До питання співвідношення правових категорій "юридична діяльність", "правоохоронна діяльність" та "діяльність поліції"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

ДО ПИТАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВОВИХ КАТЕГОРІЙ «ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ», «ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ» ТА «ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІЦІЇ»

Гусарєв Станіслав Дмитрович

доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України, перший проректор

Анотація

Реалізація довготривалих завдань, пов'язаних із подоланням збройної агресії рф та її наслідків, зумовлює необхідність переосмислення не тільки системи міжнародних відносин за участю України, існуючої системи цінностей та пріоритетів для правової дійсності українського суспільства, але й системи звичних нам та широковживаних правових категорій з наповненням їх елементами нового змісту, зумовленого інтеграційними та глобалізаційними процесами у світі, проблемами захисту національного суверенітету. Одна із галузей знань, яка тісно пов'язується з загальнодержавними та загальносоціальними інтересами - це галузь права, в який питання захисту, охорони, забезпечення постають в умовах воєнного стану як першочергові.

Звідси актуалізуються й питання системи правозахисних, судових, правоохоронних органів, загалом органів державної влади, наділених спеціальними повноваженнями, а саме: їх функціональне призначення, подолання функціональних дублювань, дотримання принципу розподілу влади, подолання корупції тощо. Проте всі ці питання вирішуються через досягнення гармонії в системі понятійних рядів, які змістовно трансформуються відповідно до трансформацій у реаліях правового буття. Прикладом таких функціональних трансформацій в Україні за останні вісім років є сфера поліцейської діяльності, яка накладається обсягом свого поняття на категорії «юридична діяльність» та «правоохоронна діяльність», що зумовлює здійснити деякі розмежування понять із застосуванням суб'єктного та функціонального критеріїв.

Вихідними положеннями проведення подібних досліджень з відповідними інтерпретаціями є сприйняття явища юридичної діяльності як різновиду соціальної, поряд з якою в термінологічному ряду знаходяться економічна, політична, організаційна, виховна тощо. Крім того, методологічним постулатом дослідження є те, що і правоохоронна, і поліцейська діяльність при наявності своїх особливостей мають схожі риси з юридичної діяльністю завдяки тому, що відбуваються у сфері права, з використанням правових засобів і процедур, здійснюються спеціально уповноваженими суб'єктами. Важливою тезою у цьому контексті є розмежування понять поліцейської діяльності та діяльності поліції, особливо, коли йдеться про врегулювання обсягу їх компетенцій, функціональної спрямованості або суб'єктного складу.

Ключові слова: юридична діяльність, правоохоронна діяльність, діяльність поліції, поліція, поліцейська діяльність, правоохоронні органи, співвідношення понять.

Annotation

Husariev Stanislav Dmytrovych Doctor of Law, Professor, Honored Lawyer of Ukraine, First Vice-Rector, National Academy of Internal Affairs

ON THE ISSUE OF CORRELATION OF LEGAL CATEGORIES "LEGAL ACTIVITY", "LAW ENFORCEMENT ACTIVITY" AND " ACTIVITY OF POLICE"

The implementation of long-term tasks related to overcoming the armed aggression of the russian federation and its consequences necessitates a rethinking of not only the system of international relations with the participation of Ukraine as well as the existing system of values and priorities for the legal reality of Ukrainian society, but also the system of familiar and widely used legal categories while filling them with elements of new content, caused by the processes of integration and globalization around the world, problems of protecting national sovereignty. One of the fields of knowledge, which is closely related to national and general social interests, is the field of law, in which the issues of protection, defense, and provision appear as a priority in the conditions of martial law.

Therefore, the issues of the system of human rights protection, judicial, law enforcement bodies, in general state authorities endowed with special powers, namely: their functional purpose, overcoming functional duplication, compliance with the principle of separation of powers, overcoming corruption, etc., become relevant. However, all these issues are solved by achieving harmony in the system of conceptual series, which are meaningfully transformed in accordance with the transformations in the realities of legal existence. An example of such functional transformations in Ukraine over the past eight years is the sphere of police activity, which overlaps the scope of its concept with the categories "legal activity" and "law enforcement activity", making it necessary to carry out some demarcation of concepts using subject and functional criteria.

The starting points for conducting similar studies with appropriate interpretations are the interpretation of the phenomenon of legal activity as a type of social activity, alongside which in the terminological meaning are economic, political, organizational, educational, etc. In addition, the methodological postulate of the study is that both law enforcement and police activities, with their peculiarities, have similar features to legal activities due to the fact that they take place in the field of law, with the use of legal means and procedures, and are carried out by specially authorized subjects. An important thesis in this context is the distinction between the concepts of police activity and activity of the police, especially when it comes to regulating the scope of their competences, functional focus or subject composition.

Keywords: legal activity, law enforcement activity, police activity, police, activity of the police, law enforcement agencies, relationship of concepts.

Постановка проблеми

Питання діяльності поліції завжди становило науковий інтерес для представників юридичної науки, особливо у періоди проведення правових реформ. Перехід від застарілих, недієвих засобів та способів правового регулювання поліцейської сфери до нових, які відповідають реаліям сучасності та перевірені досвідом, завжди становить новий «подих» для правоохоронної системи, сприяє формуванню далекоглядних перспектив, відповідних запитам та сподіванням суспільства.

Однак, серед таких практичних аспектів розуміння будь-якого виду діяльності у сфері права виокремлюються питання, що передбачають проведення додаткових теоретичних розвідок з відповідним обґрунтуванням запроваджуваної охоронної моделі та прогнозуванням перспектив її розвитку за тих чи інших соціально-економічних, правових, економічних тощо умов.

У цьому контексті не стало осторонь й питання теоретичного осмислення діяльності поліції, зокрема на категоріальному рівні, де формується проблематика співвідношення близьких до сфери правового регулювання понять, розмежування яких за змістом та обсягом є одним із актуальних завдань сучасної правової науки. Йдеться про необхідність різноаспектного висвітлення співвідношень таких часто вживаних категорій як «юридична діяльність», «правоохоронна діяльність» та «діяльність поліції».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Такі, здавалось би, суто теоретичні питання, ставали предметом наукових пошуків як для представників вітчизняної юриспруденції (Д.Г. Манько, С.І. Субота, П.М. Шапірко, Ю.І. Вітик, А. Танько та ін.), так і закордонної (Е. Біттнер, Дж. Бартон-Кросбі, Н. Хадсон, К.С. Копєр, Е. Кубас та ін.). Однак, співвідношення саме такої сукупності категорій як «юридична» або «правоохоронна діяльність», «діяльність поліції» оминало їх наукові інтереси, втім сучасні реалії розвитку та функціонування правових відносин в Україні дедалі активніше «спонукають» до розгортання наукової дискусії саме у цьому руслі.

Мета статті

Мета цієї статті полягає у тому, щоб на основі наявних наукових положень та розвідок дослідити питання співвідношення таких правових категорій як «юридична діяльність», «правоохоронна діяльність» та «діяльність поліції».

Виклад основного матеріалу

Аналітичний огляд сучасної наукової літератури показує, що питання комплексного дослідження юридичної діяльності як самостійного правового явища, що включає у себе як суто теоретичні аспекти, так і практичні, дедалі активніше стає предметом для наукових пошуків, та переосмислення, зумовлених модернізаційними тенденціями, оновленням стандартів в здобутті вищої юридичної освіти, а відповідно і підвищенням рівня вимог в отримуванні правових послуг. Сфера юридичної діяльності вже давно перебуває під впливом довготривалих реформ національного законодавства, у зв'язку з чим її сутнісне розуміння потребує уніфікації та гармонізації. Як влучно зазначає Д.Г. Манько, у нинішній літературі існує плюралізм напрямів у інтерпретації та сприйнятті цієї правової категорії, що ускладнює вироблення універсального підходу до її визначення. Ця діяльність ототожнюється деякими науковцями із такими правовими наративами як: правова поведінка, правовідносини, практикою, процесом, активністю та іншими, схожими за змістовним наповненням поняттями [1, с. 86], однак, фактично не є такою в силу різності форм реалізації.

Правовою аксіомою стало твердження, що юридична діяльність є видом соціальної, оскільки здійснюється людьми та призначена для задоволення соціальних потреб. Вона пронизує такі компоненти соціуму як освіта, сімейні відносини, робота, відпочинок, послуги тощо. Відповідно можемо стверджувати, що соціальна діяльність складається із мезота мікроконструкцій юридичної діяльності, що проявляється у знанні та реалізації чинного законодавства, розуміння процедур та процесу провадження справи, складання та підписання договору, наданні послуги тощо. юридичний правоохоронний поліцейський правовий

«Ефективність такої діяльності заснована на знанні умов встановлення фактичних обставин справи та їх належного оформлення, якісної правової кваліфікації та здатності до юридичного конструювання з урахуванням розуміння правил, способів і принципів технологій вирішення юридичної справи та створення правових актів. Не викликає сумніву, що юридична діяльність є особливим різновидом правової активності» [1, с. 82].

Сконцентрувавши ознаки юридичної діяльності в єдине ціле, можемо зазначити, що вона здійснюється у сфері права юристами-професіоналами з метою отримання відповідного (бажаного) правового результату, що передбачає задоволення потреб та інтересів соціальних суб'єктів. Тобто, така діяльність потребує відповідного суб'єкта для забезпечення її реалізації.

Нині у вітчизняному законодавстві не існує чіткого переліку осіб, хто може бут юристом. Обґрунтовано це появою нових професій, що потребують наявність юридичної освіти (наприклад, приватний виконавець), а також відсутністю узгодженості між самими нормами законодавства.

Від категорії юридичної діяльності слід відрізняти поняття правоохоронна діяльність, що пояснюється рядом причин. Якщо юридична діяльність може бути реалізована особою із юридичною освітою (юристом), то суб'єктом правоохоронної діяльності буде виключно представник правоохоронного органу. Відмінними також будуть і сфери здійснення такої діяльності, оскільки остання здебільшого спрямована на забезпечення та дотримання норм правомірної поведінки іншими суб'єктами, в тому числі й шляхом притягнення правопорушника до юридичної відповідальності з використанням ряду обмежень у законодавчо визначених процедурах. Тобто правоохоронна діяльність існує виключно в активній формі, в той час як юридична може набувати як активних, так і пасивних форм.

Здійснимо аналіз такого умовиводу більш детально. У енциклопедичних виданнях надано такі варіанти інтерпретації поняття «правоохоронна діяльність»:

- означає зупинку транспорту, зупинку пішоходів, арешт, обшук, розслідування, переслідування, розгін натовпу, регулювання дорожнього руху або будь-який інший випадок, коли працівник правоохоронних органів забезпечує дотримання закону. Цей термін не включає адміністративну діяльність, таку як заповнення документів.

- означає діяльність, послуги, консультації або інструкції, які входять до сфери повноважень співробітників правоохоронних органів або служби безпеки «навчального закладу» [2].

Отже, в обох варіантах визначень спільним є наявність спеціально уповноваженого суб'єкта - правоохоронного органу, якому надано доволі чіткий перелік їх повноважень.

Звертаючи увагу на наявні наукові дискурси щодо окресленого питання, цілком прийнятним можна вважати твердження П.М. Шапірко, який досліджуючи співвідношення дефініцій юридичної діяльності із правоохоронною зазначає, що остання є не тільки підсистемою юридичної, але й належить до сфери діяльності держави і реалізується спеціально уповноваженими суб'єктами із урахуванням законності та за допомогою юридичних засобів, що у перспективі проявляються у підтриманні та охороні встановленого правопорядку. [3, c. 156].

Дещо відмінним є наукова позиція С.І. Суботи, де автор вказує на те, що суб'єктом правоохоронної діяльність є будь-який орган держави, що виходячи із покладених на нього завдань відбувається вплив на організовані відносини у суспільстві. На обґрунтування цієї позиції науковець зазначає, що правозастосовний акт, виданий будь-яким державним органом, як результат своєї діяльності, передбачає у своєму змістовному наповненні забезпечення та охорону прав та свобод людини [4, с. 37].

Однак, на наш погляд, таке положення є дещо спірним, враховуючи, що, наприклад, у чинному законодавстві України надано чіткий перелік суб'єктів правоохоронної діяльності. Відтак, згідно ст. 1 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів віднесено:

• органи прокуратури,

• Національної поліції,

• служби безпеки,

• Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,

• Національне антикорупційне бюро України,

• органи охорони державного кордону,

• Бюро економічної безпеки України,

• органи і установи виконання покарань,

• слідчі ізолятори,

• органи державного фінансового контролю,

• рибоохорони,

• державної лісової охорони,

• інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції [5].

І хоча останній пункт цього переліку подано доволі абстрактно, саме таке його викладення наводить на додаткові роздуми щодо можливості існування тези С.І. Суботи про те, що суб'єктами правоохоронної діяльності може бути будь-який державний орган. Зокрема, це проявляється у тому, що правоохоронній діяльності притаманна низка функцій, виконання яких властиве усім державним органам. Наприклад, характерна для владних структур превентивна функція проявляється у протидії правопорушенням, регулятивна - у встановленні та реалізації прав і свобод, захисна - у відновленні порушених прав та законних інтересів.

Цілком слушною є наукова позиція Ю.І. Вітик, яка зазначає, що такий вид діяльності безумовно «пов'язаний з охороною прав, свобод і законних інтересів громадян, при якому забезпечується їхній захист, що нині є одним із основних завдань поліції, а отже, вимагає забезпечення їх дотримання під час поліцейської діяльності» [6, c. 25]. І хоча суб'єктом правоохоронної діяльності у чинному законодавстві визначено в тому числі і поліцію, на наше переконання, її не можна ототожнювати із такою правовою категорією як «діяльність поліції».

Нагадаємо, що поліція є органом, що представляє цивільну владу в державі і відповідає за підтримання громадського порядку та безпеки, забезпечення дотримання закону, а також запобігання, виявлення та розслідування кримінальних правопорушень [7]. Відтак, поліція є одним із органів виконавчої влади, що покликаний підтримувати спокій у середині держави, здійснювати нагляд за непорушенням законодавства, а у разі здійснення неправомірних дій - розслідувати і притягати зловмисника до подальшої процедури юридичної відповідальності.

Однак, доволі тривалий час у наукових джерелах серед представників англо-американської правової школи дослідження поліції дискусійним видавалася теза про можливість реалізації поліцейських повноважень членами громадських організації, які мають юридичні компетенції підтримувати порядок і забезпечувати дотримання закону. Відтак, значна частина правознавців обґрунтовували юридичну природу існування діяльності поліції за її цілями, а не за конкретними засобами, які вона використовує для досягнення своїх цілей. Ще одним аргументом щодо виключно державного характеру реалізації діяльності поліції вважається розмаїття ситуацій, в які поліцію просять втрутитися, що у свою чергу є набагато ширшим, ніж охорона правопорядку та його підтримання загальним суб'єктом права.

Нині серед дослідників сформовано певний консенсус щодо розуміння зазначеної категорії, заснований на визначенні американського соціолога Егона Біттнера, суть якого полягає в тому, що спільною рисою всіх різних відомств, які займаються охороною правопорядку, є юридична компетенція застосовувати примусові, не підлягаючі обговоренню заходи для вирішення проблемних ситуацій. Такі ситуації характеризуються двома особливостями: їхнім потенціалом шкоди та необхідністю термінового вирішення до того, як вони реалізують цей потенціал. Таким чином, фактичне застосування примусу або загроза його застосування дозволяє поліції без зайвих дискусій, швидко, і остаточно вирішувати проблемні ситуації (наприклад, не допускати людей до місця пожежі з метою їхнього захисту та надання можливості пожежникам виконувати свою роботу).

Відповідно до цього визначення, поліцейська діяльність може здійснюватися кількома різними професійними організаціями: державними поліцейськими силами, приватними охоронними агентствами, військовими та державними установами, що мають різні повноваження щодо нагляду та розслідування. Найвідомішими з цих органів є державна поліція, яка патрулює громадські місця, часто у маркованих автомобілях, а її співробітники носять однострій [7].

Втім, на наше переконання, саме від суб'єктного складу буде залежати, яка саме діяльність буде здійснюватися, чи це поліцейська діяльність, чи діяльність поліції. Відтак, враховуючи сучасні реалії фактичного життя суспільства, у тому числі і України, серед органів та установ (публічної та приватної форм власності) існує значна кількість таких, що в силу норм чинного законодавства можуть здійснювати функції (хоча і не у повному обсязі), що притаманні поліції. Наприклад, до таких недержавних суб'єктів можна віднести охоронні фірми, охоронців на підприємствах і установах, приватних детективів та бодігардів. Усі вони реалізують саме поліцейську діяльність, оскільки діють в межах загально-дозволеного чинного законодавства та у формі як активної, так і пасивної реалізації права. Що ж до діяльності поліції, то її суб'єктом буде виключно працівники поліції, що мають чітко встановлені повноваження та покликані представляти інтереси держави у виключно активній формі реалізації права.

Як влучно вказують М.П. Гурковський та С.С. Єсімов, служба в поліції є специфічним видом юридичної діяльності, якому характерні наявність підвищених вимог до працівника поліції та особливої відповідальності до роботи. Значну роль у цьому відіграють деонтологічні засади та внутрішні імперативи службового обов'язку, шанобливого ставлення до прав і свобод, відповідний рівень правової культури та впевненість у необхідності своєї роботи та впроваджені справедливості [8, с. 175 - 176].

На основі проведеного дослідження, можемо дійти висновку, що співвідношення змістовного наповнення правових категорій юридичної діяльності, правоохоронної діяльності та діяльності поліції є різним як за сферою реалізації, так і за суб'єктним складом.

Відтак, юридична діяльність реалізується особами із юридичною освітою - юристами у різних сферах суспільного життя, що врегульовані правом і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Правоохоронна діяльність здебільшого здійснюється уповноваженими державою органами у чітко встановлених сферах відання цих органів, у результаті чого видається правозастосовний акт, а реалізація можлива виключно в активній формі.

Що ж до питання діяльності поліції, то її суб'єктом є виключно працівники поліції, які мають чітко встановлені повноваження, сферу їх застосування та діють виключно від імені держави. Суміжним до цього правового явища можна назвати поліцейську діяльність, однак вона може бути реалізована як державними, так і приватними представниками з чітким переліком функціональних обов'язків, однак значно звуженим, на відміну від повноважень поліцейського.

Попри зазначене, для усіх цих видів соціальної діяльності є дещо спільне, а саме - забезпечення, охорона та захист прав і свобод людини, оскільки саме життя останнього є найвищою цінністю, для належного функціонування якого і створюються відповідні норми та органи.

Література

1. Манько Д. Г. Технології та алгоритми юридичної діяльності: дис.... д-ра. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2020. 460 с.

2. Legal enforcement activity URL: https://www.lawinsider.com/dictionary/lawenforcement-activity (дата звернення: 19.07.2023)

3. Шапірко П.М. Юридична правоохоронна та оперативно-розшукова діяльність: аспекти співвідношення. Юридичний вісник. 2014. № 6. С. 153-158.

4. Субота С.І. Аксіологічні засади правоохоронної діяльності в умовах розвитку громадянського суспільства. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 1. С. 35 - 38.

5. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3781-XII URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3781-12#Text (дата звернення: 19.07.2023)

6. Вітик Ю.І. Забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина в діяльності Національної поліції України: дис.... докт. філософії: 081. Київ, 2022, 287 с.

7. Police URL: https://www.britannica.com/topic/police (дата звернення: 19.07.2023)

8. Гурковський М.П., Єсімов С.С. Основні форми та методи діяльності поліції у сфері забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2016. № 4. С. 171 - 186.

References

1. Manko D. H. (2020) Tekhnolohii ta alhorytmy yurydychnoi diialnosti [Technologies and algorithms of legal activity] Doctor's thesis. Odesa: NU «Odessa Law Academy» [in Ukrainian].

2. Sait entsiklopedii Lawinsider. «Legal enforcement activity» lawinsider.com/dictionary/ law-enforcement-activity Retrieved from https://www.lawinsider.com/dictionary/law-enforcementactivity [in English].

3. Shapirko P.M. (2014) Yurydychna pravookhoronna ta operatyvno-rozshukova diialnist: aspekty spivvidnoshennia [Legal Law Enforcement and Operational Investigation Activities: Aspects of Correlation]. Yurydychnyi visnyk - Legal Bulletin, 6, 153-158. [in Ukrainian].

4. Subota S.I. (2020) Aksiolohichni zasady pravookhoronnoi diialnosti v umovakh rozvytku hromadianskoho suspilstva [Axiological Foundations of Law Enforcement in the Context of Civil Society Development.]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 1, 35 - 38 [in Ukrainian].

5. Pro derzhavnyi zakhyst pratsivnykiv sudu i pravookhoronnykh orhaniv: Zakon Ukrainy [The Law f Ukraine «On State Protection of Judicial and Law Enforcement Officers»] 23.12.1993 № 3781-XII zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/378112#Text [in Ukrainian].

6. Vityk Yu.I. (2022) Zabezpechennia dotrymannia konstytutsiinykh prav i svobod liudyny i hromadianyna v diialnosti Natsionalnoi politsii Ukrainy [Ensuring the observance of constitutional rights and freedoms of man and citizen in the activities of the National Police of Ukraine] Candidate's thesis. Kyiv: NAIA [in Ukrainian].

7. Sait entsiklopedii Britanika «Police» www.britannica.com/topic/police Retrieved from https://www.britannica.com/topic/police [in English].

8. Hurkovskyi M.P., Yesimov S.S. (2016) Osnovni formy ta metody diialnosti politsii u sferi zabezpechennia konstytutsiinykh prav i svobod liudyny ta hromadianyna v Ukraini [The main forms and methods of police activity in the field of ensuring constitutional rights and freedoms of man and citizen in Ukraine]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Scientific Bulletin of Lviv State University of Internal Affairs, 4, 171 - 186 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru