Інституційна основа антикризового публічного управління в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційна основа антикризового публічного управління в Україні

Возовик О.О.

Аспірант кафедри публічного управління та економіки, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Київ, Україна

Проаналізовано інституційну основу антикризового публічного управління в Україні. Визначено, що державне управління продовжує залишатися найбільш значущою функцією держави та в умовах ринкового господарювання, яке гарантує правові основи економічних рішень, однакові умови та сталість правил господарювання, здійснює розвиток сфер економіки, не охоплених приватним бізнесом, утворює інфраструктуру. Розглянуто особливості антикризового публічного управління в Україні. Розкрито сутність поняття «кризи». Визначено, що кризою вважається порушення наявного балансу та перехід до певної нової рівноваги, до того ж зазначена остання визначається як межа, що відбувається у випадку кризи змін, чи як межа тенденцій. Для того, щоб зменшити негативні ефекти криз, потрібно вчасно зазначені кризи виявляти, передбачати їхні ймовірні ефекти, цілеспрямовано чинити вплив на розвиток кризових тенденцій та здійснювати контроль наслідків цих впливів.

Ключові слова: публічне управління; антикризове публічне управління; механізми антикризового публічного управління; особливості антикризового публічного управління; криза.

INSTITUTIONAL BASIS OF ANTI-CRISIS PUBLIC ADMINISTRATION IN UKRAINE

Graduate Student of the Department of Public Administration and Economics, V.I. Vernadsky Tavrida National University, Kyiv, Ukraine

The institutional basis of anti-crisis public administration in Ukraine are revealed. It was determined that public administration continues to be the most significant function of the state and in the conditions of market economy, which guarantees the legal basis of economic decisions, the same conditions and stability of economic rules, develops the spheres of the economy not covered by private business, and creates infrastructure. The features of anti-crisis public management in Ukraine are considered. The process of anti-crisis management is deliberately built according to the criteria of rationality, use of resources, maximum efficiency, time saving and is reduced to the selection and implementation of a certain sequence, combination of forms, methods, mechanisms and tools in the development of a management decision, including in the activities of public administration bodies. The essence of the concept of “crisis” is revealed. It is determined that a crisis is considered a violation of the existing balance and a transition to a certain new equilibrium, moreover, the latter is defined as a limit that occurs in the case of a crisis of changes, or as a limit of trends. In order to reduce the negative effects of crises, it is necessary to identify these crises in a timely manner, predict their likely effects, purposefully influence the development of crisis trends and control the consequences of these influences. Subjects of anti-crisis public administration in Ukraine, which jointly interact to ensure the stability and development of Ukraine in crisis situations, are given. Considering the object of management, there are various approaches to the implementation of anti-crisis management. Anti-crisis public administration can be studied as a non-permanent phenomenon in the economic science and practice of Ukraine, intended for the normalization of the economic situation in the state, which then becomes an achievement of history. The need for the functioning and improvement of anti-crisis public administration is caused by the regularity of the formation of crisis phenomena in socio-economic systems, which are characterized by cyclical features of development.

Key words: public administration; anti-crisis public administration; mechanisms of anti-crisis public administration; features of anti-crisis public administration; crisis.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її звязок із важливими науковими чи практичними завданнями

антикризове публічне управління

Загальновідомо, що державне управління реалізується, базуючись на різних механізмах. Чіткий перелік зазначених механізмів окреслюється моделлю державного управління, котру вибрала та або інша країна, своєрідністю й реальними обставинами функціонування національної економіки, традиціями, менталітетом громадян, формою його господарської поведінки, особливостями економічних обставин та детальною низкою економічних, соціальних, екологічних проблем. Криза може тривати як в окремій підсистемі (локальна криза), так і оволодівати системою в цілому (системна криза). Водночас на різних рівнях системи та різних стадіях економічного циклу можуть виникати ознаки, що вказують на те, що криза наближається.

