Організація взаємодії підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування та громадськістю у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

ННІ права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Організація взаємодії підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування та громадськістю у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності

Обшалов Сергій Володимирович

доктор юридичних наук, доцент

заступник директора

Санакоєв Дмитро Борисович

кандидат юридичних наук, доцент

завідувач кафедри кримінального процесу

та стратегічних розслідувань

Анотація

кіберполіція досудовий розслідування громадськість

У статті розкрито особливості організації взаємодії підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування та громадськістю у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності.

Встановлено, що ефективність взаємодії підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування та громадськістю у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності багато в чому залежить від обрання форми взаємодії, її відповідності до законодавчих норм, відомчих нормативно-правових актів з урахуванням рекомендацій оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та криміналістичної теорії та практики.

На підставі узагальнення слідчої практики виокремлено різні форми взаємодії, зокрема: процесуальні й непроцесуальні.

У першій групі виділено: виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів - 91 %; повідомлення уповноваженій особі про результати проведення процесуальних дій та розшукових заходів - 86 %; сприяння слідчому при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій - 72 %.

Серед непроцесуальних (організаційних) форм взаємодії слідчого з оперативними підрозділами кіберполіції визначено такі: спільне планування заходів - 77 %; взаємний обмін первинною (оперативною) інформацією під час розслідування злочину - 83 %; спільна організація й планування слідчих (розшукових) дій та НСРД - 77 %; консультування - 79 %.

Доведено, що структурними елементами будь-якої діяльності, у тому числі й оперативно-розшукового супроводження, як однієї з форм взаємодії оперативного працівника кіберполіції, слідчого та представників громадськості у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності, є: об'єкт, мета, завдання, суб'єкти, дії, результат. Працівник оперативного підрозділу кіберполіції, слідчий та представники громадськості взаємодіють у досить широкому спектрі правових та інших відносин.

Ключові слова: взаємодія, сприяння, кіберполіція, оперативний підрозділів, органи досудового розслідування, Національна поліція, громадськість, докази, доказування, протидія, злочин, кримінальне правопорушення, інтелектуальна власність, зловживання, службова особа.

Obshalov Serhii Volodymyrovych Doctor of Law, Associate Professor, deputy director of the Educational and Scientific Institute of Law and Training of Specialists for National Police Units, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

Sanakoiev Dmytro Borisovych PhD, Associate professor, Head of the Department of Criminal Procedure and Strategic Investigations of the Educational and Scientific Institute of Law and Training of Specialists for National Police Units, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

Organization of interaction of cyber police units with pre-judicial investigation bodies in the process of proving crimes in the sphere of intellectual property

Abstract

The article reveals the peculiarities of the organization of the interaction of cyber police units with pre-trial investigation bodies and the public in the process of proving crimes in the field of intellectual property.

It has been established that the effectiveness of the interaction of cyber police units with pre-trial investigation bodies and the public in the process of proving crimes in the field of intellectual property largely depends on the choice of the form of interaction, its compliance with legislative norms, departmental legal acts, taking into account the recommendations of the operational-investigative, criminal- procedural and forensic theory and practice.

Based on the generalization of investigative practice, various forms of interaction are distinguished, in particular: procedural and non-procedural.

In the first group, the following are highlighted: execution of the investigator's order to conduct investigative (search) actions, covert investigative (search) actions and other measures - 91%; notification to an authorized person about the results of procedural actions and search measures - 86%; assistance to the investigator in conducting separate investigative (search) actions and covert investigative (search) actions - 72%.

Among the non-procedural (organizational) forms of interaction of the investigator with the operational units of the cyber police, the following are identified: joint planning of activities - 77%; mutual exchange of primary (operational) information during the investigation of a crime - 83%; joint organization and planning of investigative (search) actions and NSRD - 77%; counseling - 79%.

It has been proven that the structural elements of any activity, including operational and investigative support, as one of the forms of interaction between an operational worker of the cyber police, an investigator and representatives of the public in the process of proving crimes in the field of intellectual property, are: object, goal, task , subjects, actions, result. An employee of the operative division of the cyber police, an investigator and representatives of the public interact in a fairly wide range of legal and other relations.

