Сутнісні аспекти кримінально-виконавчої політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутнісні аспекти кримінально-виконавчої політики України

Пилипенко Дмитро Олексійович

кандидат юридичних наук, доцент, декан факультету № 2

Криворізького навчально-наукового інституту

Донецького державного університету внутрішніх справ

Статтю присвячено окремих сутнісних елементів кримінально-виконавчої політики України. В статті наведено погляди та позиції провідних вітчизняних науковців щодо цього питання. Проаналізовано наукові концепції щодо сприйняття кримінально-виконавчої політики як одного за напрямів внутрішньодержавної діяльності з виконання й відбування кримінальних покарань. Зосереджено увагу на наявну серед науковців позицію щодо використання словосполучення «пенітенціарна політика» як синонімічної або альтернативної категорії до визначення «кримінально-виконавча політика». Висловлено авторську позицію, що словосполучення «пенітенціарна політика» не є тотожним до кримінально-виконавчої політики держави, позаяк пенітенціарна складова фокусується на сприйнятті політики виключно навколо процесу виконання й відбування покарань в місцях позбавлення волі, що, відповідно, звужує реальний механізм правового впливу національної кримінально-виконавчої політики, який за своєю сутністю також враховує й специфіку реалізації покарань не пов'язаних з позбавленням волі. В межах статті окремо проаналізовано такий сут- нісний аспект кримінально-виконавчої політики як її зв'язок з кримінально-правовою політикою. Наголошено на беззаперечної важливості кримінально-правової політики держави в межах якої визначається суть покарання, його мета, система та види покарання, підстави та умови звільнення від його відбування тощо. Висловлено авторську точку зору, що попри вагомість кримінально-правової політики, внутрішньодержавна кримінально-виконавча політика все ж таки характеризується цілковитою автономністю, враховуючи специфіку та спектр правовідносин на реалізацію яких вона впливає. Це передусім визначення правових статусів засуджених та працівників кримінально-виконавчої сфери нашої держави. Закріплення порядку відбування різних видів кримінальних покарань, умови звільнення від відбування покарання, нагляд й контроль за засудженими та визначення порядку надання допомоги таким особам тощо. Таким чином вказані критерії свідчать про відокремленість й самостійність кримінально-виконавчої політики нашої держави від інших видів політик системи кримінальної юстиції, враховуючи кримінально-правову політику.

Ключові слова: політика держави, кримінально-виконавча політика, багатоаспектна сутність, пенітенціарна політика, кримінально-правова політика.

Pylypenko D.

Essential aspects of criminal-executive policy of Ukraine

The article is devoted to certain essential elements of the criminal-executive policy of Ukraine. The article presents the views and positions of leading domestic scientists on this issue. Scientific concepts regarding the perception of criminal execution policy as one of the directions of domestic activity in the execution and serving of criminal punishments are analyzed. Attention is focused on the position among scientists regarding the use of the phrase "penitentiary policy” as a synonymous or alternative category to the definition of "criminal enforcement policy”. The author's position is expressed that the phrase "penitentiary policy" is not the same as the penal policy of the state, since the penitentiary component focuses on the perception of policy exclusively around the process of execution and serving of punishments in places of deprivation of liberty, which, accordingly, narrows the real mechanism of legal influence of the national criminal-executive policy, which by its nature also takes into account the specifics of the implementation ofpunishments not related to deprivation of liberty. The article separately analyzes such an essential aspect of criminal enforcement policy as its connection with criminal law policy. The indisputable importance of the state's criminal law policy, within which the essence of punishment, its purpose, system and types of punishment, grounds and conditions for exemption from serving it, etc. is determined, is emphasized. The author's point of view is expressed that despite the importance of criminal law policy, domestic criminal-executive is still characterized by complete autonomy, taking into account the specificity and spectrum of legal relations on the implementation of which it affects. This is primarily a determination of the legal status of convicts and employees of the criminal-executive sphere of our state. Consolidation of the procedure for serving various types of criminal punishments, conditions for release from serving the punishment, supervision and control of convicts and determination of the procedure for providing assistance to such persons, etc. Thus, the specified criteria testify to the separation and independence of the criminal enforcement policy of our state from other types ofpolicies of the criminal justice system, taking into account the criminal law policy.

Key words: state policy, criminal-executive policy, multifaceted essence, penitentiary policy, criminal law policy.

Вступ

В умовах реформування національної системи кримінальної юстиції відбувається удосконалення всіх її структурних, галузевих елементів, враховуючи галузь кримінально-виконавчого права. Ця галузь права серед іншого зазнає суттєвих зрушень як у визначенні семантики окремих категорій так й їх змістовного наповнення. Однією з таких категорій є визначення сутності кримінально-виконавчої політики. Ця категорія як невід'ємний елемент сучасної кримінально-виконавчої дійсності є суто теоретичним та включає в себе широкий спектр критеріїв, що впливають на визначення кримінально-виконавчої політики та окреслення її сутності. Вказаний фактор ініціює теоретичну дискусію серед дослідників цього питання та слід констатувати, що на даний час серед вітчизняних науковців немає стійкої, однорідної теоретичної концепції щодо визначення сутності досліджуваної категорії.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання, пов'язані з визначенням поняття та сутності кримінально-виконавчої політики досліджувалися такими науковцями як, Є. Ю. Бараш, І. Г. Богатирьов, О. М. Джужа, Ю. В. Кернякевич-Танасійчук, О. Г. Колб, В. В. Кондратішина, В. Я. Коно- пельський, Є. С. Назимко, М. С. Пузирьов, А. Х. Степанюк, В. М. Трубников, П. Л. Фріс, О. О. Шкута, М. М. Яцишин та ін.

Метою статті є визначення окремих сутнісних аспектів кримінально-виконавчої політики України з урахуванням наявних теоретичних концепцій з цього питання. Зазначене здійснюється з метою вироблення сталої теоретичної позиції щодо єдиного сприйняття сутності кримінально-виконавчої політики України.

Виклад основного матеріалу

кримінальний виконавчий пенітенціарний

Визначення сутності кримінально-виконавчої політики є питанням, яке досить часто не знаходить порозуміння щодо єдиного та однозначного його сприйняття вітчизняними науковцями. Причиною цього є багатогранність досліджуваної категорії. Так науковці доволі часто використовують різні формулювання для визначення сучасної кримінально-виконавчої політики України. Так О. В. Романенко пропонує цей напрям внутрішньодержавної політики щодо виконання кримінальних покарань визначати як «пенітенціарна політика». При цьому науковець вважає, що пенітенціарна політика - це система офіційних положень, у яких визначаються принципи, цілі, завдання і форми діяльності суб'єктів соціального управління в сфері виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства. Означена політика передбачає комплексне вирішення проблем реалізації пенітенціарної функції держави [1, с. 13]. Під пенітенціарною функцією вчений розуміє напрям діяльності держави, покликаний забезпечити виконання кримінальних покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, створення умов для каяття засуджених, їх виправлення і ресо- ціалізації. За рахунок реалізації цієї функції суспільство повинно отримати після відбування покарання безпечну і здатну до суспільного життя людину [1, с. 10]. Вживання визначення «пенітенціарна політика» також підтримано І.Г. Богатирьовим, М.С. Пузирьовим, О.О. Шкутою [2, с. 23].

Досліджуючи це питання Ю.В. Кернякевич-Танасійчук слушно зазначає, що порівнюючи зміст понять «кримінально-виконавча політика» та «пенітенціарна політика», можна дійти висновку, що ці поняття не тотожні. Пенітенціарна політика є вужчим поняттям, ніж кримінально-виконавча політика, оскільки визначає напрями діяльності щодо виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства. У свою чергу, кримінально-виконавча політика є ширшим поняттям і охоплює не лише політику у сфері виконання покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства (пенітенціарну політику), але й політику у сфері виконання покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства [3, с. 37].

З цього приводу О.Г. Колб та Л.М. Дучимінська підкреслюють наступне: лише поверхове співставлення законодавчо визначених завдань державної політики у сфері виконання покарань України із завданнями пенітенціарної політики, що визначені на науковому рівні, дає підстави стверджувати, що вони не є тотожними (схожими, подібними) [4, с. 56]. Неоднозначно щодо співставлення вищевказаних визначень підходять укладачі Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України (далі - Концепція) схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 654-р [5]. Так в загальних положеннях цієї Концепції автори окреслюють основні завдання реформи, відповідно до змісту яких можна зробити висновок, що мова йде виключно про аспекти виконання та відбування кримінальних покарань пов'язаних з позбавленням волі. Проте далі за текстом автори Концепції досить широко використовують визначення «кримінально-виконавчий» щодо відповідних органів та установ виконання покарань. Тому достатньо важко однозначно визначити позицію укладачів Концепції щодо співставлення визначень «кримінально-виконавча» та «пенітенціарна» стосовно відображення відповідної політики нашої держави. Вбачається, що автори Концепції не відокремлюють між собою вказані визначення.

Окремо доцільно проаналізувати положення Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 (далі - Стратегія) [6]. Так в п. 5.11 автори Стратегії використовують термін «пенітенціарний» для визначення установ виконання покарань, при цьому використовуючи словосполучення «тюремна інфраструктура». Логіка використання подібних визначень дозволяє дійти висновку, що автори Стратегії нібито ототожнюють термін «пенітенціарний» з відбуттям кримінального покарання виключно у вигляді позбавлення волі. Проте в цьому ж пункті творці Стратегії одним з напрямів підвищення ефективності попередження злочинів і реабілітації засуджених та вдосконалення системи виконання покарань, визначають - перепрофілювання та навчання співробітників пенітенціарної служби для створення повноцінної сучасної служби пробації. Отже поруч з терміном «пенітенціарний» автори стратегії згадують пробацію тобто систему наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого [7]. При цьому реалізовувати цю діяльність, на думку укладачів Стратегії, мають співробітники пенітенціарної служби після відповідного перепрофілювання та навчання. Таким чином автори Стратегії не мають однозначної позиції щодо поєднання терміну «пенітенціарний» виключно з виконанням покарань у вигляді позбавлення волі.

З цього приводу доречно навести позицію Г.А. Радова щодо цього, який зазначав, що проблеми пенітенціарної політики України розпочинаються з елементарного - відсутності в сучасній українській науці і соціальній практиці адекватного уявлення щодо поняття й сутності пенітенціарної політики як соціально-правового явища [8, с. 12]. При цьому Г.А Радов визначав пенітенціарну політику як самостійну галузь державно-правової діяльності уповноважених на те суб'єктів соціального управління по визначенню обов'язкових до виконання керівних ідей, принципів, док- тринальних положень, установок, вимог, цілей та завдань у сфері забезпечення каяття осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, які б відповідали законам та закономірностям соціалізації особистості, збалансовано забезпечували задоволення законних прав та інтересів громадянина, суспільства і держави [8, с. 13].

Вважаємо таку позицію цілком виправданою щодо ототожнення пенітенціарної політики держави виключно із врегулювання актуальних питань пов'язаних саме з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі певними особами. У контексті цього питання доцільно навести позиції вітчизняних мовознавців щодо етимології зазначеного терміну, відповідно до поглядів яких термін «пенітенціарний» (від французької. penitentiaire, від латинської poenitentia - каяття) це той, що стосується покарання, головним чином кримінального [9]; пенітенціарний, -а, -е. - який належить до правосуддя (зазвичай до карного права), який стосується покарання, головним чином кримінального [10]. При цьому укладачі тлумачних словників української мови словосполучення «пенітенціарна система» визначають як систему закладів тюремного типу [11, с. 898], [10].

Висловлюючи особисту позицію стосовно зазначеного питання слід зазначити, що ми цілком підтримуємо науковців, які наголошують про неможливість повного ототожнення визначень «кримінально-виконавча політика» та «пенітенціарна політика». Кримінально-виконавча політика держави є визначенням, яке за своєю сутністю є значно ширшим за пенітенціарну політику, адже, кримінально-виконавча політика визначає діяльність держави у сфері виконання й відбування покарань та охоплює весь спектр кримінальних покарань, які призначаються національними судами. У свою чергу пенітенціарна політика є вектором кримінально-виконавчої політики та визначає діяльність держави у сфері виконання й відбування кримінальних покарань пов'язаних з позбавленням волі. Вважаємо, що саме таке співвідношення цих визначень внутрішньодержавної політики у сфері виконання кримінальних покарань є цілком доречною та обґрунтованою.

Окремим сутнісним аспектом кримінально-виконавчої політики є її співвідношення з іншими видами державної політики у сфері кримінальної юстиції, зокрема з кримінально-правовою політикою. Досліджуючи це питання П.Л. Фріс та М.М. Яцишин слушно наголошують щодо визначального впливу кримінально-правової політики на кримінально-виконавчу, яка реалізується через окреслення загальних напрямів кримінально-правової репресії, через формування системи й видів кримінального покарання, через закріплення підстав та порядку звільнення від покарання, через практику визначення окремих видів покарання та погляди, що кримінально-виконавчу політику не можна розглядати тільки як пасивне відображення кримінально-правової політики, оскільки політика у сфері виконання покарання визначає цілі, принципи, стратегію й напрями функціонування кримінально-виконавчої системи, основні форми та методи реалізації кримінального покарання [12, с. 18]. Автори підручника Кримінально-виконавче право України за загальною редакцією Є.Ю. Бараша зазначають, що провідне місце кримінально-правової політики визначається тим, що решта елементів політики у сфері боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальна, кримінально-виконавча та кримінологічна сфери політики) перебувають з нею у прямій залежності (підпорядкуванні), а за відсутності кримінально-правової політики вони ставали б безпредметними [13, с. 44]. Автори підручнику також наголошують, що формування кримінально-виконавчої політики, основу якої складає врегулювання правовідносин, що виникають у сфері виконання покарань, є залежним від кримінально-правової галузі політичної діяльності, адже для визначення змісту та спрямованості кримінально-виконавчої політики вирішальне значення має підхід держави до розуміння суті покарання, його мети, системи й видів покарання, підстав та умов звільнення від його відбування й інших суміжних питань, що складають невід'ємну частину української кримінально-правової політики [13, с. 45]. Частково погоджуючись із авторами доцільно вказати, що дійсно перераховані авторами елементи кримінально-правової політики безумовно впливають на формування кримінально-виконавчої політики нашої держави, проте крім зазначених елементів вирішальний вплив на кримінально-виконавчу політику держави також мають її особисті елементи, які формують та визначають діяльність держави у сфері виконання й відбування кримінальних покарань. Ці елементи стосуються визначення правового статусу засудженого, закріплення порядку відбування різних видів кримінального покарання, умов звільнення від відбування покарання тощо. Таким чином попри суттєвість та важливість впливу кримінально-правової політики та кримінально-виконавчу, остання має свій внутрішній відокремлений пласт елементів, які формують її зміст та конкретизують умови реалізації й ці елементи мають не менш вирішальний вплив на кримінально-виконавчу політику ніж згадані елементи кримінально-правової політики.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене слід зазначити, що в теорії кримінально-виконавчого права є різні та подеколи полярні позиції щодо визначення сутності кримінально-виконавчої політики як невід'ємного кримінально-виконавчої дійсності нашої держави. Позаяк це відбувається враховуючи виключну теоретичність досліджуваної категорії. Враховуючи це окремі науковці пропонують альтернативні категорії для визначення кримінально-виконавчої політики нашої держави, наприклад визначення «пенітенціарна політика». З цього приводу висловлено авторську точку зору, що словосполучення пенітенціарна політика не слід сприймати як тотожне до кримінально-виконавчої політики держави, оскільки пенітенціарна складова фокусує сприйняття політики лише навколо процесу виконання й відбування покарань в місцях позбавлення волі, що, відповідно, звужує реальний механізм правового впливу національної кримінально-виконавчої політики. Крім цього аналіз зв'язку кримінально-правової та кримінально-виконавчої політик свідчить про автономію останньої, враховуючи спектр правовідносин на врегулювання яких вона впливає.

Література

1. Романенко О. В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації: автореф. дис.... канд. юрид. наук. Київ, 2004. 21 с.

2. Богатирьов І. Г., Пузирьов М. С., Шкута О. О. Доктрина пенітенціарного пра-ва України: монографія. Київ: ВД «Дакор», 2017. 236 с.

3. Кернякевич-Танасійчук Ю. В. Кримінально-виконавча політика України: дис.... д-ра юрид. наук. Івано-Франківськ, 2019. 535 с.

4. Колб О. Г., Дучимінська Л. М. Сучасна політика у сфері виконання покарань України: зміст та особливості. Вісник пенітенціарної асоціації України, 2020. № 1(11). С. 55-64

5. Про схвалення Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України. Розпорядження Кабінету Міністрів України; Концепція від 13.09.2017 № 654-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/654-2017-%D1%80#Text

6. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки. Указ Президента України; Стратегія від 20.05.2015 № 276/2015. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/276/2015#Text

7. Про пробацію. Закон України від 05.02.2015 № 160-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/160-19#Text

8. Радов Г. О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі. Проблеми пенітенціарної теорії та практики, 1996. № 1. С. 12-16.

9. Словник іншомовних слів Мельничука. URL: http://slovopedia.org.ua/42/53407/287749.html

10. Портал української мови та культури. URL: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0% B5%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0 %B8%D0%B9

11. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.

12. Яцишин М. М. Історико-правові засади кримінально-виконавчої політики України: монографія. Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. 440 с.

13. Бараш Є. Ю. Кримінально-виконавче право України: підручник. Київ: Нац. акад. внутр. справ, ФОП Кандиба Т. П., 2018. 364 с.

References

1. Romanenko O. V. (2004) Penitentsiarna funktsiia demokratychnoi pravovoi derzhavy ta rol hromadianskoho suspilstva v mekhanizmi yii realizatsii [The penitentiary function of a democratic legal state and the role of civil society in the mechanism of its implementation]: avtoref. dys.... kand. yuryd. nauk. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Bohatyrov I. H., Puzyrov M. S., Shkuta O. O. (2017) Doktryna penitentsiarnoho pra-va Ukrainy [The doctrine of penitentiary law of Ukraine]: monohrafiia. Kyiv: VD «Dakor». [in Ukrainian].

3. Kerniakevych-Tanasiichuk Yu. V. (2019) Kryminalno-vykonavcha polityka Ukrainy [Criminal and enforcement policy of Ukraine]: dys.... d-ra yuryd. nauk. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian].

4. Kolb O. H., Duchyminska L. M. (2020) Suchasna polityka u sferi vykonannia pokaran Ukrainy: zmist ta osoblyvosti [Modern policy in the field of execution of punishments of Ukraine: content and features]. Visnyk penitentsiarnoi asotsiatsii Ukrainy, 2020. № 1(11). [in Ukrainian].

5. Pro skhvalennia Kontseptsii reformuvannia (rozvytku) penitentsiarnoi systemy Ukrainy. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy; Kontseptsiia vid 13.09.2017 № 654-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/654-2017-%D1%80#Text [in Ukrainian].

6. Pro Stratehiiu reformuvannia sudoustroiu, sudochynstva ta sumizhnykh pravovykh instytutiv na 2015-2020 roky. Ukaz Prezydenta Ukrainy; Stratehiia vid 20.05.2015 № 276/2015. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/276/2015#Text [in Ukrainian].

7. Pro probatsiiu. Zakon Ukrainy vid 05.02.2015 № 160-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/160-19#Text [in Ukrainian].

8. Radov H. O. (1996) Pershocherhovi problemy penitentsiarnoi polityky Ukrainy na suchasnomu etapi [Priority problems of the penitentiary policy of Ukraine at the current stage]. Problemy penitentsiarnoi teorii ta praktyky. [in Ukrainian].

9. Slovnyk inshomovnykh sliv Melnychuka. URL: http://slovopedia.org.ua/42/53407/287749.html [in Ukrainian].

10. Portal ukrainskoi movy ta kultury. URL: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BF%D0%B5%D 0%BD%D 1%96%D 1%82%D0%B5%D0%BD%D 1%86%D 1%96%D0%B0%D 1%80%D0%BD%D0%B8% D0%B9 [in Ukrainian].

11. Busel V. T. (2005) Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. Kyiv: VTF «Perun». [in Ukrainian].

12. Iatsyshyn M. M. (2010) Istoryko-pravovi zasady kryminalno-vykonavchoi polityky Ukrainy [Historical and legal foundations of the criminal and enforcement policy of Ukraine]: monohrafiia. Lutsk: Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrainky. [in Ukrainian].

13. Barash Ye. Yu. (2018) Kryminalno-vykonavche pravo Ukrainy [Criminal executive law of Ukraine]: pidruchnyk. Kyiv: Nats. akad. vnutr. sprav, FOP Kandyba T. P. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru