Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення як провідний суб’єкт у сфері медіа

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія Служби безпеки України

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення як провідний суб'єкт у сфері медіа

Бігун Валентин Миколайович старший викладач спеціальної кафедри Навчально-наукового інституту державної безпеки

Анотація

У публікації розкриваються окремі актуальні аспекти правового регулювання діяльності медіа в Україні та повноваження державних і правоохоронних органів, уповноважених на здійснення контролю і нагляду у цій сфері. Зокрема, стаття містить положення Закону України «Про медіа», які визначають функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як спеціально уповноваженого органу на здійснення державного регулювання, контролю і нагляду у сфері медіа. Також розкриті норми та положення інших нормативно-правових актів, які визначають повноваження окремих державних і правоохоронних органів, уповноважених на здійснення контролю за діяльністю у зазначеній сфері.

Акцентовано увагу на основних завданнях державної політики у сфері медіа, серед яких забезпечення достовірності та збалансованості подання інформації, що на сьогодні є життєво необхідним чинником в умовах гібридної війни.

Визначено роль і статус Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в системі суб'єктів у сфері медіа, на яких поширюється дія Закону України «Про медіа». Визначено форми і порядок взаємодії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з іншими суб'єктами, уповноваженими на здійснення контролю і нагляду за діяльністю медіа, дотриманням ними вимог чинного законодавства України.

Для наочності і підтвердження дієвості діяльності з питань захисту національного інформаційного простору країни від зовнішніх негативних інформаційних впливів, наведені сучасні приклади протидії недостовірній інформації'/фейкам країни-агресора, що оприлюдненні Центром протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України.

Беззаперечно важливі у сфері медіа питання підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямовані на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, а також захисту суб'єктів у сфері медіа від недобросовісної конкуренції також знайшли відображення у рамках даної статті.

Окремо наголошено на питаннях надання правових гарантій професійної діяльності та соціального захисту журналістів під час виконання ними своїх професійних обов'язків, що закріплено і законодавчо, і в Україні є нормами, виконання яких забезпечується правоохоронними та іншими уповноваженими органами.

Ключові слова: медіа, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Центр протидії дезінформації, суб'єкти у сфері медіа, журналісти, інформаційна безпека, воєнний стан, гібридна війна.

Bihun Valentyn Mykolayovych Senior lecturer of the special department of the Educational and scientific institute of state security, National Academy of the Security Service of Ukraine

THE NATIONAL COUNCIL OF UKRAINE ON TELEVISION AND RADIO BROADCASTING AS A LEADING SUBJECT OF MEDIA

Abstract

The article reveals some relevant aspects of the legal regulation of media activities in Ukraine and the powers of state and law enforcement agencies authorized for media monitoring and supervision in the media. In particular, the article contains the provisions of the Law of Ukraine about the media, which define the functions of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting as a specially authorized body to implement state regulation, control and supervision in the field of media. Norms and provisions of other normative legal acts, which determine the powers of individual state and law enforcement agencies authorized to control activities in the media sphere, are also disclosed.

Attention is focused on the main tasks of state policy in the field of media, including ensuring the reliability and balance of information presentation, which today is a vital indicator in hybrid warfare.

The role and status of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting in the system of media subjects, which are covered by the Law of Ukraine about the media, has been defined. The forms and procedure of interaction of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting with other entities authorized to control and supervise the activities of the media and their compliance with the requirements of the current legislation of Ukraine have been defined.

For clarity and confirmation of the effectiveness of activities on the protection of the country's national information space from external negative informational influences, modern examples of countering false information/fakes of the aggressor country, published by the Center for Countering Disinformation at the National Security and Defense Council of Ukraine, are given.

Undeniably important in the media sphere are the issues of supporting and protecting economic competition, limiting monopolies in economic activity and aimed at ensuring the effective functioning of the economy of Ukraine based on the development of competitive relations, as well as the protection of subjects in the media sphere from unfair competition are also reflected in the framework of this article.

The issues of providing legal guarantees of professional activity and social protection of journalists during the performance of their professional duties, which are enshrined in law and in Ukraine are norms, the implementation of which is ensured by law enforcement and other authorized bodies, are separately emphasized.

Keywords: media, National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting, Center for counter-misinformation, media subjects, journalists, information security, martial law, hybrid war.

Постановка проблеми. Згідно Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, а здійснюється влада як безпосередньо, так і через органи державної влади (на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову) та органи місцевого самоврядування [1]. Водночас, не менш впливовою та дієвою в Україні, як і в усьому світі, на сьогодні, вважається так звана «четверта влада» - якою є засоби масової інформації'/медіа. В усьому демократичному світі незалежність медіа та права журналістів вважаються недоторканими.

При цьому слід зазначити, що особливої актуальності питання діяльності медіа, їх незалежності, дотримання прав і свобод журналістів, а також дотримання ними вимог чинного законодавства, загальноприйнятих демократичних цінностей та правил журналістської етики набули з початком анексії російською федерацією Автономної Республіки Крим у 2014 році, а потім - із повномасштабним вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, коли перед українським суспільством постала проблема та гостра необхідність проведення загальної мобілізації, об'єднання і консолідації усього Українського народу для відбиття як збройної та гібридної агресії країни-окупанта з метою виживання України як суверенної, незалежної і демократичної держави.

Очевидно, що війна проти України одночасно ведеться на усіх можливих напрямках, - воєнному, політичному, соціально-економічному, інформаційному і міжнародному. Вочевидь ця війна носить гібридний характер та є прямою загрозою державному суверенітету і територіальній цілісності України.

Діяльність медіа в Україні в умовах воєнного стану, у свою чергу, має свої характерні особливості. А від здатності держави забезпечити ефективне регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, рівноправності і незалежності медіа, залежить реалізація права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, і водночас захист національного інформаційного простору і державної безпеки України. І від нівелювання зовнішніх негативних інформаційних впливів залежить, чи зможе Україна в умовах інформаційного протиборства вистояти як цілісна незалежна демократична держава та продовжити свій рух у напрямку розвитку європейського майбутнього.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання протидії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення криміногенним впливам засобів масової інформації досліджував вчений у галузі державного управління М. Л. Пахнін. Забезпечення прав людини на свободу слова та інформацію досліджував О. С. Онищенко. А К. С. Полетило досліджувала судовий захист інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Конституційно-правові аспекти свободи масової інформації досліджувала В. В. Сердюк.

Проте, питання визначення ролі і статусу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в системі суб'єктів у сфері медіа, а також її повноважень не були предметом окремого дослідження і потребують всебічного розгляду, аналізу і визначення.

Мета статті - розглянути і визначити роль і статус Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в системі суб'єктів у сфері медіа, її повноваження щодо здійснення державного регулювання, контролю і нагляду у цій сфері.

Виклад основного матеріалу. Прийняття у грудні 2022 року Закону України «Про медіа» викликало жваву дискусію в середовищі експертів у сфері медіа і права та безпосередньо медійному середовищі. Одні виступали з критикою, інші - пояснювали необхідність такого кроку. Однак, прийняття нового закону у цій сфері стало життєво необхідним з точки зору захисту національних інтересів та інформаційної безпеки України, інших законних інтересів держави і прав громадян в умовах війни, унормування діяльності онлайн медіа та створення належних умов для ефективного відбиття гібридної агресії російської федерації проти нашої країни.

Прийнятий закон спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа [2].

З прийняттям вказаного нормативно-правового акту, втратили чинність 6 законів України та 3 постанови Верховної Ради України, які регулювали діяльність у сфері медіа до цього, зокрема: Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; Закон України «Про телебачення і радіомовлення»; Закон України «Про інформаційні агентства»; Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»; Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»; Закон України «Про захист суспільної моралі»; Постанова Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; Постанова Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про інформаційні агентства».

Таким чином, новий закон фактично увібрав у себе положення усіх попередніх нормативно-правових актів, на заміну яким він прийнятий. На нашу думку, прийняття нового закону було необхідним насамперед для об'єднання усіх згаданих попередніх нормативно-правих актів, які до цього регулювали діяльність у сфері медіа, в один, а також з метою законодавчого врегулювання діяльності впливових на сьогодні суб'єктів у сфері онлайн-медіа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про медіа», засади державної політики у сфері медіа та законодавчі основи її реалізації визначає Верховна Рада України. Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, інші державні та колегіальні органи в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію засад державної політики у сфері медіа. Забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері медіа, у тому числі з питань медіаграмотності, покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в інформаційній сфері [2].

Згідно з Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, саме Міністерство культури та інформаційної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері медіа, інформаційній та видавничій сфері [3].

Серед основних завдань Міністерства культури та інформаційної політики визначено забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах культури та державної мовної політики і державної політики у сферах інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України.

Суб'єктами ж у сфері медіа, як зазначає стаття 13 Закону України «Про медіа», є: суб'єкти у сфері аудіовізуальних медіа; суб'єкти у сфері друкованих медіа; суб'єкти у сфері онлайн-медіа; провайдери аудіовізуальних сервісів; провайдери платформ спільного доступу до відео; постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра.

У свою чергу, законодавцем визначено, що основними завданнями державної політики у сфері медіа є:

забезпечення достовірності та збалансованості подання інформації, гарантування вільного і відкритого обговорення суспільно важливих проблем, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність, а також забезпечення свободи діяльності у сфері медіа, захист суб'єктів у сфері медіа від тиску з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

створення умов для задоволення та забезпечення інформаційних і культурних прав та потреб громадян України, а також потреб закордонних українців;

забезпечення прозорості, незалежності та законності діяльності державних органів у сфері медіа, зокрема під час здійснення регулювання і нагляду (контролю);

забезпечення дієвих гарантій інституційної та операційної незалежності Національної ради;

забезпечення ефективного нагляду (контролю) за дотриманням на території України вимог і обмежень у сфері медіа, передбачених законодавством, з метою захисту національного медіа-простору України та побудови інформаційного середовища, здатного протистояти актуальним загрозам інформаційній безпеці [2].

Таким чином, одним із перших і основних завдань державної політики у сфері медіа законодавцем визначено забезпечення достовірності та збалансованості подання інформації, вільного і відкритого обговорення суспільно важливих проблем. Не зважаючи на тривалу гібридну війну російської федерації проти України, наша держава продовжує дотримуватися вимог щодо невтручання у редакційну політику незалежних медіа. Одночасно, намагається викривати та ефективно боротись з фейками країни-агресора, аби захисти національний інформаційний простір країни від зовнішніх негативних інформаційних впливів.

Зокрема, за даними Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України, в українськомовному, російськомовному та іншомовному сегментах Інтернету спостерігається все більше ознак агресивної російської інформаційно-психологічної спецоперації, яка вдовблює у свідомість українця наратив, що у війні, перш за все, винна українська влада. Інформаційний ланцюг передбачає маніпуляційний вкид через підконтрольних українських та іноземних «лідерів громадської думки» та його подальше вірусне поширення в соцмережах проросійськими блогерами й «корисними ідіотами». За основу дезінформаційних публікацій беруться реальні проблеми України, які гіпертрофуються та перероблюються у потрібному кремлю руслі [4].

Як приклад, однією з основних ліній розколу українського суспільства російська пропаганда бачить просування у масову свідомість тези, що «українську армію забезпечують переважно волонтери», а західна фінансова та військова допомога розкрадається владою та військовим керівництвом. І хоча свіжі опитування та фактичні докази спростовують цю тезу, певна частина суспільства її підтримує та поширює у своєму оточенні.

Як привід для розгону, набирає обертів тема корупції та нецільового використання бюджетних коштів. Кроки влади та правоохоронних органів з протидії проявам корупції, арешти високопосадовців-хабарників інтерпретуються російською пропагандою як прояв хаосу та корумпованості всіх гілок влади. У свідомість українців намагаються вкласти тезу, що всі воєнкоми - хабарники, територіальні центри комплектування - незаконні. Для цього російський агітпроп навмисно перебільшує масштаби мобілізації та тиражує сумнівні відео з «жахами» насильницького призову на вулицях міст. Мета таких дій - зрив темпів мобілізації, блокування відправки призовників на фронт обуреними близькими, а в перспективі - спонукання українців до акцій протесту і саботажу. Останнім фейком з цього ряду стало поширення у соцмережах нібито звернення Міністра оборони України О. Резнікова до уряду Канади з проханням мобілізації для війни в Україні 30 тисяч членів української діаспори [4].

У свою чергу, Центр протидії дезінформації продовжує вживати заходи з викриття фейків і протидії російській дезінформації. 02 серпня 2023 року Український інститут медіа та комунікації зібрав медіаекспертів, представників урядових інституцій та міжнародних донорських організацій на експертне обговорення «Ефективність протидії російській дезінформації в Україні в умовах повномасштабної війни». За даними соціологічного опитування «Чиї зусилля найбільше сприяли протидії російській дезінформації після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року?», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оброни України займає перше місце у протидії дезінформації серед державних органів і п'яте загальне місце, - у рейтинговій таблиці, поступаючись Президенту, військовим, телемарафону і волонтерам [5].

Водночас, спеціально уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання, нагляд та контроль у сфері медіа у нашій країні, залишається Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Зокрема, Національна рада є незалежним постійно діючим колегіальним державним органом, діяльність якого ґрунтується на положеннях Конституції України, Закону України «Про медіа» та інших законів України.

Як зазначено у вказаному законі, Національна рада здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, передбачуваності, правової визначеності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності.

Державне регулювання та нагляд у сфері медіа Національна рада здійснює базуючись на принципах пропорційності, прозорості та недискримінації, а саме: дії та рішення Національної ради повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення основних завдань державної політики у сфері медіа, визначених законодавством; рішення Національної ради повинні бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб'єктам, яких вони стосуються, у строки та в порядку, передбачені чинними НПА [2].

При цьому, Закон України «Про медіа» гарантує незалежність Національної ради. Відповідно до нього, Національна рада здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Члени Національної ради є посадовими особами. Втручання будь-яких державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у вирішення питань, що належать до повноважень Національної ради та її членів, не допускається.

Національна рада формується Верховною Радою та Президентом України і складається з восьми осіб, по 4 з яких і призначають зазначені суб'єкти владних повноважень. Члени Національної ради призначаються терміном на п'ять років. Відбір і призначення кандидатів на посаду члена (членів) Національної ради відбувається на конкурсних засадах із дотриманням принципів законності, відкритості, гласності, рівності прав кандидатів, недискримінації, незалежності, неупередженого ставлення до кандидатів [2].

Функції з організації відбору кандидатів і винесення на розгляд парламенту питань щодо призначень покладаються на комітет Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесені питання медійної індустрії, державної політики у сфері інформації та інформаційної безпеки.

Суб'єктами права подання кандидатур на посаду члена Національної ради є об'єднання підприємств - суб'єктів у сфері медіа, громадські об'єднання, творчі спілки, які активно працюють у медійній сфері не менше трьох років (організовують щонайменше двічі на рік громадські заходи щодо проблем, які існують у сфері медіа, ініціюють публічні обговорення актуальних професійних питань, беруть активну участь у розв'язанні проблем галузі. Кожне об'єднання підприємств - суб'єктів у сфері медіа, громадське об'єднання, творча спілка має право подати одну кандидатуру на посаду члена Національної ради. Відокремлені підрозділи громадських об'єднань і творчих спілок, осередки зі статусом юридичних осіб реалізують право подання кандидатур виключно через організацію, яка їх утворила (заснувала) [2].

У свою чергу, Президент України, для проведення відбору кандидатів на посаду члена (членів) Національної ради утворює конкурсну комісію у складі п'яти осіб. Положення про таку конкурсну комісію затверджується указом Президента України.

Суб'єктами права подання кандидатур на посаду члена Національної ради є об'єднання підприємств - суб'єктів у сфері медіа, громадських об'єднань, творчих спілок, які активно працюють у медійній сфері не менше трьох років (організовують щонайменше двічі на рік громадські заходи щодо проблем, які існують у сфері медіа, ініціюють публічні обговорення актуальних професійних питань, беруть активну участь у розв'язанні проблем галузі). Кожне об'єднання підприємств - суб'єктів у сфері медіа, громадських об'єднань, творчих спілок мають право подати одну кандидатуру на посаду члена Національної ради. Відокремлені підрозділи громадських об'єднань і творчих спілок, осередки зі статусом юридичних осіб реалізують право подання кандидатур виключно через організацію, яка їх утворила (заснувала) [2].

Конкурсна комісія попередньо обговорює запропоновані кандидатури і вносить на розгляд Президенту України відповідне подання по кожній кандидатурі з висновками і рекомендаціями, з урахуванням гендерного складу Національної ради на момент призначення та наданням переваги представникам статі, кількість представників якої є меншою. Президент України одночасно призначає на вакантні посади членів Національної ради осіб з числа кандидатів, рекомендованих конкурсною комісією, з урахуванням гендерного складу Національної ради на момент призначення та наданням переваги представникам статі, кількість представників якої є меншою [2].

Також, статтею 93 Закону України «Про медіа» передбачено можливість створення органів спільного регулювання. Органи спільного регулювання утворюються ліцензіатами та реєстрантами, а також їх громадськими об'єднаннями та об'єднаннями підприємств у формі громадських спілок у порядку, передбаченому Законом України «Про громадські об'єднання».

Таким чином, законодавець передбачив можливість безпосередньої участі громадян і їх об'єднань у здійсненні управління сферою медіа. Самі журналісти та інші представники сфери медіа можуть брати участь у виконанні функцій регулювання, контролю і нагляду за додержанням чинного законодавства у цій сфері.

Для забезпечення виконання повноважень Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються представники Національної ради. Для організаційного, правового, інформаційного забезпечення діяльності представника Національної ради та забезпечення виконання ним повноважень створюється секретаріат представника Національної ради. Представник та працівники секретаріату представника Національної ради є державними службовцями апарату Національної ради та виконують службові функції згідно з Положенням про представника Національної ради.

Представник Національної ради має право: проводити офіційний моніторинг відповідно до цього Закону; брати участь у проведенні перевірок, що проводяться Національною радою відповідно до цього Закону; отримувати від суб'єктів у сфері медіа документи, пояснення, записи програм та інші матеріали за дорученням керівництва Національної ради [2].

Державні органи, включаючи Національну поліцію України, Службу безпеки України, Державне бюро розслідувань, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Офіс Генерального прокурора, зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти Національній раді у дослідженні питань дотримання вимог до структури власності суб'єктів у сфері медіа [2].

З огляду на обмеженість у вимогах щодо обсягів цієї статті і неможливість здійснити комплексний аналіз усього законодавства, що регламентує діяльність у сфері медіа, функції з контролю і нагляду у цій сфері, як приклад розглянемо лише декілька нормативно-правових актів і їх положення, що визначають повноваження окремих державних та правоохоронних органів у сфері медіа.

Зокрема, згідно зі статтею 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності; здійснює у визначеному законом порядку протидію злочинним посяганням на об'єкти критичної інфраструктури, які загрожують безпеці громадян і порушують функціонування систем життєзабезпечення; захист об'єктів критичної інфраструктури, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань у кіберпросторі, здійснює заходи із запобігання, виявлення, припинення та розкриття кіберзлочинів проти об'єктів критичної інфраструктури; на підставі відповідної постанови Уповноваженого із захисту державної мови вживає заходів у межах компетенції для забезпечення здійснення Уповноваженим із захисту державної мови своїх повноважень, передбачених Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної; забезпечує проведення спільних з органом регулювання у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра заходів з метою встановлення та притягнення до відповідальності власників радіообладнання будь-якого призначення, експлуатація якого заборонена в Україні або яке експлуатується без визначеного законодавством радіочастотного присвоєння, припинення порушень законодавства у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, у порядку взаємодії, який затверджується спільними нормативно-правовими актами [6].

В даному контексті слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» [7] інформаційні послуги та електронні комунікації відносяться до важливих функцій і послуг, порушення яких може призвести до негативних наслідків для національної безпеки України, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року №1109 (зі змінами і доповненнями) [8] про Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури фізичний захист об'єктів критичної інфраструктури, у тому числі Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (державний оператор телерадіомовлення), покладається на Міністерство внутрішніх справ України, а також зокрема і в тому числі на Національну поліцію.

На Службу безпеки України, у свою чергу, покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці [9].

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України [9].

До інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, слід віднести і протиправні посягання на інформаційну безпеку держави.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України; здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном; виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України, проводити їх досудове розслідування [9].

Так, не дивлячись на те, що відповідно до статті Закону України «Про медіа», на території України не обмежується приймання чи ретрансляція радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, які походять з країн, що є членами Європейського Союзу, а також інших радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, інших міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також вимогам, установленим цим Законом [2], Національна рада зобов'язана здійснювати офіційний моніторинг медіа відповідно до цього Закону, а Служба безпеки України - з використанням спеціального виду діяльності, такого як контррозвідувальна діяльність у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

У разі порушення законодавства України у програмах радіоканалів, телеканалів, каталогів програм, а також на платформах спільного доступу до відео, що походять з-поза меж України, Національна рада та Служба безпеки України повинні вживати заходів реагування відповідно компетенції і повноважень.

Загальні принципи здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства у сфері медіа, а також порядок притягнення до відповідальності за порушення чинного законодавства визначені Розділом VIII Закону України «Про медіа».

Особливу роль в питанні контролю і нагляду за діяльністю у сфері медіа відведено Антимонопольному комітету України. Так, відповідно до статті 90 Закону України «Про медіа», Національна рада: за погодженням з Антимонопольним комітетом України та регулятором комунікаційних послуг, визначає порядок розробки та затвердження Максимально граничних тарифів на послуги постачальників електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра та Типові умови договору на постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного спектра, затверджує такі тарифи та умови; встановлює форму подання до Національної ради суб'єктами у сфері медіа відомостей про структуру власності, визначає порядок подання суб'єктами у сфері медіа річної фінансової звітності та її обсяг; проводить дослідження питання дотримання вимог до структури власності суб'єктів у сфері медіа; ухвалює рішення про визнання структури власності суб'єктів у сфері медіа непрозорою; звертається до Антимонопольного комітету України щодо визначення меж ринків у сфері медіа, погоджує методику визначення меж ринків у сфері медіа та методику визначення меж ринку розповсюдження (поширення) та споживання рекламної інформації, у випадку обґрунтованих підозр щодо недотримання обмежень, визначених статтею 7 цього Закону, звертається до Антимонопольного комітету України з повідомленням про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб'єктами у сфері медіа: а) вимог Закону України «Про медіа», нормативно-правових актів Національної ради, що регулюють діяльність суб'єктів у сфері медіа, умов ліцензій; б) вимог Закону України «Про рекламу» щодо порядку поширення (розповсюдження) реклами та спонсорства суб'єктами у сфері медіа; в) законодавства про кінематографію щодо розповсюдження чи демонстрування суб'єктами у сфері медіа, зокрема у каталогах аудіовізуальних сервісів на замовлення, творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; г) законодавства про вибори та референдуми; ґ) законодавства про державну мову - в частині мови аудіовізуальних медіа, у тому числі мови фільмів; затверджує розроблені спільно з органом спільного регулювання критерії віднесення осіб до суб'єктів у сфері онлайн-медіа відповідно до частини одинадцятої статті 2 Закону України «Про медіа» [2].

У свою чергу, згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції [10].

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин [11].

Таким чином, обома останніми згаданими законами України суб'єкти у сфері медіа захищені від недобросовісної конкуренції.

Прокуратура України, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави [12].

Гарантії ж професійної діяльності та соціального захисту журналістів визначені Законом України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» [13].

Висновки

Таким чином прийнятий новий законодавчий акт - Закон України «Про медіа», визначив організаційно-правові засади діяльності медіа у нашій країні, фактично увібрав у себе положення усі попередніх нормативно-правових актів, які регламентують діяльність у сфері медіа. На відміну від попередніх, цим законом врегульовано діяльність онлайн-медіа, тобто інформаційних Інтернет ресурсів.

Цим же нормативно-правовим актом визначний статус, повноваження і порядок дій Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як спеціально уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання, нагляд та контроль у сфері медіа. У прийнятому законі прописаний порядок взаємодії Національної ради з іншими суб'єктами владних повноважень, уповноважених на здійснення контролю і нагляду за діяльністю медіа, дотриманням ними вимог чинного законодавства України.

Загалом, внесені до законодавства України зміни у сфері медіа одночасно спрямовані на забезпечення конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також на ефективне виконання завдань із захисту національних інтересів та інформаційної безпеки України, у тому числі в умовах гібридної агресії російської федерації.

Література

Конституція України, [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254k/96-вр#Text;

Закон України «Про медіа», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20/print;

Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885, [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/885-2019-п/print;

Як росія підриває Україну зсередини. Стаття на офіційному сайті Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оброни України, [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://cpd.gov.ua/main/yak-rosiya-pidryvaye-ukrayinu-zseredyny/;

Український інститут медіа та комунікації провів експертне обговорення ефективності протидії дезінформації. Стаття на офіційному сайті Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оброни України, [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://cpd.gov.ua/events/ukrayinskyj-instytut-media-ta-komunikacziyi-proviv- ekspertne-obgovorennya-efektyvnosti-protydiyi-dezinformacziyi/;

Закон України «Про національну поліцію», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/print;

Закон України «Про критичну інфраструктуру», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1882-20#Text;

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року №1109 про Деякі питання об'єктів критичної інфраструктури, [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2020-п#Text;

Закон України «Про Службу безпеки України», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12/print;

Закон України «Про Антимонопольний комітет України», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3659-12/print.

Закон України «Про захист економічної конкуренції», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/print.

Закон України «Про прокуратуру», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/print.

Закон України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста», [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр/print;

References

Konstytutsiia Ukrainy, [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254k/96-vr#Text;

Zakon Ukrainy «Pro media», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20/print;

Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 16 zhovtnia 2019 roku № 885, [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/885-2019-п/print;

lak rosiia pidryvaie Ukrainu zseredyny. Stattia na ofitsiinomu saiti Tsentru protydii dezinformatsii pry Radi natsionalnoi bezpeky i obrony Ukrainy, [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://cpd.gov.ua/main/yak-rosiya-pidryvaye-ukrayinu-zseredyny/;

Ukrainskyi instytut media ta komunikatsii proviv ekspertne obhovorennia efektyvnosti protydii dezinformatsii. Stattia na ofitsiinomu saiti Tsentru protydii dezinformatsii pry Radi natsionalnoi bezpeky i obrony Ukrainy, [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://cpd.gov.ua/events/ukrayinskyj-instytut-media-ta-komunikacziyi-proviv-ekspertne- obgovorennya-efektyvnosti-protydiyi-dezinformacziyi/; медіа рада телебачення

Zakon Ukrainy «Pro natsionalnu politsiiu», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/print;

Zakon Ukrainy «Pro krytychnu infrastrukturu», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1882-20#Text;

Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 9 zhovtnia 2020 roku №1109 pro Deiaki pytannia obiektiv krytychnoi infrastruktury, [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1109-2020-p#Text;

Zakon Ukrainy «Pro Sluzhbu bezpeky Ukrainy», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12/print;

Zakon Ukrainy «Pro Antymonopolnyi komitet Ukrainy», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3659-12/print;

Zakon Ukrainy «Pro zakhyst ekonomichnoi konkurentsii», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14/print;

Zakon Ukrainy «Pro prokuraturu», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/print;

Zakon Ukrainy «Pro derzhavnu pidtrymku media, harantii profesiinoi diialnosti ta sotsialnyi zakhyst zhurnalista», [Elektronnyi resurs] - Rezhym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/540/97-vr/print.

Размещено на Allbest.ru