Евтаназія як проблема сучасного суспільства: етико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Евтаназія як проблема сучасного суспільства: етико-правовий аспект

Теліженко Людмила Вікторівна доктор філософських наук, доцент кафедри фундаментальної юриспруденції та конституційного права, Сумський державний університет, м. Суми

Ткаченко Олеся Андріївна студентка Навчально-наукового інституту права, Сумський державний університет, м. Суми

Анотація

евтаназія етичний правовий

Стаття присвячена аналізу евтаназії з етичної та правової точок зору. Зазначається, що евтаназія в сучасному світі має дискусійний характер і розколює суспільство на її прихильників і супротивників.

Відмічається, що гострота питання зумовлена його зв'язком з передчасною смертю тяжко хворої або «стомленої від життя» людини за згодою на законодавчому рівні самого суспільства.

У зв'язку з цим щодо легалізації евтаназії виявляється низка протиріч як в етичній, так і юридичній площинах. Зокрема, активна підтримка евтаназії суспільством викликає в ньому певні моральнісні зміни, які проявляються у знеціненні ним людського життя, перетворенні «смерті зі співчуття» на її легалізацію, запровадженні різних видів евтаназії, в тому числі соціальної як нової можливості розв'язати низку соціально-економічних проблем, що є несумісним з існуванням цивілізованого суспільства.

На прикладі Нідерландів, які першими легалізували евтаназію на суворих умовах, поступово послаблюючи їх, показано, що це викликає негативні зміни на рівні свідомості нації, яка стає здатною підміняти самотність та втрату сенсу життя людиною «милосердним вбивством».

Наголошується на протиріччях щодо евтаназії і з правової точки зору. Так, на фоні зростання кількості норм правового захисту цінності життя людини як особистого немайнового блага, сьогодні цінність життя окремої людини стрімко знецінюється.

Водночас евтаназія належить до четвертого покоління прав людини, які забезпечують її свободу у виборі правомірної поведінки в межах єдиного правового поля, норм моралі та релігії, але ні на міжнародному, ні на національному рівнях правового схвалення вона не має, вступаючи в протиріччя з релігійним та моральними нормами.

У висновку зазначається, що вибір суспільства, офіційно запровадити евтаназію, чи від неї остаточно відмовитися, є вибором самого вектору його подальшого розвитку та, можливо, існування.

Ключові слова: евтаназія, цінність життя, легалізація, легка смерть, моральний аспект, суспільство.

Abstract

Telizhenko Lyudmila Viktorivna Doctor of Philosophy, Docent, Associate Professor of the Department of Fundamental Jurisprudence and Constitutional Law, Sumy State University, Sumy

Tkachenko Olesia Andriivna Student of the Educational and Scientific Institute of Law, Sumy State University, Sumy

EUTHANASIA AS A PROBLEM OF MODERN SOCIETY: ETHICAL AND LEGAL ASPECT

The article is devoted to the analysis of euthanasia from an ethical and legal point of view. It is noted that euthanasia in the modern world is debatable and splits society into its supporters and opponents. It is noted that the severity of the issue is due to its connection with the premature death of a seriously ill or «tired of life» person with the consent of the legislative level of society itself. In this regard, the legalization of euthanasia reveals a number of contradictions both in the ethical and legal planes. In particular, the active support of euthanasia by society causes certain moral changes in it, which are manifested in the depreciation of human life, the transformation of «death from compassion» into its legalization, the introduction of various types of euthanasia, including social as a new opportunity to solve a number of socio-economic problems that are incompatible with the existence of a civilized society.

The example of the Netherlands, which was the first to legalize euthanasia under harsh conditions, gradually weakening them, shows that this causes negative changes at the level of consciousness of the nation, which becomes able to replace loneliness and loss of meaning of life by a person with «merciful murder».

It is noted on the contradictions regarding euthanasia and from a legal point of view. Thus, against the background of the growing number of norms of legal protection of the value of human life as a personal non-property good, today the value of the life of an individual is rapidly depreciating. At the same time, euthanasia belongs to the fourth generation of human rights, which ensure its freedom in choosing lawful behavior within the framework of a single legal field, moral norms and religion, but it does not have legal approval at the international or national levels, coming into conflict with religious and moral norms.

In conclusion, it is noted that the choice of society to officially introduce euthanasia, or to completely abandon it, is the choice of the very vector of its further development and, possibly, existence.

Keywords: euthanasia, value of life, legalization, easy death, moral aspect, society.

Постановка проблеми

Евтаназія в сучасному світі є одним з найбільш дискусійних явищ. Її намагаються дослідити та оцінити не тільки фахівці у медичній сфері, а і юристи, соціологи, філософи, політики. Про небайдужість до цього питання у наукових колах свідчить зокрема зростаюча кількість досліджень практик застосування евтаназії, оприлюднених на одній із найбільш популярних наукових платформ Web of Science. Так, у 2021 році, порівняно з 2017 роком, їхня кількість збільшилася в 6 разів.

Для українського суспільства питання евтаназії є не менш актуальним. Інтерес до нього зумовлений стрімким розвитком науки і техніки, євроінтеграційними процесами, до яких залучена Україна, та пов'язаними з ними змінами як у правовій сфері, так і в житті суспільства у цілому. Проте й сьогодні залишається величезна кількість не вирішених щодо евтаназії питань, які викликають бурхливі обговорення та розколюють суспільство на її прихильників та супротивників. На особливу увагу серед них заслуговують питання правового та етичного характеру, які між собою в контексті життя людини завжди взаємопов'язані. Чи може бути передчасне «вбивство через співчуття» моральним? Якщо вбивство як таке є аморальним, то як воно може бути юридично закріпленим як право людини на життя? Чи може евтаназія бути запровадженою в Україні в сучасних умовах? Тобто, питань є безліч, і вичерпних відповідей на них немає.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Робіт, присвячених дослідженню проблеми евтаназії, сьогодні є велика кількість. Але однозначного ставлення авторів до проблеми немає, в тому числі щодо її легалізації в Україні. Так, наприклад, Ткаченко Т. В., Колеснікова М. В. вважають, що введення в Україні будь-якої евтаназії, активної чи пасивної, призведе до зловживання суспільством [1]. До того ж «застосування евтаназії може викликати негативні наслідки через брак коштів і неналежне діагностування великої кількості хвороб. Тиск на пацієнта з боку зацікавлених осіб для отримання прибутку та спадку, зумовлений корупційними діями зацікавлених осіб, може призвести до прийняття недобровільного рішення» [там же, с. 168].

М. Громовчук вважає, що «дане право суперечить праву людини на життя, тому замість просування евтаназії як методу вирішення проблем держава повинна зосередити зусилля фахівців на пошуках шляхів скорочення смертності та забезпечення гідного життя, навіть в умовах невиліковних хвороб. Зокрема, якісне надання «паліативної допомоги», допомогло б вирішити цілий ряд виникаючих проблем» [2].

Подібну думку висловлює і Н. М. Борисевич, яка вважає, що закріплення евтаназії на законодавчому рівні не тільки викличе небезпеку можливих зловживань у цій сфері, а і призупинить розвиток системи охорони здоров'я в Україні [3]. Адже це означатиме узаконену можливість уникати пошуку нових методів лікування.

Такої ж позиції дотримується і Г. В. Анікіна, яка вважає, що евтаназія є медичним гальмом, засобом вчинення злочинів та тиском на фізично обмежених людей [4]. На її переконання, недопустимість евтаназії у нашій країні цілком обґрунтовано вважається загальноприйнятою нормою медичної практики, оскільки боротьба за життя завжди була і буде найгуманнішим та найважливішим принципом медицини [там же, с.32].

Негативне ставлення до евтаназії висловлюють і такі дослідники, як: Г. Борзенков, С. Бородін, А. Зябрєв, О. Капінус, Н. Козлова, С. Стеценко, І. Сенюта, П. Таракін та ін.

Протилежної точки зору дотримується А. Д. Трушкіна, яка обґрунтовує необхідність легалізації евтаназії в Україні [5]. Авторка свою позицію аргументує тим, що «заборона евтаназії порушує одразу декілька конституційних прав людини (право на повагу до гідності, на захист від катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводження або покарання, права не бути підданим медичним, науковим чи іншим дослідам тощо), а також суперечить принципу гуманізму й перетворює право на життя на обов'язок [там же, с.19].

Подібну думку відстоюють і такі науковці, як Г. Романовський, А. Коні, Н. Маклеїн, М. Малеїна та ін. Прихильники евтаназії найчастіше оперують тим фактом, що «вбивство зі співчуття» є гуманним, адже дозволяє невиліковно хворим людям припинити муки й страждання, а, отже, ще й моральним. Додамо, що серед їх числа є і видатні медики, зокрема Крістіан Барнард, Бернар Кушер та ін.

О. О. Терзі, досліджуючи європейський досвід даного питання з юридичної точки зору та виявляючи обережне ставлення Європейського Суду з прав людини до справ, що пов'язані з правом на смерть чи евтаназією, взагалі утримується від однозначної позиції «за» чи «проти» [6].

Метою статті є аналіз проблеми евтаназії в Україні та світі з правової та етичної точок зору одночасно.

Виклад основного матеріалу

Неоднозначний та навіть дискусійний характер евтаназії початково має місце в самому її понятті. Нагадаємо, що термін «евтаназія» утворений двома грецькими коренями: «є??, що означає «добре», «чудово» та «uavaxoZ» - смерть. Разом вони означають «легка, щаслива смерть» або «чудова смерть». Але у людській свідомості смерть завжди сприймалася і продовжує сприйматися як найбільше зло, що взагалі можливе по відношенню до неї. Таке ставлення людини до смерті відображене і в усіх світових релігіях та традиційних культурах, що тільки підтверджує невідповідність змісту цього поняття розумінню людиною добра і щастя для неї. Навіть, коли це поняття у ХУІІ ст. вперше використовував Ф. Бекон, то мова йшла про крайність людського життя, коли смерть здатна видаватися рятівною від страждань і мук, що несуть хвороби, але не щастям як таким [7]. Тобто, у розумінні Ф. Бекона, евтаназія - це, швидше, знеболення через смерть, полегшення страждання хворого, оскільки немає засобів зняти біль, і лікар виявляється просто безпорадним. А вже сучасна наука з її високими технологіями до евтаназії стала ставитися як до цілком закономірної дії суспільства по відношенню до життя людини, що не має перспективи жити. Так, Британська енциклопедія евтаназію називає «милосердним вбивством», що означає «дію чи практику, спрямовану на отримання безболісної смерті осіб, які страждають від болю при невиліковних хворобах чи фізичних розладах» [8].

Це вплинуло на ставлення до евтаназії і суспільства у цілому, значна частина якого її підтримує. Не винятком стала й Україна, що підтверджують соцопитування, згідно з якими кількість прихильників евтаназії постійно зростає [9]. Характерно, як зазначає Й. Дробик з приводу активної підтримки суспільством етаназії сьогодні, що в сучасному світі вона набула особливих відтінків та аргументів, відмінних від тверджень на підтримку ідеї смерті зі співчуття в інші історичні епохи [10, с. 158]. Адже сучасна тенденція не обмежується констатацією суті людського розуміння так званої «смерті зі співчуття», а прямує до її легалізації [там же].

Як наслідок, сьогодні ми вже маємо багато різновидів самої евтаназії, що засвідчує факт її прийняття та розвитку «цивілізованим» (у шпенглерівському розумінні) суспільством. Так, розрізняють активну евтаназію або «метод наповненого шприца» та пасивну евтаназію або «метод відкладеного шприца»; добровільну і примусову, пов'язану зі згодою чи незгодою на пришвидшену смерть хворого; пряму та непряму, що має відношення до професійного рішення лікаря. Більше того, у сучасному світі існує навіть соціальна евтаназія, рішення про яку приймає не сама людина, яка страждає, а суспільство, керуючись економічними мотивами, в тому числі збереженням коштів для лікування іншої людини. Так, нещодавно міністром охорони здоров'я Литви було запропоновано ввести в країні, яка не є соціальною державою, евтаназію для бідних людей, оскільки вони не можуть собі дозволити підтримуюче лікування [11]. При цьому міністром було названо багато «позитивних» аспектів запровадження такого рішення, як-то: бідні позбавлять своїх рідних спостерігати за їхніми стражданнями; розв'яжеться питання з тисячами бомжів та бідними, які не здатні заплатити за лікування, а також тяжкохворими, лікування яких є дорогим; кардинально покращиться статистика захворюваності у світі [там же]. Та, як пише Трушкіна А. Д., здійснення такої евтаназії є несумісним з існуванням цивілізованого суспільства, адже життя однієї людини не може залежати від смерті іншої, оскільки евтаназія має здійснюватися за волею самої людини (або, у певних випадках, її родичів), а не під впливом незалежних від неї обставин [12, с. 9].

На нашу думку, схвалення суспільством евтаназії є не тільки парадоксальним суспільним явищем, а і свідчить про певні моральнісні зміни в ньому, що дозволяють йому обирати між життям і смертю окремих індивідів та схилятися на користь останньої, знецінюючи тим самим людське життя. Мається на увазі, що універсальна за своїм характером моральність, пов'язана з релігійними нормами та близька душі кожної людини, стала підмінятися історично змінною, тимчасовою мораллю, іноді аморальною за своїм характером, сформованою та активно підтримуваною частиною суспільства, зокрема елітою, не без її власних інтересів. Така переоцінка, а точніше, недооцінка цінності життя людини, що змінює моральність на мораль, здатна ставити під загрозу майбутнє всього суспільства, життєвий потенціал якого вичерпується.

Показовою в цьому відношенні є 39 Всесвітня медична асамблея, що пройшла у жовтні 1987 р. в Іспанії та прийняла Декларацію про евтаназію, згідно з якою акт навмисного позбавлення життя пацієнта (на його прохання або на підставі подібного прохання його близьких) була визнана неетичною [13]. Проте це не завадило вже через декілька років легалізувати «неетичну» евтаназію в ряді високорозвинених європейських країн, зокрема Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Німеччині, Іспанії та ін.

На особливу увагу в аспекті порушення моральності суспільства, що легалізувало евтаназію, заслуговують Нідерланди. Як відомо, це одна із перших країн у світі, яка легалізувала евтаназію на суворих умовах, дозволивши її невиліковно хворим людям віком від 12 років, що страждають на нестерпний біль. Проте сьогодні в Нідерландах категорія тих, кому лікарі не відмовлять у евтаназії чи асистованому самогубстві, значно зросла. Серед них люди з хронічними хворобами, психічними розладами, люди, що перебувають у стані депресії. На законодавчому рівні також було винесено законопроєкт про те, щоб дозволити евтаназію для дітей віком до 12 років та людей похилого віку, які просто «втомилися від життя» та «страждають» від нього [14]. При цьому мова не йде про хворобу людини чи нестерпний біль, а про «завершене життя» [там же]. Характерно, що наслідком такого досвіду застосування евтаназії в Нідерландах стали зміни в менталітеті суспільства. Як доводять експерти, «баланс 20 років законної евтаназії в Нідерландах виражається не тільки в кількості смертей, а й у змінах, які відбулися у свідомості нації, яка змирилася зі смертю за власним бажанням. Сьогодні у кожного є близька людина, родич чи друг, який покінчив із життям …У деяких аспектах евтаназія схожа на аборт, вона викликає такі ж глибокі зміни в менталітеті. Це дає вам відчуття, що ви можете отримати все, що завгодно, коли завгодно, навіть смерть. Тим часом, справжня проблема евтаназії - це самотність. Вона забирає сенс життя, а коли з'являється хвороба, людина не хоче бути тягарем для інших» [15].

Як бачимо, офіційне визнання евтаназії не позбавляє людство від різного типу хвороб і навіть не активізує питання боротьби з ними, особливо щодо профілактики невиліковних захворювань. Та особливе занепокоєння щодо схвалення суспільством евтаназії викликає той факт, що у критичній для здоров'я ситуації пріоритетними стають не питання знеболення, наприклад, онкохворого, або можливості гідно прожити останні місяці чи дні, упорядковуючи свої справи та підводячи підсумки життя, а саме пришвидшеної добровільної смерті, до якої людину підштовхує знову ж таки «цивілізоване» суспільство. Нагадаємо, що за теорією підштовхування Річарда Тейлера, професора Чиказького університету, лауреата Нобелівської премії 2017 р. з економіки «за внесок у поведінкову економіку», та професора Гарвардської школи права Кас Санстейна на процес прийняття групових та індивідуальних рішень можна впливати практично непомітно за допомогою позитивного підкріплення і непрямих вказівок [16]. Таке несилове підштовхування до певної дії є не менш ефективним, ніж примус до неї. Для цього достатньо змінити формулювання вимоги, що спонукає людину до певних дій. При цьому автори визнають можливість застосування таких ефективних засобів впливу на вибір людини й суспільства і з негативними, маніпулятивними цілями, зокрема політичними або комерційними. Сьогодні ж, як зазначають дослідники, практика «підштовхування», що ґрунтується на схильності людської істоти до наслідування, використовується у багатьох сферах життя людини, набуваючи масового застосування [17, с. 51]. У питанні евтаназії суспільство підштовхується до «права вбивати», що є зміненим формулюванням «права помирати», перетворюючого людину з повноправного власника свого життя на його тимчасового розпорядника, що є неприйнятним з точки зору моралі.

У даному контексті цікавим видається і той факт, що у країнах, які недавно легалізували евтаназію, наприклад Нова Зеландія, протестуючі звертаються до держави саме з протилежним проханням: допомогти їм жити, щоб не померти, а не вчинити самогубство, що суперечить самому принципу допомоги держави своїм громадянам [18].

Зміна акценту в питанні про допомогу хворій людині піти з життя замість того, щоб допомогти їй вижити в складній ситуації, сьогодні прослідковується і в українському суспільстві. Так, у електронній петиції «Евтаназія в Україні», яка була оприлюднена 25 липня 2018 на сайті

Офіційного інтернет-представництва Президента України, пропонувалося давати людям, що беззаперечно страждають, зокрема онкохворим, «людям похилого віку, ставлення до яких в будинках для літніх людей, м'яко кажучи незадовільне», право спокійно відійти [19]. При цьому автор, шкодуючи про «наскрізь корумповану» нашу систему, наголошував на можливості в такий спосіб економити кошти, що потрібні для лікування безнадійно хворих, та, що головне, «покращити загальний рівень нашої країни» [там же].

То ж, як бачимо, проблема евтаназії - це, насамперед, проблема етична, і від її розв'язання залежить доля не тільки багатьох безнадійно хворих людей, які перебувають у лікарнях, а і доля всього суспільства, що втрачає ціннісні орієнтири, зокрема ставлення до життя людини, її честі і гідності як найвищих цінностей, утворюючих базис суспільства. Оберігати їх та сприяти створенню всебічних умов для їх розвитку покликана держава. Проте відсутність уваги та турботи з боку держави до людей, які перебувають у тяжкому фізичному стані, відчуваючи безпорадність та глибокий відчай, означає, що ці люди законом приречені на повільну і болісну смерть, або виявляються «відданими в руки» окремих вершителів доль, циніків у своєму ставленні до чужого життя і болю. Але ж це суперечить справедливості та гуманності як загальним принципам права.

Неоднозначність так званої «легкої смерті» проявляється і в юридичному аспекті питання. Як зазначає М. Громовчук, «сьогодні ми спостерігаємо досить парадоксальну картину: цінність життя людини, як особистого немайнового блага зростає, що призвело до міжнародного та національного правового закріплення норм, які забезпечують всебічний захист життя, в той самий час, коли життя окремої людини день за днем знецінюється», і доказом цьому зокрема є зростання уваги до обговорення проблеми права людини на смерть [2, с. 29]. Додамо, що така ситуація цілком відповідає характеру вже третього покоління прав людини, що з'явилися в другій половині ХХ ст. з глобалізаційними тенденціями. Ці права отримали назву колективних (право націй і народу на самовизначення, право на мир, на економічний розвиток тощо) та стали вважатися вищими за індивідуальні права, часто обмежуючи та вступаючи з ними в протиріччя. Та, як пише О. Р. Дашковська, «якщо колективні права призводять до обмеження прав окремої людини, то це означає, що цілі, які об'єднують таку спільність, є антигуманними і протиправними» [20, с. 42]. Зауважимо, що евтаназія належить до переліку вже четвертого, новітнього покоління людських прав, що виникли внаслідок наукового прогресу та забезпечують свободу особи у виборі правомірної поведінки в межах єдиного правового поля, норм моралі та релігії. Проте на міжнародному рівні право на евтаназію все ж належить до числа заборонених, оскільки нормативне визначення щодо цього права людини відсутнє. Є лише окремі міжнародні документи, зокрема Конвенція

Ради Європи 1997 р. про захист прав і достоїнства людини у зв'язку із застосуванням досягнень біології та медицини, але однозначного правового схвалення евтаназії ні на міжнародному, ні на національному рівнях немає. У більшості країн евтаназія на законодавчому рівні не прийнята. Так, Данія, Франція, Україна, Литва, Латвія, Норгевія заборонили будь-яку форму евтаназії. А кримінальне законодавство Грузії, Італії, Узбекистану та Угорщини передбачає кримінальну відповідальність за здійснення «легкої смерті». Як зазначає О. Пасечник, «правовий статус евтаназії в більшості країн, зокрема і в Україні, - це кримінальне правопорушення, яке висуває звинувачення у вбивстві або ненавмисному вбивстві відповідно до кримінального законодавства» [21, с. 86].

Поза увагою також не може залишатися і те, що легалізація евтаназії розриває межі єдиного правового поля, норм моралі та релігії, про що йшлося вище, та суперечить релігійним нормам і моралі. Чи не вперше в історії людства їх гармонійна єдність порушується. «З одного боку, людські права служать благу і сприяють боротьбі зі зловживаннями, приниженнями особи. З іншого боку, за концепцією людських прав приховують образу релігійних і національних цінностей. До комплексу прав та свобод людини поступово інтегруються ідеї, які суперечать не лише християнським, а й традиційним моральним уявленням про людину. Останнє викликає особливе занепокоєння» [22, с. 42].

Висновки

Отже, питання евтаназії сьогодні є надзвичайно складним та дискусійним як з етичної, так і юридичної точок зору, оскільки воно безпосередньо стосується життя і смерті людини. Сучасне цивілізоване суспільство все більше схиляється до її легалізації, вважаючи право людини на життя її правом піти з нього тоді, коли вона цього хоче. Проте негативні зміни, які відбуваються в свідомості суспільства, протиріччя, які виникають у правовій сфері між третім і четвертим поколінням прав людини та розрив єдності норм права, моралі і релігії свідчать про небезпеку легалізації евтаназії як виклику майбутньому суспільства.

Вважаємо, що остаточний вибір у цьому питанні, який зробить наша країна (а він в силу обставин сучасного життя є неминучим), стане вибором самого вектору її подальшого розвитку: до правового суспільства, найвищою цінністю якого є людина, чи навпаки, у зворотному напрямку, до суспільства знехтуваних.

Література

1. Ткаченко Т. В., Колеснікова М. В. Теоретико-правові аспекти евтаназії на сучасному етапі розвитку України. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки, 2020. Том 31 (70) № 2. С. 164-170.

2. Громовчук М. Евтаназія в Україні: питання реалізації конституційного права людини. Український часопис конституційного права, 2021. №&2. С. 28-33.

3. Борисевич Н. М. Проблема легалізації евтаназії як законодавчого закріплення права пацієнта на гідну смерть. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції 17-18.04.2008. Львів. С. 34--31.

4. Анікіна Г. В. Перспективи легалізації евтаназії в Україні. Фор;ум права. 2009. № 3. С. 25-34.

5. Трушкіна А. Д. Право на евтаназію: конституційно-правовий аспект. Одеса, 2019. 40 с. URI: https://hdl.handle.net/11300/15034 (дата звернення: 18.05.2023).

6. Терзі О. О. Етико-правові питання евтаназії. ScienceRe^vie^, 2018. 1 (8), Vol. 6. Р. 23-29.

7. Бекон Ф. Про гідність та примноження наук. Твори: в 2 т. Т. I. 1977. URL: http://surl.li/hdubf (дата звернення: 17.05.2023).

8. Encyclopedia Britannica. Euthanasia. URL: https://www.britannica.com/search (дата звернення: 17.05.2023).

9. Третина українців виступає проти евтаназії. Опитування. URL: https://lb.ua/society/ 2011/10/14/119450jtret_ukraintsev_vistupayut_protiv.html (дата звернення: 15.05.2023).

10. Дробик Й. Евтаназія: історична ретроспектива та сучасний стан у світі й Україні. Наукові записки УКУ. 2018. № 5. С. 143-165.

11. Чому у моєму похоронному бюджеті є стаття для найму закордонного вбивці. URL: http://surl.li/hccpc (дата звернення: 17.05.2023).

12. Трушкіна А. Д. Право на евтаназію: конституційно-правовий аспект. Одеса, 2019. 40 с. URI: https://hdl.handle.net/11300/15034 (дата звернення: 17.05.2023).

13. Декларація про евтаназію, прийнята 39-ю Всесвітньою Медичною Асамблеєю (Мадрид, жовтень 1987). URI: http://www.medicusamicus.com/index.php? action=laws8 (дата звернення: 20.05.23).

14. Нідерланди хочуть дозволити евтаназію для літніх і що в Україні. URL: http://surl.li/hbpzx (дата звернення: 15.05.2023).

15. Нідерланди: жахливий рекорд за 20 років «легальної» евтаназії. Результат - не лише смерті, а й зміна ментальності. URL: http://surl.li/hduks (дата звернення 16.05.2023).

16. Теорія підштовхування. URL: http://surl.li/hccil (дата звернення 17.05.2023).

17. Крикун Ю. В. Підштовхування як методологія комунікативного впливу. Гуманітарні студії: збірник наукових праць. Київ, 2018. Випуск 31. С. 47-57.

18. Евтаназія у Новій Зеландії: узаконили допомогу для невиліковно хворих людей. URL: http://surl.li/gulif (дата звернення: 17.05.2023).

19. Побожа С. О. Евтаназія в Україні. Електронні петиції. URL: https://petition.president.gov.ua/ petition/46072 (дата звернення: 17.05.2023).

20. Дашковська О. Р. Еволюція прав людини під впливом процесу глобалізації. Журнал східноєвропейського права. 2017, №11. С. 41-46.

21. Пасечник О. В. Етико-правові аспекти легалізації евтаназії у сучасному світі. Публічне право, 2022. № 1. С. 81-89.

22. Маложон О. І. Четверте покоління прав людини в контексті української сучасності. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. №12. С. 41-44.

References

1. Tkachenko, T.V., Kolesnikova, M.V. (2022). Teoretyko-pravovi aspekty evtanazii na suchasnomu etapi rozvytku Ukrainy [Theoretical and legal aspects of euthanasia at the current stage of development of Ukraine]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky. Vol. 31 (70) 2, 164-170 [in Ukrainian].

2. Hromovchuk, M. (2021). Evtanaziia v Ukraini: pytannia realizatsii konstytutsiinoho prava liudyny [Euthanasia in Ukraine: the issue of the implementation of the constitutional human right]. Ukrainskyi chasopys konstytutsiinohoprava, 2, 28-33 [in Ukrainian].

3. Borysevych, N.M. (2008). Problema lehalizatsii evtanazii yak zakonodavchoho zakriplennia

prava patsiienta na hidnu smert [The problem of the legalization of euthanasia as a legislative consolidation of the patient's right to a dignified death]. L^vi^vskyi natsionalnyi uni^versytet I^vana Franka. Materialy II Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii 17-18.04. LAv. 34--31 [in Ukrainian].

4. Anikina, H.V. (2009). Perspektyvy lehalizatsii evtanazii v Ukraini [Prospects for the legalization of euthanasia in Ukraine]. Foruw prava, 3, 25-34 [in Ukrainian].

5. Trushkina, A.D. (2019). Pravo na evtanaziiu: konstytutsiino-pravovyi aspekt [The right to euthanasia: constitutional and legal aspect]. Odesa. Retrieved from https://hdl.handle.net/ 11300/15034 [in Ukrainian].

6. Terzi, O.O. (2018). Etyko-pravovi pytannia evtanazii [Ethical and legal nutrition of euthanasia]. Science Review, 1 (8), Vol. 6, 23-29 [in Ukrainian].

7. Bekon, F. (1977). Pro hidnist ta prymnozhennia nauk [About the wisdom and the multiplication of sciences]. Vols. 1-2. Retrieved from http://surl.li/hdubf [in Ukrainian].

8. Encyclopedia Britannica. Euthanasia [Encyclopedia Britannica. Euthanasia]. Retrieved from https://www.britannica.com/search [in English].

9. Tretyna ukraintsiv vystupaie proty evtanazii. Opytuvannia [A third of Ukrainians oppose euthanasia. Poll]. Retrieved from http://surl.li/hehjh [in Ukrainian].

10. Drobyk, Y. (2018). Evtanaziia: istorychna retrospektyva ta suchasnyi stan u sviti y Ukraini. Naukovi zapysky UKU, 5, 143-165 [in Ukrainian].

11. Chomu u moiemu pokhoronnomu biudzheti ye stattia dlia naimu zakordonnoho vbyvtsi [Why does my funeral budget have an article for hiring a foreign assassin]. Retrieved from http://surl.li/hccpc [in Ukrainian].

12. Trushkina, A.D. 2019. Pravo na evtanaziiu: konstytutsiino-pravovyi aspekt [The right to euthanasia: constitutional and legal aspect]. Odesa. Retrieved from https://hdl.handle.net/ 11300/15034 [in Ukrainian].

13. Deklaratsiia pro evtanaziiu, pryiniata 39-yu Vsesvitnoiu Medychnoiu Asambleieiu (Madryd, zhovten 1987) [Declaration on euthanasia adopted by the 39th World Medical Assembly (Madrid, October 1987)]. Retrieved from http://www.medicusamicus.com/index.php? action=laws8 [in Ukrainian].

14. Niderlandy khochut dozvolyty evtanaziiu dlia litnikh i shcho v Ukraini [The Netherlands wants to allow euthanasia for the elderly and what in Ukraine]. Retrieved from http://surl.li/hbpzx [in Ukrainian].

15. Niderlandy: zhakhlyvyi rekord za 20 rokiv «lehalnoi» evtanazii. Rezultat - ne lyshe smerti, a y zmina mentalnosti [The Netherlands: a terrible record for 20 years of «legal» euthanasia. The result is not only death, but also a change in mentality]. Retrieved from http://surl.li/hduks [in Ukrainian].

16. Teoriia pidshtovkhuvannia [Nudge theory]. Retrieved from http://surl.li/hccil [in Ukrainian].

17. Krykun, Yu.V. (2018). Pidshtovkhuvannia yak metodolohiia komunikatyvnoho vplyvu [Pushing as a methodology of communicative influence], euwanitarni studii: z^irnyknaukovykh prats, 31, 47-57 [in Ukrainian].

18. Evtanaziia u Novii Zelandii: uzakonyly dopomohu dlia nevylikovno khvorykh liudei [Euthanasia in New Zealand: legalized care for terminally ill people]. Retrieved from http://surl.li/gulif [in Ukrainian].

19. Pobozha, S.O. (2018). Evtanaziia v Ukraini. Elektronni petytsii [Euthanasia in Ukraine. Electronic petitions]. president.gov.ua/. Retrieved from https://petition.president.gov.ua/petition/46072 [in Ukrainian].

20. Dashkovska, O.R. (2017). Evoliutsiia prav liudyny pid vplyvom protsesu hlobalizatsii [The evolution of human rights under the influence of the globalization process]. Zh^-^^nal skhidnoievropeiskoho prava, 11, 41-46 [in Ukrainian].

21. Pasechnyk, O.V. (2022). Etyko-pravovi aspekty lehalizatsii evtanazii u suchasnomu sviti [Ethical and legal aspects of euthanasia legalization in the modern world], /^blichne pravo, 1, 81-89 [in Ukrainian].

22. Malozhon, O.I. (2021). Chetverte pokolinnia prav liudyny v konteksti ukrainskoi suchasnosti [The fourth generation of human rights in the context of Ukrainian modernity]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhu^^al, 12, 41-44 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru