Роль діяльнісного підходу у дослідженнях діяльності поліції

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія внутрішніх справ

Роль діяльнісного підходу у дослідженнях діяльності поліції

Тихомиров Денис Олександрович доктор юридичних наук,

доцент кафедри теорії держави та права,

Старицька Ольга Олексіївна кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри теорії держави та права

Анотація

Сучасне визнання України у міжнародних відносинах як особливого суб'єкта, до якого прикута увага світового співтовариства, пов'язується не тільки із збройною агресією РФ, як такою, а ще з рядом факторів, які свідчать про неймовірні економічні та соціально-правові трансформації, розпочаті протягом воєнного періоду, починаючи з 24-го лютого 2022 року.

Не оминули трансформаційні процеси й правоохоронну сферу, яка функціонально змінилася з началом збройної агресії. Поряд з виконанням звичних для поліції завдань та функцій, додалися такі, що пов'язані із фіксацією та розслідуванням воєнних злочинів, скоєних у форматі масових катувань та вбивств мирного населення, знущання над полоненими, що суперечить всім міжнародним правилам та звичаям війни.

У зв'язку з цим актуальними для правової науки постають питання правової регламентації діяльності поліції, професійних стандартів, відповідності компетенцій, механізмів кадрового відбору, мотивації до служби у нестандартних умовах, реабілітації, матеріального та соціального забезпечення тощо.

Робота поліції на деокупованих територіях, як фактор, стала черговим випробуванням для Національно поліції України. В надзвичайно складних та непридатних для проживання та служби умовах здійснюється охорона правопорядку, як правило із ризиком для життя та здоров'я. На фоні загострення цих практично значущих питань розгортаються й суто теоретичні дискусії, пов'язані з уточненням термінологічних рядів, обсягом та змістом окремих понять, співвідношенням юридичних конструкцій тощо. В цьому числі й відносно поняття «діяльність поліції», за допомогою якого позначається величезна сфера професійної діяльності правоохоронців, яка підлягає науковому осмисленню з використанням відповідних познавальних засобів та процедур. Актуалізується в цьому контексті діяльнісний підхід, як методологічна основа, універсальний інструмент для проведення досліджень будь якого виду людської активності. Сучасними авторами підкреслюється можливість застосування саме цього методу до визначення суб'єктного складу, форм та методів тощо, що загалом наповнює змістом поняття структури діяльності. Таке розуміння явища в окремих аспектах його прояву дозволить не тільки скласти цілісне уявлення про нього, але виробити практичні поради щодо удосконалення та гармонізації окремих елементів структури відповідно до нових зовнішніх факторів.

Ключові слова: методологія, діяльнісний підхід, діяльність поліції, сфера поліцейської діяльності, теоретична юриспруденція, практика, гармонізація.

Annotation

The role of the activity-based approach in police activity researches

Tykhomyrov Denys Oleksandrovych Doctor of Law, Associate Professor of The Department of Theory of State and Law, National Academy of Internal Affairs

Starytska Olha Oleksiivna PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theory of State and Law, National Academy of Internal Affairs

The current recognition of Ukraine in international relations as a special subject to which the world community's attention is focused is associated not only with the armed aggression of the Russian Federation as such, but also with a number of factors that testify to the incredible economic and socio-legal transformations that began during the war period, starting on February 24, 2022.

The law enforcement sector, which has changed functionally since the beginning of the armed aggression, has not been spared from the transformation processes. Along with the usual tasks and functions of the police, the police have added those related to the recording and investigation of war crimes committed in the form of mass torture and murder of civilians, and the abuse of prisoners, which contradicts all international rules and customs of war. In this regard, the issues of legal regulation of police activity, professional standards, competence, personnel selection mechanisms, motivation to serve in non-standard conditions, rehabilitation, material and social security, etc. are relevant for legal science. The work of the police in the de-occupied territories has become another challenge for the National Police of Ukraine. Law enforcement is carried out in extremely difficult and unsuitable conditions for living and working, usually with a risk to life and health. Against the backdrop of these practically significant issues, purely theoretical discussions are also unfolding related to the clarification of terminology, the scope and content of certain concepts, the relationship between legal structures, etc. This includes the concept of "police activity", which refers to a vast area of professional activity of law enforcement officers, which is subject to scientific understanding using appropriate cognitive tools and procedures. In this context, the activity approach is actualized as a methodological basis, a universal tool for conducting research on any type of human activity. Contemporary authors emphasize the possibility of applying this method to determine the subject composition, forms and methods, etc., which in general fills the concept of activity structure with content. Such an understanding of the phenomenon in certain aspects of its manifestation will allow not only to form a holistic view of it, but also to develop practical advice on improving and harmonizing individual elements of the structure in accordance with new external factors.

Keywords: methodology, activity-based approach, police activity, sphere of police activity, theoretical jurisprudence, practice, harmonization.

Вступ

Постановка проблеми. Одним із вагомих аспектів функціонування та розвитку будь-якої науки, в тому числі і юридичної, є її практична спрямованість, що відображає процес видозмінення суспільства. Як влучно зазначає Р.І. Сабірна, юриспруденція спрямована на обслуговування практичних потреб та інтересів у правовому врегулюванні суспільних відносин, його вдосконалення шляхом створення уніфікованих та ефективних правових норм, що відповідали б сучасним реаліям [1, с. 28]. Відтак, одним із способів та основ такого майбутнього правового вдосконалення, є проведення наукових досліджень, результатом діяльності яких є виявлення у прикладній площині колізій, прогалин, певних невідповідностей, архаїзмів, а також формування пропозицій щодо їх подолання та вдосконалення. У свою чергу для досягнення достовірних та у майбутньому дієвих результатів відповідного дослідження необхідно використання низки наукових методів, підходів та принципів, одним із яких виступає саме діяльнісний підхід, що на наше переконання, найкраще відображає практичну спрямованість будь-якого дослідження.

Орієнтуючи свої наукові погляди на дещо прикладну царину буття суспільства, особливої актуальності набуває питання його охорони та захисту, навіть не з тільки нормативної сторони, скільки практичної. Саме тому, потрапляючи у ситуацію, що потребує правової превенції та захисту уповноваженим суб'єктом, який здатен забезпечити це, на думку пересічного громадянина, є поліцейський. У силу норм чинного законодавства та репрезентуючи функції держави, саме діяльність поліції стоїть на сторожі внутрішнього цивілізованого порядку соціума.

Однак, нагадаємо, що будь-яка діяльність завжди потребує прогресивного розвитку, що здійснюється шляхом проведення відповідних реформ, оптимізації, нормативного врегулювання тощо. І у такій ситуації, для виявлення наявних прогалин та перспектив їх подолання у нагоді стає наука, її постулати, концепції, оптимальні моделі, способи, засоби та методологія. Саме це і зумовило обрання відповідної теми для роздумів, обґрунтування кореляції теорії та практики на доволі специфічному прикладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі здійснення наших наукових роздумів буде використана низка напрацювань як вітчизняних, так і закордонних теоретиків права, предметом дослідження яких була методологія, зокрема, діяльнісний підхід (М. Кельман, Є. Білозьоров, Д. Тихомиров, Ю. Енгестрем, О. Дінг), а також ті, хто досліджував питання діяльності у праві (Д. Манько, С. Гусарєв та ін.). І хоча зазначені науковці вже прямо чи опосередковано здійснювати розгляд окресленої тематики, вважаємо за доцільне подивитися на неї дещо під іншим кутом і з урахуванням сучасних реалій існування українського суспільства.

Мета статті полягає у тому, щоб за допомогою загальних теоретичних уявлень про методологію та методологічні підходи розкрити інструментальні можливості діяльнісного підходу у пізнання явища поліцейської діяльності.

Виклад основного матеріалу

Нагадаємо, що юриспруденція відноситься до суспільних наук, наріжним каменем якої є просування людиноцентристських ідей, а відповідно і створення умов для його існування. До таких умов можна, зокрема, віднести наявність законодавства, що відповідає реальності, державних інституцій, які його створюють та втілюють, а також присутність таких психолого-правових явищ як охорона та захист. Усе, що створюється людиною, покликано задовольняти саме її інтереси, але у дозволений спосіб і не обмежуючи чи порушуючи при цьому права і свободи інших осіб. Звідси і випливає одне із основних призначень юридичної науки - теоретико-правове сприйняття існування людини. Саме для всебічного та ґрунтовного дослідження цього постулату наука використовує методологічну базу із широким спектром світоглядних принципів, прийомів та методів. Пошуки теоретичного самоусвідомлення в емпіричних науках призвели до інтересу щодо методологічних та фундаментальних проблем, а також до спроб аксіоматизації різних теорій [2]. Саме методологія покликана встановити прямий зв'язок між інтелектуальним знанням та дією. Вона (методологія) є інструментарієм дослідницької діяльністі, спрямованої не тільки на осягнення та пояснення вже існнуючих ситуацій, але й передбачає безпосередній внесок у процвітання людей, їхніх спільнот та екосистем, частиною яких вони є. правопорядок україна діяльнісний поліція

Така діяльність є біпалярною за своєю суттю, де одна її сторона спрямована на практичні аспекти, що допомагають у повсякденному існуванні людини, задовольняючи її основні життєві потреби, а інша - на абстрактне, що представлено у вигляді філософських обгрунтувань здобутих знань, їх прагматичному поясненні.

Першочерговою метою будь-якого дослідження є вироблення практичних знань щодо проблемних питань в особистому та професійному житті, де на їх основі сприяти підвищенню особистого та колективного добробуту (економічного, політичного, психологічного, духовного) [2]. Якраз для задоволення таких аспектів світосприйняття, на наше переконання, і є доцільним використання діяльнісного підходу. Підтримуючи наукові позиції С.Д. Гусарєва, зазначимо, що саме цей підхід покликаний відшукувати причинно-наслідкові зв'язки між ситуаціями, що виникають у суспільстві «Саме ця ідея (принцип) зумовленості правових явищ предметною цілеспрямованою діяльністю людини і є тим прагматом, що дозволяє теорію наблизити до практики, надати їй рис дієвості та прикладного характеру» [3, с. 30].

В силу свого змістовного наповнення, діяльнісний підхід покликаний обґрунтовувати певні правові явища у нерозривному зв'язку із діяльністю людини, де перші виступають у декількох іпостасях (зовнішнім чинником, метою, результатом діяльності тощо), а останні реалізують свої бажання у межах встановлених правових норм.

На думку іншого представника теоретичної юриспруденції, Є.В. Білозьорова, діяльнісний підхід варто розуміти як «гармонійна сукупність установок, прийомів, ансамбль методів, серед яких метод діяльності вважається провідним, а інші стосовно нього виконують обслуговуючу роль».[4, с. 25]. На наше переконання, така теза безумовно має право на існування, але носить дещо дискурсивний характер і ось чому. Загальноприйнятим є твердження, що під науковим підходом вважають доволі специфічний ціленаправлений спосіб людського мислення щодо пізнання оточуючої реальності.

Виходячи із цього визначення, діяльнісний підхід можна вважати способом мислення людини про функціонування не просто оточуючого її середовища, у саме взаємодії між цим середовищем і самою людиною, причому у різних життєвих обставинах, оскільки в залежності від них результат буде мінливим. Тобто, нас цікавить комплекс: сам процес сприйняття дійсності у різних ситуаціях і реакція людини на неї. Натомість науковець передбачає, що діяльнісний підхід слугує лише знаряддям пізнання, ніби існує лише по одну сторону дійсності (експерименту), не сприймаючи її наслідкової частини та умов існування. На підтримання концепції взаємодії людини із її оточенням, як провідної у діяльнісному підході, звернемося до напрацювань С.Д. Гусарєва та Д.О. Тихомирова, де автори вказують на те, що основою для діяльнісного підходу стала «теорії діяльності», відповідно до якої «...діяльність інтерпретується як пояснюючий принцип, парадигма, теоретична модель та метод наукових досліджень, що дають можливість розглянути навколишній світ як прояв, форму, умову, результат цілеспрямованого впливу людини та суспільства» [5, с. 231].

Якщо у основу такого підходу покладено відповідну теорію, то на наше переконання, цілком логічним видається необхідність у її досліджені, що надасть нам змогу більш ґрунтовно сприймати зміст діяльнісного підходу в якості методологічного інструментарію.

Таким чином, за вченням Олівера Дінга теорія діяльності або, як її ще називають, «культурно-історична теорія діяльності» - це міждисциплінарна філософська концепція для вивчення як індивідуальних, так і соціальних аспектів людської поведінки. З точки зору цієї теорії, людська діяльність або «те, що люди роблять» є основною мірою (мірилом) аналізу при вивченні людської поведінки. Найважливішим аспектом теорії діяльності є розуміння як індивідуальних, так і колективних аспектів людських практик з точки зору культурно-історичної перспективи.

У 1987 р. Юр'є Енгестрем, на основі наявних наукових постулатів, запропонував розглядати теорію діяльності не з точки зору індивідуальної діяльності, а підняти її на рівень колективної діяльності за допомогою концептуальної моделі «системи діяльності», щоб розширити сферу її використання, застосувавши цю теорію в освітніх установах, організаційному розвитку та інших царинах [6].

Концепція теорії діяльності полягає у тому, що колективна трудова діяльність, основна мета якої поділяється іншими (спільнотою), здійснюється людьми (суб'єктами), які мотивовані метою або вирішенням проблеми (об'єктом), що опосередковується інструментами та/або знаками (артефактами або знаряддями), які використовуються для досягнення мети (результату). Діяльність обмежується культурними факторами, включаючи конвенції (правила) і соціальну організацію (розподіл праці) в безпосередньому контексті, а також ширшими соціальними моделями (виробництва, споживання, розподілу та обміну) [7].

Таким чином, виходить, що діяльнісний підхід у науці спирається на широкий спектр способів пізнання того, як людина стикається зі світом і діє у ньому. Ця «розширена епістемологія» починається з повсякденного досвіду і спрямована на розвиток живого (діючого) знання. Таким чином, вона включає емпіричне і мовчазне; презентаційні форми, що спираються на історію, театр, графічне мистецтво тощо; пропозиційне знання через теорію і моделі; практичне знання, що виражається в умінні і досягненнях [8].

Отже, дослідивши, що варто розуміти і сприймати як діяльнісний підхід, перейдемо до питання його використання у процесій здійснення наукового дослідження практичного спрямування. Нагадаємо, що дефініція «практика» або «практичний» «означають дію, діяльність, діяльне життя, досвід та стосуються діяння, діяльності, використовуються у діяльності. Практика -- це загалом діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу» [9, с. 24]. Із цього виходить, що діяльнісний підхід є найкращим методологічним інструментарієм, що здатний розкрити взаємодію суспільства із оточуючим середовищем.

Як влучно зазначає С.Д. Гусарєв, юридична практична діяльність є «максимальною наближеністю до учасників правових подій, конкретних життєвих ситуацій, безпосередністю участі у їх вирішенні, спілкуванні з суб'єктами правовідносин, які стають об'єктами правового впливу» [9, с. 25]. Повертаючись до мети цієї статті і розкриття значення діяльнісного підходу при здійсненні досліджень діяльності поліції, акцентуємо увагу на тому, що питання діяльності поліції з теоретичної точки зору все ще перебуває у процесі свого наукового осмислення. Доволі дискусійним є саме вживання словосполучення «діяльність поліції», оскільки у сфері юриспруденції кожне слово має свою «вагу» і може призвести до різних правових наслідків. Так, наприклад, на наше переконання, діяльність поліції не варто ототожнювати із такими іншими суміжними поняттями як «поліцейська діяльність» та «правоохоронна діяльність», адже вони мають різниться за своєю функціональною та суб'єктною складовою. Відтак, діяльність поліції може реалізовуватися виключно працівниками поліції і лише у чітко визначених законодавством функціях. Але як і поліцейська, і правоохоронна діяльності, вона буде мати свої юридичні наслідки.

У процесі підготовки такого умовиводу нами було використано діяльнісний підхід, який, враховуючи свою спрямованість на дослідження системи дій людини та їх взаємозв'язок із оточуючим середовищем, а також вплив середовища на людину як зовнішній чинник, допоміг у розрізненні схожих мовних конструкцій. Не зважаючи на змістовну схожість зазначених вище правових термінів, уявляється можливим здійснити їх правовий аналіз за критерієм суб'єктного складу, що є однією із обов'язкових мисленневих операцій при застосуванні діяльнісного підходу.

Так, при здійсненні саме «поліцейської діяльності» суб'єктний склад є розширеним, враховуючи те, що цей вид діяльності з делегованими повноваженнями можуть здійснювати й інші органи державної влади, наприклад, підрозділи ТРО, Збройних сил України, інші законно утворені формування. Так, наприклад, під час розслідування воєнних злочинів на деокуповних територіях, працівники поліції поєднують як слідчу функцію, так і суто військову - боротьба з диверсійно-розвідувальними групами. Таким чином дрібний аналіз суб'єкта поліцейської діяльності, здійснений з використанням діяльнісного підходу, дозволяє виявити не тільки особливості суб'єктного складу в структурі поліцейської діяльності, але й показати співвідношення (взаємозалежності) суб'єкта з функціональним призначенням роботи правоохоронців. За аналогією можна аналізувати й інший компонент методології діяльнісного підходу - засоби, які будуть звичайно різнитися як для функції розслідування злочинної діяльності окупаційної влади, так і для функції протистояння диверсантам, охорони життя та здоров'я населення від ворожих обстрілів, евакуація жителів до безпечних місць проживання. Формалізація всякої владної діяльності є однією з її ознак, завдяки чому слід аналізувати форми здійснення поліцейської діяльності та їх особливості по відношенню до іншого явища «діяльність поліції», які проявляються в тому числі у форматі документа. Розрізняємо акти-дії та акти документи, що є зовнішнім проявом професійної діяльності поліції. В даному випадку складно виявити відмінності за формою здійснення. Форма, як правило, нормативно визначена, а її дотримання забезпечує режим законності. Тому не зважаючи на відмінності суб'єкта (поліцейський або інша уповноважена особа) формат актів поведінки має бути однаково законний.

Таким чином, на основі проведеного дослідження з використанням методології діяльнісного підходу, нами зроблено висновок, що обрана методологічна основа ґрунтується на теорії діяльності і передбачає теоретичне пізнання у заздалегідь визначених площинах існування та функціонування людини (групи людей, поєднаних професійною ознакою) відповідно до її потреб з урахуванням можливостей впливу зовнішнього середовища.

Із використанням діяльнісного підходу, встановлено відмінність між поняттям «діяльність поліції» та суміжним поняттям «поліцейська діяльність». Доведено, що саме цей методологічний підхід є найбільш уніфікованим пізнавальним інструментарієм для пізнання найбільш значущих аспектів людської діяльності відповідно до мети та потреб існування людини, в тому числі, залученої до конкретної соціальної активності в тій чи іншій професійні сфері.

Література

1. Сибірна Р.І. Сучасні підходи до проведення наукових досліджень у юриспруденції. Право.иа.2021. №3. С. 28-34.

2. Logic and other disciplines URL: https://www.britannica.com/topic/philosophy-of- logic/Logic-and-other-disciplines#ref415698 (дата звернення: 22.07 2023).

3. Гусарєв С.Д. Діяльнісний підхід у структурі методології сучасного правознавства. Альманах права. 2011. Вип. 2. С. 29-33.

4. Білозьоров Є.В. Методолог. підходи конституційно-правових досліджень. Актуальні питання правового та патріотичного виховання здобувачів вищої освіти ЗВО зі специфічними умовами навчання в умовах воєнного стану: матеріали наук.-теорет. конф., присвяч. Дню науки та пам'яті С.М. Легуші (Київ, 19 трав. 2022 р.) - Київ : Нац. акад. внутр. справ, 2022. - С. 21-26.

5. Тихомиров Д.О. Наукові методологічні підходи під час дослідження державної політики у сфері безпеки. Підприємство, господарство і право. 2020. № 3. С. 230-234.

6. Ding Oliver. Yrjo Engestrom: the Activity System Model [Activity Theory]. 2021 URL: https://www.activityanalysis.net/yrjo-engestrom-the-activity-system-model/ (дата звернення: 22.07 2023).

7. Activity theory. URL: https://warwick.ac.uk/ fac/soc/ier/glacier/learning/theories/ activitytheory/ (дата звернення: 22.07 2023).

8. Аойсп research. URL: https://www.britannica.com/topic/action-research (дата звернення: 22.07 2023).

9. Гусарєв С.Д Характеристика поняття та основних принципів юридичної практичної діяльності. Наукові записки НаУКМА : Юридичні науки. 2005. Т. 38. С. 23-28.

References

1. Sybirna R.I. (2021) Suchasni pidkhody do provedennia naukovykh doslidzhen u yurysprudentsii. [Modern approaches to scientific research in jurisprudence]. Pravo.ua. - Pravo.ua, 3, 28-34. [in Ukrainian].

2. Sait entsiklopedii Britanika «Logic and other disciplines» www.britannica.com/topic/ philosophy-of-logic/Logic-and-other-disciplines Retrieved from https://www.britannica.com/ topic/philosophy-of-logic/Logic-and-other-disciplines#ref415698 [in English].

3. Husariev S.D. (2011) Diialnisnyi pidkhid u strukturi metodolohii suchasnoho pravoznavstva. [Activity Approach in the Structure of the Methodology of Modern Jurisprudence]. Almanakhprava - Almanac of Law, 2, 29-33. [in Ukrainian].

4. Bilozorov Ye.V. (2022) Metodolohichni pidkhody konstytutsiino-pravovykh doslidzhen. [Methodological approaches to constitutional and legal research.] Proceedings from Aktualni pytannia pravovoho ta patriotychnoho vykhovannia zdobuvachiv vyshchoi osvity ZVO zi spetsyfichnymy umovamy navchannia v umovakh voiennoho stanu: materialy nauk.-teoret. konf., prysviach. Dniu nauky ta pamiati S. M. Lehushi - Topical issues of legal and patriotic education of higher education students of higher education institutions with specific conditions of study under martial law: materials of the scientific and theoretical conference dedicated to the Day of Science and memory of S. M. Legusha. (pp. 21 - 26). Kyiv: Nats. akad. vnutr. Sprav. [in Ukrainian].

5. Tykhomyrov D.O. (2020) Naukovi metodolohichni pidkhody pid chas doslidzhennia derzhavnoi polityky u sferi bezpeky. [Scientific Methodological Approaches to the Study of State Security Policy]. Pidpryiemstvo, hospodarstvo i pravo - Enterprise, economy and law, 3, 230-234. [in Ukrainian].

6. Ding Oliver (2021) Yijo Engestrom: the Activity System Model [Activity Theory]. Retrieved from https://www.activityanalysis.net/yrjo-engestrom-the-activity-system-model/ [in English].

7. Sait Activity theory. www.warwick.ac.uk Retrieved from https://warwick.ac.uk/fac/soc/ ier/glacier/learning/theories/ activitytheory/ [in English].

8. Sait entsiklopedii Britanika «Action research» www.britannica.com/topic/action- research Retrieved from https://www. britannica.com/topic/action-research [in English].

9. Husariev S.D. (2005) Kharakterystyka poniattia ta osnovnykh pryntsypiv yurydychnoi praktychnoi diialnosti [Characterization of the Concept and Basic Principles of Legal Practice]. Naukovi zapysky NaUKMA : Yurydychni nauky -Scientific Notes of NaUKMA Legal science, 38, 23-28. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru