультативно- дорадчий орган при Президентові України з представників Кабінету Міністрів України, всеукраїнських професійних спілок та їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2005 року №2 1871 „Про розвиток соціального діалогу в Україні”. На галузевому рівні могли створюватися постійно діючі органи - галузеві ради соціального партнерства, до складу яких входили на паритетних засадах представники кожної із сторін соціального партнерства, які об'єдналися на галузевому рівні. На територіальному рівні сторонами соціального партнерства передбачалося створення постійно діючих органів - територіальних рад соціального партнерства. Одним з основних завдань Національної ради було узгодження шляхом тристоронніх консультацій позицій Сторін у соціальнотрудовій сфері з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власників і працівників підприємств, установ та організацій, а також пошук компромісів між соціальними 155 партнерами для запобігання конфліктам (п. 4 Положення про Національну раду соціального партнерства).

Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Національну тристоронню соціально-економічну раду .

Національна рада має тристоронню структуру представництва сторін соціального діалогу: по 22 представники від: уряду, всеукраїнських профспілок та їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців. Очолюють Раду три співголови, які одночасно є координаторами сторін. Персональний склад Національної ради визначається у порядку, встановленому кожною зі сторін соціального діалогу самостійно.

Відповідно до рішення Національної ради в її структурі утворено із рівної кількості членів сторін 4 постійні комісії:

із законотворчої діяльності та мінімальних державних соціальних стандартів з інформаційно-методичної роботи та зв'язків інституціями соціального діалогу всіх рівнів з дотримання норм і принципів соціального діалогу з питань конкурентоздатності вітчизняної економіки Щодо скаладу Національної ради, то її очолюють три співголови, які призначаються та звільняються Президентом України за пропозицією відповідної сторони соціального діалогу. компроміс конфлікт соціальний трудовий

Співголови Національної ради мають по одному заступнику з числа членів Національної ради. Співголови Національної ради та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах[2].

Питання щодо визначення представників від кожної сторони соціального діалогу у Національній раді, а також заступників співголів Національної ради вирішуються в порядку, встановленому кожною зі сторін соціального діалогу. Такі порядки є невід'ємними додатками до регламенту Національної ради. Співголови є координаторами сторін соціального діалогу в Національній раді.

Діяльність співголови Національної ради:

організовують діяльність Національної ради, спільно визначають за пропозиціями сторін соціального діалогу напрями її роботи;

проводять консультації сторін соціального діалогу в разі виникнення розбіжностей;

представляють позицію відповідної сторони соціального діалогу під час розгляду питань на засіданнях Національної ради;

утворюють за дорученням Національної ради узгоджувальні комісії та робочі групи, розглядають їх пропозиції та висновки.

Члени Національної ради:

беруть участь в обговоренні питань, що розглядаються на засіданнях Національної ради, та вносять свої пропозиції щодо прийняття відповідних рішень;

беруть участь за дорученням Національної ради або співголови у роботі комісій, рад, груп з питань підготовки висновків, рекомендацій, проектів угод, нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;

представляють за дорученням співголови чи за рішенням сторони соціального діалогу позицію сторони соціального діалогу під час розгляду питань на засіданнях Національної ради;

інформують органи та організації, що їх делегували до складу Національної ради, про діяльність Ради, прийняті нею рішення та про свою роботу в Національній раді.

Забезпечення діяльності Національної ради здійснюється секретаріатом, до складу якого входять дев'ять осіб.

Секретаріат Національної ради очолює керівник, який призначається в установленому порядку за спільним поданням співголів Національної ради.

Організаційною формою роботи Національної ради є засідання, які проводяться не рідше одного разу на три місяці. Засідання Національної ради скликаються співголовами. У разі потреби на вимогу однієї із сторін соціального діалогу може бути скликано позачергове засідання Національної ради. Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні більшість представників від кожної із сторін соціального діалогу, які є членами Національної ради. Співголови Національної ради головують на засіданнях Ради почергово. Порядок проведення засідань, прийняття рішень Національною радою визначається регламентом, який затверджується Національною радою.

Метою діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради є:

підвищення ролі професійних спілок і організацій роботодавців та їх об'єднань у формуванні економічної та соціальної політики держави;

подальший розвитку соціального діалогу як одного з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам Національна рада здійснює свою діяльність на засадах:

рівноправності та паритетності сторін соціального діалогу;

відкритості, добровільності та конструктивності соціального діалогу;

пріоритетності узгоджувальних процедур та компромісних рішень;

обов'язковості додержання досягнутих домовленостей і виконання прийнятих рішень;

Основними завданнями Національної ради є:

сприяння узгодженню позицій сторін соціального діалогу щодо шляхів дальшого розвитку соціально-економічних і трудових відносин, укладанню угод з питань регулювання таких відносин;

розроблення та внесення Президентові України пропозицій з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики. Відповідно до покладених завдань Національна рада:

вносить пропозиції щодо проектів генеральної і галузевих угод, організації та проведення консультацій при їх укладенні, аналізує виконання генеральної угоди;

бере участь у підготовці висновків щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин, вносить у встановленому порядку пропозиції стосовно вдосконалення законодавства з цих питань;

співпрацює та проводить у межах своїх повноважень консультації з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями роботодавців, професійними спілками та їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями щодо вирішення питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин та за результатами вносить у встановленому порядку узгоджені пропозиції;

забезпечує опрацювання та обговорення щорічних доповідей України Міжнародній організації праці;

вивчає, узагальнює та сприяє поширенню вітчизняного і міжнародного досвіду з організації та ведення соціального діалогу, а також роботи відповідних тристоронніх органів;

сприяє створенню та діяльності допоміжних органів соціального діалогу на галузевому, регіональному і виробничому рівнях, надає їм консультаційну та організаційно-методичну допомогу;

співпрацює з науково-дослідними установами, вищими навчальними закладами з питань проведення наукових досліджень щодо розвитку соціального діалогу;

здійснює моніторинг стану соціально-економічних і трудових відносин, додержання прав працівників, професійних спілок та роботодавців;

інформує громадськість про свою діяльність, результати досягнутих сторонами соціального діалогу домовленостей із соціально- економічних і трудових питань;

організовує проведення науково-практичних конференцій, семінарів з питань розвитку соціального діалогу на всіх рівнях та бере участь у їх роботі;

вносить пропозиції щодо розвитку співробітництва з міжнародними організаціями, в тому числі реалізації в Україні проектів технічного співробітництва, спрямованих на реалізацію основних прав і свобод громадян у сфері праці та соціального захисту;

затверджує регламент та плани роботи Національної ради;

заслуховує звіти керівника секретаріату Національної ради;

здійснює в межах компетенції інші повноваження.

Відповідно до чинного законодавства України Національна рада має право:

звертатися до Президента України, органів виконавчої влади, об'єднань професійних спілок, організацій роботодавців та їх об'єднань із пропозиціями щодо регулювання відносин у соціально- економічній і трудовій сферах;

делегувати своїх представників для участі в обговоренні у Кабінеті Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, організаціях професійних спілок та організаціях роботодавців (за погодженням з керівниками цих органів) питань соціально- економічного розвитку і трудових відносин;

створювати робочі групи з числа членів Національної ради для вироблення узгоджених рішень з питань, віднесених до повноважень Національної ради;

одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, об'єднань професійних спілок, роботодавців, підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для виконання завдань, передбачених Положенням.

Після своїх засідать Національна рада виносить рішення, які оформляються протоколом, який підписується співголовами Національної ради, а в разі їх відсутності - заступниками співголів.

У разі незгоди однієї із сторін соціального діалогу або члена Національної ради з прийнятим рішенням їх окрема думка викладається в письмовій формі і додається до рішення Національної ради.

Висновки

Слід зазначити, що рішення Національної ради мають рекомендаційний характер.

Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організаціями професійних спілок та роботодавців.

Реалізація рішень Національної ради може здійснюватися шляхом видання в установленому порядку актів та доручень Президента України.

Література

1. Про соціальний діалог в Україні : Закон України від 23.12.2010 №2862-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2011. - №28. - Ст. 255.

2. Сорочишин М. В. Правові аспекти соціального діалогу у сфері праці : монографія / М. В. Сорочишин. - Одеса : Юрид. л-ра, 2014. - 208 с.

References

1. Pro socioal'ny dialog v Ukraini: Zakon Ukraini vid 23.12.2010 №2862-VI [On Social Dialogue in Ukraine: the Law of Ukraine of 23.12.2010 №2862-VI] (2011) Vidomosti Verkhovnoi Radi Ukraini. - Supreme Council of Ukaraine, 28, 255. [In Ukrainian]

2. Sorochishin M. V. (2014) Pravovi aspekti social'nogo dialogu u sferi pratsi [Legal aspects of social dialogue in the workplace] Odesa: Yuridichna literatura [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru