Правові підсумки пандемії коронавірусу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові підсумки пандемії коронавірусу в Україні

Швець Оксана Михайлівна

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри правових природоохоронних дисциплін, Навчально-науковий інститут права, Національний університет водного господарства та природокористування

Анотація

Оголошення карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу у період 2020-2023 рр., серед іншого, мало низку наслідків для правової системи України. Високі ризики повторення подібних ситуацій змушують поставитися з особливою увагою до правових наслідків пандемії COVID-19. Відповідна позиція зумовила прагнення підвести правові підсумки пандемії коронавірусу в Україні.

Зважаючи на вказане, метою дослідження є узагальнення наслідків правового характеру пандемії коронавірусу у контексті правотворення й правозастосування у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення. Сформульована мета детермінувала такі завдання: 1) окреслити новели законодавства у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення; 2) надати характеристику змінам щодо адміністративної відповідальності внаслідок порушення правил щодо карантину людей; 3) надати характеристику змінам щодо кримінальної відповідальності внаслідок порушення санітарних правил та норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням.

У представленій роботі показано, що важливим правовим результатом в означеному контексті є уточнення й розширення змісту такого правового інституту як карантин. Водночас, обстоюється думка, що інститут карантину в його чинному нормативному варіанті має простір для вдосконалення.

В роботі узагальнено недоліки й прогалини ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також нової редакції ст. 325 Кримінального кодексу України. Вказується на той факт, що законодавець, прагнучи забезпечити благополуччя населення у санітарно-епідемічній сфері і запобігти поширенню COVID-19, припустився неоднозначності й нечіткості вказаних правових норм, що неприпустимо для правової держави.

Ключові слова: санітарно-епідемічне благополуччя населення, карантин, пандемія, правил щодо карантину людей.

Abstract

Shvets Oksana Mykhailivna Candidate of legal sciences, Associate Professor, Head of the Department of Legal Nature Protection Disciplines, National University of Water Management and Environmental Engineering

LEGAL RESULTS OF THE CORONAVIRUS PANDEMIC IN UKRAINE

The announcement of the quarantine and state of emergency in connection with the coronavirus pandemic in the period 2020-2023, among other things, had a number of consequences for the legal system of Ukraine. The high risks of recurrence of similar situations force us to pay special attention to the COVID-19 pandemic legal consequences. The corresponding position determined the desire to summarize the legal results of the coronavirus pandemic in Ukraine.

Considering the above-mentioned, the purpose of the study is to generalize the consequences of the legal nature of the coronavirus pandemic in the context of law-making and law enforcement in the field of sanitary-epidemic well-being of the population. The formulated purpose determined the following tasks: 1) to outline new legislation in the field of sanitary-epidemic well-being of the population; 2) to provide a description of the changes in administrative liability as a result of violation of the rules regarding quarantine of people; 3) to characterize the changes in criminal liability due to the violation of sanitary rules and norms for prevention of infectious diseases and mass poisoning.

The presented work shows that an important legal result in this context is the clarification and expansion of the content of such a legal institution as quarantine. At the same time, there is an opinion that the institution of quarantine in its current regulatory version can be improved.

The study summarizes the shortcomings and gaps of the Article 44-3 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, as well as the new edition of the Article 325 of the Criminal Code of Ukraine. The authors pointed out that the legislator, striving to ensure the well-being of the population in the sanitary- epidemic sphere and prevent the spread of COVID-19, assumed the ambiguity and vagueness of the specified legal norms, which is unacceptable for the legal state.

Keywords: sanitary-epidemic well-being of the population, quarantine, pandemic, rules concerning quarantine of people.

Постановка проблеми

Від 1 липня 2023 року в Україні завершено дію карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу. Коментуючи це рішення українського уряду Прем'єр-міністр Денис Шмигаль відзначив, що «COVID-19 став для українців важким випробуванням. Усі наші рішення весь цей час були спрямовані на те, аби зберегти життя людей» [1]. Відповідному рішенню Кабінету Міністрів передувала заява 5 травня 2023 року генерального директора Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедроса Аданома Гебрейесуса, що COVID-19 більше не вважається глобальною надзвичайною ситуацією у сфері охорони здоров'я, втім і не перестав бути глобальною загрозою здоров'ю.

Нагадаємо, що від грудня 2019 року коронавірус (або COVID-19) став причиною приблизно 764 мільйонів випадків уражень небезпечною інфекцією по всьому світі, при чому щонайменше 7 мільйонів людей від COVID-19 загинули [2]. Чимало країн світу вдалися до безпрецедентних карантинних заході - тотальний масковий режим, закриття кордонів, локдауни, що позначилися на світовій економіці й житті людей. При цьому від початку пандемії в Україні було зафіксовано понад 5,5 млн випадків захворювання на коронавірусну хворобу, а станом на лютий 2022 року в Україні від COVID-19 померли понад 100 тисяч людей. Зважаючи на вказані показники не дивно, що 194 держави-члени Всесвітньої організації охорони здоров'я здійснюють переговори про реформування обов'язкових правил, які фіксують їхні зобов'язання у разі міжнародної загрози здоров'ю.

Трагізм та масштаб пандемії коронавірусу відобразився і на сфері права. Вважаємо, що завершення дії карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу є доречним приводом здійснити, так би мовити, певні правові підсумки з цього приводу. Переконані у корисності такої ідеї, оскільки, нажаль, є підстави вважати, що тема пандемій і карантинів на цьому не вичерпана, тому суспільство і держава мають бути готовими до нових викликів, зокрема у юридичному сенсі.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми

У цій частині нашого викладу, що є неодмінною для такого типу робіт, зауважимо, що за час карантинних заходів теоретиками і практиками було опубліковано значний обсяг різноманітних матеріалів присвячених (1) правовим аспектам пандемії,

(2) нормам права, що регламентують суспільні відносини у сфері санітарно- епідемічного благополуччя населення (зокрема, карантинним правовідносинам),

(3) особливостям правомірного адміністрування карантинних правовідносин,

(4) проблематиці обмеження прав і свобод людини в умовах карантину, а також іншими пов'язаним з пандемією темам.

Актуальність відповідних досліджень доводиться, в тому числі, різноманітними опитуваннями громадян України з приводу перебігу пандемії і здійснення карантинних заходів. Зокрема, показовим у цьому контексті є опитування проведене групою дослідників НДІ вивчення проблем злочинності ім. академіка В. В. Сташиса НАПрН України у межах проєкту під назвою «Соціально-правові та кримінологічні наслідки пандемій та шляхи їх усунення в Україні». Вказане опитування довело факт провалу системи колективної безпеки в умовах необхідності рішучого протистояння небезпечній хворобі. До того ж дослідження виявило низку проблем, що потребують невідкладного вирішення серед яких варто виокремити: 1) формування у суспільстві так званої карантинної культури; 2) підвищення обізнаності населення з приводу можливих сценаріїв розвитку пандемії; 3) проведення системного кримінологічного аналізу злочинності пандемічного періоду [3].

Ще одне дослідження, на яке варто звернути увагу, було проведене Центром Разумкова і стосувалося питань забезпечення прав і свобод людини в Україні в умовах поширення коронавірусної інфекції [4]. Експерти Центру за результатами опитування, серед іншого, констатували, що (1) українці низько оцінюють ефективність дій органів влади та місцевого самоврядування із запобігання та боротьби з наслідками епідемії, (2) половина респондентів вважають, що влада усіх рівнів вдавалася до обмеження прав і свобод людини під час пандемії. Показово, що дослідники Центру Разумкова визнають, що відповідні проблеми і їх дослідження ускладнюються тим фактом, що нормативно-правова база з протидії поширенню пандемії перебуває у процесі формування і зазнає постійних змін.

Зважаючи на вказане, міркування й дослідження правників у дискурсі пандемії виглядають цілком вмотивованими як з точки зору сприяння удосконаленню норм права, що регламентують суспільні відносини у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення (зокрема, карантинним правовідносинам), так і у контексті формування карантинної культури (суспільної й індивідуальної). Зокрема в цьому ключі передусім привертають увагу праці присвячені (1) феномену карантину (Ю. Бурченко, О. Дзюбенко, І. Міщук, В. Цимбалюк), (2) дослідження проблематики обмеження прав і свобод людини в умовах карантину (О. Андрієвська, Р. Мельник, І. Сопілко і А. Майдачевська, Ю. Хоббі, Д. Швець), (3) практиці застосування ст. 443 «Порушення правил щодо карантину людей» Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і ст. 325 Кримінального кодексу України (далі - ККУ) (О. Волуйко, Л. Гбур, Т. Євчук, В. Крикун, О. Остапенко, Р. Пилипів, М. Самбор, А. Тимчишин, М. Цьвок). Напрацювання згаданих авторів взяті нами до уваги у процесі зведення правових підсумків по завершенню дії карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу.

Метою статті є узагальнити наслідки правового характеру пандемії коронавірусу (COVID-19) в контексті правотворення й правозастосування у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення. Сформульована мета детермінує такі завдання: 1) окреслити новели законодавства сфері санітарно- епідемічного благополуччя населення; 2) надати характеристику змінам і доповнення КУпАП щодо адміністративної відповідальності внаслідок порушення правил щодо карантину людей; 3) надати характеристику змінам і доповнення ККУ щодо кримінальної відповідальності внаслідок порушення санітарних правил та норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням.

Методологічна основа запропонованого дослідження детермінована його теоретичним характером, отож визначило доречність використання загально-теоретичних і аналітичних методів дослідження.

Виклад основного матеріалу

правовий пандемія коронавірус україна

Отож як було вище відзначено, спалах пандемії COVID-19 значно актуалізував цікавість щодо такого правого інституту як карантин. Необхідно зауважити, що означений інститут передбачений національним законодавством у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення, щоправда з певними колізіями. Передусім, варто зафіксувати той факт, що поняття «карантин» не було визначено Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [5], який з 1994 року регламентував суспільних відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Лише з 2000 року у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» було встановлено, що «карантин - адміністративні та медико- санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб» [6]. Зрештою, від 1 жовтня 2023 року Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» втрачає чинність, а натомість у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя базовим нормативним актом стане Закон України «Про систему громадського здоров'я» [7], що був ухвалений Верховною Радою України 6 вересня 2022 року, тобто і зважаючи на досвід пандемії, і враховуючи нові обставини, що виникли внаслідок російсько-української війни.

Наголосимо, що у Законі України «Про систему громадського здоров'я» законодавець більш ґрунтовно підходить до правого інституту карантину. Зокрема, ч. 14 п. 1 ст. 1 цього Закону визначає карантин як «адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню інфекційних хвороб, контамінації біологічним агентом, хімічним чи радіаційним чинником». Це визначення є ширшим, ніж у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Крім того у Законі України «Про систему громадського здоров'я» є окрема стаття - ст. 21, яка визначає:

1) суб'єкта встановлення, продовження й скасування карантину (Кабінет Міністрів України);

2) суб'єктів ініціативи встановлення карантину (Міністерство охорони здоров'я України, Головний державний санітарний лікар України);

3) обов'язкові елементи змісту рішення про встановлення, продовження, скасування карантину;

4) перелік передбачених законом протиепідемічних заходів під час карантину (особливі умови на час карантину);

5) організаторів (координаторів) заходів, пов'язаних із встановленням карантину;

6) відповідальних за організацію та контроль за дотриманням правового режиму карантину (органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені рішенням про встановлення карантину);

7) права і обов'язки органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування на територіях, на яких встановлено карантин.

Окремо законодавець у ст. 22 Закону України «Про систему громадського здоров'я» надає визначення (1) порядку встановлення обмежувальних протиепідемічних заходів, (2) суб'єктів, на яких поширюються обмежувальні протиепідемічні заходи. Сукупно усе вказане демонструє ґрунтовність і новизну підходу законодавця до правового визначення інституту карантину і доводить увагу до досвіду пандемії коронавірусу 2020-2023 років.

Водночас, інститут карантину в його чинному нормативному варіанті має простір для вдосконалення. Зокрема, ми погоджуємося з позицією, що карантин обґрунтовано розглядати як правовий режим, оскільки він передбачає «здійснення адміністративних й медико-санітарних (специфічних) заходів, а також впровадження й забезпечення заборон, обмежень й додаткових обов'язків, що мають визначальний характер для карантинних правовідносин» [8, с. 43]. Справедливим також є твердження, що карантин є «особливим адміністративно-правовим засобом реагування на пандемію, який характеризується специфічним порядком введення; в його основі сукупність певних правил та обмежень» [9, с. 165]. Відповідний підхід підтверджується низкою постанов, що були ухвалені урядом у зв'язку з пандемією:

* постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»;

* постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;

* постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;

* постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Зауважимо, що відповідними актами встановлювався перелік протиепідемічних заходів (запобіжних, посилених, обмежувальних) під час карантину, а також права і обов'язки органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування на час дії карантинних заходів залежно від рівня епідемічної небезпеки на певній території. Принципове значення вказаних документів полягає в тому що, вони є (1) формою правової реакції Кабінету Міністрів України на поширення на території України коронавірусу COVID-19, і водночас (2) ці акти, що визначають зміст правил щодо карантину людей, фактично правлять функцію диспозиції для адміністративної відповідальності за порушення відповідних правил.

Тут необхідно звернути увагу на ще одну правову новацію, яка пов'язана із пандемією. Критична ситуація з поширенням коронавірусу COVID-19 і прагнення забезпечити запроваджені урядом правила щодо карантину людей, спонукали українського законодавця встановити адміністративну відповідальність за порушення відповідних правил. Отож 17 березня 2020 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідним законодавчим актом, серед іншого, було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 ««Порушення правил щодо карантину людей». Цією законодавчою новелою встановлювалося, що «порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно- протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами», тягне за собою настання адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу [10].

Актуальність нової статті «карантинної» статті у Кодекс України про адміністративні правопорушення підтверджується статистикою Національно поліції України, яка вказує, що впродовж дії карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу, поліцейськими було виявлено 118496 осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Кількість виявлених відповідних адміністративних правопорушень по всій Україні за означений період ще більша - 131097 [11].

Тим часом, дослідники відповідного нововведення у Кодексі України про адміністративні правопорушення вказують на цілу низку проблемних моментів ст. 44-3 КУпАП, що не може не відобразитися на ефективності застосування вказаної норми, а також містить певні ризики щодо неправомірного обмеження прав і свобод людини в умовах карантину. Зокрема наголошується, на таких проблемних аспектах:

1) поняття «правила щодо карантину людей» відсутнє у профільних законах - Законі України «Про систему громадського здоров'я» і Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» [8, с. 43; 12, с. 133]. Натомість дослідники цієї колізії вказують на те, що Закон України «Про систему громадського здоров'я» оперує поняттям «державні медико-санітарні правила» [13, с. 420], що мало б бути враховано авторами ст. 44-3 КУпАП;

2) норма ст. 44-3 КУпАП є бланкетною і передбачає звернення до значної кількості нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей [14, с. 160] (додамо, що мається на увазі щонайменше три постанови Кабінету Міністрів України з урахуванням змін та доповнень, що у них вносилися. Справедливим є зауваження, що «за цих обставин навіть правозастосовні органи, які уповноважені складати протоколи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, не зможуть пам'ятати всіх правил карантину на певній території, не кажучи вже про простих громадян» [15, с. 48];

3) аналізуючи суб'єктів адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей, дослідники вказують, що ними можуть були як громадяни, так і посадові особи, втім «правовою прогалиною є відсутність адміністративної відповідальності за вказане адміністративне правопорушення юридичних осіб незалежно від відомчої та іншої підпорядкованості суб'єктів правопорушення» [16, с. 191];

4) окремою колізією можна вважати той факт, що згідно зі ст. 255 КУпАП протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, мають право складати працівники поліції, уповноважені особи органів охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічної служби та виконавчих комітетів місцевих рад, натомість у разі вчинення проступку, закріпленого у ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати лише уповноважені особи органу місцевого самоврядування [17, с. 160]. Логічно було б виправити цю ситуацію надавши працівникам поліції право складати протоколи за появу громадян у громадських місцях без засобів індивідуального захисту.

Ще одним правовим підсумком карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу очевидно є внесення змін у ст. 325 «Порушення санітарних правил та норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням» Кримінального кодексу України. Зокрема, вже згаданими вище Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року Верховною Радою України було посилено кримінальну відповідальність за вчинення відповідного злочину. Отож нині ст. 325 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам і масовим отруєнням: «карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк». При цьому ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років [18].

Між тим, практики застерігають, що як і норма ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, так і ст. 325 ККУ відсилає до масиву чинного законодавства. При цьому небезпека вказаних вище норм на практиці полягає саме у такому відсильному характері, оскільки «кримінальна відповідальність настає за «порушення правил та норм», тобто не лише за порушення положень закону» [19]. В означеній ситуації завжди поставатиме питання: яких правил? прийнятих/установлених ким? З іншого боку, «усі неоднозначності й недоліки норм, що передбачають притягнення до кримінальної й адміністративної відповідальності за порушення правил карантину, адвокати використовуватимуть під час відстоювання інтересів своїх клієнтів» [19].

Крім того є питання щодо «розмитості» суб'єкта даного складу злочину (спеціальний чи загальний?) [20]. Адже суб'єкт даного складу злочину на думку експертів, є спеціальний суб'єкт. Натомість ініціатори змін до ст. 325 ККУ трактують їх як посилення відповідальності за порушення санітарного законодавства і поширюють дію цієї статті на звичайних громадян (тобто суб'єкт загальний).

Нарешті ст. 325 ККУ в редакції Закону № 530 від 17 березня 2020 року діє протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону з урахуванням змін, внесених Законом № 540-IX від 30.03.2020 (дію ст. 325 ККУ у новій редакції було продовжено на період карантину). Таким чином, від 1 липня 2023 року у зв'язку з завершенням дії карантину та режиму надзвичайної ситуації через пандемію коронавірусу внесені зміни до ст. 325 ККУ. Постає питання, як бути з раніше відкритими за цією статтею провадженнями і в плані суб'єктів даного складу злочину, і в плані санкції за відповідний злочин.

Отож виходить, що занепокоєний пандемічною кризою законодавець, прагнучи забезпечити благополуччя населення у санітарно-епідемічній сфері, припустився неоднозначності й нечіткості прописаних норм і правил, що неприпустимо для правової держави, яка постулює принципи верховенства права й законності як конституційні.

Висновки

Оголошення карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу серед іншого мало низку наслідків для правової системи України. Водночас високі ризики повторення подібних ситуацій змушують поставитися з особливою увагою до правових наслідків пандемії COVID-19. Відповідна позиція зумовила наше прагнення підвести правові підсумки пандемії коронавірусу в Україні. На підставі проведеного дослідження вважаємо обґрунтованим зробити такі висновки й узагальнення:

1. Важливим правовим результатом в означеному контексті є уточнення й розширення змісту такого правового інституту як карантин. Зокрема маємо на увазі його відображення у ст. 21 Закону України «Про систему громадського здоров'я». Виклад цієї статті, її змістовне навантаження у поєднанні з іншими нормами вказаного Закону демонструють ґрунтовність і новизну підходу законодавця до правового визначення інституту карантину, а також доводить увагу до досвіду пандемії COVID-19. При цьому, саме поняття «карантин» ще потребує уточнення, як потребують змістовного (й понятійного) узгодження усі нормативні акти у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення.

2. Критична ситуація з поширенням коронавірусу COVID-19 і прагнення забезпечити запроваджені урядом правила щодо карантину людей, спонукали українського законодавця встановити адміністративну відповідальність за порушення відповідних правил. Зокрема було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 ««Порушення правил щодо карантину людей». Водночас, дослідники відповідного нововведення вказують на цілу низку проблемних моментів цієї законодавчої новели. Мовиться про використання невизначених у нормах права понять; бланкетний характер статті; звужене коло суб'єктів, адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей; неповний перелік суб'єктів, які мають право складати протоколи про адмінправопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Усе це потребує опрацювання і виваженого, з урахуванням експертної думки, коригування.

3. Схожа ситуація і з ст. 325 «Порушення санітарних правил та норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням» Кримінального кодексу України. Вадою означеної статті також є апеляція до широкого й чітко не визначеного поняття «правил та норм», відтак виникають ускладнення щодо встановлення чіткого переліку заборонених діянь. Крім того є питання щодо «розмитості» суб'єкта даного складу злочину (спеціальний чи загальний?). З означеного також походить необхідність додаткового опрацювання ст. 325 ККУ.

Загалом необхідно визнати, що новели національного законодавства пов'язані з карантином й пандемією коронавірусу не відрізняються правовою досконалістю, а отже спонукають до їхнього додаткового аналізу й переосмислення, що стане предметом наших подальших досліджень.

Література:

1. В Україні 1 липня завершується карантин через пандемію коронавірусу. Укрінформ, 27.06.2023. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3728443-v-ukraini-1-lipna- zaversuetsa-karantin-cerez-pandemiu-koronavirusu.html (дата звернення: 3.07.2023).

2. WHO Coronovirus (COVID-19) Dashboard. World Health Organization, 7 June 2023. URL: https://covid19.who.int/ (дата звернення: 3.07.2023).

3. Батиргареєва В. С. Наслідки пандемії COVID-19 та шляхи їх усунення: результати опитування громадян України. Питання боротьби зі злочинністю. 2021. № 41. С. 38-55.

4. Забезпечення прав і свобод людини в Україні в умовах поширення коронавірусної інфекції (COVID-19): особливості і шляхи удосконалення. Центр Разумкова, 2020. URL: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2020_covid_prava.pdf (дата звернення: 3.07.2023).

5. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України 24 лютого 1994 року № 4004-XII. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12#Text (дата звернення: 26.03.2023).

6. Про захист населення від інфекційних хвороб : Закон України від 6 квітня 2000 року № 1645-Ш. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645- 14#Text (дата звернення: 26.03.2023).

7. Про систему громадського здоров'я : Закон України від 6 вересня 2022 року № 2573-IX. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20 (дата звернення: 26.03.2023).

8. Цимбалюк В. І. Понятійно-термінологічні прогалини українського законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення. Наука і техніка сьогодні. 2023. № 8 (22). С. 37-50.

9. Міщук І. В. Особливості карантину як засобу адміністративно-правового реагування на пандемію. Південноукраїнський правничий часопис. 2022. №. 3. С. 162-165.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text (дата звернення: 26.03.2023).

11. Статистика притягнення до адміністративної відповідальності за 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки. Доступ до правди, 10 березня 2023 року. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF%20HGHI_Outbreak_Readiness_Business_Impact.pdf (дата звернення: 26.03.2023).

12. Гбур Л. В. Адміністративна відповідальність за порушення карантинних вимог (в умовах COVID-19). Право. Людина. Довкілля. 2020. Вип. 11, № 4. С. 130-138.

13. Цимбалюк В. І. Карантинні вимоги й правові форми їх фіксації. Актуальні питання у сучасній науці. Серія «Право». 2023. № 6 (12). С. 415-427.

14. Ковальова С. С. Відповідальність за порушення карантину та санітарних правил і норм щодо запобігання поширенню коронавірусної інфекції (COVID-19) в Україні. Право. Людина. Довкілля. 2020. № 11 (2). С. 158-168.

15. Волуйко О. М., Волуйко О. М. Порушення правил щодо карантину людей: аналіз складу правопорушення. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2020. № 2 (20). С. 46-55.

16. Остапенко О., Цьвок М. Деякі аспекти адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2021. № 3 (31). С. 186-194.

17. Марцун М. І. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 44-3 КУПАП «Порушення правил щодо карантину людей». Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Є. О. Дідоренка. 2022. № 2 (98). С. 168-177.

18. Кримінальний кодекс України (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14#n2273 (дата звернення: 29.06.2023).

19. Гупало К. COVID-19: що не так із запровадженою кримінальною й адміністративною відповідальністю? Інформаційне агентство "ЛІГА:ЗАКОН", 2020. URL: https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA013580 (дата звернення: 29.06.2023).

20. Колос О. В. Проблеми правозастосування статті 325 Кримінального кодексу України в умовах поширення вірусу COVID-19. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2021. С. 163-175. URL: https://maup.com.ua/assets/files/expert/15/12.pdf (дата звернення: 29.06.2023).

References:

1. V Ukraini 1 lypnia zavershuietsia karantyn cherez pandemiiu koronavirusu [Quarantine due to the coronavirus pandemic ends in Ukraine on July 1]. Ukrinform, 27.06.2023. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3728443-v-ukraini-1-lipna-zaversuetsa-karantin- cerez-pandemiu-koronavirusu.html [in Ukrainian].

2. WHO Coronovirus (COVID-19) Dashboard. World Health Organization, 7 June 2023. URL: https://covid19.who.int/ [in Ukrainian].

3. Batyrhareieva V. S. (2021). Naslidky pandemii COVID-19 ta shliakhy yikh usunennia: rezultaty opytuvannia hromadian Ukrainy [Consequences of the COVID-19 pandemic and ways to eliminate them: results of a survey of Ukrainian citizens]. Pytannia borotby zi zlochynnistiu - The issue of fighting crime, 41, 38-55. [in Ukrainian].

4. Zabezpechennia prav i svobod liudyny v Ukraini v umovakh poshyrennia koronavirusnoi infektsii (COVID-19): osoblyvosti i shliakhy udoskonalennia [Ensuring human rights and freedoms in Ukraine in the conditions of the spread of the coronavirus infection (COVID-19): features and ways of improvement]. (2020). Retrieved from https://razumkov.org.ua/uploads/article/2020_covid_prava.pdf [in Ukrainian].

5. Pro zabezpechennia sanitarnoho ta epidemichnoho blahopoluchchia naselennia : Zakon Ukrainy vid 24 liutoho 1994 roku № 4004-XII [On ensuring sanitary and epidemic welfare of the population: Law of Ukraine dated February 24, 1994 No. 4004-XII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12#Text [in Ukrainian].

6. Pro zakhyst naselennia vid infektsiinykh khvorob : Zakon Ukrainy vid 6 kvitnia 2000 roku № 1645-III [On the protection of the population from infectious diseases: Law of Ukraine dated April 6, 2000 No. 1645-Ш]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text. [in Ukrainian].

7. Pro systemu hromadskoho zdorovia : Zakon Ukrainy vid 6 veresnia 2022 roku № 2573IX [On the public health system: Law of Ukraine dated September 6, 2022 No. 2573-IX]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20 [in Ukrainian].

8. Tsymbaliuk V. I. (2023). Poniatiino-terminolohichni prohalyny ukrainskoho zakonodavstva, shcho rehuliuie suspilni vidnosyny u sferi sanitarno-epidemichnoho blahopoluchchia naselennia [Conceptual and terminological gaps in the Ukrainian legislation regulating social relations in the field of sanitary and epidemic welfare of the population]. Nauka i tekhnika sohodni - Science and technology today, 8 (22), 37-50. [in Ukrainian].

9. Mishchuk I. V. (2022). Osoblyvosti karantynu yak zasobu administratyvno-pravovoho reahuvannia na pandemiiu [Peculiarities of quarantine as a means of administrative and legal response to the pandemic]. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys - South Ukrainian legal journal, 3, 162-165. [in Ukrainian].

10. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia (zi zminamy ta dopovnenniamy) [Code of Ukraine on Administrative Offenses (with amendments and additions)]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainskoi RSR - Information of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR, 1984, dodatok do № 51, st.1122. Retrieved from https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/80731-10#Text [in Ukrainian].

11.Statystyka prytiahnennia do administratyvnoi vidpovidalnosti za 2018, 2019, 2020, 2021 ta 2022 roky [Statistics of bringing to administrative responsibility for 2018, 2019, 2020, 2021 and 2022]. Dostup do pravdy, 10 bereznia 2023 roku - Access to the truth, March 10, 2023. Retrieved from https://www3.weforum.org/docs/WEF%20HGHI_Outbreak_Readiness_Business_Impact.pdf [in Ukrainian].

12. Hbur L. V. (2020). Administratyvna vidpovidalnist za porushennia karantynnykh vymoh (v umovakh COVID-19) [Administrative responsibility for violation of quarantine requirements (under conditions of COVID-19)]. Pravo. Liudyna. Dovkillia - Law. Man. Environment, 11(4), 130-138. [in Ukrainian].

13. Tsymbaliuk V. I. (2023). Karantynni vymohy y pravovi formy yikh fiksatsii [Quarantine requirements and legal forms of their fixation]. Aktualnipytannia u suchasnii nautsi. Seriia «Pravo» - Current issues in modern science. Law series, 6 (12), 415-427. [in Ukrainian].

14. Kovalova S. S. (2020). Vidpovidalnist za porushennia karantynu ta sanitarnykh pravyl i norm shchodo zapobihannia poshyrenniu koronavirusnoi infektsii (COVID-19) v Ukraini [Liability for violation of quarantine and sanitary rules and regulations regarding the prevention of the spread of coronavirus infection (COVID-19) in Ukraine]. Pravo. Liudyna. Dovkillia - Law. Man. Environment, 11 (2), 158-168. [in Ukrainian].

15. Voluiko O. M., Voluiko O. M. (2020). Porushennia pravyl shchodo karantynu liudei: analiz skladu pravoporushennia [Violation of rules regarding quarantine of people: analysis of the composition of the offense]. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav - Legal journal of the National Academy of Internal Affairs, 2 (20), 46-55. [in Ukrainian].

16. Ostapenko O., Tsvok M. (2021). Deiaki aspekty administratyvnoi vidpovidalnosti za porushennia pravyl shchodo karantynu liudei [Some aspects of administrative responsibility for violation of rules regarding quarantine of people]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia: «Iurydychni nauky» - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University. Series: "LegalSciences", 3 (31), 186-194. [in Ukrainian].

17. Martsun M. I. (2022). Provadzhennia u spravakh pro administratyvni pravoporushennia, peredbacheni st. 44-3 KUPAP «Porushennia pravyl shchodo karantynu liudei» [Proceedings in cases of administrative offenses provided for in Art. 44-3 KUPAP "Violation of the rules regarding the quarantine of people"]. Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav imeni Ye. O. Didorenka - Bulletin of the E. O. Didorenko Luhansk State University of Internal Affairs, 2 (98), 168-177. [in Ukrainian].

18. Kryminalnyi kodeks Ukrainy (zi zminamy ta dopovnenniamy) (2001) [Criminal Code of Ukraine (with amendments and additions)]. Відомості Верховної Ради України - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine, 25-26, ст. 131. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2341-14#n2273 [in Ukrainian].

19. Hupalo K. (2020). COVID-19: shcho ne tak iz zaprovadzhenoiu kryminalnoiu y administratyvnoiu vidpovidalnistiu? [COVID-19: what is wrong with the introduction of criminal and administrative liability]. "LIGA:LAW" information agency. Retrieved from https://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA013580 [in Ukrainian].

20. Kolos O. V. (2021). Problemy pravozastosuvannia statti 325 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy v umovakh poshyrennia virusu COVID-19 [Problems of law enforcement of Article 325 of the Criminal Code of Ukraine in the conditions of the spread of the COVID-19 virus]. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління - Expert: paradigms of legal sciences and public administration. Retrieved from https://maup.com.ua/assets/files/expert/15/12.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru