Аналітичний огляд джерел та наукової літератури з публічного управління інформаційно-психологічною безпекою України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналітичний огляд джерел та наукової літератури з публічного управління інформаційно-психологічною безпекою України

Канарський Володимир Сергійович

аспірант кафедр глобальної та національно безпеки, ННІ Публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

У статті здійснено аналітичний огляд джерел та наукової літератури з публічного управління інформаційно-психологічною безпекою. Зроблено аналіз наукових досліджень останніх років за обраною темою статті. Наукову періодизацію дослідження публічного управління інформаційно-психологічною безпекою поділено на сім етапів, кожен з яких описується через розкриття змісту праць вітчизняних науковців, що належать до даного етапу.

Дається авторська трактовка концепту «публічно-управлінські механізми забезпечення інформаційно-психологічної безпеки» якій визначається як ефективно функціонуюча система засобів, заходів та важелів інформаційно-психологічного впливу суб5єкту управління (органів публічної влади та місцевого самоврядування) на об'єкти управління.

Автор також аналізує нормативно-правові механізми забезпечення інформаційно-психологічної безпеки в Україні.

У висновках наголошується, що аналіз нормативно-правової бази в сфері національної безпеки України, результатів наукових досліджень із досліджуваної теми свідчить, що реалізація державно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки України залишається актуальною науковою проблемою, що на сьогодні, незважаючи на значну кількість наукових розробок у цій сфері, характеризується недостатнім ступенем вивчення. А питання формування та реалізації публічно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки України знаходиться на стадії розробки та обговорення в рамках наукового дискурсу. На думку автора публічно-управлінський механізм забезпечення інформаційно-психологічної безпеки - це ефективно функціонуюча система засобів, заходів та важелів інформаційно-психологічного впливу суб'єкту управління (органів публічної влади та місцевого самоврядування) на об'єкти управління. Стверджується, що від рівня розвитку інформаційно- психологічного простору вирішальним чином залежать суспільна думка населення, соціальна поведінка людей, формування суспільно-політичних рухів, та внутрішньо-політична безпека країни в цілому.

Ключові слова: публічне управління, державне управління, інформаційна безпека, кібербезпека, інформаційно-психологічна безпека, наукова література.

Abstract

Kanarsky Vladimir Sergeevich Graduate student of the Departments of Global and National Security, Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko National University, Kyiv

ANALYTICAL REVIEW OF SOURCES AND SCIENTIFIC LITERATURE ON PUBLIC ADMINISTRATION OF INFORMATION AND PSYCHOLOGICAL SECURITY UKRAINIANS

The article provides an analytical review of sources and scientific literature on public management of information and psychological security. An analysis of scientific research in recent years was made on the selected topic of the article. The scientific periodization of the study of public management of information and psychological security is divided into seven stages, each of which is described through the disclosure of the content of the works of domestic scientists belonging to this stage.

The author's interpretation of the concept "public management mechanisms for ensuring informational and psychological security" is given, which is defined as an effectively functioning system of means, measures and levers of informational and psychological influence of the subject of management (public authorities and local self-government bodies) on management objects.

The author also analyzes the regulatory and legal mechanisms for ensuring informational and psychological security in Ukraine.

The conclusions emphasize that the analysis of the regulatory and legal framework in the field of national security of Ukraine, the results of scientific research on the researched topic shows that the implementation of state-management mechanisms for ensuring information security of Ukraine remains an actual scientific problem, that today, despite a significant number of scientific developments in this field is characterized by an insufficient degree of study. And the issue of formation and implementation of public management mechanisms for ensuring information security of Ukraine is at the stage of development and discussion within the framework of scientific discourse. According to the author, the public-management mechanism for ensuring informational and psychological security is an effectively functioning system of means, measures and levers of informational and psychological influence of the subject of management (public authorities and local self-government bodies) on the objects of management. It is claimed that the public opinion of the population, the social behavior of people, the formation of social and political movements, and the internal political security of the country as a whole depend decisively on the level of development of the informational and psychological space.

Keywords: public administration, governance, information security, cyber security, information and psychological security, scientific literature.

Постановка проблеми

Напрацювання ряду напрямів дослідження механізмів забезпечення публічного управління інформаційно-психологічною складовою національної безпеки є нагальною потребою сьогодення для України, особливо в умовах протидії агресору - Російській Федерації, що визначено рядом нормативно-правових актів України. Проблема ефективного управління інформаційно-психологічною безпекою держави сьогодні висувається на перше місце в публічно-управлінської практиці.

У рамках аналізу управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки теоретики та практики звертають усе більшу увагу на необхідність активної розробки проблематики формування ефективних механізмів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави, адже без докладного аналізу цієї проблематики неможливий подальший стійкий розвиток суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

При аналізі ступеню розробки проблем публічного управління інформаційно-психологічною безпекою України слід констатувати, шо більшість вітчизняних науковців досліджують саме державно-управлінські механізми забезпечення інформаційної безпеки. В цілому, джерела та наукову літературу за цим напрямом досліджень можна поділити на шість груп.

Перша група представлена нормативно-правовою базою забезпечення національної безпеки України в цілому[16]. Другу групу джерел складають закони та нормативно-правові акти України з основних питань забезпечення інформаційної безпеки України. Результати аналізу цієї групи джерел дозволяють констатувати, що система інформаційної безпеки України сформована проте, нормативно-правова база в галузі інформаційної безпеки має низку недоліків, а саме:

недосконалість понятійно-категоріального апарату, який використовується у сфері забезпечення інформаційної та кібербезпеки;

неузгодженість та дублювання функцій і завдань суб'єктами забезпечення інформаційної та кібербезпеки в період воєнного стану,а також під час їх взаємодії між собою в умовах гібридної війни.

Третю групу складають дисертаційні роботи в галузі знань «Державне управління» та наукові праці, в яких розглянуто проблеми формування та реалізації публічної політики України з забезпечення національної безпеки. Проаналізувавши третю групу наукових досліджень, доходимо висновку про наявність таких нагальних проблем у здійсненні державної політики у сфері національної безпеки України:

постійна потреба в оновленні концептуальних та організаційно- правових засад формування та реалізації державної політики національної безпеки з урахуванням трансформацій зовнішнього та внутрішнього безпекового середовища;

подолання етатичних тенденцій у сфері розроблення політики національної безпеки України шляхом широкого обговорення проектів таких документів, як Стратегії національної безпеки України, Стратегія інформаційної безпеки України та ін.

Четверту групу складають дисертаційні роботи в галузі знань «Державне управління», в яких розглянуто державно-управлінська проблематика забезпечення інформаційної безпеки України, а також визначаються шляхи вдосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки [2;6;8;11;13;15]. Так у дисертаційному дослідженні В. Гурковського «Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки» обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення системи державного управління інформаційною безпекою, а саме розроблено правовий механізм взаємодії, координації діяльності органів державної влади у цій специфічній сфері [7]. В. Гурковським запропоновано включити до понятійно-категоріальної сітки державного управління інформаційною безпекою такої категорії, як «правова підтримка національної інформаційної безпеки».

В дисертації Л. Євдоченко «Удосконалення системи державного забезпечення інформаційної безпеки України в умовах глобалізації» [11] проведено історичний аналіз становлення та розвитку системи державного забезпечення інформаційної безпеки України, а також здійснено оцінку стану нормативно-правового та інституційного забезпечення інформаційної безпеки України на основі чого обґрунтовано напрями удосконалення цієї системи. На увагу заслуговують такі наукові результати дослідження Л. Євдоченко:

1) класифікація інформаційних загроз інформаційній безпеці;

2) можливі державно-управлінські заходи протидії загрозам інформаційній безпеці;

3) модель національної інфраструктури захисту інформації.

В дисертаційному дослідженні З. Коваля «Політико-правові механізми державного управління інформаційно-психологічною безпекою України» [15] в рамках системно-синергетичного підходу і загальної теорії організацій обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення державних механізмів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України. В дисертаційному дослідженні автор вивчив зарубіжний та вітчизняний досвід забезпечення інформаційно-психологічної безпеки,увів в науковий обіг низку понять,а саме: «інформаційна безпека держави»,?інформаційно-психологічна безпека особи та суспільства», «інформаційно-психологічний простір України», «інформаційно-психологічний захист», «інформаційно-психологічний вплив». Також заслуговує на увагу такі наукові результати З. Коваль,як класифікація моделей інформаційно-психологічних впливів за такими параметрами,як-от: традиційність або креативність,відкритість або прихованість.

В дисертаційному дослідженні О. Власенко «Механізми державного регулювання захисту громадян від негативних інформаційних впливів» [6] обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення механізмів реактивного реагування на загрози інформаційно-психологічного характеру в умовах інформаційного суспільства. Зокрема,Власенко:

1) увів в науковий обіг поняття «негативний інформаційний вплив», «механізми подолання негативних інформаційних впливів»;

2) розробив модель механізмів та концепцію реактивного реагування на загрози інформаційно-психологічного характеру.

Вітчизняний дослідник О. Зозуля в дисертаційному дослідженні «Державне управління забезпеченням інформаційної безпеки України в умовах інформаційно-психологічного протиборства» [13] узагальнив та систематизував зарубіжний досвід державного управління забезпеченням інформаційної безпеки,виявив актуальні проблеми державного управління забезпеченням інформаційної безпеки України.

Вітчизняний дослідник В. Антонюк в дисертаційному дослідженні «Організаційно-правові засади формування та реалізації державної політики інформаційної безпеки України» [2] обґрунтував пропозиції щодо удосконалення державних механізмів формування і реалізації державної політики інформаційної безпеки України в умовах гібридної війни.

Заслуговує на увагу такі наукові результати В. Антонюка,як-от:

1) уведення в науковий обіг таких понять: «критична інформаційна структура», «об'єкт критичної інформаційної інфраструктури», «спеціальний режим використання інформаційного простору»;

2) структурно-функціональна модель Штабу проведення спеціальних інформаційних операцій Збройних Сил України, що складається із стратегічної, оперативної та тактичної ланок управління;

3) визначено ієрархію керівних документів у сфері забезпечення інформаційної безпеки: Закон - Доктрина - Концепція - Стратегія - державна цільова програма - план;

4) вивчено зарубіжний досвід функціонування механізмів державного реагування на загрози інформаційній безпеці.

Аналіз захищених дисертацій, що присвячені дослідженню державно- управлінських проблем у сфері забезпечення інформаційної безпеки України, дає підстави констатувати, що основними проблемами у цій сфері є недосконалість правових та інституцшних засад забезпечення інформаційної безпеки в умовах динамічного безпекового середовища.

П'яту групу складають праці науковців, котрі розглядають проблеми теорії та практики розбудови системи забезпечення інформаційної безпеки України. Це роботи Р. Марутян, М. Шевченка, Ю. Сурміна, Г. Ситника, А. Семенченка, Є. Магди, Г. Почепцова та інших. У цих працях дослідники вказують на необхідність використання в ході соціального конструювання вказаної системи таких теорій, як: теорії інформаційного суспільства, теорії мережевого суспільства, теорії інформаційного насильства, теорії інформаційної війни, теорії гібридної війни, теорії державного управління, теорії національної безпеки, теорії інформаційної безпеки, теорії кібербезпеки. Аналіз результатів наукових досліджень цієї групи наукових праць дозволяє констатувати нагальну необхідність удосконалення теоретико- методологічних засад розбудови системи інформаційної безпеки з урахуванням сучасних наукових досягнень в галузі безпекознавства, права, політології, державного управління.

Шосту групу джерел складають наукові та аналітичні дослідження, основною метою якої є розгляд проблем забезпечення інформаційної безпеки України в умовах гібридної війни. Доцільно передусім назвати роботи таких вітчизняних дослідників, як В. Телелима, Д. Музиченко, Ю. Пунди, Ю. Радковця, Д.Дубова та ін. Аналіз результатів вказаних досліджень дозволяє констатувати, що недостатня визначеність та систематизація проблем державної політики забезпечення інформаційної безпеки України в умовах гібридної війни, підходів до їх розв язання обмежує можливості щодо розробки та застосування формальних методів та моделей при розробці та реалізації вказаної політики.

Сьома, малочислена група джерел та наукової літератури стосується саме публічно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки. Вона представлена такими дослідниками як Є. Катаєв, В. Алещенко[14;1], які досліджують проблеми інформаційно-психологічної безпеки особистості в сучасному (інформаційному) суспільстві,яке місце ця безпека займає в системі інформаційної безпеки держави в умовах війни та які чинники на неї впливають.

О.Дахно[9] досліджує адміністративно-правове регулювання у сфері протидії інформаційно-психологічним операціям на стратегічному рівні, аналізує негативних наслідків та небезпеки інформаційно-психологічних операцій; обґрунтовує тезу проте, що особливістю стратегічного рівня протидії інформаційно-психологічним операціям є те, що інструменти публічного управління,які застосовуються на цьому рівень,спрямовані на досягнення стратегічної мети, яка полягає у створенні стійкого стану інформаційної безпеки та інформаційного суверенітету держави.

Українські дослідники Вєдєнєєв Д. та Семенюк О.[5] в своїх працях розглядають організаційно-управлінську будову сил і засобів ІПсО ЗС України в зоні проведення АТО та ООС на Сході України,їх основні завдання із захисту особового складу ЗС України на населення від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, у т.ч. у взаємодії із національними спецслужбами.

Попередньо підсумуємо: аналіз стану джерел з досліджуваної проблеми свідчить що, вітчизняні науковці досліджують здебільшого державно- управлінські механізми забезпечення інформаційної безпеки, систему інформаційної безпеки, систему забезпечення інформаційної безпеки та критерії (характеристики),що визначають ступені розвитку цих систем,а також сферу теорії,методології й проблематики забезпечення інформаційної безпеки. Проте комплексних досліджень з проблематики формування та реалізації публічно-управлінських механізмів забезпечення інформаційно- психологічної безпеки на сьогодні обмаль, водночас не в повній мірі приділяється увага дослідників щодо визначення місії,функцій та завдань системи інформаційно-психологічної безпеки,прогноз можливих наслідків накопичення проблем забезпечення інформаційно-психологічної безпеки для сталого розвитку України.

Мета статті. Автор статті ставить за мету здійснити аналітичний огляд джерел та наукової літератури з проблем застосування публічно-управлінських механізмів забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України.

Виклад основного матеріалу

Категорійно-понятійний апарат,який застосовують у сфері публічного управління інформаційною безпекою, перебуває на стадії динамічного розвитку разом з розвитком теорій публічного управління інформаційною безпекою.

Проте недосконалість понятійно-категоріального апарату теорії публічного управління інформаційною безпекою, що представлено як у наукових дослідженнях [2;6;8;11;13;15], так і нормативно-правових актах [17-21] стримуються розроблення та впровадження сучасних методів, моделей і методик державного управління інформаційною безпекою, що значно обмежує можливість підвищення його ефективності.

У статті 17 Конституції України визначено, що забезпечення інформаційної безпеки - одна з найважливіших функцій держави, справа всього Українського народу [16]. Варто зазначити, що поняття «інформаційна безпека» вперше було визначено в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки». В цьому Законі поняття «інформаційна безпека» трактувалося виключно в рамках парадигми захисту національних інтересів в інформаційній сфері [19]. В Законі України «Про телекомунікації» (втратив чинність у 2020 році з прийняттям Закону України про електроні комунікації № 1089-IX від 16 грудня 2020 року) визначалося, що ІБ, стосується не інформаційної безпеки України, а лише деякої технічної системи, якою є телекомунікаційна мережа, а саме: «Інформаційна безпека телекомунікаційних мереж - це здатність телекомунікаційних мереж забезпечувати захист від знищення, перекручення, блокування інформації, її несанкціонованого витоку або від порушення встановленого порядку її маршрутизації».

В Стратегії кібербезпеки України 2021 року зазначається, що «….Російська Федерація залишається одним з основних джерел загроз національній та міжнародній кібербезпеці, активно реалізує концепцію інформаційного протиборства, базовану на поєднанні деструктивних дій у кіберпросторі та інформаційно-психологічних операцій, механізми якої активно застосовуються у гібридній війні проти України»[20]. У Доктрині інформаційної безпеки, прийнятої в 2017 році вживаються такі терміни, як-от: стратегічні комунікації, урядові комунікації, кризові комунікації, стратегічний наратив. Серед національних інтересів України в інформаційній сфері Доктрина визначає, зокрема захищеність від руйнівних інформаційно- психологічних впливів, а серед життєво важливі інтересів суспільства і держави - створення з урахуванням норм міжнародного права системи і механізмів захисту від негативних зовнішніх інформаційно-психологічних впливів, передусім пропаганди [17].

В Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» 2017 року [20], вживаються такі терміни, як: кібербезпека, кіберзагроза, кіберзахист, кібероборона, індикатори кіберзагроз, інформація про інцидент кібербезпеки, інцидент кібербезпеки, кібератака, кіберзлочин, кіберзлочинність, кіберпростір, кіберрозвідка, кібертероризм, кібершпигунство, критична інформаційна інфраструктура, критично важливі об єкти інфраструктури, національна телекомунікаційна мережа, національні електронні інформаційні ресурси, об єкт критичної інформаційної інфраструктури, система управління технологічними процесами, системи електронних комунікацій.

В сучасній Стратегії інформаційної безпеки, прийнятої в 2021 році, інформаційна безпека України визначається як «складова частина національної безпеки України, стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, інших життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, за якого належним чином забезпечуються конституційні права і свободи людини на збирання, зберігання, використання та поширення інформації, доступ до достовірної та об'єктивної інформації, існує ефективна система захисту і протидії нанесенню шкоди через поширення негативних інформаційних впливів, у тому числі скоординоване поширення недостовірної інформації, деструктивної пропаганди, інших інформаційних операцій, несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності інформації' з обмеженим доступом»[21].

Таким чином, за останні десять років з5явилося низка системоутворюючих документів зі сфери інформаційної безпеки.

1. Доктрина інформаційної безпеки України, яка була покладена в основу нової Стратегії інформаційної безпеки України. В останній рік українські вчені написали цикл публікацій на різних Інтернет-ресурсах присвячених змінам в доктрину комунікацій, які потрібно обговорювати і реалізовувати вже зараз.

2. Біла книга протидії дезінформації[3], створена за керівництва Інститут інформаційної безпеки. Вона включає системний 360-degrees підхід до розуміння феномену дезінформації та державному регулюванню сфери інформаційної безпеки.

3. Нещодавно, в рамках проекту Інститут постінформаційного суспільства було презентовано white paper по розвитку системи практик OSINT в державному і громадському секторі України[7].

В науковому дискурсі поняття «інформаційна безпека» та «інформаційно-психологічна безпека» трактується в рамках парадигм захисту та розвитку об'єкту безпеки. В жодному із згаданих документів стратегічного планування у сфері національної безпеки України немає визначення поняття «інформаційно-психологічна безпека». В цілому, у вітчизняному офіційному та науковому дискурсах виокремлюють три рівня забезпечення інформаційної безпеки: рівень особи; суспільний рівень; державний рівень.

Розглянемо поняття, які визначено в офіційному та науковому дискурсах, що описують процес державного управління інформаційною безпекою, а саме: поняття «державне управління», «державна політика», «система державного управління інформаційною безпекою», «система інформаційної безпеки».

Під поняттям «державне управління» будемо розуміти діяльність держави, яка спрямована на створення умов для реалізації функцій держави, прав і свобод громадян, партисипаторної взаємодії між державою та інститутами громадянського суспільства, суспільного розвитку[10, С. 150].

Поняття «державна політика» в науковому дискурсі трактується як дії органів державної влади в напрямку реалізації визначених цілей у різних сферах суспільного життя [10, C. 144-145]. Поняття «державна політика забезпечення інформаційної безпеки» в науковому дискурсі трактується як діяльність органів державної влади, яка спрямована на реалізацію національних інтересів у інформаційній сфері, збереження цілісності об єктивно диференційованого суспільства та досягнення на цій основі прогресивного суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку за умови узгодження інтересів різних соціальних груп і держави [10, C. 89-90].

В науці «Державне управління» під функціями держави зазвичай розуміють роль, яку держава виконує у суспільстві у властивих їй формах і притаманними їй методами, а також основні напрями і види її діяльності, які обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність та соціальне призначення в суспільстві. За соціальним значенням функції держави поділяються на основні та додаткові. Основні функції - це найзагальніші та найважливіші комплексні напрями діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед державою у конкретний історичний період (оборона, безпека, регулювання економіки тощо). Додаткові функції держави - це напрями діяльності держави щодо здійснення конкретних завдань, у другорядних сферах суспільного життя (управління державним майном, юридичні функції тощо) [10, C. 744-745].

Аналіз результатів наукових досліджень щодо розробки термінологічного апарату у сфері забезпечення інформаційної безпеки [2;6;8;11;13;15] дозволив нам сформулювати авторське визначення поняття «державне управлінням інформаційною безпекою» в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні під поняттям «державне управління інформаційною безпекою» пропонуємо розуміти організаційно-управлінську діяльність держави, яка спрямована на створення інституційного середовища інформаційної безпеки, формування системи інформаційної безпеки та системи забезпечення інформаційної безпеки, розробку та реалізацію державної політики у сфері інформаційної безпеки. У вузькому розумінні під державним управлінням інформаційною безпекою пропонуємо розуміти практичні заходи, засоби, важелі, стимули за допомогою яких реалізуються державно-управлінські впливи на процес забезпечення інформаційної безпеки.

Зазначимо, що поняття «система державного управління інформаційною безпекою» в науковому дискурсі трактується, як цілісна система, що органічно поєднує у своїй такі структурі компоненти, як-от:

об'єкти та суб'єкти забезпечення інформаційної безпеки;

суспільно-інформаційній відносини між державою та суспільством, між спільнотою професіоналів та суспільством, між державою та спільнотою професіоналів;

державно-управлінські процеси у сфері забезпечення інформаційної безпеки [13, С. 39].

Під поняттям «система інформаційної безпеки» вітчизняний дослідник О. Зозуля пропонує розуміти «цільову, функціональну систему, що відображає процеси взаємодії об'єктів, суб'єктів, ідейно-теоретичної та законодавчої баз, цілей, завдань, державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, що несуть в межах своєї компетенції відповідальність за формування заданого рівня інформаційної безпеки України, а також сукупність сил і засобів, що функціонують в інтересах забезпечення інформаційної безпеки» [13, с. 37].

Розглянемо поняття, які визначено в науковому дискурсі, що описують процес розробки та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки, а саме: поняття «цикл політики», «механізм розробки державної політики у сфері інформаційної безпеки», «механізм реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки».

Вітчизняний дослідник О. Валевський в рамках телеологічного підходу [4, C. 42] наводить цикл політики (цикл розробки та впровадження державної політики), який вважається універсальною моделлю та методологічним орієнтиром для вироблення політики.

До суб'єктів розробки державної політики належать органи законодавчої та виконавчої влади, а також суб'єкти політичного процесу та лобістські структури впливу.

Зазвичай виокремлюють довгострокову та поточну державні політики. На підставі аналізу наукових результатів представлених в [2;4;10;15] систему формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки пропонуємо умовно представити сукупністю механізмів розробки та впровадження державної політики, за допомогою яких реалізовується «цикл політики».

Механізм розробки державної політики у сфері інформаційної безпеки включає в себе пакет концептуально-настановчих документів, нормативно- правову базу, систему прийняття рішень, систему програмно-цільового планування у цій сфері.

Під механізмом реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки пропонуємо розуміти сукупність засобів та методів впливу на функціонування та розвиток сфери інформаційної безпеки з метою досягнення цілей державної політики у цій сфері. Основними складовими даного комплексного механізму є таки механізми, як: правовий, інституційний, організаційний, фінансово-економічний, інформаційно-аналітичний, кадровий, науково-методичний та інші. Згадані механізми взаємодіють між собою з метою досягнення визначених цілей державної політики у сфері інформаційної безпеки.

Зауважимо, що реалізація державної політики у сфері інформаційної безпеки передбачає здійснення управлінського впливу в декілька етапів: формування системи забезпечення інформаційної безпеки; оцінка оперативної обстановки в інформаційному просторі; оцінка стану та можливостей системи забезпечення інформаційної безпеки;

розробка та впровадження в державно-управлінську практику технологій реагування на загрози інформаційного характеру; моніторинг, спостереження та контроль.

Висновки

інформаційна психологічна безпека україна

Аналіз нормативно-правової бази в сфері національної безпеки України, результатів наукових досліджень із досліджуваної теми свідчить, що реалізація державно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки України залишається актуальною науковою проблемою, що на сьогодні, незважаючи на значну кількість наукових розробок у цій сфері, характеризується недостатнім ступенем вивчення. В контексті пріоритетних цілей державної політики у сфері інформаційної безпеки України, які визначені в Законі України «Про національну безпеку України», Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», Доктрині інформаційної безпеки України, Стратегії інформаційної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України особливого значення набуває комплексне вивчення і розв'язання державно-управлінських проблем інформаційного розвитку України та реформування системи забезпечення інформаційної безпеки з урахуванням нових викликів і загроз в умовах глобалізації та гібридної війни. В той же час питання формування та реалізації публічно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки України знаходиться на стадії розробки та обговорення в рамках наукового дискурсу. На думку автора публічно-управлінський механізм забезпечення інформаційно-психологічної безпеки - це ефективно функціонуюча система засобів, заходів та важелів інформаційно-психологічного впливу суб'єкту управління (органів публічної влади та місцевого самоврядування) на об'єкти управління. Від рівня розвитку інформаційно-психологічного простору вирішальним чином залежать суспільна думка населення, соціальна поведінка людей, формування суспільно-політичних рухів, та внутрішньо-політична безпека країни в цілому.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі автор вбачає у аналізі результатів наукових досліджень, що розкривають сутність механізмів державного управління інформаційно-психологічною безпекою України.

Література:

1. Алещенко, В. (2022). Інформаційно-психологічна складова безпеки особистості в умовах війни. Вісник Національного університету оборони України, 66(2), 5-17. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-66-2-5-17

2. Антонюк В.В. Організаційно-правові засади формування та реалізації державної політики інформаційної безпеки України: автореф. дис... канд. наук держ. упр.: 25.00.02 / НАДУ. К., 2017. 20 с.

3. Біла книга протидії дезінформації. URL: https://bit.ly/DisinfoWhiteBook2023,

4. Валевський О. Л., Ребкало В. А. Державне управління як інструмент

впровадження реформ в Україні. Аналітика і влада. 2012. № 6. С. 139-144. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/avlad_2012_6_23

5. Вєдєнєєв Д. Семенюк О. Організаційно-управлінський механізм розбудови та діяльності структур інформаційно-психологічного протиборства збройних сил України (20072021 рр.). Право та державне управління. 2022. С.147-152. https://doi.org/10.32840/pdu.2022.3.22

6. Власенко О.В. Механізми державного регулювання захисту громадян від негативних інформаційних впливів: дис.…канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02. Київ., 2012. 190 с.

7. Галузь OSINT в суспільній та державній діяльності. URL: https://bit.ly/OSINTUkraine

8. Гурковський В.І. Організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки: дис.…канд. наук з держ. упр.: спец.

25.0. 02. Київ., 2004. 205 с.

9. Дахно О. Адміністративно-правове регулювання протидії інформаційно- психологічним операціям на стратегічному рівні. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2022. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.69.44

10. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. К.: НАДУ, 2010. 820 с.

11. Євдоченко Л.О. Удосконалення системи державного забезпечення інформаційної безпеки України в умовах глобалізації: дис.…канд. наук з держ. упр.: спец.

25.0. 01. Львів., 2011. 225 с.

12. Журавський В.С., Родіонов, І.Б., Жиляєв; Україна на шляху до інформаційного суспільства. За заг. ред. М.З. Згурського. К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2004. 484 с.

13. Зозуля О. С. Державне управління забезпеченням інформаційної безпеки України в умовах інформаційно-психологічного протиборства : дис.…канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. Київ, 2017. 261 с.

14. Катаев Є. Інформаційно-психологічна безпека особистості в умовах сучасного суспільства. Вісник Національного університету оборони України, 2 (39) /2014. С. 215-220.,

15. Коваль З.В. Політико-правові механізми державного управління інформаційно- психологічною безпекою України: дис.…канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02. Одеса., 2011. 201 с .

16. Конституція України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/constitution

17. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України від 25 лютого 2017 року № 47/2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017#Text

18. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 5 жовтня 2017 року № 2163-VIII URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2163-19#Text

19. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки»: Закон України від 9 січня 2007 року № 537-V. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/537-16

20. Про Стратегію кібербезпеки України. Указ Президента України від 26 серпня 2021 року № 447/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447/2021#Text.

21. Про Стратегію інформаційної безпеки. Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#Text.

References:

1. Aleshhenko, V. (2022). Іnformacіjno-psihologіchna skladova bezpeki osobistostl v umovah vjjni [Informational and psychological component of personal security in war conditions]. Visnik Nacional'nogo universitetu oboroni Ukraini - Bulletin of the National University of Defense of Ukraine, 66(2), 5-17. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-66-2-5-17 [in Ukrainian].

2. Antonjuk, V.V. (2017). Organizadjno-pravovi zasadi formuvannja ta realizacii. derzhavnoi. polltiki informacijnoї bezpeki Ukraini [Organizational and legal principles of formation and implementation of the state information security policy of Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. K.: NADU [in Ukrainian].

3. BUa kniga protidiї dezinformaciї [White book on countering disinformation]. b~it.l^ Retrieved from https://bit.ly/DisinfoWhiteBook2023 [in Ukrainian].

4. Valevs'kij, O. L.,Rebkalo, V. A. (2012). Derzhavne upravl^nja jak hstrument vprovadzhennja reform v №??[Public administration as a tool for implementing reforms in Ukraine]. Analitika і vlada - Analytics and power, 6, 139-144. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/avlad_2012_6_23 [in Ukrainian].

5. Vedeneev, D. Semenjuk, O. (2022). Organizacijno-upravHns'kij mehanizm rozbudovi ta djjarnosti struktur informacijno-psihologichnogo protiborstva zbrojnih sil UkraHni (2007-2021 rr.) [Organizational and administrative mechanism of development and activity of structures of informational and psychological countermeasures of the armed forces of Ukraine (2007-2021)]. Pravo ta derzhavne upravlinnja - Law and public administration, 147-152. https://doi.org/10.32840/pdu.2022.3.22 [in Ukrainian].

6. Vlasenko, O.V. (2012). Mehankmi derzhavnogo reguljuvannja zahistu gromadjan vM negativnih informacijnih vpliviv [Mechanisms of state regulation to protect citizens from negative informational influences]. Candidate's thesis. Kitv [ in Ukrainian].

7. Galuz' OSINT v suspil'nij ta derzhavnij dijal'nosti [The field of OSINT in public and state activities]. bit.ly Retrieved from https://bit.ly/OSINTUkraine [ in Ukrainian].

8. Gurkovs'kij, V.I. (2004). Organizacijno-pravovi pitannja vzaemodiї organiv derzhavnox* vladi u sferi nacional'noї informacijnoї bezpeki [Organizational and legal issues of interaction of state authorities in the field of national information security]. Candidate's thesis. Kitv [ in Ukrainian].

9. Dahno, O. (2022). Administrativno-pravove reguljuvannja protidiї informacijno- psihologkhnim operadjam na strategkhnomu ГІУПІ [Administrative and legal regulation of countering information and psychological operations at the strategic level]. Na^ko^~ij visnik Uzhgorods'kogo Nacional'nogo Universitetu - Scientific Bulletin of Uzhhorod Nat~io^al Uni^versi^. DOI https://doi.org/ 10.24144/2307-3322.2021.69.44 [ in Ukrainian].

iO.Surmin, Ju.P. , Bakumenko, V.D. , Mihnenko, A.M. (2010). Enciklopedichnij slovnik z derzhavnogo upravlinnja [Encyclopedic dictionary ofpublic administration]. K.: NADU [ in Ukrainian].

11. Cvdochenko, L.O. (2011). Udoskonalennja sistemi derzhavnogo zabezpechennja informacijnoi. bezpeki Ukraini v umovah globalizaci [mprovement of the system of state provision of information security of Ukraine in the conditions of globalization]. Candidate's thesis. LVlv [ in Ukrainian].

12. Zhuravs'kij, V.S., Rodionov, I.B., Zhiljaev (2004). Ukraina na shljahu do i^formacij^ogo suspilrstva [Ukraine is on the way to an information society]. K.: IVC «Vidavnictvo «Politehnika» [ in Ukrainian].

13. Zozulja, O. S. (2017). Derzhavne upravlinnja zabezpechennjam informacijnoi bezpeki Ukraini v umovah informacijno-psihologichnogo protiborstva[State management of ensuring information security of Ukraine in the conditions of informational and psychological conflict]. Candidate's thesis. Kiiv [ in Ukrainian].

14. Kataev, Є. (2014). Informacijno-psihologichna bezpeka osobistosti v umovah suchasnogo suspil'stva [Informational and psychological security of the individual in the conditions of modern society]. Visnik Nacional'nogo universitetu oboroni Ukraini - Bulletin of the National University of Defense of Ukraine, 2 (39) /20i4, 2i5-220 [ in Ukrainian].

15. Koval', Z.V. (2011). Politiko-pravovi mehanizmi derzhavnogo upravlinnja informacijno- psihologichnoju bezpekoju Ukraini [Political and legal mechanisms of state management of information and psychological security of Ukraine]. Candidate's thesis . Odesa [ in Ukrainian].

16. Konstitucija Ukraini [Constitution of Ukraine]. www.president.gov.ua Retrieved from https://www.president.gov.ua/documents/constitution [ in Ukrainian].

17. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro Doktrinu informacijnoi bezpeki Ukraini” [The Decree of the President of Ukraine “On the Information Security Doctrine of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/20i7#Text [ in Ukrainian].

18. Zakon Ukraini “Pro osnovni zasadi zabezpechennja kiberbezpeki Ukraini” [The Law of Ukraine “On the main principles of ensuring cyber security of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2i63-i9#Text [ in Ukrainian].

19. Zakon Ukraini “Pro Osnovni zasadi rozvitku informacijnogo suspil'stva v Ukraini na 2007-20i5 roki»” [The Law of Ukraine “On the Basic Principles of Information Society Development in Ukraine for 2007- 20i5”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/537-i6

20. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro Strategiju kiberbezpeki Ukraini” [The Decree of the President of Ukraine “About the Cyber Security Strategy of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.go^v.ua Retrieved from

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/447/202i#Text [ in Ukrainian].

21. Ukaz Prezidenta Ukraini “Pro Strategiju informacijnoi bezpeki” [The Decree of the President of Ukraine “About the Information Security Strategy”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/202i#Text [ in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...