Теоретико-правові засади визначення соціологічної структури адміністративно-правової норми як об’єкту цілепокладання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет іменіївана Франка

Теоретико-правові засади визначення соціологічної структури адміністративно-правової норми як об'єкту цілепокладання

Кантор Н.Ю. Кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії України та правознавства

м. Дрогобич, Україна

Анотація

У статті зроблено спробу визначити та проаналізувати елементи соціологічної структури адміністративно-правової норми, а також висловити авторську точку зору з деяких принципових аспектів порушеної проблематики. Наголошено та тому, що підвищена увага з боку вчених-адміністративістів до юридичної структури адміністративно-правової норми дещо контрастує із зацікавленістю з боку дослідників проблематикою логічної та соціологічної структури норми. У цьому контексті варто визнати, що в науці адміністративного права питання з розглядом зазначених видів структур правової норми взагалі не стоїть як таке. –¤ абсолютній більшості джерел ми можемо бачити лише аналіз юридичної структури норми адміністративного права, часом поєднаний з дискусією щодо кількості та змісту її елементів. Однак на думку автора, такий погляд є певною мірою неповним або ж обмеженим. Враховуючи те, що норма права (зокрема і адміністративна) - це юридичне й водночас соціальне явище, і оскільки вона ’†ормулюється у суворій логічній послідовності, вірним є виділяти не тільки юридичну, а й логічну і соціологічну структури норми адміністративного права, що наголошує на безумовному комплексному та багатовимірному характері цієї категорії. У підсумку аналізу соціологічної структури норми адміністративного права, зауважено, що у цій площині структурування вказаного різновиду галузевих норм права яскраво простежується теза про кореляційний зв'язок юридичної та соціологічної будови норми адміністративного права. Так, зокрема у гіпотезі знаходить свій прояв смисл норми адміністративного права, а саме її зміст, у якому втілюється воля законодавця, у диспозиції - розкривається її мета, що полягає у максимально повному закріпленні обсягу адміністративно-правового статусу у публічній сфері учасників відповідних правовідносин, як передумова його дієвої реалізації, а санкція (позитивна чи негативна реакція держави) у свою чергу відповідає за результат реалізації самої ідеї (сенсу) та мети (досягнення кінцевого призначення) норми адміністративного права та ефективність вказаного процесу. Ключові слова: ефективність; мета; норма права; норма адміністративного права; сенс; соціологічна структура правової норми; призначення.

Abstract

THEORETICAL AND LEGAL BASIS OF DETERMINING THE SOCIOLOGICAL STRUCTURE OF THE ADMINISTRATIVE AND LEGAL NORM AS THE OBJECT OF GOAL SETTING

Nataliia Kantor

Ph.D. in Law,

Associate Professor of the Department of History of Ukraine and Jurisprudence,

Ivan Franko Drohobytsk State Pedagogical University,

Drohobych, Ukraine

The article attempts to identify and analyze the elements of the sociological structure of the administrative-legal norm, as well as to express the author's point of view on some fundamental aspects of the problem. The article also emphasizes the fact that the increased attention of administrative scientists to the legal structure of the administrative-legal norm contrasts somewhat with the interest of researchers in the problems of the logical and sociological structure of the norm. In this context, it is worth recognizing that in the science of administrative law, the question of considering the specified types of legal norm structures does not stand as such at all. In the absolute majority of sources, we can see only an analysis of the legal structure of the administrative law norm, sometimes combined with a discussion about the number and content of its elements. However, in the opinion of the author, such a view is somewhat incomplete or limited. Taking into account the fact that the rule of law (in particular, administrative) is a legal and at the same time social phenomenon, and since it is formulated in a strict logical sequence, it is correct to distinguish not only the legal, but also the logical and sociological structure of the rule of administrative law, which emphasizes the unconditional complex and the multidimensional nature of this category. As a result of the analysis of the sociological structure of the norm of administrative law, it was noted that in this plane of structuring of the specified variety of sectoral norms of law, the thesis about the correlation between the legal and sociological structure of the norm of administrative law is clearly visible. Thus, in particular, the meaning of the norm of administrative law finds its manifestation in the hypothesis, namely its content, in which the will of the legislator is embodied, in the disposition - its purpose is revealed, which consists in the maximally complete consolidation of the scope of the administrative-legal status in the public sphere of the participants of the relevant legal relations, as a prerequisite for its effective implementation, and the sanction (positive or negative reaction of the state), in turn, is responsible for the result of the implementation of the very idea (meaning) and goal (achievement of the final destination) of the norm of administrative law and the effectiveness of the specified process. Key words: effectiveness; purpose; rule of law; rule of administrative law; meaning; sociological structure of legal rule; purpose.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв^язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Підвищена увага з боку вчених-адміністративістів до юридичної структури адміністративно-правової норми дещо контрастує із зацікавленістю з боку дослідників проблематикою логічної та соціологічної структури норми. У цьому контексті варто визнати, що в науці адміністративного права питання з розглядом зазначених видів структур правової норми взагалі нестоїтьяктаке.ЃZднакнашадумка,щотакийпо- гляд є певною мірою неповним або ж обмеженим. Враховуючи те, що норма права (зокрема і адміністративна) -це юридичне й водночас соціальне явище, і оскільки вона формулюється у суворій логічній послідовності, вірним є виділяти не тільки юридичну, а й логічну, і соціологічну структури норми адміністративного права, що наголошує на безумовному комплексному та багатовимірному характері цієї категорії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Науковою проблематикою структури адміністративно- правових норм в різні історичні періоди займалися та продовжують займатися: В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, Л. Р Біла-Тіунова, О. В. Білоус [4], І. В. Болокан, В. М. Гаращук, І. П. Голосніченко, С.Л.Ѓuорьова,І.С.Ѓuриценко,Є.В.Додін,РА.Ка- люжний, Л. В. Коваль, Ю. М. Козлов, Т.ЃZ.Коломо- єць, В. К. Колпаков,ЃZ.П. Корєнєв,ЃZ.В. Кузьмен- ко, Є. В. Курінний, Д. М. Лук'янець, Д. В. Лученко, П. С. Лютіков, Р С. Мельник,ЃZ.І. Миколенко, Ю. В. Пирожкова, Д. В. Приймаченко, А.ЃZ.Селі- ванов, С. В.ЋRахов [12], В. В. Юровська [9, 11], Ц. А. Ямпольська та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Поряд із цим варто уточнити, що в абсолютній більшості джерел ми можемо бачити лише аналіз юридичної структури норми адміністративного права, часом поєднаний з дискусією щодо кількості та змісту її елементів, а безпосередньо соціологічна структура норми адміністративного права взагалі не досліджувалася.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Визначити та проаналізувати елементи соціологічної структури адміністративно-правової норми, а також висловити авторську точку зору з деяких принципових аспектів порушеної проблематики.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вивчення соціологічної структури має не менш важливе значення ніж дослідження так вказаної юридичної структури норми адміністративного права (зв'язки між гіпотезою, диспозицією, санкцією), оскільки саме вона тісно корелюється з проблематикою цілепокладання норми адміністративного права, і безперечно є своєрідним матеріальним результатом цього інтелектуального процесу. Нагадаємо, що соціологічна структура норми права включає в себе зв'язки, що поєднують між собою такі елементи як сенс (смисл), мета та призначення норми. Природньо, що окреслення вказаних складових є цілком прийнятним й для галузевих різновидів правових норм, у тому числі й адміністративних, щоправда зі своєю специфікою.

ЃZдразу відзначимо, що враховуючи загальновживане значення слів сенс Сутність чого-небудь; значення; зміст. Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила. 2. Розумна підстава; рація. Доцільність, корисність чого-небудь. 3. Мета, основне призначення. 4. Почуття, замисел [1, с. 1306]. та смисл Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь. Роль, важливість чого-небудь. 2. Внутрішній зміст, суть чого-небудь; значення. 3. Мета, завдання, призначення чого-небудь. Користь, вигода [1, с. 1348]., ми у межах цього дослідження будемо використовувати їх як слова-синоніми. Смисл є одною із ключових категорій філософії, зміст якої розкривається зокрема так: 1. ЃZсобливий зміст, яким людина наділяє прояви своєї життєдіяльності, предмети та явища об'єктивного світу в процесі його духовно-практичного освоєння, і внаслідок цього надає їм певного значення в системі людської культури, в ієрархії суспільних цінностей. Характеризуючи суспільні властивості речей, смисл наголошує на їх місце у житті людини, вказує на їхнє суспільно-історичне призначення. В цьому розумінні говорять про смисл буття, смисл праці, смисл життя тощо. 2. Характеристика виразів природних, спеціальних наукових і штучних мов, яка визначає правомірність вживання цих виразів у межах даної конкретної мови. 3. Одна з ознак імені, що характеризує його зміст. У цьому розумінні смислом називають усе, що можна зрозуміти, коли поняття засвоєне [2, с. 590]. адміністративний правовий норма юридичний

Якщо відштовхуватися від філософського розуміння слова «смисл» можна припустити, що його правовий аспект полягає у наділенні законодавцем норми певним реальним змістом, не- обхіднимдлярегулюваннясуспільнихвідносин. Іншими словами, у широкому значенні сенс правової норми полягає у пошуку такої конструкції норми, яка б створила умови для максимально ефективного регулювання правовідносин. Разом з тим, кожна правова норма (у тому числі й будь- яка галузева) має безпосередній смисл, зміст якої відбиває волю законодавця, що встановлюється за допомогою особливої інтелектуальної та вольової діяльності - тлумачення норм права. Саме тлумачення «Тлумачити» (від лат. «interpretatio») - визначати зміст, роз'ясняти, з'ясовувати суть чого-небудь; давати якесь пояснення» [1, с. 538]. відіграє ключову роль у визначенні справжнього сенсу правової норми, правильність результатів якого має соціальне значення.

У цьому контексті слід згадати слова Є. М. Трубецкого, який ще на початку минулого століття зауважував, що для застосування права недостатньо упевнитися в існуванні юридичної норми - потрібно встановити точний зміст тієї норми, яку потрібно застосувати. Є. М. Трубецкой був упевнений в тому, що тлумачення закону не обмежується одним граматичним аналізом. Завдання тлумачення полягає у з'ясуванні внутрішнього сенсу законоположень. Вчений переконував, що таке тлумачення, яке не йде далі букви закону, є надзвичайно небезпечним і може повести до численних зловживань. Виходячи із зазначеного, він вважав, що з'ясування духу закону, намірів і цілей, що мав на увазі законодавець, - ось справжня мета і основне завдання будь-якого тлумачення [3, с. 109].

Не занурюючись глибоко у дискусію з приводу підходів до розуміння тлумачення норм права, відзначимо, що для нас надзвичайно близькими у цій площині наукової проблематики є думки з цього приводу О. В. Білоуса, який зокрема вважає, що:

-«тлумачення права не є окремою стадією чи видом правотворчості, в результаті якого створюється нова норма права. Семантика слів «інтерпретація» та «тлумачення» не передбачає інших інтелектуально-вольових процесів, окрім з'ясування та пояснення (роз'яснення), а спроби розширити значення вказаних слів за рахунок уточнення, що у результаті вказаних розумових процесів створюється нова норма, суперечать їх загальновідомому значенню. Отже, тлумачення -стадія, обов'язковий етап процесу реалізації права»;

-«якщо, наприклад юрисдикційний суб'єкт тлумачить категорію «публічно-правовий спір», він лише уточнює її зміст та ознаки позначеного терміном правового явища чи предмету. Тобто тлумач, відштовхуючись від легального визначення публічно-правового спору роз'яснює зацікавленим особам, чи підпадає під цю категорію їх конфліктна ситуація і чи володіє цей юрисдик- ційних суб'єкт компетенцією та обсягом повноважень, необхідними для його вирішення»;

-«так зване судове тлумачення дійсно в окремих випадках може виходити за межі право- реалізаційного процесу та одержувати риси правотворчості, але лише в тому випадку, якщо це стосується правотлумачної діяльності Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, що прямо передбачено чинним законодавством України, згідно якого, наприклад, суди застосовують під час розгляду справ практику ЄСПЛ як джерело права»;

-««етапність» та складність процесу тлумачення залежить від цілей тлумачення та, відповідно, його різновидів. Зокрема, якщо мова йде про так зване неофіційне тлумачення, то цей процес охоплюється межами лише з'ясування норм права і не передбачає юридичних наслідків такої інтерпретації. Якщо ж мова йде про офіційне тлумачення, то очевидно, що у такому випадку процес тлумачення відбувається у дві взаємопов'язані стадії - з'ясування та роз'яснення;

- «тлумачення слід вважати синонімом таких слів та словосполучень, як: «інтерпретація», «інтерпретаційна діяльність», «правотлумачна діяльність». З конкретизацією, екзегетикою, герменевтикою та правозастосовчою діяльністю ототожнювати тлумачення уявляється помилковим, оскільки вказані слова стосуються інших явищ та видів діяльності»;

-«тлумачення норм права - це інтелектуально-вольова діяльність інтерпретатора, що здійснюється на підставі принципів та за допомогою способів тлумачення, спрямована на з'ясування та/або роз'яснення змісту правової норми з метою правильного й однакового її розуміння та застосування на практиці, може закріплюватися в спеціальних актах інтерпретації, науково-практичних коментарях до законодавства, доктри- нальних джерелах та інших зовнішніх формах результатів тлумачення [4, с. 46-53].

Таким чином, сенс (смисл) адміністративно-правової норми має як широке, так і вузьке значення. У широкому розумінні сенс адміністративно-правової норми полягає у пошуку та ’†ормуванні такої конструкції норми, яка б створила умови для ефективного регулювання адміністративних правовідносин. Натомість, вузьке розуміння смислу норми адміністративного права передбачає погляд на вказану категорію як безпосередній її зміст у якому втілюється воля законодавця, що встановлюється за допомогою особливої інтелектуально-вольової діяльності -тлумачення норм адміністративного права, результати якої можуть закріплюватися в спеціальних актах інтерпретації, науково-практичних коментарях до законодавства, доктринальних джерелах та інших зовнішніх формах.

Уточнимо, що у розрізі адміністративно-правових відносин кінцева мета норми адміністративного права полягає у забезпеченні дієвої реалізації їх учасниками свого адміністративно-правового статусу у публічній сфері. У свою чергу, призначення «Призначення» - 1. Дія за знач, призначити. 2. Розпорядження на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь. Офіційний документ на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь. 3. Роль, завдання кого-, чого-небудь у житті, існуванні. Цілеспрямованість, мета створення чого-небудь. Мета використання чого-небудь. Спосіб використання або застосування чого-небудь. 4. Те, що має статися, неминуча доля; фатум [1, с. 1116-1117]. норми адміністративного права, як складова її соціологічної структури, на відміну від смислу норми, пов'язується вже із результатом процесу реалізації адміністративно-правової норми, а точніше кажучи відповідає за ефективність втілення у життя її сенсу та мети. Ця складова у деякій мірі є своєрідним лакмусовим папірцем усієї соціологічної структури норми адміністративного права, яка підтверджує або ж спростовує життєздатність норми чинити результативний вплив на правовідносини та їх учасників. Відповідь на питання чи ефективна норма права, право у цілому як суспільний регулятор, на наш погляд, є одним із найважливіших, як у правовій доктрині, так і правозастосуванні, оскільки детермінує увесь процес існування правової матерії - зародження ідеї про формування норми права, її обговорення у суспільстві, науковому середовищі, створення правової норми, її тлумачення, застосування тощо.

Ефективність (від лат. Effectus -- виконання, дія) - здатність виконувати роботу і досягати необхідного або бажаного результату з найменшою витратою часу і зусиль [5]. Ефективність (у широкому сенсі слова) - мірило суспільної практики [6, с. 300]. Як вказує Х. А. Джавадов, на сучасному етапі розвитку суспільства термін «ефективність» універсальний. Його застосовують у всіх сферах людської діяльності: економіці, політиці, науці, техніці, культуріі т.д. [7, с. 137]. М. Д. Шаргородський вважає, що ефективність є абстрактним поняттям, що означає тільки здатність застосовуваного засобу сприяти досягненню бажаної мети, оцінка ж належить не до ефективності,адомети,досяЃuненнюякоїслу- жить аналізований засіб [8, с. 57-58; 9, с. 128].

У філософії під ефективністю розуміється здатність діючої причини зробити певний ефект. У філософському аспекті ефективність характеризує цілеспрямовані дії; відзначається зв'язок ефективності зі свідомою діяльністю людей, підкреслюється, що ефективність являє собою ступінь близькості до дійсності «другого роду», що здійснюється людиною [10, с. 46-47; 11, с. 94].

Підкреслимо, що праксеологія (наука про ефективність) піддає оцінці будь-які соціальні, природні чи технічні явища або ж процеси. Людина безпосередньо або обчислювальна машина може оцінювати будь-яку людську діяльність чи сферу існування держави, вплив природних процесів на стан довкілля, збільшення популяції тварин, розвиток флори тощо. Так, наприклад, в полі зору оцінювання людини може опинитись ефективність агропромислового комплексу, використання енергоносіїв, матеріальних ресурсів, ефективність фіскальної функції держави, праці, освіти, виховання, лікування, права, правового регулювання тощо.

Відзначимо, що у нашому баченні ефективність будь-якого правового явища чи діяльності є, звісно, категорією багатоаспектною, що обумовлює виключно комплексний аналіз та оцінку її умов, показників та критеріїв. Саме такий підхід є цілком прийнятним й для визначення ефективності норми адміністративного права, щодо якої у правовій науці, існує думка про те, що, найбільш цілісним є погляд на ефективність адміністративно-правової норми з точки зору таких аспектів, як: людиноцентричний, економічний, політичний, психологічний, аксіологічний, цільовий, утилітарний, поведінковий, конфліктний. Розкрито зміст кожногоізвказанихаспектів[12,с.4].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Підсумовуючи аналіз соціологічної структури норми адміністративного права, зауважимо, що у цій площині структурування вказаного різновиду галузевих норм права яскраво простежується теза про кореляційний зв'язок юридичної та соціологічної будови норми адміністративного права. Так, зокрема у гіпотезі знаходить свій прояв смисл норми адміністративного права, а саме її зміст, у якому втілюється воля законодавця, у диспозиції - розкривається її мета, що полягає у максимально повному закріпленні обсягу адміністративно-правового статусу у публічній сфері учасників відповідних правовідносин, як передумова його дієвої реалізації, а санкція (позитивна чи негативна реакція держави) у свою чергу відповідає за результат реалізації самої ідеї (сенсу) та мети (досягнення кінцевого призначення) норми адміністративного права та ефективність вказаного процесу.

Бібліографічний список

1. Busel, V.T. (E.d.). (2001). Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoyi ukrainskoi movy [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Vocabulary. Kyiv ; Irpin. [in Ukrainian].

2. Shynkaruk, V.I. (Ed.). (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical encyclopedic dictionary]. Kyiv: Abrys. [in Ukrainian].

3. Trubeckoj, E.N. (1998). Jenciklopedija prava [Encyclopedia of Law]. Saint Petersburg [in Russian].

4. Bilous, O.V. (2020). Tlumachennia norm prava: poniattia ta sutnist [Interpretation of rules of law: the concepts and the essence]. Jurnalul juridic national: teorie §i practica. 3, 46-53.

5. Efektyvnist [Efficiency]. Vikipediia: vilna entsyklopediia - Wikipedia: the free encyclopedia.

6. Popov, L.L. (1977). O ponjatii jeffektivnosti administrativno-pravovyh sankcij [On the concept of the effectiveness of administrative-legal sanctions]. Upravlenie i pravo - Management and law. 3, 300 [in Russian].

7. Javadov, Kh. A. (2014). Otdel'nye aspekty implementacii ponjatija «jeffektivnost'Ѓtv ponjatijno-kategorial'nyj apparat grazhdanskogo processa [Separate aspects of the implementation of the concept of «efficiency» in the conceptual and categorical apparatus of the civil process]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law. 4, 133-137 [in Russian].

8. Shargorodskij, M. D. (1973). Nakazanie, ego celi i jeffektivnost'. [Punishment, its purpose and effectiveness]. Leningrad: Izdatel'stvo leningradskogo universiteta [in Russian].

9. lurovska, V.V. (2018). Metody administratyvnoho prava: teoretyko-pravovi ta prakseolohichni aspekty [Methods of administrative law: theoretical-legal and praxeological aspects]. Doctor's thesis. Zaporizhzhya [in Ukrainian].

10. Andryushchenko, M. N. (1971). Ponyatiye effektivnosti i yego filosofskiy smysl [The concept of efficiency and its philosophical meaning]. Uchenyye zapiski kafedr obshchestvennykh nauk vuzov g. Leningrada. Seriya «Filosofiya». Filosofskiye i sotsiologicheskiye issledovaniya - Scientific notes of the departments of social sciences of universities in Leningrad. Series «Philosophy». Philosophical and sociological studies. 12. 42-53. [in Russian].

11. lurovska, V.V. (2018). Metody administratyvnoho prava: pytannia teorii ta praktyky [Methods of administrative law: issues of theory and practice]. Kherson: Helvetica [in Ukrainian].

12. Shakhov, S.V. (2020). Normy administratyvnogo prava: teoretyko-pravovi aspekty efektivnosty [Norms of administrative law: theoretical and legal aspects of effectiveness]. Extended abstract of Doctor's thesis. Dnipro [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru