Теоретико-правовий вимір цифрової держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра правового регулювання економіки

Державний університет економіки і технологій

Теоретико-правовий вимір цифрової держави

Міма Ірина Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

Дослідження присвячено вивченню теоретико-правових аспектів формування цифрової держави, що є невід'ємним елементом сучасних державотворчих процесів в результаті прогресивного розвитку суспільства. Автором зазначається, що процеси цифровізації, пов'язані зі створенням інформаційного суспільства шляхом заміни правових норм законодавчих актів технічними, технологічними нормами та етичними кодексами; поступового переходу до саморегулювання суспільства; впливу інформаційних технологій на суспільну (державну) ідеологію та індивідуальний світогляд. Обґрунтовується точка зору, що формування цифрової держави пов'язане з правовою реформою, яка є проявом правового прогресу та спрямовується на цілісне, комплексне змінення умов та правової основи організації і функціонування апарату держави з метою спрощення системи державного управління, суттєвого підвищення його ефективності. Правовий прогрес є результатом належної реалізації суспільно-правової реформи в країні, утвердження принципу верховенства права в усіх сферах суспільного буття, забезпечення прав людини й основоположних свобод. Суспільний прогрес характеризується розвитком людства від нижчих ступенів своєї духовної, правової, політичної та соціально-економічної організації до вищих; якісним оновленням форм суспільного буття та відносинами в соціумі; поступальною зміною загальноцивілізаційних й формаційних етапів розвитку суспільства. Отже, прогресивний розвиток характеризується постійними якісними змінами, удосконаленням, трансформацією суспільства, пов'язаної із розвитком людства в цілому, його правосвідомості, правової культури, зберігаючи історичну пам'ять народу, що накладає глибокий відбиток на його свідомість. Реформування у сфері створення цифрової держави передбачає насамперед структурно-інституційні та функціональні перетворення у суспільстві з використанням ІТ-технологій. Таким чином, цифрова держава має формуватися на базі комплексних змін умов і правової основи організації та функціонування апарату держави у напрямі його оптимізації, широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій з метою спрощення системи державного управління, підвищення ефективності механізмів правового регулювання суспільних відносин, передбачати впровадження новацій до правової системи суспільства з метою підвищення рівня законності та правопорядку. Актуальною потребою для підвищення ефективності реалізації напряму цифровізації державотворчих процесів є якомога широке залученню до вирішення державних справ інститутів громадянського суспільства, стимулювання громадянської ініціативи та унеможливлення прийняття правових актів без попереднього громадського обговорення. В результаті чого, саме цифрова держава сприятиме утвердженню та розвитку демократичного режиму, за допомогою якого цифрові права громадян будуть гарантовані та надійно захищені державою, а інші права будуть безперешкодно здійснюватися в цифровій формі.

Ключові слова: цифрова держава, інформаційне суспільство, правова реформа, правовий прогрес, громадянське суспільство, державотворчий процес.

Mima Iryna Volodymyrivna Candidate Juridical Sciences (Ph.D.), Docent, Associate Professor of the Department of Legal Regulation of the Economy, State University of Economics and Technologies

Theoretical and legal dimension of the digital state

Abstract

The study is devoted to analysis of theoretical and legal aspects of the formation of a digital state, which is an integral element of modern state-building processes as a result of the progressive development of society. The author notes that digitalization processes associated with the creation of an information society by replacing legal norms of legislative acts with technical, technological norms and ethical codes; gradual transition to self-regulation of society; the influence of information technologies on public (state) ideology and individual worldview. The point of view is substantiated that the formation of a digital state is connected with legal reform, which is a manifestation of legal progress and is aimed at a holistic, comprehensive change in the conditions and legal basis of the organization and functioning of the state apparatus with the aim of simplifying the state administration system and significantly increasing its efficiency. Legal progress is the result of the proper implementation of social and legal reform in the country, the establishment of the principle of the rule of law in all spheres of social life, the provision of human rights and fundamental freedoms. Social progress is characterized by the development of humanity from the lower stages of its spiritual, legal, political and socio-economic organization to the higher ones; qualitative renewal of forms of social existence and relations in society; progressive change of the general civilizational and formational stages of the development of society. Therefore, progressive development is characterized by constant qualitative changes, improvement, and transformation of society related to the development of humanity as a whole, its legal awareness, legal culture, preserving the historical memory of the people, which leaves a deep imprint on their consciousness. Reforming in the field of creating a digital state primarily involves structural, institutional and functional transformations in society with the use of IT technologies. Thus, the digital state should be formed on the basis of complex changes in conditions and the legal basis of the organization and functioning of the state apparatus in the direction of its optimization, the wide application of information and communication technologies with the aim of simplifying the state administration system, increasing the effectiveness of the mechanisms of legal regulation of social relations, providing for the introduction of innovations to the legal system of society in order to increase the level of legality and law and order. An urgent need to increase the efficiency of implementation of the digitalization of state-building processes is the broadest possible involvement of civil society institutions in the decision-making of state affairs, the stimulation of civil initiative and the impossibility of adopting legal acts without prior public discussion. As a result, it is the digital state that will contribute to the establishment and development of a democratic regime, with the help of which the digital rights of citizens will be guaranteed and reliably protected by the state, and other rights will be freely exercised in digital form.

Keywords: digital state, information society, legal reform, legal progress, civil society, state-building process.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні тенденції державотворчих процесів неодмінно пов'язані з прогресивними напрямками розвитку суспільства. Прогрес (від лат. progressus - рух уперед, розвиток) - це якісні характеристики соціального процесу, які виходять з того, що внаслідок розвитку (змін, мутацій, інновацій тощо) соціальний об'єкт переходить від нижчих форм до вищих, більш досконалих (висхідний рух) [1, с. 524-525)]. Розвиток держави пов'язаний з суспільним прогресом, відображаючи потреби та інтереси певних рушійних сил, їх бачення шляхів модернізації суспільства, через свідомість народу та реалізуючись в його соціальній дійсності. Формування держави на сучасному етапі неминуче відчуває вплив нового цифрового ступеня розвитку суспільства.

Актуальність. Цифровізація суспільства означає використання інформаційно-комунікаційних технологій у кожній сфері життя та економіки, що має сприяти особистому розвитку людей та їх участі в суспільному житті, а також динамічному розвитку держави. Для сучасних соціальних явищ інноваційні інформаційні та комунікаційні технології (ІК) набувають все більшого значення, оскільки вони сприяють поширенню нових видів суспільних відносини, будучи джерелом знань та інформації. Процеси цифровізації суттєво змінюють існуючі правила функціонування суспільства та економіки, часто всупереч волі суб'єктів суспільних відносин. Тим не менш, цифровізація сприяє потенційній можливості необмеженого доступу до інформації та свободі соціальної комунікації, що полегшує передачу інформації між учасниками соціальних відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процеси цифровізації, пов'язані зі створенням інформаційного суспільства шляхом заміни правових норм законодавчих актів технічними, технологічними нормами та етичними кодексами; поступового переходу до саморегулювання суспільства; впливу інформаційних технологій на суспільну (державну) ідеологію та індивідуальний світогляд. Незважаючи на низку наукових розробок зарубіжних та вітчизняних науковців, зокрема К. Аннан, В. Бебик, Д. Бел, О. Дубас М. Кастельс, М. Кравець, М. Макклюен, Н. Марчук, А. Новицький, Н. Праворська, І. Проценко, Е. Тофлер та інших, присвячених аналізу інформаційного суспільства як соціально-культурного феномена, а також з позицій юриспруденції І. Арістова, М. Баймуратов, В. Білоус, Н. Верлос, В. Горбатенко, В. Гурковський, А. Колодій, В. Ліпкан, В. Недбай, О. Скакун, Ю. Оборотов та інших можна стверджувати, що більшість наукових досліджень у цьому напрямку має епізодичний характер: проблематика розглядається в контексті пошуків оптимальних моделей удосконалення систем державного управління, призначення та діяльність органів державної влади, усунення неузгодженостей державного управління або за межами правової площини, що визначає мету статті як необхідність теоретикоправового осмислення «інформаційної (цифрової) держави» як правового феномена якісно нового ступеня розвитку суб'єкта суспільних відносин сучасного світу.

Виклад основного матеріалу

Формування цифрової держави пов'язане з правовою реформою, яка є проявом правового прогресу та спрямовується на цілісне, комплексне змінення умов та правової основи організації і функціонування апарату держави з метою спрощення системи державного управління, суттєвого підвищення його ефективності [2, с. 202]. В основі функціонування держави в українському суспільстві є концепт людиноцентризму, в концентрованому вигляді втілений у кількох статтях Конституції України: «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність: утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст. 3); «права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21); «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (ч. 3 ст. 22) [3]. Правовий прогрес є результатом належної реалізації суспільно-правової реформи в країні, утвердження принципу верховенства права в усіх сферах суспільного буття, забезпечення прав людини й основоположних свобод [4, с. 128].

Процес трансформації суспільно-політичної системи у «цифровій державі», викликаний впливом інформаційно-комунікаційних технологій і проявляється у: 1) зміні системи державного управління, форми організації органів виконавчої влади; 2) трансформації інститутів представницької демократії, владних механізмів суспільного контролю, форм політичної участі громадян; 3) зміні соціально-політичних характеристик суспільства, яке набуває вигляду інформаційного. Інформаційно-комунікаційні технології забезпечують взаємодію між суб'єктами суспільних відносин цифрового суспільства, тому подальше існування суспільства без розвитку інформаційно-комунікаційного простору неможливе. Перехід до інформаційного суспільства спонукає державу до розгортання в мережі інформаційної інфраструктури, що дозволяє здійснювати комплекс державних функцій. Процеси формування електронної державності сьогодні активно реалізуються у США, Великій Британії, Канаді, Естонії та багатьох інших країнах. Інноваційні медіа-технології, забезпечують цілодобову інформаційну взаємодію держави й суспільства через створення «електронного уряду», доступ громадян до інформації про діяльність органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, безпосередня участь у процесах підготовки нормативно-правових актів всіх рівні державного управління тощо.

Єдиний інформаційно-комунікативний простір сучасного світу, покликаний забезпечити втілення ідеї діалогу культур, етноконфесіонального консенсусу, толерантності; ефективної реалізації пріоритетних національних проектів, спрямованих на перехід країни до інноваційної стратегії розвитку.

Суспільний прогрес характеризується розвитком людства від нижчих ступенів своєї духовної, правової, політичної та соціально-економічної організації до вищих; якісним оновленням форм суспільного буття та відносинами в соціумі; поступальною зміною загальноцивілізаційних й формаційних етапів розвитку суспільства [5, с. 6]. Отже, прогресивний розвиток характеризується постійними якісними змінами, удосконаленням, трансформацією суспільства, пов'язаної із розвитком людства в цілому, його правосвідомості, правової культури, зберігаючи історичну пам'ять народу, що накладає глибокий відбиток на його свідомість.

Джерелом належних трансформацій є зміни суспільних потреб та інтересів, засобом закріплення та захисту яких виступає право. Відтак, відмова від частини існуючих правових й соціальних норм є цілком виправданою, а навіть необхідною, позаяк втрачаються лише ті, які не є корисними та ефективними.

Формування та розвиток цифрової держави є невідворотнім результатом прогресивного розвитку суспільних відносин у постіндустріальному суспільстві, їх цифровізації та інформатизації. Реформа будь-якої галузі в сучасних умовах спрямована на широке використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для досягнення необхідного рівня ефективності та результативності. Адже саме інструменти е-урядування здатні забезпечити значне покращення якості обслуговування фізичних і юридичних осіб та підвищення відкритості, прозорості й ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування [6, с. 203].

Становлення цифрової держави обумовлює розвиток електронної демократії як постсучасної форми демократичного державного режиму, за якого цифрові права громадян були б надійно гарантовані та захищені державою, а інші права людини і громадянина могли безперешкодно здійснюватися в електронній (цифровій) формі. Адже цифрові права на сьогодні формують нову категорію прав, яка є результатом епохи активного розвитку цифрових технологій, потребують законодавчого закріплення та дієвих механізмів захисту [7, с. 48]. Права і свободи людини певною мірою позанаціональні й позатериторіальні.

Реформування у сфері створення цифрової держави передбачає насамперед структурно-інституційні та функціональні перетворення у суспільстві з використанням ІТ-технологій. Інформаційне суспільство сприяє суб'єктам суспільних відносин ефективніше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої прагнення. Основною демократичною цінністю такого суспільства є вільний обмін інформацією і знаннями, взаємна терпимість і повага до особистості інших людей [8].

Інформаційне суспільство, яке створюється внаслідок нової індустріальної революції на базі інформаційних і телекомунікаційних технологій та на базі інформації, яка є виразником знання людей. Завдяки технологічному прогресу в такому суспільстві оброблення, накопичення, отримання й обмін інформацією в будь-якій її формі - звуковій, письмовій або візуальній - не обмежені за відстанню, часом і обсягами. Ця революція додає великих можливостей людському інтелекту і створює ресурси, що змінюють спосіб суспільної праці і суспільного життя [9]. Кількісні зміни у сфері інформації зумовлюють виникнення якісно нового типу соціального устрою - інформаційного суспільства. В такому соціумі ключовими стають гуманістичні принципи управління суспільством, що ґрунтуються на: прозорості влади; загальному доступі до інформації; демократичності прийняття суспільних рішень; запровадженні нової системи регулювання соціальних відносин, сутність якої полягає у відповідальному саморегулюванні як більш складної форми контролю соціально значущих дій, у якій не буде прямого директивного управління, притаманного позитивному праву. Інформаційне суспільство, засноване на визнанні безумовної значущості кожного свого учасника, заперечує директивне управління, яке заздалегідь обмежує взаємодію з владною адміністративною нерівністю, пригнічуючи свободу, природний рух і становлення інформаційного простору [10, с. 42].

При цьому, держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності. Так, цифровізація держави змінює її функціональне призначення у суспільстві. Держава гарантує свободу інформаційної діяльності за цими напрямами усім громадянам та юридичним особам у межах їхніх прав і свобод, функцій і повноважень.

Цифрова держава формується на базі комплексних змін умов і правової основи організації та функціонування апарату держави у напрямі його оптимізації, широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій з метою спрощення системи державного управління, підвищення ефективності механізмів правового регулювання суспільних відносин, передбачає впровадження новацій до правової системи суспільства з метою підвищення рівня законності та правопорядку. Так як влада є неминучою і характерною ознакою суспільного життя, підсистемою соціального управління, необхідною для збалансування волі та дій людей з метою спрямування їх діяльності на розв'язання соціальних завдань, вектор цифровізації держави також спрямований на зміну існуючих інститутів державної влади та особливостей їх функціонування [11, с. 137]. Влада є наявним складовим елементом в усіх людських спільнотах і складних соціальних системах, як-то сім'я, громада, етнічна група, нація, народність тощо. Вона здійснюється за допомогою волі, авторитету, права і примусу. Воля, у свою чергу, є духовним актом, завдяки якому підтверджується певна цінність, визнана такою, чи завдяки якому має місце прагнення до неї. Воля завжди повинна мати спрямованість на цінність, тому вона пов'язана з індивідуальною чи соціальною субординацією цінностей. Залежно від того, про яку соціальну дійсність йдеться, можна говорити про авторитет релігійний, науковий, практичний тощо. Цифровізації державних інститутів, в результаті інформаційно-правової реформи, сприяє підвищенню ефективності і прозорості діяльності органів державної влади в використанням інформаційно-комунікаційних технологій для формування нового типу держави (держави-сервісу, орієнтованої на задоволення інтересів та потреба громадян).

В інформаційному суспільстві вагомого значення набуває інформаційна діяльність, а інформація стає найвищою цінністю, що у свою чергу впливає на функціонування суспільства взагалі й на відносини між індивідами, групами та країнами на міжнародному рівні, надаючи підвищені можливості для комунікації та обміну інформацією, зокрема, на міжнародному рівні, через глобалізацію інформаційних мереж, послуг для широкого загалу [12, с. 97]. Інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст. 12 Закону України «Про інформацію»), зокрема це одержання, використання, поширення й зберігання інформації. Одержання інформації - це придбання і накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації і її матеріальних носіїв (ст. 13 Закону) [13]. Саме цифрова держава сприятиме утвердженню та розвитку демократичного режиму, за допомогою якого цифрові права громадян будуть гарантовані та надійно захищені державою, а інші права будуть безперешкодно здійснюватися в цифровій формі. Наприклад, учасники інформаційних відносин (громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності), що є авторами, споживачами, поширювачами, зберігачами (охоронцями) інформації, мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати й зберігати інформацію у всякому вигляді з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом. Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення своїх прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про діяльність органів державної влади, народних депутатів, органів місцевого й регіонального самоврядування, місцевої адміністрації, а також такої, що стосується його особисто. Так, в цифровій державі змінюється модель взаємовідносин між державою та громадянином завдяки використанню інформаційно-комунікаційних технологій в політичній, економічній, соціальній, духовній, екологічній, науково-технічній, міжнародній сферах.

Цифровізація постає міцним каталізатором у регулюванні соціально-економічних та політичних процесів та у впорядкуванні суспільних відносин. Сучасні технології створюють нові умови та фактори для виникнення, зміни суспільних відносин, відображаючи тісний взаємозв'язок з сучасними реаліями та розвитком цифрових перетворень. Цифрові процеси, втілюючись у правові форми, закріплюються нормами права, а суб'єктивні права та юридичні обов'язки набувають нових форм втілення та реалізації. Право створює умови визнання правомірними нові технології у правовідносинах, що виникають між державою, суспільством та особистістю. Правові норми забезпечують втілення цифрових технологій як у внутрішні відносини, що складаються у сфері державного управління, так і у зовнішні, передбачаючи взаємодію з фізичними та юридичними особами. Так, наприклад, цифровізація державотворчих відносин простежується у модернізації надання державних послуг та здійсненні державних функцій (формування електронного уряду, розвиток державних on-line послуг тощо), нових методах та способах реалізації державних повноважень; створення нових умов для ідентифікації суб'єктів права у взаємовідносинах з органами державного управління. При цьому процес цифровізації має відбуватись з дотриманням принципів свободи особистості, інформаційної безпеки, гласності діяльності органів державного управління та демократії. Використовуючи інформаційні технології, регулятивна функція права реалізується шляхом впорядкування різних видів суспільні відносини, наприклад формат електронних торгів, смарт-контракт чи технології «блокчейн». Охоронна функція права, спираючись на цифрові засоби, забезпечує протидію кібертероризму, легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, кібершахрайству тощо.

Визнання суспільством ефективності та соціального значення процесу цифровізації, сприяло її інституціоналізації у правовому полі, що у свою чергу забезпечило розвиток інформаційних технологій, їх поширення у суспільних відносинах, врегульованих нормами права. Право сприяє втіленню явищ цифровізації у державний простір, формуючи систему нормативно-правових актів у сфері державного управління (наприклад, Стратегії, програми, концепції, затверджені та підтриманні виконавчим та законодавчим органами країни). Право забезпечує розвиток цифрових технологій у державному управлінні, створює умови для його трансформації, взаємодії органів влади з громадянами та організаціями у цифровому середовищі.

Проте, цифрові технології, здійснюючи вплив на суспільні відносини, вимагають від останніх трансформації та змін як з точки зору форми, так і щодо змісту правових інститутів. Такі зміни, наприклад спостерігаються у трудових відносинах (поширення автоматизації, використання робототехніки), судочинстві (е-правосуддя), державному управління (е-урядування), в економіці (правове регулювання цифрової економіки, цифрових фінансів, криптовалюти), у виборчому процесі (цифрове голосування, цифрові дільниці), в освіті, підготовці фахівців у сфері юриспруденції тощо. Цифровізація посприяла підняттю проблеми громадянського суспільства з точки зору балансу та рівноваги приватних і публічних інтересів, пошуку визначення та закріплення цифрового статусу учасників суспільних відносин, правового регулювання суспільних відносин у цифровому соціумі. Насьогодні, правове регулювання цифрових суспільних відносин, спрямоване здебільшого на стимулювання суспільно-корисних властивостей цифрової діяльності та зменшення ризиків від цифровізації.

Водночас не слід ігнорувати те, що, як і всякі явища, об'єкти, дії у соціумі, інтеграція як характерна ознака інформаційного суспільства характеризуються настанням як позитивних, так і негативних наслідків. ІТ, зокрема Інтернет, можуть використовуватися, вочевидь, не лише для благих цілей, а й для маніпуляції свідомістю соціальних мас тощо. Система цифровізаційних загроз для держави і суспільства включає в себе загрози інформаційної безпеки суб'єктів суспільних відносин у сфері обігу інформації, існування інформаційних впливів на соціальні зв'язки (свідомість та поведінку громадян). Для держави найбільш небезпечними фактором в інформаційній безпеці є загрози транскордонного характеру (інформаційні війни - заволодіння інформацією з обмеженим доступом, її несанкціоноване використання та поширення тощо).

Крім того, світові глобалізаційні процеси у сфері ІТ технологій та цифровізації суспільних відносин сприяють уніфікації суспільства за єдиними принципами, пошанування однакових цінностей, дотримання одних і тих же традицій і норм поведінки. Глобалізація призводить до послаблення національного суверенітету, ревізії таких інститутів і цінностей, як держава, право, громадянське суспільство. Також постає проблема цінностей та влади в інформаційному суспільстві. Інтереси, цінності й норми поведінки соціальних груп в інформаційному суспільстві можуть істотно відрізнятися від традиційних, тому що інформаційний простір формує свої інтереси, культурні особливості, цінності й норми поведінки, а традиційні інтереси, цінності та норми при переході їх в інформаційний простір зазнають найчастіше істотних змін. У результаті трансформації суспільних відносин в інформаційному суспільстві утворюється нова система цінностей, нові пізнавальні й практичні пріоритети, причому їхня роль у суспільному устрої визначена тим безпосереднім впливом, який ці цінності здатні здійснювати на правову поведінку та правову культуру. Інформаційна культура формується під впливом інформаційних зав'язків, які виступають як спосіб організації інформаційного простору, інформаційного поля індивіда; вона узагальнює інформаційні знання, уміння, навички, здатність працювати з інформацією; визначає ставлення суб'єкта до функціонування і розвитку інформаційної сфери суспільства. Розвиток інформаційної культури у поєднанні з правовою культурою, спрямований на формування навичок захисту та протидії цифровим загрозам, дотриманню інформаційної етики в інформаційному середовищі.

Висновки

цифрова держава інформаційне суспільство

Отже, цифрова держава має формуватися на базі комплексних змін умов і правової основи організації та функціонування апарату держави у напрямі його оптимізації, широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій з метою спрощення системи державного управління, підвищення ефективності механізмів правового регулювання суспільних відносин, передбачати впровадження новацій до правової системи суспільства з метою підвищення рівня законності та правопорядку. Стан українського інформаційного суспільства потребує динамічного розвитку правової системи, формування доктринальних положень та комплексної організації правового забезпечення інформаційної сфери, розробки ефективних інструментів і моделей правового регулювання різних сфер життя суспільства, зміни та вдосконалення механізмів забезпечення прав людини, а також виділення нових, які можуть виступати об'єктом захисту (наприклад, вільний доступ до Інтернету, свобода слова у Всесвітовій мережі, вільний доступ до інформації через Інтернет, свобода зібрань та об'єднань on-line, право на (цифрову) освіту та доступ до цифрових знань. Актуальною потребою для підвищення ефективності реалізації напряму цифровізації державотворчих процесів є якомога широке залученню до вирішення державних справ інститутів громадянського суспільства, стимулювання громадянської ініціативи та унеможливлення прийняття правових актів без попереднього громадського обговорення. В результаті чого, саме цифрова держава сприятиме утвердженню та розвитку демократичного режиму, за допомогою якого цифрові права громадян будуть гарантовані та надійно захищені державою, а інші права будуть безперешкодно здійснюватися в цифровій формі.

Література

1. Філософський словник. За ред. В. І. Шинкарука. 3 вид., перероб. і доп. Київ: АБРИС, 2002. 742 с.

2. Наджафлі Емін. Цифрова держава в контексті правової реформи в Україні: теоретико-правовий аспект. Право і безпека - Право и безопасность - Law and Safety. 2022. № 2 (85). С. 202 - 212 URL: https://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/ 14614/Tsyfrova%20derzhava_Nadzhafli_2022.pdf?sequenee=1&isAllowed=y (Дата звернення: 27.06.2023).

3. Конституція України: станом на 01.01.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (Дата звернення: 26.06.2023).

4. Чорнописька В. Онтологічний дискурс правового прогресу як форми суспільного прогресу. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки” Т. 7, № 2, 2020. С. 127 - 134 URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal- paper/2020/sep/22142/22.pdf (Дата звернення: 26.06.2023).

5. Оборотов І. Об'єктивний і суб'єктивний виміри правового розвитку. Юридичний вісник. 2011. № 3. С. 5-11.

6. Наджафлі Емін. Цифрова держава в контексті правової реформи в Україні: теоретико-правовий аспект. Право і безпека - Право и безопасность - Law and Safety. 2022. № 2 (85). С. 202 - 212. URL: https://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/ 14614/Tsyfrova%20derzhava_Nadzhafli_2022.pdf?sequence=1&isAllowed=y (Дата звернення: 27.06.2023).

7. Бисага Ю. М., Бєлов Д. М. Конституційно-правове регулювання реформ у державі: питання теорії та практики. Конституційно-правові академічні студії. 2015. Вип. 1. С. 44-54.

8. Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства. (Окінава, 22 липня 2000 р.) Законодавство України. Документ 998_163 (Okinawa Charter on Global Information Society. Okinawa, July 22, 2000). URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_163. (Дата звернення: 26.06.2023 (c. 85).

9. Європа та Глобальне інформаційне суспільство. Рекомендації Європейській раді (Брюссель, 26 трав. 1994 р.) Europe and the Global Information Society. Recommendations to European Council (Brussels, 26 May 1994). Європа на шляху до інформаційного суспільства: матеріали Європ. Комісії 1994-1995 рр. Держ. комітет зв'язку та інформатизації України. К.: Зв'язок, 2000. URL: http://paginaspersonales.deusto.es/abaitua/konzeptu/w3c% 5Cbange.htm#chap 3 (Дата звернення: 26.06.2023).

10. Кушакова-Костицька Н.В. Філософсько-правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні: монографія / наук. ред. М.В. Костицький. Київ: Логос, 2019. 346 с.

11. Martin W.J. The Global Information Society. London: Aslob, 1995. 233 р.

12. Cyfrowa Przyszlosc. Edukacja medial naiin formacyj naw Polsce - raport otwarcia. Konwergencja kompetencji - defmicje edukacji medial nejiin formacyjnej / red. J. Lipszyc,

I. Cz^sc. Fundacja Nowoczesna Polska, 2013. 196 s.

13. Про інформацію: Закону України від 2.10.1992 р. №2657-ХІІ. Дата оновлення: 31.03.2023. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text (дата звернення: 15.07.2023).

References

1. Shynkaruk V. I. (Eds.). (2002). Filosofskyi slovnyk [Philosophical dictionary]. Kyiv: ABRYS [in Ukrainian].

2. Nadzhafli Emin. (2022). Tsyfrova derzhava v konteksti pravovoi reformy v Ukraini: teoretyko-pravovyi aspekt. [Digital state in the context of legal reform in Ukraine: theoretical and legal aspect.]. Pravo i bezpeka - Pravo y bezopasnost - Law and Safety. 2 (85). 202-212. Retrieved from URL: https://dspace.umvd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/14614/Tsyfrova% 20derzhava_Nadzhafli_2022.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].

3. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine:]. (2020, January 01). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian]

4. Chornopyska V. (2020). Ontolohichnyi dyskurs pravovoho prohresu yak formy suspilnoho prohresu [Ontological discourse of legal progress as a form of social progress]. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Seriia: “lurydychni nauky” 2. 127-134. Retrieved from URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2020/sep/22142/22.pdf [in Ukrainian].

5. Oborotov I. (2011). Obiektyvnyi i subiektyvnyi vymiry pravovoho rozvytku.[Objective and subjective dimensions of legal development]. Yurydychnyi visnyk..3. 5-11. [in Ukrainian].

6. Nadzhafli Emin. (2022). Tsyfrova derzhava v konteksti pravovoi reformy v Ukraini: teoretyko-pravovyi aspekt. [Digital state in the context of legal reform in Ukraine: theoretical and legal aspect.]. Pravo i bezpeka - Pravo y bezopasnost - Law and Safety. 2 (85). 202-212. Retrieved from URL: https://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/14614/Tsyfrova% 20derzhava_Nadzhafli_2022.pdf?sequence=1&isAllowed=y [in Ukrainian].

7. Bysaha Yu. M., Bielov D. M. (2015). Konstytutsiino-pravove rehuliuvannia reform u derzhavi: pytannia teorii ta praktyky. [Constitutional and legal regulation of reforms in the state: issues of theory and practice]. Konstytutsiino-pravovi akademichni studii. 1. 44-54, (48). [in Ukrainian].

8. Okinavska khartiia hlobalnoho informatsiinoho suspilstva. [Okinawa Charter on Global Information Society]. (2000, July 22). Okinawa. Zakonodavstvo Ukrainy. Dokument 998_163. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_163. [in Ukrainian].

9. Yevropa ta Hlobalne informatsiine suspilstvo. Rekomendatsii Yevropeiskii radi (2000). [Europe and the Global Information Society. Recommendations to European Council] (1994, May 26). Briussel. Yevropa na shliakhu do informatsiinoho suspilstva: materialy Yevrop. Komisii 1994-1995 rr. Derzh. komitet zviazku ta informatyzatsii Ukrainy. Kyiv: URL: http://paginaspersonales.deusto.es/abaitua/konzeptu/w3c%5Cbange.htm#chap 3 [in Ukrainian]..

10. Kushakova-Kostytska N.V. (2019). Filosofsko-pravovi zasady rozvytku informatsiinoho suspilstva v Ukraini [Philosophical and legal foundations of the development of the information society in Ukraine]: monohrafiia. Kyiv. 346. [in Ukrainian].

11. Martin W.J. (1995). The Global Information Society. London: Aslob. 233.

12. Lipszyc J., Cz^sc I. (2013). Digital Future. Education of the media on and in formations in Poland - opening report. Convergence of competences - definitions of media education. Modern Poland Foundation, 196 [in Europe].

13. Zakon Ukrainy Pro informatsiiu: pryiniatyi 2 zhovtnia 1992 roku. №2657-XII. [Law of Ukraine on information from October 2 1992, №2657-XII] (2023, March 31). Retrieved from URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru