Механізми мережевого управління взаємодією публічної влади та громадянського суспільства

Размещено на http://allbest.ru

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Механізми мережевого управління взаємодією публічної влади та громадянського суспільства

Квітка Сергій, Корсун Віталій

Дніпро, Україна

Анотація

Нова цифрова реальність змінює не лише громадянське суспільство та його інституції, а й публічну владу.

Цифровізація формує нові моделі взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Як показує міжнародна практика саме національні, регіональні та місцеві органи публічної влади відіграють провідну роль у розвитку цифрових механізмів взаємодії у суспільстві, сприяють розвитку громадянського суспільства, впроваджують цифровий менеджмент, здійснюють аналіз цифрових викликів та розробку відповідних відповідей на них.

Втім в умовах мережевого суспільства, основаного на цифрових платформах, значно зростають можливості інституцій громадянського суспільства забезпечувати певні форми прямої демократії, які передбачать врахування органами влади потреб та точок зору більшості населення підвладних територій.

Метою дослідження є визначення особливостей механізмів мережевого управління взаємодією органів публічної влади та інституцій громадянського суспільства в умовах цифрової трансформації публічного управління.

Визначені основні напрямки аналізу мережевого управління, його зв'язку цифровою трансформацією публічного управління, механізмів становлення цифрової демократії, як результату розвитку мережевої спільноти у цифровому середовищі.

Робиться висновок, що концепцію цифрового мережевого управління слід розглядати не стільки як технократичний проект, скільки як проект, спрямований на подальший розвиток принципів верховенства права, в якому цифрова влада спрямована на якнайповніше впровадження ліберальних принципів; Не можна зводити цифрову державу лише до процесів цифровізації публічних та муніципальних послуг, це лише одна з форм взаємодії органів публічної влади та громадян, громадянського суспільства в рамках управління мережею.

Ключові слова: мережеве управління, публічне управління, громадянське суспільство, цифрові технології, цифровий розвиток, цифрова демократія

Abstract

Результати дослідження

Трансформацію діяльності органів публічної влади під впливом цифрової реальності можна розглядати за рядом напрямків.

1. Представники органів публічної влади активно використовують цифрові технології (далі - ЦТ) у своїй діяльності, що підвищує її ефективність (наприклад, створення qjhnfke «Дія»; сайтів органів влади всіх рівнів тощо); Це дозволяє зробити публічну інформацію доступною та актуальною. Вимоги до такої інформації викладені в Законі України «Про доступ до публічної інформації» та низці інших нормативно-правових актів.

Владні структури зараз широко представлені в соціальних мережах. При цьому, виходячи з європейської практики, це не виключає того, що в діяльності публічних структур присутній і інформація обмеженого доступу, яка не підлягає широкому розголосу (державна таємниця, персональні дані та інша інформація, обмежений доступ до якої регулюється відповідними нормативно-правовими актами).

Впровадження цифрових технологій у діяльність органів публічної влади не лише дає змогу зробити доступ громадян до публічних послуг більш ефективним та комфортним, а й сприяє підвищенню ефективності роботи самих публічних структур. Зокрема, відбувається скорочення управлінського апарату за рахунок впровадження безпаперового документообігу, зменшення трудовитрат держслужбовців на рутинні операції та пошук необхідної інформації, автоматизація основних управлінських процесів (Квітка та ін., 2020). цифровий мережевий громадянський управління публічний

Також створюються більш ефективні форми зворотного зв'язку між органами публічної влади та громадянським суспільством (зворотній зв'язок від громадян, інститутів громадянського суспільства; формування спеціальних платформ для оперативної комунікації з громадянським суспільством), які значно підвищують доступність та ефективність комунікації (будь-хто може залишити коментар, задати питання, написати звернення). Звичайно, слід зазначити обмеження на ці комунікації в умовах воєнного стану (Щербак, 2018).

2. Водночас відкритість інформації та можливість її оперативного поширення не гарантують громадянам автоматичного підвищення ефективності діяльності публічних структур для них. Часто при зверненні в той чи інший орган публічної влади включається бюрократичний «цикл»: наприклад, одне міністерство пересилає (знову ж таки, за допомогою цифрових технологій) звернення громадянина в інше міністерство, а то і в третє, або відписується в загальних фразах. Навіть публічне висвітлення цієї бюрократичної кореспонденції в Мережі не гарантує адекватної реакції органів публічної влади, хоча система інформування громадськості передбачає оцінку якості вжитих відповідними органами влади заходів (більше того, також формується статистика, на основі якої оцінюється якість роботи конкретного органу публічної влади).

3. Формуються спеціальні цифрові платформи та сервіси для спільного вирішення суспільно значущих проблем представниками громадянського суспільства та влади. Приклади таких платформ досить варіативні: теледемократія (використовується в деяких містах Фінляндії); система публічної інформації (Edem "Електронна демократія", проект EGAP в Україні), портал Дія. Використання таких платформ дає низку позитивних ефектів: підвищується креативність у діяльності владних структур; розширюється безпосередній зв'язок органів публічної влади з громадянським суспільством, у тому числі з метою кращого ознайомлення з потребами населення, з позитивним вирішенням проблем громадян; підвищується довіра суспільства до публічної влади та усвідомлення ефективності впливу громадянського суспільства на органи публічного управління.

Водночас побудова мережевих відносин між публічними органами та громадянським суспільством на цифровій основі може мати іншу, негативну модель: приховування інформації, ігнорування звернень громадян через інтернет, прийняття рішень, що суперечать інтересам більшості населення регіону тощо. Тому важливо, щоб цифрове врядування призводило до демократичного врядування, а не лише до розширення технічних можливостей. Весь потенціал мережевого управління може бути використаний лише за умови впровадження цифрових технологій паралельно зі змінами структури, процесів та методів організації роботи публічних органів (Квітка, 2021).

Водночас виникає низка проблем у застосуванні ЦТ, які мають фундаментальний характер і впливають на сутнісні ознаки як публічної влади, так і функціонування громадянського суспільства. Їх багато, але ми виділимо, на наш погляд, найважливіші з них:

1) формування мережевого суспільства;

2) перехід від представницької до прямої демократії;

3) цифровізація держави, виражена концепцією «цифрового уряду».

1. ЦТ впливають на комунікаційні процеси в суспільстві і, як наслідок, на його структуру, яка виражається в понятті «мережеве суспільство». Незважаючи на те, що в науковій літературі немає єдиного підходу до його трактування, можна виділити ряд загальних рис, які визначаютьтся частіше. Мережеве суспільство будується на мережевих структурах. Що це таке? Мережа як сукупність зв'язків і взаємодій існувала ще до появи ЦТ. Але ці технології привели до ряду нових моментів в розумінні мережевих структур:

- мережеві структури формуються навколо і на основі ЦТ в комунікаційних процесах (основою формування яких є Інтернет). Без ЦТ мережеве суспільство було б іншим; їх суб'єктами є користувачі мережі Інтернет, які утворюють сукупність інтернет-спільнот, сформованих за різними ознаками (інтересами); Але мережеві структури не обмежуються тільки побудовою комунікацій в цифровій реальності, паралельно з цим відбувається формування певних ідеологічних позицій, вироблення консенсусу на основі широких дискусій або навпаки, розбіжність точок зору. Звідси багатомірність структури мережевого суспільства. В той же час комунікації в Інтернеті розглядаються в мережевій спільноті як цінність найвищого порядку;

- взаємодія в таких структурах засноване на домінуванні горизонтальних зв'язків, на відміну від вертикальних, які переважають в організаційній структурі органів влади, а також певного ряду інститутів громадянського суспільства (наприклад, в організаційній структурі ряду партій). Більш того, в деяких випадках такі зв'язки виявляються міцнішими за вертикальні (особливо якщо мова йде про мобілізаційний потенціал Мережі); мережеве суспільство децентралізоване, можна сказати, що це суспільство масового «самокомунікації»;

- особливості самих мережевих структур, які були дуже точно описані М. Кастельсом: «гнучкість», як здатність переналаштовуватися під впливом умов, що змінюються; «масштабованість» - «здатність зменшуватися або збільшуватися в розмірах з найменшими втратами»; «живучість» - здатність мереж, використовуючи змінні конфігурації, протистояти атакам (7, с. 68). До цього необхідно додати невизначеність меж таких структур та формування комунікацій у цифровій віртуальній реальності; при цьому мережева взаємодія має бути досить стійкою, здатною підтримувати комунікаційні процеси;

- глобальний характер мережевої взаємодії та виникнення у зв'язку з цим, в ряді випадків, протиріч між глобальністю взаємодій і локальністю;

- швидкість та оперативність відповідей;

- постійне обслуговування мережевих взаємодій;

- спілкування поза соціальними структурами, сформованими державою;

- стирання межі між приватним і суспільним життям.

Оцінки мережевого суспільства різняться. Так М. Кастельс вважає, що основою сучасного суспільства є саме мережі. Більш того, держава поступово стає мережевою структурою (Castells, 2009, p. 84). Він говорить також про владу в Мережі, потужність в Мережі, потужність побудови мережі, розуміння того, що горизонтальні зв'язки самі по собі не складають мережевого суспільства.

Крім того, мережеве суспільство формується навколо інформації та баз даних, що передбачає можливості обмеження доступу до публічної інформації (Klijn, 2010, p. 197). У такій ситуації актуальним є питання - чи дійсно існує можливість «відбору» інформації в мережевому суспільстві або цей «відбір» нав'язується членам цього суспільства? Тож виникає проблема маніпулювання суспільною свідомістю в Мережі.

У ситуації становлення мережевого суспільства влада змушена змінюватися, пристосовуючись до цього суспільства і одночасно перетворюючи його. Часто говорять про проактивну позицію влади, припускаючи, що вона, не чекаючи запитів громадян, діє на випередження, задовольняючи ці запити. У зв'язку з цим виникає ситуація, коли публічний орган реагує на конкретний запит, не вирішуючи проблему в цілому. І все це в мережі може відбуватися досить швидко.

Поряд з поняттям мережевого суспільства існує поняття мережевого управління, яке здійснюється «мережевою державою». Можна виділити два основних підходи до трактування цього явища.

Перший підхід ґрунтується на тому, що мережева держава в своєму функціонуванні децентралізована, вертикаль влади в ній відсутня або явно не виражена, а сама держава будується як мережева модель. Таке мережеве управління засноване на горизонтальних зв'язках. М. Кастельс наділяє мережеву державу такими ознаками:

- поділ відповідальності на різних рівнях влади»;

- мобільність адміністративних процедур»;

- велика різноманітність просторово-часових відносин між владою і громадянами (Castells, 2009, p. 84).

Основою сили такого мережевого стану є потужність її мереж, а саме: їх параметри, доступність, готовність населення до роботи в мережах і т. д. Стан мережі передбачає також наявність бюрократії, здатної застосовувати технологію «мережевих рішень», включаючи систему незалежних суб'єктів публічного управління, взаємодіючих між собою з метою вироблення єдиного оптимального рішення (Koliba, Meek, & Zia, 2011, p. 49).

Громадянське суспільство і громадські структури в мережевій державі однаково залучені до прийняття управлінських рішень. Більш того, центр управлінських рішень може бути переміщений в Мережу. Якщо виходити з сервісної концепції держави, то структури публічної влади та інститути громадянського суспільства, що володіють необхідними компетенціями, конкурують між собою за право надавати публічні послуги. Держава самоусувається від надання послуг, які громадянське суспільство може ефективно надавати. Тож, основними принципами побудови мережевої держави є децентралізація публічної влади та розвиток горизонтальних зв'язків, мінімізація функцій держави, компетенційний принцип управління.

Втім, навіть при тому, що мережева держава характеризується переважанням горизонтальних зв'язків, це не означає припинення дії вертикальних ієрархічних структур. Вертикальні зв'язки не можуть зникнути, тому що, в іншому випадку, зникнуть ознаки держави як такої. Однак змінюється система владних відносин, в основі якої лежить повсюдне залучення горизонтальної взаємодії. При цьому проявляються й інші форми владних відносин (домінування) з новими акторами, до яких М. Кастельс відносить мережевих акторів, що представляють «мережеву творчу владу». На його думку, це програмісти і так звані «комутатори», які керують роботою Мереж (Castells, 2009, p. 93). Іншими словами, існуюча традиційна держава нікуди не зникає. Вона освоює Мережу і прагне керувати нею. Але конкретні механізми і конфігурації такого управління багато в чому залежать від розвитку і особливостей самого мережевого суспільства.

Існує точка зору, що побудова мережевого стану можлива тільки в тому випадку, якщо для цього створені певні умови. Перш за все, необхідно мати «цифрову бюрократію» та цифрове громадянське суспільство. Прихильники цього підходу вважають, що спроби створити інституційні форми, що відповідають критеріям мережевої держави, без належних передумов призведуть лише до руйнування державності» (Provan, & Kenis, 2007, p.49). Таких передумов в Україні ще не має, а війна створює додаткові труднощі в цьому процесі. Водночас ліберальна модель мережевої держави може бути адаптована до українських реалій у процесі євроінтеграції та взаємодії з «колективним» Заходом. Держава, як і будь-яке соціальне явище, знаходиться не в статиці, а передбачає динамічний розвиток відповідно до змін, які відбуваються в навколишньому світі. Можна констатувати, що вектор цих змін в Україні спрямований на поступове формування мережевого суспільства.

Поряд з описаним підходом до інтерпретації стану мережевого суспільства можливий і ще один підхід, який ототожнює стан мережі зі станом цифрового розвитку країни або її території. Втім, слід уникнути перебільшення ролі ЦТ. В мережевого управління суспільством акцент робиться не стільки на використанні цифрових технологій, скільки на організаційній специфіці управління мережею. Феномени «мережевого стану» і «цифрового стану» дуже близькі, але не однакові. Стан мережі формується на основі ЦТ, але не обмежується ними. Треба враховувати наслідки їх застосування для публічної влади і громадянського суспільства.

Цифрову державу можна розглядати в рамках більш широкого феномена цифрового врядування, тобто реалізацію влади через цифрову комунікацію. При цьому цифрове врядування може бути спрямоване як на побудову моделі держави з домінуванням горизонтальних зв'язків (включаючи передачу низки публічних функцій саморегульованим організаціям громадянського суспільства - Європа), так і моделі з домінуванням вертикальних зв'язків (більш того, цифровізація може посилити вертикаль влади, як це відбувається в Китаї).

Є й інший підхід, який, на нашу думку, можна вважати найбільш адекватним. Побудову цифрового врядування можна розглядати як закономірний крок до формування мережевого суспільства і мережевої влади, яка за мету забезпечення інтерактивної участі громадян та прозорості прийнятих рішень, а також для покращення відносин та побудови постійного діалогу між громадянами і владою, а її побудова тотожна формуванню нової моделі прямої демократії - цифрової демократії.

За своїм функціональним призначенням цифрову державу можна розглядати з точки зору засобу комунікації суспільства і влади; моделі публічної діяльності в контексті модернізації публічного апарату; підтримка економічної, правової, політичної, адміністративної та громадянської єдності країни; можливий альтернативний спосіб надання публічних послуг у цифровому форматі; системи цифрового управління апаратом публічної влади, яке здійснюється за допомогою мережевого управління.

Самі по собі ЦТ не роблять державу ні демократичнішою, ні «прозорішою». Цітехнології також можуть активно впроваджуватися при жорсткій авторитарній владі (як, наприклад, відбувається в РФ). А прозорість системи публічного управління, її дебюрократизація, зменшення корупції, керованість не досягаються простим підключенням до інтернету.

Незважаючи на вжиті державою заходи, проблеми взаємодії громадянського суспільства та органів публічної влади в цифровій реальності залишаються:

- впровадження ЦТ не йде пліч-о-пліч з розвитком цифрової демократії - офіційно прийняті заходи щодо розвитку цієї демократії носять багато в чому декларативний характер і реалізуються формально;

- акцент у цифровій державі робиться на наданні адміністративних послуг, а не на розвитку цифрової демократії;

- відсутня системна взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства, не створені ефективні механізми такої взаємодії, а існуючі в багатьох випадках не є ефективними.

Висновки

На нашу думку, концепцію цифрового мережевого управління слід розглядати не стільки як технократичний проект, скільки як проект, спрямований на подальший розвиток принципів верховенства права, в якому цифрова влада спрямована на якнайповніше впровадження ліберальних принципів; Не можна зводити цифрову державу лише до процесів цифровізації публічних та муніципальних послуг, це лише одна з форм взаємодії органів публічної влади та громадян, громадянського суспільства в рамках управління мережею.

До оцінювання якості мережевого публічного управління доцільно включати індикатори практики взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в цифровому середовищі. Слід зазначити, що водночас самі ЦТ відкривають великі можливості для впровадження мережевого публічного управління, заснованого на принципах ліберального розвитку. Для того, щоб органи публічної влади та громадянське суспільство могли скористатися такими можливостями, потрібні не лише самі ЦТ, а й відповідні політичні рішення. Водночас можна стверджувати, що в Україні, з цифровою трансформацією держави та громад, розвитком цифрових компетентностей громадян та публічних службовців, горизонтальні зв'язки стають все більш значущими, здатними ефективно впливати на функціонування та подальший розвиток органів публічної влади та мережевого управління.

Подальші дослідження мережевого управління планується проводити в напрямку розробки механізмів цифрового врядування, в рамках якого можуть бути поєднані переваги ЦТ та безмежні можливості взаємодії влади та громадян в мережевому суспільстві.

Бібліографічні посилання

Бурмага, Н. (2016). Мережеві спільноти як нова форма соціальної організації в умовах постмодерну. Науково-теоретичний альманах Грані, 19(4), 63-68. https://doi.org/10.15421/1716079

Вонсович, С. (2021). Теоретичні домінанти дискурсу владних еліт. Науково-теоретичний альманах Грані, 24(10), 25-33. https:// doi.org/10.15421/172197

Карась, А. (2003). Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. (Монографія). Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка.

Квітка, С. (2021). Цифрова трансформація в контексті концепції «Довгих хвиль» М. Кондратьєва. Аспекти публічного управління, 9(SI(1), 24-28. https://doi.org/10.15421/152155

Квітка, С., Новіченко, Н., Гусаревич, Н., Піскоха, Н., Бардах, О., & Демошенко, Г. (2020). Перспективні напрямки цифрової трансформації публічного управління. Аспекти публічного управління, 8(4), 129-146. https://doi.org/10.15421/152087 Костенко, А. М. (2019). Сучасні теоретико-методологічні підходи до визначення впливу інститутів громадянського суспільства на розвиток внутрішньополітичних процесів. Науково-теоретичний альманах Грані, 22(7), 5-12. https://doi. org/10.15421/171968

Овсяник, В. (2019). Мережеві спільноти в умовах надзвичайних ситуацій. Аспекти публічного управління, 7(6-7), 5-11. https:// doi.org/10.15421/151930

Шайгородський, Ю. (2013). Громадянське суспільство в Україні: чинники й особливості формування. Сучасна українська політика, 28, 323-334.

Шепелєв, М. (2013). Глобальне громадянське суспільство як концепт і соціальна реальність. Вісник Львівського університету.

Серія : Міжнародні відносини, 33, 25-38. Відновлено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Mv_2013_33_5 Щербак, В. О. (2018). Мережеве управління, як складова багаторівневого врядування. International Academy Journal Web of Scholar, 9(27), 19-21.

Castells, M. (2009). Communication Power. New York: Oxford University Press Inc. ISBN 978-0-19-956704-1 Klijn, E. H. (2010). Trust in Governance Networks: Looking for Conditions for Innovative Solutions and Outcomes. The New Public Governance? Emerging perspective on the theory and practice of public governance (ed. by St. Osborn) (pp. 303-321). London; New York: Routledge.

Klijn, E. H., & Edelenbos, J. (2012). The Influence of Democratic Legitimacy on Outcomes in Governance Networks. Administration & Society, 45(6), 627-650

Koliba, Ch., Meek, J., & Zia, A. (2011). Governance Networks in Public Administration and Public Policy. Roka Raton; London; New York: CRC Press.

Networked Readiness Index. (2020). Retrieved from https://www.uneca.org/sites/default/files/COVID-19/Leveraging-Digital- Transformation-post-COVID-19-era/NRI%202020%20Final%20Report%20 October2020%20%281%29.pdf Provan, K., & Kenis, P. (2007). Modes of Network Governance: Structure, Management, and Effectiveness. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(4), 229-252.

The Digital Economy and Society Index/ (2020). Retrieved from https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/digital-economy-and- society-index-desi-2020

References

Burmaha, N. V. (2016). Network communities as a new form of social organization in conditions of postmodern. Scientific and Theoretical Almanac Grani, 19(4), 63-68. https://doi.org/10.15421/1716079 Castells, M. (2009). Communication Power. New York: Oxford University Press Inc. ISBN 978-0-19-956704-1 Giddens, E., (2011). Consequences of modernity. Praksis. ISBN 978-59015-7490-4

Karas, A., (2003). The philosophy of civil society in the classical and non-classical theories of interpretation. Kyiv; Lviv: Vydavnychyy" centr LNU imeni Ivana Franka.

Klijn, E. H. (2010). Trust in Governance Networks: Looking for Conditions for Innovative Solutions and Outcomes. The New Public Governance? Emerging perspective on the theory and practice of public governance (ed. by St. Osborn) (pp. 303-321). London; New York: Routledge.

Klijn, E. H., & Edelenbos, J. (2012). The Influence of Democratic Legitimacy on Outcomes in Governance Networks. Administration & Society, 45(6), 627-650.

Koliba, Ch., Meek, J., & Zia, A. (2011). Governance Networks in Public Administration and Public Policy. Roka Raton; London; New York: CRC Press.

Kostenko, А. М. (2019). Modern theoretical and methodological approaches to the definition of the Ст! society institutions' influence on the internal political processes. Grani, 22(7), 5-12. https://doi.org/10.15421/171968 Kvitka, S. (2021). Digital Transformation in the Context of the Concept of «Long Waves» M. Kondratiev. Public Administration Aspects, 9(SI(1), 24-28. https://doi.org/10.15421/152155

Kvitka, S., Novichenko, N., Husarevich, N., Piscokha, N., Bardakh, O., & Demoshenko, G. (2020). Promising directions of digital transformation of public administration. Public administration aspects, 8(4), 129-146. https://doi.org/10.15421/152087 Networked Readiness Index. (2020). Retrieved from https://www.uneca.org/sites/default/files/COVID-19/Leveraging-Digital- Transformation-post-COVID-19-era/NRI%202020%20Final%20Report%20 October2020%20%281%29.pdf Ovsianyk, V (2019). Emergency Networking Communities. Public Administration Aspects, 7(6-7), 5-11. https://doi. org/10.15421/151930

Provan, K., & Kenis, P. (2007). Modes of Network Governance: Structure, Management, and Effectiveness. Journal of Public Administration Research and Theory, 18(4), 229-252.

Shajgorodskyj, Yu., (2013). Civil society in Ukraine: the factors and features of formation. Suchasna ukrayinska polityka, 28, 323334.

Shcherbak, V O. (2018). Network Management as a Component of Multilevel Governance. International Academy Journal Web of Scholar, 9(27), 19-21.

Shepelyev, M., (2013). Global civil society as a concept and social reality. Visnyk Lvivskogo universytetu. Seriya: Mizhnarodni vidnosyny, 33, 25-38.

The Digital Economy and Society Index (2020). Retrieved from https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/digital-economy-and- society-index-desi-2020

Vonsovych, S. (2021). Theoretical Dominants of Power Elite Discourse. Grani, 24(10), 25-33. https://doi.org/10.15421/172197

Размещено на Allbest.ru