Відповідальність України як спосіб забезпечення виконання її правових зобов’язань у сфері торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність України як спосіб забезпечення виконання її правових зобов'язань у сфері торгівлі

Звєрєва Катерина Сергіївна помічниця народного депутата України, адвокатка, аспірантка кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права, Державний торговельно-економічний університет, м. Київ,

Анотація

З поглибленням глобалізаційних процесів і ростом зовнішньоекономічної діяльності України актуальним стає питання відповідальності країни в контексті дотримання правових зобов'язань у сфері міжнародної торгівлі. Саме держава обирає способи, якими вона для власних резидентів може створити економічні гарантії, ухвалює нормативно-правові акти та укладає домовленості на міжнародному рівні. Усе це стає нормами, які диктують певні умови чи навіть рамки для здійснення торговельної діяльності. Проте варто розуміти, що держава в особі своїх органів та їх посадових осіб також повинна нести відповідальність перед своїх народом. За результатами дослідження встановлено, що відповідальність України як суб'єкта торговельних відносин є ключовим механізмом додержання її зобов'язань. Вона може мати різноманітний правовий характер, включаючи відшкодування збитків та сплату неустойок, і проявляється не лише відносно інших країн, а й в національних межах.

Основна особливість полягає в дуалізмі правового статусу держави в зовнішньо-економічній діяльності, що вимагає певної адаптації правового регулювання. В межах саме цього нашого дослідження найбільше уваги приділено юридичній відповідальності державних службовців, що представляють Україну, вона може бути дисциплінарною, матеріальною, адміністративною чи кримінально в залежності від тяжкості порушення. В свою чергу, якщо Україна є безпосереднім суб'єктом торговельних відносин, до неї в цьому разі може застосовуватися виключно майнова відповідальність, що вимагає додаткових досліджень в цій сфері, розробки пропозицій, в тому числі науковцями, та удосконалення чинного законодавства, яке регулює дані питання.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що воно може сприяти оптимізації правового регулювання в Україні, зокрема, шляхом рекомендованого оновлення чинного законодавства та посилення відповідальності держави та державних органів у сфері торговельних відносин.

Ключові слова: національна безпека, економічна безпека, євроінтеграція, міжнародне право, економічний розвиток, іноземний інвестор, правове регулювання, СОТ, врегулювання суперечок, міжнародна організація, глобалізація.

Zvierieva Kateryna Serhiivna Assistant to the People^,s Deputy of Ukraine, attorney-at-law, graduate student of the department of administrative, financial and information law, State University of Trade and Economics, Kyiv

Abstract

LIABILITY OF UKRAINE AS A WAY TO ENSURE THE FULFILLMENT OF ITS LEGAL OBLIGATIONS IN THE FIELD OF TRADE

With the deepening of globalization processes and the growth of Ukraine's foreign economic activity, the issue of the country's liability in the context of compliance with its legal obligations in the field of international trade becomes relevant. It is the state that chooses the ways in which it can create economic guarantees for its own residents, adopts regulatory acts and concludes agreements at the international level. All these become norms that dictate certain conditions or even frameworks for the implementation of trade activities. However, it is worth understanding that the state, in the form of its bodies and their officials, must also bear responsibility to its people. The study found that Ukraine's liability as a subject of trade relations is a key mechanism for compliance with its obligations. It may have a variety of legal forms, including compensation for damages and payment of penalties and manifests itself not only in relation to other countries, but also within national borders.

The main feature is the dualism of the legal status of the state in foreign economic activity, which requires some adaptation of legal regulation. Within the scope of our research, the most attention is paid to the legal responsibility of civil servants representing Ukraine, it can be disciplinary, material, administrative or criminal, depending on the severity of the violation. In turn, if Ukraine is a direct subject of trade relations, in this case only property liability can be applied to it, which requires additional research in this area, development of proposals, including by scientists, and improvement of the current legislation that regulates these issues.

The practical significance of the conducted research is that it can contribute to the optimization of legal regulation in Ukraine, in particular, through the recommended updating of the current legislation and strengthening the responsibility of the state and state bodies in the field of trade relations.

Keywords: national security, economic security, European integration, international law, economic development, foreign investor, legal regulation, WTO, dispute settlement, international organization, globalization.

Постановка проблеми

Торгівля є основним механізмом міжнародної економічної інтеграції, а саме держави, в тому числі Україна, несуть відповідальність за організацію цього процесу. Правове регулювання відіграє критичну роль, оскільки воно визначає правила торгівлі, сприяє стабільності та прозорості, а також забезпечує механізми для розв'язання спорів та конфліктів. Основні компоненти регулювання включають забезпечення національної та економічної безпеки, виконання інвестиційної політики, а також відповідності міжнародним нормам та правилам. Усе це безпосередньо впливає на стабільність та благополуччя економіки країни.

Інвестиційна політика держави прямо пов'язана з національною та економічною безпекою, адже іноземні інвестиції можуть значно підсилити економіку країни. Водночас, Україна повинна створити такі умови, аби зазначені інвестиції не ставили під загрозу національний бізнес та суспільні інтереси.

Так в загальносвітовому тренді глобалізації, наша держава зобов'язана забезпечити не лише відкритість своєї економіки, але і її захищеність від потенційних загроз.

В контексті міжнародних відносин та права, Україна повинна виконувати свої зобов'язання в рамках міжнародних угод та договорів. Це означає дотримання міжнародних норм, в тому числі тих, що встановлені Світовою організацією торгівлі (СОТ), та здатність нести відповідальність за вирішення торговельних спорів.

Тому відповідальність України в області правового регулювання міжнародної торгівлі полягає в балансуванні між національними інтересами та міжнародними зобов'язаннями.

Цей баланс впливає на національну та економічну безпеку, інвестиційну політику, а також міжнародні відносини і є критичним для успішного виконання зобов'язань України на міжнародній арені. Пошук оптимальних моделей відповідальності, коли торгівельні відносини стають вигідними для всіх сторін є предметом поточного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Торгівля, як важлива складова глобалізації, вимагає відповідного правового регулювання з його подальшим удосконаленням відповідно до розвитку механізмів торговельних відносин. Цей фактор є причиною постійної актуальності теми забезпечення виконання правових зобов'язань сторін міжнародної торгівлі та її популяризації серед вчених. Однак тема комплексної правової відповідальності є мало дослідженою, а наукові праці більшою мірою присвячуються вивченню формування відповідальності країни в контексті окремих сфер міжнародних торговельних відносин. Зокрема, Гайченя А. В. [1] зазначає важливість правового регулювання міжнародної торгівлі в контексті ЄС, акцентуючи на необхідності обміну досвідом та уніфікації законодавства. Омельченко А. В. [6] та Поєдинок В. В. [8] в деталях аналізують основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні, наголошуючи на важливості інституційних механізмів у процесі євроінтеграції. Школьний Є. [11] підкреслює тісну взаємозалежність національної безпеки та правової відповідальності держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Літовченко Б.В. [4] стверджує, що економічна безпека є ключовою складовою в контексті глобалізації, і наголошує на необхідності адаптації національного менеджменту до нових викликів, повязаних з глобалізацією. В інвестиційній політиці Пахомова Н. І. [7] вбачає ряд викликів, пов'язаних з інтеграцією України в світову торговельну систему. Вона звертає увагу на потенційні негативні наслідки такої інтеграції. Щодо євроінтеграції, Мороз В. М. і Батир Ю. Г. [5] досліджують її вплив на державну безпеку України, зокрема через гармонізацію національного законодавства з правовими нормами ЄС. У контексті міжнародних відносин, Коваленко С.О. [3] розглядає міжнародно- правову відповідальність міжнародних організацій, включаючи СОТ. Цей аспект доповнює Духневич А.В. [2], який досліджує механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ.

Таким чином, досліджувана література акцентує увагу на багатогранності правового регулювання у сфері торгівлі. Проте, одним із невирішених питань залишається комплексна правова відповідальність у контексті міжнародної торгівлі.

Метою статті є систематизація правової відповідальності України щодо забезпечення виконання зобов'язань у сфері торгівлі в умовах інтеграційних процесів. В ході дослідження використані наступні методи дослідження: аналіз нормативних актів, порівняльний аналіз національного і міжнародного законодавства, вивчення практики застосування правових норм у сфері торгівлі.

Виклад основного матеріалу

Питання відповідальності держави за невиконання правових зобов'язань в торгівлі є центральним в контексті міжнародного торговельного права. Україна, будучи активним учасником міжнародної торгівлі, підтримує відносини з численними країнами завдяки багатосторонній міжнародній співпраці. Ця співпраця є складовою частиною зовнішньоекономічної стратегії країни та спрямована на розвиток економіки, створення сприятливих умов для іноземних інвестицій та розширення експортного потенціалу України [8].

Національна структура у сфері міжнародної торгівлі є розгалуженою. Незважаючи на те, що в Україні немає одного конкретного органу, відповідального за всі питання міжнародної торгівлі, Міністерство Закордонних Справ (МЗС) відіграє ключову роль у координації роботи інших відомств у контексті міжнародних відносин і торговельної діяльності зокрема. Відзначимо, що МЗС відповідає за співпрацю з двадцятьма, головними міжнародними організаціями, у т. ч. ООН та її структурними підрозділами. Особливу увагу варто звернути на регіональні організації та інтеграційні угруповання, такі як Рада Європи, ОБСЄ, ГУАМ, ОЧЕС та ЦЄІ, які є важливими платформами для реалізації зовнішньоекономічних інтересів України. За рамки цього регулювання виходить співпраця з СОТ. Її головним регулятором в Україні є Міністерство економічного розвитку і торгівлі, яке координує і несе відповідальність за діяльність в сфері міжнародної торгівлі і реалізації зобов'язань перед СОТ.

Загалом держава має певну відповідальність за порушення своїх зобов'язань у сфері міжнародної торгівлі. Такі порушення можуть мати серйозні наслідки, зокрема введення санкцій, штрафів або обмежень на торгівлю. Щоб вирішувати такі проблеми, держава співпрацює з відповідними міжнародними організаціями, включаючи арбітражні органи СОТ, що займаються врегулюванням різного роду суперечок [2].

Внутрішні органи і структури, такі як Міністерство економічного розвитку і торгівлі, розглядають ці питання, взаємодіючи з бізнес-спільнотою, для вироблення стратегій відповіді та дотримання міжнародних зобовязань. Така координація дозволяє Україні зберегти свою репутацію як надійного торговельного партнера на міжнародній арені.

Правова відповідальність України за незабезпечення правових зобов'язань у сфері торгівлі передбачає набір юридичних санкцій та обов⁵язків, які мають на меті забезпечити виконання зазначених зобов⁵язань. Однак через дуальну природу права в цьому питанні виникають деякі розбіжності та неузгодження.

Згідно ст.34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна несе відповідальність перед національними та іноземними підприємцями за будь-які свої дії, які порушують вітчизняне законодавство та приводять до фінансових втрат або моральних збитків для цих підприємців. Це стосується також дій у сфері міжнародної торгівлі, незалежно від того, чи є вони прямо вказаними в законі. Відповідно до цієї ж статті, Україна гарантує виконання зобов'язань відповідаючи за свої дії власним майном, як зазначено у даному документі. Будь-яка національна або іноземна компанія може подати судовий позов проти України. Судові справи розглядаються відповідно до пункту 39 цього Закону.

Позови від національних компаній подаються за місцемрозташування, від іноземних - там, де розташовано урядову установу або представника, який допустив порушення. Подача позову відбувається згідно з процесуальним законодавством України. В суді Україну представляють відповідні урядові установи, та їх співробітники, якими є державні службовці.

Відповідальність держави безпосередньо пов'язана із відповідальністю державного службовця, оскільки останній є представником народу на міжнародній арені [10]. Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів вважаються діями України як держави в цілому. Відповідно, держава несе відповідальність за дію держслужбовців, в свою чергу, відповідальність державного службовця проявляється по-різному:

• це юридичний обов'язок, який зобов'язує державного службовця виконувати свої службові обов'язки належним чином. Якщо службовець не виконує або виконує свої обов'язки недостатньо якісно, його діяння можуть бути визнані правопорушенням.

• включає обов'язок державного службовця дотримуватися законодавства. У разі порушення законів службовець може зіштовхнутися з державним примусом або покараннями.

• відповідальність службовця виражається ступенем державного примусу. Це означає, що у разі правопорушення, службовець може стикнутися з негативними наслідками, що можуть бути особистими або матеріальними втратами.

Відповідальність державних службовців має різні форми і залежить від характеру та серйозності правопорушення. Основні види відповідальності включають:

• дисциплінарна відповідальність - це відповідальність, яка настає за порушення службових обов'язків або порушення дисципліни. Наприклад, може бути пов'язано з неналежною роботою, недотриманням процедур, протоколів або регулювань, відсутністю чи зловживанням повноваженнями.

• матеріальна відповідальність - це вид відповідальності, що може настати в результаті прямих матеріальних збитків, завданих державі або її власності через необачність або недбалість службовця, зокрема це може стосуватися випадків недбалого або неправильного використання ресурсів або активів.

• адміністративна відповідальність - це відповідальність за порушення адміністративного законодавства, яке регулює службову діяльність. Адміністративна відповідальність може включати недотримання стандартів, порушення торговельних або митних правил тощо.

• кримінальна відповідальність - цей вид відповідальності настає за вчинення дій, які є кримінальними злочинами згідно із законодавством, такими як корупція, шахрайство, зловживання владою, відмивання грошей тощо.

Отже, якщо наступає правова відповідальність державного службовця за невиконання правових .зобов'язань у сфері торгівлі, виникають різні види відповідальності (дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна) в залежності від ступеня тяжкості злочину чи правового порушення.

З однієї сторони, відповідно ст. 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», дії урядових установ і їх представників розглядаються як дії населення в цілому, і за них держава несе відповідальність згідно цього документу, застосовуючи всі види відповідальності. Однак, на практиці Україна як держава також може виступати суб'єктом торговельних відносин, а тому до країни не можуть повною мірою застосовуватися ті обмеження, які застосовуються до бізнесу чи державних службовців. Розглянемо дані особливості більш детально.

У дослідженні юридичної відповідальності держави в рамках міжнародних економічних операцій визначальним є зміст ч. 4 ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідно до закону, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Україна є суб'єктом господарювання, а тому відповідно до статті 3, має такі ж юридичні зобов'язання, як і інші учасники, без особливих привілеїв. По суті, держава не звільняється від відповідальності, передбаченої національним законодавством.

Однак необхідно зазначити, що держава, функціонуючи як міжнародний економічний суб'єкт, має імунітет від більшості адміністративно- господарських санкцій, зазначених у частині 1 статті 239 Цивільного кодексу України, через публічно-правову природу. Прикладами таких санкцій є ті, що стосуються майна, наприклад, конфіскація прибутку або адміністративно- господарські штрафи. Вони не можуть бути застосовані до державних органів, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Причиною цього є теЈ¬що один державний орган не може привласнити прибуток іншого державного органу до державного бюджетуЈ¬оскільки він вже належить державі і не вважається приватною власністю.

З іншого бокуЈ¬порушення у зовнішньоекономічній діяльності держави можуть спричинити адміністративно-господарські санкції організаційно- правового характеру. ЗокремаЈ¬до них відносяться такі заходиЈ¬як зупинення або припинення інвестиційної діяльності за певних правових умовЈ¬на прикладЈ¬ якщо інвестиційна діяльність може призвести до порушення законодавстваЈ¬ санітарнихЈ¬екологічних нормЈ¬прав та інтересів громадянЈ¬організацій або держави.

Таке зупинення або припинення інвестиційної діяльності здійснюється зокрема на підставі офіційного рішення Державної санітарно-епідеміологічної служби України і є обов'язков для інвестора припинити або зупинити інвестування власнихЈ¬позичених або залучених майнових та інтелектуальних цінностей у визначені строки [1].

Аналіз змісту вищезазначених законів дозволяє зробити висновокЈ¬що до держави як учасника міжнародної економічної діяльності можуть бути застосовані лише специфічні організаційно-правові санкціїЈ¬що зумовлено подвійним характером її правового статусу. Це відрізняє державу від інших суб'єктів цієї сфериЈ¬ до яких можуть бути застосовані будь-які форми адміністративно-господарських санкцій [11].

Згідно пункту 1 статті 33 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»Ј¬у сфері торговельної міжнародної діяльностіЈ¬регульованій цим та іншими українськими законамиЈ¬існують два види відповідальності:

• майнова;

• кримінальна.

Разом з тим порушення на державному рівні зі сторони державних службовців виходять за рамки договірних відносин комерційного сектору. Економічні злочиниЈ¬такі як недобросовісна конкуренціяЈ¬відмивання грошейЈ¬ здобутих незаконним шляхомЈ¬ фінансування тероризмуЈ¬ рейдерська діяльністьЈ¬зловживання бюджетними коштамиЈ¬фіскальні злочини та корупція є найбільш поширеними кримінальними злочинами зі сторони службовців органів державної влади. Цей факт створює суттєву загрозу для національної безпеки України та і всього світу. Вказані порушенняЈ¬які здійснюються на найвищому рівні державного управлінняЈ¬негативно впливають на економічну стабільність та розвиток і економічну безпеку загалом.

В свою чергуЈ¬економічна безпека відіграє ключову роль у національній безпеціЈ¬допомагаючи забезпечити інші його складовіЈ¬такі як продовольчаЈ¬ екологічна та інформаційна та військова безпека країни. Вкрай важливою є і відповідальність за ефективну інвестиційну політику, яка приймає участь у стимулюванні економічного зростання, приваблюванні капіталу і технологій, що сприяють розвитку країни. Але при цьому, недостатнє регулювання інвестиційної діяльності призводить до зростання економічних кримінальних злочинів: корупція, фінансові махінації та недобросовісна конкуренція, що в свою чергу підриває економічну безпеку та стабільність країни [6].

Економічна безпека є невід'ємною частиною системи національної безпеки, яка включає в себе зміцнення обороноздатності країни, захист від зовнішніх загроз та викликів, що є особливо актуальним в умовах російсько- української війни. В цьому контексті важливим є усвідомлення взаємозв'язку між різними аспектами національної безпеки. Сильний оборонний потенціал країни може бути підтриманий лише при високому рівні економічного розвитку. Однак, це стає неможливим без соціального консенсусу і при наявності соціальних конфліктів, що виникають через економічну злочинність [5].

Не дивлячись на ці важливі для країни фактори, згідно Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III, держава не має кримінальної відповідальності в сфері господарювання, а лише особиста відповідальність службовців, про яку згадувалося вище [3]. Тому, держава може нести тільки майнову відповідальність у сфері міжнародної торгівлі. Ця відповідальність передбачає матеріальне відшкодування різних типів збитків, а також застосування майнових санкцій.

Така регуляція відповідає статті 225 ГК України, яка передбачає відшкодування шкоди, включаючи вартість втраченого чи пошкодженого майна, додаткові витрати, втрачену вигоду та інше, якщо права були порушені. Ця стаття також враховує матеріальне відшкодування моральних збитків у визначених випадках. Крім цього, пункт 2 статті 33 згаданого Закону включає такі форми відповідальності як пеня та конфіскація завдатку [11].

Висновки

правова відповідальність торгівля зобов'язання

Отже, відповідальність України як суб'єкта торговельних відносин є ключовим механізмом, який гарантує додержання її правових зобов'язань у сфері торгівлі. Вона може мати як цивільно-правовий, так і господарсько-правовий характер, що включає в себе відшкодування різного роду збитків, сплату неустойок та інші форми відповідальності.

Ця відповідальність випливає з принципу юридичної рівності та недискримінації, але з урахуванням специфічного статусу держави в ЗЕД. Зокрема, Україна, беручи активну участь в ЗЕД, покладає на себе обов'язок нести майнову відповідальність перед іншими учасниками за правопорушення у даній сфері. Особливість держави в ЗЕД полягає в дуалізмі її правового статусу. Незважаючи на те, що держава відмовляється від імунітету власності та несе повну відповідальність перед учасниками ЗЕД, не всі види санкцій можуть бути застосовані до держави через її публічно-правову природу. Щоб забезпечити більшу ясність та ефективність захисту прав та інтересів учасників ЗЕД, рекомендується розглянути оновлення частини 1 статті 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Таке доопрацювання поліпшить регулятивну базу та відповідно допоможе суб'єктам ефективно відстоювати свої права.

Література

1. Гайченя А.В. Правове регулювання міжнародної торгівлі у рамках Європейського Союзу. Національний авіаційний університет. Київ, 2021. - 1©–1 с. URL: https://er.nau.edu.ua/ handle/NAU/54205

2. Духневич А.В. Механізм врегулювання суперечок в рамках СОТ. Науковий вісних Ужгородського університету

3. Коваленко С.О. Види і форми міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій. Публічне право, 2014, № 2, С. 113-120.

4. Літовченко Б.В. Глобалізація і розвиток відповідальності національного менеджменту. Вісник економічної науки України, 2©–15, № 2 (29), С. 47-52. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/ handle/123456789/108135

5. Мороз В.М., Батир Ю.Г. Державна безпека в контексті політики європейської інтеграції України. Х.: НУЦЗУ, 2020. - 60 с. URL: http://nnvc.nuczu.edu.ua/images/topmenu/ kafedry/kafedra-publichnoho-administruvannia-u-sferi-tsyvilnoho-zakhystu/Lekcii/5.pdf

6. Омельченко А.В. Адміністративно-правові засади зовнішньоекономічної діяльності в Україні: монографія. Київ : КНЕУ, 2011. 309 с.

7. Пахомова Н.І. Деякі наслідки інтеграції України у світову торговельну систему в результаті приєднання до Світової Організації Торгівлі. Ефективна економіка № 10, 2011. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=757

8. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 288 с. 2.

9. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959- XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 29. Ст. 377.

10. Тимощенко М.І., Савичук Н.О., Галушкіна Л.В. Відповідальність державних службовців: проблеми реалізації. Державне управління, Інвестиції: практика та досвід, 2021,20,с.87-93. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/20_2021/17.pdf

11. Школьний Є. Юридична відповідальність держави як суб⁵єкта зовнішньоекономічної діяльності. Господарське право і процес, 2017, 11. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/ 2017/11/15.pdf

References

1. Haichenia, A.V. (2021). Pravove rehuliuvannia mizhnarodnoi torhivli u ramkakh Yevropeiskoho Soiuzu [Legal regulation of international trade within the European Union]. aviatsiinyi universytet. Retrieved from https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/54205 [In Ukrainian]

2. Dukhnevych, A.V. (2011). Mekhanizm vrehuliuvannia superechok v ramkakh SOT [Mechanism of dispute resolution within the WTO]. Nauko^^^yi visnyk Uzhhorodskoho universytetu, 15, 106-109. Retrieved from https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/17408/ 1/МЕХАНІЗМ%20ВРЕГУЛЮВАННЯ%20СУПЕРЕЧ0К%20В%20РАМКАХ%20С0Т.рЗЎѕ [In Ukrainian]

3. Kovalenko, S.O. (2014). Vidy i formy mizhnarodno-pravovoi vidpovidalnosti mizhnarodnykh orhanizatsii [Types and forms of international legal responsibility of international organizations]. Publichnepravo, 2, 113-120. [In Ukrainian]

4. Litovchenko, B.V. (2015). Hlobalizatsiia i rozvytok vidpovidalnosti natsionalnoho menedzhmentu [Globalization and the development of national management responsibility]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (29), 47-52. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/ handle/123456789/108135 [In Ukrainian]

5. Moroz, V.M., Batyr, Yu.G. (2020). Derzhavna bezpeka v konteksti politiky yevropeiskoi integratsii Ukrainy [State security in the context of European integration policy of Ukraine]. Retrieved from http://nnvc.nuczu.edu.ua/images/topmenu/kafedry/kafedra-publichnoho- administruvannia-u-sferi-tsyvilnoho-zakhystu/Lekcii/5.pdf [In Ukrainian]

6. Omelchenko, A.V. (2011). Administratyvno-pravovi zasady zovnishnoekonomichnoi diialnosti v Ukraini [Administrative-legal principles of foreign economic activity in Ukraine]: Monograph. Kyiv: KNEU. [In Ukrainian]

7. Pakhomova, N.I. (2011). Deiaki naslidky integratsii Ukrainy u svitovu torhovelnu systemu v rezultati pryiednannia do Svitovoi Orhanizatsii Torhivli [Some consequences of Ukraine's integration into the global trading system as a result of joining the World Trade Organization]. Efektyvna ekonomika, 10. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=757 [In Ukrainian]

8. Poiedynok, V.V. (2006). Pravove rehuliuvannia zovnishnoekonomichnoi diialnosti [Legal regulation of foreign economic activity]: Educational manual. Kyiv: Yurinkom Inter. [In Ukrainian]

9. Pro zovnishnoekonomichnu diialnist [About foreign economic activity]: Zakon Ukrainy vid 16 kvitnia 1991 r. № 959-XII. Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR. (1991). No. 29, p. 377. [In Ukrainian]

10. Tymoshenko, M. I., Savychuk, N. O., & Halushkina, L. V. (2021). Vidpovidalnist derzhavnykh sluzhbovtsiv: problemy realizatsii [Responsibility of state officials: problems of implementation]. Derzhavne upravlinnia, Investytsii: praktyka ta dosvid, 20, 87-93. Retrieved from http://www.investplan.com.ua/pdf/20_2021/17.pdf

11. Shkolnyi, Ye. (2017). Yurydychna vidpovidalnist derzhavy yak subiekta zovnishnoekonomichnoi diialnosti [Legal responsibility of the state as a subject of foreign economic activity]. Hospodarske pravo i protses, 11. Retrieved from http://pgp-journal.kiev.ua/ archive/2017/11/15.pdf [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru