Категоріальний ряд основних понять механізмів взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі публічного адміністрування держави: зарубіжна наукова думка

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний авіаційний університет

Категоріальний ряд основних понять механізмів взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі публічного адміністрування держави: зарубіжна наукова думка

Марченко Р.В., докторант



Анотація

Відмічено, що демократизація суспільних відносин безпосередньо залежить від ступеню розвитку існуючих інститутів громадянського суспільства, ефективної координації діяльності усіх органів публічної влади, можливості отримання альтернативної інформації від незалежних засобів масової інформації. Зазначено, що суспільство можна охарактеризувати як сукупність зв'язків та відносин між індивідами, що історично формуються у процесі їх спільної культурної та економічної діяльностей та являє собою специфічний продукт взаємодії людей.

Доведено, що більшість науковців Західної Європи принцип відкритості у діяльності представників органів публічної влади розглядають крізь призму концепції належного врядування.

Акцентовано увагу на ключових складових принципу відкритості, а саме:

- вільний доступ громадян до публічної інформації у процесі підготовки управлінських рішень;

- право представників органів публічної влади на обмін інформаційними матеріалами з представниками засобів масової інформації у процесі прийняття та реалізації рішень.

Вільний доступ до інформації інтерпретовано як окремий принцип прозорості. З іншого боку, обмін інформацією між мас-медіа та представниками влади охоплює безліч різних форм співробітництва, на чому слід зосередити увагу та більш ґрунтовно дослідити.

Досліджено, що принцип прозорості у діяльності представників органів публічної влади можна розуміти як постійне забезпечення ефективного та відкритого діалогу представників влади з громадським сектором на всіх етапах прийняття управлінських рішень з метою їх коригування відповідно до потреб громадян, а, також, як процес забезпечення населенню повного доступу (окрім засекречених даних) до точної та правдивої інформації щодо роботи посадових осіб органів публічної влади різних рівнів згідно норм чинного законодавства.

Ключові слова: механізми державного управління, діалог представників влади з громадським сектором, принцип прозорості, розвиток інформатизаційних процесів, право на отримання вільного та своєчасного доступу до інформаційних матеріалів.



Annotation

Categorical number of basic concepts of interaction mechanisms of public government bodies and mass media in the state public administration system: foreign scientific opinion

Marchenko R.V., Ph.D. graduate, National Aviation University

It was noted that the democratization of social relations directly depends on the degree of development of existing institutions of civil society, effective coordination of the activities of all public authorities, and the possibility of obtaining alternative information from independent mass media. It is noted that society can be characterized as a set of connections and relations between individuals, historically formed in the process of their joint cultural and economic activities and is a specific product of human interaction.

It has been proven that the majority of scientists in Western Europe consider the principle of openness in the activities of representatives of public authorities through the prism of the concept of good governance.

Attention is focused on the key components of the principle of openness, namely:

- free access of citizens to public information in the process of preparing management decisions;

- the right of representatives of public authorities to exchange information materials with representatives of mass media in the process of making and implementing decisions.

Free access to information is interpreted as a separate principle of transparency. On the other hand, the exchange of information between the mass media and representatives of the authorities covers many different forms of cooperation, which should be focused on and investigated more thoroughly.

It has been studied that the principle of transparency in the activities of representatives of public authorities can be understood as the constant provision of effective and open dialogue between representatives of authorities and the public sector at all stages of making management decisions in order to adjust them in accordance with the needs of citizens, and also as a process of providing the population with full access (except for classified data) to accurate and truthful information about the work of officials of public authorities at various levels in accordance with the norms of current legislation.

Keywords: mechanisms of state administration, dialogue between government representatives and the public sector, the principle of transparency, the development of informatization processes, the right to free and timely access to information materials.



Постановка проблеми

Останніми роками, спостерігається тенденція щодо фундаменталізації досліджень у науковій літературі з публічного адміністрування саме з питань взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації. Це доводить той факт, що роль засобів масової інформації у забезпеченні відкритості та прозорості у діяльності органів публічної влади значно підвищилась, у порівнянні з попередніми роками.

На сьогоднішній день, за рахунок активної роботи засобів масової інформації громадяни будь-якої держави отримують інформаційні матеріали, що відображають реальності суспільства, реальності соціального, економічного, духовного життя. Тож, цілком логічно, що засоби масової інформації під конкретним кутом зору можуть стати ефективним інструментом маніпуляції населенням. У такому ракурсі, діяльність органів публічної влади має бути спрямована на всебічну підтримку засобів масової інформації з метою об'єктивного висвітлення існуючих суспільних проблем, розвитку волонтерської діяльності та різноманітних громадських ініціатив, а, також, активної участі населення у процесах реалізації державної політики [1].

Проведені у світі наукові дослідження та досвід розвинених країн з питань розвитку демократичного суспільства вказують на прямий зв'язок між діяльністю засобів масової інформації та процесами демократизації суспільно- владних відносин. Таку тенденцію можна спостерігати і на українських теренах: так, формуються альтернативні канали отримання інформаційних даних та проходить модернізація основних напрямів діяльності держави з розвитку інформаційної сфери.

Слід зазначити, що демократизація суспільних відносин безпосередньо залежить, також, і від ступеню розвитку існуючих інститутів громадянського суспільства, і від ефективної координації діяльності усіх органів публічної влади, і від можливості отримання альтернативної інформації від незалежних засобів масової інформації [1].

Саме тому, питання взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації стають актуальними в процесі соціальної трансформації України, особливо у воєнний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто вказати на той факт, що велика кількість зарубіжних авторів присвятили свою увагу дослідженню основних аспектів комунікативної політики держави та діяльності органів публічної влади у даній сфері. К. Вегріч та М. Лодж у власному науковому доробку розкривають сукупність неієрархічних методів управління та зосереджують увагу на використанні переговорів, посередництва та спільного виробництва державних послуг для громадян [2]. У такому контексті, П. Іосифідіс визначає ключові питання процесів реалізації державою інформаційної політики крізь призму нових напрямів її розвитку з метою оптимізації роботи системи органів публічної влади [3] .

З наукової позиції М. Дітлевсен та П. Кастберг, інформаційна політика держави знаходить свій прояв у ракурсі застосування принципу корпоративного спілкування у межах державного сектору [4]. П. Джон провів ґрунтовний аналіз ключових аспектів прозорості у діяльності органів публічної влади, зокрема, пасивної та активної її фаз, а, також, узгодження процесів надання інформаційних відомостей різноманітними комунікаційними каналами згідно із законодавством [5].

Т. Шилеманс та С. Якобс концентрують свою увагу на ролі засобів масової інформації та їх безпосередній участі у публічних комунікаціях. До того ж, автори розкривають основні питання виконання інтегративної функції засобів масової інформації у процесах взаємодії органів публічної влади та громадського сектору [6].

Мета статті - розкрити категоріальний ряд основних понять механізмів взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації у системі публічного адміністрування держави, що представлений у зарубіжній науковій думці на сьогоднішній день

Виклад основного матеріалу

Ключовим поняттям для розкриття сутності та розуміння змісту механізмів взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації можна назвати поняття «механізм».

Енциклопедичне визначення поняття «механізм», за редакцією О. Мельничука, виглядає наступним чином: сукупність рухомих деталей, або інших складових, що функціонує з метою перетворення, або передачі, руху [7].

На мій погляд, механізм виступає як система пристроїв, що здійснюють перетворення рухів одного суб'єкта на рухи іншого. Також, механізм слід розуміти як спосіб поєднання рухів за рахунок трансформації та передачі взаємовпливу окремих складових системи.

З наукової точки зору Б. Введенського, механізм можна розуміти як комплекс штучно створених складових системи, що рухомо між собою сполучені та продукують різноманітні дії [8].

Дане визначення дещо неповне та не розкриває увесь зміст поняття «механізм», тож пропонуємо сформувати наступне тлумачення: пристрій, що за допомогою комплексу деталей та ланок здійснює перетворення, або передачу, руху.

Проаналізувавши вищевказані визначення поняття «механізм», можна вивести узагальнене визначення наступним чином: система тіл, що, за умови використання спеціальних засобів та інструментів, функціонує в активному взаємозв'язку задля підвищення рівня ефективності діяльності.

Далі, пропонується розглянути варіації визначення поняття «суспільство», що, наразі, поширені у світовій науковій думці.

Трактуючи Н. Смелзера, суспільство визначається як об'єднання, чи сукупність, індивідів, які узагальнені спільним географічним розташуванням, національною (соціокультурною) ідентичністю та колективно підпорядковані законодавчій системі [9].

Досить вдале, на мій погляд, визначення автора. Лише можна додати наступне: суспільство - це сукупність індивідів, об'єднаних не тільки спільною територією, а й державним устроєм, його загальними цілями.

У свою чергу, для В. Парето суспільство виступає у якості системи, яка перебуває у стані відносної рівноваги, яка постійно відновлюється та порушується. На думку автора, усі складові системи під назвою «суспільство» механічно впливають одна на одну та досить тісно взаємопов'язані [9].

Досить оригінальна думка автора, на мій погляд, та не можна погодитись з нею, адже, суспільство слід розглядати як сукупність індивідів, яка за певного організаційного алгоритму функціонує на конкретній території, за умови підтримки політичних, культурних та економічних взаємовідносин.

Досить вузько та однобічно, на мій погляд, розкриває сутність категорії «суспільство» М. Вебер - процес взаємодії індивідів та сукупності зв'язків між ними. Автор ототожнює суспільство з продуктом соціальних дій людей, що направлені на інших людей [10].

Можна зауважити, що суспільство, на мою думку, виступає як сукупність людських істот, яка за основу свого існування бере певний порядок, має спільні звичаї та правила у різноманітних сферах життя тощо.

Тож, можна зробити проміжні висновки про те, що суспільство можна охарактеризувати як сукупність зв'язків та відносин між індивідами, що історично формуються у процесі їх спільної культурної та економічної діяльностей та являє собою специфічний продукт взаємодії людей.

Досить цікавим у ракурсі дослідження теми даного пункту, на мій погляд, буде аналіз наявних у світовій науковій думці варіацій визначення поняття «засоби масової інформації».

Т. Карлайл назвав засоби масової інформації «четвертою гілкою влади», чим визначив особливий їх вплив на громадську думку [11].

З наукової точки зору М. Карлсона, роль засобів масової інформації у процесах функціонування органів публічної влади та розвитку інфраструктури і суспільства підкреслюється тим, що мас-медіа знаходяться на одному рівні з громадянами («спілкуються однією мовою»), маючи спільний побутовий та культурний контексти мовлення. Тож, засоби масової інформації у повному обсязі закривають потребу населення в інформації про життя країни [12].

У свою чергу, А. Мол вважав засоби масової інформації інституцією, що здійснювала контроль за культурою населення та його моральними принципами. Використовуючи усі наявні засоби, мас-медіа мають можливість ізолювати від громадян інформацію про окремі факти та явища, при цьому, надати особливої ваги та цінності конкретним ідеям з метою досягнення конкретної цілі - формування загальної громадської думки [13].

Так, на думку В. Авраменка, сутність поняття «засоби масової інформації» можна розкрити як масмедіа, що значною мірою автономні у висвітленні подій та здійснюють пошук, виробництво та поширення інформаційних даних за допомогою паперових, радіо-, відео-, та електронних засобів. публічний влада інформація діалог громадський адміністрування

При цьому, на мій погляд, можна розглянути засоби масової інформації як суб'єкт інформаційної політики держави, діяльність якого спрямована на поширення інформаційних відомостей різного характеру за умови створення можливості здійснювати за допомогою них конкретний вплив на більшу частину аудиторії.

У свою чергу, засоби масової інформації Д. Джи розглядає як специфічні форми публічного та відкритого розповсюджень інформаційних матеріалів для великої аудиторії, використовуючи різні групи технічних засобів [14]. На мій погляд, засоби масової інформації виступають як транслятори та ретранслятори інформаційних даних, що об'єктивно відображають, переважаючі у конкретний період часу, суспільні настрої, а, також, можуть виконувати функцію спеціального інструменту, що формує загальну думку населення.

Досить нестандартною можна назвати точку зору Д. Маккуейла на визначення змісту поняття «засоби масової інформації». Автор ототожнює ЗМІ з вікном, що відчинене для подій та отримання досвіду за умови, що у даний процес ніхто не втручається [15].

У такій авторській інтерпретації, на мій погляд, слід засоби масової інформації розглядати не як вікно, а як дзеркало важливих подій у суспільстві, тобто правдиве їх відображення. Хоча в реальності, в залежності від вибору кута зору, можливе спотворення справжніх фактів з метою реалізації конкретної мети.

У межах власного наукового дослідження, Ю. Просвирніна трактує визначення поняття «засоби масової інформації» наступним чином: матеріальний носій інформаційних даних, що має можливість здійснювати їх передачу визначеному кінцевому споживачу. При цьому, тип засобу передачі інформаційних відомостей визначає вид такого матеріального носія (паперовий, відео-, інтернет-носій тощо) [16].

Варто погодитися з автором, але дане визначення дещо неповно розкриває зміст поняття. Тож, додамо, що засоби масової інформації можна описати в якості сукупності організаційно-технічних засобів, що забезпечують оперативне поширення словесної, звукової та образної інформації та її передачу до масової аудиторії, а, також, її масове тиражування.

Тож, можна запропонувати узагальнене визначення поняття «засоби масової інформації»: різноманітні форми розповсюдження інформаційних даних для необмеженого кола осіб та їх груп задля оперативного інформування про події та явища, що виникають у певному місці, регіоні, чи країні, а, також, з метою реалізації певних соціальних функцій.

У ракурсі теми даного дослідження, слід, також, розглянути позицію представників світових наукових кіл щодо визначення принципу відкритості у діяльності представників органів публічної влади.

Необхідно вказати на той факт, що більшість науковців Західної Європи принцип відкритості у діяльності представників органів публічної влади розглядають крізь призму концепції належного врядування. Так, Ж. Зіллер акцентує увагу на ключових складових принципу відкритості:

- вільний доступ громадян до публічної інформації у процесі підготовки управлінських рішень;

- право представників органів публічної влади на обмін інформаційними матеріалами з представниками засобів масової інформації у процесі прийняття та реалізації рішень [17].

На мій погляд, вільний доступ до інформації можна інтерпретувати як окремий принцип прозорості. З іншого боку, обмін інформацією між мас-медіа та представниками влади охоплює безліч різних форм співробітництва, на чому слід зосередити увагу та більш ґрунтовно дослідити.

М. Хант принцип відкритості у діяльності представників органів публічної влади розуміє не тільки як факт існування суб'єктивного права громадян держави отримувати усі інформаційні відомості про діяльність влади, а й обов'язок відкрито провадити власну діяльність такими органами згідно зі законодавчо-закріпленими нормами. Тут автор говорить про законодавче затвердження спеціальних алгоритмів та правил роботи представників органів публічної влади, а, також, забезпечення громадянам гарантій щодо їх вільного доступу до інформаційних даних державного значення [17].

На мій погляд, принцип відкритості у діяльності представників органів публічної влади можна окреслити як специфічну характеристику діяльності державних органів, що передбачає створення необхідних умов для активного співробітництва таких органів з громадським сектором у процесі формування управлінських рішень та їх реалізації у життя, з метою забезпечення можливості їх корегування у відповідності до інтересів суспільства, за умови повного доступу до достовірних даних про діяльність органів публічної влади різних рівнів.

У свою чергу, О. Тофлер, розкриваючи сутність принципу відкритості у діяльності представників органів публічної влади, акцентує увагу на реалізації функції контролю з боку громадського сектору, в цілому, і кожного громадянина, зокрема. При цьому, автор вказує, що з плином часу з'являються нові типи взаємодії громадян та органів публічної влади, і, відповідно, тенденція на активізацію зворотного зв'язку від громадськості до влади та посилення залежності рішень від інтересів населення [18].

На мій погляд, автор у власному науковому доробку досить віддалено та не досить точно розкриває сутність поняття, тож, можна додати, що принцип відкритості у діяльності представників органів публічної влади безпосередньо пов'язаний із процесами формування можливості вільного доступу до інформаційних ресурсів державного значення та отримання даних про діяльність цих органів. При цьому, ключовими вимогами до таких інформаційних даних мають бути актуальність, точність, повнота та правдивість.

Для Т. Порте принцип відкритості у діяльності представників органів публічної влади можна реалізувати у життя за рахунок забезпечення вільного доступу громадськості до інформаційних матеріалів щодо роботи посадових осіб таких органів з дотриманням вимог своєчасності їх надання та вичерпності змісту. У такому контексті, на законодавчому рівні, слід закріпити стандарти належного забезпечення доступу громадськості до офіційних державних документів [19].

Розглядаючи сутність принципу прозорості у діяльності представників органів публічної влади, К. Вельцелемер та Р Інглхарт визначають її як систематичний процес створення ефективно-функціонуючої та легітимної правової системи у державі, що відображає реальні потреби усіх економічних суб'єктів з метою зведення до мінімуму трансакційних витрат, пов'язаних із можливими потенційними конфліктами інтересів [20; 21].

На мій погляд, принцип прозорості у діяльності представників органів публічної влади можна, також, розуміти як постійне забезпечення ефективного та відкритого діалогу представників влади з громадським сектором на всіх етапах прийняття управлінських рішень з метою їх коригування відповідно до потреб громадян, а, також, як процес забезпечення населенню повного доступу (окрім засекречених даних) до точної та правдивої інформації щодо роботи посадових осіб органів публічної влади різних рівнів згідно норм чинного законодавства.

У свою чергу, В. Туктарова зазначає, що принцип прозорості у діяльності представників органів публічної влади потрібно розглядати як наявність у широкого кола осіб права на отримання вільного та своєчасного доступу до інформаційних матеріалів, що відображають зміст та функції діяльності представників органів публічної влади держави різних рівнів.

Прослідкувавши за ходом думки автора, можна акцентувати увагу на тому, що процес забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів держави обумовлює необхідність:

- застосування широкого спектру сучасних інформаційно-мережевих технологій;

- створення належних умов для застосування інноваційних технологій в інформаційних процесах;

- використання спеціальних алгоритмів для знеособлення та відміни ідентифікації особистості ініціаторів запиту інформаційних відомостей;

- законодавчого забезпечення на загальнонаціональному рівні вільного пересування інформаційних потоків та безперешкодного розвитку інформатизаційних процесів;

- належної участі держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць у глобалізаційних процесах для усунення перешкод для вільного переміщення інформаційних мас між містами та регіонами.



Висновки

Отже, проаналізувавши існуючі у зарубіжній науковій літературі підходи щодо визначення особливостей взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, можна відзначити, що завдяки такій взаємодії було: розширено межі доступу широкого кола осіб до інформаційних відомостей щодо діяльності органів публічної влади держави, що, відповідно, зблизило громадськість та владу; гарантовано право свободи слова; збільшено рівень економічної та політичної незалежностей засобів масової інформації, що, у свою чергу, сприяло об'єктивному висвітленню фактів суспільного життя та політичних процесів у державі.



Література

1. Парубчак І.О. Роль засобів масової інформації у взаємодії органів публічної влади із суспільством на засадах відкритості та прозорості / І. О. Парубчак // Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. - 2017. - Вип. 2. - с. 240

2. Lodge M. Wegrich K. Public administration andexecutive politics: perennial questions inchanging contexts. Public Policy and Administration. 2012. Vol. 27, No.3. Р. 212-229.

3. Iosifidis, P. European Media Policy for the Twenty-First Century: Assessing the Past, Setting Agendas for the Future. European Journal of Communication. 2017. Vol. 32, No.1. Р. 74-77.

4. Marianne Grove Ditlevsen. Peter Kastberg. When Corporate Communication Goes Public: Communication Policies in Public Communication. Hermes (Denmark). 2007. Vol. 38, No. 38. Р. 11-0.

5. Grimmelikhuijsen, S., John, P., Meijer, A., & Worthy, B. Do freedom of information laws increase transparency of government? A replication of a field experiment. Journal of Behavioral Public Administration. 2019. Vol. 2, Р. 1-10.

6. Jacobs, S., & Schillemans, T. Media and public accountability: typology and exploration. Policy & Politics. 2016. Vol. 44, No. 1. Р 23-40

7. А.С. Коноваленко Концептуальні підходи до визначення сутності поняття «маркетинговий механізм» вісник КНУТД №4 (137), 2019, - с.76

8. Бондаренко Ю.Г. Механізм державного управління інвестуванням в рекреаційній сфері. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний університет «Львівська політехніка» Мін. освіти і науки України, Львів, 2019. - с. 35

9. Онлайн-бібліотека, Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. Посібник, рік видання: 2002. Видавець: Київ: КНЕУ. Кількість сторінок: 472

10. Онлайн-бібліотека

11. Полянська Є.А. Засоби масової інформації - четверта гілка влади? [Текст] / Є.А. Полянська, О.В. Стогова // Суспільно-політичні процеси на українських землях: історія, проблеми, перспективи: матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Суми, 19 квітня 2019 р. / ред. кол.: В.М. Власенко, С.І. Дегтярьов та ін. - Суми: СумДУ, 2019. - с. 124

12. Матвієнків С.М. Регіональні медіа: дефініція поняття та особливості функціонування в умовах російсько-української війни 2022 року, - с. 995

11. Мороз К.Р. ЗМІ як засіб впливу на політичні уподобання аудиторії. Кваліфікаційна (бакалаврська) робота Спеціальність 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», освітня програма «Міжнародні відносини». Донецький національний університет ім. Василя Стуса, Вінниця, 2021 - с. 8

12. J.G. (Джей Джи) Види та функції ЗМІ Dovidka.biz.ua

13. Х. Федорищак, Л. Мосора, Місце та роль засобів масової інформації у сфері публічної політики Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Випуск 1 (61), 2022, - с.89

14. Чалабієва М.Р. Конституційно-правовий статус електронних засобів масової інформації. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право». - Харківський національний університет внутрішніх справ; Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки, Харків, 2019. - с. 31

15. Л.П. Горбата Інформаційна відкритість як принцип діяльності органів публічної влади Інвестиції: практика та досвід №3/2018 , - с.128.

16. А.І. Буханевич, Забезпечення принципів відкритості та прозорості при налагодження діалогу між владою та громадськістю Державне управління: удосконалення та розвиток №3, 2010.

17. Корж І.Ф. Право на відкриті дані - як право приватного характеру / І.Ф. Корж // Інформація і право. - 2019. - №1. - с. 21.

18. Терещук Г.А. Концептуальні засади адміністративно-правового забезпечення реалізації принципу транспарентності в діяльності органів публічної адміністрації України. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Західноукраїнський національний університет Міністерства освіти і науки України. Тернопіль, 2021. - с.69.

19. Zhukova I.V., Romanenko E. Peculiarities of cooperation of the European Union in the framework of partnership civil society development programs Public management . 2020. - №2 (22) - March 2020. - pp. 191-201.



References

1. Parubchak І.O. Rol' zasobw masovo'i' rnformaen u vzaemodn orgarnіv publihnoi vladi іz suspb'stvom na zasadah vіdkritostі ta prozorosti / І.O. Parubchak // Vіsnik Nadonal'nogo urnversitetu civb'nogo zahistu Ukrarni. Serija: Derzhavne upravlrnnja. - 2017. - Vip. 2. - s. 240

2. Lodge M. Wegrich K. Public administration andexecutive politics: perennial questions inchanging contexts. Public Policy and Administration. 2012. Vol. 27, No.3. R. 212-229.

3.Iosifidis, P. European Media Policy for the Twenty-First Century: Assessing the Past, Setting Agendas for the Future. European Journal of Communication. 2017. Vol. 32, No.1. R. 74-77.

4. Marianne Grove Ditlevsen. Peter Kastberg. When Corporate Communication Goes Public: Communication Policies in Public Communication. Hermes (Denmark). 2007. Vol. 38, No. 38. R. 11-0.

5. Grimmelikhuijsen, S., John, P., Meijer, A., & Worthy, B. Do freedom of information laws increase transparency of government? A replication of a field experiment. Journal of Behavioral Public Administration. 2019. Vol. 2, R. 1-10.

6. Jacobs, S., & Schillemans, T. Media and public accountability: typology and exploration. Policy & Politics. 2016. Vol. 44, No. 1. R 23-40

7. A.S. Konovalenko NIK KNUTD №4 (137), 2019, - s.76

8. Bondarenko Ju.G. Meharnzm derzhavnogo upravlrnnja rnvestuvannjam v rekreacijnij sferi. Disertacija na zdobuttja naukovogo stupenja kandidata ekonomkhnih nauk (doktora filosofn) za specialist 08.00.03 - ekonomіka ta upravlrnnja nadonal'nim gospodarstvom. - Nationally urnversitet «LMvs'ka pobtehrnka» Mrrnsterstva osvbi і nauki Ukrarni, L'vrv, 2019. - s.35

9.Onlajn-bіblіoteka, Dvorec'ka G.V. Sodologya: Navch. Postonik, rik vidannja: 2002. Vidavec: Kiiv: KNEU Kil'kist' storinok: 472

10.Onlajn-biblioteka

11. Poljans'ka Є.А. Zasobi masovo'i rnformacb - chetverta gbka vladi? [Tekst] / Є.А. Poljans'ka, O.V. Stogova // Suspil'no-politichni procesi na ukrarns'kih zemljah: istorija, problemi, perspektivi: materiali VI Vseukraїns'koї naukovo-praktichno'x' konferencb, m. Sumi, 19 kvbnja 2019 r. / redkol.: V.M. Vlasenko, ST. Degtjar'ov ta іп. - Sumi: SumDU, 2019. - s.124

12. Matvienkiv S.M. Regional'ni media: definicija ponjattja ta osoblivosti funkcionuvannja v umovah rosijs''ko-ukrains'koi vijni 2022 roku, - s. 995

13. Moroz K.R. ZMI jak zasib vplivu na politichni upodobannja auditorii. Kvalifikacijna (bakalavrs'ka) robota Special'nist' 291 «Mizhnarodni vidnosini, suspil'ni komunikacii ta regjonalm studii», osvitnja programa «Mizhnarodni vidnosini». Doneckij nacionalnij universitet im. Vasilja Stusa, Vinnicja, 2021 - s. 8

14. J. G. (Dzhej Dzhi) Vidi ta funkcii ZMI Dovidka.biz.ua

15. H. Fedorishhak, L. Mosora, Misce ta rol'' zasobiv masovoi informacii u sferi publichnoi politiki Naukovi praci Mizhregional'noi akademii upravlinnja personalom. Vipusk 1 (61), 2022, - s.89

16. Chalabieva M.R. Konstitucijno-pravovij status elektronnih zasobiv masovoi informacii. -Disertacija na zdobuttja naukovogo stupenja kandidata juridichnih nauk za special'nistju 12.00.02 «Konstitucijne pravo; municipal'ne pravo». - Harkivs'kij nacional'nij universitet vnutrishnih sprav; Harkivs'kij nacional'nij universitet imeni V.N. Karazina, Ministerstvo osviti i nauki, Harkiv, 2019. - s. 31

17. L.P. Gorbata Informacijna vzdkritist'' jak princip dijal''nosti organiv publichnoi vladi Investicii: praktika ta dosvid №3/2018, - s.128.

18. A.I. Buhanevich, Zabezpechennja principiv vidkritosti ta prozorosti pri nalagodzhennja dialogu mizh vladoju ta gromads''kistju Derzhavne upravlinnja: udoskonalennja ta rozvitok №3, 2010

19. Korzh I.F. Pravo na vidkriti dani - jak pravo privatnogo harakteru / I.F. Korzh // Informacija i pravo. - 2019. - №1. - s. 21.

20. Tereshhuk G.A. Konceptual'ni zasadi administrativno-pravovogo zabezpechennja realizacii principu transparentnosti v dijal'nosti organiv publichnoi administracii Ukraini. Disertacija na zdobuttja naukovogo stupenja doktora juridichnih nauk za special'nistju 12.00.07 «Administrativne pravo i proces; finansove pravo; informacijne pravo». Zahidnoukrains'kij nacional'nij universitet Ministerstva osviti i nauki Ukraini. Ternopil', 2021. - s.69.

21. Zhukova I.V., Romanenko E. Peculiarities of cooperation of the European Union in the framework of partnership civil society development programs Public management. 2020. - №2 (22) - March 2020. - pp. 191-201.

Размещено на Allbest.Ru

...