Keywords: interaction, facilitation, cyber police, operative units, pre-trial investigation bodies, National Police, public, evidence, proving, countermeasure, crime, criminal offense, intellectual property, abuse, official.

Постановка проблеми

Ефективність протидії кримінальним правопорушенням передбачає наявність безперервної взаємодії всіх органів і підрозділів Національної поліції, а також взаємодії з іншими правоохоронними та державними органами, засобами масової інформації, громадськістю. Значення цієї взаємодії зумовлюється тим, що рішення однієї з найбільш важливих задач, що стоять перед Національною поліцією, - швидке і повне виявлення та припинення кримінальних правопорушень - може бути досягнуте тільки спільними і узгодженими зусиллями всіх органів і підрозділів Національної поліції. Особливого значення під час виявлення та припинення кримінально протиправних дій підрозділами кримінальної поліції набуває взаємодія зі слідчими. Так, з метою швидкого викриття винних за вчинення кримінально протиправних дій чинне кримінальне процесуальне та оперативно-розшукове законодавство України зобов'язує оперативні підрозділи здійснювати взаємодію зі слідчими [1].

Питання взаємодії органів слідства і дізнання завжди було одним із головних у процесі досудового розслідування, оскільки тільки їх ефективна спільна праця гарантує виконання кримінально-процесуальних та оперативно-розшукових завдань, що виникають на всіх стадіях кримінального процесу. Ці підрозділи є такі, що доповнюють один одного, тому що лише сукупність їх прав та обов'язків забезпечує виконання мети кримінального процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності, так як довершенням кримінально-процесуальних та криміналістичних засобів, які використовує слідчий, є оперативно-розшукова діяльність, суб'єктом здійснення якої являється оперативний працівник [2]. Враховуючи специфіку вчинення та особливості доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності окремим суб'єктом взаємодії є представники громадськості, які залучаються до виконання окремих завдань майже на усіх стадіях кримінального судочинства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У юридичній літературі загальній характеристиці взаємодії органів слідства і дізнання приділено чимало уваги. Ця проблема розглядалася в працях таких вчених, як А.М. Балашов, Ф.Ю. Бердичевський, А.Ф. Волобуєв, В.В. Гевко, М.К. Гурський, І.М. Гуткін, А.Я. Дубинський, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Л.М. Карнєєва, І.Ф. Крилов, А.І. Бастрикін, О.І. Кривенко], О.М. Ларін, Г.А. Матусовський, В. В. Найдьонов, В.В. Пивоваров, Л.І. Щербина, М.А. Погорецький, С.В. Слинько, А.А. Чувильов, М.Є. Шумило, Г.М. Ясинський та ін.

Роботи науковців, які працювали за цим напрямом, зробили вагомий внесок у розвиток науки і є серйозним досягненням у галузі оперативно-розшукової діяльності, кримінального процесу та криміналістики, проте виникає чимало проблемних питань щодо того, як повинні діяти слідчі, оперативні працівники кіберполіції та представники громадськості у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності.

Мета статті - визначення особливостей організації взаємодії підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування та громадськістю у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності.

Виклад основного матеріалу

Ефективність взаємодії підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування та громадськістю у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності багато в чому залежить від обрання форми взаємодії, її відповідності до законодавчих норм, відомчих нормативно-правових актів з урахуванням рекомендацій оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та криміналістичної теорії та практики. Тому при питаннях оперативно-розшукового забезпечення кримінального судочинства, на нашу думку, питання про форми взаємодії є таким, на яке необхідно звернути увагу в першу чергу.

Процесуальне рішення про взаємодію слідчого з оперативними підрозділами кіберполіції зумовлено з одного боку ситуацією, що склалася у кримінальному провадженні, вирішення якої в інформаційному контексті викликає необхідність взаємодії, аз іншого - доцільністю вибору форм взаємодії цих суб'єктів, яке має бути мотивованим. Умотивованість цього рішення полягає в приведенні у конкретному процесуальному акті відповідних підстав, що спричинюють необхідність та доцільність обрання даної форми взаємодії. Відсутність мотивування прийнятого рішення ускладнює розуміння оперативними працівниками конкретних завдань і мети взаємодії, що негативно впливає на її ефективність. Більшість авторів, не даючи визначення формам взаємодії, поділяють їх на процесуальні і організаційні. Звісно, цей розподіл дещо умовний, оскільки процесуальні форми - спільне проведення слідчих дій, доручення слідчого оперативному працівникові, завжди потребують організації. У свою чергу організаційні форми (планування слідчих дій, обмін інформацією, діяльність у слідчо-оперативній групі) є процесуальними, тому що вони закріплені у різних відомчих підзаконних нормативних актах.

Взаємодія слідчого та оперативного працівника кіберполіції знаходить своє відображення на різних етапах розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності. Але ефективною вона може бути, тільки за умови чітких та своєчасних першочергових заходів при отриманні інформації про злочин. Найбільш розповсюдженими та на наш погляд, розумними формами взаємодії є складання узгоджених планів, спільне проведення слідчих дій та інших заходів [3, с. 25-26]. Необхідність такої взаємодії зумовлена, по-перше, спільністю поставленого завдання, направленого на посилення протидії злочинності, від вирішення якого ніхто не повинен стояти осторонь; по-друге, тим, що слідчий, оперативний працівник кіберполіції, експерт-криміналіст, представники громадськості мають різні засоби і методи діяльності, використання яких в єдиному комплексі взаємопов'язаних і доповнюючих одне одного цілеспрямованих заходів дозволяє забезпечити більш ефективний і високий рівень розкриття злочинів.

З введенням діючого КПК України, питання про форми передачі інформації чітко законом не регламентоване і на практиці воно отримує різне вирішення. В одних випадках працівники оперативних підрозділів повністю знайомлять слідчого з усіма даними, зібраними по справі оперативним шляхом (що є певним порушенням дотримання державної таємниці), а в інших - слідчому надається довідка або зведення, де працівник оперативного підрозділу викладає зібрані дані, випускаючи деталі, які, на його думку, є несуттєвими або такими, що не відповідають дійсності. Але така «обробка» значно знижує цінність інформації. Знаючи краще, ніж хтось інший, матеріали розслідування, слідчий може надати суттєве значення обставинам, на які менш досвідчений оперативний працівник не звертатиме належної уваги. Знання невірогідних деталей в оперативно-розшукових даних дозволить слідчому вирішити, чи ці дані взагалі являють будь-яку цінність.

У свою чергу, слідчий інформує оперативного працівника кіберполіції про факти й обставини, що на його думку, мають значення для оперативно-розшукової роботи, надає йому можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження. Вкрай важливо, щоб оперативні працівники не тільки знали, які фактичні дані цікавлять слідчого, але також мали і чітку уяву про шляхи їх використання у кримінальному судочинстві. Слідчому також необхідно враховувати специфічні умови праці оперативних підрозділів з тим, щоб використання даних, здобутих непроцесуальним шляхом, не завдало шкоди інтересам кримінального провадження та оперативно-розшукової діяльності по забезпеченню кримінального судочинства.

Вирішення існуючих проблем запровадження у діяльність правоохоронних органів сучасних положень з покращення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих у розкритті та розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності можливе за умови вирішення таких напрямів їх діяльності, як: виявлення фактів, що мають значення для справи; закріплення слідів злочину, речових та інших доказових даних; проведення технічного документування фактичних даних, які мають значення для кримінального провадження; забезпечення можливості використання отриманих первинних даних у подальшому кримінальному судочинстві.

На наш погляд, основною підставою класифікації взаємодії необхідно розглядати функції, що виконуються обома суб'єктами взаємодії. Коли обидва суб'єкти виконують кримінально-процесуальні функції, тобто слідчий виступає як посадова особа, уповноважена здійснювати досудове слідство, а оперативний підрозділ - як суб єкт оперативно-розшукової діяльності, то таку форму (від лат. forma - образ, тобто спосіб організації чогось) взаємодії можна назвати процесуальною. Якщо суб'єкти взаємодії виконують функції, не передбачені кримінально-процесуальним законодавством, то в цьому випадку реалізується інша форма взаємодії - непроцесуальна (іноді її іменують організаційною або організаційно-тактичною).

Форма взаємодії як спосіб організації містить у собі комплекс способів і заходів взаємодії, систему зв'язків і правовідносин суб'єктів, які взаємодіють. Форми взаємодії не слід змішувати з напрямками, цілями взаємодії. Як слушно зауважує Р.С. Бєлкін, взаємодія органів, які здійснюють кримінально-процесуальну і непроцесуальну діяльність із розкриття злочинів, спрямована на обмін і отримання доказової та орієнтуючої інформації, яка має значення для достовірного встановлення фактів, що є предметом доказування у кримінальних справах. У зв'язку з цим взаємодія слідчого з оперативним працівником завжди має інформативний характер, що визначає її гносеологічну і процесуальну природу.

Процесуальна взаємодія здійснюється на основі положень кримінально-процесуального закону, в рамках процесуальних прав і обов'язків, якими наділений слідчий, а непроцесуальна - відомчими нормативними актами. Сутність процесуальної взаємодії полягає в тому, що оперативні підрозділи залучаються слідчим до виконання окремих доручень, пов'язаних з розслідуванням, або до спільної участі в проведенні окремих слідчих (розшукових) дій.

Непроцесуальна взаємодія здійснюється на адміністративній основі, відповідно до положень, які містяться у відомчих нормативних актах: наказах, інструкціях, вказівках. На підставі нормативно-правових актів та норм службової етики реалізуються такі види непроцесуальної форми взаємодії:

Спільне планування. Необхідність і практична доцільність спільного планування слідчих (розшукових) дій і заходів оперативного (ініціативного) пошуку, планування розслідування злочину у складі слідчо-оперативної групи зумовлена самим змістом плану, наявністю в ньому питань, які належать до компетенції слідчого і органу дізнання, при тісній взаємодії між ними [4].

Обмін інформацією. Обмін інформацією як вид взаємодії забезпечує своєчасне і повне отримання сторонами, що взаємодіють, даних про хід та результати слідчих дій і заходів оперативного (ініціативного) пошуку. При цьому ефективність проведення як слідчих дій, так і заходів оперативного (ініціативного) пошуку залежить від своєчасності отримання цих даних та їх об'єктивності.

Координація слідчих (розшукових) дій та заходів оперативного (ініціативного) пошуку. Така координація здійснюється з метою отримання у процесі розслідування необхідної оперативної інформації та створення найбільш сприятливих умов для успішного проведення слідчих (розшукових) дій і заходів оперативного (ініціативного) пошуку. Слідчі (розшукові) дії і заходи оперативного (ініціативного) пошуку, що здійснюються паралельно, мають перебувати в певному взаємозв'язку і взаємозалежності. Проведення заходів оперативного (ініціативного) пошуку, зумовлених розслідуванням, повинно підпорядковуватися завданням й інтересам слідства, організовуватися і здійснюватися передусім для того, щоб сприяти більш ефективному розслідуванню всієї справи.

Спільні консультації слідчого з оперативним працівником кіберполіції в правовій оцінці отриманих матеріалів.

Спільний аналіз причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, та інші.

Розмежування взаємодії на форми має велике значення не тільки в теорії, але й на практиці. Результати процесуальної взаємодії обов'язково відображаються в матеріалах кримінального провадження. Оперативний працівник, виконуючи доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, складає протокол, в якому вказує, що виконав дану дію за дорученням слідчого. Такий протокол є джерелом доказів у кримінальному провадженні. Навпаки, результати непроцесуальної взаємодії найчастіше не можуть, а іноді категорично не повинні знайти відображення в матеріалах кримінального провадження в інтересах дотримання принципу конспірації.

З урахуванням наведених вище завдань взаємодії оперативних працівників кіберполіції зі слідчим можна стверджувати про провідну роль взаємодії в оперативно-розшуковому супроводженні кримінального провадження по злочинах у сфері інтелектуальної власності. Вона є особливим організаційно-правовим видом діяльності, яка починається до початку кримінального провадження та закінчується після винесення вироку судом. Крім того, існує процесуальна та непроцесуальна форма її здійснення, які надають можливість підвищити ефективність об'єктивного розслідування злочину у сфері інтелектуальної власності, встановлення усіх епізодів злочинної діяльності особи, що його вчинила, забезпечити відшкодування збитків та усунути протидію розслідуванню.

Новим КПК України було введено категорію негласних слідчих (розшукових) дій, які несуть певне функціональне навантаження, що покладалося раніше на оперативно-розшукові заходи.

Серед усі негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності особливе місце займає контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки. Аналіз практики проведення вказаної НСРД показав, що в 98% випадків вона проводиться із залученням представників громадськості.

Вказаний вид НСРД має певні особливості порядку фінансування проведення контрольованих закупок. Нерідко ціни на товари, стосовно яких планується проведення контрольованої закупівлі досягають тисяч, а подекуди навіть десятків тисяч доларів. У зв'язку з чим, виникає об'єктивне запитання, звідки такі кошти мають залучатись. Зазвичай така проблема вирішується шляхом використання так званих імітаційних засобів. У випадку з контрольованою закупкою, такими засобами є реалістичні копії готівкових коштів, які складно одразу ідентифікувати як фальшиві. Такі кошти вилучаються одразу після проведення слідчої дії, а, отже немає ризику їх потрапляння в обіг. Проте, у деяких випадках, для успішного проведення контрольованої закупки все ж необхідно залучати досить значну суму справжніх коштів. До прикладу, в контрольованих закупках товарів через мережу Інтернет. Формально, для фінансування такого роду слідчих дій передбачені спеціальні відомчі фонди. Водночас на практиці, можливість залучення з цих фондів значних обсягів коштів, не завжди є реальною. Тому інколи, хоча і в дуже рідкісних випадках, перед потерпілим правовласником може постати необхідність залучення власних коштів для купівлі контрафактної продукції [5].

Процес доказування по злочинах у сфері інтелектуальної власності передбачає встановлення факту завдання правовласнику матеріальної шкоди. В окремих випадках розслідування вказаної категорії злочинів вказаний процес є досить складним, оскільки важко встановити усіх правовласників, зокрема наприклад щодо аудіовізуальної продукції, яка розповсюджується через так звані онлайн кінотеатри.

В більшості випадків інформацію про правовласника можна отримати за результатами вивчення самого об'єкту інтелектуальної власності. Однак у деяких випадках результати встановлення правовласника приводять до суб'єктів пава власності, які розташовані в інших країнах і отримання необхідної для розслідування інформації потребує направлення відповідних запитів до таких суб'єктів, у такому разі виникають проблеми, пов'язані з перекладом тексту запиту на мову каїни перебування правовласника. В таких випадках слідчому доцільно спробувати встановити на території України можливих офіційних представників таких суб'єктів або правозахисних організацій, наділених правом представляти їх інтереси на території України [6].

Одним із таких представників в Україні є Громадське об'єднання «Українська антипіратська асоціація» (02140, Київ, вул. Вишняківська, 13-В, офіс 1). Асоціація представляє в Україні інтереси американських мейджорів та українських кінодистрибуторів. Вона бореться з піратством у трьох напрямках: інтернет-піратство, незаконна демонстрація фільмів у кінотеатрах і камкординг.

У випадку коли об'єктом права інтелектуальної власності були музикальні твори доцільно звернутися з відповідним запитом до Асоціації Музичної Індустрії України (01103, Київ, вул. Кіквідзе, 11). Вказана асоціація представляє інтереси таких суб'єктів ринку музикальної індустрії:

- ТОВ «Комп Мюзік»;

- ТОВ «Лавіна Мьюзік»;

- ТОВ «Український Звукозапис»;

- ТОВ «Київ-Євростар»;

- ТОВ «Студія звукозапису «Люксен»» [6].

Аналіз наукових джерел [7; 8] та результати аналізу діяльності працівників підрозділів кіберполіції з органами досудового розслідування показали, що в процесі протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності взаємодія з представниками громадськості відбувається у таких формах: надання оперативному підрозділу інформації про порушення, допущені у сфері інтелектуальної власності; залучення у якості спеціалістів окремих представників громадськості для проведення окремих заходів; взаємні консультації.

Також доцільно акцентувати увагу на окремих проактивних формах взаємодії слідчого та оперативних працівників кіберполіції під час проведення обшуку, зокрема: 1) через те, що з позицій тактики проведення обшуку слідчий має зосереджувати увагу на поведінці особи, яка обшукується, під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії пропонується доручити оперативним підрозділам кіберполіції, які забезпечують супроводження досудового розслідування, отримати та вивчити відомості про особу такої обшукуваної особи до початку проведення обшуку, що дозволить оптимізувати діяльність слідчого під час здійснення такого спостереження за поведінкою обшукуваної особи; 2) під час проведення обшуку в межах досудового розслідування, з тактичної точки зору, доцільно максимально обмежити особу, в житлі, чи іншому володінні якої проводиться обшук, у доступі до будь-яких інформаційно-комунікаційних засобів, пристроїв, гаджетів, тощо, та виключити можливості її вільного пересування [9].

Висновки

Таким чином, на підставі узагальнення слідчої практики можна виокремити різні форми взаємодії, зокрема: процесуальні й непроцесуальні.

У першій групі виділено: виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших заходів - 91 %; повідомлення уповноваженій особі про результати проведення процесуальних дій та розшукових заходів - 86 %; сприяння слідчому при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій та НСРД - 72 %.

Серед непроцесуальних (організаційних) форм взаємодії слідчого з оперативними підрозділами кіберполіції визначено такі: спільне планування заходів - 77 %; взаємний обмін первинною (оперативною) інформацією під час розслідування злочину - 83 %; спільна організація й планування слідчих (розшукових) дій та НСРД - 77 %; консультування - 79 %.

На нашу думку, структурними елементами будь-якої діяльності, у тому числі й оперативно-розшукового супроводження, як однієї з форм взаємодії оперативного працівника кіберполіції, слідчого та представників громадськості у процесі доказування злочинів у сфері інтелектуальної власності, є: об'єкт, мета, завдання, суб'єкти, дії, результат. Працівник оперативного підрозділу кіберполіції, слідчий та представники громадськості взаємодіють у досить широкому спектрі правових та інших відносин.

Література

1. Кириченко О.В. Оперативно-розшукова протидія злочинам проти громадської безпеки кримінальною поліцією: проблема теорії та практики: монограф. Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2016. 428 с., с. 275.

2. Обшалов С.В. Теоретичні, правові та праксеологічні основи оперативно-розшукового забезпечення кримінального судочинства: монограф. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2020. 384 с.

3. Обшалов С.В. Оперативно-розшукова протидія злочинам при здійсненні кримінального провадження: монограф. Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. 264 с.

4. Погорецький М.А. Теоретичні і практичні проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі (за матеріалами практики органів СБ України): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. Київ: КНУВС, 2006. 36 с.

5. Контрольована закупка при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/202266_kontrolovana-zakupka-pri-rozslduvann-zlochinv-u-sfer-ntelektualno-vlasnost (дата звернення: 12.04.2023).

6. Дараган В.В., Нєдов Р.С. Організація і тактика виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з порушенням прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет. монограф. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2020. 164 с.

7. Дараган В.В. Оперативно-розшукова протидія злочинам у сфері державних закупівель: проблеми теорії та практики: монограф. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2018. 352 с.

8. Дараган В.В. Здійснення громадського контролю у сфері публічних закупівель як форма реалізації конституційних прав громадян. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Науковий журнал. 2018. Спеціальний випуск № 3 (94) «Права людини: методологічний, гносеологічний та онтологічний аспекти». С. 233-238.

9. Санакоєв Д.Б. Формування проактивної моделі взаємодії органів досудового розслідування та кіберполіції у протидії онлайн-шахрайствам. Наукові перспективи. № 4(34). 2023. С. 431-439.

References

1. Kyrychenko O.V. (2016) Operatyvno-rozshukova protydiia zlochynam proty hromadskoi bezpeky kryminalnoiu politsiieiu: problema teorii ta praktyky [Operational and investigative response to crimes against public safety by the criminal police] : monohraf. Dnipropetrovsk : Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav, 2016. 428 s., s. 275 [in Ukrainian].

2. Obshalov S.V. (2020) Teoretychni, pravovi ta prakseolohichni osnovy operatyvno-rozshukovoho zabezpechennia kryminalnoho sudochynstva [Theoretical, legal and praxeological foundations of operative and investigative support of criminal justice]: monohraf. Dnipro: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav, 2020. 384 s [in Ukrainian].

3. Obshalov S.V. (2012) Operatyvno-rozshukova protydiia zlochynam pry zdiisnenni kryminalnoho provadzhennia [Operative and investigative response to crimes during criminal proceedings]: monohraf. Dnipropetrovsk: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav, 2012. 264 s [in Ukrainian].

4. Pohoretskyi M.A. (2006) Teoretychni i praktychni problemy vykorystannia materialiv operatyvno-rozshukovoi diialnosti u kryminalnomu protsesi (za materialamy praktyky orhaniv SB Ukrainy) [Theoretical and practical problems of using the materials of operational and investigative activities in the criminal process (based on the materials of the practice of the bodies of the Security Service of Ukraine)]: Avtoref. dys. ... d-ra yuryd. nauk: 12.00.09. Kyiv: KNUVS, 2006. 36 s [in Ukrainian].

5. Kontrolovana zakupka pry rozsliduvanni zlochyniv u sferi intelektualnoi vlasnosti [Controlled procurement during the investigation of crimes in the field of intellectual property]. URL: https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/202266_kontrolovana-zakupka-pri-rozslduvann-zlochinv-u-sfer-ntelektualno-vlasnost (data zvernennia: 12.04.2023) [in Ukrainian].

6. Darahan V.V., Niedov R.S. (2020) Orhanizatsiia i taktyka vyiavlennia ta rozsliduvannia zlochyniv, poviazanykh z porushenniam prav intelektualnoi vlasnosti z vykorystanniam merezhi Internet [Organization and tactics of detection and investigation of crimes related to the violation of intellectual property rights using the Internet]. monohraf. Dnipro: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav, 2020. 164 s [in Ukrainian].

7. Darahan V.V. (2018) Operatyvno-rozshukova protydiia zlochynam u sferi derzhavnykh zakupivel: problemy teorii ta praktyky [Operational investigative countermeasures against crimes in the field of public procurement: problems of theory and practice]: monohraf. Dnipro: Dniprop. derzh. un-t vnutr. sprav, 2018. 352 s [in Ukrainian].

8. Darahan V.V. (2018) Zdiisnennia hromadskoho kontroliu u sferi publichnykh zakupivel yak forma realizatsii konstytutsiinykh prav hromadian [Implementation of public control in the field of public procurement as a form of realization of the constitutional rights of citizens]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav: Naukovyi zhurnal. 2018. Spetsialnyi vypusk № 3 (94) «Prava liudyny: metodolohichnyi, hnoseolohichnyi ta ontolohichnyi aspekty». S. 233-238 [in Ukrainian].

9. Sanakoiev D.B. (2023) Formuvannia proaktyvnoi modeli vzaiemodii orhaniv dosudovoho rozsliduvannia ta kiberpolitsii u protydii onlain-shakhraistvam [Formation of a proactive model of interaction between pre-trial investigation bodies and cyber police in combating online fraud]. Naukovi perspektyvy. № 4(34). 2023. S. 431-439 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru