Право членів сім’ї або близьких родичів на відшкодування моральної шкоди у випадку смерті потерпілого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Право членів сім'ї або близьких родичів на відшкодування моральної шкоди у випадку смерті потерпілого

Ракул Оксана Володимирівна доктор юридичних наук, професор кафедри цивільно-правових дисциплін, Національна академія внутрішніх справ

Анотація

В статті розглянуто питання щодо виникнення у членів сім'ї, близьких родичів, інших осіб права на відшкодування моральної шкоди у разі настання смерті особи, з якою їх пов'язували кровні, родинні чи інші відносини. Окремо досліджено питання щодо можливості застосування до таких осіб положення, відомого в цивільному праві, як презумпція моральної шкоди. В статті підкреслено, що проблематика відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, на жаль, не втрачає своє актуальності, оскільки українське суспільство ще не досягло такого ступеня розвитку, за якого виключалась би смерть особи внаслідок протиправних щодо неї дій інших осіб. Авторка зазначає, що наслідком таких протиправних дій є втрата людського життя, компенсувати яке будь-якими матеріальними засобами, неможливо. Разом з тим, авторка акцентує увагу на тому, що держава, яка проголосила людину найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), має в своєму арсеналі ряд засобів і способів захисту порушених прав, і зокрема, права на життя. Одним із таких способів є - відшкодування моральної шкоди. В ході дослідження авторкою доводиться, що встановлення презумпції завдання моральної шкоди потерпілому дозволить звільнити цивільного позивача від необхідності доказування її нанесення. При цьому, презумпція моральної шкоди не передбачає компенсації конкретної суми: розмір відшкодування моральної шкоди, її співмірність моральним і фізичним стражданням, повинні доводитись усіма, передбаченими законом способами. Обгрунтовано, особи, які заявляють права на компенсацію моральної шкоди - члени сім'ї, близькі родичі, інші особи, повинні довести не факт моральних страждань, а факт реально існуючого немайнового зв'язку з померлою особою. Відтак, мова йде не про необхідність доведення моральних страждань, а про підтвердження глибоких особистих зв'язків з померлим, смерть якого негативно відобразилась саме на душевному стані особи. родич шкода моральний

Ключові слова: моральна шкода, презумпція моральної шкоди, право на компенсацію моральної шкоди, потерпілий, член сім'ї, близький родич.

Rakul Oksana Volodymyrivna Doctor of legal sciences, professor of the Department of Civil Law Disciplines, National Academy of Internal Affairs

THE RIGHT OF FAMILY MEMBERS OR CLOSE RELATIVES TO COMPENSATION FOR MORAL DAMAGES IN THE EVENT OF THE VICTIM'S DEATH

The article was dealt with the issue of family members, close relatives, and other persons having the right to compensation for moral damages in the event of the death of a person with whom they were related by blood, family or other relations. The issue of the possibility of applying to such persons a provision known in civil law as the presumption of moral damage has been separately investigated. The article was emphasized that the issue of compensation for moral damage caused by the death of the victim, unfortunately, does not lose its relevance, since Ukrainian society has not yet reached such a level of development that would exclude the death of a person as a result of the unlawful actions of other persons. The author notes that the consequence of such illegal actions is the loss of human life, which cannot be compensated by any material means. At the same time, the author draws attention to the fact that the state, which has declared man to be the highest social value (Article 3 of the Constitution of Ukraine), has in its arsenal a number of means and ways of protecting violated rights, and in particular, the right to life.

One of these methods is compensation for moral damage. In the course of the research, the author proves that the establishment of the presumption of infliction of moral damage on the victim will free the civil plaintiff from the need to prove its infliction. At the same time, the presumption of moral damage does not provide for the compensation of a specific amount: the amount of compensation for moral damage, its proportionality to moral and physical suffering, must be proven by all the methods provided by law. Reasonably, persons claiming the right to compensation for moral damages - family members, close relatives, other persons - must prove not the fact of moral suffering, but the fact of a real non-property connection with the deceased person. Therefore, it is not about the need to prove moral suffering, but about the confirmation of deep personal ties with the deceased, whose death had a negative impact on the mental state of the person.

Keywords: moral damage, presumption of moral damage, right to compensation for moral damage, victim, family member, close relative.

Постановка проблеми. Одним із видів деліктних зобов'язань - є зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої життю фізичної особи (ст. 1200 ЦК України). На думку провідних фахівців у галузі цивільного права Р.О. Стефанчука та С.Д. Русу, специфіка цього делікту полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю фізичної особи, є її смерть, тому остання не може виступати суб'єктом деліктних правовідносин, через те, що зі смертю людини припиняється її право- та дієздатність. У таких правовідносинах, підкреслено ними, не може бути й правонаступництва у зв'язку з особистим характером права вимоги [1, с. 973]. В цілому підтримуючи таку точку зору науковців, зауважимо, що при завданні шкоди життю фізичної особи мова йде не лише про відшкодування майнових витрат (витрати на поховання, спорудження надгробку, виплата різного роду допомог особам, які перебували на утриманні померлого). В переважній більшості випадків, ставиться питання про відшкодування саме моральної шкоди, право на яку, в силу закону, набувають особи, які пов'язані з потерпілим родинними, іншими правовими, або навіть без таких - особистими зв'язками.

Як і будь-яке цивільно-правове зобов'язання, зобов'язання із відшкодування шкоди характеризується обов'язковою наявністю суб'єктного складу, тобто осіб, між якими виникає дане правовідношення

Так, цивільним законодавством України закріплене правило, відповідно до якого, кредитором у зобов'язанні по відшкодуванню моральної шкоди, завданої життю може виступати будь-яка фізична особа, яка доведе наявність тісного, родинного чи іншого немайнового зв'язку з померлим при житті, та смерть якого викликала у неї важкі моральні й фізичні страждання. Боржником - визнається суб'єкт (безпосередній заподіювач шкоди) чи інша особа, на яку законом покладено обов'язок відшкодування завданої шкоди.

Проблематика відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, на жаль, не втрачає своє актуальності, тому що допоки українське суспільство ще не досягло такого ступеня розвитку, при якому виключалась би смерть особи внаслідок протиправних щодо неї дій інших осіб. Щоб не стало причиною смерті людини (нетверезий водій за кермом, чиясь необережність - трагічна випадковість) - наслідок один - втрата людського життя, біль за яке не втамує жодна матеріальна компенсація.

Разом з тим, держава, яка проголосила людину найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), має в своєму арсеналі ряд засобів і способів захисту порушених прав та інтересів, і зокрема, одним із таких способів є - відшкодування моральної шкоди.

Загалом в юридичній літературі питанням відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, приділено значну увагу. Ці питання пов'язані насамперед із тлумаченням змісту моральної шкоди, визначенням її розміру та способів відшкодування, а також кваліфікуючими ознаками відшкодування моральної шкоди.

Ряд науковців (В.В. Нагорна, К.П. Горда, В.Ю. Нагайчук) обстоюють позицію, за якою ознаками моральної шкоди слід вважати: оцінка завданої шкоди здійснюється в грошовій чи інші матеріальній формі; виникає як за наявності, так і за відсутності вини заподіювача шкоди; має місце незалежно від наявності майнової шкоди. Крім того, відшкодування моральної шкоди, слід розглядати в двох значення, як право фізичних, та юридичних осіб та як гарантію захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб [2, с. 119]. З нашої точки зору, в якості головної ознаки слід вважати ту, що відшкодовуються втрати саме немайнового характеру.

На важливість визначення втрат саме немайнового характеру звертають увагу більшість дослідників. Зокрема, В. Петренко, пропонує розмежовувати втрати немайнового характеру, залежно від глибини (ступеню) страждань потерпілого на три окремі категорії: короткочасні (тобто такі, які з часом зникають); тривалі (більш складні розлади в житті особи, які супроводжуються втратою певних життєвих перспектив, наприклад роботи, кар'єри тощо); непоправні (негативні наслідки, що залишаються назавжди і змінюють усе життя, яке стає неповноцінним, оскільки жодне нове благо не може замінити втрачене, - каліцтво, знівечення, смерть близької людини тощо) [3, с. 63]. У зв'язку з цим, розглядаючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, втрати немайнового характеру слід розглядати в аспекті третьої категорії - непоправних витрат.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливого значення для дослідження цивільно-правового регулювання відносин, пов'язаних із відшкодуванням моральної шкоди, мають праці сучасних українських науковців: І.А. Бірюкова, В.І. Борисової, Л.М. Баранової, А.Б. Гриняка, О.В. Грищук, О.В. Дзери, І.М. Забари, А.І. Дрішлюка, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, І.С. Канзафарової, Р.А. Майданика, О.С. Онищенка, О.О. Отраднової, В.П. Паліюка, Д.Ф. Плачкова, В.Д. Примака, П.М. Рабіновича, З.В. Ромовської, С.Д. Русу, Р.О. Стефанчука, Н.О. Саніахметової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, С.Є. Сиротенка, С.І. Шимон, Я.М. Шевченко, Є.О. Харитонова, В.Л. Яроцького та б.ін.

Однак, попри таку увагу теоретиків та практиків, проблематика відшкодування моральної шкоди залишається недостатньо розробленою та потребуює подальших наукових досліджень. Останнім часом до категорії дискусійних додалися ще й питання щодо права членів сім'ї, близьких родичів потерпілого, чи інших осіб на відшкодування моральної шкоди та застосування щодо них "презумпції моральної шкоди".

Мета статті полягає в тому, щоб на основі комплексного теоретичного дослідження й аналізу законодавчих положень щодо компенсації моральної шкоди у деліктах, пов'язаних зі смертю потерпілого, обґрунтувати виникнення права на її відшкодування у членів сім'ї, інших родичів чи інших осіб, не пов'язаних з померлими родинними зв'язками, а також можливість застосування щодо таких осіб "презумпції моральної шкоди".

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи [4].

Доктрина цивільного права розглядає фізичні страждання розглядають як фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно- вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Проте, і це має велике значення в рамках даної наукової розвідки, фізичні страждання можуть бути і не пов'язані з органічними ушкодженнями, якоюсь хворобою чи травмою.

Поняття моральних страждань - складніше. Під моральними стражданнями, як емоційно-вольовими переживаннями людини, розуміються пережиті нею почуття приниження, роздратування, пригніченості, гніву, сорому, розпачу, неповноцінності, стану психологічного дискомфорту тощо. Визначення моральної шкоди через страждання означає, що вони мають бути відображені у свідомості потерпілого та викликати негативні психічні наслідки. Вони є визначальними показниками настання моральної шкоди [3 с. 64].

В.В. Васильєв, визначаючи поняття моральної шкоди, суттєво уточнює, що душевні страждання проявляються у відчуттях страху, приниження, образи, провини, а також в інших, несприятливих для людини в психологічному сенсі, наслідках (горе, відчуття втрати, переживання, пов'язані з втратою роботи, тимчасовою непрацездатністю, неможливістю продовжувати активне суспільне життя, каліцтвом, тощо) [5, с. 14].

В сенсі наведеного ми солідарні з В.П. Паліюком, який наголошує, що складність визначення поняття душевних страждань за допомогою лише юридичної термінології практично неможливо, адже це ті процеси, які проходять у свідомості людини [6, с. 170].

Необхідно також підкреслити, що питання відшкодування моральної шкоди у деліктних зобов'язаннях, де має місце смерть потерпілого, в доктрині цивільного права, віднесені до найбільш проблемних, адже як з теоретичної, так і з практичної точки зору, найбільшу складність, становить об'єктивна необхідність не лише визначення розміру моральної шкоди, але і самого факту її нанесення.

Досліджуючи правові аспекти відшкодування моральної шкоди у деліктних зобов'язаннях окремі науковці слушно зауважують, що в більшості випадків, наявність страждань виявляється в пасивній, неадекватній, пригніченій поведінці особи, яка негативно впливає на загальний фізичний тонус, призводить до виникнення різних функціональних розладів, і як наслідок, погіршується не лише сфера професійній діяльності особи, а й у будь-яка сфера її життєдіяльності [7, с. 116]. Виваженою і обґрунтованою видається позиція В.М. Кравчука, який стверджує, що не лише страждання, але й інші негативні емоції, які є наслідком психотравмуючої ситуації, впливають на людину, створюють їй перешкоди в реалізації прав та інтересів. І право не повинно "пробачати" ці негативи тільки через те, що потерпілий "недостраждав" [8, с. 37]. Цілком очевидно, що вияв і перебіг страждань, у різних людей відбувається неоднаково. Однак, це не означає, що на порядку денному виникає питання "вимірювання" страждань близьких до потерпілого осіб. На наше переконання, точних кваліфікуючих ознак моральних та фізичних страждань потерпілого або інших осіб, яких визнано потерпілими відповідним рішенням суду, не існує та й не може існувати.

Разом з тим ми погоджуємося з Ц. Колінько, що без відшкодування моральної шкоди неможливо повною мірою реалізувати принцип справедливості, адже тоді залишається некомпенсованою велика частина того негативу, якого зазнає людина. Крім того, підтримуємо автора і в тому, що відшкодування шкоди в більшості випадків залишається недосяжним, оскільки людські почуття надто суб'єктивні, і душевні страждання у висновку експерта по великому рахунку відобразити неможливо [9, с. 30].

Тому, як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній літературі, неодноразово піднімалося питання про закріплення на законодавчому рівні "презумпції моральної шкоди". До слова, в наукових колах рівною мірою є і прихильники застосування презумпції моральної шкоди (Р.О. Стефанчук, З.В. Ромовська, Д. І. Толкачов), і ті, хто заперечує узагалі можливість існування такої презумпції (О.О. Отраднова, О. І. Сліпченко).

Принагідно зауважимо, що в зарубіжному законодавстві та в цивілістичній доктрині уже протягом тривалого часу закріплено правило, за яким для осіб, пов'язаних з померлим кровною родинністю чи свояцтвом (за умови, що вони підтримували родинні зв'язки), моральна шкода, завдана смертю їх родича презумується і не потребує доказів, тоді як для інших позивачів - моральну шкоду необхідно довести [10].

Щодо національного законодавства, то згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Зазначене положення, з одного боку, напряму кореспондується з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, в якому формою втілення моральної шкоди визнано душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а з іншого - загалом розумно (зважаючи на необхідність забезпечення правової визначеності) обмежує перелік потенційних позивачів у справах відповідної категорії.

Не викликає сумнівів, вказує В.Д. Примак, що коло фізичних осіб, здатних зазнавати душевних страждань через загибель іншої людини, є потенційно необмеженим. До нього, зокрема, можуть входити індивіди, які мали до загиблого надзвичайно теплі почуття, не перебуваючи з ним у жодних суспільних або особистих відносинах, не будучи навіть знайомими (досить згадати фанатичних прихильників "зірок" шоу-бізнесу або спорту), не кажучи вже про друзів, приятелів, знайомих, з яких багато хто міг би правдиво стверджувати про душевний біль від втрати духовно близької людини. Проте надання права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, всім без винятку, здатним до переживань та істотних страждань, пов'язаних із зазначеним фактом, створюватиме сприятливі умови для реалізації незаконних і аморальних інтересів різного роду недобросовісних осіб, що не проти скористатися нагодою для збагачення; ускладнюватиме процес розгляду відповідних справ, наперед ставитиме під сумнів справедливість винесеного судом рішення; прирікатиме, на несумісне з людською гідністю, зубожіння середньостатистичного відповідача-індивіда (котрий, не виключено, може бути не причетним до смерті потерпілого, однак зобов'язаний нести відповідальність щодо осіб, яких потерпілий повинен був утримувати за законом [11, с. 329-330]. Тож обережність, яку продемонстрував український законодавець при встановленні кола суб'єктів права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, виглядає достатньо обґрунтованою.

Слід відзначити, що правовідносини, подібні до тих, що охоплюються регулювальним впливом п. 2 ч. 2 ст. 23 і ч. 2 ст. 1168 ЦК України, схожим чином врегульовуються й у окремих зарубіжних країнах. Наприклад, у Словенії компенсація за немайнові втрати присуджується "непрямим" потерпілим лише за виняткових обставин - у разі смерті одного із подружжя, дітей, батьків, партнерів-співмешканців або у випадку суттєвого обмеження їх працездатності. При цьому судова практика вдається інколи до розширеного кола суб'єктів, включаючи до нього бабу, діда дитини потерпілого, який помер.

Ми вважаємо, що запровадження такого роду деліктної трансмісії (переходу права на відшкодування моральної шкоди) є цілком виправданим і заслуговує наслідування й в українському правовому полі.

Натомість надмірно жорстким виглядає обмеження судовою практикою Словенії переліку фактичних обставин, у зв'язку з якими виникає право на відшкодування немайнових втрат "непрямих" потерпілих, випадками завдання надзвичайно тяжкої первісної шкоди здоров'ю первісного потерпілого. Так, у конкретних справах, розглянутих судами Словенії присуджувалися компенсації: батькам паралізованої дитини або дитини, нездатної самостійно здійснювати основні життєві функції; одному із подружжя, коли інший опинився у коматозному стані; чоловікові, який внаслідок каліцтва дружини зазнав вимушених обмежень у емоційній і сексуальній сферах, тощо. При цьому розміри сум, що підлягали стягненню на користь позивачів, зазвичай коливаються від 9 до 45 середніх заробітних плат.

Г оловна тенденція сучасного розвитку європейського деліктного права в частині присудження компенсації за завдані особі немайнові втрати може бути охарактеризована через поєднання двох гасел - "більше позивачів" та "вищі суми" [11, с. 331]. При цьому, з одного боку, судові органи окремих європейських держав визнають право на відшкодування моральної шкоди, завданої "вторинним" потерпілим, які формально не перебувають у сімейних відносинах з "первинно" потерпілою особою, а з іншого - навіть за їх наявності у окремих юрисдикціях вирішальне збагачення надається якості таких відносин, тобто справжній близькості позивача з "первинним" потерпілим. Зазначається, наприклад, що за відсутності дійсно тісних емоційних зв'язків суди Австрії та Фінляндії відмовляють у задоволенні такого роду вимог.

Висновки

Таким чином, особливістю відшкодування моральної шкоди у деліктних зобов'язаннях є те, що вона може бути відшкодована не безпосередньо потерпілому (зокрема, у випадку його смерті), а особам, які у зв'язку з цим набувають права на відшкодування моральної шкоди. Цивільним законодавством, а саме ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що до числа осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, належать чоловік, дружина, батьки, усиновлювачі, діти, усиновлені, а також особи, які проживали з померлим однією сім'єю. До осіб, які проживали однією сім'єю передусім слід віднести чоловіка та жінку, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Це можуть бути також рідні брати, сестри, дід, бабуся, внуки, правнуки, інші родичі або ж особи, що не були пов'язані кровним спорідненням із особою, яка померла (утриманці, підопічні, опікун, піклувальник, патронатний вихователь тощо).

Особи, які заявляють права на компенсацію моральної шкоди - члени сім'ї, близькі родичі, інші особи повинні довести не факт моральних страждань, а факт реально існуючого немайнового зв'язку з померлою особою. Відтак, мова йде не про необхідність доведення моральних страждань, а про підтвердження глибоких особистих зв'язків з померлим, смерть якого негативно відобразилась саме на душевному стані особи.

На нашу думку, законодавче закріплення презумпції моральної шкоди спростило б не лише процедуру розгляду і вирішення справи, а й позитивно б відобразилось на стані позивача (визнаного потерпілим), змушеного кожного разу переживати понесену втрату. Встановлення презумпції завдання моральної шкоди потерпілому дозволить звільнити цивільного позивача від необхідності доказування її нанесення. При цьому, на чому слід наголосити - презумпція моральної шкоди не передбачає компенсації конкретної суми. Розмір відшкодування моральної шкоди, її співмірність моральним і фізичним стражданням, повинні доводитись усіма, передбаченими законом способами.

Література

1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. 6-те вид., перероб. і допов. За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. Київ: Юрінком Титер, 2019. Т. ТІ. 1048 c.

2. Нагорна В.В., Горда К.П., Нагайчук В.Ю. Особливості відшкодування (компенсації) моральної (немайнової) шкоди як гарантії захисту прав і свобод особи. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 1. С. 117-120.

3. Петренко В. Поняття та зміст моральної шкоди за чинним законодавством. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 60-64.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (в ред. від 10.06.2023). Офіційний вісник України. 2003. № 11. Стор. 7. Ст. 461.

5. Васильєв В.В. Окремі питання визначення поняття моральної (немайнової) шкоди. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Вип. 32. Т. 2. С. 10-15.

6. Паліюк В.П. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди: монографія. Вид. 2е, випр.. та доп. Київ: Право, 2000. 272 с

7. Мироненко В.П., Пилипенко С.А. Правові аспекти застосування презумпції моральної шкоди у деліктах, пов'язаних зі смертю потерпілого за цивільним законодавством України. Visegrad Journal on human rignts. 2018. № 2 (volume 2). С. 115-120.

8. Кравчук В.М. Підстави відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". 2016. № 850. С. 33-39.

9. Колінько Ц. Проблеми доведення моральної шкоди за законодавством України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 8. С. 30-34.

10. Gumelchain F. Victimes: vos droits. Eduction du puits fleuri. France. 2013.

11. Примак В.Д. Відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, розумності й добросовісності. Монографія. Київ: Юрінком Інтер, 2014. 432 с.

12. References:

13. Dzera O.V., Kuznietsova N.S., Luts V. V. (2019). Naukovo-praktychnyi komentar Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy: u 2 t. 6-te vyd., pererob. i dopov. [Scientific-Practical Commentary on the Civil Code of Ukraine]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

14. Nahorna V.V., Horda K.P., Nahaichuk V. Iu. (2019). Osoblyvosti vidshkoduvannia (kompensatsii) moralnoi (nemainovoi) shkody yak harantii zakhystu prav i svobod osoby [Features of compensation for moral (non-pecuniary) damage as a guarantee of protecting the rights and freedoms of individuals]. Porivnialno-analitychne pravo - Comparative and analytical law. 1 [in Ukrainian].

15. Petrenko V. (2019). Poniattia ta zmist moralnoi shkody za chynnym zakonodavstvom [Concept and content of moral damage under the current legislation]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo - Entrepreneurship, economy, and law. 4. 60-64 [in Ukrainian].

16. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku № 435-IV. [The Civil Code of Ukraine: Law of Ukraine]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

17. Vasyliev V.V. (2015). Okremi pytannia vyznachennia poniattia moralnoi (nemainovoi) shkody [Specific issues regarding the definition of moral (non-pecuniary) damage]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu - Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. 32. 10-15 [in Ukrainian].

18. Paliiuk V.P. (2000). Vidshkoduvannia moralnoi (nemainovoi) shkody [Compensation for moral (non-pecuniary) damage]. Kyiv: Pravo [in Ukrainian].

19. Myronenko V.P., Pylypenko S.A. (2018). Pravovi aspekty zastosuvannia prezumptsii moralnoi shkody u deliktakh, poviazanykh zi smertiu poterpiloho za tsyvilnym zakonodavstvom Ukrainy [Legal aspects of applying the presumption of moral damage in torts related to the death of the victim under the civil legislation of Ukraine]. Visegrad Journal on human rignts. 2. 115-120 [in Ukrainian].

20. Kravchuk V.M. Pidstavy vidshkoduvannia moralnoi shkody, zavdanoi subiektom vladnykh povnovazhen [Grounds for compensating moral damage caused by a subject of authority]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika" - Bulletin of Lviv Polytechnic National University. 850. 33-39 [in Ukrainian].

21. Kolinko Ts. (2020). Problemy dovedennia moralnoi shkody za zakonodavstvom Ukrainy [Challenges of proving moral damage under Ukrainian legislation]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo - Entrepreneurship, economy, and law. 8. 30-34 [in Ukrainian].

22. Gumelchain F. (2013). Victimes: vos droits. Eduction du puits fleuri [in France].

23. Prymak V.D. (2014). Vidshkoduvannia moralnoi shkody na zasadakh spravedlyvosti, rozumnosti y dobrosovisnosti. Monohrafiia. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru