Поняття та ознаки інституту омбудсмена в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та ознаки інституту омбудсмена в Україні

Артюхов Євгеній Сергійович здобувач, Науково-дослідний інститут публічного права

Анотація

В даній статті розкрито поняття та особливості інституту омбудсмена.

Омбудсмен - це незалежний інститут державної влади, котрий очолює посадова особа, адміністративно-правовий правовий статус якої визначений законом, вона обирається та знімається з посади Парламентом, основним призначенням якої є захист прав та свобод людини та громадянина, що порушуються органами публічної адміністрації та її посадовими особами, шляхом розгляду та ініціативного розслідування змісту звернень фізичних та юридичних осіб та звітування щодо поновлення прав та свобод скаржників.

Ознаками інституту омбудсмена є: потреба в запроваджені інституту омбудсмена постала перед світовим суспільством з розширенням змісту демократії та підвищенням значущості прав людини та громадянина в цивілізованих країнах. Військові події першої половини 20 століття сприяли поштовху міжнародної спільноти щодо усвідомлення цінності життя людей та їх прав, що зажадало впровадження механізмів їх захисту; основним призначенням інституту омбудсмена є захист прав громадян, що притерпають від свавілля публічної адміністрації та її посадових осіб; закріплення інституту омбудсмена в Конституції України надає йому особливий статус знаковості і підкреслює дієвість щодо впливу на публічні органи управління щодо захисту прав і свобод громадян. Окрім цього підкреслюється вагомість та довготривалість цього інститут, так як процедура вилучення норми з даного нормативного акту є дуже складною. Повноваження інституту Омбудсмена деталізується нормами окремих законів України, що підкреслює його силу та свободу; контрольні повноваження Омбудсмена, стосовно різних органів і осіб, дає можливість розділити їх (повноваження) на декілька груп: додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України; додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин; додержання права на справедливий суд та процесуальних прав; моніторинг рівних прав і свобод прав національних меншин політичних та релігійних поглядів; моніторинг соціальних та економічних прав тощо; контрольні повноваження омбудсменів можуть мати характер галузевої направленості, що дає можливості широкого та деталізованого вивчення проблем (їх згрупування, моніторингу та швидкого реагування), на підставі скарг фізичних та юридичних осів, що надходять в офіс цього інституту; наділений колом визначених повноважень, встановлених нормативно-правовими актами, відкритий для співпраці з іншими публічними органами управління, правозахисними організаціями, підзвітний суспільству та громадянам; посада омбудсмена належить до вищих державних посад, цим підкреслено її особливий статус та завдання. Оскільки омбудсмен надає рекомендації вищим посадовим особам уряду, його статус має бути порівнянний з їхнім, щоб ці рекомендації отримували належну увагу; суттєвим фактором роботи Омбудсмена є його політична нейтральність Пріоритет прав людини над політикою, політичною владою є невід'ємним принципом цього інституту; інститут омбудсмена проявляє здатність до модифікації, залишаючись в той же час вірним своїм основним засадам і змісту, щодо захисту прав людини від дій публічних органів управління та їх посадових осіб; результатом контрольної функції омбудсмена, є реалізація прав громадян та виправлення порушень у роботі публічної адміністрації. Рекомендації омбудсмена є цінними в усіх країнах, оскільки вони випливають із соціального аналізу функціонування системи публічного адміністрування; омбудсмен влада правовий

Ключові слова: омбудсмен, захист прав людини і громадянина, механізм адміністративно-правового регулювання, норма права, акти реалізації, адміністративні правовідносини, правова свідомість.

Artiukhov Yevhenii Serhiyovych Student, Research Institute of Public Law

CONCEPT AND FEATURES OF THE INSTITUTION OF THE OMBUDSMAN IN UKRAINE

This article describes the concept and features of the institution of the ombudsman.

The ombudsman is an independent institution of state power headed by an official whose administrative and legal status is determined by law, elected and removed from office by the Parliament, whose main purpose is to protect the rights and freedoms of people and citizens that are violated by public administration bodies and their officials by individuals, through consideration and proactive investigation of the content of appeals by individuals and legal entities and reporting on the restoration of the rights and freedoms of the complainants.

The signs of the institution of the ombudsman are: the need to introduce the institution of the ombudsman appeared before the world society with the expansion of the content of democracy and the increase in the importance of human and citizen rights in civilized countries. The military events of the first half of the 20th century contributed to the impetus of the international community to realize the value of people's lives and their rights, which required the implementation of mechanisms for their protection; the main purpose of the ombudsman institute is to protect the rights of citizens suffering from the arbitrariness of the public administration and its officials; enshrining the institution of the ombudsman in the Constitution of Ukraine gives it a special iconic status and emphasizes its effectiveness in influencing public management bodies to protect the rights and freedoms of citizens. In addition, the importance and longevity of this institution is emphasized, as the procedure for withdrawing a norm from this normative act is very complicated. The authority of the Ombudsman institution is detailed by the norms of individual laws of Ukraine, which emphasizes its power and freedom; the control powers of the Ombudsman, in relation to various bodies and persons, makes it possible to divide them (powers) into several groups: observance of the rights of citizens who suffered as a result of armed aggression against Ukraine; observance of the rights in the defense sector and the rights of veterans and servicemen, prisoners of war and their family members; observance of the right to a fair trial and procedural rights; monitoring of equal rights and freedoms of the rights of national minorities of political and religious views; monitoring of social and economic rights, etc.; the control powers of ombudsmen can be branch-oriented, which provides opportunities for a broad and detailed study of problems (their grouping, monitoring and rapid response), based on complaints of physical and legal axes received at the office of this institute; endowed with certain powers established by regulatory and legal acts, open to cooperation with other public management bodies, human rights organizations, accountable to society and citizens; the position of the ombudsman belongs to the highest state positions, this emphasizes its special status and tasks. Since the ombudsman makes recommendations to senior government officials, his status should be comparable to theirs so that these recommendations receive due consideration; an essential factor of the Ombudsman's work is his political neutrality. The priority of human rights over politics and political power is an integral principle of this institution; the institution of the ombudsman shows the ability to modify, while remaining faithful to its basic principles and content, regarding the protection of human rights from the actions of public management bodies and their officials; the result of the ombudsman's control function is the realization of citizens' rights and the correction of violations in the work of public administration. The ombudsman's recommendations are valuable in all countries, as they derive from a social analysis of the functioning of the public administration system;

Keywords: ombudsman, protection of human and citizen rights, mechanism of administrative and legal regulation, rule of law, acts of implementation, administrative legal relations, legal consciousness.

Постановка проблеми. Основою кожної демократичної, правової держави є постулати, які складають її підґрунтя. Для України такими поняттями, що закладені в основу державності є "права людини", "демократія", "свобода", "верховенство права". Саме тому вся її правотворча система направлена на охорону цих інституцій. Турбота за громадян сприяла запровадженню в публічному адмініструванні інституту Омбудсмена, основним призначенням якого є контроль за дотриманням прав, свобод людини та громадянина публічними органами управління та їх посадовими особами. Домінуючим аргументом запровадження інституту омбудсмена в українське суспільство був та є рівень демократії та правової культури країни. Безумовно, в країні діє судова система щодо захисту прав і свобод громадян, разом з тим тривалість судового процесу, його затратність створюють перешкоди для певних верств населення. Міжнародна практика визнала наявність інституту омбудсмена як ефективний важіль для пришвидшення процедури усунення порушень прав людини, що сприяло запровадженню даного інституту. В Україні даний інститут представлений уповноваженим з прав людини. Законодавець має практику використання термінів "омбудсмен", "уповноважений", "представник", розглянемо зміст зазначених детермінант та їх особливості і призначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання правового статусу омбудсмена були предметом наукових пошуків здебільшого науковців сфери конституційного права та міжнародного права. Зокрема, Маринів І.І., Чістякова І. М., Кривдіна І.Б.

Метою статті є розкриття поняття омбудсмена та виокремлення його ознак.

Виклад основного матеріалу. Сучасний інститут Омбудсмена основною задачею має захист прав і свобод людини та громадянина. Разом з тим, в міжнародному праві не існує вироблених стандартних підходів щодо розуміння змісту даного інституту, і відомі вчені різних наукових шкіл доводять власні концепції щодо розуміння змісту даної детермінанти.

Так, О.В. Марцеляк визначає омбудсмана як призначений вищими органами державної влади контрольно-наглядовий, правозахисний, незалежний, політично нейтральний одноособовий чи колегіальний орган державної влади (посадова особа), уповноважений конституцією чи законом за власною ініціативою або зверненням громадян контролювати діяльність органів і посадових осіб (насамперед виконавчої гілки влади) з точки зору дотримання ними прав і свобод людини та громадянина, який зазвичай діє неформально, на власний розсуд та рекомендує коригуючі дії, спрямовані на належне забезпечення цих прав і свобод" [1, с. 118].

А.М. Куліш визначає поняття "омбудсмен" як гідну довіри незалежну особу, яка уповноважена парламентом на охорону прав громадян і здійснює опосередкований парламентський контроль у формі комплексного нагляду за всіма державними посадами, але без права зміни прийнятих ними рішень. В подальшому вчений додає, що робота омбудсмена має неформальний характер. Такий підхід до вирішення скарг громадян на порушення їх прав і свобод вигідно вирізняє цей інститут від інших. Основним у його діяльності є безкоштовний, простий і зрозумілий для громадян метод роботи [2].

М.Л. Степенян зазначає, що омбудсмен - це персоніфікований незалежний орган, який має користуватися високою довірою з боку суспільства та мати високий авторитет. У разі порушення прав громадян або зловживання владою з боку чиновників, омбудсмен має не лише приймати та розглядати скарги на їх дії. Його основним завданням є надання справі гласності, надання рекомендацій, заснованих на правових нормах, нормах моралі та моральності[3, с. 27].

Н.В. Заболоцька розробляє визначення поняття "Омбудсмена" з позиції політологічного аналізу - це персоніфікований, неформальний, деполітизований, позбавлений адміністративно владних повноважень інститут громадянського суспільства та держави, який розглядає скарги, виносить представлення, рекомендації, викладає думки, які стосуються посадових осіб та державних органів. Він здійснює раціоналізуючий та попереджувальний вплив на адміністрацію завдяки високому суспільному авторитету та публічному характеру розслідувань[4, с. 242].

Міжнародна асоціація юристів розкриває поняття інституту омбудсмена як: службу, передбачену конституцією або актом законодавчого органу чи парламенту і очолювану незалежним високопосадовцем, відповідальним перед законодавчим органом чи парламентом, що збирає скарги скривджених осіб на урядові відомства, посадовців і співробітників або діє ініціативно і має повноваження розслідувати, рекомендувати виправні дії та подавати звіти. Задача омбудсмена - захистити людей від порушення прав, зловживань, помилок, байдужості, несправедливих рішень і поганого керівництва. Роблячи це, омбудсмен допомагає покращити державне управління і зробити владу більш прозорою та підзвітною. Омбудсмен має право наглядати за діями уряду й міністрів і на цій основі давати рекомендації. Омбудсмен має оприлюднювати результати нагляду [5].

Треба зазначити, що наведені концепції ґрунтуються на тому, що даний інститут є додатковим елементом у правозахисному механізмі держави, саме тому він має здатність модифікування, не змінюючи власної природи, відповідно до підходів держави до потреб захисту прав людини. Натомість функції та способи організації даного інституту різні, так як на них вливають національні особливості різних країн, різноманітні правові та адміністративні системи, особливості релігійної складової, що додає багатогранності інституту Омбудсмена.

Поряд з цим можна виокремити дві основні концепції розвитку інституту Омбудсмена - перша, шведська; друга - англійська, відповідно до яких будуються національні інститути Омбудсмена різних країн.

В Україні діє Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. У ст. 101 Основного Закону визначено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює даний суб'єкт[6]. Передбачено, що кожний суб'єкт має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 55 Конституції України). Відповідно до закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" особа може звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якщо її права та свободи порушено органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, а також юридичними та фізичними особами[7].

Поряд з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини в Україні запроваджено інститути Освітнього омбудсмена, Екологічного омбудсмена, Бізнес-омбудсмена, правовий статус яких встановлений різними нормативними актами України. Треба зазначити, що принципової різниці у функціях та призначенні "омбудсмен" та "уповноважений" не має. Остання детермінанта підкреслює приналежність цього інституту до Верховної Ради України та особливість його функцій.

Основними завданнями Уповноваженого (Омбудсмена) є:

прийом та розгляд скарг від фізичних та юридичних осіб;

аналіз загального стану дотримання прав та свобод людини та громадянина органами публічної адміністрації;

надання пропозицій щодо удосконалення норм, якими за захищаються права громадян;

інформування громадськості про стан дотримання прав та свобод людини та громадянина органами публічної адміністрації, просвітня діяльність громадян щодо їх прав;

проведення розслідувань щодо виявлених порушень прав та свобод людини та громадянина органами публічної адміністрації;

звітування про здійснену роботу інституту Уповноваженого(Омбудсмена) та надання пропозицій по удосконаленню.

Підводячи підсумок викладеному вважаємо, що омбудсмен - це незалежний інститут державної влади, котрий очолює посадова особа, адміністративно-правовий правовий статус якої визначений законом, вона обирається та знімається з посади Парламентом, основним призначенням якої є захист прав та свобод людини та громадянина, що порушуються органами публічної адміністрації та її посадовими особами, шляхом розгляду та ініціативного розслідування змісту звернень фізичних та юридичних осіб та звітування щодо поновлення прав та свобод скаржників.

Сьогодні Омбудсмен створений при Парламентах країн, які відстоюють інтереси людей, що живуть на території певної держави та громадян, що виїжджають за кордон, але при цьому прослідковується певна залежність даної посадової особи від впливі Парламенту, саме тому повна незалежність дасть об'єктивно та ефективно виконувати покладені на нього обов'язки.

Аналіз змісту та функцій даного інституту дають підставу стверджувати, що в Україні повинен бути запроваджений інститут Омбудсмена по правам та свободам людини, який повинен мати самостійний, незалежний статус, відповідно зазначеного статусу втрачається ознака "уповноваженості", що розширює права даного органу та надає можливість організації складної та багаторівневої системи спеціалізованих омбудсменів з представництвами на регіональних рівнях для широкого та швидкого реагування на виявлені порушення прав та свобод людини.

Зазначеному інституту притаманні наступні ознаки:

• потреба в запроваджені інституту омбудсмена постала перед світовим суспільством з розширенням змісту демократії та підвищенням значущості прав людини та громадянина в цивілізованих країнах. Військові події першої половини 20 століття сприяли поштовху міжнародної спільноти щодо усвідомлення цінності життя людей та їх прав, що зажадало впровадження механізмів їх захисту;

• основним призначенням інституту омбудсмена є захист прав громадян, що притерпають від свавілля публічної адміністрації та її посадових осіб. Омбудсмен стоїть на захисті їхніх прав, але не залежить від державної адміністрації, що порушила їхні права, і не перебуває під її службовою підпорядкованістю;

• закріплення інституту омбудсмена в Конституції України надає йому особливий статус знаковості і підкреслює дієвість щодо впливу на публічні органи управління щодо захисту прав і свобод громадян. Окрім цього підкреслюється вагомість та довготривалість цього інститут, так як процедура вилучення норми з даного нормативного акту є дуже складною. Повноваження інституту Омбудсмена деталізується нормами окремих законів України, що підкреслює його силу та свободу;

• контрольні повноваження Омбудсмена, стосовно різних органів і осіб, дає можливість розділити їх (повноваження) на декілька груп: додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України; додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців, полонених та членів їх родин; додержання права на справедливий суд та процесуальних прав; моніторинг рівних прав і свобод прав національних меншин політичних та релігійних поглядів; моніторинг соціальних та економічних прав тощо;

• контрольні повноваження омбудсменів можуть мати характер галузевої направленості, що дає можливості широкого та деталізованого вивчення проблем (їх згрупування, моніторингу та швидкого реагування), на підставі скарг фізичних та юридичних осів, що надходять в офіс цього інституту;

• наділений колом визначених повноважень, встановлених нормативно-правовими актами, відкритий для співпраці з іншими публічними органами управління, правозахисними організаціями, підзвітний суспільству та громадянам;

• посада омбудсмена належить до вищих державних посад, цим підкреслено її особливий статус та завдання. Оскільки омбудсмен надає рекомендації вищим посадовим особам уряду, його статус має бути порівнянний з їхнім, щоб ці рекомендації отримували належну увагу;

• суттєвим фактором роботи Омбудсмена є його політична нейтральність Пріоритет прав людини над політикою, політичною владою є невід'ємним принципом цього інституту;

• інститут омбудсмена проявляє здатність до модифікації, залишаючись в той же час вірним своїм основним засадам і змісту, щодо захисту прав людини від дій публічних органів управління та їх посадових осіб;

• результатом контрольної функції омбудсмена, є реалізація прав громадян та виправлення порушень у роботі публічної адміністрації. Рекомендації омбудсмена є цінними в усіх країнах, оскільки вони випливають із соціального аналізу функціонування системи публічного адміністрування;

Омбудсмен використовує засоби масової інформації для розголошення виявлених порушень у роботі публічної адміністрації та її посадових осіб, використовуючи їх як засіб впливу на відповідні органи для відновлення порушених прав громадян. У цьому проявляється інформаційно-виховна функція інституту.

Література

1. Марцеляк О.В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель: дис. ... док-ра юрид. наук: 12.00.02. Одеса, 2004. 472 с

2. Куліш А. Інститут омбудсмена як елемент правоохоронної системи Ук$ раїни. Підприємництво, господарство і право. 2006. №2. С. 71

3. Степанян М.Л. Інститут фінансового уповноваженого (порівняльно-правовий аналіз). Дис.. 12.00.03. Єреван. 2017. 195с.

4. Заболоцька Н.В. Інститут уповноваженого з прав людини як предмет політологічного дослідження URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/zablotska_ instytut.pdf

5. Удычак Ф.Н. Омбудсменовская концепция в современном мире URL: http://www.vestnik.adygnet.ru/files/2007.2/487/udychak_2007_2.pdf

6. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України, 1996. № 30. Ст. 141.

7. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст.99.

8. References:

9. Martseliak, O.V. (2004) Konstytutsiino-pravovyi status instytutu ombudsmana: svitovyi dosvid ta ukrainska model [Constitutional and legal status of the ombudsman institute: world experience and the Ukrainian model]. Odesa. 472 s.

10. Kulish, A. (2006) Instytut ombudsmena yak element pravookhoronnoi systemy Ukrainy [The Institute of the Ombudsman as an element of the law enforcement system of the United Kingdom]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy and law. №2. S. 71.

11. Stepanian, M. L. (2017) Instytut finansovoho upovnovazhenoho (porivnialno-pravovyi analiz) [Institute of the financial commissioner (comparative and legal analysis)] Yerevan. 95 s.

12. Zabolotska, N.V. (2018) Instytut upovnovazhenoho z prav liudyny yak predmet politolohichnoho doslidzhennia [Institute of Human Rights Commissioner as a subject of political science research] Retrieved from https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/zablotska_ instytut.pdf

13. Udkhak, F.N. (2007) Ombudsmenovskaia kontseptsyia v sovremennom myre [Ombudsman concept in the modern world] Retrieved from http://www.vestnik.adygnet.ru/files/ 2007.2/487/udychak_2007_2.pdf

14. Zakon Ukrainy Konstytutsiia Ukrainy [Law of Ukraine Constitution of Ukraine] vid 28 chervnia 1996 roku. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. № 30. St. 141.

15. Zakon Ukrainy Pro Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny [Law of Ukraine On the Human Rights Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine] 23 hrudnia 1997 roku № 776/97-VR. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1998. № 20. St.99.

Размещено на Allbest.ru