Роль вищих органів державної влади у формуванні правових засад медичного обслуговування поліцейських

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний торговельно-економічний університет, кандидат юридичних наук

Національна академія внутрішніх справ

Роль вищих органів державної влади у формуванні правових засад медичного обслуговування поліцейських

Гуржій Анна Валеріївна,

доцент кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права, доцент

Сербин Руслан Андрійович,

проректор, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Гуржій Тарас Олександрович,

завідувач кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права, професор

Мушенок Віктор Васильович,

професор кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права

м. Київ

Анотація

У статті розглядається вищий рівень організації та адміністрування медичних послуг для поліцейських в Україні. Наголошується на важливості ефективного надання медичних послуг для цієї важливої верстви суспільства. Досліджуються правові засади медичного обслуговування поліцейських, а також роль вищих органів державної влади (Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України) у формуванні національної політики охорони здоров'я та надання медичних послуг населенню.

На основі проведеного аналізу визначено коло актуальних проблем, з якими стикаються працівники поліції у сфері медичного обслуговування. Констатовано недостатню ефективність правового регулювання та організаційного забезпечення відомчої системи медичного обслуговування МВС України. Розкрито провідну роль Верховної Ради України у формуванні законодавчих засад управління охороною здоров'я. Підкреслено важливість належних бюджетних асигнувань для нормального функціонування й динамічного розвитку медичного обслуговування поліцейських. Охарактеризовано місце Президента України та Кабінету Міністрів України у системі суб'єктів державного управління сферою охорони здоров'я та надання медичних послуг населенню.

Зроблено висновок про необхідність розробки та здійснення комплексу організаційно-правових заходів, спрямованих на покращення медичного обслуговування поліцейських, а саме: прийняття державної цільової програми розвитку медичного обслуговування населення; забезпечення постійного моніторингу і координації діяльності органів виконавчої влади щодо розробки та реалізації галузевих і регіональних програм медичного обслуговування населення; посилення контролю за діяльністю суб'єктів медичного обслуговування поліцейських; розвиток державно-приватного партнерства у сфері медичного обслуговування працівників поліції.

Ця стаття адресована науковцям і практикам, які займаються питаннями охорони ролі вищих органів державної влади у формуванні правових засад медичного обслуговування поліцейських. Вона може слугувати підґрунтям для подальшого дослідження та розробки стратегій і політик, спрямованих на забезпечення охорони прав у зазначеній сфері.

Ключові слова: вищі органи державної влади, правове регулювання, правова охорона, правове забезпечення, охорона здоров'я, медичне обслуговування.

Abstract

Gurzhii Anna Valeriivna Associate Professor of the Department of Administrative, Financial, and Information Law, State Trade and Economic University, PhD in Law, Associate Professor, Kyiv

Serbin RuslanAndriyovych Vice-rector of the National Academy of Internal Affairs, Doctor of legal sciences, Professor, Honored lawyer of Ukraine, Kyiv

Gurzhii Taras Oleksandrovych Head of the Department of Administrative, Financial, and Information Law, State Trade and Economic University, Doctor of Law, Professor, Kyiv

Mushenok Viltor Vasyliovych Professor of the Department of Administrative, Financial, and Information Law, State Trade and Economic University, Doctor of Law, Professor, Kyiv

The role of the highest bodies of state power in the formation of the legal basis of medical services for police officers

The article examines the higher level of organization and administration of medical services for police officers in Ukraine. The importance of effective provision of medical services for this important segment of society is emphasized. The legal basis of medical care for police officers, as well as the role of higher state authorities (the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine) in the formation of national health care policy and the provision of medical services to the population are studied.

Based on the analysis, a range of current problems faced by police officers in the field of medical care was determined. Insufficient effectiveness of legal regulation and organizational support of the departmental system of medical services of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine was found. The leading role of the Verkhovna Rada of Ukraine in the formation of the legislative principles of health care management is revealed. The importance of appropriate budget allocations for the normal functioning and dynamic development of police medical services is emphasized. The place of the President of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine in the system of subjects of state management in the field of health care and the provision of medical services to the population is characterized.

It was concluded that it is necessary to develop and implement a complex of organizational and legal measures aimed at improving the medical care of police officers, namely: adoption of the state target program for the development of medical care for the population; ensuring constant monitoring and coordination of the activities of executive authorities regarding the development and implementation of branch and regional programs of medical care for the population; strengthening control over the activities of subjects of police medical services; development of public-private partnership in the field of medical care for police officers.

This article is addressed to scientists and practitioners who deal with issues of protection of the role of higher state authorities in the formation of the legal basis of medical care for police officers. It can serve as a basis for further research and development of strategies and policies aimed at ensuring the protection of rights in the specified area.

Keywords: higher state authorities, legal regulation, legal protection, legal support, health care, medical care.

Основна частина

Постановка проблеми. Система охорони здоров'я та медичного обслуговування населення є однією з найважливіших складових соціально - економічного розвитку країни. Забезпечення якісних і доступних медичних послуг є нагальним завданням держави, зокрема в контексті глобальних викликів і постійно зростаючих безпекових загроз. В сучасній Україні медичне обслуговування населення супроводжується цілою плетеницею різноаспектних проблем. Це, і брак сучасного обладнання, і недосконалість системи підготовки лікарів, і слабка просвітницька робота, і низький рівень правової культури громадян тощо. Однак, чи не найголовнішою проблемою є недоліки публічного адміністрування. За загальним визнанням науковців і практиків стратегічне планування, нормотворча та правозастосовна діяльність в цій сфері провадяться неузгоджено, без чітко визначеної системи та координації, що вкрай негативно відбивається на системі медичних послуг. Вони тягнуть за собою невизначеність важливих аспектів медичного обслуговування, різнобій у правозастосуванні, помилки при тлумаченні юридичних норм, розбіжності з вимогами та рекомендаціями міжнародного законодавства.

З огляду на це, особливої актуальності набуває дослідження впливу вищих органів державної влади на адміністрування охорони здоров'я та медичного обслуговування населення. Роль Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України у формуванні та реалізації державної політики охорони здоров'я та медичного обслуговування населення неможливо переоцінити. Суб'єкти вищої державної влади створюють правовий, фінансовий та організаційний фреймворк, який забезпечує якість, доступність, належне функціонування та розвиток системи медичних послуг. З огляду на це, аналіз їх діяльності має важливе практичне значення. Зокрема, він допоможе висвітлити проблемні аспекти публічного адміністрування охорони здоров'я, а також запропонувати рекомендації, спрямовані на підвищення його ефективності. Крім того, результати такого аналізу можуть покладатися в основу розробки та реалізації стратегічних планів розвитку охорони здоров'я, зокрема, тих, які що спрямовані на покращення якості медичного обслуговування поліцейських.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дрозд С.М. (2021) Фінансово-правове регулювання медичного забезпечення поліцейських; Дрок І.С. (2020) Форми взаємодії поліції та медичних закладів в умовах загострення санітарно-епідемічної ситуації в Україні; Колісникова Г.В. (2020) Правове регулювання надання якісних медичних послуг в Україні; Миколаєць І.В. (2016) Державне регулювання надання медичних послуг як складова соціального захисту населення; Устимчук О.В. (2018) Нормативно - правові засади регулювання сфери надання медичних послуг в Україні; Барзилович А.Д. (2020) Методи державного регулювання ринку медичних послуг: прямого та непрямого впливу; Герц А.А. (2015) Медична послуга як об'єкт правового регулювання.

Метою статті є висвітлення ролі Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України у забезпеченні сталого розвитку та ефективного функціонування системи медичного обслуговування поліцейських.

Виклад основного матеріалу. У загальнодержаних масштабах система медичного обслуговування являє собою складне, багатоаспектне явище, в якому задіяні різні соціальні інститути: суб'єкти владних повноважень, підприємства, установи, організації, заклади різного спрямування та різних форм власності [1]. Безумовно, усі ці інститути певним чином визначають стан і перспективи розвитку системи медичного обслуговування населення. Але найбільш потужний вплив на цю систему здійснюють органи публічної влади.

Як підкреслює А.Л. Петрицький, «в сучасних умовах саме публічна влада несе на собі основний тягар відповідальності за формування та реалізацію державної політики у всіх сферах суспільного життя. Суб'єкти публічної влади, як провідна організуюча сила демократичного суспільства, визначають стратегічні цілі та пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку. Вони здійснюють організуючий вплив на провідні сектори суспільних відносин, формують зміст конкретних соціальних зв'язків, сполучають їм правову форму, забезпечують їх підтримку, охорону та захист, гарантують їх стабільність і безпеку. Вони вибудовують організаційний механізм такого впливу і самі ж виступають його стрижневим елементом» [2, с. 67]. Держава забезпечує якість і підготовку медичної допомоги пацієнтам завдяки відповідній системі сертифікації, ліцензування, акредитації і стандартизації, а також належній підготовці медичного і фармацевтичного персоналу на підставі існуючих стандартів навчання, здійснює контроль за медичною практикою, - розвиває цю думку Г.В. Колесникова [3, с. 107].

Відповідно до чинного законодавства, основні функції щодо правового регулювання та організаційного забезпечення охорони здоров'я та медичного обслуговування населення покладаються на Верховну Раду України, Президента України та Кабінет Міністрів України.

Верховна Рада України, як головний суб'єкт формування державної політики, встановлює нормативно-правовий базис медичного обслуговування, включаючи принципи його надання, джерела фінансування, систему суб'єктів та державні гарантії. Вона також визначає відповідальність за порушення правил медичного обслуговування. Президент України, як глава держави, має комплексний вплив на розвиток системи медичного обслуговування, видаючи укази та розпорядження, які стосуються організації та забезпечення медичної допомоги поліцейським. У свою чергу, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, адмініструє сферу медичних послуг, координуючи діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Розглянемо їх роль у формуванні правових засад медичного обслуговування поліцейських детальніше.

Верховна Рада України є головним суб'єктом формування державної політики в сфері охорони здоров'я. Шляхом видання відповідних законодавчих актів Верховна Рада України формує нормативно-правовий базис охорони здоров'я та медичного обслуговування населення. Саме її актами визначаються принципи медичного обслуговування, джерела його фінансування, система суб'єктів його забезпечення, його державні гарантії, правовий статус його суб'єктів, а також загальний порядок надання медичних послуг. І саме Верховна Рада України визначає підстави та заходи юридичної відповідальності за порушення правил медичного обслуговування.

Шляхом прийняття відповідних законодавчих актів Верховна Рада України окреслює сферу функцій і повноважень публічної адміністрації у сфері охорони здоров'я та медичного обслуговування. Зокрема, нею визначаються відповідні обов'язки органів виконавчої влади, а також підпорядкованих їм медичних закладів, установ, організацій. Крім того, законодавчі акти Верховної Ради України слугують «наріжним каменем» стратегічного планування (цільового програмування) [4, с. 251]. І хоча затвердження державних цільових програм з медичного обслуговування належить до компетенції Уряду, саме Верховна Рада України встановлює загальні засади їх розробки, прийняття та реалізації.

Важливим напрямом впливу Верховної Ради України на сферу медичного обслуговування поліцейських є правове забезпечення бюджетного фінансування заходів її розвитку. Як наголошує С.М. Дрозд: «Основоположним суб'єктом публічної адміністрації, який втілює фінансово-правове регулювання медичного забезпечення поліцейських, є Верховна Рада України. Вона формулює структуру, повноваження, склад та функції Міністерства внутрішніх справ України та видає законодавчі акти, які врегульовують діяльність суб'єктів адміністрування у сфері фінансово-правового регулювання медичного забезпечення поліцейських. На підтвердження цього треба відзначити, що Верховною Радою України прийнято Закон України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» [5, с. 126, 127]».

Зі свого боку, додамо, що окреслений напрям діяльності Парламенту втілюється як у створенні належного законодавчого підґрунтя (див.: Бюджетний кодекс України, Закон України «Про державні цільові програми»), так і в затвердженні видатків Державного бюджету на функціонування та розвиток системи медичних послуг [6; 7; 8].

У цілому роль Верховної Ради України в публічному адмініструванні медичного обслуговування важко переоцінити. Реалізуючи свої конституційні повноваження, Верховна Рада України формує концепт національної системи медичних послуг, торує шляхи її розвитку, виступає головними регулятором суспільних відносин, які складаються в цій сфері.

Президент України є главою держави, гарантом її суверенітету, територіальної цілісності, а також гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конституції України). Визнання Президента главою держави обумовлює його інституційну відокремленість та специфіку правового статусу. Він не належить до жодної з трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої чи судової), проте здійснює комплексний вплив на їх функціонування [9; 10]. Використовуючи потужний арсенал владних повноважень, Президент України визначає пріоритети державної політики, а також здійснює загальне керівництво основними напрямами державної діяльності в усіх сферах суспільного життя, у т. ч. у сфері охорони здоров'я [11, с. 86].

У рамках своїх конституційних повноважень Президент України видає укази і розпорядження з питань охорони здоров'я, які чинять загальний вплив на організацію та забезпечення медичного обслуговування працівників поліції. Такими, наприклад, є: Указ Президента України від 18.06.2021 р. №261/2021 «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров'я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників»Ј¬Указ Президента України від 17.12.2003 р. №1455/2003 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення права громадян на охорону здоров'я і медичну допомогу»Ј¬Указ Президента України від 7.12.2000 р. №1313/2000 «Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України» та ін.

Крім того, будучи головою Ради національної безпеки та оборони України, Президент України своїми указами вводить у дію рішення цього органу, зокрема, ті, що стосуються охорони здоров'я як вагомого чинника соціального розвитку і національної безпеки. З огляду на специфіку відповідних рішень РНБО України, питання медичного забезпечення регулюються ними у рамках більш широкої безпекової проблематики: забезпечення соціального здоров я, протидія наслідкам епідемій і пандемій тощо. Тим не менш, вплив рішень РНБО на загальний стан організації медичного обслуговування є дуже помітним.

Так, наприклад, 18 серпня 2021 року Президент України увів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 30.07.2021 р. «Про стан національної системи охорони здоров'я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою»Ј¬яким передбачено: - затвердження Стратегічного плану розвитку системи охорони здоров'я населення на період до 2030 року; поетапне включення до тарифів на медичні послуги вартості лікарських засобів, медичних виробів та витратних матеріалів, які є необхідними для надання медичних послуг; визначення механізмів контролю за додержанням національних клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), а також підготовку вертикально інтегрованої системи контролю за якістю надання медичної допомоги в закладах охорони здоров'я; запровадження моніторингу надання медичних послуг за програмою медичних гарантій; удосконалення електронної системи охорони здоров'я; забезпечення високого рівня медичної освіти та розвитку кадрового потенціалу, зокрема, шляхом запровадження нової моделі інтернатури і лікарської резидентури з урахуванням вимог Директиви 2005/36/ЕС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу щодо визнання професійних кваліфікацій від 7 вересня 2005 року тощо [12].

На підставі викладеного можемо констатувати, що Президент України відіграє помітну роль у розбудові національної системи охорони здоров'я та медичного обслуговування населення, сприяючи її розвитку, скеровуючи її діяльність на забезпечення національних інтересів.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює адміністрування сфери медичних послуг як безпосередньо, так і через окремі міністерства, інші центральні органи виконавчої влади [13].

Спеціальні повноваження Уряду в сфері охорони здоров'я та медичного обслуговування визначаються діючим законодавством. Так, ст. 14 Основ законодавства України про охорону здоров'я покладає на Кабінет Міністрів України функції щодо: організації розробки та здійснення державних цільових програм, створення економічних, правових та організаційних механізмів, що стимулюють ефективну діяльність в сфері охорони здоров'я, забезпечення розвитку мережі закладів охорони здоров'я, укладання міжурядових угод і координації міжнародного співробітництва з питань охорони здоров'я, а також здійснення інших повноважень, покладених на органи виконавчої влади в сфері охорони здоров'я [14].

Зауважимо, що це далеко не всі види регуляторної діяльності, які реалізуються Кабінетом Міністрів України у сфері охорони здоров'я та медичного обслуговування. Основний вплив Уряду на цю сферу здійснюється через реалізацію ним загальних функцій і повноважень в системі державної влади. Зокрема, Кабінет Міністрів України виступає суб'єктом законодавчої ініціативи; створює, реорганізовує та ліквідує органи виконавчої влади, визначає їх повноваження; здійснює управління об'єктами державної власності; координує діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; забезпечує контроль за дотриманням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами; визначає правові засади функціонування та порядку ведення державних реєстрів; забезпечує створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров я; здійснює заходи, спрямовані на захист прав і свобод, життя і здоров'я людини та громадянина, тощо.

Такими чином, на сьогодні Кабінет Міністрів України має у своєму розпорядженні надзвичайно різноманітний і потужний інструментарій для адміністрування сфери охорони здоров'я та медичного обслуговування. Та, на жаль, далеко не всі його елементи реалізуються Урядом однаково ефективно.

Багато років поспіль неврегульованими лишаються важливі аспекти ліцензування окремих видів господарської діяльності у сфері охорони здоров'я. Наразі недостатньо дієвим є урядовий контроль за діяльністю суб'єктів надання медичних послуг. Такий стан справ не відповідає об'єктивним вимогам сьогодення. В умовах, коли проблематика медичного обслуговування населення набуває особливої гостроти, її вирішенню слід приділяти особливу увагу. Перш за все це стосується Кабінету Міністрів України, який повинен розглядати відповідні питання як пріоритетні, залучати до їх вирішення всю систему органів виконавчої влади, забезпечувати суворий контроль за ефективністю їх діяльності та за дотриманням законодавства у сфері медичного обслуговування.

У світлі висвітлених недоліків постає необхідність здійснення комплексу організаційних заходів, спрямованих на розвиток медичного обслуговування, в тому числі - медичного обслуговування працівників поліції. Першочерговими кроками в цьому напрямку повинні стати: розробка та прийняття державної цільової програми розвитку медичного обслуговування населення; забезпечення постійного моніторингу і координації діяльності органів виконавчої влади щодо розробки та реалізації галузевих і регіональних програм медичного обслуговування населення; посилення контролю за діяльністю суб'єктів медичного обслуговування поліцейських; розвиток державно-приватного партнерства у сфері медичного обслуговування населення.

Висновки. У світлі висвітлених недоліків в організації медичного обслуговування населення, зокрема медичного обслуговування працівників поліції, виникає необхідність проведення комплексу організаційних заходів. Ці заходи повинні бути спрямовані на поліпшення системи охорони здоров'я та забезпечення доступності, якості та ефективності медичних послуг.

Одним з пріоритетних кроків має стати розробка та прийняття державної цільової програми розвитку медичного обслуговування населення. Дана програма повинна охоплювати широкий спектр заходів, спрямованих на поліпшення доступності послуг, підвищення якості надання медичної допомоги та забезпечення її ефективності. Реалізація галузевих і регіональних програм медичного обслуговування населення потребує постійного моніторингу та координації з боку відповідних органів виконавчої влади. Це дозволить виявляти потенційні проблеми та приймати швидкі та ефективні рішення для їх вирішення, а також сприятиме постійному розвитку системи охорони здоров'я.

Необхідно зробити акцент на посиленні контролю за діяльністю суб'єктів медичного обслуговування поліцейських. У цій сфері слід запровадити ефективний механізм контролю якості та дотримання норм і стандартів медичної практики.

Велике значення для якісного медичного обслуговування поліцейських має розвиток державно-приватного партнерства. Такий підхід істотно сприятиме залученню додаткових ресурсів та інноваційних підходів до надання медичних послуг працівникам поліції.

В завершення викладеного підкреслимо, що всі вищезазначені заходи тісно пов'язані між собою і мають взаємообумовлений характер, що зумовлює необхідність комплексного підходу до їх розробки та втілення.

Література

1. Deshko L., Ivasin O, Radyshevska O. Patenting of medicines in ukraine through the prism of the association agreement with the EU and the TRIPS agreement: improvement in medical and administrative regulations. Georgian MedicalNe^ws. 2019. №3 (288). P.154-158.

2. Петрицький А.Л. Правовий за^^с~т пе^рсональн^^ дани: х: монографія. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2019. 272 с.

3. Колісникова Г.В. Правове регулювання надання якісних медичних послуг в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. №27. С. 106-108.

4. Гуржій Т.О. Концептуальні засади розуміння джерел права. П; ублічне право. 2012. №2 (6). С. 247-252.

5. Дрозд С.М. Фінансово-правове регулювання медичного забезпечення поліцейських: дис.…д-ра флософії: 081 «Право» / НаВс. Київ, 2021. 208 с.

6. Бюджетний кодекс України від 8.07.2010 р. №2456-VI. Офіційний вісник України. 2010. №59. Ст. 2047.

7. Про державні цільові програми: Закон України від 18.03.2004 р. №1621-IV. Офіційний вісник України. 2004. №14. Ст. 956.

8. Гуржій Т.О. Цілеформування державної політики безпеки дорожнього руху. Південноукраїнський правничий часопис. 2009. №2. 256 с.

9. Гуржій Т.О. Основи формування державної політики безпеки дорожнього руху: монографія. К.: ДНДІ МВС України, 2010. 256 с.

10. Гуржій Т.О. Адміністративно-правове забезпечення профілактики дорожньо - транспортних пригод: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення. Право і суспільство. 2012. №1. С. 159-163.

11. Сидоренко А.О. Адміністративно-правове регулювання донорства крові та її компонентів: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2020. 216 с.

12. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про стан національної системи охорони здоров'я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою»: Указ Президента України від 18.08.2021 р. №369/2021. Офіційний вісник України. 2021. №67. Ст. 4226.

13. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27.02.2014 р. №794-VII. Офіційний вісник України. 2014. №20. Ст. 619.

14. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. №2801-XII. Відомості Верховно+ї Ради Укра+їни. 1993. №4. От. 19.

References