Кожного року в Україні реєструють багато надзвичайних ситуацій, що мають природний та техногенний характер, спричинені деструктивним антропогенним впливом, надзвичайними навантаженнями техногенного характеру на довкілля, зношеністю головних фондів, незначною динамікою оновлення виробництва, ослабленням стійкості об'єктів господарювання до впливу природних факторів та ін. Захист громадян від негативного впливу надзвичайних ситуацій - одна з найбільш значущих функцій новітнього публічного управління, що зводиться до здійснення вповноваженими суб'єктами низки правових, організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних й інших заходів для того, щоб запобігти та відреагувати на надзвичайні ситуації та, крім того, усунути їхні наслідки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Антикризове публічне управління знайшло відображення у наукових працях ряду українських та вітчизняних науковців. Зокрема, теоретичні основи публічного (державного) управління та антикризового управління досліджували такі науковці, як О. Ботнаренко [2], Л. Костецька [5], Є. Куль гінський [3], Р Козеллек [7], А. Чернявський [8], В. Шарапов [6] та З. Шершньова [9]. Фактори, можливості та загрози, пов'язані із кризовими процесами досліджували науковці Т. Кравцова [4], О. Кравцов [4] та О. Лащенко [4]. Проте, станом на сьогодні у науці публічного управління не достатньо розкрито інституційну основу антикризового публічного управління в Україні, чому буде присвячено дане дослідження.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Беручи до увагу достатнє напрацювання проблематики антикризового управління в Україні, досі лишається невиріше ною проблематика антикризового публічного управління, зокрема його інституційної основи.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної роботи є розкриття інституційної основи антикризового публічного управління в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Досі питання публічного управління продовжують залишатися залежними від усіх органів державної влади. В той же час практика свідчить, що існування будь-якого суспільства неможливе без контролю, підтримки та здійснення регуляції з боку держави, державної влади. Значення держави в розвитку економіки вважається найбільш неоднозначним та дискусійним питанням. Проте зазвичай питання ставиться не про потребу подібного втручання, тому що за будь-якої соціально-економічної системи економіка тим або іншим регулюється державою.

На нинішньому етапі економіка розвивається, зазнаючи впливу складного комплексу факторів: ринкові зацікавлення; державний інтерес; соціальний фактор; глобальні фактори й інтереси транснаціональних корпорацій та монополій; національний фактор; регіональний фактор та ін. В комплексі вони настільки перетворюють так звані «закони ринку», що без пристосування використання загальних інструкцій завдає дуже великої шкоди. Лише держава, система державного управління з його грандіозним організаційним, фінансовим, політичним, інтелектуальним потенціалом здатна хоча б на мінімальному рівні зважати на зазначені фактори, чинити на них вплив та в такий спосіб формувати нормальне середовище для економічного зростання на ринкових засадах, захистити соціум від економічних та фінансових криз, соціальної нестабільності, гарантувати йому виживання та втілення найприбутковіших проектів.

Як відомо, «державне управління являє собою постійний вплив держави на самостійно господарюючі суб'єкти з метою забезпечення економічного зростання і нормальних умов господарювання, більш ефективної реалізації дер-жавної соціально-економічної політики, забезпечення стабільності, соціальної збалансованості, національної безпеки» [1, с. 97]. Отже, державне управління продовжує залишатися найбільш значущою функцією держави та в умовах рин-кового господарювання, яке гарантує правові основи економічних рішень, однакові умови та сталість правил господарювання, здійснює розвиток сфер економіки, не охоплених приватним бізнесом, утворює інфраструктуру.

Нова економіка, що має зв'язок із введенням інноваційних технологій, на думку низки авторів, «не скасовує необхідності регулюючої ролі держави. Вона посилює конкуренцію на ринку, робить доступ до інформації більш відкритим, але не ліквідує функцію держави щодо її регулювання, необхідність державних інвестицій в освіту і нововведення. Тому держава повинна брати участь у процесі інвестування нових розробок, особливо базових і передових галузях» [2, с. 143]. Виникнення нового типу управління в сфері державного управління було обумовлене необхідністю модернізувати організаційні структури та процедури, які використовуються, з метою покращення ефективності функціонування всієї системи політичних інституцій у сфері публічного управління. Публічне управління охоплює всі аспекти ефективної роботи державних інститутів.

Актуальність застосування антикризового публічного управління в сучасному епосі економічного розвитку визначається низкою обставин. Глобальні зміни, що відбулися протягом останніх десятиліть, створюють нові виклики та можливості для соціально-економічного розвитку України. Деякі з факторів, можливостей та загроз, пов'язаних із кризовими процесами, що зараз мають місце, варто виокремити. У даному контексті окреслимо особливості антикризового публічного управління в Україні:

-«діяльність з антикризового управління має системний, безперервний, цілеспрямований вплив на публічне управління з метою його всебічної діагностики та аналізу;

- антикризове управління має свої особливості залежно від його галузевої специфіки, соціально-економічної, демографічної ситуації та сфер виникнення кризових явищ;

- антикризове управління має свої специфічні управлінські інструменти, тобто засоби і прийоми управлінського впливу, а для досягнення окремих задач вимагає застосування неприйнятних, в нормальних умовах, управлінських рішень;

-діяльність з антикризового управління здійснюється службовцями, які мають відповідну фахову підготовку з антикризового менеджменту, повноваження і навички та беруть на себе відповідальність за результати своєї діяльності;

-діяльність з антикризового управління має обмежений у часі, динамічних характер, пов'язаний з можливостями загострення кризової ситуації;

- антикризове управління враховує політику влади на державному та регіональному рівні, щоб координувати свої дії з реалізації антикризових заходів;

-прийняття управлінських рі?ень знаходиться у значній залежності від інформаційно-аналітичної підтримки, яка характеризується порівняно більшим обсягом здійснення аналітичних процедур» [4, с. 69].

Процес антикризового управління свідомо вибудовується за критеріями раціональності, використання ресурсів, максимальної ефективності, економії часу та зводиться до вибору і впровадження деякої послідовності, комбінації форм, методів, механізмів та інструментів при розробці управлінського рішення, в тому числі й в діяльності органів публічного управління.

На сьогоднішній день наслідки економічної кризи мають серйозний вплив на ситуацію в різних регіонах України. Завдяки рокам незалежності не було побудовано ефективних інститутів сучасної ринкової економіки, спроможних забезпечити сталий економічний ріст. Існують проблеми у сфері захисту прав власності, монополізації ринків, нерівності у господарському середовищі, сировинного спрямування та недостатнього рівня інвестицій у створення нових виробничих потужностей. Все це свідчить про системну кризу існуючої економічної моделі розвитку країни.

Проте в умовах поточної кризи, як з боку державних, так і регіональних органів влади, вживаються значні заходи для зменшення негативних наслідків. Існує системний підхід, визначені основні пріоритети антикризових заходів та розроблений комплекс конкретних антикризових механізмів, включаючи підтримку промислового сектора через субсидії та державні гарантії. Також виділені значні фінансові ресурси для реалізації цих заходів.

Термін «криза» є на даний час досить популярним та «стосується всіх сфер людського життя, у тому числі політичної. Сам термін “криза” походить від грецького слова “krisis”,яке означає “вирок з якого-небудь питання або рішення в сумнівній ситуації; вихід, рішення конфлікту”. Давньогрецькі філософи тлумачили кризу ще як “рішення”,“час приймати рішення”. Коли прийняті рішення упорядковують ситуацію, приводять до ладу стан справ, криза закінчується» [5, с. 89].

Антикризовий менеджмент є «новим типом системи управління для уникнення та зменшення шкоди, спричиненої кризами, узагальнення закону виникнення та розвитку криз, а також наукового та систематичного вирішення кризових ситуацій шляхом моніторингу криз, раннього попередження криз, прийняття кризових рішень і управління кризою. Відповідно до вищезазна-ченого, реалізація антикризового управління починається з діагностики та ідентифікації наявних криз» [6, с. 198].

Під терміном «криза» неодноразово розуміють термін «ризик», що певним чином позначається на процесі розробки будь-яких управлінських рішень. Управління кризовою ситуацією передбачає визначення головних факторів виникнення кризи та її закономірності, методів та інструментів протидії кризовим явищам, а також розкриття напрямів уникнення втрат від існуючої кризи. Для кризової ситуації переважно характерним є несподіваність її появи, небезпека зміни чи руйнування наявного стану і загострення конфлікту. Для підтвердження цього можна навести думку німецького науковця Р Козеллека, який вважав, що криза - це «ледве вимірний переломний момент, при якому рішенням є або смерть, або життя» [7. с. 7]. Криза - це «переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає в тому, що вона загрожує руйнацією системи (частково або повністю)» [8].

Криза - розрив зв5язків між системами чи складовими певних систем, чи утворення нових звязків, чи те й інше в комплексі. Кризою вважається порушення наявного балансу та перехід до певної нової рівноваги, до того ж зазначена остання визначається як межа, що відбувається у випадку кризи змін, чи як межа тенденцій. Для того, щоб зменшити негативні ефекти криз, потрібно вчасно зазначені кризи виявляти, передбачати їхні ймовірні ефекти, цілеспрямовано чинити вплив на розвиток кризових тенденцій та здійснювати контроль наслідків цих впливів.

В цьому контексті публічна влада розглядається як легальний соціальний механізм, який втілює артикульовані суспільні інтереси конкретної територіальної громади. Вона функціонує у двох основних формах: державна влада та місцеве самоврядування. Відтак, суб'єкти антикризового публічного управління в Україні включають:

1. Центральні органи влади. Уряд України, який включає в себе різні міністерства та інші відомства, відповідальні за економічні, фінансові, інвестиційні та соціальні питання, грають ключову роль у реагуванні на кризові ситуації та розвитку антикризових стратегій.

2. Регіональні органи влади. Місцеві державні адміністрації та місцеві органи самоврядування виконують функції антикризового управління на рівні областей, районів та міст. Вони відповідають за реалізацію антикризових заходів на місцевому рівні та взаємодію з центральними органами влади.

3. Національний банк України (НБУ) [10]. НБУ має важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності та монетарної політики в умовах кризи. Він приймає заходи для забезпечення ліквідності банків та стабільності національної валюти.

4. Міністерство економіки України [11]. Це відомство здійснює координацію та реалізацію економічних реформ, спрямованих на стимулювання економічного розвитку та боротьбу з кризовими явищами.

5. Міністерство фінансів України [12]. Міністерство фінансів відповідає за управління бюджетом та фінансовими ресурсами країни, що є важливим аспектом антикризового управління.

6. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) [13]. ДСНС відповідає за реагування на надзвичайні ситуації, включаючи природні катастрофи та техногенні аварії, що можуть призвести до кризових економічних ситуацій.

7. Інституції громадянського суспільства. Неприбуткові організації, активісти та інші представники громадянського суспільства грають важливу роль у нагляді за діяльністю влади та впливі на прийняття рішень в антикризовому контексті.

Ці суб'єкти спільно взаємодіють для забезпечення стабільності та розвитку України в умовах кризових ситуацій. Зважаючи на об'єкт управління, є різного роду підходи до реалізації антикризового управління. Антикризове публічне управління можливо досліджувати як непостійне явище в економічній науці та практиці України, призначене для нормалізації економічної ситуації в державі, яке тоді стає здобутком історії. Потреба функціонування та покращення антикризового публічного управління спричинена закономірністю утворення кризових явищ в соціально-економічних системах, котрим притаманні циклічні особливості розвитку.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що у контексті сучасних глобальних викликів, таких як економічні кризи, пандемія, зміна клімату тощо, ефективна взаємодія всіх суб'єктів антикризового управління в економічній сфері набуває ще більшої ваги. Саме ця спільна діяльність дозволяє мобілізувати ресурси, включаючи людські, фінансові та технічні, для подолання криз та забезпечення стійкого економічного розвитку. Також важливо враховувати, що взаємодія усіх суб'єктів антикризового управління сприяє підвищенню довіри влади та громадськості, що є ключовим фактором успішної реалізації антикризових заходів. Громадськість відчуває більший контроль над ситуацією та більший рівень відповідальності влади за прийняті рішення.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:

1. Melnyk, R. S. (2012). Katehoriia «publichne upravlinnia» u novii interpretatsii [The category «public administration» in a new interpretation]. Pz-avo / susp/7sfvo - Law алс( soc/efy, 6, 95-98 Retrieved from http://nbuv. gov.ua/UJRN/Pis_2012_6_21 [in Ukrainian].

2. Botnarenko, O. M. (2016). Deiaki pytannia vyznachennia sutnosti derzhavnoho upravlinnia u sferi zabezpechennia publichnoho poriadku [Some issues of defining the essence of public administration in the sphere of ensuring public order]. V/snyk Khark/vskoho nats/ona7noho un/versytetu vnutr/shn/kh sprav- Bu77et/n of Khark/v Nat/ona7 Un/vers/ty of Interna7 Affa/rs, 4, 141-147 Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhnuvs_2016_4_21 [in Ukrainian].

3. Kulhinskyi, Y. A. (2014). Sut «kryzy» ta «antykryzove upravlinnia» [iThe essence of «crisis» and «anti-crisis management»]. Investyts//: praktyka ta dosv/d- Investments: pract/ce and exper/ence, 17, 119-120 Retrieved from http://www.investplan.com.ua/pdf/17_2014/25.pdf [in Ukrainian].

4. Kravtsova, T., Lashchenko, O., & Kravtsov, O. (2021). Teoretychni osnovy vprovadzhennia antykryzovoho menedzhmentu v diialnist orhaniv publichnoho upravlinnia [Theoretical foundations of the implementation of anticrisis management in the activities of public administration bodies]. Aspekty publichnoho upravlinnia - Aspects of public administration, 3, 64-72. DOI: https://doi.org/10.15421/152129 [in Ukrainian].

5. Kostetska, L. M. (2016). Antykryzovyi menedzhment u derzhavnomu upravlinni [Anti-crisis management in public administration]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy- Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 4, 87-92 Retrieved from http://nbuv. gov.ua/UJRN/vnaddy_2016_4_14 [in Ukrainian].

6. Sharapov, V. (2023). Formuvannia kontseptsii antykryzovoho menedzhmentu v umovakh voiennoho stanu [Formation of the concept of anti-crisis management in the conditions of martial law]. Humanities Studies, 14 (91), 196-207. DOI: https://doi.org/10.32782/hst-2023-14-91-22 [in Ukrainian].

7. Kozellek, R. (2005). Chasovi plasty: doslidzhennia z teorii istorii [Time strata: research on the theory of history]. Kyiv : Dukh i litera [in Ukrainian].

8. Cherniavskyi, A. D. (2006). Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom [Anti-crisis management of the enterprise]. Kyiv : MAUP [in Ukrainian].

9. Shershnova, Z. I. (2007). Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom [Anti-crisis management of the enterprise]. Kyiv : KNEU [in Ukrainian].

10. Natsionalnyi bank Ukrainy. Ofitsiinyi sait [National Bank of Ukraine. Official site]. Retrieved from https://bank. gov.ua [in Ukrainian].

11. Ministerstvo ekonomiky Ukrainy. Ofitsiinyi sait [Ministry of Economy of Ukraine. Official site]. Retrieved from https://www.me.gov.ua [in Ukrainian].

12. Ministerstvo finansiv Ukrainy. Ofitsiinyi sait [Ministry of Finance of Ukraine. Official site]. Retrieved from https:// mof.gov.ua/uk/grk-minfin [in Ukrainian].

13. Derzhavna sluzhba Ukrainy z nadzvychainykh sytuatsii. Ofitsiinyi sait [State Emergency Situations Service of Ukraine. Official site]. Retrieved from https://dsns.gov.ua [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru