Особливості здійснення громадського контролю під час воєнного стану в Україні: інформаційно-комунікаційна взаємодія

Размещено на http://allbest.ru

Навчально-науковий інститут публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка»

Особливості здійснення громадського контролю під час воєнного стану в Україні: інформаційно-комунікаційна взаємодія

Приходченко Людмила Леонідівна доктор наук

з державного управління, професор,

в.о. завідувача кафедри публічного управління та регіоналістики

Анотація

В статті обґрунтовано актуальність дослідження ефективності здійснення інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами та громадського контролю в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано практичні аспекти здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану: внесені зміни до нормативно-правових актів, форми та методи участі громадян та здійснення громадського контролю (звернення громадян, електронні реєстри, контроль над закупівлями, тощо).

Визначено особливості інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами: зміна інструментальної структури комунікації, перехід до online-формату спілкування. Вказано на обмеженість доступу громадян до інформації, зумовлену не тільки питаннями безпеки, але й послабленням вимог щодо оприлюднення документів. На проблеми з інформацією та комунікацією (відсутність прозорості, ефективної взаємодії, інформації у відкритому доступі, відповідей на звернення тощо) вказують результати дослідження «Вплив воєнного стану на громадську участь в Україні», яке проводилося в межах проєкту Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні».

Розроблено рекомендації щодо забезпечення дієвості інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами та ефективності здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану. Для здійснення ефективного та дієвого громадського контролю в сучасних умовах затребуваними є наступні дії: відкриття даних, де це можливо і де це не шкодить інтересам безпеки та оборони; поновлення ефективного контролю та моніторингу закупівель і використання електронної системи Prozorro для закупівель з відновлення України після повномасштабного російського вторгнення. Зокрема, запропоновано деталізувати та уніфікувати (на рівні урядової постанови або законодавчих змін), яку саме інформацію сайти місцевих органів влади зобов'язані оприлюднювати і оновлювати за замовчуванням, попри правовий режим воєнного стану. А також посилення відповідальності за не повне та не своєчасне надходження і оновлення інформації, оприлюднення рішень та розпоряджень органів публічної влади.

Ключові слова: громадський контроль, громадська участь, інформаційно-комунікаційна взаємодія, органи публічної влади, публічне управління, інформація, ефективність, реформування

Abstract

Features of execution of public control during marital state in ukraine: information and communication interaction

Prykhodchenko Liudmyla Leonidivna Doctor of Public Administration, Professor, Public Administration and Regional Studies Chair, Institute of Public Service and Administration, Odesa Polytechnic National University

The article substantiates the relevance of the study of the effectiveness of information and communication interaction between public authorities and citizens and public control in the conditions of martial law in Ukraine. The practical aspects of the implementation of public control under martial law were analysed: changes were made to regulatory acts, forms and methods of citizen participation and implementation of public control (citizen appeals, electronic registers, procurement control, etc.). The peculiarities of information and communication interaction between public authorities and citizens have been identified: change in the instrumental structure of communication, transition to an online format of communication. and It is pointed out the limited access of citizens to information, caused not only by security issues, but also by the relaxation of requirements for the publication of documents. Problems with information and communication (lack of transparency, effective interaction, information in public access, responses to appeals, etc.) are indicated by the results of the study "The impact of martial law on public participation in Ukraine", which was conducted within the framework of the Council of Europe project "Strengthening public participation in democratic the decision-making process in Ukraine".

Recommendations have been developed to ensure the effectiveness of information and communication interaction between public authorities and citizens and the effectiveness of public control under martial law. In order to implement effective and efficient public control in modern conditions, the following actions are required: disclosure of data where possible and where it does not harm the interests of security and defence; renewal of effective control and monitoring of procurement and the use of the Prozorro electronic procurement system for the recovery of Ukraine after the full-scale Russian invasion. In particular, it is proposed to detail and unify (at the level of a government resolution or legislative changes) exactly what information the websites of local authorities are obliged to publish and update by default, despite the legal regime of martial law. As well as increasing responsibility for incomplete and untimely receipt and updating of information, publication of decisions and orders of public authorities.

Keywords: public control, public participation, information and communication interaction, public authorities, public administration, information, efficiency, reform

Вступ

Постановка проблеми. Система публічного управління в Україні на часі перебуває в стані динамічних та глибоких змін, причинами яких є не тільки воєнний стан та російська агресія, але й глобалізаційні виклики, не завершений процес реформування органів публічної влади, проблемні питання становлення та розвитку громадянського суспільства. І це далеко не повний перелік чинників, що зумовлюють кардинальні зміни в діяльності органів публічної влади, адаптації та вдосконалення їх організаційних структур відповідно до євроінтеграційних вимог. Відтак, цей процес супроводжується активізацією участі та залучення всіх зацікавлених сторін до процесу розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень, а також належним інформуванням. І участь громадськості набуває надзвичайної ваги, адже однією з головних умов формування у державі сильної демократії є дієвий громадський контроль органів публічної влади, який виникає та формується у системі тоді, коли «... складається громадянське суспільство і забезпечується узгодженість приватного та суспільного інтересів, і цей баланс інтересів потребує упорядкованої підтримки..» [1, с. 15]. Результатом плідної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства стає зниження ролі владних структур в системі публічного управління: із єдиного центру влади та прийняття суспільно значущих рішень, вони перетворюються на ефективного суб'єкта / партнера процесу взаємодії з представниками приватного сектору та громадянського суспільства.

Україна вже понад рік перебуває у воєнному стані, а це передбачає, відповідно до Конституції України [2, ст. 43, 44], обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. А відтак, це позначається на формах і методах здійснення громадського контролю, ефективності здійснення інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами, призводить до виникнення конфліктних ситуацій та позначається на результатах діяльності. Адже суттєвих змін зазнали як структура, так і пріоритети комунікації в Україні. Заклик «довіряти лише офіційним джерелам» покладає додаткову відповідальність на органи влади за оперативність, достовірність і повноту інформування суспільства в умовах війни. Але ж, чи не відбувається при цьому зловживання довіри громадян? Відповідно, наукового аналізу потребує здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану та пошук шляхів забезпечення його дієвості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних науковців переконливо свідчить про те, що за різними галузями накопичено чималу кількість досліджень щодо форм та методів активної участі громадян у процесах розробки та прийняття управлінських рішень. Не бракує публікацій і щодо систем контролю, взаємодії органів публічної влади з громадськістю, розробки методологічних засад практичної реалізації громадського контролю. Так, теоретичними засадами дослідження слугують праці Ю. Битяка, Н. Драгомирецької, С. Телешуна, зарубіжних науковців Almond H., Reddick C., Neysbit D., Castells M. та ін. Щодо питань методології здійснення громадського контролю в аспекті інформаційно-комунікаційної взаємодії з органами публічної влади, то на увагу заслуговують напрацювання М. Бублій, А. Крупника, О. Дуліної, О. Пухкала, І. Сквірського та ін.

При цьому проблемними питаннями особливостей використання стратегічних комунікацій політичними суб'єктами в умовах російсько-української війни 2022 року опікується Л.С. Хорішко [3]. Маємо також і дослідження, яке проводилося в межах проєкту Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні». Його метою було з'ясування потреб, стану та проблемних аспектів взаємодії інститутів громадянського суспільства, жителів громад та органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану [4]. Разом з тим, не зважаючи на суттєву кількість досліджень теоретико-методологічних засад громадського контролю в системі публічного управління, проблемні питання здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану, особливостей інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами не знайшли комплексного висвітлення.

Мета статті. Метою статті є аналіз особливостей здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану в аспектах інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами, та обґрунтування рекомендацій щодо забезпечення їх дієвості. Відповідно до мети статті, у дослідженні поставлено та вирішено наступні завдання:

- проаналізовано практичні аспекти здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану;

- визначено особливості інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами;

- розроблено рекомендації щодо забезпечення дієвості інформаційно-комунікаційної взаємодії між органами публічної влади та громадянами та ефективності здійснення громадського контролю в умовах воєнного стану.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вітчизняними та зарубіжними науковцями громадський контроль розглядається як: процес, система заходів, складова державного управління, здійснювана в особливому процедурному порядку діяльність, публічна перевірка громадянським суспільством діяльності держави та елемент громадянського суспільства, невід'ємна складова та функція народовладдя. І це далеко не повний перелік напрацьованих безпосередньо у публічному управлінні та суміжних науках підходів до розуміння змісту та сутнісних характеристик поняття «громадський контроль». Кожний з них розкриває певні складові елементи громадського контролю, на яких акцентують свою увагу науковці, тож тільки їх сукупність здатна сповна розкрити всі грані такого багатоаспектного поняття. Ми ж будемо виходити з того, що саме громадський контроль забезпечує реалізацію конституційних прав та свобод людини і громадянина, є невід'ємною складовою народовладдя.

Україна вже понад рік перебуває у воєнному стані, а це передбачає, відповідно до Основного закону нашої держави, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. А відтак, і організацію особливих трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності. У зв'язку з цим, наприклад, Закон України «Про Національну поліцію» доповнено ст. 90, згідно з якою під час дії воєнного стану громадський контроль за діяльністю поліції не здійснюється. А це означає, що під час воєнного стану не може бути річного звіту про діяльність поліції; прийняття резолюції недовіри керівникам поліції; зустрічей з органами місцевого самоврядування та населенням; залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських [5, ст. 90].

Разом з тим, введення воєнного стану не означає карт-бланш на порушення прав людини. А лише те, що здійснення громадського контролю (як застосування усталених форм громадської участі, так і наявність вільного доступу до публічної інформації) в повному обсязі не видається можливим. Тож які ж виклики постали перед громадським контролем? Безперечно, під час війни саме громадський сектор є найбільш вразливим. Саме виходячи з розуміння того, якими є найпоширеніші методи чи процедури (за визначенням ряду науковців механізми) здійснення громадського контролю в українському соціумі і можна дослідити та визначити які з них є найбільш затребуваними з огляду на те, що розглядатимемо ефективний та дієвий громадський контроль, а не його імітацію чи дії, спрямовані на задоволення власних інтересів тих, хто його здійснює чи, більше того, має на меті дестабілізацію роботи органів публічної влади.

Відповідно до існуючого законодавства, найпоширенішими методами / процедурами / механізмами здійснення громадського контролю є: звернення, інформаційні запити, опитування, заслуховування звітів про результати роботи, громадські слухання та громадський моніторинг (загальні процедури), громадські ради, громадська експертиза, громадська перевірка та громадське розслідування (спеціальні процедури) та інші.

Наприклад, щодо звернень громадян (письмових чи усних), то вони набувають різних форм, це можуть бути як пропозиції, заяви та скарги, так і електронні петиції. І всі вони можуть стосуватися будь-якого питання, яке турбує мешканців громади. А в умовах воєнного стану, ще й потребують негайного вирішення. Зокрема, на часі це одна із найпоширеніших форм, оскільки кількість осіб, які потребують консультацій щодо соціальних послуг, відновлення житла, та інших нагальних питань життєзабезпечення вимушено переміщених осіб, є досить значною. Для цього у ряді регіонів створюють спеціальні центри надання консультативної допомоги.

Однак, попри такі позитивні приклади, варто звернути увагу на ті обмеження для громадян, які зумовлені, насамперед, питаннями безпеки, адже ворог намагається використати всю можливу доступну (у тому числі публічну) інформацію як зброю проти нас. Так, наприклад, під час воєнного стану органи місцевого самоврядування або військово-цивільні та військові адміністрації, мають право: не оприлюднювати проєкти рішень; здійснювати роботу депутатських комісій та місцевих рад у закритому форматі. Так, колегіальні органи місцевого самоврядування обмежили довоєнні можливості доступу, їх засідання рідше анонсують і транслюють, порядки денні чи протоколи засідань не завжди публікують. Пояснюється це тим, що на таких засіданнях розглядається чутлива інформація. Однак, здається, що для цього варто було б зробити закритою лише ту частину засідання, де вона безпосередньо розглядається. Тим більше, що ради отримують величезну кількість гуманітарної та благодійної допомоги, яку не завжди належним чином обліковують і розподіляють. Тож громадський контроль був би в таких випадках зовсім не зайвий!

Одразу, на початку військового вторгнення було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану», в якій, зокрема, зазначалося: «... на період дії воєнного стану міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, державні та комунальні підприємства, установи, організації, що належать до сфери їх управління, для забезпечення належного функціонування інформаційних, інформаційно-комунікаційних та електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів... можуть вживати таких додаткових заходів.. зупиняти, обмежувати роботу інформаційних, інформаційно-комунікаційних та електронних комунікаційних систем, а також публічних електронних реєстрів» [6].

Тож, маємо також закриті для громадян публічні електронні реєстри (особливо щодо земельних ділянок, містобудівної документації) в органах місцевого самоврядування або військово-цивільних і військових адміністраціях та тимчасове припинення проведення конкурсів громадського бюджету або відтермінування проєктів бюджетів участі. Так, останнє пов'язано із особливостями бюджетного процесу в умовах воєнного стану та обмеженістю фінансових ресурсів. Відтак, врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України, яка легітимізує вільне розпорядження/передачу місцевих коштів з метою протидії російській агресії. Фактично бюджетні кошти, які закладалися на реалізацію ініціатив, перенаправляються на військові потреби. Усе це так чи інакше змінює відносини органів місцевого самоврядування і громади, закладені реформою децентралізації, і, відповідно, зменшує можливості громадян впливати на місцеву владу. Разом з тим, всі ці обмеження є тимчасовими, і громадяни не позбавляються прав участі у житті своєї громади. На сьогодні немає жодного законодавчого акту, який би повністю це забороняв.

Здійснення громадського контролю є одним із найважливіших інструментів боротьби з корупцією в системі публічного управління. Саме його застосування надає змогу виявляти недоліки та порушення в діяльності владних структур, запобігаючи та перешкоджаючи корупційній поведінці посадовців, створюючи потужний механізм боротьби з корупцією. Так, оприлюднення закупівельних цін на продукти харчування для Збройних Сил України (ЗСУ) спричинили низку скандалів та кадрових рішень щодо людей, стосовно доброчесності яких були обґрунтовані сумніви у Міністерстві оборони України, стали підставою для позапланової внутрішньої перевірки забезпечення ЗСУ, проведення внутрішнього та державного аудитів. А також переконливим свідченням того, що система закупівель і контролю потребує змін. Саме аудит пришвидшив процес реорганізації системи закупівель у тиловому забезпеченні, сприяв поверненню контролю над закупівлями для армії з урахуванням обмежень воєнного стану. А по-суті, призвів до розуміння того, що потрібно шукати баланс у стосунках між органами влади та прагненням суспільства бачити прозорі процеси діяльності, здійснювати дієвий контроль за діями та прийнятими рішеннями, їх реалізацією.

Варто також нагадати і початок 2023 року, коли наше суспільство було збурене лавиною інформаційних повідомлень про звільнення, оголошення підозр низці українських посадовців у скоєнні корупційних дій і затримання чиновників із різних державних відомств, зокрема митниці, податкової та міністерства оборони. І занепокоєння викликає обмеженість громадського контролю через доступ до реєстрів, тобто не можливість отримати більше інформації з реєстру декларації, який залишається закритим попри адвокування громадських організацій про його відкриття. Дійсно, моніторити статки державних службовців після 24 лютого стало практично неможливо, до того ж посадовцям і чиновникам більше не треба звітувати НАЗК про свої доходи, оскільки Реєстр електронних декларацій також зупинив свою публічну роботу.

Безперечно, такі зміни були доцільні на перших етапах повномасштабної війни, проте на часі, на нашу думку, подібні заходи безпеки видаються перебільшенням. Адже, це не тільки не дає змоги здійснювати фінансовий контроль за статками посадовців, але й створює низку прецедентів, бо за відсутності декларування і публічного доступу до декларацій стає неможливим і громадський контроль щодо доброчесності кандидатів, які беруть участь у конкурсах на провідні посади в органах публічної влади. Вочевидь, після поновлення обов'язку чиновників подавати декларацію уже зараз, а не після війни або після перемоги, вочевидь, ми зможемо побачити ще корупційні скандали. Зрозуміло, що на початку повномасштабного вторгнення це був логічний та обґрунтований крок, однак на часі актуалізується потреба у застосуванні більш збалансованого підходу, аби громадські розслідування були можливими, і суб'єкти декларування почувалися безпечно. публічний влада комунікаційний україна

І підтвердженням цього є результати опитування Центру Разумкова, яке проводилося з 28 квітня по 3 травня 2023 року методом face-to-face у 22 областях України та Києві [7], показало, що 53% українців вважають корупціонерів у владі найстрашнішим внутрішнім ворогом в країні, на другому місці (47%) - "Агентурна мережа Росії в українських спецслужбах та органах влади", на третьому (46,8%) - "Політики та пропагандисти, які закликають до єдності України з Росією - "русским миром", СРСР, Російською імперією". Із дев'яти запропонованих варіантів - першість за корупцією. І це закономірно, оскільки 84 відсотки українців вважають, що варто оприлюднювати факти про корупцію, бо країна ризикує втратити перемогу у війні, єдність та підтримку партнерів.

Слід також брати до уваги і той факт, що вже понад рік маємо процес активізації залучення громадян до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч російській агресії. Мова про рух опору, який на часі є цілою системою заходів (воєнних, інформаційних і спеціальних), управління якою потребує виконання низки управлінських функцій - планування, організації та координації дій, їх узгодження, підготовка і підтримка яких здійснюється як публічним, так і приватним, громадським секторами. Відповідно, громадський контроль за діями руху опору під час військового стану можуть здійснювати волонтери, громадські організації тощо. Всі виявлені порушення вони можуть фіксувати та надсилати на «гарячі» лінії, чат боти, офіційні сторінки державних органів. Що ж стосується відповідальності за порушення, то це вже справа відповідних органів, на яких покладені такі обов'язки.

Для вибудовування публічної комунікації з громадянами на місцевому рівні застосовуються як офіційні сайти та сторінки територіальних громад, так і особисті ресурси у соціальних мережах. Причому, за критерієм оперативності на перший план вийшли соціальні мережі та месенджери, в яких подаються не тільки звернення, короткі новини (текстові та відео), але і проводяться опитування з різних питань забезпечення життєдіяльності. Аналіз практики показує, що комунікація з громадянами на різноманітні теми щодо вирішенні базових щоденних потреб громадян, в умовах війни, стала однією з критично важливих функцій місцевої влади. Тобто, якщо раніше така комунікація розглядалася як один із кроків до залучення громадян до співпраці, участі у розробці та прийнятті управлінських рішень, то на часі відбулося зміщення акцентів: із інформування про діяльність на інформування щодо убезпечення життя чи надання допомоги. Водночас, змінилася й інструментальна структура комунікації, вона все більше перейшла до online-формату, суттєво посилюючи роль таких джерел інформації, як офіційні та особисті web- ресурси (зокрема, в соціальних мережах). При цьому реальна інформативність сайтів суттєво знизилася через те, що на місцях зловживають послабленням вимог щодо оприлюднення документів.

Підтвердженням цього є результати дослідження «Вплив воєнного стану на громадську участь в Україні», яке проводилося в межах проєкту Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні». Зокрема, автори вказують, що на випадки обмеження органами місцевого самоврядування використання інструментів громадської участі під час воєнного стану поскаржилися 42,2 відсотки опитуваних. А саме, на проблеми з інформацією та комунікацією (відсутність прозорості, ефективної взаємодії, інформації у відкритому доступі, відповідей на звернення тощо) вказують 62 %. Щодо використання інструментів громадської участі, то на наявність проблемних моментів вказують 34 %. І серед чинників, які зумовили такий стан - закритість органів влади та низький рівень взаємодії між інститутами громадянського суспільства (вказано в [4, с.12]). Тож на порядку денному актуалізується питання: чи дійсно потенційна шкода від оприлюднення цих даних переважає суспільну корисність від доступу до них? Тому, на нашу думку, слід деталізувати та уніфікувати (на рівні урядової постанови або законодавчих змін), яку саме інформацію сайти місцевих органів влади зобов'язані оприлюднювати і оновлювати за замовчуванням, попри правовий режим воєнного стану. І, вочевидь, варто посилити відповідальність за не повне та не своєчасне надходження і оновлення інформації, оприлюднення рішень та розпоряджень, що стосуються забезпечення добробуту громадян.

Висновки

Процес реформи децентралізації ще далекий до завершення, тож для громадянського суспільства, яке взяло на себе відповідальність за вирішення питань місцевого розвитку, відповідно до делегованих повноважень, викликів побільшає. І реагування на них буде супроводжуватися збільшенням рівня комунікативних зв'язків, особливо щодо створення нових інститутів громадського контролю. Мова не тільки про унормування інформаційного законодавства, а більшою мірою про налагодження комунікативного зв'язку органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства на нових засадах. Адже на часі це не стільки інформаційно-комунікаційна взаємодія, скільки широкий обмін електронними повідомленнями або відео зверненнями, що створюють певний «комунікативний ланцюг», який може як дискредитувати роботу публічної влади, так і отримати визнання за досягнення.

Тож мова про розбудову інформаційного суспільства, засадами якої мають стати як забезпечення всіх громадян простішим доступом до адміністративної інформації, послуг та процедур прийняття управлінських рішень га ресурсах Інтернету шляхом впровадження сучасних інформаційно-технічної інфраструктури та інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до потреб і запитів населення. Євроінтеграційний поступ нашої держави, запровадження демократичних принципів врядування у практику діяльності органів публічної влади потребує дієвих механізмів підвищення ефективності публічного управління на всіх рівнях: відкритості та прозорості діяльності, обмеження корупції, підконтрольності громадськості, забезпечення участі громадян у процесах розробки, прийняття та реалізації програм і стратегій соціально-економічного розвитку територій. Тож саме електронне врядування, яке є не тільки індикатором демократичності, але й інвестиційної привабливості громад, є тим інструментом, який покликаний забезпечити взаємодію і постійний діалог органів публічної влади та громадськості, а також дієвість громадського контролю за діяльністю органів влади. Звичайно, за умови надання належної методичної, технічної та іншої підтримки громадянам для впровадження та використання інструментів е-демократії.

Таким чином, звернення, запити, заяви, робота з відкритими реєстрами, а також звернення до судової системи - це інструменти, які можуть використовувати громадяни для здійснення контролю за діяльністю органів публічної влади. Відтак, для здійснення ефективного та дієвого громадського контролю в сучасних умовах затребуваними є наступні дії: відкриття даних, де це можливо і де це не шкодить інтересам безпеки та оборони; поновлення ефективного контролю та моніторингу закупівель і використання електронної системи Prozorro для закупівель з відновлення України після повномасштабного російського вторгнення. Адже ефективне планування і послідовний контроль необхідний буде на всіх етапах розподілу та освоєння ресурсів на відбудову. В сукупності це сприятиме не тільки дотриманню принципів прозорості та відкритості в діяльності владних структур, але й зменшенню ризику корупції та забезпеченню ефективності та результативності процесу прийняття та реалізації управлінських рішень.

Література

1. Бублій М. П. (2016). Особливості здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування. Міжнародний науковий журнал. 5(1), 14 - 18. http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2016_5%281%29 5

2. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.:Преса України, 1997. - 80 с.

3. Хорішко Л.С. (2022). Стратегічні комунікації України в умовах російсько-української війни. Publishing House «Baltija Publishing». 1069 - 1077. http:// www. baltijapublishing.lv/ omp/index.php/ bp/catalog/ download/ 237/6352/ 13388-1 ?inline=1

4. Дослідження «Вплив воєнного стану на громадську участь в Україні» (2022). Council of Europe, проєкт Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні», 40 с. https://rm.coe.int/research-influence-of-martial- law-on-the-civil-participation-in-ukrain/1680a79d85

5. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII (із змінами та доповненнями від 15.04.2023 р.). URL: https://ips.ligazakon.net/document/T150580

6. Деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2022 р. № 263. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-2022-%D0%BF#Text

7. Лозовенко Тетяна (2023). 53 % українців вважають корупціонерів у владі найстрашнішим внутрішнім ворогом. Українська правда, 15 травня. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2023/05/15/7402235/

References

1. Buvlii M.P. (2016). Osoblyvosti zdiisnennia hromadskoho kontroliu za diialnistiu orhaniv derzhavnoii vlady ta mistsevoho samovriaduvannia. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal. 5(1), 14 - 18. http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2016_5%281%29 5

2. Konstytutsiia Ukrainy: pryiniata na piatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy 28 chervnia 1996 r. - К. : Presa Ukrainy, 1997. - 80 s.

3. Khorishko L.S. (2022). Stratehichni komunikatsii Ukrainy v umovakh rosiisko- ukrainskoi viiny. Publishing House «Baltija Publishing». 1069 - 1077. http://www.baltijapublishing.lv/ omp/index.php/bp/catalog/download/237/6352/13388-1?inline=1

4. Doslidzhennia «Vplyv vojennoho stanu na hromadsku uchast v Ukraini» (2022). Council of Europe, proiert Rady Europy «Zmitsnennia hromadskoi uchasti u demokratychnomu protsesi pryiniattia rishen v Ukraini», 40 s. https://rm.coe.int/research-influence-of-martial-law- on-the-civil-participation-in-ukrain/1680a79d85

5. Zakon Ukrainy Pro Natsionalnu politsiiu: pryiniatyi 02.07.2015 № 580-VIII (iz zminamy i dopovnenniamy vid 15.04.2023). URL: https://ips.ligazakon.net/document/T150580

6. Postanova Kabinetu Ministriv Deiaki pytania zabezpechennia funktsionuvannia informatsiino-komunikatsijnykh system, elektronnykh komunikatsijnykh system, publichnykh elektronnykh reiiestriv v umovakh voiennoho stanu 12.03.2022 № 263. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-2022-%D0%BF#Text

7. Lozovenko Tetiana (2023). 53 % ukraintsiv vvazhaiut koruptsioneriv u vladi naistrashnishym vnutrishnim vorohom. Ukrainska pravda, 15 travnia. URL: https://www.pravda.com.ua/news/ 2023/05/15/7402235/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru