Обов’язковість виконання рішення суду: теорія і практика в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обов'язковість виконання рішення суду: теорія і практика в умовах війни

Цебенко Соломія Богданівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії права та конституціоналізму Інституту права, психології та інноваційної освіти, Проректор, Національний університет «Львівська політехніка»



Анотація

Невід'ємною гарантією та одним з головних принципів внутрішньої та зовнішньої діяльності держави в сфері захисту прав людини є принцип обов'язкового виконання рішення національного суду. Якраз реальний рівень захисту прав і свобод людини, що здійснюється державою свідчить про її демократичність.

У цьому контексті, найважливішим завданням, що стоїть перед державою є обов'язкове виконання рішення суду державою під час війни в Україні у відповідності до європейських стандартів. Адже до факторів, які негативно впливали на функціонування системи виконання судових рішень додались ще й ті фактори, які пов'язані з війною росії проти України, зокрема, кібератаки, які вчинялись на банківську систему та урядові портали; перебої в роботі держав та сайтів, перебування частини боржників, кредиторів, державних та приватних виконавців в областях України, де тривають найактивніші бойові дії. Однак, варто зазначити, що проблема з виконанням рішень судів в Україні є вже давно, а війна - лише її посилила.

Не зважаючи на те, що відбувається вже понад півтора роки війна росії проти України, уряд України намагається впроваджувати певні заходи, які мали б допомогти з ситуацією щодо виконання обов'язкових рішень судів. До таких реформ можна віднести запровадження інституту приватних виконавців, які зацікавлені в ефективній роботі і є більш вмотивованими щодо швидкого і успішного примусового виконання судових рішень. А новелами в цій сфері є запровадження автоматизованої системи виконавчого провадження за допомогою якої відбувається електронний обмін даним і створення Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання фізичної особи - боржника. Також було запроваджено отримання судових рішень через застосунок Дія.

Незважаючи на позитиви, зазначено, що держава має виконувати і ті рішення судів, де відповідачем є росія. Для цього Україні необхідно розробити механізм виконання таких рішень, а також створити Єдиний державний реєстр потерпілих осіб внаслідок збройної агресії росії проти України та спеціального Фонду для адресної виплати потерпілим повного відшкодування шкоди. виконавче провадження закон держава

Ключові слова: виконавче провадження; виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів; суд; державний виконавець; приватний виконавець; стягувач; боржник; звернення стягнення.



Tsebenko Solomiia Bohdanivna Ph.D. in Law, Docent, Аssociate Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University

THE OBLIGATION OF ENFORCEMENT OF COURT DECISIONS: THEORY AND PRACTICE IN THE CONDITIONS OF WAR

Abstract. An integral guarantee and one of the main principles of the internal and external activity of the state in the field of human rights protection is the principle of mandatory execution of the decision of the national court. It is precisely the real level of protection of human rights and freedoms carried out by the state that testifies to its democracy.

In this context, the most important task facing the state is the mandatory implementation of the court decision by the state during the war in Ukraine in accordance with European standards. After all, to the factors that negatively affected the functioning of the system of execution of court decisions were also added those factors that are related to the war of Russia against Ukraine, in particular, cyber attacks that were perpetrated on the banking system and government portals; interruptions in the work of states and websites, the stay of a part of debtors, creditors, state and private executors in the regions of Ukraine where the most active hostilities are ongoing. However, it is worth noting that the problem with the execution of court decisions has existed in Ukraine for a long time, and the war has only intensified it.

Despite the fact that Russia's war against Ukraine has been going on for more than a year and a half, the government of Ukraine is trying to implement certain measures that should help with the situation regarding the implementation of binding court decisions. Such reforms include the introduction of the institute of private executors, who are interested in effective work and are more motivated to quickly and successfully enforce court decisions. And novelties in this area are the introduction of an automated system of executive proceedings, which enables electronic data exchange and the creation of the Unified State Demographic Register on the registration of the place of residence of a natural person - a debtor. It was also introduced to receive court decisions through the Diya application.

Despite the positives, it is stated that the state must also implement those court decisions where Russia is the defendant. For this, Ukraine needs to develop a mechanism for the implementation of such decisions, as well as create a Unified State Register of Victims of the Armed Aggression of the Russian Federation against Ukraine and a special Fund for targeted payment of full compensation to victims.

Keywords: enforcement proceedings; decisions of courts and other jurisdictional bodies enforcement; court; state enforcement officer; private enforcement officer; enforcement creditor; debtor; foreclosure.



Постановка проблеми

Обов'язкове виконання рішень національного суду, яке набуло законної сили - це невід'ємна гарантія та один з головних принципів внутрішньої та зовнішньої діяльності держави в сфері захисту прав людини в Європі. Адже на найвищому законодавчому рівні, а саме в статті 129^-1 Конституції України закріплена норма, де передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Цей принцип, який закріплений в Конституції є одним з основних засад судочинства. Невиконання цієї норми Основного закону України свідчитиме не лише про порушення Конституції, але й про те, що держава не може забезпечити людині захист її прав та інтересів. Принцип обов'язковості виконання судових рішень є важливим принципом, який спрямований на забезпечення судочинства. Саме цей принцип необхідно вважати одним із критеріїв демократичності держави, оскільки він служить формою реального, а не теоретичного рівня захисту прав і свобод людини, що забезпечується державою.

Варто звернути увагу на статистичні дані, відповідно до яких можна зробити висновок, що факт виконання остаточних рішень суду на території України є незадовільним. Більшість факторів, які негативно вплинули на стабільне та ефективне функціонування системи виконання судових рішень у 2022 році, пов'язані з війною росії проти України, яка, хоч і почалась ще в 2014 році, однак поширилась на всю територію України з 24 лютого 2022 року. Такими факторами Міністерство юстиції України називає кібератаки, які вчинялись на банківську систему та урядові портали; перебої в роботі держав та сайтів, перебування частини боржників, кредиторів, державних та приватних виконавців в областях України, де тривають найактивніші бойові дії [1, c. 131]. Однак, варто зазначити, що проблема з виконанням рішень судів в Україні є вже давно, а війна - лише посилила і цю проблему, замість того, щоб якось зробити так, щоб покращити ситуацію з виконанням рішень.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження принципів судочинства, в тому числі принципу обов'язковості виконання рішень суду, проблеми систематичного їх невиконання досліджували Верба О., Гайченко А, Гуйван П., Олійник О., Писаренко Н., Чепурний В. та інші. Однак, в умовах війни виникли нові проблеми, які ускладнюють належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що потребує дослідження у відповідності до європейської практики.

Мета статті є дослідження принципу обов'язкового виконання рішення суду державою під час війни в Україні у відповідності до європейських стандартів.

Виклад основного матеріалу

Принцип обов'язковості виконання судового рішення закріплений не лише в Основному законі держави, але й в інших законодавчих актах, а саме, аналогічні положення, які закріплені в Конституції України бачимо і у відповідних процесуальних кодексах, зокрема у пункті 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у пункті 14 частини 1 статті 7 та статті 533 Кримінального процесуального кодексу України, у статті 18 Цивільного процесуального кодексу України.

В Україні не виконуються близько 70 % рішень національних судів різних інстанцій. Відповідно до відомостей Української Гельсінської спілки найчастіше заяви проти України, які надходять до Європейського суду з прав людини, стосуються саме проблеми невиконання (тривалого невиконання) рішень національних судів. Тому питання обов'язковості виконання судових рішень є досить актуальним та важливим, насамперед, з метою утвердження демократизму у нашій державі [2, с. 171].

Ефективне виконання судового рішення є основоположним елементом верховенства права. Ще в 2011 році Венеційська комісія «За демократію через право» схвалила доповідь, в якій дослідила принцип верховенства права і визначила складові, яким має відповідати держава, яка дотримується цього принципу. Аналізуючи цю доповідь Писаренко Н.Б. доходить до висновку, що верховенство права панує там, де владні інституції дотримуються всіх без виключення принципів-правил, названих Венеційською комісією обов'язковими його елементами; нехтування хоча б одним з них призводить до ігнорування самої ідеї Серед цих вимог є те, що остаточні судові рішення не можуть піддаватися сумніву, відтак - вони не можуть бути предметом оскарження, а мають неухильно виконуватися, у тому числі через залучення дієвих механізмів, що спонукають до їх виконання [3, с. 46].

Через підпорядкованість судовому рішенню усіх органів держави і обов'язковість його виконання будь-якими органами і посадовими особами та незмінність, неоспорюваність остаточного судового рішення, яке набрало чинності, на думку професора Рабіновича П. проявляється принцип верховенства права в державі [4, c. 73-74].

Українська практика у питаннях виконання остаточного рішення суду залишається надто далекою від європейських стандартів, зокрема від взятих Україною зобов'язань за ЄКПЛ. Проблема невиконання або тривалого невиконання судового рішення в Україні існує ще з початку 2000 років.

Якщо взяти статистичні дані, то станом на вересень 2022 року на виконанні за бюджетною програмою 3504040 в органах Казначейства перебувають 121 877 виконавчих документів на суму близько 6,6 млрд грн. Найбільшу частку заборгованості складають виконавчі документи, де боржниками є державні підприємства, які є самостійними юридичними особами, та, за загальним правилом, самостійно відповідають за свої борги.

При цьому є велика кількість рішень, які б мали примусово виконуватись державою, проте держава має брак коштів на здійснення відповідних виплат [5]. Відсутність коштів не повинна б була бути причиною для невиконання справедливого остаточного рішення суду. Адже саме Уряд є відповідальним за виконання державою своїх судових рішень. Бо саме до компетенції Кабінету Міністрів України входить регулювання порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Прикладом може служити Рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі №910/26216. У цьому рішенні вимоги позивача задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача борг у розмірі 547916,67 доларів США та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн. А виконавцями, хто мав би усунути порушення законодавства в частині обов'язковості виконання судового рішення визначено Кабінет Міністрів України та Державну казначейську службу України (далі - ДКС України). У ході засідання було судом встановлено, що станом на 22.02.2018 Державним агентством автомобільних доріг України та Державною казначейською службою України залишається невиконаним протягом майже 5 років. Натомість боржником та ДКС України направляються до суду необгрунтовані заяви (про роз'яснення судового рішення; про визнання таким, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню), що свідчить про свідоме небажання виконувати судове рішення. Листи, які адресувалися стягувану протягом всіх цих років фактично були формальними відписками [6].

І це не одинокий випадок, а навпаки. Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найбільш поширеними причинами Уряд України, якраз називає скрутне матеріальне становище держави чи конкретних боржників, відсутність вини в затримці виконання вердикту з боку державної виконавчої служби, виконання грошового обов'язку на час розгляду справи в ЄСПЛ, невикористання заявником усіх можливих і необхідних засобів національного захисту тощо. Однак, ЄСПЛ надає досить однозначні оцінки всім вказаним урядовим аргументам, визнаючи їх неналежними. До прикладу, ще під час розгляду справи «Божко проти України» від 04 жовтня 2005 року, заява № 3446/03, у якій йшлося про тривале невиконання рішення міського суду, тому ЄСПЛ нагадав, що орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів для виплати боргу, що ґрунтується на судовому рішенні [7].

За тривалий час діяльності ЄСПЛ напрацював усталені та стабільні підходи до оцінювання тієї чи іншої дії, яка може призвести до порушення права на справедливий суд. ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці неодноразово закріплював положення, згідно з яким обов'язковою стадією судочинства і необхідним елементом концепції «справедливого судового розгляду», визначеної статтею 6 Конвенції, є виконання остаточного судового рішення [8, с. 249].

Це простежується, зокрема, в таких рішеннях у справі: «Горнсбі проти Греції», «Агрокомплекс проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурмич та інші проти України» тощо.

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Агрокомплекс проти України» міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу. А у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Ivanov v. Ukraine) від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04 мали місце невиконання Міністерством оборони рішень щодо сплати колишньому військовому компенсації за уніформу та Відділом державних виконавців рішення про компенсацію за бездіяльність виконавців щодо рішення проти Міністерства оборони. ЄСПЛ зазначив, що втручання у право мирне володіння майном становить неможливість домогтися виконання судового рішення [9].

Також і місцеві суди посилаються на практику ЄСПЛ при розгляді справ. Зокрема, у рішенні Рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2016 року у справі № 465/4700/16-ц, суд обґрунтовував свою правову позицію, керуючись рішенням ЄСПЛ «Москаленко та інші проти України» (Moskalenko and others v. Ukraine) від 18 липня 2013 року у якому ЄСПЛ наголосив, що нездатність держави виконувати рішення через відсутність достатніх державних коштів не може слугувати виправданням такого невиконання. Відтак, Франківський районний суд м. Львова задовольнив позов щодо виплати нарахованої, але невиплаченої пенсії [10].

Важливо звернути увагу, що 12 жовтня 2017 року Європейський суду з прав людини прийняв рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (Burmich and others v. Ukraine), заява № 46852/13 та інші, яке стосується системної проблеми невиконання державою судових рішень.

Європейський Суд констатував, що незважаючи на значний проміжок часу, що минув після винесення пілотного рішення по справі Іванова 15 жовтня 2009 року, Уряд України досі не вжив необхідних загальних заходів, спрямованих на подолання першопричин відповідної системної проблеми, та не запровадив ефективний механізм захисту, здатний забезпечити на національному рівні відшкодування усім потерпілим.

Крім того, Європейський Суд також зазначає, що він перебуває у зоні ризику початку роботи як частини української системи правосуддя, що відповідно зробить можливою підміну українських органів влади у вирішенні проблеми, що обґрунтовується як «адекватне й достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів». Відтак, виконання цього завдання є несумісним із субсидіарною роллю, яку ЄСПЛ повинен виконувати у відносинах із державами-учасницями Конвенції.

За результатами розгляду справи Європейський Суд постановив вилучити із реєстру усі заяви, загальна кількість яких 12 143, які стосуються невиконання чи тривалого невиконання рішень національних судів [11].

Отже, для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким національним чи міжнародним судом, згода на обов'язковість яких була надана державою, має розцінюватися як складова частина «суду». Тому невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Також можна підсумувати, що на сьогодні невирішеним залишається питання щодо невиконання остаточних судових рішень, незважаючи на те, що ЄСПЛ ухвалив чимало рішень з метою послаблення цієї системної проблеми й закріпив у своїй практиці вказівки для держави-відповідача вжити необхідні заходи, які спрямовані на вирішення цих питань [12].

Україна зробила вже певні кроки для покращення ситуації, що стосується обов'язкового виконання рішення судів. Зокрема, у 2016 році була проведена реформа, відповідно до якої виконання рішень в Україні здійснюють органи державної виконавчої служби в структурі Міністерства юстиції України та приватні виконавці. Водночас, статус державних і приватних виконавців зовсім не є рівнозначним - на приватників накладається чимало обмежень, зокрема, щодо примусового стягнення як з держави, так і на її користь. Приватні виконавці безпосередньо зацікавлені в ефективній роботі і є незрівнянно більш вмотивованими щодо швидкого і успішного примусового виконання судових рішень, оскільки від цього залежить їхній дохід, на відміну від державної виконавчої служби [13].

Важливою формою забезпечення виконання судових рішень також є і наявність ефективних механізмів юридичної відповідальності як за невиконання рішення судів України, так і за невиконання рішення ЄСПЛ, що передбачено статтею 382 Кримінального кодексу України [14].

Також, на бездіяльність державних виконавців можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який, відповідно до п.11 ст. 13, ч.2 ст. 15 Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 23.12.1997 р. № 776/97-ВР вправі направляти у відповідні органи акти реагування у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів; перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, здійснюють виконання судових рішень, вносити в установленому порядку пропозиції щодо поліпшення діяльності таких органів у цій сфері; здійснювати контроль за забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків тощо. У разі надходження до органу такого акту реагування Уповноваженого, орган влади повинен у місячний строк повинні вжити заходи для усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина [15].

Як приклад, можемо навести ситуацію, коли громадянин Г звернувся до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України щодо бездіяльності державних виконавців Галицького ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). У результаті, за сприяння Омбудсмена державним виконавцем було усунуто виявлені порушення та прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження [16].

У 2023 році для покращення ситуації з виконанням рішення судів було запущено в дію декілька послуг. Зокрема, на виконання Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.11.2020 №3956/5/805 позитивним у сфері виконання рішень судів є те, що у цьому році запустили спільний проект, який Міністерство юстиції України реалізує спільно з Державною міграційною службою щодо електронного обміну даними. У ході такого обміну державні та приватні виконавці отримуватимуть за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання фізичної особи - боржника. А отже повернення законних коштів стягувачів стане максимально оперативним [17]. Крім того, в застосунку Дія запускається нова послуга - судові рішення. Тобто, тепер на цій платформі можна отримати не лише інформацію про судові засідання, але також отримати рішення суду. Також робота Міністерства юстиції України ведеться над можливістю перевести в цифровий формат і виконавчий лист [18].

Позитивні зміни у цій сфері - це дуже добре. Однак, є фактори, які не дозволяють покращити ситуацію у цій сфері. І найбільшим з них - це війна, яка тримає на території України з 2014 року.

Починаючи з 2015 року громадяни України (учасники бойових дій, військовополонені, сім'ї загиблих, вимушені переселенці), яким було завдано шкоду внаслідок збройної агресії, розпочатої у 2014 році росії проти України, звертаються до судів України з позовами про відшкодування заподіяної шкоди (матеріальної та/або моральної). За результатами розгляду таких позовів, серед іншого, суди задовольняли вимоги і присуджували відшкодування на користь заявників. Після отримання виконавчого документу за відповідним рішенням суду, стягувачі надсилали його до органів державної виконавчої служби (далі - органи ДВС) до примусового виконання у зв'язку з нездійсненням відшкодувань з боку іноземної держави-боржника. Проте стягнути присуджену суму відшкодування у примусовому порядку виявилося неможливим, оскільки законодавство, що діє в Україні (зокрема Закони України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), згаданий вид правовідносин не регулюють. Таким чином, законодавство України містить прогалину у сфері правового регулювання порядку виконання рішення суду, боржником за яким є іноземна держава-агресор та/або держава-окупант.

Також в органах ДВС України після 2019 року розпочато виконавчі провадження з примусового виконання судових рішень про стягнення з росії збитків, завданих вчиненою нею збройною агресією і окупацією, присуджених міжнародним комерційним арбітражем на підставі того, що росія порушила укладену між урядами України та росії угоду стосовно захисту інвестицій/ Дослідження проблеми виконання рішень національних судів та комерційних арбітражів, відповідачем за якими є росія, підтвердило, що пошук варіантів її вирішення слід проводити з урахуванням норм міжнародного права та практики його застосування у розвинених країнах світу.

Як наслідок, чимала частина населення України зазнала внаслідок окупації і збройної агресії росії матеріальних збитків та моральної шкоди, що знайшло своє відображення у рішеннях національних судів. Ці рішення набули чинності та є обов'язковими до виконання і держава має забезпечити їхнє виконання. Механізм такого виконання слід невідкладно напрацювати та запровадити [19, с. 252-254]

І з кожним днем, фактично ситуація не покращується, бо війна продовжується, і нові рішення судів обов'язково будуть. І ці рішення, важливо, щоб потім були виконані. Задля цього законодавець прийняв вже деякі матеріальні норми, зокрема, Закон України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності російської федерації та її резидентів» від 03.03.2022 № 2116-IX, який визначає правові засади примусового вилучення з мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) об'єктів права власності росії як держави, яка почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів. Також є Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 06.06.2012 № 4901-VI Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 [19, c.265].

Однак, чинне законодавство України не визначає механізму реалізації встановленої відповідальності і безпосереднього порядку примусового виконання рішень національних судів, відповідачем за якими є росія як особливий суб'єкт відповідальності - іноземна держава, тому у Верховній Раді Україні зареєстрований Проект Закону про відшкодування шкоди завданої потерпілому внаслідок збройної агресії російської федерації № 7385 від 17.05.2022. Важливим елементом державної підтримки постраждалих осіб в умовах воєнного стану, на думку суб'єкта законодавчої ініціативи, має стати створення Єдиного державного реєстру потерпілих осіб внаслідок збройної агресії росії проти України та спеціального Фонду для адресної виплати потерпілим повного відшкодування шкоди [20].

Також державі необхідно розробити механізм виконання таких рішень, в яких відповідачем є росія. Експерти рекомендують до впровадження адміністративний порядок виконання судових рішень як основний варіант, та виконання рішень національних судів за кордоном - як допоміжний, у разі неспроможності основного варіанту або вичерпання його як такого. Рекомендований адміністративний порядок виконання рішень національних судів, відповідачем за якими є росія, полягає у тому, що таке виконання пропонується здійснити за рахунок коштів компенсаційного фонду як одного з елементів компенсаційного механізму, над впровадженням якого спільно з іноземними державами-партнерами працює Україна [19, с. 280-281].



Висновки

З проведеного аналізу можемо зробити певні висновки. Проблема невиконання остаточних судових рішень на національному рівні є системною і досить болючою. Держава прагне розробити систему правових та організаційних заходів щоб усунути наслідки вже виявлених недоліків. Але не менш важливим є питання напрацювання інструментарію, який би дозволив запобігти повторенню зазначених правопорушень у майбутньому. Для цього лише законодавчого коригування, недостатньо. Тим більше, при внесенні змін, варто враховувати практику Європейського суду з прав людини, реальну ситуацію, яка зараз є в нашій державі і про необхідність відшкодування шкоди у разі втраченого та пошкодженого майна. І сам факт такого законодавчого регулювання і навіть сам факт остаточних рішень суду, потрібно розробити механізм виконання цих рішень в Україні. Враховуючи міжнародний досвід та реалії сьогодення. Адже з кожним днем війни все більше людей є таких, які зазнали матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок окупації та збройної агресії росії. Тому буде збільшуватися і кількість рішень національних судів, відповідачем яких є росія і які підлягають виконанню. І забезпечити таке виконання є обов'язком нашої держави, якій потрібно розробити, напрацювати і запровадити механізм такого виконання.



Література

1. Оперативний моніторинг: правосуддя в умовах війни. Міністерство юстиції України. Директорат правосуддя та кримінальної юстиції / відпов. ред. к.ю.н. Олійник О.М. 188 с. https://minjust.gov.Ua/m/monitoring-vprovadjennya-ta-analiz-efektivnosti-npa.

2. Огнев'юк Г. З. Обов'язковість рішення суду як складова принципу правової визначеності. Часопис Київського університету права. 2015. № 2. С. 171 - 175.

3. Писаренко Н.Б. Чи є верховенство права принципом адміністративного судочинства? Lex Portus. 2017. № 5 (7). С. 41-50. https://lexportus.net.ua/vipusk-5-2017/ pysarenko_ n_b_chy_ye_verkhovenstvo_prava_pryntsypom_administratyvnogo_sudochynstva.pdf.

4. Рабінович П.М. Основи теорії та філософії права: навч. посібник. Львів : видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2021. 256 с.

5. Ткачук В. Ефективність нормативно-правового регулювання у сфері виконання рішень. Міністерство юстиції України. Директорат правосуддя та кримінальної юстиції. https://minjust.gov.ua/files/general/2023/02/07/20230207185119-88.pdf

6. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2013 у справі № 910/26216. Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. веб-сайт. https://reyestr.court.gov.ua/Review/72438951

7. Гуйван П.Д. Системність української проблеми: невиконання остаточних судових рішень. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 1. С. 45-49. http://apnl.dnu.in.ua/1_2019/12.pdf

8. Ліщина І. Проблема невиконання судових рішень як порушення права власності у практиці Європейського суду з прав людини. Український аспект. Від Hornsby до Ivanov. Право України. 2020. № 3. С. 233-255.

9. «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Ivanov v. Ukraine): рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 (заява № 40450/04). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_479.

10. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 28.11.2016 у справі № 465/4700/16-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. веб-сайт. http://reyestr.court.gov.ua/Review/63138828.

11. Щодо стану виконання Урядом України рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України». Київ: Лабораторія законодавчих ініціатив, 2018. https://unba.org.ua/assets/uploads/7033d2d691fd4cc34db8_file.pdf.

12. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень у практиці ЄСПЛ. Українське право. 2017. https://ukrainepravo.com.

13. Чепурний В. Виконання судових рішень: від нормалізації до приватизації. 09.09.2022. Економічна правда. https://www.epravda.com.ua/columns/2022/09/9/691347/.

14. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 776/97-ВР. https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#Text.

15. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.

16. За реагування Уповноваженого поновлено право громадянина на належне виконання судових рішень. 15.12.2022. https://www.ombudsman.gov.ua/news_details/za- reaguvannya-upovnovazhenogo-ponovleno-pravo-gromadyanina-na-nalezhne-vikonannya- sudovih-rishen

17. Гайченко А. Виконавче провадження в цифрі: майбутні тренди чи реальність. 03.02.2023. https://lb.ua/blog/andrii_gaichenko/544669_vikonavche_provadzhennya_tsifri.html

18. Українці можуть користуватися електронним судовим рішенням у Дії замість паперового документа: нова послуга в Дії. 06.03.2023. Дія: офіційний веб-портал. https://diia.gov.ua/news/ukrayinci-mozhut-koristuvatisya-elektronnim-sudovim-rishennyam-u- diyi-zamist-paperovogo-dokumenta-nova-posluga-v-diyi

19. Міністерство юстиції України. Директорат правосуддя та кримінальної юстиції. Моніторинговий звіт 2022 / відпов. ред. к.ю.н. Олійник О.М. 646 с. https://minjust.gov.ua/ m/monitoring-vprovadjennya-ta-analiz-efektivnosti-npa.

20. Проект Закону про відшкодування шкоди завданої потерпілому внаслідок збройної агресіїро Російської Федерації від 17.05.2022 № 7385. https://itd.rada.gov.ua/ billInfo/Bills/Card/39602.

References:

1. Operatyvnyi monitorynh: pravosuddia v umovakh viiny [Operational monitoring: justice in the conditions of war]. Ministerstvo yustytsii Ukrainy. Dyrektorat pravosuddia ta kryminalnoi yustytsii / vidpov. red. k.iu.n. Oliinyk O.M. 188 s. https://minjust.gov.ua/m/monitoring- vprovadjennya-ta-analiz-efektivnosti-npa [in Ukrainian].

2. Ohneviuk H. Z. Oboviazkovist rishennia sudu yak skladova pryntsypu pravovoi vyznachenosti [Bindingness of the court decision as a component of the principle of legal certainty]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 2015, № 2, 171-175 [in Ukrainian].

3. Pysarenko N.B. Chy ye verkhovenstvo prava pryntsypom administratyvnoho sudochynstva? [Is the rule of law a principle of administrative justice?] Lex Portus, 2017, № 5 (7), 41-50. https://lexportus.net.ua/vipusk-5-2017/pysarenko_n_b_chy_ye_verkhovenstvo_prava_ pryntsypom_administratyvnogo_sudochynstva.pdf. [in Ukrainian].

4. Rabinovych P.M. Osnovy teorii ta filosofii prava: navch. posibnyk [Fundamentals of the theory and philosophy of law: teaching. manual]. Lviv : vydavnytstvo LOBF «Medytsyna i pravo», 2021, 256 s. [in Ukrainian].

5. Tkachuk V. Efektyvnist normatyvno-pravovoho rehuliuvannia u sferi vykonannia rishen [Effectiveness of normative and legal regulation in the sphere of execution of decisions]. Ministerstvo yustytsii Ukrainy. Dyrektorat pravosuddia ta kryminalnoi yustytsii. https://minjust.gov.ua/files/general/2023/02/07/20230207185119-88.pdf [in Ukrainian].

6. Rishennia hospodarskoho sudu mista Kyieva vid 17.01.2013 u spravi № 910/26216. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen: ofits. veb-sait. https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 72438951[in Ukrainian].

7. Huivan P.D. Systemnist ukrainskoi problemy: nevykonannia ostatochnykh sudovykh rishen [The systemic nature of the Ukrainian problem: non-compliance with final court decisions]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii, 2019, № 1, 45-49. http://apnl.dnu.in.ua/1_ 2019/12.pdf [in Ukrainian].

8. Lishchyna I. Problema nevykonannia sudovykh rishen yak porushennia prava vlasnosti u praktytsi Yevropeiskoho sudu z prav liudyny. Ukrainskyi aspekt. Vid Hornsby do Ivanov [The problem of non-execution of court decisions as a violation of property rights in the practice of the European Court of Human Rights. Ukrainian aspect. From Hornsby to Ivanov.]. Pravo Ukrainy, 2020, № 3, 233-255 [in Ukrainian].

9. «Yurii Mykolaiovych Ivanov proty Ukrainy» (Yuriy Ivanov v. Ukraine): rishennia Yevropeiskoho sudu z prav liudyny vid 15.10.2009 (zaiava № 40450/04). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_479 [in Ukrainian].

10. Rishennia Frankivskoho raionnoho sudu m. Lvova vid 28.11.2016 u spravi № 465/4700/16-ts. Yedynyi derzhavnyi reiestr sudovykh rishen: ofits. veb-sait. http://reyestr.court.gov.ua/Review/63138828 [in Ukrainian].

11. Shchodo stanu vykonannia Uriadom Ukrainy rishennia Yevropeiskoho sudu z prav liudyny u spravi «Burmych ta inshi proty Ukrainy» [Regarding the state of implementation of the decision by the Government of Ukraine of the European Court of Human Rights in the case "Burmych et al against Ukraine"]. Kyiv: Laboratoriia zakonodavchykh initsiatyv, 2018. https://unba.org.ua/assets/uploads/7033d2d691fd4cc34db8_file.pdf [in Ukrainian].

12. Zabezpechennia apeliatsiinoho ta kasatsiinoho oskarzhennia rishen u praktytsi YeSPL [Provision of appellate and cassation appeals against decisions in the practice of the ECtHR.]. Ukrainske pravo. 2017. https://ukrainepravo.com [in Ukrainian].

13. Chepurnyi V. Vykonannia sudovykh rishen: vid normalizatsii do pryvatyzatsii [Execution of court decisions: from normalization to privatization.]. 09.09.2022. Ekonomichna Pravda. https://www.epravda.com.ua/columns/2022/09/9/691347/ [in Ukrainian].

14. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal codex of Ukraine]: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001 № 776/97-VR. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text [in Ukrainian].

15. Pro Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny [About the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine]: Zakon Ukrainy vid 23.12.1997 № 776/97-VR. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

16. Za reahuvannia Upovnovazhenoho ponovleno pravo hromadianyna na nalezhne vykonannia sudovykh rishen [Due to the response of the Commissioner, the citizen's right to the proper execution of court decisions was restored]. 15.12.2022. https://www.ombudsman.gov.ua/news_details/za-reaguvannya-upovnovazhenogo-ponovleno- pravo-gromadyanina-na-nalezhne-vikonannya-sudovih-rishen [in Ukrainian].

17. Haichenko A. Vykonavche provadzhennia v tsyfri: maibutni trendy chy realnist [Executive proceedings in the digital: future trends or reality.]. 03.02.2023. https://lb.ua/blog/andrii_gaichenko/544669_vikonavche_provadzhennya_tsifri.html [in Ukrainian].

18. Ukraintsi mozhut korystuvatysia elektronnym sudovym rishenniam u Dii zamist paperovoho dokumenta: nova posluha v Dii [Ukrainians can use an electronic court decision in Diya instead of a paper document: a new service in Diya]. 06.03.2023. Diia: ofitsiinyi veb-portal. https://diia.gov.ua/news/ukrayinci-mozhut-koristuvatisya-elektronnim-sudovim-rishennyam-u- diyi-zamist-paperovogo-dokumenta-nova-posluga-v-diyi [in Ukrainian].

19. Ministerstvo yustytsii Ukrainy. Dyrektorat pravosuddia ta kryminalnoi yustytsii. Monitorynhovyi zvit 2022 [Ministry of Justice of Ukraine. Directorate of Justice and Criminal Justice. Monitoring report 2022] / vidpov. red. k.iu.n. Oliinyk O.M. 646 s. https://minjust.gov.ua/ m/monitoring-vprovadjennya-ta-analiz-efektivnosti-npa [in Ukrainian].

20. Proekt Zakonu pro vidshkoduvannia shkody zavdanoi poterpilomu vnaslidok zbroinoi ahresii Rosiiskoi Federatsii [Draft Law on compensation for damage caused to the victim as a result of armed aggression of the Russian Federation] vid 17.05.2022 № 7385. https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39602 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...