Публічне управління розвитком територіальних громад

Размещено на http://allbest.ru

Публічне управління розвитком територіальних громад

Шульський Іван Валерійович

аспірант кафедри менеджменту і публічного адміністрування, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Анотація. В сучасних умовах актуалізуються питання щодо забезпечення публічного управління розвитком територіальних громад. З'ясовано, що поряд з тим, що публічному управлінню приділяється значна увага вчених у цій сфері, актуальності набуває визначення сутності публічного управління розвитком територіальних громад. Необхідним постає визначення шляхів удосконалення публічного управління розвитком територіальних громад.

Shulskyi Ivan Valeriyovych

Postgraduate student, Department of Management and Public Administration, O. M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv

PUBLIC MANAGEMENT OF THE DEVELOPMENT OF TERRITORIAL COMMUNITIES

публічне управління територіальна громада

Постановка проблеми. У теорії публічного управління формуються нові підходи до публічного управління розвитком територіальних громад. В умовах сьогодення актуальності набуває обґрунтування теоретичних положень та розроблення практичних рекомендацій з удосконалення публічного управління розвитком територіальних громад в Україні та його механізмів. Значення впровадження нових підходів до публічного управління розвитком територіальних громад пояснюється сучасними змінами.

Важливість оновлення публічного управління розвитком територіальних громад, зважаючи на існуючі проблеми сьогодення, не викликає сумнівів, що потребує додаткового дослідження публічного управління розвитком територіальних громад, визначення його сутності та шляхів удосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Публічне управління розвитком територіальних громад досліджували такі сучасні науковці у сфері публічного управління, як: С. Гайдученко, Т. Лозинська, Ю. Куц, В. Мамонова, С. Чернов тощо. Однак вченими недостатньо уваги приділено удосконаленню публічного управління розвитком територіальних громад.

Поряд із значним приділенням уваги науковців публічному управлінню, необхідним є визначення шляхів удосконалення публічного управління розвитком територіальних громад. Актуальності набуває також визначення сутності публічного управління розвитком територіальних громад.

Мета статті - визначення сутності публічного управління розвитком територіальних громад, шляхів його удосконалення.

Виклад основного матеріалу. З метою визначення сутності публічного управління розвитком територіальних громад потребує здійснення огляду напрацювань науковців щодо такого управління.

С. Гайдученко вказує на те, що за своєю сутністю публічне управління приречене на систематичне ухвалення управлінських рішень екологічного, економічного, соціального, гуманітарного, а також технологічного та іншого розвитку країни, регіону, території та відповідної галузі [1].

В. Мамоновою уточнено змістовну сутність публічного управління як цілеспрямованої взаємодії об'єктів та суб'єктів, що здійснюється завдяки реалізації окремих функцій. Також нею було виокремлено такі рівні ієрархічної структури системи публічного управління в Україні, як: вищий, центральний, регіональний та місцевий [2].

Слід зазначити, що головним призначенням публічного управління є управління суспільством, яке характеризується певними взаємовідносинами громадськості, а також публічної влади [3].

Публічне управління є способом функціонування та реалiзацiї публічної влади задля становлення держави, розвитку держави, її адміністративно- територіального устрою, певних порядків, окремих правил, притаманних їй суспільних сфер, а також галузей та відповідних відносин [4].

Цілком згодні з тим, що публічне управління має здійснюватися з урахуванням тенденцій розвитку територій, їх потенціалу і бути стратегічно- орієнтоване на їх сталий розвиток [5].

У термінологічному словнику з публічного управління зазначено, що публічне управління забезпечує підвищення ефективності управлінської діяльності завдяки високому рівню громадської підтримки й консолідації суспільства навколо спільних цілей, воно також пов'язане з демократичними цінностями, принципами верховенства права, поваги до гідності людей, рівності, ефективності, недискримінації, справедливості, безпеки тощо [6]. Ефективності публічного управління сприяє удосконалення організаційної культури [7]. Важливим є підтримка публічною владою зв'язку із населенням, ініціювання нових видів комунікацій [8].

Найвищих показників результативності управлінської діяльності досягають саме ті громади, де є взаємодовіра, тісна співпраця бізнесу, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та населення територій [9].

Важливим є збільшення економічної самостійності територіальних громад, підтримка їх економічного розвитку, активізація їх економічної діяльності [10].

Н. Обушна публічне управління визначає як вплив суб'єкта управління, що володіє певною публічною владою на об'єкт - суспільство (різні суспільні процеси, а також відносини) згідно покладених на нього суспільно значущих функцій і повноважень [11]. На думку вченої, публічне управління виникає як результат суспільного договору між суспільством та державою, саме тоді, коли відповідні органи та посадові особи наділяються владними повноваженнями. Цікавим є те, що як суб'єктом, так і об'єктом публічного управління є недержавні організації (самоврядні структури (громадські організації, а також об'єднання), їх органи), органи державної влади, громадянське суспільство. При цьому, управлінською ланкою суб'єктів управління є відповідні органи публічного управління (інституції, які були обрано шляхом прямих виборів, а також їх структури виконавчі; службові та посадові особи, які було обрано шляхом прямих виборів; службові особи та посадові особи, які було призначено інституціями, а також їх структури виконавчі) [11].

Публічне управління є не просто відповідною діяльністю, а також цілеспрямованою взаємодією об'єктів та суб'єктів, яка здійснюється завдяки реалізації функцій. Відзначають різну роль акторів публічного управління у прийнятті тих чи інших рішень щодо розвитку суспільства (регіональної спільноти, територіальної громади) та відповідальності за такі рішення. Виокремлюють такі групи суб'єктів: органи управління (органи державного управління, а також органи та посадові особи місцевого самоврядування); стейкхолдери, які було залучено до відповідних управлінських процесів (громадські об'єднання, а також окремі громадяни; представники підприємництва, бізнесу) [2].

Публічне управління є видом керівної діяльності, в основу цієї діяльності покладено принцип відкритості та принцип прозорості відповідних взаємовідносин громадськості та публічної влади щодо формування пріоритетних стратегічних напрямів публічної політики, а також розроблення на їх основі як проєктів розвитку, так і програм, планів розвитку тощо задля покращання добробуту населення [3].

У Енциклопедії з державного управління вказується, що саме публічне управління вмістить у собі «роздержавлення» тих чи інших функцій, передачі більшості з них до інших окремих суспільних суб'єктів від уряду задля досягнення кращої керованості суспільства, його впорядкованості та спрямування на досягнення певних цілей стратегічних [12].

Аналіз наукових праць та довідкової літератури дозволив уточнити сутність публічного управління розвитком територіальних громад як цілеспрямованої діяльності з розробки, прийняття й реалізації управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад шляхом взаємодії між суб'єктами та об'єктами публічного управління.

Слід зробити наголос на тому, що управління розвитком територіальних громад розглядають з погляду соціально-економічного, політико-правового та соціокультурного блоків. При цьому зазначається, що постає можливим розгляд складників такого розвитку, зокрема соціально-економічного, що створює матеріальну основу життєдіяльності територіальної громади; політико-правового, що забезпечує легітимну основу суб'єктності територіальної громади; соціокультурного, що формує ідейноціннісну основу функціонування територіальної громади як соціальної спільноти [13].

Управління розвитком соціально-економічної територіальної системи спрямовано на забезпечення прогресивних якісних змін, а в кризових умовах має запобігати негативним змінам, що уповільнюють чи відтерміновують прогрес загальноісторичний [14].

Т. Лозинська стверджує, що важливі перетворення в житті країни, враховуючи підвищення громадської активності, мають відбуватися саме в інтересах громад, бо зниження якості та рівня життя населення може обумовити зростання бюджетного дефіциту, а також викликати соціальну нестабільність [15].

Як відомо, територіальною громадою є жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, міста, селища, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох міст, сіл, селищ, що мають єдиний адміністративний центр [16]. Поняття «розвиток» визначають як незворотні, а також спрямовані якісні зміни об'єкта, що призводять до більш досконалого стану цього об'єкту [14].

Основою управління розвитком тієї чи іншої територіальної громади виступають відновні, асиміляційні, поглинальні властивості екосистеми; культура, історія, традиції, демографічні особливості; структура місцевої економіки, техногенна потужність [17].

До основних принципів, які слід враховувати в розвитку територіальних громад, відносять:

- створення партнерств, залучення громади та налагодження співпраці;

- необхідність застосування системного та комплексного підходу до розвитку відповідної територіальної громади;

- місцеве лідерство та бачення перспектив;

- креативність, творчість;

- необхідність переходу від закритих місцевих економік до відкритих глобальних систем;

- спрямування місцевого розвитку на досягнення стратегічних цілей, а також демонстрування позитивного ефекту у короткостроковому періоді;

- місцевий розвиток має бути процесом випереджувального характеру, адаптивним та гнучким;

- оперативність, а також націленість на дії у плануванні;

- прозорість та підзвітність щодо програм й заходів з місцевого розвитку;

- зростання конкурентоспроможності [13].

У монографії «Територіальна громада: управління розвитком» зазначено, що територіальна громада є основним суспільствоутворюючим елементом, а також основним стрижнем місцевого самоврядування. Вд активності та ініціативності членів тієї чи іншої територіальної громади, відповідальності та здатності членів територіальної громади мобілізовуватися задля досягнення визначеної мети залежить стан вирішення як локальних проблем, так і перетворення у культурній, екологічній, соціальній та економічній сферах [17].

Слід звернути увагу на те, що як суб'єкт регулювання соціально- економічного розвитку території територіальна громада наділена наступними функціями:

- нормотворча функція (створення відповідних статутів територіальних громад, а також прийняття окремих нормативних актів, що регламентують діяльність тієї чи іншої територіальної громади);

- бюджетно-фінансова функція (затвердження відповідних бюджетів та контроль за їх виконанням, визначення місцевих зборів та податків, що передбачені окремим законом);

- інвестиційна функція (залучення міжнародних, державних та приватних інвестицій у розвиток території);

- програмування та планування розвитку адміністративно- територіальної одиниці базового рівня (програми соціально-економічного, культурного розвитку, стратегії розвитку територіальної громади);

- управління ресурсним потенціалом (земельні ресурси, водні та лісові ресурси);

- розвиток місцевої інфраструктури - будівництво та утримання доріг, водо-, газопостачання та водовідведення, благоустрій певної території;

- управління комунальним майном, що належить територіальній громаді;

- управління мережею закладів соціальної сфери (утворення, а також реорганізація та ліквідація);

- інформаційна функція [18].

Наразі постає необхідність в удосконаленні забезпечення публічного управління розвитком територіальних громад. Умови сьогодення вказують про важливість, у першу чергу, удосконалення нормативно-правового забезпечення публічного управління розвитком територіальних громад, а також взаємодії об'єктів та суб'єктів публічного управління розвитком територіальних громад. Вельмиактуальним постає приділення особливої уваги розробці, прийняттю й реалізації важливих управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад. Важливим також постає підвищення кваліфікації, насамперед, посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо здійснення публічного управління розвитком територіальних громад. Необхідним постає використання у практичній діяльності органів публічного управління практик брендингу міст, бенчмаркінгу, краудсорсингу, аутсорсингу, коучингу тощо.

У Енциклопедії з державного управління зазначається, що коучингом є організований процес надання допомоги як керівникам, так і колективу у розв'язанні існуючих проблем їх діяльності, що допомагає визначенню цілей та підготовці персоналу до відповідних функцій, а також завдань [12].

В основу бенчмаркінгу покладена концепція безперервного вдосконалення діяльності, що передбачає безперервний цикл планування, координації, мотивації й оцінки дій задля поліпшення діяльності тієї чи іншої організації [19].

Аутсорсингом кадровим є передача усієї роботи або частини роботи з управління з персоналом в зовнішнє управління [12].

У краудсорсингу до вирішення того чи іншого питання залучається група людей, які висловлюють свою думку щодо вирішення певної проблеми, обирається найкращий варіант. Використання методу краудсорсингу органами публічного управління наближає владу до суспільства, дозволяє генерувати різні ідеї. За умови застосування краудсорсингу основним результатом є підвищення рівня довіри до органів влади, відповідність ухвалених управлінських рішень інтересам населення, отримання оптимальних результатів управління за мінімального витрачання наявних ресурсів, а також вирішення важливих питань і визначення необхідних завдань на перспективу, підвищення рівня задоволеності публічними послугами та забезпечення підвищення якості життя населення [20].

Щодо брендингу міст, то він можливий за умов консенсусу між науковцями, владою та громадою. Основним критерієм дієвості бренду будь- якого міста є прийняття його певною громадою. Основою бренду міста, що зв'язує його із зовнішнім світом має бути самовизначення («хто ми є?»), що об'єднує ту чи іншу громаду. Задля його виявлення існує певний алгоритм брендингу (дослідження міста, формування брендингової концепції, її реалізація, підтримка бренду). Слід підкреслити, що вагомим фактором успіху бренду різних міст є залучення на усіх етапах брендингу громади до його процесу [17].

Не системність у реалізації тих чи інших заходів щодо розвитку територіальних громад в Україні вказує на важливість вивчення кращих практик здійснення публічного управління розвитком територіальних громад.

Задля удосконалення публічного управління розвитком територіальних громад та механізмів такого управління необхідним є використання зарубіжних практик здійснення такого управління.

Цікавим, на наш погляд, є те, що у Європейському Союзі впроваджуються різні проєкти ревіталізації. Слід звернути увагу на те, що кошти на такі проекти виділяються тоді, якщо той чи інший об'єкт цінний для відповідної громади, підлягає відновленню. При цьому цей об'єкт включає компоненту покращення інфраструктурної складової, такий об'єкт має бути використано для зростання економічної активності у громаді. Саме такий проєкт має містити соціально-екологічну компоненту (підвищення рівності доступу членів громади до спільної послуги або підвищення рівня екологічної безпеки та здоров'я населення). Як приклад, у Польщі було впроваджено проєкт ревіталізації місцевого парку та проєкт ревіталізації приміщення залізничного вокзалу у місті Рабка-Здруй [21].

Таким чином, з метою вирішення нагальних проблем розвитку територіальних громад особливого значення набуває впровадження нових підходів до публічного управління розвитком територіальних громад як в Україні, так і закордоном.

Висновки. В умовах сьогодення актуалізуються питання щодо забезпечення публічного управління розвитком територіальних громад. Опрацювання різних праць науковців, а також довідкової літератури дозволило визначити сутність публічного управління розвитком територіальних громад як цілеспрямованої діяльності з розробки, прийняття й реалізації управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад шляхом взаємодії між суб'єктами та об'єктами публічного управління. Виокремлено шляхи удосконалення публічного управління розвитком територіальних громад: удосконалення взаємодії об'єктів та суб'єктів публічного управління розвитком територіальних громад; приділення уваги розробці, прийняттю й реалізації управлінських рішень щодо розвитку територіальних громад; удосконалення нормативно-правового забезпечення публічного управління розвитком територіальних громад; підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо здійснення публічного управління розвитком територіальних громад; впровадження нових підходів до публічного управління розвитком територіальних громад; використання у практичній діяльності органів публічного управління практик брендингу міст, бенчмаркінгу, краудсорсингу, аутсорсингу, коучингу.

Література:

1. Гайдученко С.О. Прийняття відповідальних і своєчасних управлінських рішень органами публічної влади як виклик сучасності. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління: електронне наукове видання. 2021. № 1 (13). С. 202-214. URL: http://maup.com.ua/assets/files/expert/13/17.pdf (дата звернення: 09.06.2023).

2. Мамонова В.В. Публічне управління та адміністрування: співвідношення та суб'єктний склад. Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». 2020. № 1 (57). 328 с. С. 29-36.

3. Публічне управління в умовах інституційних змін : колективна монографія ; за наук. ред. Р. В. Войтович, П. В. Ворони. Київ, 2018. 475 с.

4. Азарова А.О., Ткачук Л. М., Нікіфорова Л. О. та ін. Публічне управління та адміністрування : навч. посіб. Вінниця : ВНТУ, 2019. 181 с.

5. Пастух К. В. Публічне управління та адміністрування в забезпеченні сталого розвитку територій: теоретико-організаційний аспект. Науковий вісник: Державне управління. Київ. 2022, №1 (11), 278с. С.186-206.

6. Публічне управління : термінол. слов. / за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. Київ: нАдУ, 2018. 224 с.

7. Chernov S., Haiduchenko S., Bielska T. Regional management in the conditions of decentralization of the state authority: socio-cultural aspect. Науковий вісник Полісся. 2018. № 1 (13). Ч. 1. С. 209-214.

8. Лях Ю. І. Комунікативна політика як основа організації взаємовідносин суб'єктів і об'єктів публічного адміністрування. Публічне адміністрування: теорія та практика: електронний збірник наукових праць. 2018. Вип. 2 (20). С.1-15. URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2018-02(20)/4.pdf (дата звернення: 09.06.2023).

9. Присяжнюк О.Ф., Плотнікова М. Механізми управління розвитком територіальних громад. Наукові горизонти. 2018. № 11 (72).

10. Latynin M., Pastukh K., Tarasenko D., Shevchenko S., Munko A. Public administration in the economic sphere in Ukraine: strategic approach. Estudios de Economia Aplicada. 2021. University of Almeria. Spain. Vol. 39. № 5.

11. Обушна Н. І. Публічне управління як нова модель організації державного управління в Україні: теоретичний аспект. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 44 (1). С. 53-63.

12. Енциклопедія державного управління. В 8 т. Київ: НАДУ, 2011.

13. Публічне управління та адміністрування : навч. посіб. / за заг. ред. О. В. Скидана. Житомир : ЖНАЕУ, 2017. 705 с.

14. Коротич О.Б. Державне управління регіональним розвитком країни: визначення основних понять. Вісник економічної науки України. 2010. № 2. С. 57-61.

15. Управління соціально-економічним розвитком в умовах змін : монографія ; за заг. ред. Т. М. Лозинської. Полтава : ФОП Гаража М. Ф., ТОВ Сімон, 2017. 264 с.

16. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР. ВВР України. 1997. № 24. Ст. 170.

17. Територіальна громада: управління розвитком : монографія ; за заг. ред. Ю.О. Куца. Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2013. 540 с.

18. Територіальні громади в умовах децентралізації: ризики та механізми розвитку: монографія; за ред. В. С. Кравціва, І. З. Сторонянської. Львів : ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України, 2020. 531 с.

19. Тертичка В. В. Стратегічне управління : навч. посібник. Київ : НАДУ, 2014. 196 с.

20. Зінченко Г.К. Використання краудсорсингу у процесі формування політики на регіональному рівні. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Т. 30 (69), № 4, 2019.

21. Васильченко Г., Парасюк І., Єременко Н. Планування розвитку територіальних громад : навчальний посібник для посадових осіб місцевого самоврядування. Асоціація міст України. К. ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІЕН ЕЙ», 2015. 256 с.

22. Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б. Світовий досвід державної підтримки в системі публічного управління розвитком територіальних громад. Проблеми економіки. № 4 (46), 2020.

Размещено на Allbest.ru