Публічне управління в забезпеченні сталого розвитку територій: ефективність та результативність

Размещено на http://allbest.ru

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця

Публічне управління в забезпеченні сталого розвитку територій: ефективність та результативність

Лукашев Сергій Валерійович кандидат економічних наук,

професор кафедри державного управління,

публічного адміністрування та економічної політики,

Белявцева Вікторія Володимирівна доктор економічних наук,

професор кафедри державного управління,

публічного адміністрування та економічної політики,

м. Харків

Анотація

Зазначається, що наразі актуальне значення громадського управління та управління у забезпеченні сталого розвитку територій внаслідок актуалізації підготовки, прийняття та реалізації ефективних та якісних управлінських рішень у зв'язку із сучасними змінами та пов'язаними з ними соціально- економічні та екологічні проблеми.

Проаналізовано наукові розробки з вивчення державного управління та адміністрування, визначено їх принципи, функції, методи, механізми. Визначено напрями вдосконалення державного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій, до яких належать: удосконалення нормативно-правового та організаційного забезпечення, надання публічних послуг; своєчасне реагування органів державної влади та управління на соціально-економічні та екологічні проблеми; програмна взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування, громадянського суспільства; удосконалення підготовки прогнозних програмних документів та проведення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування; впровадження передового досвіду державного управління та адміністрування, збалансування соціально-економічних та екологічних інтересів суб'єктів політики територіального розвитку; удосконалення людських ресурсів, підготовка спеціалістів державного сектору управління та управління.

Зазначено, що започатковано реформи, які стосуються всіх сфер життя, висувають нові вимоги до реалізації державного управління та адміністрування у забезпеченні сталого розвитку території. Наголошено, що їх модернізація можлива за умови забезпечення ефективного функціонування їх механізмів.

Наголошується, що саме державне управління та адміністрування в Україні має здійснюватися з урахуванням сучасних тенденцій розвитку територій, їх потенціалу та має бути стратегічно спрямованим на їх сталий розвиток. Зазначено, що в контексті забезпечення сталого розвитку територій має бути використаний зарубіжний досвід державного управління та адміністрування, який потребує подальшого дослідження.

Ключові слова: державне управління; сталий розвиток територій; ефективність, економічна, соціальна та системна ефективність, методи оцінки.

Abstract

Public administration in ensuring sustainable development of territories: theoretical and organizational aspect

Lukashev Serhiy Valeriyovych Candidate of Economic Sciences, professor of the department of Public Administration and Economic Policy, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics, Kharkiv

Belyavtseva Victoria Volodymyrivna Doctor of economic sciences, professor of the department of public administration, public administration and economic policy Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics, Kharkiv

It is noted that the significance of the public is currently being updated management and administration in ensuring sustainable development of territories as a result of actualization of preparation, acceptance and implementation of effective and quality management decisions in connection with modern changes and related with them socio-economic and environmental problems. Analyzed scientific developments in the study of public administration and administration, their principles, functions, methods, mechanisms are defined. Areas of improvement of public management and administration have been determined in the context of ensuring the sustainable development of territories, which include: improvement of regulatory and organizational support, provision of public services; timely response of public authorities and management of socio-economic and environmental problems; software interaction of state authorities and local self-government bodies, civil society; improving the preparation of predictive program documents and carrying out a strategic environmental assessment state planning documents; implementation of best practices public management and administration, balancing socio-economic and ecological interests of subjects of territorial development policy; improvement of human resources, training of public sector specialists management and administration. It is noted that reforms have been initiated, which relate to all spheres of life, put forward new requirements for implementation public management and administration in ensuring sustainable development territory It was emphasized that their modernization is possible under the conditions of provision effective functioning of their mechanisms. It is emphasized that it is public management and administration in Ukraine should be carried out taking into account modern trends in the development of territories, their potential, and should be strategically oriented to their sustainable development. It is indicated that it should be foreign experience of public management and administration was used in in the context of ensuring the sustainable development of territories, which needs further of research

Keywords: public administration; sustainable development of territories; efficiency, economic, social and systemic effectiveness, assessment methods.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах сьогодення глибокого осмислення потребують сучасні зміни та пов'язані з ними соціальні, економічні и екологічні проблеми.

Проблеми сталого розвитку територій вказують на важливість їх розв'язання завдяки ефективному здійсненню публічного управління та адміністрування в Україні.

Глобалізація соціально-економічних відносин вказує на важливість удосконалення публічного управління та адміністрування, зокрема в забезпеченні сталого розвитку територій. Для задоволення потреб населення в різних сферах життєдіяльності, вирішення проблем особливого значення набуває реформування сучасної системи публічного управління та адміністрування в Україні.

Ефективність (результативність) функціонування системи публічного управління і адміністрування знаходить вираз у практичному втіленні прийнятих рішень економічного, соціального, екологічного характеру у різних галузях народного господарства та суспільному середовищі. Цей контекст (рішення-результат) покладається базисним (принаймні декларативно) у зміст реформи системи державного управління, яка має за мету підвищення ефективності функціонування органів влади в стратегічних орієнтирах та результативність операційної діяльності. Тому проблематика об'єктивного оцінювання на основі вироблення задовільної для практичних потреб інформаційної і аналітичної бази критеріїв набуває важливого значення, оскільки на теперішній час не сформовано єдиного загальноприйнятого підходу до встановлення такого типу ефективності та не вироблені усталені методики й організаційні процедури її проведення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З метою формування нової моделі публічного управління та адміністрування, забезпечення їх ефективності в контексті забезпечення сталого розвитку територій потребує додаткового аналізу напрацювання вчених з дослідження публічного управління та адміністрування. Теоретичним основам, функціонуванню публічного управління та адміністрування в Україні приділяли увагу різні сучасні науковці.

Так, наприклад, у термінологічному словнику «Публічне управління» вченою Л. Новак-Каляєвою зазначається, що публічне управління забезпечує підвищення ефективності управлінської діяльності завдяки високому рівню громадської підтримки та консолідації суспільства навколо спільних цілей, воно пов'язане з демократичними цінностями, принципами верховенства права, поваги до гідності людини, рівності, справедливості, недискримінації, безпеки, ефективності тощо [1].

Н. Гавкалова зазначає, що формування управлінської парадигми в рамках публічного адміністрування є новим етапом розвитку державно-управлінських відносин, метою яких постає досягнення максимального балансу інтересів публічного і приватного секторів [2].

У Державній стратегії регіонального розвитку на 2021- 2027 роки підкреслюється недостатня спроможність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інституцій регіонального розвитку до ефективного впровадження реформ, надання високоякісних послуг населенню та розв'язання соціально-економічних проблем розвитку територій в Україні [3].

На думку С. Чернова та С. Гайдученко, актуальним завданням удосконалення системи публічного адміністрування в Україні є забезпечення плідної взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування [4, с. 64]. Для розвитку наведеного і в контексті дослідження ефективності у сфері публічного адміністрування вітчизняними науковцями Н. О. Шура та О. В. Смірновим відзначається, що «при прийнятті таких рішень необхідно забезпечувати конкурентоспроможність результатів (політичних, економічних, технологічних та ін.), що отримані як їх наслідок» [5]. Незважаючи на приділення уваги публічному управлінню та адмініструванню, їх функціонуванню, актуальним є визначення напрямів їх удосконалення, зокрема в контексті забезпечення сталого розвитку територій та визначенню ефективності публічного управляння.

Мета і завдання статті. Мета статті полягає у розкритті сучасних орієнтирів для вироблення обґрунтованих параметрів встановлення ефективності ї результатної діяльності органів публічного управління і адміністрування та формулювання адекватних сучасним умовам підходів до їх виміру.

Виклад основного матеріалу

Недостатня розробленість, низька дієвість механізмів регіональної політики сталого розвитку територій загострюють проблеми як соціально-економічного, так і екологічного розвитку. Формування сучасної системи публічного управління та адміністрування в Україні зумовлює необхідність аналізу наукових підходів до них. Аналіз напрацювань вчених з дослідження публічного управління та адміністрування свідчить, що у науковій літературі виявлено відмінність у теоретичних підходах до цих понять, що, на нашу думку, пов'язано з існуванням розбіжностей тлумачення дефініцій «управління» та «адміністрування» в довідковій літературі, в джерелах із різних галузей наукового знання.

Управління - це цілеспрямована взаємодія суб'єкта і об'єкта, яка здійснюється у формі ухвалення та реалізації рішень, виконання функцій і супроводжується домінуванням відносин підпорядкування, що характеризуються залежністю об'єкта від суб'єкта, централізацією, відповідальністю суб'єкта за стан існуючої системи [6]. Управління передбачає імперативність у процесі його впровадження, безумовність виконання та ухвалення управлінських рішень, обмеження прав суспільства [7].

Адміністрування - це цілеспрямована взаємодія публічних адміністрацій з юридичними та фізичними особами щодо забезпечення реалізації законів та підзаконних актів і виконання функцій: планування, що визначає напрямки розвитку, створення правових, економічних умов тощо для реалізації інтересів учасників взаємодії, розподілу праці, кооперування та координування діяльності, моніторинг результатів.

Відносини, які супроводжують адміністрування, характеризуються підпорядкованістю закону, а не суб'єкту, децентралізацією, узгодженням інтересів учасників процесу, відповідальністю суб'єкта та об'єкта за стан існуючої системи [6]. Адмініструванням є форма надання управлінської послуги, при якій враховуються інтереси суспільства [7]. До основних форм публічного управління та адміністрування вчені відносять: публічно-політичну форму, яка використовується для формування та реалізації стратегій, політик, програм, проєктів, планів; правову форму, що проявляється у нормативно-правовій діяльності, використовується в процесах державного регулювання, стимулювання, підтримки; інституційну форму (відбувається інституалізація суспільних відносин шляхом створення органів публічної влади та управління, затверджуються повноваження та відповідальність цих структур правовими актами у положеннях про них); організаційну форму, яка призначена для формування організаційних структур, налагодження організаційних відносин в них і між ними [8].

Особливості публічного управління: публічне управління спирається на державну владу, підкріплюється та забезпечується нею; забезпечує взаємодію інтересів держави та населення; залучення населення до участі в політичному, соціально-економічному, громадському, суспільному процесах; поширюється на суспільство у сфері проведення міжнародної політики; держава наділяє таке управління системною якістю; здійснюється в межах панування верховенства права, завдяки законодавчо відрегульованому й практично діючому механізму контролю суспільства над органами державної влади та місцевого самоврядування; діє системно, поєднуючи функціонування таких структур, як механізм держави, державний апарат, державну службу і публічні прояви суспільства [9, с. 58]. До особливостей публічного адміністрування відносять: забезпечення реалізації рішень органів влади; застосування як демократичних, так і публічних, ліберальних форм і методів управління соціально-економічним і суспільним розвитком країни [9]. територіальний управління адміністрування україна

Поняття «ефективність» з погляду формалізованої категорії є достатньо відносним, властивим більшою мірою цілеспрямованому процесу, проте нерозривно пов'язаним з певним результатом діяльності. Цією категорією, яка складається з сукупності якісних та кількісних характеристик в параметрі конкретно означеної системи, розкривається отриманий той чи інший спланований результат. Понятійний апарат в оперуванні критеріями результативності достатньо близький за значенням до цільового підходу у розумінні ефективності. Разом із тим, як, наприклад, наводиться в ДСТУ ISO 9000:2007, існують відмінності між цими поняттями, де результативність (effectiveness) подана як ступінь реалізації запланованої діяльності та досягнення запланованих результатів, а ефективність (efficiency) виражена через співвідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами.

У теорії достатньо розробленими є декілька підходів до оцінювання ефективності управління, зокрема цільовий, функціональний, композиційний, поведінковий та ін. Виходячи із практичної специфіки управлінської діяльності у сфері публічного управління та адміністрування найбільш відповідним у розробках науковців розглядається цільовий підхід Він ґрунтується на тому, що головною метою діяльності будь-якої системи управління у цій сфері виступає критерій досягнення встановлених цілей найбільш раціональним способом.

Цей підхід в наукових розробках часто поєднують з методами оцінювання ефективності управління за поведінковим підходом, процедури якого ґрунтуються на вимірах досягнення балансу інтересів усіх зацікавлених груп у результатах діяльності публічних інституцій. Цей критерій розглядається базовим в процесах оцінювання ефективності державного управління за поведінковим підходом, який забезпечується системою показників, які характеризують ступінь його досягнення: використовуються як методи прямих розрахунків, так і методи опосередкованого оцінювання (експертні методи, анкетне опитування тощо) [9].

Для порівняння параметрів оцінки ефективності державного управління наведемо параметри деяких компонентних критеріїв, які використовуються Світовим банком. До них належать: експертні опитування і методи встановлення рівня урахування думки населення (оцінка різних аспектів життя суспільства) і підзвітності державних органів. Ця компонента спрямовується на встановлення оцінного індикатора якості роботи державних службовців, рівня їх незалежності від політичного тиску і можливостей реалізації задекларованої державної політики. Виділяється значимість якості законодавства, оцінка якого дозволяє оцінити спроможність уряду формувати і реалізовувати раціональну політику, правові акти якої сприяють умовам безпечного функціонування і розвитку приватного сектору. і сприяють його розвитку. Врахування критерію «верховенство закону» має за мету оцінити ступінь впевненості різних суб'єктів у встановлених суспільством нормах, а також організацію програм боротьби з корупцією.

Основним базовим завданням для побудови адекватної сучасним умовам оцінно-аналітичної моделі виміру результативності та ефективності публічного адміністрування и управління є формулювання системи критеріїв, які покладаються в основу певної парадигми оцінювання. У сучасній практиці використовують різні типи показників результативності, в т. ч. кінцевих ефектів, безпосередніх результатів і використання ресурсів. Ці показники вважаються такими, що загалом охоплюють необхідні параметри виміру результативність та ефективність публічного адміністрування та в узагальненому виді дають змогу оцінити властиві цій сфері принципові складові управління. Безперечно, що найбільш вимірним є показник використання ресурсів, який розкриває їх витрату на діяльність органу виконавчої влади за заданих бюджетних обмежень. Загалом критерії ефективності містять у собі ознаки і прояви функцій управління, проте аналіз на їх основі рівня якості результативного управління повинен бути сфокусованим на забезпеченні потреб та інтересів суспільства.

Визначення рівня ефективності управління державних органів характеризується значною кількістю методологічних підходів та викликає чи не найбільш активну дискусію серед дослідників та фахівців-практиків. Під час оцінювання діяльності державних органів і державних службовців методи оцінювання витрат поступово витісняються методами оцінювання за результатами. У сфері державного управління результати діяльності державної служби класифікують за трьома видами: прямий результат, що піддається кількісній оцінці, яку здійснюють відповідно до критеріїв економічної ефективності; непрямий результат, до якого включають і наслідки профілактичної, превентивної діяльності органів державної влади, факти отримання якого стають очевидними лише в довгостроковій перспективі; соціальна ефективність, яка передбачає досягнення «суспільних цілей». Основним її критерієм є відповідність діяльності проблемам і бажанням клієнта чи споживача державних послуг і, врешті-решт, усього суспільства [10].

Щодо сутності сталого розвитку, то воно проявляється в якісних змінах територій, які розвиваються на принципах ефективного демократичного управління на місцевому рівні, що надає змогу переходити на новий, якісний рівень. Для того, щоб можна було вивести територіальну громаду на траєкторію сталого розвитку, слід визначити ресурсну забезпеченість території, а також збалансувати економічні, соціальні та екологічні інтереси суб'єктів політики місцевого розвитку, проаналізувати ситуацію, що склалася в різних секторах економіки тієї чи іншої території. Сталий розвиток визначається факторами економічного зростання, які його забезпечують, тобто факторами пропозиції, факторами попиту і розподілу, але при цьому такий розвиток охоплює значно ширше їх коло, а саме: розвиток науки, технологій, інформаційних послуг, фактори (політичні, соціально-економічні, екологічні), які в комплексі є джерелами сталого розвитку [11].

В умовах розвитку сучасного державотворення в Україні зростає значимість публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій, актуалізуються питання підготовки, ухвалення та реалізації управлінських рішень. Управлінська практика свідчить про необхідність застосування нових підходів до публічного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій. Наразі все більшого значення набуває концепція збалансованого (сталого) розвитку, яка спрямована на інтеграцію соціальної, економічної та екологічної складових розвитку. Поява цієї концепції пов'язана з необхідністю розв'язання екологічних проблем і врахування екологічних питань в процесах планування та ухвалення рішень щодо соціально-економічного розвитку територій.

Для проведення об'єктивного та достовірного оцінювання ефективності системи управління в державних інституціях повинна бути вироблена адекватна система критеріїв, на основі якої можна визначити фактично складений на певний період часу рівень і якість управлінської діяльності, його відповідність потребам, запитам та вимогам суспільства. Для проведення такої оцінки у деяких наукових розробках пропонується всі критерії об'єднати у три групи: функціональної оцінки, витратної оцінки, спеціальної (в т. ч. соціальної) ефективності. Наводяться аргументації та обґрунтування, що такий підхід дозволить забезпечити комплексність і цілісність оцінювання. Тобто йдеться про те, що такий процес оцінювання ефективності системи управління може забезпечити порівняння цілей, що реалізуються і визначеними програмними документами та оцінити суспільні витрати на впровадження управлінських рішень з отриманими результатами від їх реалізації.

Аналіз сформульованих у теорії і застосовуваних на практиці методів і критеріїв оцінювання ефективності діяльності державних органів дозволяє стверджувати, що сьогодні найбільш поширеним є підхід, у якому використовуються інтегральні показники ефективності. У досліджуваній сфері домінують індикатори, що відображають основні політичні або економічні параметри цього виду діяльності. Разом із тим, при застосуванні цього підходу виникають різні аспекти складності: побудова інтегральних показників для відповідного оцінювання утруднена тим, що отримані результати від реалізації функцій державного управління в більшості не завжди безпосередньо пов'язані з якістю державного управління. З розвитком ринкових стосунків і в результаті здійнення відповідних реформ, що впроваджують в життя принципи сучасного державного менеджменту, і об'єкт і суб'єкт державного управління стають більш розділеними, а саме здійснюється перехід від прямих методів впливу на суспільство до непрямих форм участі, в зв'язку з чим отримані результати стають менш прогнозованими і знаходяться в залежності від великої кількості зовнішніх чинників [12]. З практичного погляду в основі проблеми лежать суперечності, що виникають уже в процесі застосування розроблених на рівні центральних органів влади методик моніторингу ефективності діяльності державних інституцій за затвердженими узагальненими показниками оцінки, що не відбивають специфічних особливостей функціонування територій і не враховують усіх граней державної вертикалі управління.

Отже, публічне управління та адміністрування в Україні має відповідати сучасним викликам, здійснюватися завдяки впровадженню нових підходів до підготовки документів державного планування з урахуванням проблем сталого розвитку територій. Саме тому, нині підготовці, прийняттю та реалізації управлінських рішень має приділятися особлива увага. Фахівці у сфері публічного управління та адміністрування мають знати не тільки особливості підготовки та ухвалення управлінських рішень в органах публічної влади, а й про інформаційне забезпечення управлінських рішень, методи та технології ухвалення управлінських рішень, забезпечення якості управлінських рішень, ефективність управлінських рішень в органах публічної влади.

Висновки

В Україні зростає значущість публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій внаслідок актуалізації питання підготовки, ухвалення та реалізації ефективних та якісних управлінських рішень у зв'язку із сучасними змінами та пов'язаними з ними проблемами. Реальні тенденції в Україні вказують на необхідність вирішення соціально-економічних і екологічних проблем завдяки удосконаленню публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій. Управлінська практика свідчить про необхідність оновлення механізмів публічного управління та адміністрування в Україні. Одним із напрямів удосконалення публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій може стати розробка Стратегії публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій в Україні, спрямованої на формування ефективної системи публічного управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій. Також має бути використано зарубіжний досвід публічного управління та адміністрування в контексті забезпечення сталого розвитку територій, наприклад створення відповідних органів публічної влади, діяльність яких сприятиме посиленню координації між органами публічної влади у забезпеченні сталого розвитку територій, запровадженню міжсекторальних підходів, що потребує подальших досліджень.

З огляду на очікувані передумови повоєнної розбудови національного господарства і відповідних суспільних трансформацій проблема оцінювання ефективності державного управління й публічного адміністрування стане ще більш актуальною. Вважаємо, що об'єктивні результати такої оцінки та її аналітичні зрізи дадуть змогу сформулювати базисну основу не тільки для своєчасного виявлення існуючих проблем, але й оперативного визначення шляхів удосконалення управлінських процесів на всіх рівнях публічного адміністрування та державного управління. На основі проведеного аналізу використовуваних в теорїї і практиці моделей оцінки ефективності державного управління з використанням критеріїв результативності сформулюється висновок про вищу якісну характеристику тих оцінних і аналітичних систем, які ґрунтують координати своїх вимірів на основі синтезованого показника, який втілює у собі кількісні і якісні характеристики досягнення конкретно поставлених цілей до органу публічного управління, а також економічність у використання наявних ресурсів та результатну складову у функціонуванні народного господарства країни загалом.

Література

1. Публічне управління: термінол. слов. / за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. Київ. НАДУ, 2018. 224 с.

2. Гавкалова Н. Л., Власенко Т. А., Гордієнко Л. Ю. та ін. Вступ до публічного адміністрування : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Л. Гавкалової. Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2016. 382 с

3. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021- 2027 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. №2 695 // База даних «Законодавство України» /ВР України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF#Text

4. Чернов С., Гайдученко С. Публічне адміністрування : текст лекцій. Харків : ХНУМГ, 2014. 97 с.

5. Шура Н. О., Смірнов О. В. (2017). Дослідження ефективності застосування механізмів прийняття рішень місцевими адміністраціями у контексті публічного адміністрування. Ефективна економіка, 12.

6. Публічне адміністрування в Україні: навчальний посібник / за заг. ред. В. В. Корженка, Н. М. Мельтюхової. Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». 2011. 306 с.

7. Публічне управління та адміністрування в умовах інформаційного суспільства: вітчизняний і зарубіжний досвід: монографія / за заг. ред. С. Чернова, В. Воронкової, В. Банаха. Запоріжжя : ЗДІА, 2016. 606 с.

8. Бакуменко В., Бондар І., Горник В., Шпачук В. Особливості публічного управління та адміністрування: навчальний посібник. Київ : КНУКіМ, 2016. 167 с.

9. Обушна Н. І. Публічне управління як нова модель організації державного управління в Україні : теоретичний аспект. Ефективність державного управління, 2015. Вип. 44 (1). С. 53-63.

10. Коваленко Є. О. (2016). Методологія оцінювання ефективності державного управління якістю життя населення : моногр. Право та державне управління, 1(22)

11. Місцеве самоврядування в Україні: сучасний стан та основні напрями модернізації : наукова доповідь / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка. Київ : НАДУ, 2014. 128 с.

12. Соколов А. В. (2014). Сучасні підходи до оцінки якості державного управління /А. В. Соколов. // Державне управління: удосконалення та розвиток, 4. Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN= UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=r&S21FMT=ASP_meta&C21COM= S&2_S21P03= FILA=&2_S21STR= Duur_2014_4_13. ^_

References

1. Publichne upravlinnya [Public management] (2018). Teⁱrm-^^ol. slov. / za zag. red. V. S. Kujbidy, M. M. Bilynskoyi, O. M. Petroye. Kyiv: NADU, 224 [in Ukrainian].

2. Gavkalova N. L., Vlasenko T. A., Gordiyenko L. Yu. ta in. (2016). Vstup do publichnogo administruvannia [Introduction to public administration]. Navch. posib. / za zag. red. N. L. Gavkalovoyi. Kharkiv. KhNEU im. S. Kuznecya [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi strategii rehionalnoho rozvytku na 2021-2027 roky [On approval of the State Strategy for Regional Development for 2021-2027] (2020), Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny 695 from 5 serptember 2020, Oficz. visn. Ukrayiny. [in Ukrainian]

4. Chernov S. & Gajduchenko, S. (2014), Publichne administruvannia [Public administration]. Tekst lekcij. Kharkiv. 97 [in Ukrainian]

5. Shura, N., Smirnov, О. (2017). Study of the effectiveness of the application of decisionmaking mechanisms by local administrations in the context of public administration. Efficient economy, 12 [in Ukrainian].

6. Publichne administruvannya v Ukrayini [Public administration in Ukraine] (2011). Navch. posib. / za zag. red. V. V. Korzhenka, N. M. Meltiukhovoyi. Kharkiv: Magistr [in Ukrainian].

7. Publichne upravlinnya ta administruvannya v umovax informatsiinoho suspil'stva: vitchyznianyi i zarubizhnyi dosvid [Public management and administration in the information society: domestic and foreign experience] (2016). Monografiya / za zag. red. S. Chernova, V. Voronkovoi, V. Banakha. Zaporizhzhya: ZDIA [in Ukrainian].

8. Bakumenko, V., Bondar, I., Gornyk, V. & Shpachuk, V. (2016), Osoblyvosti publichnoho upravlinnia ta administruvannia [Features of public management and administration]. Navch. posib. Kyyiv : KNUKiM, 167 [in Ukrainian].

9. Obushna, N. І. (2015), Publichne upravlinnia yak nova model⁵ organizatsii derzhavnoho upravlinnia v Ukraini: teoretychnyi aspekt [Public management as a new model of public administration in Ukraine: theoretical aspect]. Efektivnfst de^zha^^ogo upravlinnya, 44, 53-63 [in Ukrainian].

10. Kovalenko, Ye. O. (2016). Methodology for assessing the effectiveness of public administration of quality of life: a monograph. Law and Public Administration, 1 (22) [in Ukrainian].

11. Mistseve samovriaduvannia v Ukraini: suchasnyi stan ta osnovni napriamy modernizatsii [Local self-government in Ukraine: current state and main directions of modernization]. Nauk. dop. / za zag. red. Yu. V. Kovbasyuka. K.: NADU, 128 [in Ukrainian]

12. Sokolov, A. V. (2014). Modern approaches to assessing the quality of public administration. Public Administration: Improvement and Development, 4. Retrieved from: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P2TDBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20& S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Duur_2014_4_13 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru