Деякі аспекти правового регулювання діяльності поліції в Україні та державах Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деякі аспекти правового регулювання діяльності поліції в Україні та державах Європи

Арабаджи Наталя Борисівна

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін, Міжнародний гуманітарний університет

Анотація

Стаття присвячується дослідженню особливостей правового регулювання діяльності поліції у країнах Європи та Україні.

Акцентується увага на досвіді законодавчого регулювання діяльності поліції провідних країн, більшість з яких входять до складу Європейського Союзу та різноманітних європейських і міжнародних організацій.

Проаналізовано низку законодавчих актів, зокрема: Резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Про Декларацію про поліцію», Рекомендації Комітету Міністрів державам-учасницям Ради Європи «Про Європейський кодекс поліцейської етики» та деякі інші.

Окремо дослідження питання компетенцій та завдань поліції. Акцентовано увагу на тому, що у більшості країн вони співпадають між собою, однак існують і різночитання, що зумовлено відмінністю у законодавстві кожної держави та наявністю фактичних обставин. Продемонстровано пріоритетні напрямами і завдання поліцейської діяльності у Литві та Грузії. Так, наприклад, основним завданням поліції є захист всіх людей на території Литовської Республіки незалежно від їх національності, раси, статі, мови, походження, соціального статусу, релігії, переконань і думок.

Звертається увага на організаційно-функціональні структури органів поліції Данії, Бельгії, Швеції, ФРН, Франції, Великобританії та України. Зазначено, що у більшості країн існує доволі розгалужена структура поліції, що зумовлено історично апробованими традиціями.

Також автором окремо зазначено про відповідальність поліцейського, яка у більшості держав майже співпадає у змістовному наповненні.

Ключові слова: діяльність поліції, міжнародно-правові акти, основні завдання поліції, структурно-функціональна організація органів поліції, відповідальність поліції, діяльність поліції України, поліція країн Європи.

Abstract

Arabadzhy Natalia Borysivna PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of State and Legal Disciplines, International Humanitarian University

SOME ASPECTS OF LEGAL REGULATION OF POLICE ACTIVITIES IN UKRAINE AND EUROPEAN COUNTRIES

The article is devoted to the study of the peculiarities of legal regulation of police activities in European countries and Ukraine.

The author focuses on the experience of legislative regulation of police activities in leading countries, most of which are members of the European Union and various European and international organizations.

A number of legislative acts are analyzed, in particular: Resolution of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe No. 690 (1979) "On the Declaration on Police", Recommendations of the Committee of Ministers to the member states of the Council of Europe "On the European Code of Police Ethics" and some others.

The issue of competencies and tasks of the police is studied separately. It is emphasized that in most countries they coincide with each other, but there are also discrepancies due to differences in the legislation of each state and the existence of actual circumstances. The author demonstrates the priority areas and tasks of police activities in Lithuania and Georgia. For example, the main task of the police is to protect all people in the territory of the Republic of Lithuania, regardless of their nationality, race, gender, language, origin, social status, religion, beliefs and opinions.

Attention is drawn to the organizational and functional structures of the police authorities of Denmark, Belgium, Sweden, Germany, France, Great Britain and Ukraine. It is noted that in most countries there is a fairly extensive police structure, which is due to historical proven traditions.

The author also specifically mentions the responsibility of a police officer, where it is almost identical in content to that of most states.

Keywords: police activity, international legal acts, main tasks of the police, structural and functional organization of police bodies, police responsibility, activities of the police of Ukraine, police of European countries.

Постановка проблеми

Проблематика діяльності поліції завжди є одним із пріоритетних напрямів наукового дослідження для представників юридичної науки, оскільки поліція покликана забезпечувати охорону та захист прав людей. Додаткового інтересу ця тематика набуває під час проведення реформ у системі органів державної влади, де особливого цікавим постає досвід провідних країн світу та наявність законодавчого забезпечення, зумовлений запровадженням євроінтеграційних цінностей. Саме тому, питання щодо аналізу завдань, організаційної структури та відповідальності поліції у провідних країнах Європейського континенту постало актуальним і потребує додатково свого наукового осмислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

правове регулювання поліція

Звертаючись до аналізу діяльності поліції з теоретичної точки зору, варто наголосити на тому, що цьому питанню присвятили свої наукові праці такі вчені, як А. Солонар, О. Бандурка, О. Банчук, Ю. Битяк, М. Вербенський, О. Виноградова, В. Гаврилюк, О. Гладенко, В. Дубина, Є. Зозуля, В. Ільницький, О. Карпов, М. Корнієнко, І. Олійник, О. Остапенко, О. Передерій, А. Проскурін, М. Сірант, В. Сокуренко, А. Солонар, В. Чумак, В. Шамрай та інші. Однак, поза їх увагою залишилися деякі питання правового регулювання, що і зумовило необхідність проведення цієї наукової розвідки.

Мета статті. Мета цієї наукової статті полягає у дослідженні наявних традицій правового регулювання діяльності поліції в Україні та деяких державах Європи.

Виклад основного матеріалу

Проводячи дослідження правового регулювання варто акцентувати увагу на тому, що одним із визначальних аспектів осмислення діяльності правоохоронного органу є наявність відповідної нормативної бази, на основі чого така діяльність видається можливою. Визначаючись з особливостями законодавчого регулювання діяльності поліції в країнах Європи, слід зауважити, що більшість з цих країн входить до складу Європейського Союзу та різноманітних європейських і міжнародних організацій. У зв'язку з цим, вагому роль у правовому регулюванні таких країн відіграють не лише акти-документи національного законодавства, але і міжнародного права, зокрема акти Європейського Союзу, серед яких такі установчі договори як Маастрихтський договір (Договір про Європейський Союз) 1992 року, Амстердамський договір, Лісабонський договір та інші.

Ураховуючи, що саме законодавчі акти становлять правову основу діяльності поліції, пропонуємо проаналізувати їх положення задля визначення особливостей правового регулювання діяльності поліції у країнах Європи.

Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Про Декларацію про поліцію» визначено, що поліція забезпечує повну реалізацію прав людини і основоположних свобод, гарантованих Європейською конвенцією про права людини й іншими національними та міжнародними документами. Також у згаданій Резолюції визначено, що поліція відіграє життєво важливу роль в усіх державах-учасницях, що до неї часто звертаються з проханням втрутитися в небезпечні для її службовців обставини, і що їх обов'язки стають дедалі складнішими, якщо правила поведінки її службовців не будуть достатньо точно визначені [1].

Рекомендаціями Комітету Міністрів державам-учасницям Ради Європи «Про Європейський кодекс поліцейської етики», що ухвалена Комітетом міністрів 19 вересня 2001 на 765-му засіданні заступників міністрів, визначено, що основними цілями поліції в демократичному суспільстві є:

- підтримка публічного спокою, забезпечення права і порядку в суспільстві;

- захист і дотримання основоположних прав і свобод особи, закріплених, зокрема, в Європейській конвенції про права людини;

- запобігання та припинення правопорушень;

- виявлення правопорушень;

- надання допомоги і послуг суспільству.

Діяльність поліції завжди повинна проводитися у відповідності до національного права і міжнародних стандартів, визнаних країною. Законодавство про поліцію повинно бути доступним для громадськості, достатньо зрозумілими і точним, та, за необхідності, супроводжуватися чітким підзаконним регулюванням, яке також повинно бути доступним для громадськості. На персонал поліції повинно поширюватися таке ж законодавство, що й на звичайних громадян, і винятки можуть бути виправдані тільки з причин належної роботи поліції в демократичному суспільстві. Поліцейські розслідування повинні щонайменше бути засновані на розумній підозрі про фактичне вчинення або можливе порушення чи правопорушення. Поліція повинна дотримуватися тих принципів, що кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вина не буде визнана судом, і що кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення має певні права, зокрема право бути невідкладно повідомленим про обвинувачення проти нього / неї, і підготувати свій захист або особисто, або за сприяння правової допомоги за своїм власним вибором. Поліцейські розслідування повинні бути об'єктивними і справедливими. Вони повинні бути чутливими і гнучкими до особливих потреб осіб, таких категорій як діти, підлітки, жінки, меншини, включаючи етнічні меншини і вразливі категорії осіб [2, с. 582].

Щодо прав поліцейських, то Рекомендаціями Комітету Міністрів державам-учасницям Ради Європи «Про Європейський кодекс поліцейської етики» визначено, що як правило вони мають такі ж громадянські та політичні права, як і інші громадяни. Обмеження цих прав можливі лише в тих випадках, коли вони необхідні для здійснення функцій поліції в демократичному суспільстві відповідно до закону і згідно з Європейською конвенцією з прав людини. Співробітники поліції як державні службовці мають користуватися максимально широким набором соціальних і економічних прав. Зокрема, вони повинні мати право створювати представницькі органи або брати участь в них, право отримувати відповідну винагороду, право на соціальний захист і на специфічні заходи з охорони здоров'я і безпеки з урахуванням специфіки роботи поліції. Будь-які дисциплінарні заходи щодо співробітника поліції мають підлягати контролю з боку незалежного органу або суду. Органи державної влади мають надавати підтримку співробітникам поліції в разі необгрунтованих звинувачень проти них у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків [3]. Отже, у цілому права, обов'язки та гарантії професійної діяльності поліцейських, які є членами Ради Європи, та на яких поширюється дія положень наведених вище законодавчих актів, є тотожними.

При цьому варто наголосити, що Україна, у процесі здійснення діяльності поліції також керується цими законодавчими актами та своїми національними, провідним із яких є Закон України «Про Національну поліцію».

Одним з обов'язкових елементів, що відображає основні напрями діяльності поліції у певній сфері суспільно-державних відносин є завдання поліції. Як слушно зазначає В. В. Чумак, чітко визначені завдання є однією з гарантій адекватної роботи поліції [4, с. 226].

Щодо завдань, реалізація яких покладається на поліцейських у країнах Європи, то до них належать такі як: служіння суспільству, що передбачає захист прав людини; підтримка публічної безпеки і порядку; запобігання та припинення правопорушень і злочинів, їх виявлення; надання допомоги і послуг суспільству. Вони також відповідають тим, що покладаються на українських поліцейських, до яких, зокрема, належить надання поліцейських послуг у сферах публічної безпеки і порядку, охорони прав, свобод, інтересів людини, суспільства і держави, протидія злочинності та надання допомоги особам, які її потребують [5]. Основним службовим обов'язком поліції в країнах континентальної правової сім'ї є забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, а також протидія злочинності [6, c.2-3], при цьому компетенція галузевих служб, як і підрозділів Національної поліції України дещо відрізняється.

Щодо конкретних завдань діяльності, то у Литві основним завданням поліції є захист всіх людей на території Литовської Республіки незалежно від їх національності, раси, статі, мови, походження, соціального статусу, релігії, переконань і думок. Водночас пріоритетними напрямами поліцейської діяльності є: 1) захист прав і свобод людини; 2) забезпечення громадського порядку та громадської безпеки; 3) надання допомоги в надзвичайних ситуаціях, зокрема, якщо особа постраждала від протиправних діянь чи природних катаклізмів або перебуває у безпорадному стані; 4) запобігання кримінальним злочинам та іншим правопорушенням; 5) виявлення й розслідування кримінальних злочинів та інших правопорушень; 6) контроль за безпекою дорожнього руху [7].

Головною функцією поліції Грузії є запобігання загрозам порушення громадської безпеки та правопорядку. Основними, тобто пріоритетними, напрямами діяльності поліції Грузії є: а) захист прав і свобод людини;

б)захист майна фізичних і юридичних осіб від протиправних посягань;

в)запобігання і припинення злочинів та інших правопорушень; г) виявлення злочинів та інших правопорушень і відповідне правове реагування на них відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу Грузії, Кодексу Грузії про адміністративні правопорушення та інших нормативних актів; д) дотримання та контроль за правовим режимом Державного кордону Грузії та морського простору Грузії; е) аналіз злочинів та інших правопорушень, очікуваних загроз, ризиків і викликів, а також розробка стратегії боротьби зі злочинністю; ж) здійснення дозвільної, ліцензійної та реєстраційної діяльності; з) забезпечення безпеки дорожнього руху; і) дотримання безпеки учасників кримінального процесу; к) боротьба з нелегальною міграцією, превенція, припинення нелегальної міграції та забезпечення виконання інших вимог, передбачених законодавством Грузії; л) здійснення пошуково-рятувальних робіт; м) під час воєнного чи надзвичайного стану здійснення повноважень, наданих законодавством Грузії; н) реагування на надзвичайні ситуації [8].

Задля чіткого розуміння компетенції поліції, слід зупинитися також на організаційно-функціональній структурі поліції, адже тоді можна буде визначити яким чином відбувається диференціація повноважень, межі компетенції відповідних підрозділів.

Організаційно-функціональна структура поліції України представлена загальною системою поліції, що об'єднує центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. При цьому, до складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань. У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України [5].

Організаційно-функціональна структура органів поліції у країнах Європи має свої національні відмінності, що обумовлено формою державного устрою, історичними особливостями культурного, політичного і соціально-економічного розвитку кожної з держав. Так, наприклад, у Данії існує 14 поліцейських округів разом із Фарерськими островами та Гренландією, у кожному з яких створено окружну раду з питань поліції. До складу ради входять керівник поліції та мери муніципалітетів, які є в складі округу. Структуру місцевої поліції Бельгії складають 196 підрозділів, з них 50 обслуговують територію одного міста або зону (район) міста, а 146 обслуговують кілька міст або районів міста. Місцева поліція забезпечує на території обслуговування виконання базових функцій поліції, серед яких здійснення завдань адміністративної та судової поліції. До зони обслуговування поліції входить одна або декілька громад (муніципалітетів). Кожна зона поліції має один корпус місцевої поліції. У багатокомунних зонах місцева поліція організована в такий спосіб, щоб мати один або декілька відділів поліції в кожній громаді, що входить до цієї зони [9, с. 136].

У Швеції в структурі поліції створено Національне поліцейське управління, Поліцейське управління та Поліцію безпеки. Загалом структура поліції Швеції виглядає таким чином: очільником є комісар Національної поліції. Офіс комісара Національної поліції (канцелярія) надає йому підтримку та стратегічні рекомендації.

Поліція Федеративної Республіки Німеччина складається з загальної Федеральної поліції, Федерального управління кримінальної поліції. Також функціонує Федеральна розвідувальна служба і Федеральне управління по захисту Конституції. Останні займаються питаннями безпеки, а Німецький університет поліції є основним освітнім інститутом для правоохоронних органів у Німеччині. На територіальному рівні поліцейську діяльність здійснює місцева поліція федеральних земель (16 адміністративно-територіальних одиниць). Відповідно до норм Конституції Німеччини федеральні землі є суб'єктом конституційного права, тому, дотримуючись загальних правил організації поліцейських служб, формування і керівництво поліцейськими органами ними здійснюються самостійно, через що структура поліцейських підрозділів має деякі відмінності [10].

У Франції історично склалася централізована система поліцейського управління. Сучасна поліцейська система Франції складається з таких підрозділів: національна поліція, муніципальна поліція, жандармерія. Усі поліцейські сили країни об'єднані в межах національної поліції, що керується генеральною дирекцією поліції МВС Франції. У період мирного існування держави жандармерія перебуває в оперативному підпорядкуванні МВС [11, с. 690]. Стосовно Міністерства внутрішніх справ Франції слід також сказати про те, що воно призначається Президентом республіки і є одним з провідних членів уряду. У складі МВС Франції діють: генеральна дирекція Національної поліції; генеральна дирекція місцевих колективів; дирекція громадської безпеки; дирекція регламентації та права; центральна дирекція управління; дирекція особового складу й навчальних закладів поліції; дирекція технічних служб [11, с. 703]. Контрольні та організаційно-штабні функції виконує Генеральна інспекція Національної поліції. За призначенням розрізняють дві основні системи поліції: адміністративну і судову (кримінальну) [11, с. 738]. Адміністративна поліція займається попередженням правопорушень і виконує інші профілактичні функції. Судова (кримінальна) поліція займається розкриттям злочинів, виявленням обставин їх скоєння, розшуком, затриманням злочинців і передачею обвинувачених судовим органам. Розслідування більшості злочинів здійснює судова поліція, офіцери якої мають право на проведення самостійного попереднього розслідування.

Важливим елементом системи національних поліцейських органів Франції є муніципальна поліція. Компетенція муніципальної поліції обмежується забезпеченням публічного порядку: громадської безпеки, спокою та санітарії. Структура муніципальної поліції досить розгалужена, до неї входять: 1) поліція руху (забезпечує безпеку й безперервність дорожнього руху, встановлюється компетенція залежно від категорії і територіального розташування доріг); 2) поліція видовищ (забезпечує безпеку громадян і правопорядок під час проведення видовищних заходів - концертів, виставок, конкурсів, шоу тощо); 3) поліція споруд, що перебувають під загрозою руйнування (її основним завданням є втручання з метою попередження небезпеки в разі, якщо споруда, котра перебуває під загрозою руйнування, розташована поблизу дороги або площі й загрожує перехожим); 4) поліція попередження пожеж (ст.132-2 Кодексу комун передбачає обов'язок муніципальної поліції попереджувати, запобігати й надавати необхідну допомогу при аваріях та лихах, пов'язаних із пожежами). Нинішню компетенцію поліції визначено Законом Франції № 81-82 від 02.02.1981 р. «Про посилення безпеки і захисту свободи особи». Цей закон значно розширив підслідність кримінальних справ органам поліції за рахунок скорочення підслідності кримінальних справ суддівських органам [11, с. 704].

Особливу увагу заслуговує структура органів поліції Великобританії у зв'язку з великим ступенем довіри, яке відчуває населення по відношенню до поліції. До підрозділів поліції Великобританії входять Органи територіальний поліції, яка виконує основний обсяг поліцейської роботи. Така поліція обслуговує певні території діючи на підставі Поліцейського Акту 1996 (Англія і Уельс), Поліцейського Акту 1967 (Шотландія) і Поліцейського акту 2000 (Північна Ірландія). У цих актах сформульована мета, організація, юрисдикція і відповідальність органів територіальної поліції. У Лондоні діють два територіальних поліцейських формування: Міська поліція в центрі Лондона і Скотленд-Ярд. Разом з тим, самостійне місце займають сили спеціальної поліції, до яких належать: Британська транспортна поліція, поліція Міністерства оборони, Військова поліція, Поліція щодо мирного атому, агентство по боротьбі з організованою злочинністю. Крім того, в структуру поліцейських органів включені велика кількість формувань, заснованих на старому законодавстві або звичайному праві, які контролюють окремі невеликі території (порти, парки) або заходи. Головний загін поліції Великобританії - констеблі. Вони мають право на проведення багатьох процесуальних дій [2, с. 583-584].

Боротьба з організованою, економічною злочинністю відноситься до компетенції спеціальної поліції - агентства по боротьбі з організованою злочинністю (SOCA). Воно є самостійною силовою структурою Сполученого Королівства, що формально віднесена до Міністерства внутрішніх справ. Співробітники SOCA володіють сукупністю повноважень констебля, офіцерів митної та міграційної служби. Спеціалізованою поліцейською структурою є Британська транспортна поліція (BTP), що створена для забезпечення безпеки на залізничних магістралях. Поліція Міністерства оборони (The MDР) утворена шляхом злиття трьох управлінь поліцейських сил: військово-повітряних, сухопутних і військово-морських. Її функції пов'язані із забезпеченням безпеки військових об'єктів, роботою серед персоналу Міністерства оборони. Повноваження співробітників MDР широкі і включають всі права офіцерів підрозділів територіальної та спеціальної поліції. Поліцію Міністерства оборони не слід плутати з Королівською військовою поліцією (RMP), яка є самостійною структурою [2, с. 584].

Королівська військова поліція виконує завдання забезпечення правопорядку серед військовослужбовців. Вона попереджує правопорушення, забезпечує підтримку порядку на військових базах [12]. До спеціальних поліцейських структур належать Цивільна Ядерна Поліція, на яку покладена відповідальність за безпеку атомних станцій і охорону транспорту експорту атомних матеріалів для забезпечення виробничого циклу та утилізації відходів [13].

Потужну підтримку роботі поліції Великобританії надає Національне агентство з поліпшення поліцейської роботи (NPIA), до завдань якого належить розвиток (створення та впровадження в практику роботи) нових інформаційних технологій і надання допомоги в підготовці кадрів для органів поліції. NPIA включає Поліцейську інформаційно-технологічну організацію і Центрального управління підготовки та розвитку поліції ( CPTDA ).

Поліцейська інформаційно-технологічна організація в даний час займається впровадженням технології біометричної ідентифікації. NPIA створено за рекомендацією асоціації начальників поліції - в рамках реалізації зеленої карти «сумісного забезпечення громадської безпеки». При поліції також функціонує відділ інформації. Його діяльність націлена на зниження ризиків співробітників поліції, збереження часу і грошей та оптимізацію роботи. Він містить і поповнює Національну поліцейську бібліотеку. До його складу входить: бюро зниклих безвісти, що розшукує осіб, ідентифікує невпізнані трупи. Бюро працює в контакті з поліцією та іншими організаціями, допомагаючи у розшуку безвісти зниклих. Велику роль у поліпшенні роботи поліції виконує Асоціація начальників поліції. Особливо її зусилля помітні в області розробки стандартів поліцейської діяльності, впровадження їх у систему підготовки службовців поліції [2, с. 585].

Щодо юридичної відповідальності, яка також є важливим компонентом діяльності поліції, то поліцейські України несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність у разі вчинення протиправних діянь. Аналогічну відповідальність несуть і працівники поліції у країнах Європи. Водночас процедура дисциплінарного провадження стосовно кожного конкретного поліцейського у Європі вважається більш прогресивною та демократичною, про що свідчить інститут дисциплінарних комісій, який є важливою гарантією захисту поліцейських від можливого необ'єктивного рішення, що може бути винесено стосовно останніх [6, c. 3].

Висновки

Таким чином, можемо констатувати, що питання діяльності поліції становить науковий інтерес для представників вітчизняної юридичної науки. Одним із провідних аспектів аналізу правового регулювання діяльності поліції є законодавче забезпечення, до якого у більшості країн, в тому числі і Україні, входять міжнародні акти, а також низка національних актів, що більш детально врегульовують це питання на державному рівні.

Іншим, не менш вагомим, є питання щодо компетентностей та завдань працівників поліції. Як показав аналіз, у більшості країн левова частина завдань співпадає, що зумовлено загальними соціальними потребами безпеки та захисту основних прав і свобод людини. Однак на рівнях національного законодавства можна виявити деякі розбіжності, що пояснюється відмінністю у структурно-суб'єктному складі поліції кожної держави. Відтак, організаційно-функціональна структура поліції у країнах Європи є досить розгалуженою. Це здійснюється на підставі галузевої спеціалізації кожного з відокремлених підрозділів і служб. Тобто за основу взято такий критерій як розподіл функціональних обов'язків і чітка визначеність меж компетенції. Такий підхід дозволяє регулювати навантаження, що покладається на підрозділ, конкретного працівника (аби не було перенавантаження), обмежувати перелік завдань, що покладаються на працівників, а отже, останні матимуть змогу не тільки виконувати покладені на них обов'язки, але й час для підвищення рівня професійної компетентності.

Окремо акцентовано увагу на тому, що юридична відповідальність є також одним із аспектів діяльності поліції і у більшості країн поліцейські несуть майже однаково співрозмірну відповідальність, хоча головна відмінність полягає у різночитаннях щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Література:

1. The National Policing Improvement Agency. URL: http://www.npia.police.uk (дата звернення: 01.09. 2023).

2. Ільницький В.О. Європейський досвід правового регулювання адміністративно- процесуальної діяльності органів Національної поліції. Молодий вчений. 2016. №12 (39). С. 581-589.

3. Європейський кодекс поліцейської етики та Пояснювальний меморандум. Рекомендація (2001) 10, ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 р. URL: https://hrea.org/wp-content/uploads/2021/02/Recommendation-Rec200110_European-Code-of- Police-Ethics_Ukrainian.pdf (дата звернення: 01.09. 2023).

4. Чумак В.В. Завдання поліції в поліцейському праві сучасних держав. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2016. №2. С. 220-228.

5. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІ. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19. (дата звернення: 01.09. 2023).

6. Передерій О.С. Правовий статус поліції країн континентальної правової сім'ї (загальнотеоретична характеристика на матеріалах Франції, Німеччини, Польщі): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. Наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.С. Передерій. - Харків: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2009. - 20 с.

7. Lietuvos Respublikos Policijos Veiklos Jstatymas 2000 m. spalio 17 d. Nr. VIII-2048. URL: http://www3.lrs.lt/pls/inter3/dokpaieska.showdoc_l?p_id=435630 (дата звернення: 01.09. 2023).

8. Закон Грузії «Про поліцію» від 15.01.2010 № 2529. URL: https://matsne.gov.ge/ru/ document/download/2047533/1/ ru/pdf. (дата звернення: 01.09. 2023).

9. Статус поліції: міжнародні стандарти і зарубіжне законодавство / за заг. ред. О.А. Банчука. К.: Москаленко О.М., 2013. 588 с.

10. Offizielles Portal der deutschen Polizei. URL: https://www.polizei.de/Polizei/DE/ Home/home_node.html (дата звернення: 01.09. 2023).

11. Білоконь М. В. Державне управління у сфері охорони громадського порядку: монографія. Х.: ХНУВС, 2004. 700 с.

12. British Army Website/ The Royal Military Police. URL: https://www.army.mod.uk/ who-we-are/corps-regiments-and-units/adjutant-generals-corps/provost/royal-military-police/ (дата звернення: 01.09. 2023).

13. The National Policing Improvement Agency. URL: http://www.npia.police.uk (дата звернення: 01.09. 2023).

References:

1. Sait The National Policing Improvement Agency. www.npia.police.uk Retrieved from: http://www.npia.police.uk [in English].

2. Ilnytskyi V.O. (2016) Yevropeiskyi dosvid pravovoho rehuliuvannia administratyvno- protsesualnoi diialnosti orhaniv Natsionalnoi politsii. [European experience of legal regulation of administrative and procedural activities of the National Police] Molodyi vchenyi, 12 (39), 581-589. [in Ukrainian].

3. Ievropeiskyi kodeks politseiskoi etyky ta Poiasniuvalnyi memorandum. Rekomendatsiia (2001) 10, ukhvalena Komitetom ministriv Rady Yevropy 19 veresnia 2001 r. [European Code of Police Ethics and Explanatory Memorandum. Recommendation (2001) 10, adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on September 19, 2001.] Retrieved from: https://hrea.org/wp-content/uploads/2021/02/Recommendation-Rec200110_ European-Code-of-Police-Ethics_Ukrainian.pdf [in Ukrainian].

4. Chumak V.V. (2016) Zavdannia politsii v politseiskomu pravi suchasnykh derzhav. [Tasks of the Police in the Police Law of Modern States] Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav im. E. O. Didorenka, 2, . 220-228. [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy «Pro Natsionalnu politsiiu» [Law of Ukraine «On the National Police»] vid 02.07.2015 № 580-VII. Retrieved from: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19. [in Ukrainian].

6. Perederii O.S. (2009) Pravovyi status politsii krain kontynentalnoi pravovoi simi (zahalnoteoretychna kharakterystyka na materialakh Frantsii, Nimechchyny, Polshchi) [Legal status of the police of the countries of the continental legal family (general theoretical characterization on the materials of France, Germany, Poland)]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv: Khark. nats. un-t vnutr. sprav. [in Ukrainian].

7. Lietuvos Respublikos Policijos Veiklos Jstatymas [Law on Police Activities of the Republic of Lithuania] 2000 m. spalio 17 d. Nr. VIII-2048. Retrieved from: http://www3.lrs.lt/ pls/inter3/dokpaieska.showdoc_l?p_id=435630 [in Latvian].

8. Zakon Hruzii «Pro politsiiu» [The Law of Georgia «On Police»] vid 15.01.2010 № 2529. Retrieved from: https://matsne.gov.ge/ru/document/ download/2047533/1/ ru/pdf. [in Georgian].

9. Banchuka O.A., Moskalenko O.M. (2013) Status politsii: mizhnarodni standarty i zarubizhne zakonodavstvo [Status of the Police: International Standards and Foreign Legislation]. Kyiv, [in Ukrainian].

10. Sait Offizielles Portal der deutschen Polizei. www.polizei.de Retrieved from: https://www.polizei.de/Polizei/DE/Home/home_node.html [in English].

11. Bilokon M.V. (2004) Derzhavne upravlinnia u sferi okhorony hromadskohoporiadku [Public administration in the field of public order protection], Kharkiv: KhNUVS [in Ukrainian].

12. Sait British Army Website/ The Royal Military Police. nwww.army.mod.uk Retrieved from: https://www.army.mod.uk/who-we-are/corps-regiments-and-units/adjutant-generals-corps/ provost/ royal-military-police/ [in English].

13. Sait The National Policing Improvement Agency. www.npia.police.uk Retrieved from: http://www.npia.police.uk [in English].

Размещено на Allbest.ru