Механізми державного регулювання у сфері фізичної культури та спорту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ В УКРАЇНІ

Яременко Олександр Іванович кандидат наук

з державного управління, доцент, декан

факультету права, публічного

управління та адміністрування

Анотація

державний регулювання фізичний спорт

У статті розкрито механізми державного регулювання у сфері фізичної культури та спорту в Україні. Зазначено, що систему державних органів у сфері фізичної культури і спорту залежно від обсягу компетенції поділяють на три види: органи загальної компетенції; органи міжгалузевої (функціональної) компетенції; органи галузевої (спеціальної) компетенції. Державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється: на центральному рівні - органи управління з питань фізичної культури і спорту; на регіональному рівні - органи управління фізичною культурою і спортом; на місцевому рівні - місцеві органи управління Комітети з фізичної культури і спорту районних адміністрацій і міських рад; на рівні селищних утворень - громадські комісії або відділи з фізичної культури і спорту.

Мета статті - обґрунтування організаційних, соціальних, економічних механізмів державного регулювання у сфері фізичної культури та спорту в Україні.

Особливістю управління у галузі фізичної культури і спорту органами загальної компетенції є те, що вони здійснюють зазначену діяльність і разом з тим розв'язують інші завдання, віднесені до їхньої компетенції, - розвиток економіки, соціальної сфери, національної безпеки та оборони тощо. Органи міжгалузевої компетенції координують діяльність інших органів виконавчої влади з вирішення окремих питань міжгалузевого характеру. Цю групу представлено переважно державними комітетами (державними службами) та деякими міністерствами. На відміну від них, для органів галузевої (спеціальної) компетенції управління у галузі фізичної культури і спорту є основним або одним з основних напрямів їхньої діяльності. До системи державних органів загальної компетенції, які здійснюють управління у галузі фізичної культури і спорту, належать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади.

Ключові слова: фізична культура і спорт, механізми державного регулювання, державна політика, фізичне й духовне здоров'я, соціальна та трудова активності людей.

Annotation

Yaremenko Oleksandr Ivanovych Candidate of sciences in public administration, associate professor, dean of the Faculty of Law, Public Administration and Administration, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

MECHANISMS OF STATE REGULATION IN THE SPHERE OF PHYSICAL CULTURE AND SPORTS IN UKRAINE

The article describes the mechanisms of state regulation in the field of physical culture and sports in Ukraine. It is noted that the system of state bodies in the field of physical culture and sports, depending on the scope of competence, is divided into three types: bodies of general competence; bodies of interdisciplinary (functional) competence; bodies of branch (special) competence. State management of physical culture and sports is carried out: at the central level - management bodies for physical culture and sports; at the regional level - physical culture and sports management bodies; at the local level - local governing bodies Committees on physical culture and sports of district administrations and city councils; at the level of village entities - public commissions or departments for physical culture and sports.

The purpose of the article is to substantiate the organizational, social, and economic mechanisms of state regulation in the field of physical culture and sports in Ukraine.

The peculiarity of management in the field of physical culture and sports by bodies of general competence is that they carry out the specified activity and at the same time solve other tasks assigned to their competence - the development of the economy, social sphere, national security and defense, etc. Bodies of interdisciplinary competence coordinate the activities of other bodies of executive power to resolve individual issues of interdisciplinary nature. This group is represented mainly by state committees (state services) and some ministries. Unlike them, for bodies of sectoral (special) competence, management in the field of physical culture and sports is the main or one of the main areas of their activity. The system of state bodies of general competence, which exercise management in the field of physical culture and sports, include: the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, local bodies of executive power.

Keywords: physical culture and sports, mechanisms of state regulation, state policy, physical and mental health, social and labor activity of people.

Постановка проблеми

В умовах соціально-економічних і політичних перетворень сучасної України особливого значення набувають питання зміцнення фізичного і духовного здоров'я людини, формування здорового способу життя. Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної та трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних і творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Різні аспекти проблеми, яку ми досліджуємо, висвітлені у працях вітчизняних та закордонних науковців і практиків, зокрема О. Андрійко, І. Гасюк, І. Залюбовська, О. Кузьменко, В. Курило, В. Грохольський, Л. Луць, С. Стеценко, М. Студенікіна, та ін. [1 - 5].

Мета статті - обгрунтування організаційних, соціальних, економічних механізмів державного регулювання у сфері фізичної культури та спорту в Україні.

Виклад основного матеріалу

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення й уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки.

Систему державних органів у сфері фізичної культури і спорту залежно від обсягу компетенції поділяють на три види (рис. 1):

Рис. 1 Компетенції згідно системи державних органів у сфері фізичної культури і спорту

Державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється [1,3 ]: -Jна центральному рівні - органи управління з питань фізичної культури і спорту ;

-Іна регіональному рівні - органи управління фізичною культурою і спортом;

-Іна місцевому рівні - місцеві органи управління Комітети з фізичної культури і спорту районних адміністрацій і міських рад;

-Іна рівні селищних утворень - громадські комісії або відділи з фізичної культури і спорту.

Особливістю управління у галузі фізичної культури і спорту органами загальної компетенції є те, що вони здійснюють зазначену діяльність і разом з тим розв'язують інші завдання, віднесені до їхньої компетенції, - розвиток економіки, соціальної сфери, національної безпеки та оборони тощо. Органи міжгалузевої компетенції координують діяльність інших органів виконавчої влади з вирішення окремих питань міжгалузевого характеру. Цю групу представлено переважно державними комітетами (державними службами) та деякими міністерствами (наприклад, у сфері спорту Міністерством фінансів тощо). На відміну від них, для органів галузевої (спеціальної) компетенції управління у галузі фізичної культури і спорту є основним або одним з основних напрямів їхньої діяльності (рис. 2).

До системи державних органів загальної компетенції, які здійснюють управління у галузі фізичної культури і спорту, належать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади. Структура управління сферою фізичної культури та спорту державних органів загальної компетенції зображена на рисунку 2 [3].

У загальному вигляді структура управління у сфері фізичної культури і спорту включає: Міністерство молоді і спорту, його підрозділи на рівні областей, Департамент фізичної культури і Департамент олімпійського спорту, Республіканський комітет по фізичній культурі і спорту АР Крим, Управління у справах сім'ї, молоді і спорту обласної державної адміністрації, відділ у справах сім'ї, молоді і спорту районної державної адміністрації (державні органи); постійні комісії, комітети, відділи органів місцевого самоврядування; Національний Олімпійський Комітет, його підрозділи на обласному рівні, Національні спортивні федерації і Місцеві спортивні федерації з видів спорту, визнаних в Україні, фонди, велика кількість громадських організацій (недержавні організації) і та. ін., що у свою чергу загострює існуючі проблеми розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування [5].

Рис. 2 Структура управління сферою фізичної культури та спорту державних органів загальної компетенції

Верховна Рада України визначає державну політику й здійснює законодавче регулювання відносин в сфері фізичної культури та спорту, а також здійснює в межах своїх повноважень контроль за реалізацією державної програми розвитку цієї сфери й за виконанням законодавства про фізичну культуру та спорт [3, 4].

Важливі функції у цій сфері виконує Кабінет Міністрів України, який визначає напрями розвитку фізичної культури та спорту, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів на виконання законів України «Про фізичну культуру і спорт» (15 вересня 1995 р.). Як суб'єкт державного регулювання в галузі спорту Кабінет Міністрів України визначає напрями розвитку фізичної культури та спорту, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів виконавчої влади; розробляє на строк своїх повноважень програму діяльності, яка спрямована на відродження відповідної галузі, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань розвитку фізичної культури і спорту в Україні [2, 4].

Як суб'єкт адміністративно-правового регулювання у галузі фізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України виконує такі функції [1, 3, 4]:

Хііадає інформацію Верховній Раді України щодо діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з розвитку фізичної культури і спорту;

-J-визначає перелік закладів фізичної культури і спорту, яким надається статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки, затверджує Меморандуми взаєморозуміння зі співробітництва у сфері фізичної культури і спорту;

-І-призначає стипендії Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам та діячам фізичної культури і спорту;

^-затверджує порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів на певний бюджетний рік тощо.

Міністерство молоді та спорту України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство молоді та спорту України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту [2, 4].

Органи місцевого самоврядування сприяють розвиткові самодіяльного масового спорту (основу його становлять різноманітні фізкультурно-спортивні секції), заохочують і стимулюють діяльність підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері. Місцеві ради запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво об'єктів фізкультури та спорту, організацію відпочинку [4, 5].

Не допускається використання коштів Державного бюджету України та бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних коштів, передбачених на фізичну культуру, спорт та туризм, не за призначенням. На розвиток фізичної культури і спорту підприємства, установи і організації спрямовують кошти в порядку, визначеному законодавством.

Місцеві ради запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого прибутку на розвиток фізичної культури і спорту, будівництво об'єктів фізкультури і спорту, організацію відпочинку. Відповідно до Закону України від 5 лютого 1993 р. "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України"1 учні, студенти, всі неповнолітні мають право на безкоштовне і пільгове користування об'єктами фізкультури і спорту [1, 5].

Традиційними актами, що регулюють фізкультурно-оздоровчі і спортивні відносини є Цивільний і Господарський кодекси України. Аналізуючи положення Закону “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” слід підкреслити, що фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність (певні її види) розглядаються як вид господарської діяльності і належать до обмежувальних видів господарської діяльності, для здійснення яких потрібно отримання спеціального дозволу - ліцензії. Даний закон визначає загальне поняття ліцензії, ліцензійних умов, називає органи, які здійснюють ліцензування, документи, необхідні для отримання ліцензії і регламентує весь процес видачі ліцензій загалом [3, 4].

Державні програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні спрямовані на практичну реалізацію Закону України "Про фізичну культуру і спорт". Вони розкривають основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту, визначають їх роль у житті суспільства, показують тенденції розвитку фізкультурно-спортивного руху та накреслюють практичні заходи щодо впровадження фізичної культури в побут громадян, а також основні засади організаційного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та інших її забезпечень на певні етапи суспільного розвитку [3].

На основі Державної програми розвитку фізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України передбачає відповідний розділ у програмах економічного і соціального розвитку України.

Для покращення регулювання у даній сфері приймаються Державні вимоги до фізичного виховання, що містять основні концептуальні положення, характеристику рівнів, змісту та формфізичного виховання, оцінку діяльності тих, хто займається, кадрове забезпечення та керівництво фізичним вихованням. Вони визначають мету фізичного виховання у навчально-виховній сфері та його завдання, принципи побудови педагогічного процесу з фізичної культури в освітніх установах [1, 4, 5].

На рівні національного законодавства термін "спорт" визначено у Законі України від 24 грудня 1993р. «Про фізичну культуру і спорт». Відповідно до ст. 1 вказаного Закону спорт є "органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності". Завданням спорту, відповідно до Закону, є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві. В Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (у розділі І) зазначається, що "спорт сприяє досягненню фізичної та духовної досконалості людини, виявленню резервних можливостей організму, формування патріотичних почуттів у громадян та позитивного міжнародного іміджу держави". Закон України від 24 грудня 1993 р. «Про фізичну культуру і спорт» в ст. 2 окреслює завдання фізичної культури і спорту в Україні: постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві [1, 2].

Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 828-р. Мета Програми полягає у створенні умов для [3]:

J-залучення широких верств населення до масового спорту, популяризації здорового способу життя та фізичної реабілітації;

-І-максимальної реалізації здібностей обдарованої молоді у дитячоюнацькому, резервному спорті, спорті вищих досягнень та виховання її в дусі олімпізму.

До іншої групи нормативно-правових актів у сфері фізичної культури і спорту відносять загальновизнані принципи міжнародного права, конвенції, хартії і міжнародні договори України про спорт. Дані акти набувають чинності на території України після їх ратифікації Верховною Радою України. Так, Верховною Радою України була ратифікована Європейська Конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів.

Зазначена нормативно-правова база закріплює систему концептуальних ідей і поглядів на роль, організаційну структуру та завдання фізичної культури і спорту в Україні.

Висновок

Система державного управління фізичною культурою і спортом включає в себе Міністерство молоді і спорту, його підрозділи на рівні областей, Департамент фізичної культури і Департамент олімпійського спорту, Республіканський комітет по фізичній культурі і спорту, Управління у справах сім'ї, молоді і спорту обласної державної адміністрації, відділ у справах сім'ї, молоді і спорту районної, районної державної адміністрації (державні органи); постійні комісії, комітети, відділи органів місцевого самоврядування; Національний Олімпійський Комітет, його підрозділи на обласному рівні, Національні спортивні федерації і Місцеві спортивні федерації з видів спорту, визнаних в Україні, фонди, велика кількість громадських організацій (недержавні організації) і т.ін., що у свою чергу загострює існуючі проблеми розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування.

Література

1. Гасюк І.Л. Пріоритетні напрями удосконалення системи державного управління фізичною культурою і спортом. Економіка та держава. 2013. № 11. С. 129-132.

2. Закон України "Про фізичну культуру і спорту" [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/3 808(12

3. Кузьменко О.О. Сучасний стан державного управління фізичною культурою та спортом в Україні та Європі [Електронний ресурс]: http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/soc_ gum/Dtr_du/2011_3/files/DU311_07.pdf

4. Луць Л. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції. Право України. 2002. № 5. С. 142-151.

5. Міністерство молоді та спорту України: Масовий спорт. Міжнародний досвід [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/category/61

References

1. Hasiuk, I.L. (2013). Priorytetni napriamy udoskonalennia systemy derzhavnoho upravlinnia fizychnoiu kulturoiu i sportom [Priority directions for improving the system of state management of physical culture and sports]. Ekonomika ta derzhava, 11, 129-132 [in Ukrainian].

2. Kuz'menko, O.O. The current state of public administration to sport in Ukraine and Europe, available at [The current state of state management of physical culture and sports in Ukraine and Europe] Retrieved from: http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/Dtr_du/2011_3/files/ DU311_07.pdf [in Ukrainian].

3. Luts', L. (2002). The main measures and methods of European legal integration [Main measures and methods of European legal integration]. Pravo Ukrainy, 5, 142-151 [in Ukrainian].

4. Ministerstvo molodi ta sportu Ukrainy: Masovyi sport [Ministry of Youth and Sports of Ukraine: Mass sport]. Mizhnarodnyi dosvid. Retrieved from: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/ category/61 [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy "Pro fizychnu kulturu i sportu" [Law of Ukraine "On Physical Culture and Sports"]. Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3808(12 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru