Development of legal competence of migrants as a condition for their positive social adaptation

Размещено на http://www.allbest.ru/

Development of legal competence of migrants as a condition for their positive social adaptation

Розвиток правової компетентності мігрантів як умова їх позитивної соціальної адаптації

Тетяна Димитрієва аспірантка

E Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського, Україна

Tetyana Dimitrieva

У статті розглянуто міграцію як соціальний феномен та узагальнено деякі аспекти історичного розвитку міграційного законодавства в Україні. Внесені уточнення у ключові поняття дослідження - «міграція», «еміграція», «біженці». Доведено провідні чинники активізації міграційних процесів. У результаті проведеної аналітичної роботи конкретизовано своєрідність внутрішньої і міжнародної міграції, схарактеризовано типологію міграції та її різновид за часовими параметрами. З опертям на загально- прийнятні норми, котрі схвалені Міжнародною організацією з міграції, доведено важливе значення для соціального, економічного і демографічного розвитку безповоротної міграції. Констатовано своєрідність однієї з найбільш значних у кількісному відношенні та найскладніших у соціальному плані груп мігрантів - біженців. Закцентовано на динаміці процесу залучення України до світових міграційних змін та розробки й становлення в країні інституту міграційного права. Посилену увагу надано особливій категорії - мігранти, котрі мають статус здобувачів українських закладів вищої освіти; виокремлено два аспекти - конструктивність ідеї «діалогу культур» та актуалізація міграційної їх дієздатності та правоздатності. Останнє визнано площиною подальшого дослідження порушеної у представленій статті проблемі.

Ключові слова: міграція, еміграція, імміграція, біженці, міграційне законодавство, правова компетентність особистості.

Постановка проблеми

З прадавніх часів міграція та міграційні процеси були притаманні тій частці людства, який притаманна мобільність та бажанням покращити рівень життя. Міграційні процеси впливають на трудові відносини і соціальну сферу, демографічні показники, право, культуру та політику.

На сьогоднішній день міграційні процеси обумовлені не лише політичними та військовими конфліктами, тенденціями глобалізації та інтернаціоналізації та можливістю безперешкодно змінювати місце проживання не прив'язуючись до конкретної країни або міста. Проте, соціально-економічні чинники та бажання покращити власне фінансове становище, залишаються найбільш актуальними. Міграція є однією з форм реалізації особистої свободи людини, виявом гуманізації сучасного соціуму.

Аналіз досліджень і публікацій

migration social legislation

Питанням впливу міграційних процесів в глобальному аспекті (в тому числі конкретно для України) присвячено низку наукових праць. Так, В. Гроссманн акцентує свою увагу на тому як імміграція впливає на інвестиції та продуктивність у країнах-реципієнтах та країнах-донорах міграційних потоків. Дослідник слушно зазначає, що «імміграція висококваліфікованих робітників приваблює прямі іноземні інвестиції, допомагає фірмам країн-реципієнтів знаходити інвестиційні можливості за кордоном та підвищує дохід на душу населення шляхом підвищення продуктивності праці» (Гроссманн, 2016). Варто погодитися з думкою вченого про те, що «країнам-реципієнтам міграційних потоків під час розроблення міграційної політики принципово важливо розглянути вибіркову імміграційну політику, яка приваблює висококваліфікованих робітників, супроводжуючись перерозподільними заходами, які приносять користь домогосподарствам з низьким рівнем доходу в країнах-донорах та компенсаційними заходами для цих країн, які втрачають висококваліфікованих мігрантів». Соціально- економічні наслідки міграції працівників сфер науки, техніки, інженерії та математики (STEM), як основних фундаторів інновацій та головний рушій зростання продуктивності праці у країні та, зокрема, у США було досліджено Дж. Пері (Giovanni Peri), К. Ши (Kevin Shih), Чад Спабер (Chad Sparber) (Пері, Ши, Спарбер, 2015). Дослідники вважають, що «залучення працівників сфер STEM збільшило загальне зростання продуктивності використання усіх факторів у містах США» (Пері, Ши, Спарбер, 2015).. Е. Лоджіані (Elisabetta Lodigiani), досліджуючи напрями та наслідки впливу еміграції на країни світу, небезпідставно акцентує увагу на тому, що «вона може впливати на установи національної країни декількома способами, а її наслідки можуть бути позитивними чи негативними залежно від особливостей емігрантів, країни їх призначення та того, чи підтримують емігранти міцні зв'язки та почуття приналежності до своєї країни, що спонукає їх впливати на політичне становище країн їхнього походження з-за кордону» (Лодігіані, 2016). Доцільно погодитися з думкою дослідника про те, що «загальнодержавні дослідження зазвичай виявляють позитивний вплив еміграції на інституційну якість у країні» (Лодігіані, 2016). Однак, акцентуючи увагу саме на політичному аспекті дослідник слушно зазначає, що «процес демократизації, що здійснюється в країні донорі міграційних потоків саме з-за кордону, може відбуватися лише в тому випадку, якщо приймаюча країна проводить політику, яка дозволяє іммігрантам інтегруватися у суспільство та брати участь у соціально- економічній діяльності, щоб вони могли зрозуміти та дотримуватися нових цінностей та норм, які таким чином можуть бути передані до країни їх походження» (Лодігіані, 2016). Багато дослідників акцентували увагу саме на наслідках міграційних процесів для України. (Є.В. Дронь, В.Г. Заньковська) окреслюють основні тенденції та наслідки трудової міграції в Україні (Дронь & Заньковська, 2010). Окремі питання щодо позитивних та негативних наслідків трудової міграції для країни-реципієнта та країни-донора міграції, а також перспектив глобальної міграції та України у контексті міграційних процесів досліджувалися І. В. Горбачовою та О. А. Прокопчук. Так, на наше переконання доцільно погодитися з позицією дослідників відносно того, що в Україні поки що не задіяно повною мірою такі важелі регулювання, як створення привабливого ринку праці та умов для гідної зайнятості. Учені мають рацію стверджуючи, що наслідками міграційних процесів є високий рівень безробіття за окремими регіонами держави, незбалансована структура спеціальностей на ринку праці та швидкоплинне зростання маятникової міграції (Горбачова & Прокопчук, 2019).

Не зважаючи на наявність значної кількості публікацій, проблема впливу міграційних процесів, конкретно для України не розкрита повною мірою через вплив різноманітних чинників прямого та опосередкованого характеру; йдеться зокрема, про впливовість правової компетентності мігрантів на соціальну адаптацію.

Метою статті є уточнення змісту поняття «міграція», чинників, що його зумовлюють в українському соціумі.

Виклад основного матеріалу

Як зазначалось, уже загально доведено, що міграція є найбільш актуальним явищем не лише в нашій країні, але й у світі. У сучасному світі міграційні процеси прискорюються та збільшуються, чим починають набувати стрімкої динаміки. Саме це є визначаючим в актуальності наукових досліджень, котрі здійснюються в межах проблематики державної міграційної політики, її впровадження у практику та її модернізації, вдосконалення суспільної свідомості громадян.

До того ж процеси світової глобалізації, збільшення кількості міжетнічних, міжнаціональних та військових конфліктів, економічна та соціальна незахищеність населення у країнах, що розвиваються, загострюють необхідність поглиблення наукових уявлень про феноменологію міграції.

Міграція (від лат. «migrate, migro» переміщення, переселення) - це переміщення людей між країнами, адміністративно-територіальними утвореннями; поселення, пов'язане, здебільшого, з тимчасовою або постійною зміною проживання, роботи, чи влаштування життя.

Ряд дослідників доповнюють і розширюють ці визначення. До прикладу, є думка зокрема, С. Каслс відносно доречності розрізняти внутрішню та міжнародну міґрацію. При цьому, міграцією називають перетин кордону політичної чи адміністративної одиниці, розрізняючи внутрішню міґрацію -- рух з одного ареалу (провінції, округу чи муніципалітету) в інший в межах однієї країни, та міжнародну -- перетин кордонів, які відділяють одну з близько 200 існуючих у світі держав від іншої, вважаючи при цьому міграцією тільки переселення на певний період часу, мінімально пів-року або рік (Каслз, 2001: 27-28). У зв'язку із зазначеним, привертає посилену увагу ще й така дослідницька позиція і має сенс при визначенні міграції говорити про офіційну та нелегальну її форми, називаючи офіційною міграцією стан, коли людина змінює місце свого постійного проживання, включаючи і переїзд на постійне проживання за кордон, на підставі офіційного дозволу сторони, яка приймає; нелегальна міграція відбувається, відповідно, коли такого дозволу немає (Романюк, 1997: 21- 22).

Вкажемо ще на один аспект порушеної проблеми - мігранти, котрі мають статус здобувача вищої освіти в українському закладі вищої освіти; йдеться про навчання іноземних студентів в Україні. Аналіз напрацювань учених у цьому плані (Дегірменджі М., Карасу Л., Московчук Н. та ін.) засвідчує, по-перше, про актуалізацію проблемного поля мультикультуралізму, поліентнічної освіти, запровадження ідеї «діалогу культур». Як вважають дослідники, справа в тому, що у такому випадку з'являється наука проблем такого змісту: упереджене ставлення до іншості (Кічук, Куріляк, 2020). По-друге, експериментальним шляхом установлено, що вищезазначену категорію мігрантів здебільшого об'єднують міграційно-правові відносини. Доведено, зокрема, таке: постаючи суб'єктом міграційно-правових відносин, здобувач вищої освіти, з одного боку, повинен набути відповідну міграційну правоздатність, а, з іншого - міграційну дієздатність (Кічук, 20202: 96). Відтак, актуальності набуває розвиток правової компетентності мігранта, адже принципово важливим стає свідоме і самостійне здійснення ним юридичних дій упродовж виконання відповідних обов'язків (Битяк Ю., Кічук Я., Римаренко Ю, Скакун О. та ін.).

Вивчення довідкових джерел та узагальнення наукової літератури переконує в тому, що суттєвим недоліком вживаного поняття «міграція» є те, що воно охоплює виключно міжнародну міграцію, не зачіпаючи міграцію внутрішню.

До зазначеного додамо, що у сучасній науковій літературі існують різноманітні підходи до виділення типів міграцій. Класифікуючи міграцію здебільшого виділяють: зовнішню (міждержавну) та внутрішню. Схарактеризуємо цей аспект більш докладно.

Так, зовнішня міграція - рух населення через перетин державного кордону, що пов'язаний зі зміною місця проживання. Отож, зовнішня (міждержавна) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній та ін. Міждержавна міграція робочої сили в другій половині ХХ ст. стала важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарського життя. Трудовий потенціал, постаючи важливим фактором виробництва, шукає свого найефективнішого використання не лише в рамках національного господарства, а й у масштабах світової економіки

При цьому доречно взяти до уваги, що зовнішня міграція має два боки:

*У еміграція -- виїзд працездатного населення з країни перебування для довгострокового чи постійного проживання в іншу країну;

S імміграція -- в'їзд робочої сили в дану країну з-за кордону (на постійне або тривале проживання для навчання, працевлаштування або з метою втечі від дискримінації, переслідувань тощо).

Відносно внутрішньої міграції -- це переміщення населення в межах однієї країни. То зауважимо, що вона здебільшого здійснюється або як добровільне переселення, або носить вимушений характер (біженці), або має ознаки примусовості (депортація).

Зокрема, причинами примусової міграції стають міжнаціональні конфлікти, екологічні катастрофи, озброєнні конфлікти.

Підкреслимо принагідно, що за тривалістю міграції поділяються на постійні (безповоротні) та тимчасові (зворотні).

Перша з них постійна (безповоротна) міграція -- це переміщення населення, що супроводжується зміною постійного місця проживання. Масштаби зазначених переміщень, структура населення, яке в них задіяне, обумовлюють зміну кількісних і якісних характеристик населення конкретного населеного пункту, збільшують чи зменшують його трудовий потенціал. Прикладом постійної міграції є переселення сільських жителів до міст, а тимчасової (зворотної) -- навчання, робота на іншій території за контрактом тощо.

Щодо другої, тимчасової міграції, то її поділяють на маятникові, циклічні, епізодичні та безповоротні.

Скористаємося міжнародними загальноприйнятими нормами, які схвалені Міжнародною організацією з міграції (МОМ) для визначення вищезазначених понять. А саме:

• маятникова міграція (англ. - pendular migration) -- це щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах. У маятникових міграціях бере участь значна частина міського й сільського населення;

• циклічна (сезонна) міграція -- це переміщення економічно активного, працездатного населення, пов'язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання (наприклад, сезонні роботи). Сезонна міграція забезпечує її учасників отриманням більш вищого доходу, ніж вони мають в місцях виходу;

• епізодична міграція являє собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, що здійснюються нерегулярно у часі, та не обов'язково за одним і тим самим напрямом. За своїми масштабами цей вид міграції перевищує усі інші;

• безповоротна (постійна, повноцінна) міграція - переміщення населення з одних населених пунктів в інші, для зміни постійного місця проживання. Обсяг та інтенсивність безповоротної міграції залежить від багатьох факторів, перш за все, таких як - економічних, соціальних, політичних та ін. Безповоротна міграція являється важливим джерелом формування постійного населення у заселених місцевостях.

Серед вище окреслених видів міграції найбільш важливе значення для соціального, економічного і демографічного розвитку має безповоротна міграція.

У процесі поглиблення наукових уявлень про явище міграції, доцільно брати до уваги впливовість на нього спочатку загострення причини, що спонукає людину до міграції. Відбувається це під дією зовнішніх або внутрішніх чинників (психологічних, моральних, соціальних тощо). А надалі відбувається послідовне розгортання етапів міграції: формування мотиву, пошук оптимального рішення, дії, зміни, реакція і вплив мешканців нового місця переселення на дії мігранта.

Наш досвід роботи у Державній міграційній службі України в Одеській області переконує, що однією з найбільш значних у кількісному відношенні, та однією з найскладніших у соціальному плані груп мігрантів є біженці -- вимушені мігранти. Їх переселення викликане загрозою втратити життя чи здоров'я, зазнати обмежень у життєдіяльності. Це пов'язано з існуванням у низці держав «гарячих точок», воєнними діями, нестабільністю політичних режимів, голодом, стихійним лихом тощо.

Це зумовлює розрізняти такі типи біженців, як от:

екологічні (у випадку техногенних і природних катастроф, наприклад, чорнобильська катастрофа викликала масові міграції населення);

військові (у випадку військових конфліктів), національні (етнічні, у випадку міжнаціональних конфліктів);

національні (етнічні, у випадку міжнаціональних конфліктів).

Зауважимо на тому, що «біженець» - міжнародно-правовий термін універсального характеру, який запроваджено Конвенцією ООН 1951 р. та Протоколом ООН 1967 р.

Особливості надання статусу біженця та гарантії кожної держави встановлює відповідне національне законодавство.

Україна тривалий час була відірвана від міжнародного міграційного права. Але завдяки своєму геополітичному положенню вона знаходиться на перехресті міжнародних шляхів і є одним з основних суб'єктів Євразійських міграційних процесів.

Україна залучена до світових міграційних процесів та неврегульованість міграційних процесів становлять значну небезпеку для національних інтересів як України, так і всіх європейських країн (Кічук, 2020).

Декларацією про державний суверенітет України було започатковано процес розробки політики правового регулювання міграційних процесів. В подальшому Верховною Радою України XII скликання протягом 1991-1994 рр було розроблено та прийнято пакети законодавчих актів, що і вплинуло на становлення інституту міграційного права в Україні.

Упродовж 1990-х рр. в Україні в цілому було створено законодавчу базу управління міграціями, визначені основні принципи та напрями міграційної політики. Головними орієнтирами активної законотворчої роботи були визнані міжнародно-правові норми, а стимулами - бажання забезпечити дотримання основоположних прав людини, у тому числі і на свободу пересування, побудувати демократичне, відкрите до світу суспільство.

Перші проекти створення єдиного органу з управління міграціями датуються ще 1996 р. і з того часу нагадують спроби перетягування повноважень, бюджетних коштів і кадрів між прикордонниками, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції та Державним комітетом у справах національностей та релігій (раніше у справах національностей та міграції).

Указом Президента України (1997 р.) було окреслено основні напрями міграційної політики, серед яких сприяння репатріації; повернення раніше депортованих за національною ознакою; допомога біженцям та шукачам притулку; регулювання імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Дещо пізніше (2000 р.) до них було додано захист інтересів та прав українських працівників-мігрантів за кордоном. Перші спроби розробки подібного документу датуються ще серединою 1990-х рр. До розгляду відповідного законопроекту в Парламенті справа дійшла лише у 2002 р., проте його було відхилено. Після того роками тривало його доопрацювання та погодження.

У 2002 році законопроект про створення державної міграційної служби дійшов до рівня пленарного засідання Верховної Ради України. Проте парламентарі його відхилили, оскільки вважали, що створення ще одного правоохоронного відомства, що було суттю пропозиції, не відповідає інтересам та потребам країни.

24 червня 2009 року Уряд створив Державну міграційну службу України (ДМСУ) на базі Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що ліквідується.

Натомість пізніше, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 7 липня 2010 р. № 559 «Деякі питання державного управління у сфері міграції» ( Кабінет Міністрів України; Постанова, Перелік від 07.07.2010 № 559, чинний, поточна редакція -- Редакція від 15.07.2015, підстава 463-2015-п), якою ліквідував Державну міграційну службу, що фактично ніколи й не була створена, і повернув тим самим попередні повноваження у сфері міграції МВС та Держкомнацрелігій. За умов, що склалися, це, напевно, було прогнозованим, а, можливо, й єдино правильним рішенням, яке дало змогу забезпечити подальшу нормальну роботу відповідних відомств.

Указом Президента України № 1085 від 9 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (Кабінет Міністрів України; Постанова, Схема від 10.09.2014 № 442, чинний, поточна редакція -- Редакція від 12.01.2016, підстава 1087-2015- п) було утворено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців. Цим самим Указом № 1085/2010 ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій. Діяльність Державної міграційної служби спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

Згідно із законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (Закон від 08.07.2011 № 3671-VI, чинний, поточна редакція -- Редакція від 30.05.2014, підстава 1251-18) розділом 1, ст. 1 Визначення термінів поняття «біженець» трактується у такий спосіб: особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Висновки

Аналіз нормативно-правових та наукових джерел дослідження із порушеної проблематики дозволяє стверджувати, що різноманітні напрямки міграційних процесів знайшли віддзеркалення в роботах українських і зарубіжних науковців. Не зважаючи на проблеми, які виникають в Україні у зв'язку із міграційними процесами та недосконалості, які існують в законодавстві, в країні все ж відбувається процес внесення відповідних змін, доповнень та уточнень. На базі цього, можна простежити історію розвитку міграційного законодавства в Україні, перспективи подальшого наукового поуку ми пов'язуємо із дослідженням своєрідності правової компетентності мігрантів - іноземних студентів, які здобувають вищу освіту в закладах вищої освіти в Україні.

Джерела та література

Горбачова І. В., Прокопчук О. А. Перспективи глобальної міграції та Україна. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. Вип. 24, ч. 1. С. 100-106.

Гроссманн В. Як імміграція впливає на інвестиції та продуктивність у приймаючих країнах і країнах походження. ІЗА Світ праці. 2016. URL: https://wol.iza.org/artides/how- immigration-affects-investment-and-productivity-inhost-and-home-countries

Дронь Є.В., Заньковська В.Г. Трудова міграція в Україні: тенденції та наслідки. Буковинський університет, збірник наукових праць «Економічні науки». 2010. Вип. 6. С. 2-7.

Каслз С. Глобальні тенденції та проблеми. Міжнародна міграція на початку ХХІ століття: глобальні тенденції та проблеми. Міжнародний журнал соціальних наук. 2001. № 032. С. 27-42.

Кічук Н. В., Куріляк Ю. Проблема упередженого ставлення до іншості у поліетнічному середовищі: деякі інноваційні педагогічні рішення. Збірник наукових праць. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (25-26 листопада 2020 р.). Ізмаїл : РВВ ІДГУ, 2020. С. 286-290.

Кічук Я. В. Професійна підготовка майбутніх юристів до роботи з мігрантами - іноземними студентами українських закладів вищої освіти. VI Дунайські наукові читання. Імператив соціального партнерства в освітньо-науковому просторі: Євроінтеграційні та регіональні виклики: 38 н. пр. Ізмаїл: СМІЛ. 2020. С. 95-104

Лодігіані Е. Вплив еміграції на політичні інститути рідної країни. ІЗА Світ праці. 2016. URL: https://wol.iza.org/articles/effect-of-emigration-on-home-country-political-institutions/long.

Пері Г., Ши К., Спарбер К. Працівники STEM, візи H-1B і продуктивність у містах США. Журнал економіки праці. 2015. С. 225-255.

Романюк А. Міграційні процеси у Львівській області. Українські варіанти.1997.№ 2. С. 21-25.

REFERENCES

Grossmann V. (2016). How immigration affects investment and productivity in host and home countries. IZA World of Labor. [in Ukrainian]. URL: https://wol.iza.org/articles/how-immigration- affects-investment-and-productivity-inhost-and-home-countries

Peri G., Shih K., Sparber C. (2015). STEM workers, H-1B visas, and productivity in US cities. Journal of Labor Economics. Р. 225-255. [in Ukrainian].

Lodigiani E. (2016). The effect of emigration on home-country political institutions. IZA World of Labor. [in Ukrainian]. URL: https://wol.iza.org/articles/effect-of-emigration-on-home- country-political-institutions/long.

Dron E.V., Zankovska V.G. (2010). Labor migration in Ukraine: trends and consequences. Bukovyna University, collection of scientific papers «Economic Sciences». Issue 6. P. 2-7. [in Ukrainian].

Gorbachova I.V., Prokopchuk O.A. (2019). Perspectives of global migration and Ukraine. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: International economic relations and the world economy. Issue 24, part 1. Р. 100-106. [in Ukrainian].

Castles S. (2001). Global trends and problems. International migration at the beginning of the 21st century: global trends and problems. International Journal of Social Sciences. No. 32. P. 2742. [in Ukrainian].

Kichuk N.V., Kurilyak Yu. (2020). The problem of prejudiced attitude towards otherness in a multi-ethnic environment: some innovative pedagogical solutions. Collection of scientific papers. Materials of the international scientific and practical conference (November 25-26, 2020). Izmail: RVV IDGU. P. 286-290. [in Ukrainian].

Kichuk Y. V. (2020). Professional training of future lawyers to work with migrants - foreign students of Ukrainian institutions of higher education. VI Danube scientific readings. Imperative of social partnership in educational and scientific space: European integration and regional challenges: 38 n. pr. Ishmael: SMIL. P. 95-104. [in Ukrainian].

Romaniuk A. (1997). Migration processes in the Lviv region. Ukrainian options.1997. No. 2. P. 21-25. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru