Нормативно-правове регулювання інституту омбудсмена в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут публічного права

Нормативно-правове регулювання інституту омбудсмена в Україні

Артюхов Євгеній Сергійович здобувач

Анотація

В даній статті розкрито нормативно-правове регулювання інституту омбудсмена в Україні.

Будь-яка діяльність потребує правового регулювання, тобто наявності норм права, які визначають можливість вчинення певної дії та правила поведінки, яких повинна дотримуватися особа. Правове регулювання становить собою систему норм права, які урегульовують поведінку суб'єктів адміністративного права, визначають зобов'язання та дозволи, заборони та обмеження, встановлюють паритетність та субординаційність учасників адміністративних правовідносин. Інститут омбудсмена є досить розгалудженим, а вони виконують різні завдання та повноваження в межах свого адміністративно-правового статусу (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Уповноважені Президента України, Урядові Уповноважені). Їхня діяльність потребує відповідного правового регулювання за допомогою системи адміністративно-правових засобів.

Досліджуючи питання нормативно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні варто зазначити, що діяльність уповноважених може бути при різних органах публічної влади: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади і навіть, муніципального уповноваженого (омбудсмена). Більш того, діяльність уповноважених може визначатися напрямком діяльності органу виконавчої влади, а уповноваженим може бути іноземець та особа без громадянства (наприклад, бізнес-омбудсмен).

Визначено, що нормативно-правове регулювання інституту омбудсмена в Україні - це система норм права, які містяться в актах різної юридичної сили, визначають принципи функціонування та порядок діяльності омбудсмена, організаційну структуру, процедуру звернення до омбудсмена та розгляду скарги, взаємодію з суб'єктами публічної адміністрації.

На підставі юридичного аналізу нормативно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні автором акцентовано увагу на необхідності удосконалення окремих нормативно-правових актів в досліджуваній сфері.

Ключові слова: омбудсмен, захист прав людини і громадянина, механізм адміністративно-правового регулювання, норма права, акти реалізації, адміністративні правовідносини, правова свідомість.

Abstract

Artiukhov Yevhenii Serhiyovych Recipient, Scientific Research Institute of Public Law

LEGAL REGULATION OF THE OMBUDSMAN INSTITUTE IN UKRAINE

This article discloses the normative and legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine.

Any activity requires legal regulation, that is, the presence of legal norms that determine the possibility of committing a certain action and the rules of behavior that a person must follow. Legal regulation is a system of legal norms that regulate the behavior of subjects of administrative law, determine obligations and permits, prohibitions and restrictions, establish parity and subordination of participants in administrative legal relations. The ombudsman institute is quite extensive, and they perform various tasks and powers within their administrative and legal status (the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for human rights and his representatives, the Commissioners of the President of Ukraine, the Government Commissioners). Their activities require appropriate legal regulation through a system of administrative and legal means.

Investigating the issue of normative and legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine, it is worth noting that the activities of the commissioners can be under various public authorities: the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, central executive bodies and even the municipal commissioner (ombudsman). Moreover, the activities of the authorized persons may be determined by the direction of the executive authority, and the authorized person may be a foreigner or a stateless person (for example, a business ombudsman).

It was determined that the normative legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine is a system of legal norms contained in acts of various legal force, which determine the principles of functioning and the procedure of the ombudsman's activity, the organizational structure, the procedure for contacting the ombudsman and considering a complaint, interaction with subjects of public administration

Based on the legal analysis of the legal regulation of the ombudsman institute in Ukraine, the author emphasized the need to improve certain legal acts in the researched area.

Keywords: ombudsman, protection of human and citizen rights, mechanism of administrative and legal regulation, rule of law, acts of implementation, administrative legal relations, legal consciousness.

Постановка проблеми

В Україні на законодавчому рівні поняття омбудсмен не знайшло свого законодавчого закріплення. Застосовуються синонімічні поняття: омбудсмен чи уповноважений. Так, теоретично прототипом європейського омбудсмена в Україні є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, однак, в системі публічної влади уповноважені є і Кабінету Міністрів України, і Президента України, і окремих органів виконавчої влади. Навіть на рівні органів місцевого самоврядування передбачено створення муніципального омбудсмену. Саме тому, при формуванні інституту уповноважених, необхідним є орієнтація на європейський досвід. Втім, все ж таки, на нашу думку, варто брати за основу особливості правової системи України та поділ органів публічної влади.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання правового статусу омбудсмена були предметом наукових пошуків здебільшого науковців сфери конституційного права та міжнародного права. Зокрема, Маринів І.І., Чістякова І. М., Кривдіна І.Б.

Метою статті є розкриття нормативно-правового регулювання інституту омбудсмена в Україні.

Виклад основного матеріалу

Ст.55 Конституції України визначено право людини і громадянина на судовий та позасудовий захист своїх прав. Одним з способів позасудового захисту конституційних прав людини є звернення захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [1, ст.55].

Призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належить до повноважень Верховної Ради України, а також в подальшому щорічне заслуховування його доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні [1, ст.85], а ст.101 Конституції України визначено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є одним із суб'єктів конституційного подання до Конституційного Суду України щодо: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України [1, ст.150]. Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина [2, ч.3, ст.15].

Таким чином, в Конституції України нормами прямої дії визначено посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Відзначимо, що законодавець однозначно в тлумаченні даного суб'єкта визначає його саме як уповноважений не ототожнюючи з поняттям омбудсмена.

Основні засади здійснення своєї діяльності Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини визначено не лише в Конституції України, але й у відповідному законодавчому акті.

Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено адміністративно-правовий статус омбудсмена з захисту прав людини. Зазначено, що діяльність омбудсмена є видом здійснення парламентського контролю за дотримання прав та свобод людини в Україні. Окрім того, даним законодавчим актом урегульовано відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, а також відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також фізичними особами, які перебувають на території України, у випадках, передбачених окремим законом [2].

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; адміністративний омбудсмен скарга

додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади та місцевого самоврядування; 3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; 4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; 5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; 6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; 7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу [2].

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні. Особи, які претендують на зайняття посади Уповноваженого, до призначення на відповідну посаду подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією. Уповноважений призначається строком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на пленарному засіданні Верховної Ради України [2].

Суб'єктами звернення до Уповноваженого є: фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які на підставі звернення в якому викладено обставини порушення прав і свобод суб'єкта звертаються до Уповноваженого з проханням захистити їхні права та свободи; народні депутати України; або ж сам Уповноважений з власної ініціативи.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є суб'єктом декларування і відповідно на нього поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», який віднесено до категорії «службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище». Окрім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до таких суб'єктів законодавець також відносить Уповноваженого із захисту державної мови. Разом з тим, пунктом «ї» ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», до суб'єктів декларування віднесено також уповноважених Президента України. Втім, слід відзначити, що в системі публічної влади діють також і інші урядові уповноважені (наприклад, Урядовий уповноважений з питань гендерної політики, Урядовий уповноважений з прав осіб з інвалідністю), окрім Уповноваженого із захисту державної мови. Однак, вони не належать до суб'єктів декларування. Разом з тим, представники уповноважених не є суб'єктами декларування, хоча вони також виконують завдання, які сприяють реалізації уповноваженими їхніх повноважень. З огляду на зазначене, вважаємо необхідним доповнити п. «а» ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» після слів «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини» та «Уповноважений із захисту державної мови» словами «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Уповноважений із захисту державної мови та його представники», а також внести зміни до п. «ї» ч.1 ст.3 даного Закону та викласти в наступній редакції «Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені та їх представники, прес- секретар Президента України».

Наступну групу законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів складають акти, які визначають порядок здійснення повноважень уповноважених в межах їхньої компетенції.

Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини є суб'єктом, який наділений повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації. Зокрема, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме: здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин, зокрема у приватній сфері; звертається до суду із заявами про дискримінацію з метою захисту суспільних інтересів та особисто або через свого представника бере участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом; проводить моніторинг та узагальнює результати дотримання принципу недискримінації в різних сферах відносин; розглядає звернення осіб та/або груп осіб з питань дискримінації; веде облік та узагальнює випадки дискримінації в різних сферах відносин; вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію дискримінації, застосування та припинення позитивних дій; надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду; висвітлює у щорічній доповіді питання запобігання та протидії дискримінації та дотримання принципу недискримінації; здійснює співпрацю з міжнародними організаціями, відповідними органами зарубіжних країн з питань дотримання міжнародних стандартів недискримінації; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією і законами України [3].

Ст.28 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень [4, ст.28].

Законом України «Про освіту» та постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання освітнього омбудсмена» визначено адміністративно- правовий статус освітнього омбудсмена. З метою забезпечення належних умов для реалізації права особи на освіту в системі освіти діє освітній омбудсмен. Освітній омбудсмен призначається на посаду Кабінетом Міністрів України строком на п'ять років без права повторного призначення.

Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право: розглядати подані учасниками освітнього процесу звернення, перевіряти викладені у них факти; отримувати від закладів освіти та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у тому числі інформацію з обмеженим доступом; вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок фактів, викладених у зверненнях учасників освітнього процесу; залучати до розгляду звернень радників та консультантів освітнього омбудсмена, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, а також експертів, учених та фахівців, у тому числі на договірній основі; аналізувати дотримання законодавства стосовно учасників освітнього процесу, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування); за результатами розгляду звернень та/або проведених перевірок надавати рекомендації керівникам та/або засновникам закладів освіти, органам управління освітою, державним органам, органам місцевого самоврядування, вимагати від них припинення порушення та/або відновлення порушених прав чи законних інтересів учасників освітнього процесу, спрямовувати до них подання про проведення службових розслідувань, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства; безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти всіх рівнів, не заважаючи освітньому процесу, а також брати участь у засіданнях державних органів, органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції; звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту та законодавства у сфері освіти; надавати консультації учасникам освітнього процесу; представляти інтереси особи у суді. Забезпечення діяльності освітнього омбудсмена здійснює служба освітнього омбудсмена, порядок діяльності якої визначається положенням про освітнього омбудсмена [5]. Разом з тим, слід відзначити, що в структурі вищих навчальних закладів функціонують штатні одиниці - омбудсмени з захисту прав студентів, які діють в інтересах здобувачів для захисту їх прав та інтересів в процесі здобування вищої освіти.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його секретаріату» встановлено, що за умовами матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування, а також забезпечення засобами зв'язку Уповноважений Верховної Ради України з прав людини прирівнюється до Голови Конституційного Суду України, представники Уповноваженого, керівник секретаріату - до членів Кабінету Міністрів України, заступник керівника секретаріату - до заступника Міністра Кабінету Міністрів України, секретар консультативної ради, перший помічник Уповноваженого, керівники департаментів - до керівників структурних підрозділів апарату Кабінету Міністрів України, інші працівники секретаріату - до відповідних категорій працівників апарату Кабінету Міністрів України [6]. Таким чином, даним актом здійснено порівняння посад апарату Уповноваженого з відповідними посадами державних службовців.

В той же час, ст.92 Закону України «Про державну службу» визначено, що до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря інших членів Кабінету Міністрів України та помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України [7]. Відповідно, особи, які перебувають на посадах в апараті Урядових Уповноважених повинні вважатися такими, що перебувають на патронатній службі та мати юридичні гарантії патронатного службовця. Таким чином, посада Урядових Уповноважених відносяться до патронатних службовців. Водночас, виникає питання чи відносяться до патронатних службовців посади уповноважених центральних органів виконавчої влади та муніципальний омбудсмен? Нажаль, в підзаконних нормативно-правових актах, які визначають адміністративно-правовий статус даних суб'єктів це питання не визначено. На нашу думку, з огляду на виконувані завдання омбудсмен (уповноважений) повинен бути віднесений до посад державних службовців, тоді ж якщо він має право самостійно створювати секретаріат (не поширюється дія Секретаріату Кабінету Міністрів України), то такі особи є публічними службовцями.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2013 р. № 5» визначено, що Урядовий уповноважений з прав осіб з інвалідністю є уповноваженою Кабінетом Міністрів України посадовою особою, на яку покладено організацію здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень з питань захисту прав і законних інтересів осіб з інвалідністю та виконання Україною міжнародних зобов'язань у відповідній сфері [8].

Основними завданнями Урядового уповноваженого є: сприяння виконанню Україною міжнародних зобов'язань щодо додержання в Україні прав і законних інтересів осіб з інвалідністю; моніторинг додержання прав і законних інтересів осіб з інвалідністю та підготовка в установленому порядку пропозицій щодо забезпечення додержання прав і законних інтересів осіб з інвалідністю; участь у здійсненні Прем'єр-міністром України представництва Кабінету Міністрів України у міжнародних зустрічах і форумах, зокрема з організаціями та агенціями Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, ОБСЄ, з питань захисту прав і законних інтересів осіб з інвалідністю та виконання Україною міжнародних зобов'язань у відповідній сфері; вжиття у межах своїх повноважень заходів щодо усунення порушень прав і законних інтересів осіб з інвалідністю та причин, що призвели до їх виникнення; сприяння забезпеченню інформування громадськості про права осіб з інвалідністю [8].

А постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю» установлено, що представник Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в обласній, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації призначається на посаду з укладенням трудового договору з керівником апарату обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації за поданням Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю [9].

Таким чином, слід констатувати, що Урядовий уповноважений з прав осіб з інвалідністю є посадовою особою при Кабінеті Міністрів України, що наділяє його особливим адміністративно-правовим статусом, окрім того, цікавим є досвід діяльності його представників, що передбачає їх діяльність при місцевих органах виконавчої влади і не потребує створення самостійного апарату для його діяльності, що значно мінімізує витрати державного бюджету на забезпечення діяльності представника уповноваженого.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"» визначено адміністративно-правовий статус Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Основними завданнями Уповноваженої особи є: 1) здійснення представництва України в Суді під час розгляду справ про порушення нею Конвенції, справ за заявами України стосовно порушення Конвенції іншими Договірними Сторонами, а також як третьої сторони під час розгляду справ за заявами громадян України або юридичних осіб - резидентів України проти інших Договірних Сторін; 2) координація роботи, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями; 3) підготовка і внесення на розгляд Суду необхідних матеріалів, участь у слуханні справ, які ним розглядаються; 3-1) організація роботи із створення необхідних умов для проведення Судом розслідування у справі про порушення Конвенції та вжиття заходів відповідно до Регламенту Суду; 4) здійснення координації виконання рішень Суду у справах, в яких Україна є стороною; 5) інформування Комітету міністрів Ради Європи в установленому ним порядку про стан виконання Україною рішень Суду у справах, в яких Україна є стороною [10].

Діяльність даного Уповноваженого здійснюється в структурі Міністерства юстиції України, тобто на рівні центральних органів виконавчої влади. Таким чином, порядок призначення даного суб'єкта визначається Кабінетом Міністрів України, а його адміністративно-правовий статус прирівняний до Урядового Уповноваженого.

Питання утворення посади та такого виду Урядового уповноваженого як Урядовий уповноважений з питань гендерної політики урегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про Урядового уповноваженого з питань гендерної політики», на яку покладено функцію з організації здійснення Кабінетом Міністрів України повноважень у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства.

Висновки

Отже, нормативно-правове регулювання інституту омбудсмена в Україні - це система норм права, які містяться в актах різної юридичної сили, визначають принципи функціонування та порядок діяльності омбудсмена, організаційну структуру, процедуру звернення до омбудсмена та розгляду скарги, взаємодію з суб'єктами публічної адміністрації.

Література

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР.

2. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1998. № 20. Ст.99.

3. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI. Відомості Верховної Ради, 2013. № 32. Ст.412.

4. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996. № 47. Ст.256.

5. Про освіту: Закон України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII. Відомості Верховної Ради, 2017. № 38-39. Ст.380.

6. Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його секретаріату: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 р. N 2164.

7. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Відомості Верховної Ради, 2016. № 4. Ст.43.

8. Про затвердження Положення про Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2013 р. № 5: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 125.

9. Деякі питання організації роботи Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1005.

10. Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини": затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784.

Reference

1. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] (1996, June 28).

2. Zakon Ukrainy "Pro Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny" [Law of Ukraine "On the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights"] (1997, December 23).

3. Zakon Ukrainy «Pro zasady zapobihannia ta protydii dyskryminatsii v Ukraini» [Law of Ukraine "On Principles of Prevention and Counteraction of Discrimination in Ukraine"] (2012, September 6)

4. Zakon Ukrainy «Pro zvernennia hromadian» [Law of Ukraine "On Appeals of Citizens"] (1996, 2 October)

5. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [Law of Ukraine "On Education"] (2017, 5 September)

6. Postanovа Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zabezpechennia diialnosti Upovnovazhenoho Verkhovnoi Rady Ukrainy z prav liudyny ta yoho sekretariatu» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On ensuring the activities of the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine and his secretariat"] (1999, 29 November)

7. Zakon Ukrainy «Pro derzhavnu sluzhbu» [Law of Ukraine "On Civil Service"] (2015, 10 December)

8. Postanovа Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Uriadovoho upovnovazhenoho z prav osib z invalidnistiu ta vnesennia zmin do postanovy Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 3 sichnia 2013 r. № 5» [On the approval of the Regulation on the Government Commissioner for the Rights of Persons with Disabilities and Amendments to the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated January 3, 2013 No. 5] (2017, 21 February)

9. Postanovа Kabinetu Ministriv Ukrainy «Deiaki pytannia orhanizatsii roboty Uriadovoho upovnovazhenoho z prav osib z invalidnistiu» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Some issues of organizing the work of the Government Commissioner for the Rights of Persons with Disabilities"] (2020, 28 October)

10. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zakhody shchodo realizatsii Zakonu Ukrainy "Pro vykonannia rishen ta zastosuvannia praktyky Yevropeiskoho sudu z prav liudyny"» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On measures to implement the Law of Ukraine "On the implementation of decisions and application of the practice of the European Court of Human Rights"] (2006, 31 May)

Размещено на Allbest.ru