Формування механізмів антикризового управління на місцевому рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування механізмів антикризового управління на місцевому рівні

Кириченко Юлія Владиславівна аспірант кафедри державного управління, публічного адміністрування та економічної політики, Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, м. Харків

Зілінська Аліна Сергіївна PhD, доктор філосовії з публічного управління та адміністрування

Анотація

У статті здійснено теоретичне дослідження механізму антикризового управління на місцевому рівні. Визначено, що, збалансований розвиток територіальних громад в Україні передбачений Стратегією сталого розвитку України до 2030 року, а також Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2027 року у той же час, міста у своєму розвитку стикаються з численною кількістю криз різного роду. Подальший розвиток процесів децентралізації регіонів в Україні актуалізував питання вдосконалення існуючих підходів антикризового управління територіями та, як результат, зміцнення економічного потенціалу, підвищення самодостатності, конкурентоспроможності та стійкості міст. Зазначено, що ті науковці, які визначають кризу, як об'єктивне явище та акцентують увагу на її незворотність, майже виключають значення антикризового управління. Крім того, певні вчені наполягають на думці, що результатом кризи є припинення функціонування системи, або її переродження у новий стан через набуття інноваційних властивостей. Запропоновано розглядати кризу, як процес порушення рівноваги будь-якої системи, який характеризується втратою її стійкості до протидії ендогенним та екзогенним шокам, що в результаті призводить до суцільної руйнації цієї системи або до її перетворення у нову систему під впливом інструментів антикризового управління. Доведено, що за таких умов регіонального управління не забезпечує ефективного перетворення ресурсного потенціалу громад й регіонів у кращу якість життя, а тому актуальності набуває трансформація діючих і використання інноваційних інструментів управління територіями, особливу роль серед яких займає антикризове управління. Розроблено науково-методичного підхід до оцінювання результативності місцевого бюджету за програмно-цільовим методом, який дозволяє оцінити ефективність реалізації будь-якої програми, а також сформувати рейтинг доцільності впровадження кожного пріоритетного напрямку соціальної або економічної політики. Відмічено, що кризові явища проявляються під час злому кон'юнктури, що призводить до настання безлічі деструктивних явищ для економіки регіону, держави та світу.

Ключові слова: територіальна громада; антикризове управління, адміністративна діяльність, місто, регіональний розвиток, бюджет, програмно-цільовий метод.

Abstract

KyrychenkoYuliaVladyslavivnaGraduate student of the Department of Public Administration, Public Administration and Economic Policy, Kharkiv National University of Economics named after S. Kuznetsia, Kharkiv

ZilinskaAlinaSerhiivna, PhD, Doctor of Philosophy in Public Management and Administration

FORMATION OF ANTI-CRISIS MANAGEMENT MECHANISMS AT THE LOCAL LEVEL

The article carries out a theoretical study of the anti-crisis management mechanism at the local level. It was determined that, balanced development of territorial communities in Ukraine is provided for by the Strategy of Sustainable Development of Ukraine until 2030, as well as the State Strategy for Regional Development for the period until 2027, at the same time, cities face numerous crises of various kinds in their development. The further development of regional decentralization processes in Ukraine actualized the issue of improving existing approaches to anti-crisis management of territories and, as a result, strengthening economic potential, increasing self-sufficiency, competitiveness and sustainability of cities. It is noted that those scientists who define the crisis as an objective phenomenon and emphasize its irreversibility, almost exclude the importance of anti-crisis management. In addition, certain scientists insist on the idea that the result of the crisis is the cessation of the functioning of the system, or its transformation into a new state due to the acquisition of innovative properties. It is proposed to consider the crisis as a process of disequilibrium of any system, which is characterized by the loss of its resistance to endogenous and exogenous shocks, which ultimately leads to the complete destruction of this system or to its transformation into a new system under the influence of anti-crisis management tools. It has been proven that under such conditions, regional management does not ensure the effective transformation of the resource potential of communities and regions into a better quality of life, and therefore the transformation of existing and the use of innovative tools of territory management, among which anti-crisis management plays a special role, becomes urgent. A scientific-methodical approach to evaluating the effectiveness of the local budget using the program-target method has been developed, which allows you to evaluate the effectiveness of the implementation of any program, as well as to form a rating of the feasibility of implementing each priority direction of social or economic policy. It is noted that crisis phenomena appear during a bad economic situation, which leads to the onset of many destructive phenomena for the economy of the region, the state and the world.

Keywords: territorial community; anti-crisis management, administrative activity, city, regional development, budget, program-target method.

Постановка проблеми

антикризове управління місцевий

Досліджуючи кризові явища справедливо зазначити, що у науковій літературі дана категорія розглядається як традиційне та неминуче явище економіки, яка розвивається на ринкових засадах. Тому, до криз необхідно завчасно готуватись з метою нівелювання деструктивних насідків, а не зустрічати шоки економічного, соціального та політичного характеру тоді коли вони вже настануть. Розглядаючи підходи сучасних вітчизняних науковців до трактування категорії «криза», справедливо зауважити, що на даний час вони не відрізняються від підходів закордонних вчених. Тобто, криза це процес, який формує напрям оптимізації будь якої системи, усуває застарілі технології організації виробництва, традиційні підходи до організації праці, відкриває простір для імплементації новітніх розробок.

Збалансований розвиток територіальних громад в Україні передбачений Стратегією сталого розвитку України до 2030 року, а також Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2027 року у той же час, міста у своєму розвитку стикаються з численною кількістю криз різного роду. За таких умов регіонального управління не забезпечує ефективного перетворення ресурсного потенціалу громад й регіонів у кращу якість життя, а тому актуальності набуває трансформація діючих і використання інноваційних інструментів управління територіями, особливу роль серед яких займає антикризове управління.

Актуальність та своєчасність розгляду проблем антикризового управління на рівні українських міст зумовлені такими обставинами: з одного боку, необхідністю виконання завдань забезпечення сталого розвитку, окреслених Указом Президента України [1], а також пріоритетів, задекларованих Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 рр. [2]; з іншого боку, наявністю в Україні високоурбанізованих територій, переважно індустріального типу, в яких господарюють підприємства та об'єднання вугільної, коксохімічної, металургійної галузей, що генерують небезпеку [3; 4].

Зазначені обставини потребують прийняття та реалізації управлінських рішень на державному, регіональному та міському рівнях, спрямованих на подолання кризових явищ, та переходу до стадії сталого розвитку на засадах економічного зростання, екологічної безпеки та соціального консенсусу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику антикризового управління територією досліджено у працях як зарубіжних, так і українських науковців. Так, дослідження іранських учених присвячено аналізу ролі муніципалітету в антикризовому управлінні [5] та визначенню значення кризисного управління у забезпеченні сталого розвитку територій [6]. Увагу вітчизняних науковців приділено визначенню тенденцій та основних принципів реалізації сучасних механізмів антикризового публічного управління територіями [7].

Методичні підходи до антикризового управління в умовах децентралізації в регіональному розрізі досліджено в працях Н.А. Антонюк і Т. Желюк [8; 9]; В.Б. Крикун розглянуто особливості здійснення антикризового управління економікою на рівні місцевого самоврядування [10]. Обґрунтуванню концептуальних засад розвитку міста в контексті кризового управління присвячено дослідження Т.І. Пахомової, І.В. Храмцової [11].

Але, вищезазначене, а також недостатнє використання новітніх підходів до удосконалення антикризового управління регіональним розвитком зумовили актуальність дослідження га сьогоднішній час.

Метою статті є дослідження теоретичних основ та обґрунтування практичних рекомендацій щодо формування механізмів антикризового управління на регіональному (місцевому) рівні.

Виклад основного матеріалу

Першочерговим завданням антикризового управління на регіональному рівні є забезпечення стабільності регіону, максимальна мінімізація ймовірності настання кризових явищ і подолання наслідків кризи в разі її настання, актуальності набуває визначення інструментарію та ресурсів управління. За умови ігнорування місцевих органів влади кризових явищ відбудеться стагнація економічної, соціальної, екологічної систем регіону. Паралельно з цим, сама система управління також буде зруйнована [4].

Предметною областю антикризового управління на рівні регіону є ризик. Саме ризик викликає кризу, яка є основною перешкодою на шляху досягнення цілей регіонального розвитку. Ідентифікація типу та особливостей ризику, а також напрями його уникнення є превентивною функцією антикризового управління.

Досліджуючи антикризове управління територією, можна виділити наступні три типи ризиків:

-допустимий ризик - характеризується погіршенням результатів діяльності економічних агентів. Мінімізація ризику можлива власними зусиллями регіону без залучення зовнішніх суб'єктів;

-критичний ризик - характеризується такою ситуацією економічних агентів регіону, за якої без активного втручання держави відбудеться руйнування системи;

-катастрофічний ризик - характеризується ситуацією, за якої криза перебуває в активній фазі та відбувається руйнування економічної, управлінської, політичної та інших систем [5].

Справедливо зауважити, що система антикризового управління регіону повинна передбачати наступні етапи:

-детальний аналіз кризової ситуації в процесі господарської діяльності економічних агентів та визначення ймовірності виникнення кризи;

-визначення чітких завдань та цілей запроваджуваних антикризових заходів, які повинні враховувати особливості фінансового, соціального та політичного потенціалу регіону, а також можливість й тривалість локалізації кризових ситуацій;

-реалізація заходів щодо формування та впровадження антикризових інструментів подолання кризових явищ регіону з ідентифікацією конкретних відповідальних осіб;

-оперативне оцінювання факторів економічного розвитку та ресурсного потенціалу території;

-постійний контроль та корегування процесу реалізації антикризових програм;

-розроблення комплексу превентивних інструментів попередження регіональних криз [6].

Антикризове управління у системі управління регіональним розвитком є його невід ємною частиною, реалізація якого відбувається в тактичному й стратегічному управлінні. В свою чергу, попередження кризи в регіоні базується на зміні тактичних і стратегічних цілей діяльності відповідно до кризового стану. Тобто, тактичне управління повинне цілком підпорядковується стратегічному, а його цілі зобовязані відповідати стратегічним напрямкам розвитку. Роль антикризового управління полягає у забезпеченні довготривалої стійкості регіону та субєктів економічної діяльності щодо впливу на них різного роду ризиків. Ситуація, за якої вектор реалізації в стратегічному й антикризовому управлінні співпадають, є оптимальним з точки зору місцевого розвитку, проте за умови сучасного становлення регіонів така ситуація майже не зустрічається, оскільки у конкурентному середовищі немає можливості врахувати та спрогнозувати усі можливі сценарії економічного зростання та занепаду.

Для формування оптимального механізму антикризового управління території, необхідно провести оцінювання кризової ситуації в місті з метою ідентифікації ефективної стратегії регіонального розвитку (рис. 1).

Складові елементи моделі антикризового управління регіональним розвитком поділяють на п'ять блоків. Основною метою розвитку міста є досягнення визначених стратегічних таргетів, які забезпечують поступальний розвиток та дозволяють бути місту конкурентоспроможними у кризовій ситуації.

В блоці антикризовий моніторинг необхідно визначати рівень ризику в місті з метою адекватного оцінювання реального стану регіональної економіки. А саме визначити рівень імплементації положень програми сталого розвитку і задоволення потреб соціальних груп населення.

Ранжування чинників за рівнем значимості на економіку дозволяє розробити їх класифікацію зважаючи на об'єкті дослідження, а саме позитивного чи негативного впливу.

Актуально також визначення фази кризи в регіональному розвитку, так, відповідно до підйому, піку чи скорочення фази життєвого циклу міста формується фаза кризи: попередження, управління чи ліквідації. Інструменти державного управління, що спрямовані на подолання ризиків, мають адаптуватися до потенціалу регіону, а програми місцевого розвитку повинні формуватися на основі результатів аналізу вихідних умов.

Основними векторами діяльності місцевих органів влади повинно бути розроблення заходів щодо нейтралізації ризиків та проведення контролю за виконанням відповідних програм [7].

Рис. 1. Модель антикризового управління розвитком територій в умовах кризи

Запропонована модель антикризового управління розвитком територій в умовах кризи направлена профілактику, контроль й ліквідацію кризи, що забезпечить взаємодію усіх розглянутих блоків з метою збереження стабільності розвитку регіону. Моніторинг усіх складових моделі дозволяє адекватно оцінити рівень антикризового управління на території, ідентифікувати наявні проблеми в місті, а також встановити можливі напрямки розвитку.

Особливе місце й значення в процесі антикризового управління територій займають органи місцевого самоврядування, саме вони за допомогою розроблених цільових програм покращення соціально- економічного стану міста сприяють регіональному розвиток. Органи місцевої влади повинні всебічно досиджувати господарську діяльність економічних агентів регіону та ефективно використовувати потенціал й ресурси територіальної громади з метою раціоналізації фінансово-виробничої діяльності територій [8].

Виходячи з цього, на нашу думку, необхідним є розробка методики оцінки ефективності бюджетних програм, котра передбачає відбір програм для фінансування на етапі прийняття рішення про місцевий бюджет, котрі матимуть найвищий рівень соціальної та бюджетної ефективності при найменшому рівні ресурсного забезпечення.

Впровадження програмно-цільового методу у бюджетний процес України як системи планування та управління бюджетними ресурсами у середньостроковій перспективі, орієнтованої на забезпечення взаємозв'язку між рівнем фінансування кожної окремої бюджетної програми й очікуваними результатами від її реалізації свідчить про те, що особливої актуальності нині набуває розробка, реалізація та оцінка бюджетних програм як головного інструменту програмно-цільового методу при складанні та виконанні бюджетів різних рівнів, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності та результативності використання обмежених бюджетних коштів та прозорості бюджетних видатків місцевих бюджетів.

У зв'язку з тим, що в практиці бюджетного програмування існує низка проблем, зазвичай, результативні показники виконання бюджетних програм мають низький рівень, що свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та потребує, на наш погляд, розробки уніфікованої методики оцінки бюджетного програмування на регіональному рівні.

Оскільки, система моніторингу та оцінки ефективності бюджетних програм є ключовим елементом програмування бюджету, ми пропонуємо вдосконалити методику, використовуючи міжнародний досвід та розробки вітчизняних науковців у даній сфері. Відповідно до міжнародного досвіду оцінювання реалізації проекту має включати такі складові: оцінка результатів реалізації програми (результативність) та оцінка співвідношення витрат з досягнутими результатами (ефективність).

Зазначена Методика включає чотири етапи та дає можливість комплексно й об'єктивно оцінити бюджетні програми на різних стадіях їх реалізації, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності управління бюджетними ресурсами.

Проведені нами дослідження дають підстави стверджувати, що використання запропонованої нами Методики має ряд переваг:

-дозволяє оцінювати та порівнювати ефективність різних програм різних галузей;

-надає можливість проведення оцінки бюджетної програми на різних стадіях її реалізації;

-надає можливість проведення оцінки за умов обмеженої кількості результативних показників у паспортах бюджетних програм та звітах про їх виконання.

Отже, використання запропонованої методики дозволить підвищити ефективність управління видатками місцевих бюджетів за умови обмеженості фінансових ресурсів

Висновки

Дослідження кризових процесів на місцевому рівні дозволило встановити необхідність антикризового управління, яке стабілізує ситуацію в регіоні і формулює заходи щодо уникнення ризиків появи кризи. В даному напрямку антикризове управління на місцевому рівні розглядається як «систему управлінських заходів щодо діагностики, попередження, нейтралізації й подолання кризових явищ на регіональному рівні».

З метою забезпечення ефективного антикризового управління на місцевому рівні запропонована модель антикризового управління, яка поєднує цільові, організаційні та функціональні системи інструментів, які дозволяють враховувати напрямки регіонального розвитку та реалізовувати такі функції, як: діагностики регіонального розвитку; антикризового прогнозування та планування ризиків виникнення кризи.

Враховуючи обмеженість бюджетних ресурсів та відсутність можливості за наявного рівня економічного розвитку раціоналізувати обсяг видатків соціального спрямування було розроблено методику оцінки ефективності бюджетних програм, яка передбачає відбір програм для фінансування, котрі матимуть найвищий рівень соціальної та бюджетної ефективності при найменшому рівні ресурсного забезпечення та здійснювати моніторинг виконання визначених програм в часовому інтервалі.

Література

1. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року : Указ Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722/2019. Офіційний вісник України. 2019. № 79. Ст. 2712.

2. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695. Офіційний вісник України. 2020. № 67. Ст. 2155.

3. Державне управління у сфері безпеки соціально-еколого-економічних систем: монографія / С.М. Домбровська та ін. Харків : НУЦЗУ, 2017. 244 с.

4. Герецун Г.М., Масікевич А.Ю. Оцінювання рівня екологічної небезпеки міського середовища, спричиненої техногенною трансформацією атмосферних опадів. Науковий вісник НЛТУ України. 2017. Т. 27. № 3. С. 95-98.

5. Rahnama M.R., Shoorabi R.A., Hadad M. The Role of Municipality in Crisis Management. Interdisciplinary Journal of Contemporary Research in Business. 2012. УоІ. 4. № 8. Р. 592-610.

6. Maleki S., Amanpour S., Bagheri A. Analyzing the role of crisis management in urban sustainable development (case studi Ahvaz urban floodwaters). Journal Of Organizational Behavior Research. 2018. Vol. 3. Is. S2. URL: https://www.researchgate.net/publication/ 334112312_analyzing_the_role_of_crisis_management_in_120urban_sustainable_development_ case_study_ahvaz_urban_floodwaters

7. Алхемері М.А. Тенденції реалізації сучасних механізмів антикризового публічного управління територіями. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія «Державне у’@авління». 2018. Т. 29(68). № 6. С. 25-29.

8. Антонюк Н.А. Методичні підходи до антикризового управління в умовах децентралізації. Бізнес Інформ. 2018. № 5. С. 403-407.

9. Желюк Т. Регіональний розвиток: нові підходи до антикризового управління. Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2017. № 2. С. 19-36.

10. Крикун В.Б. Особливості здійснення антикризового управління економікою на рівні місцевого самоврядування. Право і безпека. 2010. № 3(35). С. 66-69.

11. Пахомова Т.І., Храмцова І.В. Про концепції розвитку міста в контексті кризового управління. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. 2019. № 2. С. 31-47.

References:

1. Pro TsilistalohorozvytkuUkrayinyna period do 2030 roku: UkazPrezydentaUkrayiny vid 30 Veresnya 2019 № 722/2019. О^^іупуіvisnykUkrainy [About the Sustainable Development Goals of Ukraine until 2030: Presidential Decree of September 30, 2019 no. 722/2019], Оfficial Bulletin of Ukraine, no. 79. Art. 2712.

2. Pro zatverdzhennyaDerzhavnoistratehiirehionalnohorozvytkuna 2021-2027 roky: PostanovaKabinetuMinistrivUkrayiny vid 5 serpnya 2020. № 695. ?Г^іупуіvisnykUkrainy [About approval of the State strategy for regional development for the period up to 2020: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 5 August 2020 no. 695], Оfficial Bulletin of Ukraine, no. 67. Art. 2155.

3. Dombrovska S.M., Kovrehin V.V., Pomaza-Ponomarenko A.L., Kolyenov O.M. (2017) Public administration in the field of security of cocil-ecological and economic systems: monograph [Derzhavneupravlinnia u sferibezpekysotsialno-ekolohoekonomichnykh system: monohrafiia]. Kharkiv: NUTSZU. (in Ukrainian)

4. Heretsun H.M., MasikevychA.Yu. (2017) Otsinyuvannyarivnyaekolohichnoi

nebezpekymiskohoseredovyshcha, sprychynenoitekhnohennoyutransformatsiyeyuatmosfernykhopadiv. Naukovylvisnyk NLTU Ukrainy [Assessment of the level of ecological danger of the urban environment caused by technogenic transformation of precipitation]. Scientific Bulletin of NLTU of Ukraine,27, no. 3, рр. 95--98.

5. Rahnama M.R., Shoorabi R.A., Hadad M. (2012) The Role of Municipality in Crisis Management. Interdisciplinary Journal of Contemporary Research in Business, уоі.4, no. 8, рр. 592-610.

6. Maleki S., Amanpour S., Bagheri A. (2018) Analyzing the role of crisis management in urban sustainable development (case studi Ahvaz urban floodwaters). Journal Of Organizational Behavior Research, vol. 3, is. S2. URL: https://www.researchgate.net/publication/334112312_ analyzing--the--role--of--crisis--management--in--urban--sustainable--development--case--study--ahvaz-- urban--floodwaters

7. Alkhemeri M.A. (2018) Tendentsiyirealizatsiyisuchasnykhmekhanizmivantykryzovohopublichnohoupravlinnyaterytoriyamy. Vchenizapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriya: Derzhavneupravlinnya [Trends in the implementation of modern mechanisms of anticrisis public management of territories]. Scientific notes of TNU named after V.I. Vernadsky. Series: Public Administration, is. 29(68), no. 6, рр. 25-29.

8. Antonyuk N.A. (2018) Metodychnipidkhody do antykryzovohoupravlinnya v umovakhdetsentralizatsiyi. Biznes Inform [Methodical approaches to crisis management in the conditions of decentralization]. Business Inform, no. 5, рр. 403-407. 13. Zhelyuk T. (2017) Rehionalnyirozvytok: novipidkhody do antykryzovohoupravlinnya. VisnykTernopilskohonatsionalnohoekonomichnohouniversytetu [Regional development: new approaches to crisis management]. Bulletin of Ternopil National Economic University, no. 2, рр. 19-36.

9. Krykun V.B. (2010) Osoblyvostizdiysnennyaantykryzovohoupravlinnyaekonomikoyunarivnimistsevohosamovryaduvannya. Pravoibezpeka [Features of anticrisis management of the economy at the level of local self-government]. Law and Security, no. 3(35), рр. 66-69.

10. Pakhomova T.I., Khramtsova I.V. (2019) Pro kontseptsiirozvytkumista v kontekstikryzovohoupravlinnya. Teoriya ta praktykaderzhavnohoupravlinnyaimistsevohosamovryaduvannya [On the concepts of city development in the context of crisis management]. Theory and practice of public administration and local self-government, no. 2, рр. 31-47.

Размещено на Allbest.ru