Моральна шкода і її сприйняття під час війни: теорія, законодавство та судова практика

Размещено на http://www.allbest.ru

Моральна шкода і її сприйняття під час війни: теорія, законодавство та судова практика

Світлана Фурса,

президент ГО «Центр правових досліджень Фурси», доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Олександр СЛІПЧЕНКО,

суддя Київського апеляційного суду у відставці, тренер Національної школи суддів України, кандидат юридичних наук

ФУРСА C., СЛІПЧЕНКО О. Моральна шкода та її сприйняття під час війни: теорія, законодавство і судова практика.

У статті розкриваються теоретичні підходи до розуміння моральної шкоди та визначення її розміру. Автори аналізують норми Цивільного кодексу України, які регулюють питання моральної шкоди та визначення розміру її відшкодування, які мають враховуватися під час війни судами при розгляді таких категорій справ. Аналізується судова практика розгляду справ про відшкодування громадянам України моральної шкоди, завданої збройною агресією рф, та докази, які подаються позивачем на підтвердження позовних вимог. моральна шкода збройна агресія

Ключові слова: моральна шкода, війна, відшкодування шкоди, позов, суд, розмір моральної шкоди, докази, експерт, доводи, судові рішення.

FURSA S., SLIPCHENKO O. Moral damage and its perception during war: theory, legislation and judicial practice.

This article analyzes the scientific works and conclusions of the members of the Scientific Advisory Council of the Supreme Court, devoted to the topical and quite important and debatable issues of compensation for moral damage and the formation of the amount of compensation. The norms of the Civil Code of Ukraine, which regulate moral damage and its compensation, the norms of the Constitution, the judicial practice of consideration of civil cases on the compensation of moral damage to the citizens of Ukraine caused by the armed aggression of the Russian Federation, as well as criminal cases, were analyzed.It was concluded that a particular difficulty in providing evidence in cases of compensation for moral (non-property) damage arises when criminal cases are considered in court, where illegal actions are performed by three or four persons. The complexity of such cases lies in the fact that it is very difficult to establish which individual's actions caused negative consequences for the victim, and the amount of compensation depends on this.In this regard, the author's analysis of court practice is quite important, in particular, the verdict of the Trostyanets District Court of Sumy Oblast dated May 9, 2023, according to which a civil claim for compensation for property damage caused by a criminal offense committed by the invaders during the period of moral damage, in particular the materials of the criminal case, where the actions and events of the committed crime were recorded, gave grounds to conclude that there are three types of evidence in cases regarding the compensation of moral damage: a) direct evidence; b) indirect evidence; c) decisive evidence.

Special emphasis is placed on the assistance of the prosecutor's office in protecting the rights of Ukrainian citizens by presenting group lawsuits to the court, the mechanisms of forming such claims, collecting and recording them are revealedcircumstances and evidence needed by the courts when considering this category of cases. Particular attention is paid to the grounds of the lawsuit, in particular, generally known circumstances that do not require proof are identified. But the authors argue that the court should approach the definition of such grounds individually, taking into account the age of the persons who suffered moral damage and the consequences that have come to them.

Key words: moral damage, war, compensation for damage, lawsuit, court, amount of moral damage, evidence, expert, arguments, court decisions.

Постановка проблеми. На сучасному етапі всі зусилля держави Україна спрямовані на забезпечення нашої перемоги, відновлення матеріальних ресурсів як держави, так і фізичних та юридичних осіб. Водночас громадяни України звертаються до судів з позовами про відшкодування моральної шкоди, що спричинена відкритою збройною агресією рф проти України, але вони нині є поодинокими. Ці кроки варто визнати правильними й такими, що мають стимулювати державу і вчених звернути увагу на цю проблематику.

Аналіз досліджень. Моральній шкоді і її відшкодуванню було присвячено чимало наукових досліджень [1-4], але до останнього часу це питання пропонується офіційно вирішувати за звичними схемами [5], хоча нашим громадянам слід роз'яснювати сучасні та оптимальні способи визначення й відшкодування моральної шкоди під час війни.

Тому метою цієї статті є звернення уваги на механізми відшкодування моральної шкоди, завданої агресором нашим громадянам під час війни, оскільки судова практика вже накопичує певний досвід, але вона розвивається без ґрунтовного теоретичного підґрунтя та громадяни України позбавленні можливості отримання вичерпної інформації про способи відшкодування їм моральної шкоди, завданої війною.

Виклад основного матеріалу. Проаналізувавши судову практику і науковий доробок вчених, можна дійти висновку про те, що одним із найбільш складних і дискусійних залишається питання про встановлення наявності й визначення розміру моральної шкоди. Тому без обґрунтованих доводів встановити факт її завдання та співмірно визначити її розмір буває складно. Наочним прикладом дискусійності цього питання є науково-правові висновки фахівців - членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо наявності або відсутності моральної шкоди, зокрема під час транспортних перевезень пасажирів.

Так, О. Печений [6] і Ю. Мица вважають, що транспортні перевезення пасажирів з порушенням відповідних правил можуть слугувати підставою для стягнення моральної шкоди з перевізника на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено, і на ці відносини поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів» [7].

У правовій позиції Є. Харитонова і О. Сафончик містяться дещо інші висновки, а саме: «1. Положення ст. 23 ЦК України для стягнення компенсації моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору за умови, якщо вказана компенсація не передбачена умовами договору або законодавством України, не застосовується. 2. Норми Закону України «Про захист прав споживачів» щодо відшкодування моральної шкоди, на правовідносини, які виникають з договірних відносин, у тому числі щодо надання послуг з перевезення пасажирів, без чіткого визначення моральної шкоди, протиправності діяння, наявності причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням, наявності вини перевізника в заподіянні шкоди, зокрема моральної, не поширюються» [8]. Ці висновки розміщені на сайті Верховного Суду в розділі «Висновки Науково-консультативної ради», тому заслуговують на увагу та ґрунтовний аналіз.

Наявність дискусій щодо сприйняття та застосування інституту моральної шкоди до різних правовідносин свідчить про те, що цей інститут слід розглядати в різних площинах суспільних відносин, а також про його складність та багатогранність.

Спробуємо це положення проаналізувати на декількох прикладах, які пов'язані не стільки з правом, скільки із життєвим досвідом. Припустимо, дві особи різного віку: 12 та 60 років стають очевидцями вибуху снарядів та інших вибухонебезпечних засобів у безпосередній близькості від них. У зв'язку з цим виникає питання, а чи можна вважати, що ступінь завданої кожному із них моральної шкоди буде однаковим? Очевидно, що, навіть не зазнавши певних фізичних травм, обидві особи отримають певний шок, і в них, скоріше, виникне страх від випадкових гучних вибухів і навіть «бавовна» в них викликатиме підвищений нервовий стан, оскільки вони мимоволі пов'язуватимуть гучний звук з тією небезпекою, з якою вони раніше стикалися й могли загинути. Отже, навіть без фізичної шкоди здоров'ю їм буде завдана моральна шкода, але, не беручи до уваги всі інші чинники, можна з великою долею ймовірності припустити, що через вік дитина житиме з такою психологічною травмою довше, ніж середньостатистичний громадянин 60 років. Отже, вік особи слід брати до уваги при визначенні розміру моральної шкоди. Водночас особи похилого віку в силу нервового стану можуть і не пережити стресову ситуацію, оскільки в такому віці нервове напруження у значній більшості випадків призводить до підвищення тиску, а це позначається на різних хворобах серця, що може стати й причиною швидкої смерті особи. Більше того, доволі часто особи похилого віку більш емоційно сприймають несправедливість, а діти швидко відволікаються завдяки новим враженням тощо, тому в дітей постстресовий синдром буде довшим, а у осіб похилого віку, на нашу думку, - глибшим. І це ми не брали до уваги такі чинники, як стан вагітності, коли жінка турбуватиметься про майбутню дитину більше, ніж про себе, що підсилюватиме її стресовий стан. Але тут слід акцентувати увагу на тому, що ненароджена дитина не є суб'єктом правовідносин. Тобто одна й та сама ситуація може по-різному тлумачитися за багатьма факторами, які мають враховувати адвокати при написанні позовних заяв до суду, наданні правничої допомоги. У подальшому такі чинники також мають братися до уваги судом, коли позивачем буде надане обґрунтування наявності завданої моральної шкоди та визначення її розміру.

Дійсно, згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а також не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Водночас, коли йдеться про розмір відшкодування завданої моральної шкоди через поширення недостовірної інформації про особу, мусимо брати до уваги честь, гідність та ділову репутацію, але ж останній фактор є суб'єктивним явищем і він залежить від тих професійних успіхів, яких досягла та чи інша постраждала особа.

Авторська позиція полягає в тому, що у ч. 1 ст. 23 ЦК України однозначно встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Отже, у разі доведення в суді факту порушення прав особи, остання вправі претендувати на відшкодування завданої їй шкоди. Залишається відкритим у такій ситуації лише питання розміру її відшкодування та особи, яка зобов'язана відшкодувати таку шкоду. При цьому ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, розцінюється лише як критерій впливу на розмір грошового відшкодування моральної шкоди, а не як необхідний елемент для кваліфікації існування моральної шкоди, оскільки слід враховувати деліктну відповідальність осіб. Щодо персоніфікованої відповідальності за завдану моральну шкоду, то це питання має вирішувати сама особа, оскільки при зверненні до суду постраждала особа має довести, хто є правопорушником і на кого суд має покласти обов'язок з відшкодування моральної шкоди. У ч. 4 ст. 62 Конституції України встановлено деліктне зобов'язання держави за безпідставне засудження особи. Отже, моральна шкода може застосовуватися й у разі недоведення вини певної особи, а за фактом завдання особі моральної шкоди і шляхом покладання зобов'язань за правопорушення на певну особу. До такого сприйняття спонукають і статті 1167, 1172 та інші ЦК України.

Тому підтримуємо концепцію не догматичного сприйняття моральної шкоди, а її широке розуміння й застосування, оскільки до цього спонукає принцип верховенства права та положення ст. 3 Конституції України. Це не свідчить про те, що моральну шкоду слід стягувати з тих осіб, які, за словами позивача, порушили його права та законні інтереси. Тут варто розподіляти різні випадки, коли право особи розцінюється порушеним, та інші підстави звернення до суду, які встановлені у ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема, сам факт невизнання прав особи, у деталях, може кваліфікуватися:

як необхідність підтвердження відповідного права за допомогою безспірних доказів, наприклад, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, будинок тощо;

як факт правопорушення, коли за наявності відповідних документів опонент не визнає їх, та ін.

Аналогічне тлумачення можна надати й факту оспорювання прав особи без достатніх правових підстав, крім випадків зловживання правом на звернення до суду тощо. Такий аналіз законодавства до теми дослідження зумовлений тим, що завдання моральної шкоди під час війни, цілком можливо, не сприйматиметься до тих пір, доки Україна не виставить рахунки рф за завдану матеріальну шкоду. Але, на жаль, ніхто не говорить про те, що громадяни України живуть у постійному стресі від загибелі рідних, близьких, втрати майна, виїзду із постійного місця проживання, коли вони були вимушені евакуюватися за кордон, постійних сигналів повітряної тривоги та інших факторів.

Тому, на нашу думку, варто екстраполювати звичне сприйняття моральної шкоди в цивільно-правових відносинах на випадки завдання такої шкоди громадянам України під час війни.

Так, у ст. 1168 ЦК України встановлені випадки відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи - а скільки таких випадків вже сталося в Україні за півтора року відкритої збройної агресії рф проти України? Але для належного фіксування фактів завдання моральної шкоди слід про це говорити громадянам, оскільки вони з тонкощами юриспруденції не обізнані. Держава пообіцяла і виконує свої зобов'язання щодо надання матеріальної підтримки постраждалим від війни громадянам, тому збираються й фіксуються відомості про факти руйнування житлових приміщень тощо, але варто фіксувати й факти завдання громадянам моральної шкоди, щоб надалі можна було пред'явити обґрунтований рахунок рф на відшкодування завданої моральної шкоди всім і кожному громадянину України.

Тому погоджуємося з публікаціями, де акцентується на кваліфікації злочинів під час збройної агресії рф проти України, і сміливістю авторів, які вважають, що, незважаючи на ненависть до ворога, вироки судів мають бути неупередженими, обґрунтованими і законними [9], а також тими публікаціями, у яких ставляться питання захисту прав дітей в умовах війни [10; 11] та інші питання здійснення судочинства у воєнний час [12-14] тощо. Але відверта агресія триває півтора року, а пам'ять людська не безмежна, з плином часу докази будуть втрачатися, оскільки частина громадян України вже власними силами відновлюють пошкоджені будинки, квартири, нежитлові приміщення. Більше того, строк позовної давності у справах з відшкодування моральної шкоди не безмежний, тому варто вже тепер порушувати питання про відшкодування завданої моральної шкоди, щоб не втратити дорогоцінний час і відповідні докази.

Практика показує, що сторони, а часом і суд, не надають значення доказам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, виходячи лише з обставин, які визнаються загальновідомими та відповідно не потребують доказування та подій, які, на їх думку, «говорять самі за себе».

Так, Біляївський районний суд Одеської області ухвалив рішення у справі за позовом Особи_1 до російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Суд у своєму рішенні зазначив: «Факти збройної (військової) агресії російської федерації щодо України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України» та «позовні вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню» [15]. Ця позиція суду, очевидно, правильна, оскільки всі громадяни України є постраждалими від збройної агресії російської федерації, хоча б тому, що війна внесла негативні «корективи» в життя усіх громадян України, але варто брати до уваги й розмір завданої як майнової, так і моральної шкоди, оскільки він має бути підтверджений належними доказами.

Головне те, що до судів України вже почали подаватись позови до російської федерації про відшкодування завданої громадянам України моральної шкоди. Це важливо для того, щоб у рф усвідомлювали, що продовження війни і кожен наступний її день та протиправні діяння агресора призводитимуть не тільки до збільшення їх втрат на полі бою, а й до зростання суми заборгованості за завдану матеріальну і моральну шкоду. Тому не вважаємо доцільним критично аналізувати деякі рішення судів, щоб надалі їх правове значення не ставилось під сумнів. А наведемо приклади рішень, у яких вже задоволені вимоги про відшкодування моральної шкоди або з невідомих причин такі питання навіть не ставилися в судових рішеннях або вироках судів.

Так, Солом'янський районний суд міста Києва у справі за позовом Особи_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої Особи_2, до держави російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування моральної шкоди врахував доводи позивача, що той втратив можливість працювати, було порушено його налагоджений звичайний спосіб життя, гостро постало питання облаштування житла та фінансів. Зазначені обставини призвели до спричинення позивачу та його малолітній дочці моральної шкоди, а тому він потребує відшкодування моральної шкоди, і позов був задоволений у повному обсязі [16].

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області позов Особи_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації про встановлення юридичного факту та відшкодування моральної шкоди задоволено. Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачці моральну шкоду, суд виходив із розміру задоволених вимог заявників за аналогічними спорами, що розглядалися Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ). Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 35 тисяч євро, позивачка довела суду, що через власний душевний біль, страждання через втрату майна, доходів, порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, які вона відчуває, що свідчить про наявність підстав для задоволення її вимог в повному обсязі, у зв'язку з встановленим у судовому порядку фактом порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - російської федерації, на користь позивача [17]. Такий підхід до визначення розміру моральної шкоди нам видається цілком обґрунтованим, оскільки він спирається на рішення ЄСПЛ.

У цих випадках як сторони, так і суди, виходили не з певних доказів, які необхідно було надати суду, а із загальних подій, які мали негативні наслідки для життя постраждалих осіб.

Враховуючи те, що докази збираються й надаються суду як перший етап у доказуванні, проаналізуємо цю першу складову при розгляді справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Факт збройної агресії рф проти України є загальновідомим, отже, не потребує доведення згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Доведенню ж підлягають ті обставини, які особа вважає підставою завданої їй моральної шкоди. Перелік таких обставин може бути настільки різноманітним, що ми не візьмемося їх перелічувати, а лише наведемо деякі з них, які стосуються значної більшості громадян України. Зокрема, сигнали повітряної тривоги, яких бувало по 15 разів на день, як безумовний подразник нервової системи всіх громадян, які перебувають на території України, оскільки кожна така тривога була пов'язана з небезпекою для життя і здоров'я абсолютної більшості громадян, що підтверджувалося страшними цифрами загиблих і поранених, навіть просування лінії фронту аж до меж м. Києва, коли звуки розривів снарядів так само свідчили про наближення небезпеки. Комусь може здатися дрібницею купання у водоймах, збирання грибів у лісах, відпочинок на природі, але ж цих природних прав позбавлена значна частина населення України. Отже, кожен громадянин вправі звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки порушення усіх природних прав людини - це результати збройної агресії рф в Україні. Вважаємо, що такі підстави позовів не повинні доводитися позивачем, оскільки вони загальновідомі, тому такі вимоги мають задовольнятися судами.

Відповідно до принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України), але в такому разі протилежна сторона має доводити, що перелічені обставини не стосувалися конкретного позивача, якщо вона це буде здатна зробити.

Поряд із тим, для початку провадження у цивільній справі необхідне звернення фізичної чи юридичної особи до суду (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Таке звернення - позов до суду - складається позивачем як активною стороною майбутнього судового процесу. У зв'язку з цим особа формує систему доказів за рахунок того обсягу інформації, який їй відомий на час такої підготовки.

На офіційному сайті Івано-Франківської обласної прокуратури зазначено: «Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави...» [18]. Слід погодитись з такою інформацією, яка надається прокуратурою для широкого кола осіб, а особливо, коли йдеться про порушення їх однотипних прав та інтересів, а також через нераціональність або неможливість абсолютної більшості громадян зробити це індивідуально. Адвокати в таких випадках мають укладати індивідуальні договори про правничу допомогу, а це істотно збільшить навантаження на суди. Водночас районні та обласні прокуратури знають обставини, в яких перебувають громадяни, та ті порушення їхніх прав, які характерні для певного регіону, включаючи, наприклад, забруднення територій токсичними речовинами тощо. Тому прокурори здатні узагальнювати всю наявну в них інформацію про порушення прав громадян і замість індивідуальних позовів до суду прокуратура може пред'являти заяви на користь невизначеного кола осіб певного регіону.

Цілком можливо, шо така авторська думка може бути критично сприйнята, оскільки така пропозиція, на перший погляд, порушує принцип індивідуальності моральної шкоди, про що автори зазначали раніше. Однак розмір моральної шкоди визначається позивачем, а у разі представництва інтересів громадянина державним органом - це розмір, на який погоджується така особа. Тому у разі згоди населення певного регіону на визначений прокуратурою розмір відшкодування моральної шкоди кожен член громади може розраховувати на певний «середньостатистичний» розмір компенсації. Це, на нашу думку, не позбавляє громадян права на індивідуальне звернення до суду, коли їх права постраждали й від інших факторів, що пов'язані з правопорушеннями або злочинами рф.

Може виникнути зауваження, що суд не може в такому випадку виходити з того, що всі дії і події напевне спричиняють чи не спричиняють моральну (немайнову) шкоду всім особам і рівною мірою. Але суд при розрахунку шкоди може виходити з розміру шкоди, яка була завдана середньостатистичному громадянину України, коли йдеться про певні фактори. Якщо ж громадянин вважатиме, що визначений прокуратурою розмір моральної шкоди в певному регіоні не компенсує завданої йому моральної шкоди, то він сам може звернутися до суду.

Так, суд не може не брати до уваги той факт, що значна частина громадян України не тільки змушена була через агресію рф утікати від війни, що вже є стресом для абсолютної більшості людей, а й втратила родинні зв'язки, місце роботи, покинула власну домівку. Тому громадяни України можуть подавати позови проти рф не тільки в Україні, а й у країнах, де вони вимушено опинилися, і українські посольства та консульства мають сприяти їм у захисті їхніх прав. Це так само доцільно робити шляхом подання групових позовів, оскільки, в силу навантаження на ці установи України за кордоном, навряд чи вони будуть здатні представляти інтереси всіх українських громадян за кордоном і виконувати свої функції безпосередньо. Але консульські й дипломатичні установи здатні на своїх сайтах розмістити зразки позовних заяв, за якими громадяни України здатні будуть звернутися до іноземних судів.

Відшукування доказів щодо наявності дії чи події є обов'язковою складовою доказування для індивідуальних позовів, бо лише цим доказам притаманним є збереження та перенесення інформації про події в просторі і часі. Наприклад, унаслідок авіаудару позивача було травмовано, він тривалий час перебував у лікарні. Винною у цьому є росія, оскільки внаслідок саме збройної агресії росії щодо України особа зазнала болю, можливо інвалідності тощо (що є й загальновідомим фактом, а тому не підлягає доказуванню, але огляд місця події з фототаблицею будинку, виконаний працівниками поліції після пошкодження, та відеозапис зберігають інформацію в часі й можуть бути доказами у справі).

Доказами, які б підтвердили наявність моральної шкоди, є записи до медичної картки про наявність травм, час лікування, перенесені операції. Особливістю таких доказів є лише фіксація інформації про дії лікарів щодо травмованої особи. Поряд із тим лікар не записує наявність больового синдрому при отриманні тієї чи іншої травми, тривалість перебування особи під завалами й без медичної допомоги, незручності поз, які пов'язані з лікуванням, зміни життєвого режиму у зв'язку з реабілітацією тощо. Ця змістова складова наслідків, які фактично й визначають моральні та фізичні страждання, може бути підтверджена за допомогою свідків, тих ліків, які надавалися хворим і мають свідчити про наявність болю, зокрема, прописані лікарями знеболювальні, заспокійливі засоби тощо. Звернення осіб за психологічною допомогою і відповідні довідки лікарів можуть слугувати підтвердженням не тільки завданої моральної шкоди, а й свідчити про її розмір. Певним доказом завдання моральної шкоди може слугувати й звернення за психіатричною допомогою, коли внаслідок війни у людини відбувається загострення хвороби.

Інша справа, що різні люди по-різному ставляться до такої інформації, а тому не дивно, що вони по-різному оцінюють саму можливість відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Наприклад, коли людина протягом десяти років будувала свій будинок, а ворог одним снарядом його розвалив на очах у цієї людини, то який стрес вона відчула. Тому збирання відомостей про завдані ворогом матеріальні збитки - це лише спроба допомогти українцям відновити житло, але не відновити їх порушені права й відшкодувати завдану їм моральну шкоду.

Справедливість вимагає, щоб постраждалі під час війни діти отримали не тільки медичну допомогу, а й відшкодування за завдані їм душевні страждання, особливо, коли на очах дітей гинули їхні рідні та близькі люди. Такі випадки потребують спеціальної уваги правоохоронних органів, щоб зафіксувати такі факти, а таким дітям має надаватися безоплатна правнича допомога з метою відшкодування моральної шкоди. У цьому випадку висновок експерта (спеціаліста), наданий стороною позивача як доказ, дав би можливість суду оцінити ступінь негативних наслідків, заподіяний позивачу агресією рф щодо нього, а можливо, і його близьких. Отже, моральна (немайнова) шкода, попри різні методи її визначення й обрахування, є оціночним поняттям, проте одне очевидно, що завдана дітям моральна шкода має бути компенсована за рахунок рф, особливо в тих випадках, коли діти стають інвалідами або втрачають своїх батьків, або без них примусово вивозились із окупованих територій до рф. І такі факти мають з'ясовуватися зараз, мають подаватися відповідні позови, щоб ніхто не забував про завдану дітям фізичну і моральну шкоду.

Особлива складність щодо надання доказів у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає при розгляді в суді кримінальних справ, де протиправні дії виконуються трьома чи чотирма особами. Наприклад, щодо відшкодування моральної шкоди при спричиненні тяжких тілесних ушкоджень особі групою осіб. Складність таких справ полягає в тому, що дуже важко встановити, від дій кого саме з фізичних осіб настали негативні наслідки для потерпілого. А від цього залежить і розмір відшкодування шкоди.

На нашу думку, правильною є позиція позивача під час розгляду справи про притягнення військовослужбовців рф до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, тобто як «інше порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб», який у позовній заяві (том 1 а.с. 67-72), з урахуванням клопотання про заміну неналежних цивільних відповідачів (том 2, а.с. 128-138), потерпілий просив суд стягнути з держави російська федерація на користь КНП «Тростянецька міська лікарня» Тростянецької міської ради матеріальну шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення. Отже, цивільний позивач визначив відповідачем іноземну державу - російську федерацію. Цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, задоволено повністю [19].

Але ж у матеріалах справи зазначено: «ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_22, ОСОБА_23 під час допиту вказали, що через вікна будівлі стаціонару танк бачили на близькій відстані від 150 до 300 м до будівлі, і саме з такої відстані екіпаж танку виконав постріл снарядом у кут будівлі. ... У приміщенні лікарні перебували лише пацієнти, вагітні жінки, породіллі з дітьми, а також персонал лікарні, яких, за показаннями медичного директора лікарні ОСОБА_24, у період, що стосується пред'явленого обвинувачення, було до 70 осіб» [19]. Невже ніхто з цих осіб не зазнав моральної шкоди внаслідок побаченого та почутого вибуху або їх ніхто не опитував? З часом факти завдання моральної шкоди можуть гостро проявлятися в душевних розладах осіб, але відповідні стягнення з рф буде важко задовольнити.

Самому позивачеві іноді важко надавати докази у справі щодо відшкодування моральної шкоди, але у кримінальних справах, як правило, такими доказами є: вирок суду та матеріали кримінальної справи. Ці докази мають безпосередній характер, оскільки в кримінальній справі фіксуються дії й події скоєного злочину. Водночас докази, які стосуються звернень до лікарні для отримання медичної допомоги, відомості про проведення медичних консультацій тощо не розкривають суті наслідків від таких подій через те, що вони фіксують завдану фізичну шкоду здоров'ю конкретного індивіда, а що він пережив, відчув у той момент - це його особисті враження, які можуть проявитися з часом. Отже, такі докази є опосередкованими у даних справах.

Докази ж, які стосуються самих негативних наслідків, які настали від неправомірних дій чи подій, це ті, що підтверджують медичні діагнози, які встановлюються як висновками експертиз, так і висновками лікарських комісій. Тож такі докази в цій категорії справ є визначальними, бо на їх основі суд визначає розмір моральної шкоди. Отже, є всі підстави вважати, що в справах щодо відшкодування моральної шкоди є три види доказів: а) безпосередні докази; б) опосередковані докази; в) визначальні докази.

Підставою для такого висновку є теорія відображення, згідно з якою факти об'єктивної реальності є об'єктами відображення (дії, події, стан). Так от, відомості про факти і є образами цих фактів, які виникають у результаті їх сприйняття. Поряд із тим, об'єкт відображення і його образ не завжди є ідентичним, бо на процес відображення впливає багато обставин, зокрема, й особливості джерела інформації. Отже, між безпосередніми доказами (дії, події, стан) знаходяться опосередковані докази, які вказують на законність дій для отримання визначальних доказів, що допомагають водночас провести через них причинно-наслідковий зв'язок між дією і її наслідком, проводячи таку лінію до визначальних доказів. Усі ці докази містять у собі інформацію, яка стосується всього періоду від моменту виникнення моральної (немайнової) шкоди до її виявлення і визначення.

Докази у справах щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди не являють собою сталої системи доказів, наприклад, як це прийнято в справах про розірвання шлюбу, поновлення на роботі тощо.

Висновки

Сучасний період у розвитку цивільного судочинства відрізняється від попередніх тим, що сталий інститут доказування має зазнати істотного оновлення на предмет все більшого оперування такими поняттями, як «доводи», які є продуктом розумової діяльності, що зумовлено тим фактором, що моральну шкоду виміряти за будь-якими доказами, абсолютно точно, неможливо. Тому особливої важливості набувають наукові дослідження, які мають виробити критерії для доведення тієї чи іншої ситуації.

Вважаємо, що сучасний період дуже важливий для того, щоб зосередити увагу не тільки на завданій російською федерацією матеріальній шкоді, а й на відшкодуванні моральної шкоди, якої зазнали громадяни України через збройну агресію. Тому варто фіксувати не тільки завдану матеріальну шкоду, а й випадки заподіяння моральної шкоди, оскільки з часом це зробити буде складно або взагалі неможливо.

Водночас вважаємо необхідним виробити не тільки індивідуальні підходи до сприйняття моральної шкоди, а й стереотипні, коли, наприклад, у певному регіоні мали місце однакові негативні явища, такі як артилерійські обстріли, рівень забруднення території тощо і кожному середньостатистичному члену громади завдавалась однакова моральна шкода. Так суди України будуть здатні вирішувати справи про компенсацію моральної шкоди, оскільки вирішення індивідуальних позовів істотно збільшить навантаження на суддів. Особливу роль у пред'явленні групових позовів в інтересах українських громадян має відігравати прокуратура, у якої концентрується увесь доказовий матеріал щодо вчинення агресором злочинів на певних територіях.

Перелік використаних джерел

Онищенко О. С. Відшкодування моральної шкоди у деліктних зобов'язаннях: дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2017. URL: http://surl.li/korvy

СтефанчукР .О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ, 2007. 541 с.

Сліпченко О. І. Докази та доказування в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03/ Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2010. 20 с.

Примак В. Д. Теоретичні проблеми відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, розумності, добросовісності у цивільному праві України: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03/Нац. акад. прав. наук України, НДІприват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. Київ, 2015. 32 с.

Відшкодування моральної шкоди. Міністерство юстиції України. URL: https://minjust.gov.Ua/m/vidshkoduvannya-moralnoi-shkodi

Печений О. П. Науково-правовий висновок щодо компенсації моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/ media/new_folder_for_uploads/supreme/nauk_yisn/Nauk_yisn_757_12721_17_1.pdf

Мица Ю. В. Науковий висновок URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/ media/new_folder_for_uploads/supreme/nauk_yisn/Nauk_yisn_757_12721_17.pdf

Харитонова Є. О., Сафончик О. І. Науковий висновок. URL: https://supreme. court.gov. ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/naukvisn/Nauk_ visn_757_12721_17_2.pdf

Фулей Т. Правосуддя у справах щодо воєнних злочинів в Україні: перші виклики. Слово Національної школи суддів України. 2022. № 3-4 (40-41). С. 6-29.

Бисага Ю. М., Берч В. В. Захист прав дитини в умовах війни: міжнародно-правові стандарти. Сучасні виклики та актуальні проблеми судової реформи в Україні: матеріали УІМіжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 21 жовтня 2022р.) / редкол.: О. В. Щербанюк та ін. Чернівці, 2022. 810 с. С .102-104.

Кондрат'єва Л. А. Сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування під час війни. Сучасні виклики та актуальні проблеми судової реформи в Україні: матеріали УІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 21 жовтня 2022 р.) /редкол.: О. В. Щербанюк та ін. Чернівці, 2022. 810 с. С. 107-109.

Божик В. І. Особливості здійснення правосуддя в умовах воєнного стану. Сучасні виклики та актуальні проблеми судової реформи в Україні: матеріали УІМіжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 21 жовтня 2022р.)/редкол.: О. В. Щербанюк та ін. Чернівці, 2022. 810 с. С. 104-106.

Припхан 1.1. Проблемні питання здійснення судочинства в умовах воєнного стану. Сучасні виклики та актуальні проблеми судової реформи в Україні: матеріали УІМіжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 21 жовтня 2022 р.) /редкол.: О. В. Щербанюк та ін. Чернівці, 2022. 810 с. С. 139-143.

Муза О. В. До питання про відновлення втраченого судового провадження в умовах воєнного стану. Сучасні виклики та актуальні проблеми судової реформи в Україні: матеріали УІМіжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 21 жовтня 2022р.) /редкол.: О. В. Щербанюк та ін. Чернівці: 2022. 810 с. С. 115-119.

Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 травня 2022року, справа № 496/360/22, провадження № 2/496/963/22. URL: https://reyestr. court.gov.ua/Review/107923124

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року, справа № 760/14594/22, провадження № 2/760/566/23. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/108659662

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 грудня 2022 року, справа № 459/955/21, провадження № 2/459/1232/2021. URL: https://reyestrcourt.gov.ua/Review/107682189 (дата звернення: 12.04.2023)

Завдання та функції прокуратури. Івано-Франківська обласна прокуратура. URL: https://ifr.gp.gov.ua/ua/materials.html?_m=publications&_t=rec&id=92182

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 09 травня 2023 року, справа № 588/1072/22, провадження № 1-кп/588/27/23. URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/110714705 (дата звернення: 17.05.2023).

References

Onyshchenko O. S. Уidshkoduvannia moralnoi shkody u deliktnykh zoboviazanniakh: Dysert. ... kand. yuryd. nauk. Kyiv, 2017. URL: http://surl.li/korvy [ukr.].

StefanchukR.O. Osobysti nemainoviprava fizychnykh osib u tsyvilnomupravi: dys. ... d-rayuryd. nauk: 12.00.03/NANUkrainy, Instytutderzhavy ipravaim. V. M. Koretskoho. Kyiv, 2007. 541 ark. [ukr.].

Slipchenko O. I. Dokazy ta dokazuvannia v spravakh pro vidshchkoduvannia moralnoi (nemainovoi) shkody: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.03 /Khark. nats. un-t vnutr sprav. Kharkiv, 2010. 20 s. [ukr.].

Prymak V. D. Teoretychni problemy vidshkoduvannia moralnoi shchkody na zasadakh spravedlymvosti, rozumnosti, dobrosovisnosti u tsyvilnomu pravi Ukrainy: avtoref. dys. ... d-rayuryd. nauk: 12.00.03/Nats. akad. prav. nauk Ukrainy, NDI pryvat. prava i pidpryiemnytstva im. F. H. Burchaka. Kyiv, 2015. 32 c. [ukr.].

Vidshkoduvannia moralnoi shkody. Ministerstvo yustytsii Ukrainy. URL: https :// minjust.gov. ua/m/vidshkoduvannya-moralnoi-shkodi [ukr.].

Pechenyi O. P. Naukovo-pravovyi vysnovok shchodo kompensatsii moralnoi shkody zaporushennia tsyvilno-pravovoho dohovoru. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/ media/new_folder_for_uploads/supreme/nauk_yisn/Nauk_yisn_757_12721_17_1.pdf[ukr. ].

Mytsa Yu. V. Naukovyi vysnovok. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/ new_folder_foruploads/supreme/nauk_yisn/Nauk_yisn_757_12721 17.pdf [ukr].

Kharytonova Ye. O., Safonchyk O. I. Naukovyi vysnovok URL: https://supreme. court.gov. ua/userfiles/media/new_folder_foruploads/supreme/naukvisn/Nauk_ visn_757_12721_17_2.pdf [ukr. ].

Fulei T Pravosuddia u spravakh shchodo voiennykh zlochyniv v Ukraini: pershi vyklyky. Slovo Natsionalnoi shkoly suddiv Ukrainy. 2022. № 3 4 (40--41). S. 6-29. [ukr.].

Bysaha Yu. M., Berch V. V. Zakhyst prav dytyny v umovakh viiny: mizhnarodno- pravovi standarty. Suchasni vyklyky ta aktualni problemy sudovoi reformyv Ukraini: materialy VIMizhnar nauk.-prakt. konf. (Chernivtsi, 21 zhovtnia 2022 r.) / redkol.: O. V. Shcherbaniuk ta in. Chernivtsi: 2022. 810 s. S. 102-104. [ukr.].

Kondratieva L. A. Simeini formy vlashtuvannia ditei-syrit ta ditei, pozbavlenykh batkivskoho pikluvannia pid chas viiny. Suchasni vyklyky ta aktualni problemy sudovoi reformyv Ukraini: Materialy VIMizhnar. nauk.-prakt. konf. (Chernivtsi, 21 zhovtnia 2022 r) /redkol.: O. V. Shcherbaniuk ta in. Chernivtsi: 2022. 810s. S. 107-109. [ukr.].

Bozhyk V. I. Osoblyvosti zdiisnennia pravosuddia v umovakh voiennoho stanu. Suchasni vyklyky ta aktualniproblemy sudovoi reformyv Ukraini: Materialy VI Mizhnar. nauk.-prakt. konf. (Chernivtsi, 21 zhovtnia 2022 r.) /redkol.: O. V. Shcherbaniuk ta in. Chernivtsi, 2022. 810 s. S. 104-106. [ukr.].

Prypkhan I. I. Problemni pytannia zdiisnennia sudochynstva v umovakh voiennoho stanu. Suchasni vyklyky ta aktualni problemy sudovoi reformyv Ukraini: Materialy VIMizhnar. nauk.-prakt. konf. (Chernivtsi, 21 zhovtnia 2022 r.) / redkol.: O. V. Shcherbaniuk ta in. Chernivtsi, 2022. 810 s. S. 139-143. [ukr.].

Muza O. V. Do pytannia pro vidnovlennia vtrachenohosudovohoprovadzhennia v umovakh voiennoho stanu. Suchasni vyklyky ta aktualni problemy sudovoi reformyv Ukraini: Materialy VIMizhnar. nauk.-prakt. konf. (Chernivtsi, 21 zhovtnia 2022r.) / redkol.: O. V. Shcherbaniuk ta in. Chernivtsi, 2022. 810 s. S. 115-119. [ukr.].

Zaochne rishennia Biliaivskoho raionnoho sudu Odeskoi oblasti vid 12 travnia 2022 roku, sprava № 496/360/22, provadzhennia № 2/496/963/22. URL: https://reyestrcourt.gov.ua/Review/107923124 [ukr.].

Rishennia Solomianskoho raionnoho sudu mista Kyieva vid30 sichnia 2023 roku, sprava № 760/14594/22, provadzhennia № 2/760/566/23. URL: https://reyestr.court. gov.ua/Review/108659662 [ukr.].

Rishennia Chervonohradskoho miskoho sudu Lvivskoi oblasti vid 05 hrudnia 2022 roku, sprava № 459/955/21, provadzhennia № 2/459/1232/2021. URL: https://reyestrcourt.gov.ua/Review/107682189 [ukr.].

Zavdannia ta funktsii prokuratury. Ivano-Frankivska oblasna prokuratura. URL: https://ifr.gp.gov.ua/ua/materials.html?_m=publications&_t=rec&id=92182[ukr.].

Vyrok Trostianetskoho raionnoho sudu Sumskoi oblasti vid 09 travnia 2023 roku, sprava № 588/1072/22, provadzhennia № 1-kp/588/27/23. URL: https://reyestr.court. govua/Review/110714705 [ukr.].

Размещено на Allbest.ru