Медіація і примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіація і примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів

Каращук Катерина Леонідівна, медіатор, адвокат, приватний виконавець

Анотація

У статті проаналізовано сутність та правова природа виконавчого провадження та медіації.

Розкрито зміст правового регулювання медіації в процесі примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів за законодавством деяких іноземних країн (Франції, Бельгії, Нідерландів, Швеції, Польщі).

Охарактеризовано роль виконавця у сучасних реаліях. Констатовано, що виконавець, як суб'єкт виконавчих процесуальних правовідносин, є посередником між стягувачем і боржником.

Зроблено висновок про те, що дієвість механізму медіації під час виконавчого провадження забезпечує зменшення кількості звернення сторін виконавчого провадження до судів зі заявами та скаргами, полегшує процес звернення стягнення, сприяє глибшому розумінню відповідальності, а також основних понять та норм законодавства про примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, створенню умов добровільного їх виконання.

Наголошено на важливості наявності у виконавців досконалих знань і розуміння процесу та переваг медіації не лише для виконання своїх повноважень, а й для того, щоб діяти як посередник у більш широкому сенсі в контексті альтернативного вирішення спорів.

Наведено приклад застосування медіації у власній практиці як приватного виконавця, були проведені індивідуальні бесіди зі сторонами виконавчого провадження і як результат - виконавче провадження виконано в повному обсязі, скарги з Міністерства юстиції України боржником відкликані.

Автором виокремлено переваги використання медіації у виконавчому провадженні та запропоновано зміни до чинного законодавства України стосовно надання можливості стороні примусово виконати угоду, укладену за результатами медіації у виконавчому провадженні.

Ключові слова: виконавче провадження; виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів; медіація; суд; виконавець; стягувач; боржник; звернення стягнення; альтернативні способи вирішення спорів; мирова угода; угода за результатами медіації.

Abstract

Mediation and courts and other jurisdiction bodies decisions enforcement

Kateryna Leonidivna Karaschuk Mediator, advocate, private enforcement officer, Enforcement District of Kyiv

The article analyzes the essence and legal nature of enforcement proceedings and mediation.

The content of the legal regulation of mediation in the process of courts and other jurisdictional bodies decisions enforcement according to the legislation of some foreign countries (France, Belgium, the Netherlands, Sweden, Poland) is revealed.

The role of the enforcement officer in modern realities is characterized. It was established that the enforcement officer, as a subject of enforcement procedural legal relations, is an intermediary between the enforcement creditor and the debtor.

It was concluded that the effectiveness of the mediation mechanism during enforcement proceedings ensures a reduction in the number of appeals by the parties of the enforcement proceedings to the courts with statements and complaints, facilitates the process of enforcement, contributes to a deeper understanding of responsibility, as well as the basic concepts and norms of legislation on the enforcement of courts and other jurisdictional bodies decisions, the creation of conditions for their voluntary enforcement.

The importance of practitioners having thorough knowledge and understanding of the process and benefits of mediation is emphasized, not only in order to fulfill their mandate, but also in order to act as a mediator in a broader sense in the context of alternative dispute resolution.

An example of the use of mediation in author's own practice as a private enforcement officer was given, individual conversations were held with the parties of the enforcement proceedings, and as a result, the enforcement proceedings were carried out in full, complaints from the Ministry of Justice of Ukraine were withdrawn by the debtor.

The author singled out the advantages of using mediation in enforcement proceedings and suggested changes to the current legislation of Ukraine regarding the possibility of the party to forcibly fulfill an agreement concluded as a result of mediation in enforcement proceedings.

Keywords: enforcement proceedings; decisions of courts and other jurisdictional bodies enforcement; mediation; court; enforcement officer; enforcement creditor; debtor; foreclosure; alternative methods of disputes resolution; the settlement agreement; an agreement based on the results of mediation.

Постановка проблеми

В Україні в ході війни, глобальних економічних, політичних, правових та інших реформ, спостерігається зростання напруженості в суспільстві та з'являється велика кількість конфліктів у сфері права. Багато з цих конфліктів залишаються нерозв'язаними протягом багатьох років. Суди, які утворюються та фінансуються державою, забезпечують захист порушених прав і законом охоронюваних інтересів. Однак, сучасна українська система правосуддя має низку недоліків: перевантаженість, тривалість і складність процедури, значні витрати, нездатність в повній мірі гарантувати рівність і змагальність сторін тощо. Часто рішення суду викликають негативну реакцію в сторін конфлікту. Це призводить до силових рішень для припинення конфлікту, але не до його розв'язання, і часто судові рішення залишаються невиконаними. За таких умов усім правникам і виконавцям зокрема потрібні знання і навички в сфері альтернативного вирішення спорів.

Примусове виконання судових рішень та рішень інших юрисдикційних органів є доволі складним механізмом реалізації права. З кожним роком кількість виконавчих документів зростає, відповідно, збільшується навантаження як на державних, так і на приватних виконавців, що призводить до утруднення та стагнації процесу поновлення прав осіб. Роль виконавця у сучасних реаліях зазнає змін. Де-факто, виконавець, як суб'єкт виконавчих процесуальних правовідносин, є посередником між стягувачем і боржником. Нерідко у сторін виконавчого провадження виникають суперечки стосовно різних питань примусового виконання рішення, а також - претензії до виконавця щодо його діянь у ході виконавчого провадження.

Дієвість механізму медіації під час виконавчого провадження забезпечила б зменшення кількості звернення сторін виконавчого провадження до судів із заявами та скаргами, полегшення процесу стягнення, глибше розуміння відповідальності, а також основних понять та норм законодавства про примусове виконання рішень.

Процедура медіації на стадії виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів сприяла б створенню умов добровільного їх виконання.

Серед нових тенденцій розвитку вітчизняної правотворчості є рух законодавця у напрямку правового регулювання примирних процедур, зокрема медіації.

Так, 16.11.2021 р. прийнято Закон України «Про медіацію» № 1875-IX [1], яким визначено правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов'язані з цією процедурою.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про медіацію» медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.

У своїй щоденній діяльності приватні виконавці намагаються примирити два протилежні інтереси, з одного боку, інтереси кредитора, який бажає стягнути заборгованість, а з іншого боку - боржника, який не знає про існування боргу або не бажає його сплатити. В силу цього, виконавець намагається досягти домовленості між сторонами, узгодивши або план виплат, або отримати звільнення відсотків або навіть зменшення боргу за виплату узгодженої суми. Тому дуже важливо, щоб виконавці мали досконалі знання та розуміння процесу та переваг медіації не лише для виконання своїх повноважень, а й для того, щоб діяти як посередник у більш широкому сенсі в контексті альтернативного вирішення спорів.

Відповідно до рекомендації Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) Ради Європи для забезпечення високого рівня професійної підготовки фахівців у галузі виконання, останнім рекомендується проходити навчання технікам управління конфліктами та медіації (п. 17 Посібника з передової практики щодо виконання судових рішень (CEPEJ) від 11.12.2015).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню різних аспектів проблематики медіації присвятили свої наукові праці такі науковці: М.Я. Білак [2], Н. Бондарчук [3; 4], У.Б. Воробель [5], С.В. Дяченко [6], Г. Єрьоменко [7; 8], О. Кармаза [9], Р. Карпенко [10], Н.Б. Кінаш [11], В.Ю. Магницький [12], О.М. Спектор [13], Т.В. Степаненко [14], С.Р. Сулейманова [15] та інші.

Однак, питання медіації в ході виконавчого провадження не були предметом дослідження. Наведеним вище зумовлена актуальність обраної теми статті.

Мета статті - з'ясування можливостей медіації на стадії виконання рішень юрисдикційних органів, розробка і формулювання змін та доповнень до чинного законодавства щодо оптимізації механізму виконавчого провадження.

Для досягнення окресленої мети необхідно: дослідити сутність виконавчого провадження та медіації; розкрити зміст правового регулювання медіації в процесі примусового виконання рішень суду та інших органів за законодавством іноземних країн; проаналізувати власну практику проведення медіації на стадії виконання рішення; розробити пропозиції з удосконалення законодавчого регулювання окресленої проблематики.

Виклад основного матеріалу

Перш ніж визначати можливості медіації на стадії примусового виконання рішень юрисдикційних органів, вважаємо доцільним з'ясувати сутність цих двох правових явищ.

Погоджуємося з позицією О.Б. Верби, якою запропоновано визначати правову природу виконавчого провадження за сукупністю двох критеріїв: за місцем у юридичному процесі (наприклад, виконання судових рішень у цивільних справах є стадією цивільного процесу) та за місцем у системі права (виконавче провадження є комплексним міжгалузевим функціональним правовим інститутом). Відповідно до відомих положень теорії юридичного процесу стадію виконання рішень не можна відокремлювати від процесу судочинства, інакше сама діяльність суду буде безрезультатною, а його рішення - суто декларативними. Адже особа, яка звернулася до суду задля захисту свого права, має на меті реально поновити це право [16, c. 3; 17, c. 172].

Згідно з п. 40 Рішення ЄСПЛ у справі “Носаль проти України”, п. 84 Рішення у справі “Фуклев проти України”, п. 26 Рішення у справі «Глоба проти України» позитивним обов'язком держави відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 р. [18; 19] є організація ефективної у теоретичному аспекті і на практиці системи виконання рішень, а також здійснення їх виконання без необгрунтованих затримок [20].

Законодавець України сприйняв правові позиції ЄСПЛ і визначив поняття “виконавче провадження” як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) [21].

Для підвищення ефективності механізму примусового виконання рішень та у відповідь на вимоги органів ЄС у 2016 р. запроваджено інститут приватних виконавців відповідно до Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 р. № 1403-VIII [22] та Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. № 1404-VIII [21]. У серпні 2017 р. в Україні фактично почали діяти перші приватні виконавці [20].

07.08.2019 р. Україною підписано Конвенцію ООН «Про міжнародні угоди за результатами медіації».

Відповідно до Директиви ЄС про деякі аспекти посередництва (медіації) в цивільних і комерційних питаннях [23], поняттям «медіація» (з лат. - mediare - бути посередником) є переговори між сторонами за участі та за керівництва нейтральної третьої особи, тобто медіатора чи посередника, яка не має права ухвалювати обов'язкове для сторін рішення (за змістом рівнозначні поняття «посередництво», «примирні процедури», «погоджувальні процедури»).

У ЄС процедура медіації є добровільним волевиявленням суб'єктів спору, які вирішили залучити третю, незалежну сторону для того, щоб самостійно врегулювати конфлікт, під час якого посередник (медіатор) зберігає особисту неупередженість та забезпечує конфіденційність інформації [3, с. 147].

На думку Г.В. Єрьоменко, медіація є процесом, під час якого зустрічаються разом дві чи більше сторін у присутності третьої, нейтральної, сторони (медіатора), яка сприяє досягненню сторонами взаємної згоди у вирішенні спору [7, с. 67].

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про медіацію» медіація - це добровільна, позасудова, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

Принципи медіації визначено ст. 4 Закону України «Про медіацію», а саме: медіація проводиться за взаємною згодою сторін з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації. Принцип добровільності полягає у тому, що участь та можливість припинити медіацію у будь-який час є добровільною для сторін та медіатора. Конфіденційність - процедура медіації є конференційною, якщо інше не встановлено законом або про інше сторони медіації домовилися у письмовій формі.

Незалежність, нейтральність та неупередженість медіатора - полягають у такому:

• під час медіації медіатор повинен бути незалежним від сторін медіації, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших фізичних і юридичних осіб;

• медіатор повинен бути неупередженою особою, яка допомагає сторонам конфлікту (спору) здійснити комунікацію, досягти порозуміння та проводити переговори;

• медіатор має право надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів;

• медіатор не має права вирішувати конфлікт (спір) між сторонами медіації або спонукати сторони до прийняття конкретного рішення по суті конфлікту (спору).

Самовизначення та рівність прав сторін зводяться до таких основних положень:

• сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів), що забезпечує проведення медіації;

• сторони медіації самостійно визначають перелік питань, що обговорюються, варіанти врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання;

• рішення приймається виключно сторонами медіації.

Медіація здійснюється на засадах рівності сторін. До сторін медіації повинне бути рівне ставлення, кожній з них повинні бути надані рівні можливості для висловлювання своєї позиції.

Ціллю медіації є спонукання сторін спору в досягненні консенсусу, який надалі письмово фіксується. Медіація - це краща альтернатива судовому процесу, яка зберігає можливість звернення до суду у будь-який час, за бажанням однієї зі сторін. Вона не гарантує вирішення проблеми, але дає шанс на вирішення її поза судом, із дотриманням основних принципів медіації [4, с. 12].

Розглянемо досвід деяких європейських країн щодо використання медіації у сфері виконавчого провадження.

У Франції при Національній палаті офіцерів юстиції (виконавців) функціонує спеціальний Центр медіації офіцерів юстиції. Право застосовувати медіацію у французьких офіцерів юстиції з'явилося за Декретом Уряду від 23.09.2011 р. № 2011-1173, яким передбачено право виконавця здійснювати посередницьку діяльність. Офіцер юстиції, який визнаний таким, хто володіє якостями, необхідними для виконання функцій медіатора, може врегулювати конфлікт між боржником і стягувачем, дотримуючись балансу інтересів сторін виконавчого провадження. Офіцер юстиції має право діяти на прохання сторони або на свій розсуд, стаючи медіатором з цивільних, корпоративних, комерційних, трудових, сімейних та інших спорах. Найчастіше за участю офіцера юстиції в ролі медіатора вирішується питання про порядок повернення боргу. Слід зазначити, що офіцер юстиції не може бути медіатором, якщо він раніше був задіяний у врегулюванні цього спору на будь-якому етапі (доставляв повістку, видавав процедурні акти тощо). Після проведення медіації виконавець також не може брати участь у справі, в якій він уже фігурував як медіатор [24].

Законодавство Бельгії також передбачає можливість виконавця бути медіатором у цивільних, трудових, сімейних та інших категоріях спорів. Законодавець передбачив, що виконавець, який має професійні знання і володіє інформацією з конкретної справи, здатний примирити різні точки зору на користь обох сторін. Правила професійної етики виконавців забезпечують їхню нейтральність, незалежність, неупередженість та конфіденційність. У Бельгії основна частина процедур медіації на стадії виконавчого провадження припадає на угоду сторін щодо порядку повернення боргу. Нерідко зустрічається і використання процедури медіації при врегулюванні трудових спорів.

У Нідерландах виконавці наділені повноваженнями проводити процедуру медіації з широкого кола спорів. На думку професійної спільноти виконавців Голландії, значна частина спорів між стягувачем та боржником має гарні перспективи під час використання медіації. Особливо вітається проведення процедури медіації на стадії виконавчого провадження при врегулюванні сімейних спорів, коли колишнє подружжя вирішує питання про подальше вихованні дітей [25].

У Швеції законодавством передбачено обов'язкове застосування процедури медіації щодо спорів про передачу дитини від одного до іншого з батьків. Відповідно до шведського закону про медіацію у деяких справах цивільно-правового характеру сторони, які уклали угоду за результатами медіації на будь-якій стадії цивільного процесу, можуть пред'явити її суду з метою затвердження цієї угоди у формі рішення суду.

У правові доктрині Польщі, як зазначає О.Б. Верба, медіація та виконавче провадження, з одного боку, є елементами процесу застосування права, а з другого, - самостійними процедурами процесу пошуку / ухвалення рішення (proces decyzyjny). На практиці один інститут доповнює інший: медіація дає примусовому виконанню виконавчий документ (tytul wykonawczy), а виконавче провадження дає можливість втілити у життя положення / умови угоди за результатами медіації (ugod? zawartq przed mediatorem) у випадку відсутності добровільного її виконання. Законодавець РП визначив правову природу угоди за результатами медіації, як виконавчого документа, внісши зміни до ЦПК РП у 2011 р. До 2012 р. угода за результатами медіації була виконавчим документом серед інших виконавчих документів у переліку, який міститься у ст. 777 ЦПК РП. Законом від 16.09.2011 р. «Про внесення змін до Закону - Цивільного процесуального кодексу та деяких інших законів» (Dz.U. 2011, nr 233, poz. 1381), угоду за результатами медіації, було вилучено з переліку підстав виконання і виконавчих документів (wykreslona z katalogu tytulow egzekucyjnych). Обґрунтовувалися такі зміни щодо угоди за результатами медіації тим, що це приватний документ і тому не може бути у закритому переліку підстав виконання і виконавчих документів (ст. 777 ЦПК РП). Зараз чинна норма ст. 183-15 ЦПК РП передбачає, що «угода за результатами медіації після її затвердження судом має юридичну силу угоди, укладеної в суді.

Угода за результатами медіації, яку затверджено шляхом проставлення на ній дозволу на застосування державного примусу (klauzuli wykonalnosci), є виконавчим документом." Відповідно до положень ст. 183-14 ЦПК РП: § 1. Якщо укладено угоду за результатами медіації, суд за ст. 183-13 за клопотанням сторони негайно проводить провадження щодо затвердження угоди за результатами медіації. § 2. Якщо угода за результатами медіації підлягає виконанню у порядку виконавчого провадження, суд затверджує її шляхом надання (проставлення на ній) дозволу на застосування державного примусу (klauzuli wykonalnosci); в іншому випадку угода за результатами медіації затверджується ухвалою. § 3. Суд відмовляє у наданні (проставленні на ній) дозволу на застосування державного примусу (klauzuli wykonalnosci) або затвердженні угоди за результатами медіації, повністю або в частині, якщо угода суперечить закону або принципам соціального співжиття або має на меті обійти закон, а також коли її положення незрозумілі або суперечливі. Як зазначають польські виконавці (komorniki sqdowe), забезпечення процедури медіації можливістю примусового виконання положень угоди за результатами медіації гарантує реалізацію прав та обов'язків сторін.

Одне з основних питань, яке тут виникає, зводиться до того, яке значення мала б медіація у процесі застосування права, результати якої не були б забезпечені державним примусом за відсутності добровільного виконання. Відповідь здається очевидною - тоді медіація не була б конкурентним інструментом порівняно із судовим розглядом. Медіація є альтернативним (або, як зазначають деякі науковці, субсидіарним) способом вирішення спору, порівняно зі судовим розглядом. Згідно з Директивою 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21.05.2008 р. про певні аспекти медіації у цивільних і комерційних справах: «Медіацію не слід розглядати як гіршу альтернативу судовому розгляду лише тому, що дотримання умов угод, укладених шляхом медіації, залежатиме від доброї волі сторін. Таким чином, держави-члени повинні забезпечити, щоб сторони, які досягли письмової угоди шляхом медіації, могли отримати гарантії можливості їх примусового виконання» [26].

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про медіацію» від 16.11.2021 р. № 1875-IX медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу. Проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності. За ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою. Виконання рішення (зокрема, у примусовому порядку) є завершальною стадією кожного з видів юридичного процесу. ЦПК України містить норми стосовно 3 різних за сутністю і правовою природою інститутів: мирової угоди, врегулювання спору за участі судді, медіації.

З урахуванням дії принципу диспозитивності, сторони можуть реалізувати свої розпорядчі права на будь-якій стадії чи етапі юридичного процесу. Тобто, можуть усунути державу з її допомогою їм у вирішенні, унормуванні, усуненні, ліквідації їхнього спору, примусовому виконанні рішення тощо, зокрема, обравши серед альтернативних способі вирішення спорів - медіацію. Погоджуємося з позицією О.Б. Верби про те, що оскільки в процесі медіації сторони досягають консенсусу, а при укладенні мирової угоди - ідуть на поступки, досягаючи компромісу, то наведене правило абз. 2 ч. 7 ст. 49 ЦПК України, відповідно до якого результат домовленості сторін за результатами медіації може бути оформлений мировою угодою, слід змінити, запозичивши норму з польського законодавства, не підміняючи один інститут іншим. Кожна процедура (укладення мирової угоди, врегулювання спору за участі судді, медіації) має завершуватися виконанням (зокрема, у примусовому порядку) положень / умов, досягнутих сторонами за результатами її здійснення, та відповідним процесуальним оформленням [26].

У мене, приватного виконавця, на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання наказу господарського суду про зобов'язання боржника - ТзОВ надати стягувачеві доступ до документів боржника. Завдяки проходженню програми підготовки медіатора за програмою «Базові навички медіатора» мною були проведені індивідуальні бесіди зі сторонами виконавчого провадження. На підставі проведення приватним виконавцем медіації сторони погодились виконати рішення суду, Був встановлений порядок доступу до документів в офісі приватного виконавця. Документи привіз до офісу боржник в повному обсязі. Стягувач знайомилась з документами на підставі графіку. Виконавче провадження виконано в повному обсязі, скарги з Міністерства юстиції України боржником відкликані.

правовий медіація юрисдикційний суд

Висновки

З урахуванням здійсненого аналізу, робимо такі підсумки.

Переваги використання медіації у виконавчому провадженні:

• Зменшення кількості скарг, що подаються сторонами виконавчого провадження на дії виконавця до суду, міністерства юстиції України, АПВУ, правоохоронних органів;

• Збільшення кількості фактично виконаних виконавчих документів;

• Збільшення кількості стягнутої основної винагороди приватного виконавця/виконавчого збору;

• З'ясування реальних (істинних) бажань (потреб) стягувача та боржника;

• Можливість застосування медіації на етапі розгляду скарги на дії приватного виконавця в суді (приклад: в адміністративному суді розглядалась скарга на дії виконавця);

* Можливість застосування медіації на етапі до початку або під час проведення засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Пропонуємо на законодавчому рівні забезпечити процедуру медіації можливістю примусового виконання положень угоди за результатами медіації, що гарантуватиме реалізацію прав та обов'язків сторін. За таких умов медіація у процесі застосування права, результати якої забезпечені державним примусом за відсутності добровільного виконання стане ефективним, дієвим інструментом, порівняно зі судовим розглядом.

Література

1. Про медіацію: Закон України від 16.11.2021 р. № 1875-IX.

2. Альтернативне вирішення цивільно-правових спорів: підруч. / за заг. ред. Ю.Д Притики. [Кол. авторів Притика Ю.Д., Ханик-Посполітак Р.Ю., Кравцов С.О. та ін.]. Київ: ВД «Дакор», 2021. 436 с.

3. Бондарчук Н.В., Мамчур С.М. Медіація та фасилітація як позасудові засоби вирішення спорів: поняття та відмінність. Часопис Київського університету права. 2018. № 2. С. 145-150.

4. Бондарчук Н., Мошківська Н. Сучасні тенденції впровадження медіації в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2020 № 6. С. 11-15.

5. Альтернативні способи вирішення цивільних спорів за законодавством України: навчальний посібник / Юркевич Ю.М., Верба-Сидор О.Б., Воробель У.Б., Грабар Н.М., Дутко А.О.; за ред. канд. юрид. наук, доц. О.Б. Верби-Сидор. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021. 415 с.

6. Дяченко С.В., Колокольна Н.С. Запровадження медіації для вирішення сімейних спорів у цивільному судочинстві України: судова практика. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 2. С. 118-121.

7. Єрьоменко Г. Медіація - альтернативний спосіб розв'язання конфліктів, або і вівці цілі, і вовки не голодні. Маркетинг в Україні. 2009. № 5. С. 67-69.

8. Єрьоменко Г. Перспективи розвитку медіації в Україні.

9. Кармаза О. Медіація та переговори як альтернативні способи вирішення спорів. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 5. С. 13-18.

10. Карпенко Р. Історичні передумови впровадження медіації в Україні та інших державах. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 4. С. 28-36.

11. Кінаш Н.Б. Медіація - альтернативний правовий інструмент захисту прав людини. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 1.

12. Мамницький В.Ю., Белей О.В., Дулепа В.П. Медіація в цивільному процесі: перспективи запровадження в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 3. С. 59-63.

13. Спектор О.М. Альтернативні способи вирішення цивільно-правових спорів: дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.03. К., 2012. 244 с.

14. Степаненко Т.В. Європейські стандарти медіації в цивільно-правових спорах та їх упровадження в Польщі та Чехії. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 3. С. 131-135.

15. Альтернативне вирішення цивільно-правових спорів: підручник / за ред. Н.Ю. Г олубєвої. Одеса: Фенікс, 2021. 344 с.

16. Верба-Сидор О.Б. Правосуб'єктність суду у виконавчому провадженні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Верба-Сидор Ольга Богданівна ; Нац. акад. внутр. справ. К., 2013. 20 с.

17. Верба-Сидор О.Б. Правосуб'єктність суду у виконавчому провадженні. Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. акад. внутр. справ. К., 2012. 244 с.

18. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (держав-членів Ради Європи).

19. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР.

20. Верба-Сидор О.Б. Співвідношення судового та відомчого контролів за діяльністю приватних виконавців у механізмі забезпечення прав особи // Науково-теоретичний журнал. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. 2021. Том 2 (№ 94). С. 84-98

21. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

22. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1403-VIII.

23. Про деякі аспекти посередництва (медіації) у цивільних та комерційних справах: Директива № 2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21.05.2008. Офіційний сайт Верховної Ради України.

24. Ddcret n° 2011-1173 du 23 septembre 2011 portant diverses dispositions relatives a certaines professions judiciaires et juridiques rdglementdes // Legifrance.gouv.fr.

25. Van den Oever V. Linksom of rechtsom: de gerechtsdeurwaarder als mediator // Gerechtsdeurwaarder, 2010. № 2. P. 9.

26. Верба О.Б. Медіація і виконавче провадження за законодавством Республіки Польща: запозичення позитивного досвіду // Стратегічна сесія «Медіація у виконавчому провадженні: міжнародний досвід та перспективи для України».

References

1. Pro mediatsiyu: Zakon Ukrayiny vid 16.11.2021 r. № 1875-IX.

2. Al'tematyvne vyrishennya tsyvil'no-pravovykh sporiv: pidruch. / za zah. red. Yu.D. Prytyky. [Kol. avtoriv Prytyka Yu.D., Khanyk-Pospolitak R.Yu., Kravtsov S.O. ta in.]. Kyyiv: VD «Dakor», 2021. 436 s.

3. Bondarchuk N.V., Mamchur S.M. Mediatsiya ta fasylitatsiya yak pozasudovi zasoby vyrishennya sporiv: ponyattya ta vidminnist'. Chasopys Kyyivs'koho universytetu prava. 2018. № 2. S. 145-150.

4. Bondarchuk N., Moshkivs'ka N. Suchasni tendentsiyi vprovadzhennya mediatsiyi v Ukrayini. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2020 № 6. S. 11-15.

5. Al'ternatyvni sposoby vyrishennya tsyvil'nykh sporiv za zakonodavstvom Ukrayiny: navchal'nyy posibnyk / Yurkevych Yu.M., Verba-Sydor O.B., Vorobel' U.B., Hrabar N.M., Dutko A.O.; za red. kand. yuryd. nauk, dots. O.B. Verby-Sydor. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav, 2021. 415 s.

6. Dyachenko S.V., Kolokol'na N. S. Zaprovadzhennya mediatsiyi dlya vyrishennya simeynykh sporiv u tsyvil'nomu sudochynstvi Ukrayiny: sudova praktyka. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal. 2020. № 2. S. 118-121.

7. Yer'omenko H. Mediatsiya - al'ternatyvnyy sposib rozv"yazannya konfliktiv, abo i vivtsi tsili, i vovky ne holodni. Marketynh v Ukrayini. 2009. № 5. S. 67-69.

8. Yer'omenko H. Perspektyvy rozvytku mediatsiyi v Ukrayini.

9. Karmaza O. Mediatsiya ta perehovory yak al'ternatyvni sposoby vyrishennya sporiv. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2020. № 5. S. 13-18.

10. Karpenko R. Istorychni peredumovy vprovadzhennya mediatsiyi v Ukrayini ta inshykh derzhavakh. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2020. № 4. S. 28-36.

11. Kinash N.B. Mediatsiya - al'ternatyvnyy pravovyy instrument zakhystu prav lyudyny. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal. 2023. № 1.

12. Mamnyts'kyy V.Yu., Beley O.V., Dulepa V.P. Mediatsiya v tsyvil'nomu protsesi: perspektyvy zaprovadzhennya v Ukrayini. Aktual'ni problemy vitchyznyanoyi yurysprudentsiyi. 2019. № 3. S. 59-63.

13. Spektor O.M. Al'ternatyvni sposoby vyrishennya tsyvil'no-pravovykh sporiv: dys. ... kand. yuryd. nauk. 12.00.03. K., 2012. 244 s.

14. Stepanenko T.V. Yevropeys'ki standarty mediatsiyi v tsyvil'no-pravovykh sporakh ta yikh uprovadzhennya v Pol'shchi ta Chekhiyi. Yurydychnyy naukovyy elektronnyy zhurnal. 2021. № 3. S. 131-135.

15. Al'ternatyvne vyrishennya tsyvil'no-pravovykh sporiv: pidruchnyk / za red. N. YU. Holubyevoyi. Odesa: Feniks, 2021. 344 s.

16. Verba-Sydor O.B. Pravosub'yektnist' sudu u vykonavchomu provadzhenni: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.03 / Verba-Sydor Ol'ha Bohdanivna ; Nats. akad. vnutr. sprav. K., 2013. 20 s.

17. Verba-Sydor O.B. Pravosub'yektnist' sudu u vykonavchomu provadzhenni. Dysertatsiya kand. yuryd. nauk: 12.00.03, Nats. akad. vnutr. sprav. K., 2012. 244 s.

18. Konventsiya pro zakhyst prav lyudyny i osnovopolozhnykh svobod vid 04.11.1950 r. (derzhav-chleniv Rady Yevropy).

19. Pro ratyfikatsiyu Konventsiyi pro zakhyst prav lyudyny i osnovopolozhnykh svobod 1950 roku, Pershoho protokolu ta protokoliv № 2, 4, 7 ta 11 do Konventsiyi: Zakon Ukrayiny vid 17.07.1997 r. № 475/97-VR.

20. Verba-Sydor O.B. Spivvidnoshennya sudovoho ta vidomchoho kontroliv za diyal'nistyu pryvatnykh vykonavtsiv u mekhanizmi zabezpechennya prav osoby // Naukovo-teoretychnyy zhurnal. Visnyk Luhans'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav im. E.O. Didorenka. 2021. Tom 2 (№ 94). S. 84-98.

21. Pro vykonavche provadzhennya: Zakon Ukrayiny vid 02.06.2016 r. № 1404-VIII.

22. Pro orhany ta osib, yaki zdiysnyuyut' prymusove vykonannya sudovykh rishen' i rishen' inshykh orhaniv: Zakon Ukrayiny vid 02.06.2016 r. № 1403-VIII.

23. Pro deyaki aspekty poserednytstva (mediatsiyi) u tsyvil'nykh ta komertsiynykh spravakh: Dyrektyva № 2008/52/YES Yevropeys'koho parlamentu ta Rady vid 21.05.2008. Ofitsiynyy sayt Verkhovnoyi Rady Ukrayiny.

24. Dec ret n° 2011-1173 du 23 septembre 2011 portant diverses dispositions relatives a certaines professions judiciaires et juridiques rdglementdes // Legifrance.gouv.fr.

25. Van den Oever V. Linksom of rechtsom: de gerechtsdeurwaarder als mediator // Gerechtsdeurwaarder, 2010. № 2. P. 9.

26. Verba O.B. Mediatsiya i vykonavche provadzhennya za zakonodavstvom Respubliky Pol'shcha: zapozychennya pozytyvnoho dosvidu // Stratehichna sesiya «Mediatsiya u vykonavchomu provadzhenni: mizhnarodnyy dosvid ta perspektyvy dlya Ukrayiny».

Размещено на Allbest.ru