Актуальні питання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства

Размещено на http://allbest.ru

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Актуальні питання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства

Гаран Ольга Володимирівна доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри адміністративного та господарського права

Анотація

У статті розкрито проблематику окремих питань адміністративної відповідальності в контексті формування ефективних механізмів протидії та боротьбі з домашнім насильством у різних його проявах: фізичного, психологічного, фінансового. Висвітлено особливості адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

На підставі аналізу судової практики окреслено коло дикусіних питань в контексті притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) повернення матеріалів справ до органу поліції, що їх надіслав, для усунення недоліків у зв'язку із неналежним оформленням протоколу про адміністративне правопорушення;

2) незабезпечення явки кривдника, що притягається до адміністративної відповідальності, до суду ;

3) визнання домашнього насильства малозначним діянням;

4) затягування розгляду справ про притягнення кривдника до відповідальності;

5) використання штрафів як основного виду стягнення за вчинення домашнього насильства та інші.

Звертається увага, що дослідження та вирішення цих нюансів дозволить поліпшити правові механізми протидії насильству в сім'ї, підвищити ефективність застосування інституту адміністративної відповідальності та удосконалити правові механізми захисту прав жертв домашнього насильства.

Обґрунтовано, що домашнє насильство є глобальною проблемою, на вирішенні якої сфокусована увага законодавців, науковців та практичних працівників, як на міжнародному, так і на національному рівні. Правовий механізм застосування адміністративну відповідальність за домашнє насильство визначається положеннями ст.173-2 КУАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», але викликами сьогодення є застосування нових концептуальних підходів до інституту адміністративної відповідальності для забезпечення його адаптації до викликів сьогодення. Сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності потребує суттєвих змін, щоб відповідати вимогам сучасних реалій. Проте, це завдання вкрай складне і потребує глибокого та всебічного наукового дослідження.

Ключові слова: домашнє насильство, види домашнього насильства, адміністративне правопорушення, протидія домашньому насильству, захист прав і свобод людини, шляхи вдосконалення національного законодавства.

Abstract

On the issue of the influence of international and european standards on the formation and provision of mechanisms to combat domestic violence

Haran Olha Volodymyrivna Doctor of Juridical Sciences, Professor the Department of Administrative andCommercial Law, Odesa I. I. Mechnikov National University

The article reveals the problems of certain issues of administrative responsibility in the context of the formation of effective mechanisms for countering and fighting domestic violence in its various manifestations: physical, psychological, financial. Features of administrative responsibility for committing domestic violence are highlighted.

On the basis of the analysis of court practice, a range of minor issues in the context of bringing to administrative responsibility is outlined, namely: 1) return of case materials to the police body that sent them, to eliminate deficiencies in connection with the improper preparation of the protocol on an administrative offense; 2) failure to ensure the appearance of the offender, who is subject to administrative liability, to the court; 3) recognition of domestic violence as a minor act; 4) delaying the consideration of cases on bringing the perpetrator to justice; 5) use of fines as the main type of penalty for committing domestic violence and others.

Attention is drawn to the fact that the study and solution of these nuances will allow to improve the legal mechanisms of combating violence in the family, to increase the effectiveness of the application of the institution of administrative responsibility, and to improve the legal mechanisms for the protection of the rights of victims of domestic violence. It is substantiated that domestic violence is a global problem, on the solution of which the attention of legislators, scientists and practical workers is focused, both at the international and at the national level. The legal mechanism for applying administrative responsibility for domestic violence is determined by the provisions of Article 173-2 of the Administrative Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On Prevention and Combating Domestic Violence", but today's challenges are the application of new conceptual approaches to the institution of administrative responsibility to ensure its adaptation to today's challenges. The current state of legal regulation of the institution of administrative responsibility needs significant changes to meet the requirements of modern realities. However, this task is extremely difficult and requires deep and comprehensive scientific research.

Keywords: domestic violence, types of domestic violence, administrative offense, combating domestic violence, protection of human rights and freedoms, ways of improving national legislation.

Вступ

Постановка проблеми. Однією з найбільш поширених форм порушення прав людини є насильство. Зазвичай від нього найбільше страждають жінки, діти, люди похилого віку та особи з обмеженими можливостями, інвалідністю. Однією з найскладніших форм насильства, з якою важко боротися, є домашнє насильство. Даний різновид насильства поширений в багатьох країнах, в тому числі, і в Україні.

«За інформацією Національної поліції, за 12 місяців 2022 року, включаючи 10 місяців війни, надійшло 244 381 заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов'язані з домашнім насильством, за якими органами Національної поліції складено 120 533 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування) та винесено 38 740 термінових заборонних приписів стосовно кривдника.

За аналогічний період 2021 року надійшло 325,5 тисячі заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов'язані з домашнім насильством, що на 33% більше» [ 1, с. 159]. Незважаючи на всі кроки, зроблені Україною для подолання проблеми насильства в сім'ї, ця проблема все ще залишається актуальною і широко розповсюдженою. На розроблення ефективного механізму протидії домашньому насильству впливає удосконалення адміністративно-правових заходів, які здійснюються в означеній сфері на основі аналізу міжнародних актів, а також адаптації позитивного досвіду провідних іноземних держав до національних реалій .

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Тема домашнього насильства привертала увагу багатьох вчених, серед яких варто виділити таких як О. Бандурка, А. Блага, Ю. Бітяк, О. Бойко, О. Бутько, Я. Бордіян, В. Головченко, Ю. Губаль, Є. Дубровська, Ф. Думко, О. Джужа, М. Євсюкова, Т. Журавель, Д. Заброда, Я. Квітка, О. Ковальова, О. Лазаренко, К. Левченко, С. Константінов, Х. Лисенко, Т. Мацелик, В. Махотін, О. Мілорадова, Т. Мінка, В. Миколаєць, Н. Новицька, О.Негодченко, В.В. Пивоварова, О.Полковенко, О. Скакун, Р. Сербин, М. Тищенко, М. Хавронюк, Я. Шевченко, Х. Ярмакі та інші. Однак в умовах трансформації правового регулювання протидії та запобігання домашньому насильству, слід констатувати про відсутність достатнього обсягу досліджень з даної проблематики. Тому, зазначена тематика потребує нових розробок та сучасного погляду на вирішення даної проблематики.

Метою статті є визначення особливостей прояву адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства на підставі аналізу законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу

Державна програму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статті на період до 2025 року зазначає, що важливим кроком в удосконаленні правових механізмів протидіє є покращення адміністративно-правового механізму протидії домашньому насильству із урахуванням імперативів Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і Указу Президента України «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства» [ 2].

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь[ 3].

Тобто, діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім'ї. Домашнє насильство може мати різні форми, як активного характеру (знищення майна, словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім'ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі та т.п.). Насильницькі дії кривдника можуть бути спрямовані як на одного члена в сім'ї, так і усіх членів родини. Але аналіз кола осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2229-VIII, дозволяє дійти висновку, що даний перелік не охоплює зведених братів та сестер, прадіда (прабаби) та правнука (правнучки) й інших. Крім того, слід зазначити, що виникають проблеми щодо доведення факту такого споріднення - у випадку усної відмови однієї зі сторін від певного ступеня споріднення.

У випадку, коли постраждалою особою є дитина, то захист дитини з боку держави під час протидії домашньому насильству є пріоритетним напрямом держави, це засвічують міжнародні нормативні акти: Конвенція ООН про права дитини, Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, Європейська конвенція про здійснення прав дітей ті інші.

Порядок провадження за справами про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУАП включає: складання протоколу (глава 19 КУАП); зміст, запобіжні заходи і порядок їх застосування (глава 20 КУАП);права та обов'язки учасників провадження (глава 21 КУАП); порядок розгляду справ та оскарження рішень за справами, факти, обставини, що є доказами (глави 22-24 КУАП) [ 4].

Аналіз судової практики дозволяє визначити основні проблеми притягнення до адміністративної відповідальності.

Серед наявних проблем звернемо увагу на такі:

I. Повернення матеріалів справ до органу поліції, що їх надіслав, для усунення недоліків у зв'язку із неналежним оформленням протоколу про адміністративне правопорушення^ даному випадку це пов'язано із недотриманням вимог статті 256 КУАП та Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» від 06.11.2015 № 1376[ 5].

Неналежне оформлення матеріалів має різні прояви, а саме, коли в протоколі про адміністративне правопорушення:

1. Не викладено повністю об'єктивну сторону вчиненого правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися в:

а) умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо). Потрібно зазначити, що поняття, ознаки, можливі прояви цих форм насильства закріплені і у Законі України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» (п.п. 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1) [ 3], і ст. 173-2 КУАП [ 4]. Тобто потрібно використовувати та посилатися на норми обох законів: « про запобігання та протидію домашньому насильству» та КУАП.

б) Невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Тобто невиконання хоча б одного із заходів, винесених терміновим заборонним приписом із урахуванням ч. 2 ст. 25 Закону № 2229-VIII: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою[ 3]. Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 753/19409/19 провадження № 61- 6763св20 закріплює вимогу, що « при вирішенні питання щодо застосуванні заходів тимчасового обмеження прав кривдника суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи»[ 6].

в) Неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення термінового заборонного припису. Положення ст.173-2 КУАП потребують «осучаснення» за рахунок інших діянь, враховуючи норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема, п.4 п.14, п.17 ч.1 ст.1 цього закону[ 3].

Наприклад, Пропозиція Європейської комісії щодо директиви щодо боротьби з насильством щодо жінок і домашнім насильством (08.03. 2022 р.) [7], « враховує явища, такі як кібернасильство щодо жінок, яке конкретно не розглядається Стамбульською конвенцією. Кібернасильство зростає через використання Інтернету та ІТ-інструментів. Часто це продовження насильства, якого жертви зазнали офлайн. Незважаючи на широку поширеність кібернасильства, регулювання на сьогоднішній день є дуже фрагментованим [8].

Також гостро постає потреба у прийняті концептуально нових нормативно-правових актів для підвищення ефективності діяльності суб'єктів запобігання та протидії домашньому насильству, якими будуть урегульовані певні питання, а саме : гарантування забезпечення функціонування Єдиного реєстру випадків вчинення домашнього насильства; розгляду повідомлень і заяв про вчинення домашнього насильства; взаємодії суб'єктів запобігання та протидії домашньому насильству; методики оцінки ризиків; застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству тощо.

2. Не зазначено, в чому саме полягало домашнє насильство - яка саме форма (форми) домашнього насильства мали місце (фізична, психологічна чи економічна) та у яких діях (бездіяльності) це проявилось.

Домашнє насильство є складним правовим феноменом, що виражається поєднанні кількох аспектів: фізичного, емоційного, економічного та сексуального. Притягнення до адміністратинлої відповідальності передбачає розповсюджується лише на фізичне, емоційне, економічне насилля. За змістом норми ст. 173-2 КУАП стає очевидним, що законодавець не передбачає адміністративну відповідальності за вчинення дій сексуального характеру. Так, проявами фізичного насилля, відповідно до п.17 ч.1. ст.1 Закону № 2229-VIII є штовхання, хапання, ляпасистусани, укуси, піки, кидання предметів у бік жертви, примус до алкоголю, насильницьке утримання в приміщенні тощо. Тобто, ця форма домашнього насильства включає незаподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані та вчинення інших правопорушень насильницького характеру. У розумінні статті 172-3 КУАП адміністративна відповідальність за психологічне насильство може бути застосована, якщо особа завдає психічного насильства у формі погрози, образи або переслідування.

Т.П. Мінка зазначає, що «поняття «переслідувати» може мати декілька значень, які можуть мати ознаки психологічного насильства: гнатися з метою захопити, знищити; відслідковувати з метою покарати; ходити невідступно, супроводжувати скрізь із певною метою; не давати спокою (про думки, почуття, відчуття); піддавати утискам, пригноблювати; забороняти щось, не дозволяти чогось [ 9, с. 99- 100].

Проявами психологічного насильства, відповідно п.14 ч.1. ст.1 Закону № 2229-VIII, є образи, крик, приниження, плітки, критика без підстав та у неприйнятній формі, заборона носити певний одяг, фарбуватися, заборона бачитись, спілкуватися з друзями, близькими, присоромлення, спонукання до провини, невневненості, страху, шантаж/погрози, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. В даному контексті є певні проблемні питання, а саме: ідентифікація дитини-очевидця домашнього насильства як потерпілою; обов'язковість призначення психологічної експертизи у справах, де дитина стала очевидцем домашнього насильства чи безпосередньо жертвою домашнього насильства та врахування її результатів. Закону № 2229-VIII закріплює концепцію, що дитина яка стала очевидцем домашнього насильства повинна бути визнана правоохоронними органами потерпілою від домашнього насильства [10, с.64]. Чіткі орієнтири у контексті ідентифікації дітей як потерпілих від домашнього насильства визначає Постанова Верховного Суду у справі № 753/19409/19 від 17 лютого 2021 року, у якій суд наголосив на важливості ідентифікації судом дітей, які стали свідками насильства, як постраждалих, навіть за відсутності такої ідентифікації з боку поліції. Невизначеність статусу дитини унеможливлює правильне застосування судом Закону № 2229-VIII, що жодним чином не захищає постраждалих осіб від домашнього насильства та дій кривдника [6]. У розумінні статті 172-3 КУАП, притягнення до адміністративної відповідальності за економічне насильство може мати місце, якщо воно містить позбавлення або обмеження майнових прав особи.

Деякі прояви економічного насильства можуть включати: позбавлення або обмеження можливості одного члена сім'ї користуватися і розпоряджатися грошовими коштами, які він заробив або які є спільною власністю; створення ситуацій, коли один член сім'ї змушений просити гроші на утримання сім'ї або на власні потреби, навіть якщо гроші є наявними; ненадання грошей на утримання дітей; дріб'язковий контроль за всіма витратами ...; демонстрація того, що домашня робота не має ніякої економічної цінності; позбавлення можливості користуватися особистим або спільним майном; пошкодження або знищення майна іншого члена сім'ї або спільного майна; примушування члена сім'ї виконувати тяжку, непосильну роботу. [ 9].

Що ж до проявів економічного насильства у контексті п. 4 ч.1. ст.1 Закону № 2229-VIII - ними є умисне позбавлення члена сім'ї житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які він має передбачене законом право, пошкодження, псування особистого майна, обмеження/позбавлення доступу до сімейного бюджету: повна звітність за витрачені гроші, відбирання всіх зароблених грошей, економічна експлуатація/рабство, заборона навчатись, заборона працювати, примушування до жебрацтва та інші правопорушення економічного характеру.

1. Не зазначено дату, час чи місце вчинення адміністративного правопорушення;

2. Не зазначено ПІБ, місце мешкання, інші анкетні дані особи, яка є потерпілою від цього адміністративного правопорушення та ступінь спорідненості з кривдником;

3. Відсутні копії документів, які підтверджують особу кривдника, потерпілої та ступінь спорідненості між ними;

4. Не зазначені свідки правопорушення;

5. Відсутні докази вчинення правопорушення;

6. Текст написаний нерозбірливо, внаслідок чого його неможливо прочитати.

А. Б. Блага, О. С. Тунтула, О. О. Кочемировська зазначають, що « неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, у перспективі може призвести до закриття судом провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, або провадження у справі підлягатиме закриттю із звільненням особи від адміністративної відповідальності» [ 11, с. 88].

II. Незабезпечення явки кривдника, що прит ягаєт ься до адмініст рат ивної відповідальності, до суду як підстава для повернення справи на доопрацювання. правовий адміністративний насильство дитина

Дійсно, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду, є підставою для повернення справи на доопрацювання. Також імперативами процесуального законодавства передбачені дії судді у випадках неявки особи, яка притягається до відповідальності, у судове засідання, зокрема необхідність застосування у встановленому порядку приводу. Відповідно ч. 1. ст. 141 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

III. Визнання судом домашнього насильства як малозначного діяння. Відповідно до ст. 22 КУпАП, у разі малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Але на рівні КУАП не визначено поняття малозначності вчиненого правопорушення, не закріплений виключний перелік діянь, які можуть вважатися малозначними, не міститься вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Усе це породжує правову невизначенність та обумовлює застосування при прийнятті судового рішення дискреційності про її застосування.

Аналізуючи судові рішення можливо визначити позицію суду стосовно малозначності діяння : притягнення до адміністративної відповідальності вперше; стан здоров'я кривдника; відсутність претензій до правопорушника з боку постраждалої особи; кривдник усунув негативні наслідки насильства;кривдник щиро по каявся та визнав свою вину або примирення з потерпілою особою; наявність вибачень перед потерпілою особою та відсутність претензій потерпілої особи; прохання потерпілої закрити справу; наявність певного соціального статусу та інше.

IV. З тексту постанов незрозуміло, на чому саме ґрунтується рішення судді (особливо щодо випадків психологічного насильства):

«...гр. ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство в родині, відносно дружини ОСОБА_2..., тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав, суду дав показання, що сварку зі своєю дружиною не вчиняв. Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що сварку її чоловік не вчиняв, претензій до нього не має. ...» [ 11, с. 92].

V. Затягування розгляду справ про притягнення кривдника до відповідальності, в наслідок чого закривається провадження у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

VI. Використання штрафів як основного виду стягнення за вчинення домашнього насильства.

Практика свідчить, що в переважній більшості випадків (до 85%) до правопорушників застосовується стягнення у вигляді штрафу[ 12].

Застосування стягнення у вигляді штрафу або відрахування частки з його заробітку має певні вади, які спонукають членів сім'ї приховати домашне насильство. Така ситуація обумовлена тим, що штраф, відрахування частки заробітку кривдника на пряму впливає на розмір сімейного бюджету, зменшуючи його. Загострюється ситуація і тим, що досить багато випадків насильства спостерігаються в сім'ях зі складними матеріальними умовами.

В. Миколаєць, Т. Мацелик, Н. Новицька зазначають, що « серед найпоширеніших видів, що застосовується у 70-80% справ за вчинення домашнього насильства є штраф. Застосування такого виду покарання є вкрай неефективним, в тому числі, зважаючи на розмір штрафу. ... Більш ефективними в даному разі могли б бути виправні та громадські роботи, які б сприяли перевихованню та виправленню кривдника, запобіганню повторного вчиненню домашнього насильства» [ 13, с. 65].

VII. Невеликий відсоток застосування заходів щодо протидії домашньому насильству передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наприклад, п. 4 ч.1 ст. 24 цього Закону, передбачає такий спеціальний захід щодо протидії домашньому насильству, як направлення кривдника на проходження програми для кривдників, із урахуванням вимог статті 28 Закону № 2229-VIII.

«Така практика судів є невиправдано низькою - лише в одній справі, серед досліджених, винну особу направили для проходження програми для кривдників до Центру соціальних служб. Широке застосування судами цього спеціального заходу сприятиме запобіганню повторного вчинення домашнього насильства та виправленню кривдника. [ 13, с. 65]. Особливо це буде актуальним після перемоги, у зв'язку із тим, що « згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, 20% населення, яке упродовж останніх 10 років проживає в постраждалих від військових конфліктів районах, має певну форму психічного розладу - від легкої депресії і тривожності до психозу, і майже кожна десята особа має психічний розлад помірного або тяжкого ступеня. Отже, ... прогнозуємо, що 15,7 млн осіб в Україні потребуватимуть психологічної допомоги, то 3,5 млн із них матимуть певний розлад психічного здоров'я, а 800 700 осіб матимуть психічний розлад помірного або тяжкого ступеня»[ 14].

Висновки

Домашнє насильство є глобальною проблемою, на вирішенні якої сфокусована увага законодавців, науковців та практичних працівників, як на міжнародному, так і на національному рівні. Правовий механізм застосування адміністративну відповідальність за домашнє насильство визначається положеннями ст.173-2 КУАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р., але викликами сьогодення є застосування нових концептуальних підходів до інституту адміністративної відповідальності для забезпечення адаптації до викликів сьогодення. Сучасний стан правового регулювання інституту адміністративної відповідальності потребує суттєвих змін, щоб відповідати вимогам сучасних реалій. Проте, це завдання вкрай складне і потребує глибокого та всебічного дослідження.

Література

1. Аналітичний звіт про стан виконання Національної стратегії у сфері прав людини у 2022 році. URL: https://minjust.gov.ua/files/general/2023/03/07/20230307203535-51.pdf (дата звернення: 20.05. 2023).

2. Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства: Указ Президента України № 398/2020, чинний, поточна редакція -- Прийняття від 21.09.2020 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/398/2020#Text (дата звернення: 23.05.2023).

3. Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнім насильством: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text (дата звернення: 20.05.2023).

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/80732-10#Text (дата звернення: 23.05.2023).

5. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Наказ- МВС України 06.11.2015 № 1376 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15#Text(дата звернення: 23.05.2023).

6. Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справам від 17 лютого 2021 року № 753/19409/19 провадження № 61-6763св20. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/95066934 (дата звернення: 23.05.2023).

7. Пропозиція Європейської комісії щодо директиви щодо боротьби з насильством щодо жінок і домашнім насильством від 08 березня 2022 року. URL: https://eur-lex.europa.eu/ legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52022PC0105 (дата звернення: 23.05.2023).

8. Сербин Р.А. Актуальні напрями удосконалення адміністративно-правовових заходів протидії домашньому насильству на основі зарубіжного досвіду. Юридичний науковий електронний журнал, 2023. № 2/2023 С. 566-570. URL: http://www.lsej.org.ua/2_2023/134.pdf (дата звернення: 23.05.2023).

9. Мінка Т.П. Протидія правопорушенням адміністративно-правовими, кримінально- правовими, кримінологічними, кримінально-процесуальними та криміналістичними засобами..Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2019. № 2. С.97-103. URL: https://visnik.dduvs.in.ua/wp-content/uploads/2019/11/2-19- ua/19.pdf (дата звернення: 23.05.2023).

10. Звіт за результатами моніторингу судової практики про вчинення домашнього насильства щодо дитини (стаття 173-2 КУпАП): вебсайт. URL: http://jurfem.com.ua/wp- content/uploads/2021/05/.pdf (дата звернення: 21.05.2023).

11. Актуальні проблеми протидії домашньому насильству : навчальний посібник / А. Б. Блага, О. С. Тунтула, О. О. Кочемировська ; за заг. ред. А. Б. Благої. Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2021. 208 с.

12. Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / Укладачі: Запорожцев А.В., Лабунь А.В., Заброда Д.Г., Басиста І.В., Дроздова І.В., Брижик В.О., Мусієнко О.М. Київ, 2012. 246 c. URL: https://www.osce.org/files/f/documents/8/1/93319.pdf (дата звернення: 23.05.2023).

13. Миколаєць В., Мацелик Т., Новицька Н. Адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства щодо дитини. Юридичний вісник, № 2022/2. С. 60-67. URL: http: //yurvisnyk.in.ua/v2_2022/8.pdf(дата звернення: 20.05.2023).

14. Сенько У. 90% українців мали прояви посттравматичного стресового розладу: результати дослідження. URL: https://lviv.media/society/zdorovia/52856-90-ukrantsiv-maly-proiavy- posttravmatychnoho-stresovoho-rozladu-rezultaty-doslidzhennia/ (дата звернення: 23.05.2023).

References

1. Analytical report on the state of implementation of the National Strategy in the field of human rights in 2022 [Analitychnyi zvit pro stan vykonannia Natsionalnoi stratehii u sferi prav liudyny u 2022 rotsi]. Retrieved from: https: //minjust.gov.ua/files/general/2023/03/07/ 20230307203535-51.pdf [in Ukrainian].

2. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro nevidkladni zakhody iz zapobihannia ta protydii domashnomu nasylstvu, nasylstvu za oznakoiu stati, zakhystu prav osib, yaki postrazhdaly vid takoho nasylstva [Pro nevidkladni zakhody iz zapobihannia ta protydii domashnomu anasylstvu, anasylstvu za osnakoiu stati, zakhystu prav osib, yaki postrazhdaly vid such anasylstva ] vid 21.09.2020 № 398/2020. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/398/2020#Text [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasyl stvu domashnim nasyl stvom [About preventing and countering domestic violence with domestic violence ] vid 07.12.2017 № 2229-VIII. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text [in Ukrainian].

4. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia [Code of Ukraine on administrative offenses ] vid 7 hrudnia 1984 roku № 8073-X. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/80732-10#Text [in Ukrainian].

5. Nakaz- MVS Ukrainy Pro zatverdzhennia Instruktsii z oformlennia materialiv pro administratyvni pravoporushennia v orhanakh politsii. [On the approval of the Instructions for processing materials on administrative offenses in police bodies ] vid 06.11.2015 № 1376.Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15#Text [in Ukrainian].

6. Postanova Verkhovnyi Sud u skladi kolehii suddiv Druhoi sudovoi palaty Kasatsiinoho tsyvilnoho sudu spravam vid 17 liutoho 2021 roku № 753/19409/19 provadzhennia № 61- 6763sv20. Retrieved from: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/95066934 [in Ukrainian].

7. Postanova Verkhovnyi Sud u skladi kolehii suddiv Druhoi sudovoi palaty Kasatsiinoho tsyvilnoho sudu spravam [European Commission proposal for a directive on combating violence against women and domestic violence ] vid 17 liutoho 2021 roku № 753/19409/19 provadzhennia № 61-6763sv20. Retrieved from: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri= CELEX%3A52022PC0105 [in Ukrainian].

8. Serbyn R.A. Aktualni napriamy udoskonalennia administratyvno-pravovovykh zakhodiv protydii domashnomu nasylstvu na osnovi zarubizhnoho dosvidu. [Gurrent directions for improving administrative and legal measures against domestic violence based on foreign experience]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal, 2023. № 2/2023 S. 566-570. Retrieved from: http://www.lsej.org.ua/2_2023/134.pdf [in Ukrainian].

9. Minka T.P. Protydiia pravoporushenniam administratyvno-pravovymy, kryminalno- pravovymy, kryminolohichnymy, kryminalno-protsesualnymy ta kryminalistychnymy zasobamy. [Description of measures of administrative and criminal coercion of counteraction to domestic violence]. NaukovyivisnykDnipropetrovskohoderzhavnohouniversytetu vnutrishnikhsprav. 2019. № 2. S.97-103. Retrieved from: https://visnik.dduvs.in.ua/wp-content/uploads/2019/11/2-19-ua/19.pdf [in Ukrainian].

10. Zvit za rezultatamy monitorynhu sudovoi praktyky pro vchynennia domashnoho nasylstva shchodo dytyny (stattia 173-2 KUpAP) [Report on the results of monitoring judicial practice on the perpetration of domestic violence against a child (Article 173-2) ]. Retrieved from: http://jurfem.com.ua/wp-content/uploads/2021/05/.pdf [in Ukrainian].

11. Blaha A. B., Tuntula O. S., Kochemyrovska O. O. Aktualni problemy protydii domashnomu nasylstvu [Actual problems of combating domestic violence ] : navchalnyi posibnyk za zah. red. A. B. Blahoi. Mykolaiv : Vyd-vo ChNU im. Petra Mohyly, 2021.208 s. [in Ukrainian].

12. Nasylstvo v simi ta diialnist orhaniv vnutrishnikh sprav shchodo yoho podo-lannia: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia kursantiv vyshchykh navchalnykh zakladiv MVS Ukrainy (2012) [Violence in the family and the activities of internal affairs bodies to overcome it: educational and methodological manual for cadets of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Retrieved from: https://www.osce.org/files/f/documents/ 8/1/93319.pdf [in Ukrainian].

13. Mykolaiets V., Matselyk T., Novytska N. Administratyvna vidpovidalnist za vchynennia domashnoho nasylstva shchodo dytyny [Administrative responsibility for committing domestic violence against a child] Yurydychnyi visnyk, № 2022/2. S. 60-67. Retrieved from: http://yurvisnyk.in.ua/ v2_2022/8.pdf [in Ukrainian].

14. Senko U. 90% ukraintsiv maly proiavy posttravmatychnoho stresovoho rozladu: rezultaty doslidzhennia [90% of Ukrainians had symptoms of post-traumatic stress disorder: research results ]. Retrieved from: https://lviv.media/society/zdorovia/52856-90-ukrantsiv-maly-proiavy-posttravmatychnoho- stresovoho-rozladu-rezultaty-doslidzhennia/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru