Публічне адміністрування вищою освітою в Україні: окремі аспекти
У роботі досліджуються теоретичні напрацювання щодо визначення правової категорії "публічне адміністрування" вищою освітою, його співвідношення із "публічним управлінням" та встановлення суб’єктів публічного адміністрування у сфері вищої освіти.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.12.2023 |
| Размер файла | 23,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ
Агапова Олена Валеріївна кандидат юридичних наук, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», завідувачка сектору міжнародного співробітництва та роботи з іноземцями; Провідний науковий співробітник, Ризький університет імені Страдіня
Бєлікова Марина Іванівна кандидат юридичних наук, асистент кафедри адміністративного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Федчишин Сергій Анатолійович доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Анотація. Стаття присвячена дослідженню окремих аспектів публічного адміністрування вищою освітою в Україні. Авторами встановлено, що в теорії адміністративного права існують різні точки зору щодо правової природи публічного адміністрування. Наведено кілька підходів до розуміння правової категорії «публічного адміністрування». Зазначено, що на сьогодні законодавством не надано дефініцію поняття «публічного адміністрування». Запропоновано розуміти «публічне адміністрування» та «публічне управління» як синоніми.
Автори визначають публічне адміністрування вищою освітою в Україні як діяльність спеціально уповноважених законом суб'єктів, що спрямована на виконання нормативно-правових актів шляхом прийняття рішень, вчинення дій у сфері вищої освіти з метою забезпечення публічного інтересу та сприяння реалізації права приватної особи на освіту.
Визначено, що суб'єктами публічного адміністрування вищою освітою є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; галузеві державні органи, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; Національна академія наук України та національні галузеві академії наук; засновники закладів вищої освіти; органи громадського самоврядування у сфері вищої освіти і науки; заклади вищої освіти.
Наголошено на необхідності дотримування розумного балансу між державними інституціями, органами місцевого самоврядування як суб'єктами публічного адміністрування та громадським самоврядування у сфері вищої освіти. Ці дві складові однієї системи органів публічного адміністрування мають між собою взаємодіяти, а не конкурувати, мати на меті одну ціль - розвиток якісної вищої освіти на теренах України.
Ключові слова: управління, публічне адміністрування, вища освіта, суб'єкти, адміністративне право.
Agapova Olena Valeriivna Ph.D., Head of International Department, National Scientific Centre “Hon. Prof. M. S. Bokarius Forensic Science Institute; Leading Visiting researcher at Riga Stradins University
Bielikova Maryna Ivanivna PhD, department of administrative law, Yaroslav Mudryi National Law University
Fedchyshyn Serhii Anatoliiovych Doctor of Law, Associate Professor of Department of Administrative Law, Yaroslav Mudryi National Law University
PUBLIC ADMINISTRATION OF HIGHER EDUCATION IN UKRAINE: SOME ASPECTS
Abstract. The article is devoted to the study of certain aspects of public administration by higher education in Ukraine. The authors found that in the theory of administrative law there are different points of view regarding the legal nature of public administration. Several approaches to understanding the legal category of "public administration" have been provided. It is noted that today the legislation has not provided a definition of the concept of "public administration." It is proposed to understand the concepts of "public administration" and "public administration" as synonyms.
The authors under the public administration of higher education in Ukraine propose to understand the activities of specially authorized by law entities, aimed at the implementation of normative legal acts through decision-making, actions in the field of higher education in order to ensure public interest and promote the realization of the right of a private person to education.
It is determined that the subjects of public administration of higher education are: Cabinet of Ministers of Ukraine; central executive body in the field of education and science; sectoral state bodies, the management of which includes higher education institutions; authorities of the Autonomous Republic of Crimea, local authorities, the management of which include institutions of higher education; National Academy of Sciences of Ukraine and national branch academies of sciences; founders of higher education institutions; bodies of public self-government in the field of higher education and science; institutions of higher education.
The need to observe a reasonable balance between state institutions, local self-government bodies as subjects of public administration and public self-government in the field of higher education is emphasized. These two components of the same system of public administration bodies should interact with each other, not compete, have one goal - the development of high-quality higher education in Ukraine.
Keywords: management, public administration, higher education, subjects, administrative law.
публічне адміністрування управління вища освіта
Постановка проблеми. Під впливом євроінтеграційних процесів відбувається трансформація не лише вітчизняного законодавства, а й перехід від радянської доктрини адміністративного права до європейської. Довгий час на теренах України було усталеним поняття «державне управління», що є віддзеркаленням тогочасної політики радянської держави, де громадянин послуговувався державі, а не навпаки. Перехід України з тоталітарної країни в правову відбувається як в межах наукових думок вчених, так і в межах законодавства та шляхом формування громадянського суспільства. Правильне розуміння «публічного адміністрування» в цілому, та у сфері вищої освіти зокрема, ролі та способів взаємодії держави і суспільства має слугувати розвитку вищої освіти та всіх сфер суспільного життя.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Публічне адміністрування вищою освітою було предметом наукового дослідження таких вчених, як Н.Л. Губерська, Т.О. Коломоєць, М.Н. Курко, О.В. Лавриненко, Н.І. Ногас, Н.В. Опар, О.Ю. Салманова, Р.В. Шаповал, Р.Г. Щокін, О.С. Яра та ін.
Метою статті є дослідження теоретичних напрацювань щодо визначення правової категорії «публічне адміністрування» вищою освітою, його співвідношення із «публічним управлінням» та встановлення суб'єктів публічного адміністрування у сфері вищої освіти.
Виклад основного матеріалу. У національній науковій спільноті існують різні точки зору щодо правової природи публічного адміністрування, що, в свою чергу, обумовлює існування багатоманіття різних підходів до визначення поняття «публічне адміністрування». Воно ототожнюється з управлінням (державним або публічним), або розглядається крізь призму методів управлінської діяльності суб'єктів із владними повноваженнями, або визначається за колом інтересів чи функцій держави, або розглядається вужче, ніж управління (стосується зовнішньої діяльності з надання послуг), або ширше, ніж управління тощо [1].
Зазначимо, що наразі ні Конституція України, ні чинне адміністративне законодавство України, зокрема ні спеціальні кодифіковані процесуальні акти (головним чином, Кодекс адміністративного судочинства України), ні такі основні законодавчі акти, як закони України «Про центральні органи виконавчої влади», «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації» не містять такого терміна, як «суб'єкт публічного адміністрування» [2, с.18-19] чи «публічне адміністрування». Тут згадаємо також й нещодавно прийнятий Закону України «Про адміністративну процедуру», про необхідність впровадження якого йшлося з 1998 року. У Законі України «Про адміністративну процедуру» не міститься понять «публічне адміністрування» чи «органи публічного адміністрування», «публічна адміністрація». Закон оперує поняттями «адміністративний орган» та «функції публічної адміністрації». Стаття 2 вказаного Закону визначає, що адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації. Функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу [3]. Тобто, як бачимо, навіть сучасне українське нормотворення не завжди відповідає вимогам сьогодення і наразі, залишається чимало нормативних актів, в положеннях яких можна віднайти поняття «державне управління». Не заперечуємо проти вжитку поняття «державне управління», однак чітко розмежовуємо терміни «публічне адміністрування» та «державне управління».
Принагідно згадаємо думку Мельника Р.С. та підтримаємо її, а саме, що категорії «публічне адміністрування» та «публічне управління» є синонімами, а отже, вони можуть використовуватися як взаємозамінні. Одночасне вживання названих категорій у вітчизняному юридичному обігу пов'язане з тим, що частина авторів послуговувалася для наукових цілей перекладеним на українську мову англомовним словосполученням (публічне адміністрування), а частина - німецькомовним (публічне управління). З огляду на викладене, нема жодного сенсу шукати відмінності між категоріями «публічне адміністрування» та «публічне управління», доводити, що одна чи інша є більш удалою чи більш сучасною. Інакше кажучи, це справа «юридичного смаку», яку категорію використовуватиме кожен із нас для позначення управлінської діяльності відповідної групи суб'єктів (органів та/чи посадових осіб) [4, с.37] .
Поняттям «публічне адміністрування» охоплюється не тільки управлінська діяльність, що виявляється, насамперед, у керуючому (часто із використанням примусових заходів) впливі суб'єктів влади на поведінку приватних осіб з тим, щоб вона (поведінка) відповідала нормативним вимогам. Цим поняттям охоплюється й так звана «сервісна» діяльність, яка так само ґрунтується на нормативних положеннях, виконується у порядку, що ними визначено, але спрямована на забезпечення здійснення приватними особами їх прав, свобод та інтересів [5, с.6]. Публічне адміністрування вищою освітою спрямоване на забезпечення здійснення приватними особами їх права на освіту, що гарантоване кожному Конституцією України.
Пам'ятаючи про зміну парадигми державної політики основними відмінними рисами публічного управління сферою вищої освіти від державного управління є такі: - трансформації основних принципів управління з «наказувати, перевіряти, карати» на «мотивувати, підтримувати та коригувати»; - зміна застарілих, статичних підходів управління на гнучкі й такі, які відповідають реаліям функціонування сфери вищої освіти; - нівелювання важливості бюрократичних норм і процесів на користь тактичним і стратегічним рішенням, які спрямовано на поліпшення галузі вищої освіти та задоволення інтересів і потреб усіх учасників освітнього процесу; - активізація громадського контролю на всіх ланках публічного управління сферою вищої освіти; - делегування частини повноважень і управлінських функцій громадським організаціям та іншим інституціям [6].
Щокін Р.С. визначає адміністрування освітою як спеціально організовану діяльність публічної адміністрації, що спрямована на забезпечення належного функціонування системи освіти відповідно до цілей і завдань освітньої політики. Адміністрування у галузі освіти пов'язується з діяльністю, яка спрямована на вироблення, прийняття та реалізацію організаційних, контрольних, координаційних та інших заходів, що здійснюються з метою створення педагогічних, соціальних, матеріально- технічних, кадрових умов для належного функціонування та розвитку галузі освіти [7].
Під системою органів публічного адміністрування у сфері освіти загалом слід розуміти сукупність органів публічної адміністрації, суб'єктів делегованих повноважень та громадських самоврядних утворень, що залежно від обсягів та змісту покладених на них завдань і функцій реалізують публічну владу та забезпечують публічні інтереси у сфері освіти. Система органів публічного адміністрування у сфері освіти утворює єдине ціле, її суб'єкти взаємодіють між собою та зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей. Систему органів публічного адміністрування у сфері освіти можна поділити на три окремі рівні: державний, регіональний та місцевий. За своїми функціональними повноваженнями органи публічної адміністрації у сфері освіти можна поділити на: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; суб'єкти з делегованими повноваженнями [8].
У профільному законі - Законі України «Про вищу освіту» відсутня згадка про «адміністрування» чи «органи публічного адміністрування», нормативний акт оперує поняттям «управління». Як зазначалося нами раніше, зважаючи на тотожність «публічного адміністрування» з «публічним управлінням», вважаємо, що суб'єкти публічного адміністрування вищою освітою визначені головним чином в статті 12 Закону.
Так, Стаття 12 Закону України «Про вищу освіту» визначає, що управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється:
1) Кабінетом Міністрів України; 2) центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки; 3) галузевими державними органами, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; 4) органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади вищої освіти; 5) Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук; 6) засновниками закладів вищої освіти; 7) органами громадського самоврядування у сфері вищої освіти і науки [9].
Тобто, суб'єктами публічного управління у сфері вищої освіти виступають наступні групи: громадянське суспільство, недержавні організації та органи державної влади [10]. Тут відзначимо, що ані в теорії адміністративного права, ані в законодавстві до органів публічного управління не відносяться законодавча та судова гілка влади, тому віднесення в поодиноких публікаціях науковців до суб'єктів публічного адміністрування сферою освіти Верховної Ради України, на наше переконання, є помилковим.
Не занурюючись в глибинний аналіз системи органів публічного адміністрування вищою освітою шляхом характеристики кожного суб'єкта, передбаченого статтею 12 Закону України «Про вищу освіту», зважаючи на предмет дослідження та обсяги наукових розробок, акцентуємо свою увагу лише на окремих аспектах в частині громадського самоврядування у сфері вищої освіти, оскільки розбудова громадянського суспільства з його інституціями є першочерговим завданням в демократичній та правовій державі. Однак, також згадаємо й про певні недоліки, як то невіднесення до суб'єктів управління вищою освітою закладів вищої освіти, хоча дивно було б заперечувати, що саме вони на місцях здійснюють адміністрування.
Так, в сучасній адміністративно-правовій науці існує позиція і не безпідставно, згідно з якою до кола суб'єктів публічного адміністрування варто зараховувати власне й заклади вищої освіти, які є юридичною особою публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті. Зокрема, I. O. Сквірський, вважає, що саме навчальні заклади є суб'єктами, які на місцевому рівні реалізують частину функцій Міністерства освіти і науки України, а в деяких випадках й інших центральних органів виконавчої влади, зокрема у сфері забезпечення реалізації права приватних осіб на доступ до освіти [11, с. 307].
Повертаючись до питання визнання громадських самоврядних утворень в якості суб'єктів публічного адміністрування, відзначимо, що це повною мірою корелюється зі змістом Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 р., де одним з основних напрямків її реалізації була модернізація системи управління освітою. У Національній стратегії зазначалося, що сучасна система управління освітою мала розвиватися як державно-громадська, повинна враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможність їх освітніх послуг. Діяльність освітян повинна спрямовуватись на пошуки нових демократичних відкритих моделей управління освітою, що зорієнтовують освітні процеси не на відтворення, а на розвиток. У ній передбачалося забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, унаслідок чого повинно було змінитись навантаження, функції, структура і стиль центрального та регіонального управління освітою [1].
В іншому програмному документі в сфері освіти, що визначає напрями розвитку системи вищої освіти на сучасному етапі розвитку суспільства та економіки країни та визначає її основні характеристики, що повинні бути сформовані до 2032 р. [12], про участь громадських самоврядних утворень в публічному адмініструванні не йдеться, що свідчить або про завершення формування моделі державно-громадської системи управління, або про відмову від такої моделі адміністрування в сфері освіти [1]. Разом з тим, напевно, діяльність органів громадського самоврядування у сфері вищої освіти вже зараз знаходиться на стадії свого динамічного розвитку. В Україні створено та успішно функціонує, навіть в умовах війни, студентське самоврядування, громадські організації у сфері забезпечення якості вищої освіти також знаходяться на своїх початках та найближчим часом має бути активовано цей напрямок. Принагідно відмітимо, що все ж таки, слід дотримуватися розумного балансу між державними інституціями, органами місцевого самоврядування як суб'єктами публічного адміністрування та громадським самоврядуванням у сфері вищої освіти. Ці дві складові однієї системи органів публічного адміністрування мають між собою взаємодіяти, а не конкурувати, мати на меті одну ціль - розвиток якісної вищої освіти на теренах України.
Приєднуємося до твердження Лютікова П. С. та Приймаченка Д. В., що публічне адміністрування у сфері освіти й має бути забезпечене ефективним механізмом, який був би здатний втілити його в реальне життя. Адже, воно повинно являти собою не ізольовані та епізодично діючі державні інституції, громадські організації, а комплекс об'єднаних єдиною метою, методологією та організаційною структурою державних організацій (органів та установ), органів місцевого самоврядування, громадських та інших інституцій, координованих з єдиного центру, що працюватимуть на постійній основі, з метою практичної реалізації державної політики у сфері освіти. Держава повинна мати систему інститутів і організацій з відпрацьованими та ефективними технологіями та механізмами регулювання діяльності у сфері освіти [1].
Висновки. Таким чином, можна констатувати, що на сьогодні поняття «публічне адміністрування» вищою освітою в Україні тотожне поняттю «публічне управління» вищою освітою. Законодавством визначення «публічного адміністрування» чи «публічного управління» не встановлено, напрацювання науковців у цій царині є чисельними та різноманітними. На наше переконання, під публічним адмініструванням вищою освітою в Україні слід розуміти діяльність спеціально уповноважених законом суб'єктів, що спрямована на виконання нормативно-правових актів шляхом прийняття рішень, вчинення дій у сфері вищої освіти з метою забезпечення публічного інтересу та сприяння реалізації права приватної особи на освіту. Суб'єкти публічного управління у сфері вищої освіти визначені в Законі України «Про вищу освіту».
Література:
1. Лютіков П.С., Приймаченко Д.В. Суб'єкти публічного адміністрування закладами фахової передвищої освіти в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 5. 2022. С. 140-147. URL: http://apnl.dnu.in.ua/5_2022/21.pdf
2. Терещук В. В. Правовий статус суб'єктів публічної адміністрації: дис. ... канд. юр. наук: 12.00.07 . К.: МАУП, 2020. 269 с.
3. Про адміністративну процедуру: Закон України від 17.02.2022 № 2073-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2073-20#Text
4. Загальне адміністративне право: підручник / за загальною редакцією Р.С. Мельника. Видання друге. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 688 с.
5. Адміністративне право України. Адміністративне судочинство в Україні: посіб. для підгот. до зовн. незалеж. оцінювання / [І. М. Балакарєва, М. І. Бєлікова, І. В. Бойко та ін.]; за заг. ред. Н. Б. Писаренко. Харків: Право, 2020. 238 с.
6. Босак О. З. Публічне управління як нова модель управління у державному секторі. Державне управління: теорія та практика. № 2. 2010. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e- j ournals/dutp/2010_2/txts/10bozuds.pdf
7. Щокін Р.Г. Публічне адміністрування у сфері освіти: підходи до формування поняття. Право і суспільство. 2018. № 3. С. 224-230. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/ archive/2018/3_2018/part_1/41.pdf
8. Щокін Р.Г. Організаційно-структурна характеристика органів публічного адміністрування у сфері освіти. Правова позиція. № 2 (19), 2017. URL: http://biblio.umsf.dp.ua/ jspui/bitstream/123456789/3037/1/vamsup_2017_2_16%20.%20%d0%a9%d0%b5%d0%ba%d1% 96%d0%bd%20%d0%a0.%20%d0%93..pdf
9. Про вищу освіту: Закону України від 01.07.2014 року №1556-VII URL: https://zakon. rada.gov. ua/laws/show/1556-18/ed20230528# Text
10. Чубінська Н.Б. Характерні риси сутності публічного управління у сфері освіти. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 32 (71). № 4. 2021 URL: https://pubadm.vernadskyjournals.in.ua/journals/2021/4_2021/6.pdf
11. Сквірський І.О. Громадський контроль у публічному управлінні: теоретико-правові та праксеологічні аспекти: дис... д.ю.н. КНУ ім. Тараса Шевченка, 2013. 423 с.
12. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 р.: розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 286-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/286-2022-%D1%80#Text
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Інститути безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, як частина політичної думки. Референдум як засіб демократичного управління державними справами.
контрольная работа [21,4 K], добавлен 17.12.2013Визначення та характеристика основних шляхів впровадження реформ з децентралізації влади в Україні. Ознайомлення з метою адміністративно-правового регулювання. Дослідження й аналіз головних характеристик зазначених моделей місцевого самоуправління.
эссе [130,3 K], добавлен 18.09.2019Питання комунікаційної політики у судовій установі. Актуальність раціоналізації в адмініструванні судової діяльності. Проблемні аспекти, шляхи розвитку цього напряму судового адміністрування та підходи до поліпшення взаємодії судів із громадськістю.
статья [16,5 K], добавлен 17.08.2017Загальні поняття "право" та "система права". "Матеріальні" та "формальні" концепції поділу права на приватне і публічне. Сутність та значення публічного та приватного права, особливості критеріїв поділу. Співвідношення публічного і приватного права.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 22.02.2011Бюрократія як адміністративна система організації, що складається з ряду офіційних осіб. Розгляд цілей і завдань державної служби в Україні. Характеристика теорії В. Вільсона. Формалізація як метод відображення певної області у вигляді формальної системи.
реферат [52,4 K], добавлен 11.12.2012Характеристика проблем в сфері регулювання оподаткування. Особливості проступків у сфері адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів, відповідальність за їх здійснення. Нормативні акти регулювання і проект змін до Податкового кодексу України.
доклад [15,9 K], добавлен 17.11.2011Забезпечення ефективності правового регулювання податку на додану вартість, механізму його відшкодування. Стимулювання економічного зростання, запровадження нових методів адміністрування, захист інтересів бізнесу. Удосконалення вітчизняного законодавства.
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Розглядаються питання визначення суб’єктів, які здійснюють функцію захисту у кримінальному провадженні. Досліджуються проблеми встановлення початкового моменту появи таких суб’єктів у провадженні та моменту припинення здійснення ними функції захисту.
статья [24,9 K], добавлен 19.09.2017Аналіз сучасного стану використання в боротьбі зі злочинністю так званих неспеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам в Україні. Рівень ефективності їхньої діяльності, науково обґрунтовані заходи щодо підвищення ролі у сфері запобіжної роботи.
статья [25,1 K], добавлен 19.09.2017Дослідження категорії "адміністративне провадження", її поняття, значення й роль в адміністративному процесуальному праві України. Аналіз низки наукових підходів щодо визначення обсягу категорії "адміністративне провадження", її правова природа.
статья [19,9 K], добавлен 14.08.2017Поняття правовстановлюючого документу та інших близьких за значенням термінів. Новели законодавства у сфері нерухомості у частині оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна. Встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів.
статья [24,0 K], добавлен 19.09.2017Загальні засади управління освітою, органи управління освітою, їх повноваження, структура вищого навчального закладу. Загальна характеристика основних структурних підрозділів ВНЗ. Нормативно-правова база організації навчального процесу.
реферат [22,1 K], добавлен 05.03.2003Поведінка суб’єктів міжнародного права. Принцип суверенної рівності держав, незастосування сили і погрози силою, територіальної цілісності держав, мирного рішення міжнародних суперечок, невтручання у внутрішні справи, загальної поваги прав людини.
реферат [44,3 K], добавлен 11.12.2010Роль і значення інтелектуальної власності в суспільстві. Сучасний стан законодавчої бази в сфері інтелектуальної власності в Україні, його проблеми, співвідношення з правом власності на річ, перспективи розвитку та рекомендації щодо її вдосконалення.
реферат [47,6 K], добавлен 17.10.2009Поняття та зміст державного регулювання в сфері встановлення земельних сервітутів. Правовий режим земель охоронних зон в Україні. Державне регулювання та реєстрація правових відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок.
магистерская работа [120,4 K], добавлен 19.11.2014Визначення початкового моменту життя людини (ПМЖЛ). Теоретичні положення щодо ПМЖЛ та його ключове значення для кримінального та медичного законодавства. Основні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту права людини на життя.
статья [21,0 K], добавлен 06.09.2017Аспекти цивільно-правової відповідальності у сфері здійснення медичної діяльності. Визначення розмежувань між договірною та деліктною відповідальністю медичних працівників. Умови деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну неналежним лікуванням.
статья [23,1 K], добавлен 11.09.2017Відновлення порушеного права як найважливіший елемент інституту міжнародно-правової відповідальності. Здатність виступати в якості системи, складність, динамічність, упорядкованість та правомірність дій суб’єктів - властивості світового правопорядку.
статья [12,3 K], добавлен 19.09.2017Аналіз норм чинного законодавства, які регулюють проведення оцінки земель в Україні. Особливості економічної оцінки земель несільськогосподарського призначення. Визначення об'єктів оцінки земель в Україні. Земля як унікальний ресурс, визначення її ціни.
контрольная работа [50,6 K], добавлен 06.09.2016Теоретико-методологічні та практико-прикладні аспекти співвідношення законності та справедливості у сфері юридичної діяльності. Історико-правові аспекти ідей взаємозалежності законності і справедливості у працях вчених від античності до нового часу.
автореферат [37,0 K], добавлен 09.04.2009
