Інституційний аудит в системі публічного управління освітою України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Інституційний аудит в системі публічного управління освітою України

Петровський Петро Михайлович доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри публічного управління та публічної служби

Анотація

В умовах повномасштабної війни рф проти України перед публічним управлінням стоїть завдання збереження демократичних переваг власного розвитку та позитивного впливу на всі сфери соціуму, зокрема на освіту. Безсумнівна цінність останньої зумовлена тим, що школа є одним із базових соціальних інститутів, формує учасників майбутніх процесів і визначає перспективи і цінності суспільного розвитку.

Система публічного управління освітою складається із низки владних інституцій та самоврядних організацій, які виконують необхідні управлінські функції для забезпечення сталого розвитку. Особлива контролююча функція у цій системі належить інституційному аудиту, проведення якого регламентується Законом України «Про освіту» та Наказом Міністерства освіти і науки України від 09.01. 2019 р. «Про затвердження порядку проведення інституційного аудиту закладів середньої освіти».

Специфіку і значення інституційного аудиту в системі публічного управління освітою розкрито на основі розрізнення змісту базових понять «інституція» та «інститут». Підкреслено, що навчальний заклад є складовою частиною соціального інституту і його оцінка засобами інституційного аудиту має враховувати тенденції розвитку суспільства і брати їх за основу визначення контенту навчання. Тим самим розширюються рамки інституційного аудиту освіти - він стає не тільки внутрішнім, чисто освітянським і фіксованим в рамках існуючих управлінських інституцій, а набуває значення загально соціальної, публічної форми контролю.

Таким чином, здійснений науковий аналіз розкриває особливості проведення інституційного аудиту середньої освіти, важливість його контролюючої функції для подальшого розвитку навчальних закладів. Обґрунтовано положення про школу як соціальний інститут, що вимагає від інституційного аудиту додаткового наукового дослідження і врахування в процесі впровадження публічно-управлінських інновацій. Відповідно інституційний аудит освіти має трактуватися і використовуватися як складова системи публічного управління та акцентувати увагу на визначенні перспектив демократичного і гуманістичного розвитку суспільства та освіти.

Ключові слова: інституційний аудит, освіта, публічне управління, система публічного управління, публічне управління освітою, інституція, соціальний інститут.

Abstract

Petrovskyi Petro Mykhailovych Doctor of Public Administration, Professor, Head of the Department of Public Administration and Public Service, Lviv Polytechnic National University

INSTITUTIONAL AUDIT IN THE SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE EDUCATIONAL SPHERE IN UKRAINE

Keywords: institutional audit, education, public administration, public administration system, public administration in the education sphere, institution, social institution.

Вступ

Постановка проблеми. Смертоносні атаки рашизму на Україну сіють смерть і руйнування, загрожують всім соціально-економічного сферам суспільства. Вони спрямовані також на знищення цивілізаційних досягнень в освіті, науці, культурі та демократичних підвалин українського соціуму. За таких умов перед публічним управлінням стоїть завдання збереження демократичних переваг власного розвитку та позитивного впливу на всі сфери соціуму, зокрема на освіту. Важливість останньої є безсумнівною, оскільки школа як один із базових соціальних інститутів, виконую функцію формування учасників майбутніх процесів і визначення перспектив подальшого розвитку суспільства.

Система публічного управління освітою складається із низки владних інституцій та самоврядних організацій, які виконують необхідні управлінські функції для забезпечення сталого розвитку галузі. Особлива контролююча функція у цій системі належить інституційному аудиту. Проте його значення і грані співвіднесення із системою публічного управління далеко не завжди визначені. Досить часто функції інституційного аудиту зводяться до фінансової та нормативної перевірки діяльності навчального закладу, що звужує його потенційні можливості.

З огляду на все сказане, існує необхідність більш глибоко розкрити сутність інституційного аудиту освіти як складової публічного управління та окреслити перспективи оптимізації його впливу як чинника розвитку освітнього процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблематики пропонованої теми необхідно структурувати за декількома рубриками, зокрема: розкриття змісту системи публічного управління освітою здійснювали Бєлова І. О. [1], Грабовенко Н. В. [2], Козарь Т. П. [3] та інші науковці; визначення особливостей інституційного аудиту в порівнянні з іншими формами державного і публічного контролю сформульовано Лікарчуком І. [4], Красівським О. Я. та Форкуцою О. А. [5]; офіційний статус інституційного аудиту освіти зафіксовано в нормативно-правових документах [6, 7, 8]. Також у багатьох працях теоретичного та практичного змісту розкриваються питання забезпечення якості освітнього процесу та визначення сфери освіти як соціального інституту. Водночас варто констатувати, що необхідність розвитку освітнього процесу і наповнення його достовірною інформацією та глибоким демократичним і гуманістичним змістом стає особливо актуальним в умовах війни і вимагає подальшого розширення ролі публічного управління, що також стосується інституційного аудиту.

Мета статті визначається як розкриття ролі інституційного аудиту в системі публічного управління освітою та обґрунтування необхідності розширення його значення з огляду на значущість школи як соціального інституту.

Виклад основного матеріалу

Наше сьогодення характеризується складним поєднанням різнопланових подій і процесів. Започаткований процес розвитку демократичних форм врядування, зокрема проведення реформи децентралізації, що сприяє відкритості і прозорості публічної сфери, насиченості інформаційного простору, розширенню кола активних учасників соціальних процесів. Публічне управління суспільством все більш повно виконує своє соціальне призначення - бути чинником інноваційних змін, забезпечувати сталий розвиток всіх сфер життєдіяльності. Попри руйнівні наслідки війн з боку рф, демократичні досягнення України мають безумовний характер, а сфера публічності набуває все більш розвинутих форм. Своєю чергою публічне управління розширює свій вплив на суспільство, охоплює всю його сукупність як цілісність або як систему. Система публічного управління розглядається з позицій декількох наукових підходів, зокрема:

- Структурного, де її визначають як сукупність інституцій державної влади, місцевого самоврядування та самоврядних громадських організацій із нормативно визначеними компетенціями;

- Функціонального, коли акцент робиться на виконання основних управлінських функцій - інформаційно-аналітичного забезпечення, прийняття управлінського рішення, організація виконання прийнятого рішення та контроль досягнутих результатів;

- Загально соціальний підхід, з позиції якого цілісність публічного управління розглядається як елемент соціальної системи, який у значній мірі зумовлений природою ширшої системи [9, с. 58].

Логічно стверджувати, що на інституційний аудит освіти як окрему конкретизовану форму публічного управління поширюються всі три вказані підходи і їх необхідно використовувати як методологічну канву дослідження нашої теми. публічний освіта інституційний аудит

Розкриття специфіки і значення інституційного аудиту в системі публічного управління освітою включає прояснення змісту використовуваних термінів. Насамперед мова йде про уточнення терміну «інституційний аудит», зокрема про характеристику інституційність, яка прямо зв'язана із відомою концепцією інституціоналізму. Класичним представником останньої є М. Вебер з його теорією провідного значення для управління організаційних (бюрократичних) структур. Первинним тут є термін інституція - окремий орган управління або їх сукупність, що забезпечують функціонування певних процесів у рамках узгодженості із нормативно-правовими імперативами. Отже, поняття “інституція” (від англ. institution) визначає сукупність узаконених (легальних) установ і організацій загальнодержавного, регіонального та місцевого рівня.

Водночас із цим широкого використання набув термін «інститут», що, на відміну від «інституції», має ширше значення та відноситься до соціальних (а не управлінських) структур. Можна стверджувати, що соціальний інститут (від лат. institutum, англ. institute - усталеність, влаштованість) - це особливий елемент соціальної структури, що за допомогою загальновизнаних цінностей, норм і правил організовує і впорядковує життя суспільства. У науковій літературі прийнято розрізняти економічні, юридичні, культурні та інші інститути. Більш виправданою є точка зору про цілісні соціальні інститути, з їх економічною та правовою складовою. Прикладом може бути інститут успадкування, що має і економічний, і юридичний, і моральний аспекти.

Традиційно до соціальних інститутів зараховують також сім'ю, мораль, церкву, школу, науку та деякі інші. Кожен соціальний інститут має надіндивідуальний характер, свою особливу системну якість, що складається із цілей, цінностей, норм, правил, зразків діяльності та поведінки. Особливе значення всіх соціальних інститутів, і школи в тому числі, полягає у виконанні регулятивної функції, що спирається на особистісно-психологічні, моральні та правові засоби впливу на кожного представника соціуму. Вплив соціального інституту на життєдіяльність суспільства забезпечується його вкоріненістю в базові відносини людей, які можна структурувати як:

- моральність - неформальні обмеження, що спираються на вплив громадської думки (традиції, звички, довіра, добровільно прийняті норми поведінки тощо),

- право - офіційно (легально) закріплені норми та правила поведінки (чинні норми конституції, юридичні закони);

- правові механізми забезпечення дотримання усталених правил (контроль та примус з боку органів охорони правопорядку).

Тим самим соціальний інститут виконує такі функції як інтеграція людської спільноти через уніфікацію поведінки; формування типових потреб та способів їх задоволення; забезпечення стабільності існування певної соціальної ідентичності та суспільства в цілому; встановлення способів вирішення життєвих проблем і розв'язання можливих конфліктів; соціалізації через впорядкування статусів і ролей окремих осіб в суспільстві; орієнтація на певний тип самоідентифікації особи, формування їх особистої ціннісної ієрархії та відповідної мотивації діяльності.

У контексті нашого розгляду важливо зафіксувати школу або систему освіти як соціальний інститут, що виконує надважливу функцію адаптації окремої особи до загальноприйнятих у соціумі норм і правил співіснування. Відповідно все сказане щодо соціальних інститутів в цілому закономірно поширюється на школу та набуває особливого значення в процесі її розгляду як об'єкта управлінського впливу та контролю.

Таким чином, в суспільстві, як правило, водночас функціонують і соціальні інститути, і владні інституції, а також відбувається їх паралельне становлення та взаємодія. Тому важливо підкреслити, що інституційний аудит освіти необхідно розуміти, як аудит соціального інституту, що не зводиться до окремого закладу освіти, а глибоко вкорінений у практику суспільних відносин. А його аудит здійснюється офіційно визнаними засобами відповідних управлінських структур.

Отже, необхідно констатувати, що зміст поняття «інституційний аудит освіти» можна визначати подвійним (дуальним) чином:

- за суб'єктом проведення аудиту, як здійснювана управлінськими інституціями системна перевірка закладів освіти;

- за об'єктом - стан функціонування школи і його відповідність офіційно прийнятим стандартам у галузі освіти.

Прийняття до уваги двох вказаних аспектів з необхідністю визначає сферу освіти як соціальний інститут із відповідними наслідками. У контексті розгляду інституційного аудиту це означає, що освіта є вкоріненою у систему соціальних відносин і потребує відповідного багатогранного інструментарію свого дослідження. Тим самим розширюються рамки інституційного аудиту - він стає не тільки внутрішнім, чисто освітянським і фіксованим в рамках існуючих управлінських структур і підходів. Справжній змістовний аудит освіти як соціального інституту має враховувати тенденції розвитку суспільства і проєктувати їх на визначення контенту навчання. Тільки дотримання цієї вимоги дозволяє забезпечити перспективну соціалізацію учня. Такий підхід вимагає визначення і врахування параметрів розвитку суспільства, наукового обґрунтування пропонованих інституційним аудитом модернізацій сфери освіти. Тому інституційний аудит не може бути обмеженим чисто функціональним підходом в рамках апробованих однозначних показників чи досягнень. Динамічна природа сфери освіти зумовлює постійне звернення до висновків наукових експертів, урахування рекомендацій зацікавлених сторін (батьківських комітетів, роботодавців, соціологів та ін.). І тому інституційний аудит освіти має доповнюватися чи органічно включати громадських контроль і відповідати демократичним і гуманістичним трендам розвитку суспільства.

Розкриттю особливостей інституційного аудиту освіти має передувати визначення сутності аудиту взагалі як важливого напряму здійснення контрольної функції публічного управління. До існуючих форм контролю насамперед належать: фінансовий облік і аудит, звітність управлінських структур та посадових осіб, робота різних комісій і комітетів, здійснювані експертизи та перевірки тощо. На сьогодні достатньо практикованих є також адміністративний, соціальний, HR та гуманітарний аудит.

Тому аналіз особливостей здійснення інституційного аудиту має бути проведений в рамках порівняння його з іншими подібними підходами. Змістовно близькою до аудиту є експертиза, оскільки вона покликана встановлювати об'єктивні параметри подій і речей. Як правило експертиза стосується вже здійсненого, опосередкованого попередньою практикою управління, реального процесу. А її методологічний інструментарій відтворює попередньо задані параметри функціонування об'єкту перевірки. Своєю чергою аудит передбачає розкриття не тільки реально існуючого стану, його відповідності прийнятим стандартам і нормам, але й наявні ресурси вдосконалення та особливості їх застосування. Така інноваційна спрямованість аудиту доповнюється його виходом за існуючі методологічні канони, відкриває нові горизонти теоретичних і практичних модернізацій.

Багатоманітність видів аудиту породжує неоднозначність у трактування його змісту і практичного значення. При цьому неоднозначність, як правило, стосується об'єктів до яких застосовується аудит. Так, традиційно аудит визначається як вид фінансового контролю, або як “перевірка бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання” [10]. Також його застосування поширюється на функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування для здійснення незалежного контролю та неупередженої оцінки економічних аспектів їх діяльності.

Для обґрунтування ролі і значення інституційного аудиту освіти як складової публічного управління необхідно також спів ставити його із адміністративним аудитом, який об'єктом свого проведення визначає адміністративну діяльність. В аудиті вона розкривається за конкретними напрямками: мета, причини, роль, суб'єкт, об'єкт, зв'язок з наукою тощо [11, с. 18-21]. Так, шведські автори стверджують, що метою адміністративного аудиту є “дослідження того, чи урядові міністерства “роблять те, що потрібно” і роблять це “в правильний і найдешевший спосіб” [12, с. 17]. Відповідно, роль цього виду аудиту вбачається у здійсненні контрольної, дорадчої та рекомендаційної функцій. Тим самим адміністративний аудит відрізняється від фінансового аудиту, аудиту донорських проектів, сертифікаційного аудиту та має багато спільних характеристик із інституційним аудитом.

Отже, вся вказана багатоманітність форм проведення аудиту не може бути зведена до контролю за економічною діяльністю з чітко фіксованими кількісними показниками. При цьому його функція не вичерпується встановленням і фіксацією параметрів існуючого стану речей. Сутнісною ознакою аудит є його спрямованість на майбутні форми діяльності, розкриття наявних ресурси оптимізації об'єктів управління та застосування інноваційних технологій розвитку.

Із урахуванням висловлених теоретичних положень варто звернутися до нормативно-правового визначення статусу та порядку проведення інституційного аудиту. Так, у статті 45 Закону України «Про освіту» інституційний аудит визначається як «комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток» [13]. Важливість інституційного аудиту підкреслюється і в Законі України «Про загальну середню освіту».

Спеціальним підзаконним актом, що визначає особливості проведення інституційного аудиту є Наказ Міністерства освіти і науки України від 09.01.2019 р. «Про затвердження порядку проведення інституційного аудиту закладів середньої освіти», в якому визначено цілі й механізми здійснення контролюючої функції публічного управління у сфері освіти.

До основних положень цього документу, що фіксують порядок проведення інституційного аудиту, необхідно віднести наступні пункти:

- суб'єктом його здійснення є «Державна служба якості освіти України, її територіальні органи в межах своїх повноважень»;

- об'єкт визначений як «внутрішня система забезпечення якості освіти» окремим навчальним закладом;

- метою є «оцінювання якості освітньої діяльності та вироблення рекомендацій щодо» вдосконалення освітнього процесу;

- результати проведення інституційного аудиту класифікуються як: акт перевірки, аналітична довідка, висновок про якість освітньої діяльності закладу освіти, звіт про проведення інституційного аудиту, а також опитувальний аркуш і анкета оцінювання роботи експертної групи.

У Наказі також послідовно прописані процедурні моменти проведення адміністративного аудиту, правила формування експертної групи, кваліфікаційні вимоги до її членів тощо.

У контексті забезпечення публічності проведення інституційного аудиту необхідно відмітити положення Наказу, за яким до нього «можуть залучатися представники громадськості у порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Безпосередньо до теми інституційного аудиту може відноситися лише ст. 20 цього закону «Громадський захист прав суб'єктів господарювання», де йдеться про те, що під час здійснення «заходів державного нагляду (контролю)» «громадські об'єднання в особі їх уповноважених представників мають право здійснювати захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання», а «органи державного нагляду (контролю) зобов'язані розглядати звернення громадських об'єднань»[14].

Обґрунтованість прописаних у вказаному Наказі критеріїв оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти та внутрішньої системи забезпечення якості освіти не викликає сумнівів, оскільки визначені напрями та вимоги до їх організації належним чином структуровані, а самі критерії чітко й однозначно прописані. Так, до напрямів оцінювання внутрішньої системи забезпечення якості освіти навчальним закладом віднесені:

- освітнє середовище;

- система оцінювання здобувачів освіти;

- педагогічна діяльність працівників освіти;

- управлінські процеси закладу освіти.

Важливо також зафіксувати, що «за результатами проведення інституційного аудиту надаються висновки про якість освітньої діяльності закладу освіти, внутрішню систему забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти» [15, ст. 45].

Можна констатувати, що об'єктом інституційного аудиту є галузь освіти та система забезпечення її якісного функціонування на різних рівнях, включно із окремими навчальними закладами. Ця система складається із таких інституцій як Міністерство освіти і науки України, Український центр оцінювання якості освіти, Державна служба якості освіти України та їх спеціальних регіональних відділень. Вони визначають критерії, правила й стандарти якісної освіти та впроваджують їх за допомогою необхідних механізмів, інструментів і заходів у навчальний процес. Завдання інституційного аудиту полягає в оцінюванні рівня управлінського впливу на забезпечення якості освіти та її науково-методичних, матеріально-технічних, фінансових і людських ресурсів.

Концептуальною основою розуміння соціальної цінності інституційного аудиту освіти служить положення про те, що будь-яка демократична довготривала політика та її управлінське втілення повинні розроблятися в рамках безособових інституцій, без особистісного втручання та забезпечувати практичне втілення науково обґрунтованих рішень і розвиток суспільства. Відповідно до цього інституційний аудит має здійснюватися із дотримання чинних законів, бути демократично транспарентним, тобто відкритим, прозорим і зрозумілим для більшості громадян.

У рамках досліджуваної теми важливо також підкреслити, що інституційний аудит освіти як соціального інституту є необхідною складовою публічного управління та має забезпечувати:

- належний рівень легітимного її існування,

- відтворення та підсилення основних тенденцій розвитку суспільства та його соціальних інститутів;

- координацію змінних параметрів, стандартів і завдань як навчального процесу, так і засобів управління закладами освіти;

- здійснення детермінуючого впливу на всіх учасників освітнього процесу з метою формування високих стандартів цивілізаційних цінностей - науково-критичного мислення, правової культури, пошанування національних традицій та гідності й свободи особи.

Висновки

На основі здійсненого наукового аналізу розкрито особливості проведення інституційного аудиту середньої освіти, важливість його контролюючої функції для подальшого розвитку навчальних закладів. Розглянуто зміст основних нормативно-правових документів (Закон України «Про освіту» та Наказ Міністерства освіти і науки України від 09.01. 2019 р. «Про затвердження порядку проведення інституційного аудиту закладів середньої освіти»), що регламентують здійснення цього виду контролю діяльності навчальних закладів. Визначено зміст понять «інституція» та «інститут» як базових для розуміння значення інституційного аудиту освіти. Підкреслено, що заклад освіти водночас є публічною інституцією і складовою частиною соціального інституту. Відповідно його оцінка засобами інституційного аудиту має враховувати тенденції розвитку суспільства і брати їх за основу визначення контенту навчання. У цьому контексті обґрунтований висновок, що інституційний аудит, як внутрішньо освітянська, здійснювана в рамках існуючих управлінських інституцій та їх повноважень функція контролю, має розширити своє публічно-управлінське призначення та доповнитися врахуванням тенденцій загально соціального розвитку.

Із змісту статті випливають пропозиції про необхідність розглядати школу як соціальний інститут, що вкорінений у суспільні відносини і вимагає наукового дослідження і врахування в процесі впровадження публічно-управлінських інновацій. Відповідно проведення інституційного аудиту освіти як складової системи публічного управління має здійснюватися із урахуванням всіх функцій останньої та акцентувати увагу на визначенні перспектив демократичного і гуманістичного розвитку суспільства та освіти.

Література

1. Белова Л.О. Стан і проблеми здійснення управління якістю освіти та освітньої діяльності в Україні: експертне оцінювання / Л.О. Бєлова, В.Г. Бульба, О.В. Поступна // Теорія та практика державного управління. - 2018. - Вип. 2. - С. 8-17.

2. Грабовенко Н.В. Людиноцентристські пріоритети державного управління якістю освіти / Н.В. Грабовенко // Аспекти публічного управління. - 2019. - Т. 7, № 8. - С. 13-19.

3. Козарь Т.П. Муніципальна система управління якістю освіти у сфері розподілу повноважень / Т.П. Козарь // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. - 2017. - Т. 28(67), № 2. - С. 43-48.

4. Лікарчук І. Інституційний аудит у школах потрібний [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://osvita.ua/blogs/69942/.

5. Красівський О.Я., Форкуца О.А. Інституційний аудит як інструмент забезпечення якості шкільної освіти // Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. - 2021. - Вип. 1. - С. 26-31.

6. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada .gov.ua//l aws/ show/ 2145-19.

7. Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-14.

8. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження порядку проведення інституційного аудиту закладів середньої освіти» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z0250-19#Text.

9. Публічне управління в Україні: проблеми та перспективи розвитку: монографія / за заг. ред. чл.-кор. НАН України, д. е. н., проф. В. С. Загорського, проф. П. М. Петровського. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2021. - 256 с.

10. Закон України «Про аудиторську діяльність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3125-12#Text.

11. Аудит адміністративної діяльності: теорія та практика / пер. з англ. В. Шульга. - К.: Основи, 2000. - 190 с.

12. Аудит адміністративної діяльності: теорія та практика / пер. з англ. В. Шульга. - К.: Основи, 2000. - 190 с.

13. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua//laws/show/2145-19.

14. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/877-16#Text.

15. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua//laws/ show/ 2145-19.

References

1. Bielova, L.O., Bulba, V.H., Postupna, O.V. (2018). Stan i problemy zdiisnennia upravlinnia yakistiu osvity ta osvitnoi diialnosti v Ukraini: ekspertne otsiniuvannia [The state and problems of quality management of education and educational activities in Ukraine: expert evaluation]. Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia - Theory and Practice of Public Administration, 2, 8-17 [in Ukrainian].

2. Hrabovenko, N.V. (2019). Liudynotsentrystski priorytety derzhavnoho upravlinnia yakistiu osvity [Human-centered priorities of public administration in the education quality] Aspekty publichnoho upravlinnia - Aspects of Public Administration, 7 (8), 13-19 [in Ukrainian].

3. Kozar, T.P. (2017). Munitsypalna systema upravlinnia yakistiu osvity u sferi rozpodilu povnovazhen [Municipal system of education quality management in the field of authority distribution]. Vcheni zapysky Tavriiskoho natsionalnoho universytetu imeni V. I. Vernadskoho - Scientific notes of V.I. Vernadsky Taurida National University, 2 (28(67)), 43-48 [in Ukrainian].

4. Likarchuk, I. Instytutsiinyi audyt u shkolakh potribnyi [Institutional audits in schools are needed]. osvita.ua. Retrieved from: http://osvita.ua/blogs/69942/ [in Ukrainian].

5. Krasivskyi, O.Ya., Forkutsa, O.A. (2021). Instytutsiinyi audyt yak instrument zabezpechennia yakosti shkilnoi osvity [Institutional audit as a tool for ensuring the quality of school education]. Dniprovskyi naukovyi chasopys publichnoho upravlinnia, psykholohii, prava, - Dnipro scientific journal of Public Administration, Psychology, Law, 1, 26-31 [in Ukrainian].

6. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [The Law of Ukraine «On Education»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua//laws/show/2145-19 [in Ukrainian].

7. Zakon Ukrainy «Pro zahalnu seredniu osvitu» [The Law of Ukraine «On General Secondary Education»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 651-14 [in Ukrainian].

8. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy «Pro zatverdzhennia poriadku provedennia instytutsiinoho audytu zakladiv zahalnoi serednoi osvity» [The Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine «On Approval of the Procedure for Conducting Institutional Audit of Secondary Education Institutions»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0250-19#Text [in Ukrainian].

9. Zahorskyi, V.S., & Petrovskyi, P.M. (Ed.) (2021). Publichne upravlinnia v Ukraini: problemy ta perspektyvy rozvytku [Public administration in Ukraine: problems and prospects of development]. Lviv: LRIDU NADU [in Ukrainian].

10. Zakon Ukrainy «Pro audytorsku diialnist» [The Law of Ukraine «On Auditing»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3125-12#Text [in Ukrainian].

11. Audyt administratyvnoi diialnosti: teoriia ta praktyka [Audit of administrative activities: theory and practice]. (2000). (V. Shulha, Trans). Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

12. Audyt administratyvnoi diialnosti: teoriia ta praktyka [Audit of administrative activities: theory and practice]. (2000). (V. Shulha, Trans). Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

13. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [The Law of Ukraine «On Education»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua//laws/show/2145-19 [in Ukrainian].

14. Zakon Ukrainy «Pro osnovni zasady derzhavnoho nahliadu (kontroliu) u sferi hospodarskoi diialnosti» [The Law of Ukraine «On Fundamentals of State Supervision (Control) in the Sphere of Economic Activity»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16#Text [in Ukrainian].

15. Zakon Ukrainy «Pro osvitu» [The Law of Ukraine «On education»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua//laws/show/2145-19 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru