Публічне управління в умовах децентралізації влади
Вплив децентралізації на публічні функції, визначення її сутності, а також головні типи та форми. Обґрунтування ідеальної моделі децентралізації, її основні етапи та особливості. Адміністративний та демократичний типи децентралізації, її необхідність.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.12.2023 |
| Размер файла | 36,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Університет Григорія Сковороди в Переяславі
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Публічне управління в умовах децентралізації влади
Бурик Зоряна Михайлівна,
доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри публічного управління та адміністрування
Дзевелюк Марина Володимирівна,
кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри публічного управління та адміністрування
Рабенчук Олег Петрович,
кандидат історичних наук, старший викладач кафедри публічного управління та адміністрування
м. Переяслав
м. Вінниця
Анотація
Децентралізація виступає практично універсальною ознакою реформ державного сектору, в країнах, які розвиваються. Це пов'язано із тим, що поширеним є переконання, що органи місцевого самоврядування, які є ближчими до своїх громадян, можуть забезпечити суспільні блага набагато ефективніше, ніж центральна влада. Стратегічні напрямки розвитку України в умовах євроінтеграції потребують застосування принципово нової концептуальної інституалізації влади, а також імплементації моделі публічного управління.
У статті визначено вплив децентралізації на публічні функції, встановлено сутність децентралізації у широкому, вузькому та традиційному розмінні. Наведено типи та форми децентралізації. Обґрунтовано ідеальну модель децентралізації, наведено її особливості. Розшифровано адміністративний та демократичний типи децентралізації. Визначено необхідність проведення децентралізації, а також визначені принципи забезпечення ефективної системи публічного управління в умовах її проведення. Визначено послідовні кроки по реалізації новітніх засад публічного управління з використанням засад демократичного транзиту.
Сформовано ключові нормативно-правові умови, на основі яких стане можливим забезпечити поступову модернізацію діючої системи публічного управління в Україні відповідно до принципів децентралізації влади. Встановлено необхідність залучення до публічного управління в умовах децентралізації самоврядних суб'єктів, таких як комунальні підприємства, товариства, спілки, об'єднання, недержавні школи, лікарні, муніципальні об'єднання, які працюють на правах громадських об'єднань. Визначено етапи проведення децентралізації в Україні з моменту входження цього процесу в активну фазу. Наведено проблеми, які перешкоджають завершенню децентралізації та реформуванню системи публічного управління, а саме активна фаза військових дій з російською федерацією, і як наслідок, запровадження воєнного стану в Україні. Визначено напрямки вирішення наявних проблем через запровадження таких механізмів інституційних змін як фінансовий, соціальний та ринковий.
Ключові слова: децентралізація, публічне управління, громадянське суспільство, органи місцевого самоврядування, функціонування держави, делегування функцій держави, воєнний стан.
Abstract
BurykZorianaMykhailivnaDoctor of Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of Public Management and Administration, HryhoriiSkovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav
DzeveliukMarynaVolodymyrivnaCandidate of Science and Law, Senior Teacher of the Department of Public Management and Administration, VinnytsiaMykhailoKotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnitsa,
Rabenchuk Oleg PetrovychCandidate of Historical Sciences, Senior Lecturer of theDepartment of Public Menagement and Administration, VinnytsiaMykhailoKotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnitsa
Public administration in the conditions of decentralization of power
Decentralization is an almost universal feature of public sector reforms in developing countries. This is due to the fact that there is a widespread belief that local governments, which are closer to their citizens, can provide public goods much more effectively than the central government. The strategic directions of Ukraine's development in the conditions of European integration require the application of a fundamentally new conceptual institutionalization of power, as well as the implementation of a model of public administration.
The article defines the impact of decentralization on public functions, establishes the essence of decentralization in broad, narrow and traditional terms. The types and forms of decentralization are given. The ideal model of decentralization is substantiated, its features are given. The administrative and democratic types of decentralization are deciphered. The need for decentralization is determined, as well as the principles of ensuring an effective system of public administration in the conditions of its implementation. Consecutive steps to implement the latest principles of public administration using the principles of democratic transit have been determined. The key regulatory and legal conditions have been formed, on the basis of which it will be possible to ensure the gradual modernization of the current system of public administration in Ukraine in accordance with the principles of decentralization of power. The necessity of involvement in public management in conditions of decentralization of self - governing subjects, such as communal enterprises, societies, unions, associations, non-state schools, hospitals, municipal associations, which work under the rights of public associations, has been established. The stages of decentralization in Ukraine from the moment this process enters the active phase are determined. The problems that prevent the completion of decentralization and reform of the public administration system are presented, namely the active phase of military operations with the Russian Federation, and as a result, the introduction of martial law in Ukraine. Directions for solving the existing problems through the introduction of such mechanisms of institutional changes as financial, social and market have been determined.
Keywords: decentralization, public administration, civil society, local self-government bodies, state functioning, delegation of state functions, martial law.
Основна частина
Постановка проблеми. Сьогодні Україна перебуває в епіцентрі кардинальних змін, які зумовлені процесами глобалізації, соціально - економічної та цивілізаціиної трансформації. Ці зміни в першу чергу здійснюють вплив на функціонування різноманітних урядових та неурядових і інших політичних інституціи, які беруть участь у забезпеченні орієнтирів суспільного розвитку та формують пріоритети для протистояння усім внутрішнім та зовнішнім факторами. Водночас під впливом глобальних викликів виникає необхідність до розробки та впровадження комплексу реформ, орієнтованих на модернізацію національної економіки, сприянню забезпечення збалансованого прогресивного розвитку нашої країни, як високо розвинутої, конкурента спроможної європейської держави із високим рівнем життя населення, соціальною та економічною стабільністю, усталеними демократичними підходами до управління тощо. У таких умовах саме децентралізація влади в системі публічного управління дає можливість здійснювати системне планування на місцях та враховувати думку громадян, що проживають на різних територіях. Централізована система публічного управління, яка була поширена донедавна, передбачала максимальну ієрархізацію влади. Разом із тим, з початку незалежності почались активно обговорюватись та відбуватись процеси деконцентрації влади, як перший крок на етапі децентралізації.
Відтак, перехідна модель публічного управління, яка використовується сьогодні в Україні, визначає необхідність завершення реалізації реформи децентралізації влади, що була загальмована в результаті військових дій.
Саме під впливом децентралізації розпочинається процес активного формування та розвитку системи дієвого місцевого самоврядування, як складової частини публічної влади територіальних громад. Своєю чергою, дієва мережа органів місцевого самоврядування, розв'язує питання місцевого рівня, з урахуванням потреб та колективних інтересів її жителів, що значно підвищує ефективність публічного управління. Враховуючи той факт, що Україна зараз перебуває на перехідному етапі децентралізації влади, високої актуальності набувають питання функціонування системи публічного управління, що зумовлює високу актуальність тематики дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розгляд особливостей децентралізації влади відстежується у працях як міжнародних, так і вітчизняних науковців. Зокрема, вивченню теоретичних та практичних питань децентралізації системи публічного управління присвячені праці таких вчених, як Горобець Н., Троян О., Страшок Є. [1], Приходченко Л., Саханєнко С., Надолішній П., Крупник А., Панченко Г., Попов М., Мануїлова К., Біла-Тіунова Л., Білоус-Осінь Т., Тодощак О. [2], Калаянов Д., Кормич Б., Вагонова О., Горпинич О., Ісіок С., Тимошенко Л., Романюк Н. [4], Кирилова В. та ін. Проте, не применшуючи вклад зазначених авторів, вважаємо, що динамічність процесів у сфері децентралізації влади та публічного управління формують собою поле для проведення подальших розвідок з урахуванням актуальних моментів.
Метою статті виступає здійснення наукового та практичного обґрунтування особливостей функціонування публічного управління в умовах децентралізації влади та визначення стратегічних векторів його подальшого реформування.
Виклад основного матеріалу. Децентралізація влади призводить до фундаментальних змін у тому, як публічні функції реалізовуються і глобально змінюють процес управління ресурсами. Державна політика розглядає децентралізацію як процес для досягнення різних цілей, включаючи покращення надання послуг на місцевому рівні, управління, підзвітності та економічного і соціального розвитку територій. Тенденції щодо децентралізації показують певні успішні досягнення, але існує багато доказів, які свідчать про посередню її продуктивність і наявність значної кількості викликів. Попри це, багато держав продовжують проводити децентралізацію, стверджуючи, що вона зумовлена чинниками, які виходять за рамки заявлених цілей.
Перш ніж перейти до безпосереднього розгляду особливостей публічного управління в умовах децентралізації, пропонуємо детальніше встановити сутність цього процесу. Зазвичай децентралізацію прийнято розглядати в широкому та вузькому значеннях. Ряд науковців, зокрема Горобець Н., Троян О. та Страшок Є. пропонують децентралізую розглядати й в традиційному значенні. Так, у широкому розумінні при децентралізації проводиться поділ влади на центральну та місцеву; у вузькому - здійснюється передача більшої частини повноважень органам місцевого самоврядування, а в традиційному - проводиться розширення повноважень, без збільшення меж їх власних компетенцій. [1]. Останнє, традиційне розуміння децентралізації є домінуючим у вітчизняному публічному управлінні.
У Конституції України, затвердженій 28 червня 1996 року, децентралізація визначена, як одна із засад, на якій будується територіальний устрій держави. Її особливістю виступає поєднання централізації та децентралізації при здійсненні державної влади, що історично є втіленням геополітичного положення держави та централізованої командно - адміністративної системи державного управління. Існує три типи децентралізації: політична, адміністративна і фіскальна, а також чотири її основні форми - деволюція, делегування, деконцентрація і дивестиція [2]. Використовувані в практиці територіального управління моделі різняться за свободою у прийняття рішень, незалежно від центральної влади й наявністю для цього необхідних ресурсів.
Ідеальною моделлю децентралізації влади є система горизонтального управління, за якої кожен територіальний рівень володіє власною компетенцією, яка не перетинається із владними повноваженнями вищих рівнів управління. Проте, практично ніде у світі не існує цілковито горизонтальної системи управління [3].
Водночас розрізняють два типи децентралізації: адміністративний та демократичний. Перший тип передбачає розширення функцій місцевої влади, дозволяючи їй самостійно та якоюсь мірою незалежно діяти, проте в межах встановлених для неї компетенцій. На противагу першому, другий тип децентралізації передбачає формування розгалуженої мережі місцевого самоврядування, із перекладенням функцій з розв'язання питань місцевого рівня на осіб, які обираються місцевими жителями.
Обидва типи децентралізації активно обговорюються в наукових колах, серед різних фахівців галузі, проте на практиці просування цього процесу в Україні до цього часу відбувалося досить повільно. Деякою мірою це пояснюється тим, що Україна є унітарною державою, що передбачає зосередження всіх владних функцій на центральному рівні. Окрім того, відстежується обмеженість повноважень органів місцевого самоврядування у чинному законодавстві, а також низький рівень активності громадськості у демократизації суспільства.
Проте, враховуючи той факт, що децентралізація є вираженням розвитку демократії, а також дозволяє зберегти єдність держави, її інститутів, розширити місцеве самоврядування, активізувати населення на забезпечення власних інтересів, звузити вплив держави на суспільство, замінюючи механізм централізованого управління на саморегуляцію, вироблену самим суспільством, зменшити витрати на утримання апарату державного управління - масштабна децентралізація стає питанням часу [4].
В таких умовах важливості набуває встановлення принципів забезпечення ефективної системи публічного управління. На основі узагальнення пропозиції зарубіжних та вітчизняних експертів зазначимо основі з них (табл. 1):
Принципи забезпечення ефективної системи публічного управління
|
Ніколюк О. Мироненко Б., Кирилова В. |
- наявність чіткого алгоритму трансформації діяльності та структури органів публічного управління на основі забезпечення впровадження єдиної, проте більш якісної системи публічного управління, з дотриманням ієрархічної структури підпорядкування згори-вниз; - встановлення функціональної приналежності органів публічного управління від визначених виконавчих функцій; - забезпечення підзвітності органів управління на місцях; - плавний перехід від діючої системи відповідальності, сфокусованої на виконанні внутрішніх системних правил до оцінки звітності, яка розбудовується на основі соціально вагомих динамічних результатах діяльності; - закріплення в Конституції України гарантій незалежності органів місцевого самоврядування в межах функцій, які за ними законодавчо визначені; - реформування системи публічної служби для забезпечення її деполітизації, раціоналізації та персоніфікації, незалежної підконтрольності серед органів громадського суспільства; - поширення нових моральних правил та обов'язків у публічному управлінні відповідно до їх нової ролі на місцевому рівні. |
|
|
Коваленко Г. Топольскова Д. |
-проведення децентралізації державної влади необхідно здійснювати разом із збільшенням обсягів повноважень територіальних громад, для прискорення їх розвитку, підвищення якості наданих громадянам послуг та посилення принципу демократичності їх діяльності; - об'єднувати адміністративно-територіальні одиниці необхідно за принципом наявності спільного адміністративного центру; - організація публічного управління з використанням поділу адміністративно-територіальних одиниць відповідно до вимог Nomenclature of Territorial Units for Statistics |
|
|
Лелеченко А, Васильєва О., Куйбіда В., Ткачук А. |
- забезпечення гарантування органам публічного управління на місцях через прийняття відповідних законодавчих актів, права передачі визначеного ряду функції та встановлення відповідальності за їх виконання або надання публічних послуг; - розробка механізмів інформування територіальних громад про вартість послуг, наявні альтернативні варіанти їх надання, наявні ресурси та джерела їх надходження; - запровадження механізмів, за допомогою яких місцеві жителі зможуть висловлювати своє ставлення щодо визначених, обраних ними представниками у владі, пріоритетів і шляхів їх досягнення, що дозволить залучити громадян до процесу прийняття рішень; - формування прозорого механізму відповідальності за вжиті заходи та реалізовані програми, яка базується на публічному та зрозумілому інформуванні населення, що з одного боку дозволяє громадянам ефективно реагувати на продуктивність та здійснювати контроль за досягненнями місцевих органів влади встановлених цілей, а з іншого боку - дозволяє простимулювати політиків та посадових осіб на місцях бути ближчими до народу. |
Джерело: розроблено авторами на основі [5-7]
децентралізація публічний адміністративний
Відтак, початковими кроками до реалізації новітніх засад публічного управління повинно стати запровадження суспільно-політичних, соціально - економічних та інституціиних умов для модернізації. Ключовими рисами таких кроків повинно стати формування у населення готовності до стрімких змін. Наступний крок передбачає перехід від традиційної системи публічного управління до загальноприйнятої моделі публічного управління європейського взірця, яка представляється як необхідно організаційно - правова форма для здійснення трансформаційного процесу. Специфічними рисами даного етапу виступають наявність розмежування публічних та приватних інтересів на практиці.
Приходченко Л., Саханєнко С. та Надолішній П. вважають, що у процесі здійснення децентралізації місцеве самоврядування все більше набуває рис повноцінної гілки публічного управління, зростає його роль під час управління суспільним розвитком, а отже виникає необхідність побудови дієвого механізму його взаємодії із законодавчою та виконавчою гілками державної влади вищих рівнів. З огляду на саму природу інституту місцевого самоврядування, ключовим елементом механізму такої взаємодії може в майбутньому стати Асоціація місцевого самоврядування [8].
При цьому, переслідуючи мету провадження реформи публічного управління в Україні на засадах демократичного транзиту, найбільш прийнятним буде використання не лише приписів Нового публічного управління та сформованих на його основі засад системи управління, а застосування більш консервативної - моделі «Нової веберівської держави», концепція якої була розроблена ще у далекому 2004 році, для описування практики реформування публічного управління на теренах Європи. Це пов'язано із тим, що у межах парадигми «Нового публічного управління», як вважає Сокольська Т., Поліщук С., ставиться акцент на управлінні за цілями та продуктивністю, використанні ринкових механізмів замість централізованого регулювання та контролю [9]. Тому, з урахуванням методологічної точки оцінки саме модель «Нової веберівської держави» є більш нормативною у національному контексті, із наявністю значних зауважень щодо перспективних особливостей її генези, стану розвитку і перспектив у найближчому майбутньому.
Відтак, сформуємо ключові нормативно-правові умови, на основі яких стане можливим забезпечити поступову модернізацію чинної системи публічного управління в Україні відповідно до принципів децентралізації влади:
1. Реформування чинного законодавства щодо розширення повноважень органів публічного управління на місцях.
2. Відмова від поширеного до нині розподілу влади на місцях на загальнодержавну та самоврядну, а також формування єдиної системи представників органів місцевого самоуправління на регіональному та локальному рівнях, які обиратимуться безпосередньо населенням територіального округу та отримуватимуть фінансування від центральних органів публічного управління відповідно до чинного законодавства [5].
3. Запровадження інституційного забезпечення публічного управління.
4. Законодавче закріплення принципу пріоритетності законних вимог до органів публічного управління на місцях в межах переданого переліку повноважень та фінансових ресурсів.
5. Трансформація центральних органів публічного управління повинна відбуватись з відкиданням директивних владних повноважень із яскраво вираженою монополією на розробку, прийняття та впровадження рішень, переходячи до повноважень щодо контролю за якістю та своєчасність реалізації заходів органами на місцях.
6. Виконання функцій державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування необхідне на етапі перехідного періоду, проте ніяким чином не у вигляді сталої наглядової інспекції після його завершення. Окрім того, перехідний статус повинні мати адміністративні обмеження, які накладаються на діяльність органів місцевого самоврядування, адже їх наявність як така суперечить вимогам ратифікованої в Україні Європейської хартії місцевого самоврядування та іншим міжнародним документам [10].
7. Законодавче закріплення у Конституції неможливості дострокового припинення повноважень місцевого самоуправління. При цьому наділити повноваженнями щодо дострокового розпуску виконавчого органу виборний орган, який представляє соціально-економічні інтереси жителів громади. Тобто рішення про перевибори будуть прийматись згідно із результатами місцевого референдуму або ж кваліфікованою більшістю місцевих депутатів [10].
8. Запровадження практики проведення зовнішнього публічного аудиту діяльності органів публічного управління через залучення сторонніх фахових організацій, а також безпосередньо через відповідних представників організованого суспільства, повноваження яких визначаються законом та договорами щодо трьохстороннього партнерства.
9. Внутрішній контроль за діяльністю місцевих органів публічного управління повинен покладатись на місцеві ради, які є вільно обраними населенням певної територіальної громади. Водночас виключне право зовнішнього контролю повинно передаватись громадським організаціям, які функціонують на території громади. При цьому зовнішній контроль з боку органів публічної влади є можливим і необхідним в частині проведення перевірки цільового використання коштів субвенцій з державного бюджету. Саме тому на місцевому рівні на виконання принципу самостійності у виконанні статутних повноважень відбувається формування регіональних аудиторських палат, яким надається виключне право здійснювати перевірку діяльності органів місцевого самоврядування [5].
10. При виникненні конфліктних ситуацій щодо соціально-економічних інтересів або в інших випадках, які не регулюються законом, до їх вирішення необхідно залучати вищий орган національного аудиту, котрий здійснює свою діяльність керуючись принципом невтручання в діяльність органів виконавчої влади.
За виконання таких умов, органи місцевого самоврядування отримують в розпорядження права щодо реалізації принципів бюджетної децентралізації. Іншими словами вони мають змогу здійснювати адміністрування податкових надходжень за ієрархією «знизу-вверх», а не навпаки, що дуже поширено зараз. Разом з тим, принципи ефективної податкової системи, на встановлених засадах бюджетної централізації повинні визначатись на законодавчому рівні окремим нормативно-правовим актом. Окрім того, центральні органи публічного управління повинні бути позбавлені права й можливостей щодо вільного втручання у місцеву фінансову систему.
Невід'ємним елементом реформування публічного управління в умовах децентралізації влади повинно бути активне залучення самоврядних суб'єктів на місцевому рівні, які здатні виконувати частину управлінських функцій, а також надавати послуги публічного характеру. У європейському законодавстві до таких суб'єктів належать комунальні підприємства, товариства, спілки, об'єднання, недержавні школи, лікарні, муніципальні об'єднання, які працюють на правах громадських об'єднань та ін. Водночас вони не обмежують розширення повноважень органів місцевого самоврядування [1].
На практиці, з моменту настання незалежності України питання щодо впровадження децентралізації неодноразово підіймалося, але на реальні дії не вистачало політичної волі. Активної фази цей процес досягнув у квітні 2014 року, коли Кабінетом міністрів України було схвалено «Концепцію реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади». Концепцією передбачалось визначення напрямків, механізмів та термінів формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для населення, надання якісних та загальнодоступних публічних послуг, формування інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян у всіх сферах життєдіяльності на місцевому рівні, а також узгодження загальнодержавних інтересів з інтересами територіальної громади [11]. Окрім зазначеної Концепції, нормативно-правова база децентралізації складається із:
1. Закону України «Про місцеве самоврядування» №2320-ІХ від 21.05.1997 року зі змінами та доповненнями станом на 09.07.2023 року.
2. Закону України «Про місцеві вибори» №2322-ІХ від 14.07.2015 року зі змінами та доповненнями станом на 10.07.2022 року.
3. Закону України «Про органи самоорганізації населення» №2671-VIII від 11.07.2001 року зі змінами та доповненнями станом на 01.01.2020 року.
4. Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» №2849-ІХ від 11.07.2002 року зі змінами та доповненнями станом на 31.03.2023 року.
5. Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001 року зі змінами та доповненнями станом на 01.08.2021 року.
Умовно, децентралізацію в Україні можна розподілити на 4 відокремлені етапи [12]:
1. Починаючи з 2014 року по теперішній час - децентралізація влади та формування підґрунтя для успішного функціонування територіальних громад.
2. 2014-2019 роки опирається на забезпечення інтересів жителів і передбачає передачу значної частини владних повноважень на місця, ресурсів та відповідальності.
3. 2020-2021 роки - формування базового рівня місцевого самоврядування, через затвердження нової територіальної основи діяльності органів влади (адміністративно-територіального устрою базового рівня). Було сформовано 1469 територіальних громад.
4. 2022 рік - по теперішній час - внесення змін до Конституції України щодо децентралізації, які є обов'язковими для подальшого проведення реформи і її успішного завершення.
Однак, варто зазначити, що нині децентралізація та перетворення публічного управління не можуть бути повністю здійснені. Передусім це пов'язано із тим, що Україна зараз перебуває у фазі активних бойових дій з російською федерацією. Окрім того, існує низка інституційних проблем, які стримують, а в деяких випадках повністю унеможливлюють перехід на нові стандарти публічного управління, зокрема в контексті підвищення оборонної здатності України.
В першу чергу, необхідно відзначити реальну незакінченість адміністративно-територіальної реформи, що може втілитись у зростанні інституційних диспропорцій у відносинах між центральними та місцевими органами влади на всіх рівнях. Особливо небезпечним у цьому випадку виступає так званий «Малехівський прецедент», який утворився в результаті скасування в судовому порядку приєднання Малехівської громади до Львівської об'єднаної територіальної громади, хоча жодного інституційного механізму виконання рішення суду на практиці не існує [12]. Окрім того, на всіх рівнях управління все більше поширюється думка про доцільність проведення децентралізації як такої та можливість її згортання, поруч із підсиленням владної вертикалі не лише на час воєнного стану, а й на перспективу.
По-друге, розподіл функцій управління між органами державної та місцевої влади та інститутами громадянського суспільства щодо виконання ними функцій публічного управління є катастрофічно неврегульованим.
По-третє, застарілість системи військового обліку та формування мобілізаційного резерву, що втілюється в те, що органи державної влади, місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства не залучені в цей процес на належному рівні, а це особливо негативно враховуючи стан, в якому зараз перебуває країна.
По-четверте, відстежується значне ускладнення ситуації через високий рівень корупції та інституційних дисфункцій. Це, своєю чергою, блокує ефективність механізмів публічного управління в Україні. Найбільш яскраво ці негативні тенденції відстежуються у ситуаціях щодо зловживання у сфері оподаткування, розподілом гуманітарної допомоги, яка активно надходить від країн-партнерів, земельних ресурсів, виїздом чоловіків призовного віку за межі адміністративного кордону України та ін.
Як зазначає Миколюк А., окремою проблемою функціонування механізму публічного управління є його реалізація на тимчасового окупованих територіях та в районах безпосередніх військових дій. Адже в населених пунктах, де було зруйновано чи пошкоджено інфраструктуру та логістичні зв5язки виникають не лише питання про забезпечення населення речами першочергової необхідності та організації для них безпечних умов, а й про порядок поводження з документами, питання евакуації, формування гуманітарних коридорів, продовольчої логістики [13]. На поточний момент, згідно з заявою Національного агентства України з питань державної служби, в більшості таких населених пунктів система публічного управління змогла адаптуватись до нових умов і стала на захисті національних інтересів.
У такій ситуації гостро постає потреба до підвищення ефективності публічного управління як такого по всій території України з урахуванням передового досвіду розвинутих країн в частині запровадження моделі стратегування розвитку держави та регіонів. Суть даної моделі полягає в об'єднанні зусиль таких ланок системи публічного управління як органи державної влади, місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства при запровадженні таких механізмів інституційних змін як [14]:
- фінансовий - реформування системи фінансування заходів, визначених у стратегічних документах і планах розвитку територій та громад;
- соціальний - перетворення соціальних інститутів, в першу чергу неформальних, для подолання наявних дисфункцій та обмежень, які стримують розвиток як держави, так і регіонів;
- ринковий - підвищення ефективності використання людських, природних та матеріальних ресурсів, через впровадження механізмів відкритої конкуренції, демонополізації ринків і приватизації державної та комунальної власності, яка використовується з нижчою ефективності, ніж могла б бути.
У той же час, розуміючи необхідність завершення децентралізації в Україні урядом відновлено активний етап реформи. Зокрема, 18 липня поточного року Президентом України було підписано новий Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Метою його прийняття є встановлення нових правових та організаційних засад проходження служби в місцевих органах, заснованих на принципах професійної та неупередженої діяльності, а також реалізація права на вільний доступ до служби в органах місцевого самоврядування. Окрім того, Законом планується привести у відповідність службу в органах місцевого самоврядування до вимог бюджетного законодавства та вимог нового адміністративно-територіального поділу [15].
Висновки. Підсумовуючи проведене дослідження, можемо зазначити, що децентралізація виступає ключовим елементом кожного із практичних напрямків імплементації засад публічного управління. Так, в рамках першого кроку реформування системи публічного управління відбувається передача повноважень та ресурсів з вищих рівнів на нижчі, що формує передумови для здійснення деконцентрації влади у межах діючої системи публічного управління. Другий крок реформування характеризується виходом на перший план органів місцевого самоврядування, які стають ключовими виконавцями владних повноважень на місцях. Третій крок перетворення системи публічного управління повязаний із її покращенням в частині посилення її демократизації, поступового підвищення участі громадськості у діяльності владних установ, проведення контролю за результативністю їх діяльності.
Разом з тим, у дослідженні встановлено, що активна фаза військових дій з російською федерацією значною мірою впливає на реформу децентралізації та організацію публічного управління в Україні. В першу чергу це пов'язано із відсутністю ефективної взаємодії між центральними та місцевими органами влади, а також інститутами громадянського суспільства, що перешкоджає подоланню інституційних проблем, які стримують адаптацію країни до умов воєнного часу та значно обмежують перспективи її економічного розвитку у пост воєнний період. Окрім того, до проблем, які перешкоджають процесам розвитку засад публічного управління відносять інституційні прогалини в нормативно-правовому підґрунті адміністративно-територіальної реформи, а також високий рівень корупції. За таких умов, важливого значення набуває формування нової системи стратегування розвитку держави та її регіонів та громад з урахуванням актуальних вимог воєнного стану. Ключовими механізмами при цьому є фінансовий, соціальний та ринковий.
Література
1. Горобець Н., Троян О., Страшок Є. Поняття децентралізації публічної влади в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. №5. С. 149-150.
2. Біла-Тіунова Л., Білоус-Осінь Т., Тодощак О. Децентралізація публічної влади: навч.-метод. посібник. Одеса, 2023. 66 с.
3. Smoke P. Managing Public Sector Decentralization in Developing Countries: moving beyond conventional recipes. Public Administration and Development. 2015. vol.35. pp. 250-262. DOI: 10.1002/pad.1736
4. Вагонова О., Горпинич С., Ісіков С., Тимошенко Л., Романюк Н. Публічне управління в умовах децентралізації влади: монографія. Дніпро: Нац. Техн. Ун-т «Дніпровська політехніка», 2019. 109 с.
5. Ніколюк О. Мироненко Б., Кирилова В. Реформування системи публічного управління в умовах децентралізації влади. Економіка харчової промисловості. 2022. №2 (14). С. 78-79.
6. Коваленко Г., Топольскова Д. Впровадження децентралізації публічної влади на основі досвіду європейських країн. Науковий вісник ужгородського національного університету. 2017. №13 (1). С. 121-122.
7. Лелеченко А., Васильєва О., Куйбіда В., Ткачук А. Місцеве самоврядування в умовах децентралізації повноважень: навч. посіб. Київ, 2017. 110 с.
8. Приходченко Л, Саханєнко С., Надолішній П. та ін. Система публічного управління в умовах децентралізації влади: механізми горизонтальної взаємодії монографія. Одеса, 2017. 332 с.
9. Сокальська Т., Поліщук С. Ефективне нове публічне управління та децентралізація як умови стійкого розвитку сільських територій. Публічне управління ХХІ століття: синтез науки та практики. URL: https://rep.btsau.edu.ua/bitstream/BNAU/5623/1/efektyvne_nove.pdf (дата звернення 23.07.2023).
10. Котиленець К.В. Особливості організації публічної влади в умовах децентралізації. Європейський вимір публічного управління: матеріали ІУ регіональної наукової конференції. Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2021. С. 72-75
11. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України №333-р від 1 квітня 2014 року. Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р#Text (дата звернення 23.07.2023).
12. Гоголь Т., Мельничук Л. Трансформація територіальних громад в умовах децентралізації в Україні. Право та державне управління. 2022. №1. С. 218.DOIhttps://doi.org/10.32840/pdu.2022.L32
13. Миколюк А. Публічне управління в умовах військового стану: питання ефективності. Публічне управління та адміністрування в Україні. 2022. №29. С. 45-47. DOIhttps://doi.org/10.32843/pma2663-5240-2022.29.
14. Борщевський В., Василиця О., Матвєєв Є. Публічне управління в умовах воєнного стану: інституційні трансформації, стратегічне планування та механізм розвитку. Держава та регіони. 2022. №2. С. 30-34.
15. Президент підписав закон про службу в органах місцевого самоврядування. Укрінформ. 2023. URL:https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3737509-prezident-pidpisav-zakon-pro-sluzbu-v-organah-miscevogo-samovraduvanna.html (дата звернення 23.07.2023).
References
1. Horobets, N., Troian, O., &Strashok, Ye. (2019). Poniattiadetsentralizatsiipublichnoivlady v Ukraini [Concept of decentralization of public power in Ukraine]. Yur; ydychnyinauk©–-^^ielektronnyizhurnal - Legal scientific elec^^o^icjo^^^~nal, 5,149-150 [in Ukrainian].
2. Bila-Tiunova, L., Bilous-Osin, T.,&Todoshchak, O. (2023). Detsentralizatsiiapublichnoivlady [Decentralization of public power]. Odesa [in Ukrainian].
3. Smoke, P. (2015). Managing Public Sector Decentralization in Developing Countries: moving beyond conventional recipes. Public Administration andDe^velo^^e^t, 35, 250-262. DOI: 10.1002/pad.1736 [in English].
4. Vahonova, O., Horpynych, S., Isikov, S., Tymoshenko, L., &Romaniuk, N. (2019). Publichneupravlinnia v umovakhdetsentralizatsiivlady [Public management in conditions of decentralization of power]. Dnipro: Nats. Tekhn. Un-t «Dniprovskapolitekhnika» [in Ukrainian].
5. Nikoliuk, O. Myronenko, B., &Kyrylova, V. (2022). Reformuvanniasystemypublichnohoupravlinnia v umovakhdetsentralizatsiivlady [Reforming the system of public administration in conditions of decentralization of power]. Ekonomikakharchovoipromyslovosti - Economics of the food industry, 2 (14), 18-19 [in Ukrainian].
6. Kovalenko, G., &Topol'skova, D. (2017). Vprovadzhennyadecentralizaciyipublichnoyivlady' naosnovidosviduyevropejs'ky'xkrayin [Implementation of decentralization of public power based on the experience of European countries]. Naukovy'jvisny'kuzhgorods'kogonacional'nogouniversy'tetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 73 (1), 121-122 [in Ukrainian].
7. Lelechenko, A., Vasy'l'yeva, O., Kujbida, V., &Tkachuk, A. (2017). Miscevesamovryaduvannya v umovaxdecentralizaciyipovnovazhen' [Local self-government in conditions of decentralization of powers: training. manual. Ky'yiv, [in Ukrainian].
8. Pry'xodchenko, L, Saxanyenko, S., &Nadolishnij, P. (2017). Sy'stemapublichnogoupravlinnya v umovaxdecentralizaciyivlady': mexanizmy' gory'zontal'noyivzayemodiyi [The system of public management in conditions of decentralization of power: mechanisms of horizontal interaction]. Odesa, [in Ukrainian].
9. Sokal's'ka, T., &Polishhuk, S. (n.d.). Efekty'vnenovepublichneupravlinnya ta decentralizaciya yak umovy' stijkogorozvy'tkusil's'ky'xtery'torij [Effective new public management and decentralization as conditions for sustainable development of rural areas]. Publichneupravlinnya XXI stolittya: sy'nteznauky' ta prakty'ky' - Public administration of the 21st century: synthesis of science and practice. Retrieve from https://rep.btsau.edu.ua/bitstream/BNAU/5623/1/efektyvne_nove.pdf [in Ukrainian].
10. Kotylenets, K.V. (2021). Osoblyvostiorhanizatsiipublichnoivlady v umovakhdetsentralizatsii [Peculiarities of the organization of public authority in conditions of decentralization]. Yevropeiskyivymirpublichnohoupravlinnia:materialy IV rehionalnoinaukovoikonferentsii - The European dimension of public administration: materials of the 4th regional scientific conference, (pp. 72-75). Chernihiv: NU «Chemihivskapolitekhnika» [in Ukrainian].
11. Pro sxvalennyaKoncepciyireformuvannyamiscevogosamovryaduvannya ta tery'torial'noyiorganizaciyivlady' v Ukrayini: RozporyadzhennyaKabinetuMinistrivUkrayiny' [On the approval of the Concept of reforming local self-government and territorial organization of power in Ukraine: Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine]. (2014, April 16). VidomostiVerxovnoyiRady' Ukrayiny' - Information of the VerkhovnaRada of Ukraine. Retrieve from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-r#Text [in Ukrainian].
12. Hohol, T., &Melnychuk, L. (2022). Transformatsiiaterytorialnykhhromad v umovakhdetsentralizatsii v Ukraini [Transformation of territorial communities in conditions of decentralization inUkraine]. Pravo ta derzhavneupravlinnia - Law and public administration, 1, 218. DOI https://doi.org/10.32840/pdu.2022.1.32 [inUkrainian].
13. My'kolyuk, A. (2022). Publichneupravlinnya v umovaxvijs'kovogostanu: py'tannyaefekty'vnosti [Public administration under martial law: the issue of efficiency]. Publichneupravlinnya ta administruvannya v Ukrayini - Public management and administration in Ukraine, 29, 45-47 [in Ukrainian].
14. Borshchevskyi, V., Vasylytsia, O., &Matvieiev, Ye. Publichneupravlinnia v umovakhvoiennohostanu: instytutsiinitransformatsii, stratehichneplanuvannia ta mekhanizmrozvytku [Public administration under martial law: institutional transformations, strategic planning and development mechanism]. Derzhava ta rehiony - State and regions. 2,30-34 [in Ukrainian].
15. Prezy'dentpidpy'savzakon pro sluzhbu v organaxmiscevogosamovryaduvannya [The President signed the law on service in local self-government bodies]. (2023). Ukrinform - Ukrinform. Retrieved from https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3737509-prezident - pidpisav-zakon-pro-sluzbu-v-organah-miscevogo-samovraduvanna.html [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Реформування медичних закладів з метою ефективного управління їх діяльністю, ресурсами та потенціалом у певній об’єднаній територіальній громаді. Проблеми та основні шляхи удосконалення системи охорони здоров’я в умовах децентралізації влади в Україні.
статья [202,6 K], добавлен 07.02.2018Місцеве самоврядування в системі публічної влади в Україні. Основні етапи становлення та проблеми реалізації діяльності місцевого самоврядування. Врахування європейського досвіду децентралізації влади на сучасному етапі реформування місцевої влади.
дипломная работа [105,7 K], добавлен 10.10.2014Ознайомлення з результатами досліджень бюджетних правовідносин у сфері бюджетної реформи та децентралізації фінансових ресурсів держави. Розгляд етапу фіскальної децентралізації. Аналіз необхідності вдосконалення механізму міжбюджетного регулювання.
статья [23,2 K], добавлен 11.09.2017Визначення та характеристика основних шляхів впровадження реформ з децентралізації влади в Україні. Ознайомлення з метою адміністративно-правового регулювання. Дослідження й аналіз головних характеристик зазначених моделей місцевого самоуправління.
эссе [130,3 K], добавлен 18.09.2019Висвітлення основних теоретичних положень щодо врегулювання діяльності системи державного управління та виділення основних аспектів важливості забезпечення проведення децентралізації в Україні. Напрями реформування органів місцевого самоврядування.
статья [27,3 K], добавлен 06.09.2017Місце самоврядування в системі держава - суспільство, його поняття, виникнення і еволюція. Роль децентралізації, регіонального й місцевого самоврядування в системі демократичного правління. Досвід децентралізації унітарних держав Франції та Іспанії.
контрольная работа [27,7 K], добавлен 07.04.2009Розгляд особливостей успадкованої централізованої системи влади. Аналіз перспектив децентралізації та федералізації. Опис моделі реформованої системи органів публічної влади на місцях. Дослідження суті реформ в компетенції громад, району, регіону.
презентация [553,1 K], добавлен 13.01.2015Фактори, що визначають стан місцевого самоврядування, їх проблематика. Економічна основа. Повноваження, делегування повноважень. Особливості української моделі місцевого самоврядування. Концептуальне та законодавче визначення оптимальної децентралізації.
реферат [40,1 K], добавлен 04.04.2008Адміністративно-територіальна (регіональна) автономія як один із способів децентралізації влади в унітарній державі. Гарантії прав та свобод людини і громадянина, його відмінності та проблеми становлення на сучасному етапі розвитку законодавства України.
контрольная работа [42,3 K], добавлен 25.09.2008Поняття децентралізації та деконцентрації влади, їх сутність і особливості, основний зміст і значення в діяльності держави. Порядок і законодавча база діяльності місцевого самоврядування, його повноваження. Історія становлення самоврядування в Україні.
реферат [45,5 K], добавлен 07.04.2009Пошук оптимальної моделі консолідації фінансових ресурсів об'єднаних громад для ефективного забезпечення надання медичних послуг в Україні. Пропозиції щодо формування видатків бюджету громади на різні види лікування. Реформування сфери охорони здоров'я.
статья [33,7 K], добавлен 06.09.2017Реформування адміністративно-територіального устрою на засадах децентралізації. Висвітлення з науково-методологічних та практичних позицій досягнутих результатів, виявлених проблем та шляхів продовження адміністративно-територіальної реформи в Україні.
статья [62,0 K], добавлен 11.10.2017Розгляд приватного права як системи юридичної децентралізації, його відмінності від принципів публічних правовідносин. Основні проблеми розвитку українського цивільного законодавства. Тенденції розвитку інститутів речових та зобов'язальних прав.
реферат [26,8 K], добавлен 03.11.2010Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.
реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013Основні структурні елементи влади: суб'єкти та об'єкти, джерела та ресурси. Дослідження відкритої, напівприхованої та тіньової влади. Відкриті та приховані типи впливу. Класифікація влади: економічна, соціальна, духовно-інформаційна та політична.
презентация [418,0 K], добавлен 30.11.2015Інститути безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, як частина політичної думки. Референдум як засіб демократичного управління державними справами.
контрольная работа [21,4 K], добавлен 17.12.2013Історія та головні етапи розвитку базових засад інформаційного суспільства в Україні. Суть та місце інформаційно-аналітичної складової в діяльності органів державної влади, її цілі та значення на сучасному етапі, доцільність та необхідність посилення.
реферат [22,0 K], добавлен 28.05.2014Вексель як цінний папір, його властивості. Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні. Принципи вексельного права. Можливість передачі та переуступки векселя. Типи та форми індосаменту і цесії, характерні особливості індосаменту, основні функції.
контрольная работа [34,7 K], добавлен 09.07.2012Держава як організаційно-правова структура публічно-політичної влади, її характеристика, устрій і форми. Функції і принципи державного управління. Форми політико-правових режимів. Філософія державного управління. Рушійна сила сучасної української держави.
реферат [42,6 K], добавлен 26.04.2011Поняття принципів і функцій права, їх характеристика, особливості, а також розкриття сучасних поглядів на функції права. Форми і методи втілення в життя функцій права. Причини невиконання функцій права. Функції права і механізм управління держави.
курсовая работа [43,6 K], добавлен 11.05.2011
