Міф як інструмент для зміни системи цінностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Міф як інструмент для зміни системи цінностей

Савосько Тетяна Олегівна аспірантка кафедри державного управління

Київ



Анотація

У статті наведено визначення поняття «міф» різними авторами, що проводили дослідження поняття «міфу», а для більш чіткого розуміння «міфу», з точки зору, державного управління наведено основні підходи науковців до визначення поняття «політичний міф», а саме аналізуються визначення О. Бойко, Ю. Шайгородського, Н. Карпової. Охарактеризовано рівні, на яких виникають та існують політичні міфи, за українською дослідницею Н. Пробигайловою. Описано основні етапи, які має пройти міф, перш ніж стати ефективним інструментом зміни системи цінностей в інформаційному суспільстві за визначенням Н. Пробигайлової, а саме: перший етап - це сам процес міфотворчості, тобто , штучне створення міфу або виклик життю існуючого міфу в масовій свідомості, але не діє; другий етап - етап, коли міф починає впливати на масову свідомість (приймати чи відкидати певні рішення); і третій етап це етап коли міф поширюється в процесі комунікації і реально діє, саме на цьому етапі починається зміна системи цінностей за допомогою міфу. Описані основні етапи ціннісних трансформацій, що відбувалися в останні десятиліття, за Ю. Шайгородським. Проаналізовано спільне та відмінне між архаїчними та сучасними міфами. У статті, окрім, дослідження основної мети, робиться акцент на маніпулятивному характері сучасних міфів завдяки якому й відбувається змінна системи цінностей у суспільстві. Наведено класичні міфологічні опозиції, які використовують сучасні засоби масової інформації, а саме: хаос - порядок; життя є смерть; добро - зло; друг - ворог; сила - слабкість; свій -- чужий. Охарактеризовано сутність основних сучасних міфів про владу та їх протиріччя (за Клодом Штайнером), а саме: міф про те, що всі люди мають однакову владу; міф про те, що люди практично безсилі, і з цим нічого не поробиш; міф про те, що люди можуть мати стільки влади, скільки хочуть; а також, наведено, необхідні дії задля подолання цієї міфології. Подано основні міфологічні образи, які сьогодні вживаються, за І. Дзялошинським, а саме: покровитель, віртуоз, диявол, господар, ідол, авторитет.

Ключові слова: міф, політичний міф, система цінностей, маніпулювання, засоби масової інформації.



Abstract

Savosko Tatiana Olehivna Postgraduate student of the Department of Public Administration of the Educational and Scientific, Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv,

MYTH AS A TOOL FOR CHANGING THE SYSTEM OF VALUES

The article provides the definitions of the concept of "myth" by various authors, and for a clearer understanding of the "myth" from the point of view of public administration, the main approaches of scientists to the definition of the concept of "political myth" are analyzed, namely the definitions of O. Boyko, Yu. Shaigorodskyi, and N. Karpova. The levels at which political myths arise and exist are characterized, according to N. Probigailova. The main stages that a myth must go through before becoming an effective tool for changing the value system in the information society, as defined by N. Probygailova, are described, namely: the first stage is the process of myth-making itself, that is, the artificial creation of a myth or the challenge to the life of an existing myth in mass consciousness, but does not act; the second stage is the stage when the myth begins to influence mass consciousness (to make or reject certain decisions); and the third stage is the stage when the myth spreads in the process of communication and actually works, it is at this stage that the change of the value system begins with the help of the myth. The main stages of value transformations taking place in recent decades, according to Yu. Shaigorodskyi, are given. Commonalities and differences between archaic and modern myths are analyzed. Classical mythological oppositions used by mass media are given, namely: chaos - order; life is death; good - evil; a friend is an enemy; power is weakness; own - someone else's. The essence of the main modern myths about power and their contradictions (according to Claude Steiner) are characterized, namely: the myth that all people have equal power; the myth that people are practically powerless, and nothing can be done about it; the myth that people can have as much power as they want. The main mythological images used today, according to I. Dzyaloshynskyi, are given, namely: patron, virtuoso, devil, master, idol, authority.

Keywords: myth, political myth, value system, manipulation, mass media.



Вступ

Постановка проблеми. Останнім часом, науковці все частіше використовують такі поняття, як: «менталітет», «архетипи», «метапрограми», проте зміст цих понять до теперішнього часу залишається дещо розмитим.

Прийнято вважати, що поняття «менталітет» позначає «світосприйняття, що визначається народно - національними звичаями, образом життя, мисленням, моральністю». Більшість дослідників визначають менталітет як фундаментальний шар колективної поведінки, діяльності, емоційного реагування на різноманітні ситуації, що притаманні певному етносу чи стійкій соціальній групі. У певному сенсі менталітет можна прирівняти до «колективного несвідомого». Карл Юнг за допомогою цієї категорії позначав щось на кшталт генетичного коду людства, певною вродженою психічною константою розвитку, джерела психічної енергії. Карл Юнг вважав, що «цеглинками» колективного несвідомого являються архетипи та символічні праобрази котрі формують активність людської уяви. Деякі автори включали до «колективного несвідомого» ще один вид «цеглинок», назвавши їх метапрограмами. Якщо архетипи відповідають за моделі відношення до дійсності, то метапрограми - за моделі сприйняття. Таким чином, можна говорити, що менталітет являє собою набір фундаментальних схем, моделей сприйняття, оцінки дійсності і прийняття рішення. Основою менталітету є міф.

Міф - це свого роду певна машина культури, котра перекидає місток від природного стану людини до цивілізації, а також конструює власне людину. Він керує людиною, утворюючи навколо неї особливу реальність. Постійний потік інформації, величезна кількість існуючих символів та образів міфологізує людську свідомість, оскільки міф постає стійкою структурою та дає можливість, нехай навіть уявно, впорядковувати хаотичний світ. Тобто, міф стає для людини "реальністю", в котру вона хоче вірити. Однією з особливостей міфу є те, що він формує ментальність і ментальністю ж формується. Дослідження підтверджують, що суспільство реагує на кризову ситуацію чи на загрозу, або виробляючи інноваційну ідею, що відкриває нові творчі можливості, або повертаючись до старих ідей, що виправдали себе під час попередніх криз.

Коли перед суспільством постає проблема і воно не може вирішити її раціонально міф стає засобом суспільної мобілізації. Міф є сильним засобом навіювання, зброєю, котра здатна змінити усталену систему цінностей суспільства, підкорити, згрупувати і направити людей, сформувати з них партії чи певні рухи, саме тому ця зброя активно використовується державними службовцями, політологами, журналістами, соціологами, інакше кажучи міф виконує маніпулятивну функцію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі написання статті було використано та проаналізовано низку ґрунтовних наукових досліджень, статей у періодичних виданнях тощо. Серед ключових дослідників, чиї праці було розглянуто, варто виділити Н. Пробивайлову, І. Дзялошинського. Проблемами впливу та питаннями маніпулювання серед вітчизняних науковців займався О. Бойко. Окремі аспекти міфотворчості знайшли висвітлення в роботах М. Еліаде, О. Макарової, Ю. Шайгородського та інших.

Мета статті. З огляду на вищезазначене, мета статті - проаналізувати поняття «міф» як інструмент для зміни системи цінностей в інформаційному суспільстві.



Виклад основного матеріалу

Коли у людини виникає певний дисонанс вона прагне знайти йому раціональне пояснення, тут і з'являється міф. Зазначимо що даний пошук не є індивідуальним, він колективний, і міфи будуються орієнтуючись на масову свідомість, а не індивідуальну, як писав Г. Лебон, «натовп ніколи не прагнув правди, він відвертається від очевидності, яка йому не подобається, і воліє поклонятися омані, якщо тільки омана приваблює його. Хто вміє вводити натовп в оманну, той легко стає його володарем, хто ж намагається його привести до тями, той завжди стає жертвою»[7, с. 10]

Оскільки ми розбираємо поняття «міф» з позиції публічного управління, то для нас важливо визначити зміст не просто поняття «міф», а саме зміст поняття «політичний міф».

О. Бойко визначив політичний міф як феномен колективної психіки, який ґрунтується на штучно створеному узагальненні, спрощеному контрастному уявлення про дійсність і неадекватно інтерпретує суспільні процеси, поєднуючи реальність з вигадками, містикою, фантазіями[2, с. 216].

На думку Ю. Шайгородського, політичний міф визначається як цілісне, спрощене, переважно ірраціональне відображення в індивідуальній і масовій свідомості політичної реальності та основних суспільних цінностей, своєрідний символічний засіб їхньої інтерпретації, моделювання світу і соціального життя; інструмент реалізації конкретних політичних завдань - боротьби за владу, її легітимації, утвердження нової політичної ідеології тощо [10, с. 33].

Н. Карпова зауважує, що політичний міф - це генетичний елемент політичної культури, який являє собою систему історично сформованих образів, в яких полягає колективна пам'ять народу, що зберігає в собі суспільно-політичний досвід [8, с. 42].

Для кращого розуміння змісту поняття «політичний міф» необхідно розуміти, що політичний міф виникає та існує на двох рівнях:

По-перше, це теоретичний рівень, що пов'язаний з виробленням та функціонуванням у свідомості особистостей фундаментальних суспільствознавчих знань та цінностей, які є основою державної ідеології[6].

По-друге, це пропагандистський рівень, що пов'язаний з розробкою та впровадженням загальнодоступних ідеологічних знань та цінностей, які прийнятні для масового вивчення та засвоєння масовою свідомістю у різних формах [6]. політичний міф архаїчний цінність

Досліджуючи міф варто розуміти, що перед тим як стати ефективним інструментом зміни системи цінностей він має пройти низку необхідних етапів. Українська дослідниця Н. Пробигайлова виділяє три таких етапи[8, с. 42].

Перший етап - це процес міфотворчості, тобто штучне створення міфу або виклик до життя міфу, що існує в масовій свідомості, але не діє. Термін «міфотворчість» передбачає існування творчого суб'єкта, який створює міф з певною метою. Саме міфотворчість запрограмована на маніпулювання. Тобто, міфотворчість є цілеспрямованою раціональною дією, продуктом котрої виступає, власне міф з обміркованим задумом, ірраціональність якого пов'язана з несвідомим сприйняттям і поширенням. Міфотворчість є процесом цілеспрямованого впливу активного суб'єкта на що-небудь або кого-небудь, а її результатом є поява чогось нового, не існуючого до цього в актуалізованій формі.

Другий етап - це етап, коли міф починає впливати на масову свідомість (для прийняття чи неприйняття певних рішень). Для правильного поширення міфів важливим є дозоване подання інформації. Міф сприймається завдяки специфічним характеристикам міфологічної свідомості, тому аналізуючи причини потужного впливу міфів на натовп, потрібно звертатися до особливостей людської свідомості, а точніше, до змін людської свідомості у момент активного впливу міфів. Отже, міф виникає під дією раціоналізації, котра наповнює розумовий процес, який веде від інстинктів, емоцій, почуттів до переконань з некритичним або навіяним змістом.

Третій етап - це етап коли міф поширюється в процесі комунікації та власне діє. Саме на цьому етапі починається зміна системи цінностей за допомогою міфу, і оскільки для досягнення найбільшої ефективності при зміні системи цінностей необхідно охопити якомога більше людей, то міфи в переважній більшості випадків поширюються в процесі масової комунікації, тобто за допомогою засобів масової інформації. Засоби масової інформації весь час поповнюють міфологічне мислення людини і їх вплив на масову свідомість надзвичайно потужний, люди сприймають і приймають міфи, що пропонуються засобами масової інформації, навіть коли вони з ними не згодні. Отже, можемо стверджувати, що засоби масової інформації маніпулюють людською свідомістю, а міф являється інструментом такого маніпулювання, і саме завдяки широкому розповсюдженню засобами масової інформації міфів, масова свідомість підкоряється, і тим самим відбувається програмування певної системи цінностей.

Усупереч уявленню, що міф являє собою архаїчну структуру психіки, міф не йде в історичне небуття, а скоріше навпаки, міфотворчість стає свого роду полем для відпрацьовування витончених механізмів для зміни системи цінностей величезних мас людей.

Ми живемо в 21 столітті - столітті раціоналізму, де здавалося будь - які процеси та будь - яка річ мають наукове пояснення, але як бачимо сучасний раціоналізм базується на ірраціональних началах, які відродились нині. Ця ірраціональність, в першу чергу, лежить в площині масової свідомості, як зазначив М. Еліаде, міфологічне мислення може залишити позаду свої колишні форми й адаптуватися до нової культурної моди, не зникаючи остаточно[4, с. 11]. Нині спосіб мислення людини переживає свого роду ренесанс міфологізації, ознаками котрого можна визначити не тільки підвищений попит на всіляких ворожок, астрологів, мольфарів, безпорадність перед природою, що посилює відчуття залежності від невідомих людині сил, а й ослаблення віри в ефективну організацію суспільства на засадах раціональності.

Основою процесу активізації міфологізації масової свідомості, на сьогоднішній день став злам існуючої ціннісної системи. Науковці виділяють декілька основних етапів ціннісних трансформацій, що відбувалися протягом останніх десятиліть [7, с. 138].

Першим таким етапом є кінець 80-х років, тобто, система цінностей радянського суспільства, коли відбулося переосмислення змісту понять - держава, громадянин та особистість, демократія, свобода, обов'язок, право. В той період часу масова свідомість вже почала збагачуватись новими, але ще неусвідомленими "образами": свобода вибору, приватна власність, невтручання держави в особисте життя, толерантність, справедливість.

Наступний етап починається з 90-х років, коли почалося розмежовування політичних еліт і почали утворюватися впливові економічні угрупування. Саме на цьому етапі почалися ціннісні розходження на національному та етнічному ґрунті. Особливістю етапу є різновекторність цінностей, тобто, одні й ті самі цінності могли як об'єднати людей, так і роз'єднати. Загалом, цей період характеризувався незбалансованою системою цінностей, адже, уявлення про добро і зло, про справедливість і несправедливість набули фрагментарності і стали використовуватися для досягнення власних цілей. Е. Дюркгейм для позначення "розбалансованого" стану вводить, а Р. Мертон та Е. Фроммом розвивають поняття аномії - стан суспільства, що характеризується розпадом системи суспільних цінностей, відсутністю чітких правил і норм поведінки, коли стара ієрархія цінностей руйнується, а нова ще не склалася. Цей стан породжує моральну нестійкість особистості, дезорганізує суспільні структури, порушує суспільну рівновагу [7, с. 138].

Міф стає потужним засобом впливу на масову свідомість, маніпулювання нею, невід'ємною складовою політичного управління. Суспільна свідомість, в таких умовах, здатна сприйняти будь-які проєкти, відгукнутись на будь-які футуристичні прогнози.

В епоху техногенної цивілізації створюється нова техніка міфу, оскільки стало очевидним, що міфи можуть створюватися точно так само і відповідно до тих же правил, як і будь яка інша сучасна зброя. Сучасні міфи оповідають про можливості побудови суспільства щастя й справедливості, всесилля науки, можливості миттєвих економічних і політичних трансформацій, переваги демократії й правового режиму, технологічний та інформаційний прогрес тощо.

Віра в такі міфи стає особливо значущою в періоди глибоких криз і катаклізмів у момент, коли відбувається руйнування попередніх ціннісних систем, відмирання старих ідеалів й зародження нових. Втомлене, залякане, позбавлене звичних підвалин суспільство кидається з однієї крайності в іншу в пошуках нової міфології, здатне повірити у будь яке диво, аби відновити хоча б видимість стабільності. Цим уміло користуються сучасні міфотворці, що складають “теорії” та “програми”, котрі за короткий термін мають привести країну до відродження, простіше кажучи, злам усталеної системи цінностей активує міфологічну складову масової свідомості, котра воліє спертися а ірраціональне.

Сучасні міфи відрізняються від архаїчних тим, що класичні міфи є цілісно оформленими, вони мають логічний початок, кульмінацію та кінець, сучасні ж міфи, як правило, уривчасті, логічно не закінчені, такі, що пояснюють лише певний момент. Наразі важко відшукати цілком оформлений міф, оскільки він увесь час знаходиться в стані добудови.

Ще однією важливою відмінністю є наявність у сучасних міфах раціонального підґрунтя. У сучасних міфах поєднуються свідоме й несвідоме, реальне та ідеальне, раціональне та ірраціональне.

Також, можна відмітити, що сучасні міфи, на відміну від міфів архаїчних, поширюються не усно, а через засоби масової інформації. Мірча Еліаде у книзі «Аспекти міфу» писав, що «нещодавні дослідження виявили ті міфологічні структури образів та поведінки, котрими користуються в своєму впливі на суспільство колективи засобів масової інформації». Проаналізувавши міфологічні структури І. Дзялошинський у своїй статті «Технології маніпулювання у мас-медіа» пише про те, що ЗМІ використовують класичні міфологічні опозиції: хаос - порядок; життя - смерть; добро - зло; друг - ворог; могутність - слабкість; свій - чужий[3, с. 38]. Дослідники виділяють декілька міфологічних образів, що активно використовуються на сьогоднішній момент[ 3, с. 38].

Покровитель - могутня та владна людина, але добра по відношенню до тебе, опора у складних ситуаціях.

Кумир - він необов'язково могутній, необов'язково добрий, але він знаменитий, користується всезагальним захватом.

Хазяїн - він може бути недобрим та не бути кумиром, але важливо не це, а те, що для нього будь-яке його слово - закон. Той хто не погоджується або порушує цей «закон» на власній шкурі дізнається, що буває з порушниками, але коли ви лояльні до Хазяїна, виконуєте його «закони» та повністю підкоряєтесь, то вам буде добре.

Авторитет - має обмежену владу і не зобов'язаний творити гарні справи. Головне те, що він розбирається краще за інших в якійсь суспільно корисній та важливій справі. До його порад неможна не прислухуватися.

Віртуоз - той хто виступає їм дає зрозуміти, що він вміє робити неможливе і тут неважливо хороше чи погане, просто - неможливе. Він зачаровує публіку і навіть суб'єкт , що зазнав від нього шкоди буде у захваті від цієї спритності.

Диявол - уособлене зло. Зло заради зла.

Вивчаючи сучасні міфи дослідники стверджують, що у попередні історичні періоди в суспільстві домінували методи придушення і примушення при абсолютному ігноруванні почуттів та думок людей, то основою сучасної міфології є не пряма санкція чи заборона певних дій, а підготовка ґрунту для цих акцій - спочатку змінюють людей, щоб потім мати можливість контролювати та регулювати їх дії. «Міфи діють так само, як змія, що паралізує кролика перед тим, як атакувати його. Люди стають жертвами міфів без серйозного опору. Вони переможені і скорені ще до того, як виявляються здатними усвідомити, що ж насправді відбулося» [2, с. 219].

Вивчаючи міфи науковці говорять про п'ять міфологеми, що примушують людину відійти від реальності і сприйняти архаїчну модель життя.

По-перше, «ми - я», «колективне-індивідуальне» - коли людина визнає своє індивідуальне «я», то на неї накладається відповідальність за її вчинки і людина несе цю відповідальність індивідуально перед законом та мораллю. Людині простіше бути як усі, щоб не нести цю відповідальність.

По-друге, «свій-чужий», «друг-ворог» - архаїчна модель не знає співчуття і не ставить себе на місце «чужого».

По-третє, міф культивує «сакральний час» і протиставляє його» «профанному». Архаїчна свідомість живиться ідеєю «циклічності», тобто постійних повернень до проживання обраної на зразок історії в реальному, такому, що розгортається «лінійно», від народження до смерті, житті людини.

По-четверте, «тут» і «там» - «тут» пов'язане з відчуттям «порядку, стабільності», а «там» - це щось невизначене, «хаос, страх» - це суперечить сучасному відкритому світу.

По-п'яте, образи «героїв» і «жертв».

Незважаючи на перераховані відмінності архаїчні міфи все ж залишаються важливими і сьогодні, адже, чим сильніше подібність сучасних «псевдоміфів» з давніми міфами, тим більш прогнозована на них реакція та їх сприймання.

Суть сучасних міфів про владу та їх суперечливість (сукупність та співвідношення аргументів «за» і «проти») розкрив американський дослідник Клод Штайнер у книзі «Зворотний бік влади. Прощання з Карнегі, або Революційне керівництво для маріонетки». Автор виділяє три міфи про владу[2]:

1. Усі люди володіють рівною владою.

Аргументи «за». Більшість людей, як правило вірить в ефектність системи управління власної країни. На думку пересічного громадянина, існують гарантії, що перешкоджають зосередженню надмірної влади в руках окремих осіб і груп людей: а) надмірному накопиченню багатств перешкоджають антимонопольні закони, диференційований прибутковий податок тощо; б) корпорації змушені звітувати перед людьми і відкривати інформацію про свої рахунки, а також проводити засідання акціонерів; в)діяльність політиків регулярно оцінює громадськість. Отже, побутує думка, що одні люди володіють у суспільстві більшою владою, ніж інші, але паралельно існує віра в те, що ці відмінності не такі значні.

Аргументи «проти» К. Штайнер стверджував, що реальній рівноправності заважає правляча еліта, до якої він зараховує осіб, більшість з яких не є політиками на виборних посадах, але негласно управляє життям суспільства. Члени цієї групи знають, як досягнути бажаних результатів завдяки зв'язкам. В особистих взаєминах, на внутрігрупових нарадах, у процесі взаємодії з широкими колами виборців, політичних опонентів або прихильників вони пропонують власне розуміння влади і досягають свого, оскільки розуміють, які фактори і сили залучені до маніпулювання людьми. Їх називають елітою влади, правлячим класом, олігархами. Однак незалежно від назви, у монархічній чи демократичній країні, у султанаті чи за фашистського режиму надбагаті поводяться так, немов віддати владу народу - божевільна ідея. Ті, хто ухвалює економічні и політичні рішення, захищають владу, яка перебуває в їхніх руках, і безупинно намагаються таємно розширювати її, як тільки з'являється шанс[2, с. 220].

2. Люди практично позбавлені влади, і з цим нічого не можна зробити. Аргументи «за». Упродовж життя людина неодноразово потрапляє в такі ситуації, коли перешкоди здаються нездоланними , її охоплює безсилля, з'являються безнадійність і розчарування. У такі моменти люди, як правило, схильні звинуватити себе і вважають, що вони не варті хорошого життя, бо недостатньо освічені ,працьовиті тощо. До того ж на чинну владу вплинути не можна, оскільки від пересічного громадянина нічого не залежить.

Аргументи «проти». Істина, вважав К. Штайнер, полягає в тому, що безсилля та ізоляція йдуть пліч-о-пліч. Навіть якщо люди позбавлені влади як індивіди, вони можуть здобути її, об'єднавши свої зусилля. Там, де безсила одна людина, вісім однодумців мають шанс на перемогу, дванадцять здатні повернути перебіг подій, а сто можуть зрушити гори. Основним засобом проти безвладдя є колективні дії. У людей, які діють організовано, з'являються широкі можливості. Ті, хто управляє, добре усвідомлюють силу влади, якою володіють організовані люди[2, с. 221].

3. Люди можуть мати стільки влади, скільки захочуть.

Аргументи «за». Згідно з цим міфом життя людини є сама таким, яке вона собі обирає. В основі міфологеми лежить думка про те, що коли по- справжньому захотіти досягти успіху, то можна це зробити, а чи зуміють люди це зробити, залежить лише від них. Вони розпоряджаються власною долею, творять власну реальність.

Аргументи «проти». Дії людей регламентовані не лише власним вибором, а й реальністю. Отже, влада залежить від комплексу зовнішніх факторів (кількістю людей, готових об'єднатися; ресурсів, що є у їхньому розпорядженні; зовнішньої протидії їхнім ініціативам тощо.)

На думку К. Штайнера, щоб подолати цю міфологію, необхідно бути грамотними у питаннях влади, усвідомлювати факт існування влади і розуміти методи, що використовуються людьми, які володіють надвладою, а також збагнути владу, якою володіє кожен. Зрозумівши, як розподіляється влада і яка її частина належить іншим людям, можна зробити крок до розуміння феномену влади і до того, щоб повернути ту її частину, яка була узурпована людьми, які володіють нею в надлишку[2, с .221].



Висновки

Таким чином, ми можемо говорити, що сучасний міф має не тільки відмінне з міфами архаїчними, а й дещо спільне завдяки чому міф і може впливати на формовану систему цінностей суспільства. Також можемо стверджувати, що міф є ефективним засобом маніпулювання, оскільки він, ґрунтуючись на таких властивостях побутової свідомості, як консерватизм поглядів, схематизм сприйняття, несистемність мислення, по суті, кодує внутрішній світ людини, тобто формує необхідну систему цінностей.



Література

1. Боденчук Н. В. Міф та маніпуляційні стратегії влади// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки». 2015. № 1029 (2). C. 218.

2. Бойко О.Д. Політичне маніпулювання: навч. посібник. - «Академвидав»,2010. - 432 с.

3. Дзялошинский И.М. Манипулятивные технологии в СМИ: Учебно-методическое пособие. - М.:«Гуманитарный институт», 2006.

4. Элиаде М. Аспекты мифа / М. Элиаде ; пер. с фр. В. Большакова. - М.: Академический Проект, Парадигма, 2005. - 224 с. - (Технология культуры).

5. Лікарчук, Н. В. Викривлення інформації як технологія впливу на систему управління / Наталія Лікарчук // Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. - 2020. - №6. - С.216-225.

6. Макаренко Є. Міф як засіб масової комунікації / Є. Макаренко // Міжнародні відносини: історія та сучасність.- Режим доступу: http://www.americanstudies.history.knu.ua/ wp-content/uploads/2017/ 11/24-Makarenko.pdf

7. Об'єднавчий потенціал сучасного політичного міфу [Електронний ресурс] / Ю. Ж. Шайгородський // Український соціум. - 2012. - № 2. - С. 135-146. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usoc_2012_2_14

8. Пробийголова Н. В. Міф як засіб політичного маніпулювання в процесі проведення виборів // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. - № 14. - Ужгород: Говерла, 2010. -С. 41- 44.

9. Савосько Т. О. Смислова війна як частина боротьби українського народу за незалежність. Незалежність України: сучасна доктрина і практика публічного управління: матеріали міжнар. круглого столу до Дня Незалежності України (Київ, 22 серп. 2022 р.) / за заг. ред. Л. Г. Комахи. Київ: ННІ ПУДС КНУ, 2022. С. 191 - 192.

10. Шайгородський Ю. Політичний міф як інструмент дослідження політики / Ю. Шайгородський // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї, 2010. - № 21. - С. 32-38.



References

1. Bodenchuk, N. V. (2015). Mf ta manіpuljacіjnі strategu vladi [Myth and manipulation strategies of power]. VisnikHarkivs'kogo nacional'nogo universitetu imeni V. N. Karazina. Serija «Teorija kul'turi i filosofija nauki» - Bulletin of Kharkiv National University named after V. N. Karazin. Series "Theory of Culture and Philosophy of Science", 1029 (2), 218 [in Ukrainian].

2. Bojko, O.D. (2010). Politichne manipuljuvannja [Political manipulation]. «Akademvidav» in Ukrainian].

3. Dzjaloshinskij, I.M. (2006). Manipuljativnye tehnologii v SMI [Manipulative technologies in mass media]. M.:«Gumanitarnyj institut» [in Russian].

4. Jeliade, M. (2005). Aspekty mifa [Aspects of myth]. M.: Akademicheskij Proekt, Paradigma [in Russian].

5. b^rchuk, N. V. (2020). Vikrivlennja mformacu jak tehnologija vplivu na sistemu upravlmnja [Distortion of information as a technology of influence on the management system]. Mizhnarodni vidnosini: teoretiko-praktichni aspekti - International relations: theoretical and practical aspects, 6, 216-225 [in Ukrainian].

6. Makarenko, Є. (2017)Mf jak zasft masovo'i ^mun^ch [Myth as a means of mass communication]. Mizhnarodni vidnosini: istorija ta suchasnist' - International relations: history and modernity. Retrieved from http://www.americanstudies.history.knu.ua/wp-content/uploads/ 2017/ 11/24-Makarenko.pdf [in Ukrainian].

7. Shajgorods'kij, Ju. Zh. (2012). Ob^dnavchij potential suchasnogo pohtichnogo mfu [The unifying potential of the modern political myth]. Ukrams'kij socium - Ukrainian society, 2, 135-146. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usoc_2012_2_14 [in Ukrainian].

8. Probijgolova, N. V. (2010). Mf jak zasft pohtichnogo marnpuljuvannja v procesі provedennja viboriv [Myth as a means of political manipulation in the process of conducting elections]. Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu. Serija: Politologija, Sociologija, Filosofija - Scientific Bulletin of Uzhgorod University. Series: Political Science, Sociology, Philosophy, 14, 41- 44 [in Ukrainian].

9. Savos'ko, T. O. (2022). Smislova vijna jak chastina borot'bi ukrains'kogo narodu za nezalezhnist'. [Meaning war as part of the struggle of the Ukrainian people for independence]. Proceedings from: Mizhnarodniy krugliy stil do Dnja Nezalezhnosti Ukratni “'Nezalezhnist' Ukrami: suchasna doktrina іpraktikapublichnogo upravlinnja”- The international round table for the Independence Day of Ukraine « Independence of Ukraine: modern doctrine and practice of public administration ». (pp. 191-192). Kiiv: NNI PUDS KNU [in Ukrainian].

10. Shajgorods'kij, Ju. (2010). Politichnij mif jak instrument doslidzhennja politiki [Political myth as a tool for policy research]. Suchasna ukrains'ka politika. Politiki і politologi pro net - Modern Ukrainian politics. Politicians and political scientists about her, 21, 32-38 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...