Медіація у виконавчому провадженні з огляду на закордонний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

МЕДІАЦІЯ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ З ОГЛЯДУ НА ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД

Притика Юрій Дмитрович доктор юридичних наук,

професор, завідувач кафедри цивільного процесу

Анотація

медіація виконавчий провадження регулювання

Стаття присвячена комплексному аналізу та оцінці перспектив запровадження процедури медіації в ході виконавчого провадження. Розглянуто сучасний досвід іноземних країн у застосуванні медіації, а також досліджено правове регулювання окресленої сфери в Україні. У статті висвітлено проблеми, з якими зустрічаються сторони виконавчого провадження та державні і приватні виконавці, зокрема, збільшення кількості виконавчих проваджень, неефективність примусового виконання рішень, а також високі витрати на ці процедури.

Автором аргументовано, що проведення медіації на стадії виконавчого провадження є перспективним кроком для розв'язання зазначених проблем. Медіація в цьому контексті може сприяти укладенню мирових угод між сторонами, що дозволить уникнути примусового виконання рішень суду та зменшити навантаження на виконавців. Запровадження процедури медіації також може позитивно вплинути на розвиток громадянського суспільства та економіки, сприяючи збереженню партнерських відносин між контрагентами. Крім того, медіація забезпечить усунення конфліктів, що забезпечить кращий індивідуальний підхід до кожного випадку. Оскільки багато спорів виникає через непорозуміння та незгоди, медіація надає можливість зблизити позиції сторін, зрозуміти один одного та досягти консенсусу. Імплементація процедури медіації також сприятиме кращому розумінню прав та обов'язків сторін у виконавчому процесі. Однак, для успішного запровадження медіаційних процедур у виконавче провадження, необхідно створити відповідне правове регулювання та забезпечити належне навчання і підготовку виконавців, які займатимуться медіацією. Також необхідно популяризувати та поширювати інформацію про медіацію серед громадян, щоб вони знали про можливість скористатися несудовим шляхом вирішення своїх спорів.

У статті акцентовано увагу на необхідності реформування законодавства та впровадження медіативних процедур у виконавче провадження, що створить сприятливі умови для підвищення ефективності та зниження витрат виконавчої діяльності. Враховуючи позитивний досвід застосування медіації у закордонних країнах, автором надано рекомендації щодо впровадження аналогічних процедур медіації в національному законодавстві України з метою покращення виконавчої практики та сприяння примиренню сторін на стадії виконавчого провадження.

Ключові слова: виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів; виконавче провадження; виконавчі процесуальні правовідносини; державний виконавець; приватний виконавець; процесуальний статус виконавця; боржник; стягувач; звернення стягнення; альтернативні способи вирішення спорів; медіація; суд; мирова угода; правочини у виконавчому провадженні.

Abstract

Prytyka Yurii Dmytrovych Doctor of law, professor, head of the Department of Civil Procedure, Taras Shevchenko National University of Kyiv

MEDIATION IN ENFORCEMENT PROCEEDINGS: CONSIDERING FOREIGN EXPERIENCE

This article presents a comprehensive analysis and assessment of the prospects for implementing the mediation procedure at the stage of enforcement proceedings. The author examines the contemporary foreign experience of mediation application and studies the situation in Ukraine. The article highlights the challenges faced by the parties involved in enforcement proceedings and both state and private enforcement officers, including the increase in the number of enforcement cases, inefficiency of enforcement of court decisions, and high costs associated with these procedures.

The author argues that introducing mediation at the stage of enforcement proceedings could be a promising step towards addressing the mentioned issues. Mediation, in this context, can facilitate the establishment of settlement agreements between the parties, thereby avoiding enforcement of court decisions and reducing the burden on the enforcement officers. Implementing mediation can also have positive impacts on civil society and the economy, as it fosters maintaining partnership relations between counterparts. Additionally, mediation offers a flexible approach to dispute resolution, providing a better individualized solution to each case. Since many disputes arise from misunderstandings and disagreements, mediation offers the opportunity to bring parties closer, understand each other, and achieve mutual understanding.

To successfully integrate mediation procedures into enforcement proceedings, the article emphasizes the need for legal reforms and the introduction of mediation procedures. Creating favorable conditions for increased efficiency and reduced costs in enforcement activities is crucial. Drawing from positive experiences of mediation application in foreign countries, the author provides recommendations for implementing similar mediation procedures in Ukraine's national legislation to improve enforcement practices and promote facilitating the reconciliation of the parties during enforcement proceedings.

Keywords: enforcement of court and other jurisdictional bodies decisions; enforcement proceedings; enforcement procedural legal relations; state enforcement officer; private enforcement officer; procedural status of the enforcement officer; debtor; enforcement creditor; foreclosure; alternative methods of disputes resolution; mediation; court; settlement agreement; deals in enforcement proceedings.

Постановка проблеми

Згідно зі ст.ст. 1-2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішення, що здійснюються на засадах верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців [1].

Залишаючись особливим видом правозастосовної практики, з урахуванням специфіки відносин між учасниками, виконання судових актів може здійснюватись як добровільно (до початку виконавчого провадження), так і примусово.

При цьому самостійне виконання може бути як добровільним, так і примусовим. Добровільний порядок виконання передбачає лише самостійне виконання рішення боржником (особисто або через представника).Водночас, в ході примусового виконання рішення боржник також має можливість виконати рішення самостійно. Це означає що в результаті примусового виконання було створено умови, за яких боржник виконав рішення самостійно, тобто мета примусового виконання була досягнута. Тому важливо розмежовувати добровільне і примусове виконання. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" [2].

В Україні набуває поширення практика застосування альтернативних способів вирішення спорів, до яких належить інститут, зокрема, медіація. На етапі виконавчого провадження сторони також мають можливість провести медіацію, хоча детального правового регулювання законодавцем не розроблено.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти медіації у виконавчому провадженні досліджено такими вченими як: О. Б. Верба, У. Б. Воробель, А. В. Гайченко, К. Л. Каращук, Р. Карпенко, Н. А. Мазаракі, С. Р. Сулейманова, І. Г. Ясиновський та інші. Незважаючи на це, досліджень правового регулювання іноземних держав стосовно медіації у ході примусового виконання не так багато. Тому обрана тема статті видається вкрай актуальною.

Мета статті - дослідити правове регулювання іноземних держав щодо механізму медіації під час примусового виконання рішень юрисдикційних органів, а також, з огляду на це, запропонувати шляхи удосконалення вітчизняного законодавства в окресленій сфері.

Виклад основного матеріалу

Досвід інших країн показує, що медіація на етапі примусового стягнення може бути дуже ефективною.

Для прикладу, в Республіці Молдова після відкриття виконавчого провадження приватний виконавець зобов'язує сторони з'явитися до нього в зазначений час для спроби врегулювання спору.

В Республіці Казахстан також законодавчо передбачена можливість проведення процедури медіації на етапі виконавчого провадження.

Слід зазначити, що інститут медіації в Україні регулюється Законом України «Про медіацію» [3]. Згідно з ним, медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

На нашу думку, потенціал процедури медіації доцільно застосовувати і у виконавчому провадженні. Незважаючи на вирішений спір і наявність судового рішення, сторони, в більшості випадків, залишаються у стані конфлікту.

З урахуванням цього факту, законодавцем закріплено можливість укладання мирової угоди на етапі виконавчого провадження в положеннях ч. 2 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, інститути мирової угоди та медіації мають чимало відмінностей.

Передбачена можливість врегулювання спору на умовах, що відрізняються від змісту частини судового рішення. Також в цьому контексті варто відзначити, що під час виконавчого провадження між сторонами можуть виникати чимало розбіжностей в питаннях, пов'язаних, наприклад, зі способами виконання судових актів тощо.

Нині в Україні застосування медіації на етапі виконавчого провадження не є надто поширеною процедурою. На нашу думку, це негативний момент у розвитку інституту медіації та оптимізації судової системи, особливо, з урахуванням того, що деякі європейські країни вже мають позитивний досвід використання процедури медіації у виконавчому провадженні. Цей позитивний досвід іноземних держав пропонуємо імплементувати у вітчизняне законодавство. Системний аналіз юридичної літератури, а також теоретичних і доктринальних поглядів з цього питання дозволив виявити низку проблем можливого застосування процедури медіації у виконавчому провадженні в Україні.

Ми вважаємо, що серед повноважень державного та приватного виконавців можна було б передбачити таке, як проведення примирювальних процедур чи медіації у процесі виконавчого провадження. Це сприяло б пришвидшенню виконавчого провадження та оптимізації вирішення конфліктів між сторонами виконавчого провадження.

Неодноразово на практиці виконавці роблять висновок, що між стягувачем та боржником можливий конструктивний діалог, і з власної ініціативи ініціюють переговори між ними, внаслідок чого успішно вирішуються спори між сторонами без участі суду. Виконавець, який володіє ситуацією в конкретному виконавчому провадженні, може успішно впливати на процедуру примирення.

Ми зазначали вище, що законодавство не передбачає повноваження виконавців пропонувати сторонам завершити конфлікт шляхом процедури медіації. Тим не менше, у разі якщо сторони під час виконання рішення виявляють бажання вирішити існуючі протиріччя за допомогою медіатора, можна передбачити кілька варіантів завершення виконавчого провадження:

1) у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду;

2) на підставі заяви стягувача про припинення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа;

3) укладення сторонами угоди за результатами медіації, затвердженої судом як мирової угоди, що містить умови та порядок виконання рішення суду.

На сьогодні для більш активного застосування медіації на етапі виконавчого провадження необхідно передбачити можливість призупинення протягом цього періоду заходів примусового виконання, не знімаючи при цьому накладені арешти, щоб не надавати цей час боржнику для розпорядження майном. Також необхідно змінити порядок стягнення виконавчого збору (основної винагороди приватного виконавця), який, у разі укладення мирової угоди на етапі виконавчого провадження, повинен обчислюватися тільки з суми, стягнутої в порядку примусового виконання до початку процедури медіації.

Необхідно враховувати, що якщо сторони приходять до домовленостей, які оформляються у формі угоди за результатами медіації або мирової угоди - залежно від стадії укладання, - вони можуть передбачити додаткові умови, наприклад, додаткові вимоги до медіатора, зокрема до медіатора, який здійснює свою діяльність на професійній основі, тощо.

Застосування примирення у виконавчому провадженні, на нашу думку, можливе як у цивільному, так і в господарському процесі, виняток можуть складати лише рішення, що набрали чинності, видані в порядку адміністративного судочинства, з урахуванням специфіки адміністративних справ.

Перевага медіації у світовій практиці полягає в тому, що усувається шкода, викликана конфліктом, і убезпечується можливість виникнення нових конфліктів. Те, що застосування процедури медіації у виконавчому провадженні законом детально не врегульовано, спонукає досліджувати позитивний досвід зарубіжних країн у цій галузі.

Так, французьке законодавство офіційно визнало медіацію прийняттям Закону від 8 лютого 1995 року. Це стало правовою основою цивільної медіації у Франції. У цій країні процедура медіації є добровільною, що відповідає її принципам. Проте, існує державне стимулювання розвитку медіації. Наприклад, законодавством передбачено погоджувальну процедуру як обов'язковий попередній етап для деяких категорій спорів. Її застосування є обов'язковим, зокрема, для вирішення спорів, пов'язаних з розлученням подружжя, а також справ, що розглядаються радами з врегулювання трудових спорів і трибуналами з питань сільськогосподарської оренди.

Медіації у Франції також сприяє економічне стимулювання сторін. Наприклад, держава активно бере участь в організації медіативної допомоги, покриваючи витрати на медіацію у межах безкоштовної юридичної допомоги, юридичного страхування. При проведенні медіації за скеруванням суду послуги медіатора можуть бути компенсовані з коштів, виділених на правову допомогу, суму яких встановлює суд у визначеному законодавством порядку. Також існує багато різних схем, які варіюються в різних судах, у яких визначаються порядок і розмір оплати медіативних послуг у разі проведення медіації за скеруванням суду.

У Франції при Національній палаті офіцерів юстиції (виконавців) діє спеціальний Центр медіації. Медіація у Франції може проводитися на будь-якому етапі судового розгляду. Виконавець за французьким законодавством визнаний особою, яка має повноваження виконувати функції медіатора: він може врегулювати конфлікт між боржником і стягувачем, дотримуючись балансу інтересів сторін виконавчого провадження.

Суддя з питань виконавчого провадження Франції (juge de I'execution) є головою суду великої інстанції, який має виключну компетенцію щодо вирішення всіх питань і суперечок, що виникають у процесі примусового виконання документа, який має виконавчу силу, включаючи питання, пов'язані зі заходами забезпечення, а також справи про відшкодування шкоди, завданої у процесі виконання.

До документів, що мають виконавчу силу, належать рішення судів загальної судової системи й адміністративних судів, мирові угоди, затверджені суддею, виписки з протоколів про примирення сторін, підписані ними і суддею, документи, підтверджені виконавчим написом нотаріуса, документи, видані виконавцем у разі несплати чека, виданого боржником кредитору, а також деякі інші документи.

У 2015 році у Франції було створено онлайн-платформу "Medicys" для вирішення спорів шляхом медіації, включаючи спори на етапі виконавчого провадження [4].

Не можна оминути увагою той факт, що 07.08.2019 р. в Сінгапурі було підписано Конвенцію ООН «Про міжнародні угоди за результатами медіації» (United Nations Convention on International Settlement Agreements Resulting from Mediation). Україна також є підписантом. Конвенцією передбачено обов'язок держав, які її ратифікували, приводити у виконання міжнародні угоди за результатами медіації згідно з національним процесуальним правом та відповідно до умов, передбачених Конвенцією. Тобто, запроваджено примусове виконання міжнародних угод про врегулювання комерційних спорів, укладених за результатами медіації сторонами - резидентами країн - учасниць Конвенції, без розгляду судом суті спору та угоди. Сфера дії Конвенції полягає у тому, що нею врегульовано виконання угод, укладених за результатами медіації; ускладнені елементом; стосовно медіацій комерційних спорів; лише примусове виконання через компетентний орган (суд), який не здійснює перевірки угоди по суті. Конвенція встановлює такі вимоги до міжнародної угоди, укладеної за результатами медіації: письмова форма, з підписом медіатора на угоді (або з документом, який підтверджує факт проведення медіації). Конвенція не поширюється на виконання угод за результатами медіації, укладених у спорах із приватних, сімейних, домашніх відносин, зі спорів у сфері сімейного, спадкового та трудового права; не регулює процес медіації, питання обов'язковості або необов'язковості медіації, а також виконання мирових угод, затверджених судом.

Нині в Україні відсутній необхідний рівень інформованості сторін на стадії виконавчого провадження щодо процедури медіації, її сутності та правової природи, а також про переваги та правові наслідки проведення медіації. Цю проблему можна вирішити, надаючи пояснення щодо можливості звернення до медіації у відповідній постанові про відкриття виконавчого провадження.

Також цілком обґрунтованим заходом, на нашу думку, є надсилання разом з копією постанови про відкриття виконавчого провадження запрошення на розмову/консультацію до виконавця, під час якої сторонам будуть пояснені переваги укладання мирової угоди, угоди за результатами медіації, а також буде запропоновано проведення процедури медіації.

Аналогічні процедури вже запроваджені в законодавстві деяких зарубіжних країн, наприклад, відповідно до статті 62 Кодексу виконавчого провадження Республіки Молдова виконавець має право зобов'язати сторони, що беруть участь у виконавчому провадженні, з'явитися на зустріч для пошуку шляхів вирішення конфліктної ситуації та спроби мирного врегулювання [6].

Іншою доволі значущою проблемою на шляху розвитку інституту медіації у виконавчому провадженні є те, що на сьогодні в Україні відсутній необхідний обсяг професійних медіаторів, які змогли б забезпечити проведення медіації на стадії виконавчого провадження.

Часткове вирішення цього питання можна знайти в закордонному досвіді. Законодавство деяких країн Західної Європи (Нідерланди, Швеція, Франція, Бельгія) передбачає можливість для виконавця здійснювати функції медіатора у цивільних, сімейних, трудових справах. Виходячи із цього факту, вважаємо доцільним наділення державних і приватних виконавців повноваженнями з проведення медіації.

Положення Закону "Про виконавче провадження" регулює застосування примусових заходів виконавчого провадження державним чи приватним виконавцем лише після відкриття виконавчого провадження. На нашу думку, закон має містити норми, які регламентують стимулювання сторін до примирення.

Як стимулюючий захід, на нашу думку, який сприятиме укладанню мирової угоди, або угоди за результатами медіації на цій стадії, може бути подвоєння розміру виконавчого збору (основної винагороди) у разі недосягнення сторонами компромісу.

Також варто відзначити, що вдосконалення правового регулювання питань виконавчого провадження повинне стосуватися не лише удосконалення примусових заходів впливу на боржника, а також - застосування медіативних процедур.

Процедура медіації не замінює дій, які здійснюють виконавці на стадії виконавчого провадження, а є додатковою процедурою, за допомогою якої можливо врегулювати розбіжності без застосування примусових методів. Процедура медіації пріоритетно ставить своєю метою досягнення консенсусу, а не визначення того, хто зі сторін правий. На стадії виконавчого провадження цей факт є дуже значущим, оскільки правомірність певних дій вже була підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Тому, під час виконавчого провадження є достатньо об'єктивних умов для досягнення консенсусу між сторонами. Наприклад, цей факт може проявитися в готовності стягувача розглянути різноманітні варіанти задоволення своїх вимог, а боржник, зі свого боку, може піти назустріч через можливість застосування примусових заходів стягнення.

Перед виконавцем, хоча і не ставиться, на відміну від суду, мета примирення сторін виконавчого провадження, проте, допоки існує конфлікт, доти є можливість досягнення компромісу, домовленості. Важливо, що консенсусу може бути досягнуто ще до ухвалення судового рішення.

За допомогою медіації у виконавчому провадженні можна досягти реструктуризації заборгованості та проведення відповідних переговорів між боржником і кредитором.

Також слід відзначити, що в деяких ситуаціях боржники можуть повідомити про готовність добровільно погасити заборгованість за певних обставин, що можуть виникнути зі сторони кредитора. Практика показує, що існують ситуації, коли між боржником і кредитором є можливість конструктивного діалогу, який виконавець може використовувати в інтересах кожної зі сторін.

В ході медіації у виконавчому провадженні сторони можуть домовитися про можливість розстрочки і відстрочки виконання судового рішення, а також зміни способу виконання, визначеної послідовності забезпечення майна боржника тощо.

Оскільки майно боржника на цьому етапі реалізується на публічних торгах, то, за умови застосування медіації, з'являється можливість звернення стягнення, яке не виключає реалізацію з передачею речі стягувачеві, у разі, якщо боржник самостійно може реалізувати своє майно. Такий механізм у законодавстві європейських країн вже передбачений.

Тому, застосовуючи процедуру медіації на стадії виконавчого провадження, сторонам стає досяжний спектр різних можливостей.

Застосування процедури медіації у виконавчому провадженні буде сприяти зменшенню кількості виконавчих проваджень, розвантажить органи державної виконавчої служби, зробить можливим застосування примусових заходів у деяких випадках, тощо.

Використання медіації для вирішення спорів позитивно впливає на розвиток громадянського суспільства в Україні. Згідно з думкою багатьох авторів, головною метою медіації є зміна сприйняття конфронтації на сприйняття взаємозалежності між учасниками, а також досягнення консенсусу. Правове регулювання використання процедури медіації мотивується і тим, що конфліктні ситуації, в більшості випадків, мають не лише правове обґрунтування та юридичну природу, а медіація може знайти рішення і усунути всі існуючі проблеми між сторонами.

Висновки

Серед передумов застосування медіації у виконавчому провадженні виокремлюємо такі: наявність у сторін розпорядчих прав у виконавчому провадженні, які дають можливість розпоряджатися ходом процесу; потреба взаєморозуміння між сторонами. Медіація допомагає усунути розбіжності, зближує позиції сторін і збільшує шанси на мирову угоду та добровільне виконання боржником судового рішення.

Враховуючи це, варто зазначити, що до переваг медіації у виконавчому провадженні належать такі:

- по-перше, відбувається оптимізація діяльності виконавців, зокрема державних, які через збільшення кількості виконавчих проваджень суттєво перевантажені;

- по-друге, є висока ймовірність зниження бюджетних витрат, пов'язаних зі примусовим виконанням судових рішень;

- по-третє, сторонам, які беруть участь на стадії виконавчого провадження у процедурі медіації, надається можливість вибору оптимального рішення, досягнутого шляхом домовленості один з одним;

- по-четверте, розвиток інституту медіації позитивно вплине на цивільний обіг, а також на економіку країни, оскільки це додає ще одну можливість контрагентам, наприклад, підприємцям, з урахуванням укладеної домовленості, зберігати партнерські відносини і в подальшому залишатись бізнес-партнерами.

В ході медіації під час виконавчого провадження, попри відкладення в часі моменту повного виконання рішення, воно, все ж, буде виконаним завдяки домовленостям, до прикладу, про відстрочку чи розстрочку виконання.

Істотною мотивацією для сторін пройти медіаційну процедуру у виконавчому провадженні буде те, що, у випадку відсутності домовленості, не буде консенсусу, система примусу вирішить проблему, однак, примусові заходи будуть найменш вигідними для тієї сторони, яка ухиляється від пошуку консенсусу.

Отже, потенціал використання процедури медіації у вітчизняному виконавчому провадженні значний: від зменшення навантаження на виконавців, зниження витрат на здійснення дій з виконання судового рішення і до збереження хороших партнерських відносин між сторонами.

Запозичення іноземного позитивного досвіду у сфері медіації під час примусового виконання є гарантією ефективного застосування медіації на всіх етапах судового процесу в Україні.

Література

1. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016. № 1404-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1404-19#Text.

2. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: Закон України від 02.06.2016. № 1403-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/ show/1403-19#Text.

3. Про медіацію: Закон України від 16.11.2021. № 1875-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1875-20#Text.

4. Medicys: Plateforme numerique de reglement amiable des conflits et des litiges de consommation. URL: https://monimmeuble.com/actualite/medicys-plateforme-numerique-dereglement-amiable-des-conflits-et-des-litiges-de-consommation.

5. Report of Working Group II (Arbitration and Conciliation) on the work of its 64th session (New York, 1-5 February 2016) // URL: http://undocs.org/ru/A/CN.9/867.

6. Виконавчий кодекс Республіки Молдова від 24.12.2004. Nr. 443. URL: https://www.legis.md/cautare/getResults7doc_idM6871.

References

1. Pro vykonavche provadzhennya: Zakon Ukrayiny [The Law of Ukraine “On enforcement proceedings”] 02.06.2016. № 1404-VIII. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1404-19#Text. [in Ukrainian].

2. Pro orhany ta osib, yaki zdiysnyuyut' prymusove vykonannya sudovykh rishen' i rishen' inshykh orhaniv: Zakon Ukrayiny [The Law of Ukraine “On bodies and persons carrying out enforcement of court decisions and decisions of other bodies”] 02.06.2016. № 1403-VIII. zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19#Text. [in Ukrainian].

3. Pro mediatsiyu: Zakon Ukrayiny [The Law of Ukraine “On Mediation”] vid 16.11.2021 r. № 1875-IX. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187520#Text. [in Ukrainian].

4. Medicys: Plateforme numerique de reglement amiable des conflits et des litiges de consommation [Medicys: Digital platform for the amicable settlement of conflicts and consumer disputes]. monimmeuble.com Retrieved from https://monimmeuble.com/actualite/medicysplateforme-numerique-de-reglement-amiable-des-conflits-et-des-litiges-de-consommation.

5. Report of Working Group II (Arbitration and Conciliation) on the work of its 64th session (New York, 1-5 February 2016). undocs.org Retrieved from http://undocs.org/ru/A/CN.9/867.

6. Vykonavchyi kodeks Respubliky Moldova [Executive Code of the Republic of Moldova]. 24.12.2004. Nr. 443. legis.md Retrieved from https://www.legis.md/cautare/ getResults?doc_id= 16871.

Размещено на Allbest.ru